Сообщения с тегами ‘поліцейські’

Аваковщина. Поліція відкрила кримінальне провадження за викривальну інформацію про кандидата від «Слуга народу» Дубінського, який казав, що «Слава Україні!» — нацистське ґасло

Поліція сфабрикувала кримінальне провадження за викривальну інформацію в Київській області щодо кандидата від партії «Слуга народу» та медійника телеканалу олігарха Ігоря Коломойського Олександра Дубінського, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Про це 17 липня 2019 року йдеться на сайті Нацполіції.

Повідомляється, що невідомі в Обухові роздавали перехожим газети з статтею про Дубінського і демонстрували відеоролик з антирекламою на кандидата в народні депутати від «Слуги народу».

Офіційно правоохоронці не називають імені кандидата, однак у ролику, який опублікували в поліції, демонструється фото Дубінського та «антиагітаційний напис»: «Стоп Дубінський. Захисти власну дружину!».

На 94 окрузі, крім Дубінського, балотується перший заступник голови фракції «БПП» у Верховній Раді Ігор Кононенко та екс-“радикал” нардеп Ігор Мосійчук.

Кандидат працює на телеканалі олігарха Ігоря Коломойського «1+1» і відомий своїми фейковими звинуваченнями.

У травні 2019 року виконувачка обов’язків міністра охорони здоров’я Уляна Супрун подала до Дубінського позов про захист честі, гідності й репутації з вимогою спростувати дезінформацію.

До того Дубінський не зміг підтвердити свої звинувачення у замовності журналістських розслідувань «Схеми: корупція в деталях» (спільний проект «Радіо Свобода» та телеканалу «UA: Перший»).

Олександр Дубінський, кандидат партії «Слуга Народу» по виборчому округу №94 заявляв, що «Слава Україні!» — це «нацистське ґасло».

Аваковщина. Суд виніс умовний вирок патрульній, яка катувала п’яного чоловіка. Відео

police-new1-500x330

Колишній інспектор патрульної поліції, яка застосувала насильство щодо чоловіка напідпитку, отримала умовний тюремний термін.

Про це повідомляє прокуратура Сумської області.

Зарічний районний суд міста Суми 26 березня 2019 року визнав, що обвинувачена перевищила свої службові повноваження.

Жінку засуджено до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на 3 роки з позбавленням спеціального звання «лейтенант поліції».

Мова йде про резонансну подію, що відбулась 13 травня 2018 року. Тоді патрульні поліцейські виїхали на виклик та виявили на лавці чоловіка в нетверезому стані.

Інспектор роти батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області застосувала до чоловіка, який не чинив опір, фізичну силу. Зокрема вона завдавала чоловікові удари ногою по правій гомілці, а також наступала взутою ногою на ступню потерпілого.

Відео цього ганебного вчинку поліцейської виклали в мережу Інтернет небайдужі громадяни, повідомляє 40ka.info.

Потерпілий, відповідно до висновків експерта, отримав легкі тілесні ушкодження.

Суд заборонив поліцаям штрафувати водіїв за відсутність полісу страхування

policia-menti1-500x333

Суди масово визнають дії поліцейських незаконними і продовжують скасовувати штрафи поліції через безпідставне вимагання полісу страхування, пише Дорожній адвокат на своїй офіційній сторінці у Facebook.

Зазначимо, що непред’явлення поліцейському полісу страхування тягне за собою штраф у розмірі 425 грн.

Однак вимагати для перевірки поліс страхування поліцейські мають за наявності двох конкретних випадків:

– при складанні протоколу щодо порушень правил дорожнього руху;

– при оформленні дорожньо-транспортної пригоди.

Якщо ж поліцейський не здійснює процедури складання протоколу чи не оформляє ДТП, він не має права вимагати поліс страхування, зазначає 40ka.info.

Аваковщина. Два автомобілі патрульних зіштовхнулись у Києві

police-new1-500x330

 

8 грудня 2018 року у Києві сталась аварія за участю патрульної поліції на вулиці Старобориспільській, повідомляє 40ka.info (фото ДТП на сайті ZIK).

Патрульні поліцейські не отримали серйозних травм. У автомобілів істотні механічні пошкодження передніх частин зліва. У обох автівках вирвало колеса.

Причини даного ДТП з’ясує слідство.

Раніше у Києві на проспекті Лобановського сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля патрульної поліції і тролейбуса.

Крім того, 9 грудня в центрі Києва сталася аварія за участю службового автомобіля поліції. Під колеса поліцейських потрапив пішохід, після чого автівка врізалась в кафе.

Аваковщина. У Харкові поліцейські катували пасажирів метро та вимагали гроші. Відео. 18+

police-new1-500x330

 

 

У Харкові затримали поліцейських, які били та знущалися над пасажирами метрополітену, вимагаючи гроші.

Про це повідомляє 40ka.info.

Зазначається, що працівникам поліції Харкова стало відомо про незаконні дії їхніх колег, які несли службу на одній зі станцій метро, після чого інформацію передали до  управління Департаменту внутрішньої безпеки НПУ.

«Після проведеної перевірки було встановлено, що поліцейські однієї зі змін систематично, під надуманим приводом, зупиняють пасажирів і заводять до службової кімнати. Погрожуючи притягненням до відповідальності, застосовуючи заходи фізичного насилля та моральне приниження, вони вимагають та отримують від осіб гроші», — розповіли у Нацполіції.

Зазначається, що серед причетних до здирництва — майор, лейтенант та двоє сержантів поліції.

«Бійці відділу швидкого реагування ДВБ НПУ взяли фігурантів відразу після одержання ними коштів від жінки, начебто, за непритягнення її до адміністративної відповідальності», — йдеться у заяві НПУ.

За даними харківської прокуратури у липні цього року поліцейські несли службу на станції метро «Південний вокзал», де  побачили чоловіка, який, похитуючись, виходив з метро.

«Вони підійшли до нього і почали пред’являти претензії, що він нетверезий. Чоловік намагався пояснити, що повертається з роботи додому і випив пляшку пива. Однак правоохоронців така відповідь не задовольнила і його силоміць затягли до поліцейської кімнати. Один з підозрюваних збив потерпілого з ніг спеціальним прийомом, від чого останній втратив свідомість», — йдеться у повідомленні.

У прокуратурі додали, що коли чоловік прийшов до тями, інший патрульний наніс йому кілька ударів у голову.

Зазначається, що іншому доставленому до поліцейської кімнати підозрювані розбили об голову стілець, били ногами та руками по тулубу та голові.
За даними слідства, є принаймні два епізоди отримання неправомірної вигоди.
«У першому випадку йшлося про тисячу гривень, у другому – тисячу гривень та три тисячі російських рублів. В обох випадках схема була приблизно однаковою. Поліцейські підходили до жінок, які виглядали як приїжджі (з валізами, щойно зійшли з потяга, розпитували дорогу тощо), та під приводом перевірки документів починали з’ясовували, з якою метою прибули до Харкова», — розповіли у прокуратурі.
Повідомляється, що потім вони запрошували їх до поліцейської кімнати, де починали розповідати, що жінка порушила закон, що на неї буде складено протокол про адміністративну відповідальність, обшукували особисті речі.
Там додали, що поліцейські обіцяли звернутися до контролюючих органів з метою накладення штрафних санкцій або припинення соціальних виплат. Перелякані жінки віддавали гроші, що були при собі аби лише вирішити проблему.
Так, в одному випадку патрульні повідомили жінці, що вона не має права носити з собою документи своєї матері (пенсійне посвідчення та банківську картку), тому вони звернуться до компетентних органів, щоб виплати пенсій припинити. Жінка на колінах благала «правоохоронців» не забирати у її мами пенсію, але «вирішити» питання вдалося лише грошима.

Наразі затриманим оголошено підозри за ч.3 ст.368 (Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою) та ч.2 ст.365 (Перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу) КК України.

Суд обрав начальникові підрозділу та двом поліцейським запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, без права внесення застави, заступникові начальника – цілодобовий домашній арешт.

Аваковщина. Поліцейські катують українців у Харкові. Відео

Avakov-vidstavka2-500x375

 

Начальник Головного управління Нацполіціі в Харківській області Олег Бех звільнив двох старших сержантів і капрала, які били чоловіка у відділенні на станції «Харків-Пасажирський» 7 липня 2018 року.

Про це він сам написав у Facebook, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

За його словами, 9 липня,  після ретельного вивчення матеріалів службової перевірки, відеоматеріалів, він без жодного сумніву підписав наказ про звільнення з лав поліції співробітників сектору патрульної поліції Холодногірського відділу поліції.

«Своєю зухвалою, ганебною поведінкою вони грубо порушили один з принципів діяльності поліції – дотримання прав і свобод людини. Після такого кричущого факту неадекватних дій правоохоронців, невиконання ними вимог Закону „Про Національну поліцію“ вони не мають жодного морального права залишатися на своїх посадах», — заявив Бех.

Він зазначив, що згідно з наказом, старші сержанти і капрал сектору патрульної поліції звільнені з лав поліції.

Крім того, їх безпосередній керівник – командир взводу – попереджений про неповну посадову відповідальність, а т.в.о. начальника Холодногірського відділу поліції отримав суворе попередження про необхідність дотримання підпорядкованим особовим складом службової дисципліни та прав і свобод громадян.

Раніше у Facebook було опубліковано відео, де поліцейські побили затриманого чоловіка.


На відео видно, що поліцейські знущаються над затриманим чоловіком на ім’я Сергій.

Він просить поліцейських «не перебити куприк», після чого поліцейський сильно вдарив його ногою нижче спини. Після цього затриманий «отримав лося» (удар в руки людини, складені у нього на лобі).

Після цього чоловік спробував обуритися, але працівники поліції у нецензурній формі сказали, що йому не може бути боляче, бо нібито не сильно вдарили.

За процесом спостерігали інші люди.

Пізніше у Нацполіції Харківської області повідомили, що проводять службове розслідування інциденту.

За даними поліції, причетні до події поліцейські – це старші сержанти 1989 і 1992 року народження та капрал сектору патрульної поліції 1997 року народження.

Також зазначалося, що після службового розслідування матеріали справи будуть передані до прокуратури.

Аваковщина. Патрульні поліцейські зумисно переїхали жінку у Запоріжжі — у неї перелом основи черепу. Відео

police-new1-500x330

 

З’явилося повне відео наїзду авто запорізьких патрульних на 30-річну жінку, яке сталося 7 травня 2017 року, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Джерело повідомило, що одразу після інциденту під час допитів ці кадри видаляли з телефонів свідків працівники Заводського районного відділення поліції, передає Громадське ТБ Запоріжжя.

Потерпілу було доставлено до 5-ї міської лікарні. Наразі вона прооперована та перебуває без тями на штучній вентиляції легенів. У пацієнтки діагностовано перелом основи черепу, та численні травми. Про це повідомив заступник головного лікаря Олег Великий. За словами лікаря, пацієнтку відвідує її співмешканець. ЗМІ повідомляли про те, що у потерпілої троє дітей.

Зараз перевірка інциденту проводиться комісією на чолі з начальником управління патрульної поліції Романом Пилипенком. На час її роботи поліцейський, що здійснив наїзд, відсторонений від виконання обов’язків, повідомили в поліції. Від інших коментарів поліцейські утримуються протягом вже трьох днів.

За інформацією ЗМІ, між групою людей та патрульними відбувся конфлікт. Поліцейські затримували чоловіка за підозрою у пограбуванні, повідомляє Depo. Запоріжжя з посиланням на власні джерела. Потерпіла намагалася захистити затримуваного.

Згодом компанія оточила автомобіль та заблокувала його рух. За попередніми даними, авто патрульних наїхало на ногу жінці, після чого вона впала головою на асфальт. Потім машина її переїхала голову переднім колесом.

Операція «Ліквідація», — журналісти розповіли правду про поліцейську перестрілку в Княжичах. Розслідування. Відео

Knyazhichi-police2-500x307

 

Офіційна версія МВС щодо трагедії в Княжичах виявилася просто брехнею. Поліцейські-розвідники вибрали дивне місце для спостереження і схоже, займалися на місці події зовсім не спостереженням.

Про це йдеться у розслідуванні Слідство.Інфо, журналісти якого намагалися розібратися, що могло статися під час нещодавньої трагедії в Княжичах, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Відзначається, що Слідство.Інфо ще не має всієї повноти доказів, щоб висувати остаточну версію події. Але, журналісти зібрали чимало свідчень, щоб поставити під сумнів версію керівництва МВС. Ключові пункти офіційної версії не зовсім відповідають тому, що, як вдалося встановити журналістам, відбувалося на місці подій в ту трагічну ніч.

Офіційно винуватців трагедії не називають — триває слідство, але не офіційно батькові загиблого співробітника поліції охорони Сергія Орлова повідомили, що його син першим натиснув на гачок і спровокував перестрілку. Батько каже — про це почали говорити вже наступного дня після того, як сина поховали, але він у таку версію міністерських чиновників вірити відмовляється.

Мені сказали, що мій син хотів когось убити. Та через його груди пройшло 30 куль і вони ще намагають знайти крайніх! Ну не могла людина з простреленими ось так пальцями, від руки і до ноги простреленою — не міг нічого вже зробити. Навіть якщо в бронежилет потрапляє куля — вона забиває подих. Уже людина нічого не може, поки не зніме бронік. А бронежилети у них взагалі ніякі», — пояснює Олександр Орлов.

За офіційною версією свій нічний пункт спостереження розвідники поліції обладнали в недобудованому будинку на вулиці Шептицького. Мовляв, звідси мали слідкувати за будинком із засідкою, де чекали грабіжників, щоб взяти їх «на гарячому».

Щоб зрозуміти, наскільки спостережний пункт був виправданим у цьому місці, журналісти вирішили поставити власний експеримент і встановити, а що бачили учасники тих подій вночі.

Попри те, що будинок двоповерховий, сам пункт спостереження міг знаходитися лише на першому поверсі. Зазначається, що сходи на другий власники так і не встигли побудувати, і одразу стає зрозуміло, що з унікального пункту спостереження майже нічого не видно. Лише невеликий фрагмент дороги через відсутні ворота, а решту затуляє паркан, і будинок №22, де спрацювала сигналізація. Але, чи видно будинок, де розташовувалась основна засідка? До останнього часу це місце приховували і, як виявилося, невипадково.

Мешканець одного із сусідніх будинків, Сергій Сліпенко, вказує журналістам на протилежний кінець вулиці. «Засідку робили там. В самому кінці, під лісом». Із недобуду, де сиділи розвідники цей будинок навіть вдень побачити неможливо — усе закриває будинок, де спрацювала сигналізація.

Тобто, якщо із так званого «пункту спостереження» майже не видно об’єкт потенційного пограбування, то постає питання, чи займалися розвідники взагалі стеженням, і якщо ні, то що насправді вони робили на місці події?

Керівництво МВС воліє не згадувати про причини спрацювання сигналізації у сусідньому із недобудом будинку. Кажуть, що спрацювала сама по собі. Таке стається інколи. Але тільки не тієї ночі — запевняє начальник Броварського відділу управління поліції охорони Київської області Олександр Чернявський. «На місці події було виявлено віджим вікна і сліди на снігу», — каже він.

Командир загиблих працівників поліції охорони, наполягає — його підлеглі приїхали на реальне спрацювання сигналізації. Це була не помилкова тривога, до будинку справді хтось вдерся.

«Дуже багато слідів навколо будинку. При цьому було на допомогу викликано ще один наряд поліції охорони, які разом обстежили прилеглу територію. Дуже багато слідів було. Один екіпаж не міг розібратися, тому що були сліди відходу до лісу. Сліди були в інший бік. Сліди були навколо будівлі. Один наряд блокував будівлю. Один наряд блокував будівлю, так як злочинець міг перебувати в середені будівлі. Тому вони не могли покинути дану будівлю. Вони її заблокували і вже певними силами, підсиленими нарядами, почали пошук злочинців», — додає Чернявський.

Те, що до будинку №22 влізли сторонні підтвердила і його власниця Тамара Данішевська.

«Знято там кілька картин було. Гучно сказано — картини, репродукції. Навіть не репродукції, картинки. Картинок просто кілька було знято. Видно, что шукали, як зазвичай там за картинами, сейфи. Але у нас цього немає», — каже жінка.

У МВС цю версію рішуче відкидають: «Це операція, до якої було залучено десятки людей. 25 тільки відсторонених. Про яку багато знали в поліції. Тому мені здається, що сам цей факт перебиває оцю конспірологічну версію про нібито злочин, який могли вчиняти самі працівники поліції», — каже Артем Шевченко, директор департаменту комунікацій МВС України.

Але у розвідників-спостерігачів не вірить адвокат Ігор Чудовський. Він п’ять років викладав тактико-спеціальну підготовку групам кримінального розшуку для спецпризначенців МВС. Експерт каже: звичайне спостереження — це завдання звичайних оперативників. У законспірованих розвідників зовсім інше завдання:

«Якщо це негласні співробітники — вони там не мали б знаходитися. Вони могли бути в складі навіть групи злочинної, якщо вони впроваджені в склад групи і мали прибути з тими особами, на яких зараз посилаються й кажуть, що нібито вони причетні. Тому що це і є негласна робота», — пояснює він.

Але, якщо до будинку вдерлись не поліцейські, то хто? Адже потенційні грабіжники, за якими велося стеження, в ту ніч до будинку, де їх чекала засідка так і не наблизилися. Тому, коли сигналізація спрацювала у будинку №22, недобудований будинок цілком міг стати місцем переховування після втечі для тих, кого шукала поліція охорони, а не спостережним пунктом.

Поліцейські охорони знайшли дерев’яні сходи, якими скористалися зловмисники, щоб перелізти через високий паркан. На цій секції не було й снігу, як на сусідніх. Потім поліцейські пройшли по слідах через пусту ділянку і вийшли на сусідній недобуд, де, за офіційною версією, і сиділи поліцейські розвідники. Цілком можливо, що недобудований будинок міг служити для них прихистком від переслідування, а не пунктом спостереження.

Затриманих розвідників посадили в патрульну машину поліції охорони. Поруч сіли самі охоронці. Батько загиблого поліцейського охорони додає, що після затримання розвідників, його син в машині поговорив по телефону зі своєю дівчиною.

«О 4:05 вона йому телефонувала: «Сергію, ти де?». Він каже: «Я сиджу в машині, зараз буду виїзджати». Я чую в машині говорять: «Начальник, давай розрахуємось і разійдемось. Ви нас не знаєте, ми вас». Мій син сказав: «Пішов ти. Сиди й чекай». А я у нього питаю: «Сергію, що трапилось?», а він: «Не переймайся, виїзджаю», — розповідає Олександр Орлов.

В ці хвилини, замість слідчої оперативної групи, що зазвичай розслідує обставини проникнення в будинок, з’явився спецпідрозділ КОРД. Патрульні  ДСО помітили лише фари у темряві. Водій другого екіпажу навіть звільнив дорогу — адже це могли їхати місцеві мешканці або поліція. Натомість почалася стрілянина.

За офіційною версією стріляти почали поліцейські охорони, а бійці КОРД почали стріляти у відповідь, коли побачили, що їхнього командира Віталія Валецького вбито. У цей час командири обох екіпажів поліції охорони, Сергій Орлов і Євген Куртєв, сиділи на передньому сидінні службового «Деу Ланос». На задньому сидінні були затримані «розвідники».

Але стріляти із такого положення дуже не зручно. По-перше, поліцейські охорони були у зимовому одязі. По-друге — у бронежилетах. По-третє, довелося б розвертатися. Вцілити в когось досить не просто, а командиру КОРД одна куля влучила у голову, а друга — у ногу. Натомість бійцям КОРД було добре видно напис «поліція» на «Ланосі» і зручно стріляти.

Цю версію підтверджує фото, де видно, що вціліло переднє скло, натомість розстріляні дверцята водія із великим світловідбивним логотипом «Поліція», і заднє скло — ці кулі вбили розвідників. Тобто вогонь вівся щонайменше із двох точок чи навіть трьох точок. І точно на ураження.

Водій другої машини поліції охорони вцілів. Його машина стояла поряд, але в неї бійці КОРД не стріляли. Він каже, що першими відкрили вогонь на ураження саме кордівці: «Ми не вспіли нічого сказати. Він вискочив, три секунди, і начав стрілять. Я ж думав він побачить куда, розберемося. Що ж це — зразу пальба», — каже водій.

Ігор Чудовський викладав планування і проведення саме таких операцій. Експерт каже, розстрілу машини не мало бути: «Навіть якщо було поранення і смерть співробітника — це, перш за все сказати: «Працює «Корд». Викликати підкріплення, запропонувати їм скласти зброю, звя’затися з керівництвом безпосередньо служби охорони, котра зобов’язана їм передати це. Тому, що напряму ДСО не повинно було підкорятися і «Корду».

Відповіді на питання, чому спостереження вели не звичайні оперативники із посвідченнями, а законспіровані розвідники та чи знали бійці КОРДу, хто і за що насправді затримав розвідників, залишаються відкритими.

Спроба зрадити #Майдан №3587. Режим Порошенка хоче узаконити практику силового розгону мітингів. Законопроект. Розслідування

misce-protestu2-500x332

 

За інформацією моєї правозахисної коаліції, в жовтні-листопаді влада спробує проголосувати чотирнадцятий в історії України варіант проекту спеціального закону про мирні зібрання — законопроект № 3587. Це буде одразу після завершення засідання Венеційської комісії, де 3587 розглядатимуть.

Ухвалення попередньої версії цього проекту ми заблокували в жовтні 2013 року, за місяць до початку Євромайдану.

Тепер, щоб зупинити ухвалення 3587, ми разом із групою депутатів-практиків протестів зареєстрували альтернативний «законопроект-антонім» — № 3587-1, п’ятнадцятий в історії.

Разом з тим, ми виступаємо проти ухвалення будь-якого, навіть нашого проекту спецзакону. І пропонуємо безпечніший для українського суспільства шлях — внести зміни в уже наявні закони та переписати деякі підзаконні нормативно-правові акти. І відповідні законодавчі ініціативи ми вже реєструємо.

Чому? Бо ми бачимо небезпеку бюрократизації повідомчого порядку проведення зібрань в Україні аж до де-факто дозвільного, небезпеку систематичних звужень свободи зібрань і — як наслідок — свободи слова під час майбутніх політичних криз, небезпеку поступового перетворення української держави на поліцейську диктатуру однієї-двух (основної і сателіта) політичних сил.

Тепер поясню це все на прикладі головних загроз законопроекту № 3587 наших опонентів, які майже не змінилися з часів Януковича…

1. ЗАГРОЗА УЗАКОНЕННЯ СИЛОВИХ РОЗГОНІВ ЗІБРАНЬ

Нагадаю, що зовсім недавно силові розгони зібрань та невибіркове застосування міліцейського насилля спричинили Революцію Гідності і супроводжували чи не весь Майдан. Проте як тоді, так і зараз чинне законодавство України не дозволяє цього – правоохоронці мають право реагувати лише на конкретних правопорушників.

Що ж пропонує змінити законопроект № 3587? Нацполіція, Нацгвардія та інші правоохоронні органи на власний розсуд визначатимуть, чи «втратило зібрання мирний характер» і озвучуватимуть час, за який люди мусять розійтися (ст. 18 законопроекту 3587):

“Стаття 18. Дії Національної поліції та Національної гвардії України та інших правоохоронних органів у разі втрати зібранням мирного характеру
1. Національна поліція та Національна гвардія України, інші правоохоронні органи відповідно до компетенції оголошують про втрату зібранням мирного характеру, якщо його учасники масово застосовують насильство, або своїми діями перешкоджають затриманню осіб, що вчинаяють насильство в ході мирного зібрання, та якщо іншим чином припинити насильство не можливо.
2. В оголошенні про втрату зібранням мирного характеру правоохоронні органи повідомляють про:
1)  надання часу для залишення місця проведення зібрання для осіб, що не беруть участь у актах насильства;
2)  можливість реалізувати своє право на мирне зібрання таким чином, щоб не перешкоджати законним діями працівників правоохоронних органів, в тому числі шляхом проведення спонтанного зібрання.”

Чи є зібрання “спонтанним”, і чи відрізняється воно від “втрати зібранням мирного характеру”, судячи з тексту законопроекту, самовільно визначатимуть також правоохоронці. Але про це трохи згодом. Важливіше знати, що передбачено після того, як час “для залишення місця проведення зібрання” сплине. Відповідь на це питання дають чинні кримінальний і адміністративний кодекси.

По-перше, поліцейські та нацгвардійці будуть вважати, що учасники зібрання порушили саме законну вимогу розійтися (п. 1 ч. 3 ст. 6 законопроекту 3587):

“Учасник мирного зібрання ЗОБОВ’ЯЗАНИЙ додержуватися вимог Конституції, ЦЬОГО ЗАКОНУ та інших законів України.”

Тому правоохоронці зможуть затримувати та силоміць розганяти усіх без розбору протестувальників.

За що затримувати? За «злісну непокору законному розпорядженню або вимозі» (ст. 185 КУпАП), «опір представникові правоохоронного органу» (ст. 342 ККУ) чи за юридично нечіткий спадок радянських часів – “хуліганство” (ст. 173 КУпАП або ст. 296 ККУ). Якщо ж під час мирного зібрання дійсно буде локально відбуватися якась бійка, то затримуватимуть всіх за “групове порушення громадського порядку” (ст. 293 ККУ), чи не менш розпливчасті “масові заворушення” (ст. 294 ККУ) – цю статтю останнім часом полюбляють інкримінувати учасникам зібрань, під час яких відбуваються правопорушення.

Тобто достатньо буде декількох провокаторів на мирному зібранні чи вигадки про них, щоб почати процедуру силового розгону і цілком законно застосовувати силу до навіть мирних протестувальників, які просто не слухаються.

Чому можливий саме силовий розгін? Якщо людей буде мало – то, звісно, будуть лише затримувати і пакувати в автозаки. Якщо ж людей буде більше – бити на бігу, вигадувати, за що затримали поранених, і потім брехати на суді, що відбувався, наприклад, «опір правоохоронцю».

Нічого не нагадує? Так, все це ми вже бачили під час Революції Гідності…

2. ЗАГРОЗА УЗАКОНЕННЯ «ДЕДЛАЙНУ» ДЛЯ ПОВІДОМЛЕНЬ ПРО ЗІБРАННЯ ТА МОЖЛИВОСТІ ЇХ ЗАБОРОНИ В БУДЬ-ЯКИЙ МОМЕНТ

Організатори зібрань зобов’язані будуть повідомляти про зібрання не пізніше, ніж за 48 годин до початку (ч. 1 ст. 7 законопроекту 3587):

“Організатор мирного зібрання письмово повідомляє про намір проведення мирного зібрання відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування не пізніш як за сорок вісім годин до його початку.”

Нагадаю, що ще з часів ухвалення Конституції України і аж до сьогодні жодного законного «дедлайну» про час повідомлення на території країни не існує — владу про мирні зібрання можна повідомляти в будь-який момент до їх початку. Тому безліч мітингів відбувались і відбуваються просто тому, що їх не встигають заборонити підконтрольні владі суди.

Нещодавня конституційна реформа судоустрою з одного боку збільшила вплив президента на призначення суддів, і розширило можливості виконавчої влади для їх арешту, а з іншого — зовсім не торкнулася проблеми фактичного впливу на них місцевої влади. Тому «дедлайн» у 48 годин при невдалих наслідках як цієї реформи, так і децентралізації призведе до збільшення кількості політично вмотивованих судових заборон зібрань за політичними вказівками місцевої або центральної влади.

Автори 3587 також прагнуть, щоб суд отримав нові законні підстави заборонити мирне зібрання в будь-який момент до початку і під час зібрання за наявності «обставин, які зумовлюють необхідність звернення до суду» (абзац 4 ч. 1 п.п. б п. 1 ч. 2 розділу «Прикінцеві і перехідні положення» законопроекту 3587):

“Позовну заяву має бути подано безпосередньо до адміністративного суду протягом двадцяти чотирьох годин після реєстрації повідомлення про проведення мирного зібрання.
Якщо ОБСТАВИНИ, ЯКІ ЗУМОВЛЮЮТЬ НЕОБХІДНІСТЬ ЗВЕРНЕННЯ ДО СУДУ виникли після закінчення цього строку, то позовну заяву може бути подано не пізніше двадцяти чотирьох годин З ДНЯ ВИНИКНЕННЯ ТАКИХ ОБСТАВИН незалежно від того, чи почалося мирне зібрання.”
Тобто математика репресій виглядатиме наступним чином. Наприклад, ви чесно подали повідомлення рівно за 48 годин до вашої акції. Далі міська влада відповідно або встигає подати позовну заяву в проміжок часу з 48 до 24 годин до вашого зібрання, або ні. Проте якщо не встигає — це не проблема для суду! Бо в проміжок часу з 24 години до початку акції і аж до її завершення міська влада може вигадати момент виникнення «обставин, які зумовлюють необхідність звернення до суду», чим надати собі додаткові 24 години для подання позову.

Тут варто згадати, що чинний Кодекс про адміністративне судочинство України взагалі гарантує, що без судового розгляду мають залишатися позовні заяви органів влади про обмеження права на мирні зібрання, які надійшли в суд в день проведення зібрання, або після цього (ч. 2 ст. 182 КАСУ). Але законопроект № 3587 пропонує дещо переформулювати цю норму і повністю нівелювати її значення можливістю забороняти в будь-який момент до початку і під час зібрання…

Усе це призведе до збільшення кількості затримань за невиконання рішень суддів (ст. 382 ККУ), за «організацію або проведення мирних зібрань всупереч встановленій судом забороні» (зміни законопроекту 3587 в ст. 185-1 КУпАП), або до вищезгаданої адміністративної чи кримінальної відповідальності всіх учасників зібрань (п. 4 ч. 2 та п. 1 ч. 3 ст. 6 законопроекту 3587, ст. 185 КУпАП чи ст. 342 ККУ).

До того ж, несвоєчасність повідомлення про проведення мирного зібрання зможе буди додатковою підставою для судової заборони зібрання (ч. 7, ч. 2 ст. 16 законопроекту 3587):

“Несвоєчасне подання повідомлення про проведення мирного зібрання не зумовлює його обмеження ЗА ВІДСУТНОСТІ ПІДСТАВ, ВИЗНАЧЕНИХ частиною другою цієї статті.”

Тобто якщо ви не вкладетесь в дводенний “дедлайн”, і повідомили владу про мітинг, наприклад, за день, то суддя все одно може заборонити акцію, якщо вигадає, що запобігає “реальній небезпеці застосування з боку організаторів та учасників зібрання фізичної сили, зброї та інших небезпечних засобів” (п. 4 ч. 2 ст. 16 законопроекту 3587) чи “порушенню основоположних прав та свобод людини” (п. 7 ч.2 ст. 16 законопроекту 3587).

З цього прикладу видно, що попри те, що проект № 3587 уточнює конституційні підстави для судових заборон (ст. 16 законопроекту 3587), це призведе лише до уточнених шаблонів заборонних рішень. Перш за все тому, що справжня ґрунтовна судова реформа в Україні ще не проведена.

Тут варто згадати, зокрема, практику застосування спеціального закону про протести Російської Федерації. Де-юре там суто декларативний повідомчий принцип проведення зібрань — необхідно повідомити владу про проведення в певні строки. Але де-факто — дозвільний принцип (треба просити дозволу), бо усі зібрання більше однієї людини мають пройти процедуру “узгодження” з місцевою владою. І зрозуміло, що “узгоджують” не всім.

Як бачимо, щось подібне, але за участю судів адміністративної юрисдикції, хочуть запровадити і в Україні.

Це помітили і в Управлінні Верховного комісара ООН з прав людини, яке нещодавно розкритикувало пропозицію законопроекту № 3587 про узаконення обов’язку повідомляти органи влади про мирні зібрання за два дні до їх початку. У доповіді Управління про ситуацію щодо дотримання прав людини в Україні в період із 16 листопада 2015 по 15 лютого 2016 року, зокрема, йдеться про те, що норма про 48-годинний “дедлайн” подання повідомлень в поєднанні з підставами для судових заборон може призвести до “довільної заборони або обмеження мирних зібрань, знеохочуючи легітимну протестну діяльність та надаючи широкі повноваження судам щодо обмеження законних протестів”.

3. «НЕБЕЗПЕЧНІ» ЗІБРАННЯ БЕЗ ПОВІДОМЛЕНЬ — ПРОТИЗАКОННІ

Кому нагадаю, а кому вперше повідомлю, що зараз ч. 1 ст. 19, ч. 1 ст. 22 та ч. 2 ст. 58 чинної Конституції гарантують нам проведення мирних зібрань, про які ми не повідомили. Щоправда правоохоронці не завжди розуміють зміст цих статей.

Що пропонує змінити законопроект 3587? Нацполіція, Нацгвардія та інші правоохоронні органи на місці вирішуватимуть, чи мають люди право проводити зібрання без попереднього повідомлення, бо «спонтанні» зібрання мають два критерії — «невідкладність» і «неможливість повідомити в строк» 48 годин (п. 5 ч. 1 ст. 1 законопроекту 3587):

“…спонтанне мирне зібрання – мирне зібрання, яке є засобом невідкладного реагування суспільства чи групи людей на певну подію або інформацію, та про що неможливо було повідомити у строк, встановлений цим Законом.”

Пояснюю логіку законопроекту в цьому питанні. По-перше, як вже було сказано, люди будуть змушені проводити зібрання лише у встановлених спецзаконом рамках (п. 1 ч. 2 ст. 5, п. 4 ч. 2 та п. 1 ч. 3 ст. 6, законопроекту 3587):

“Організатор мирного зібрання має право:
1) проводити мирне зібрання у будь-якій формі ЗА УМОВИ ДОДЕРЖАННЯ ЗАКОНУ;”
“Учасник мирного зібрання має право: …
4) здійснювати інші дії, НЕ ЗАБОРОНЕНІ (НЕ ОБМЕЖЕНІ) ЗАКОНОМ чи рішенням суду, що набрало законної сили.
“Учасник мирного зібрання ЗОБОВ’ЯЗАНИЙ додержуватися вимог Конституції, ЦЬОГО ЗАКОНУ та інших законів України.”

До того ж, згідно з текстом проекту 3587, лише правоохоронці будуть визначати на місці чи зібрання мирне, чи “втратило мирний характер”, чи воно “спонтанне” (п. 2 ч. 2 ст. 18 законопроекту 3587):

“В оголошенні про втрату зібранням мирного характеру правоохоронні органи повідомляють про: …
2). можливість реалізувати своє право на мирне зібрання таким чином, щоб не перешкоджати законним діями працівників правоохоронних органів, в тому числі шляхом проведення спонтанного зібрання.”

Тому якщо поліція чи нацгвардійці чомусь вирішать, що зібрання «неспонтанне», то зможуть затримати людей за «злісну непокору законному розпорядженню або вимозі» чи «опір представникові правоохоронного органу» (ст. 185 КУпАП, ст. 342 ККУ). Бо, наприклад, самовільно вирішать, що таке зібрання не є невідкладним, і що про нього таки можна було повідомити в строк (п. 5 ч. 1 ст. 1 законопроекту 3587).

Тобто, таку політично вмотивовану перевірку на «спонтанність» пройдуть далеко не всі протестувальники. А особливо важко людям буде доводити “спонтанність” свого зібрання, якщо вже після судової заборони вони все одно вийдуть на протест (зміни законопроекту 3587 в ст. 185-1 КУпАП, ст. 382 ККУ). Як було сказано вище, відсутність повідомлення про проведення мирного зібрання зможе бути додатковою підставою для такої заборони (ч. 7, ч. 2 ст. 16 законопроекту 3587).

Варто відмітити й те, що, на відміну від альтернативного 3587-1, проект № 3587 потурає байдикуванню правоохоронців, інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Пропонується, щоб вони, як і раніше, лише чекали на повідомлення про мирні зібрання від їхніх організаторів (ст. 13 законопроекту 3587), і не мали жодного обов’язку на рівні законів України організувати свою роботу для самостійного пошуку інформації про проведення зібрань, зокрема, за допомогою мережі Інтернет. У той час як у прифронтових областях вже зараз існує практика самостійного пошуку інформації про проведення зібрань правоохоронними органами та спецслужбами. Змусили, зокрема, терористичні акти…

4. ЗАГРОЗА НОВИХ МІСЦЕВИХ ПОРЯДКІВ ПРОВЕДЕННЯ ЗІБРАНЬ

Почну з того, що сьогодні законодавство України не дозволяє місцевим органам влади визначати порядок організації та проведення мирних зібрань, визначати права і свободи людини і громадянина та гарантії цих прав і свобод, а також визначати основні обов’язки громадянина. Проте в неокупованій Росією частині України окремі органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи все одно час від часу, всупереч законодавству, це роблять.

Що пропонує проект 3587? Він передбачає можливість ухвалювати нові, вже законні акти місцевих органів влади – тепер відповідно до нового спеціального закону про мирні зібрання, у питаннях, які цей закон не регулюватиме (п. 4 ч. 2, ч. 4 і ч. 5 розділу «Прикінцеві і перехідні положення» законопроекту 3587):

“До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: …
3) вирішення ВІДПОВІДНО ДО ЗАКОНУ ПРО СВОБОДУ МИРНИХ ЗІБРАНЬ питань, пов’язаних із забезпеченням проведення мирних зібрань; вирішення відповідно до закону питань про проведення спортивних, видовищних та інших масових заходів; здійснення контролю за забезпеченням при їх проведенні громадського порядку;”

Це може легітимізувати додаткову регламентацію актами органів місцевої влади ледь не всіх питань, про які забули згадати в спеціальному законі про зібрання. Наприклад, місцеві царьки зможуть регламентувати допустиму кількість учасників зібрань, або визначати місця, де встановлення наметів учасників “перешкоджає руху пішоходів та перекриває доступ до будівель” (ч. 2 ст. 3, п. 3 ч. 2 ст. 5 законопроекту 3587).

Нагадаю, що сьогодні в Україні лишилося близько 50 неконституційних «фільчиних грамот» органів місцевого самоврядування. Станом на червень 2014 року Інформаційний центр “Майдан Моніторинг” зафіксував існування 53 таких актів в населених пунктах з числа 492 досліджених обласних, районних центрів та міст обласного підпорядкування (тобто 10,8%). Ці “фільчині грамоти” дістались нам як спадок Радянського Союзу — у 1988 році з метою придушення національно-визвольних рухів Президія Верховної Ради СРСР дозволила місцевій владі регламентувати порядок проведення мирних зібрань «з урахуванням місцевих умов». Але з моменту ухвалення Основного Закону України в 1996 році такі місцеві акти про зібрання є неконституційними (ст. 8, ч. 2 ст. 19, ст. 39, ст. 75, ч. 1 ст. 92 Конституції). Тому ще з тих часів місцеві активісти, правозахисники чи політики поступово добилися відміни більшої частини тих «фільчиних грамот», зокрема, через суд. До того ж, далеко не в усіх містах, де «фільчині» лишились, вони заважають проводити зібрання – десь місцеве самоврядування про них просто забуло, а десь люди роками вперто ці акти ігнорують як злочинні накази (ч. 1 ст. 19, ст. 60 Конституції, ч. 2 ст. 41 ККУ). Наприклад, ігнорують їх в Києві та Харкові, де місцеві депутати досі не відмінили схожі неконституційні документи.

Цікаво, що спроби регулювати мирні зібрання органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими і службовими особами – це частина більш загальної проблеми правової безграмотності та нерозуміння того, що ми живемо в унітарній державі. Наприклад, навіть адміністрації деяких навчальних закладів всупереч законодавству у своїх актах теж регулюють свободу зібрань студентів на територіях ВНЗ! А політичні більшості депутатів окремих місцевих рад упродовж десятків років без жодних на те делегованих повноважень від Верховної Ради в неконституційний спосіб час від часу також забороняють опозиційні партії та запроваджують так звані комендантські години для громадян. Подібні нормативно-правові акти характерні для федеративних утворень, і, ймовірно, є наслідком багатолітнього інформаційного впливу Російської Федерації.

5. ЗАГРОЗА СПЕЦЗАКОНУ ЯК ТАКОГО

Хоч у прикінцевих і перехідних положеннях законопроекту № 3587 і запропоновані переважно прогресивні зміни в чинні закони України на тему свободи зібрань, проте небезпечною є саме його основна частина — «тіло» проекту спеціального закону про протести. Небезпечним є і ухвалення альтернативного проекту № 3587-1. Бо в пострадянських реаліях навіть ідеальне «тіло» законопроекту не є гарантією від подальших погіршень тексту – з часом туди можна понапихувати додаткові обов’язки протестувальників, які звузять зміст і обсяг поняття свободи зібрань.

Наші опоненти кажуть, що мати спеціальний закон про протести зручно. Мовляв, не треба буде, як зараз, вишукувати згадки про мирні зібрання в різних законах – все буде знаходитись в одному місці! Та це лише напівправда. Бо зручно буде не лише заглядати в один документ — зручно буде вносити туди все нові й нові обов’язки учасників зібрань голосами 226 депутатів ситуативної більшості Верховної Ради. Тому якщо в сучасній Україні будь-який, навіть ідеальний спецзакон про зібрання буде ухвалено, то з кожною новою політичною кризою влада буде вносити в нього все жорсткіші і жорсткіші зміни.

Така або схожа доля спіткала чи не всі інші пострадянські держави. Зокрема, починаючи з 2004 року за допомогою змін в вищезгаданий російський спеціальний закон режим Путіна планомірно звужує свободу зібрань, щоб робити беззубою будь-яку опозицію. Українське ж громадянське суспільство хоч і сильніше російського, але досі занадто слабке, щоб систематично протистояти подібним апетитам тієї чи іншої парламентської більшості.

Чому ми проти розширення кількості обов’язків учасників мирних зібрань? Бо чинні адміністративний та кримінальний кодекси і так мають цілий арсенал статей проти усіх можливих правопорушень. Частину з них я згадував вище, та нагадаю і про публічні заклики до сепаратизму (ст. 110 ККУ) чи введення російських військ (ст. 536 ККУ), публічне використання символіки комуністичного чи нацистського тоталітарних режимів (ст. 436-1 ККУ). Комусь і цього мало?

ІНШИЙ ШЛЯХ

Як вже було сказано вище, ми виступаємо за безпечніший для українського суспільства шлях — внести зміни у вже наявні закони. Перш за все, в профільні закони про обов’язки основних “гравців” в сфері зібрань з боку влади — закони «Про Національну поліцію», «Про Національну гвардію України» та Кодекс адміністративного судочинства. Зокрема, варто додати туди відповідно: прямий обов’язок захищати учасників будь-яких мирних зібрань, пряму заборону невибіркового застосування насильства та додаткові запобіжники від політично вмотивованих заборон зібрань. Також слід виправити радянські пережитики на тему зібрань, які досі містяться в низці законів. Слід переписати чи написати нові підзаконні акти-інструкції рівня МВС, Нацполіції і Нацгвардії про зважені дії їх співробітників в складних ситуаціях.

Проекти цих документів вже переважно розроблені моєю правозахисною коаліцією і готові як до реєстрації в українському парламенті, так і до спільного обговорення їх змісту з профільними органами виконавчої влади. Окрім цього, в Верховній Раді своєї черги вже зараз чекають ще п’ять “неспеціальних” законопроектів про зібрання: 1779, 2073, 2391, 2651 та 4479. Ось найбільш вдалі, розроблені в тому числі на основі напрацювань експертів нашої коаліції:
— законопроект № 4479 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо незастосування на території України окремих нормативно-правових актів комуністичного тоталітарного режиму та місцевого самоврядування, що суперечать Конституції та загрожують унітарному устрою України»;
— законопроект № 2391, «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення (щодо запобігання безпідставному притягненню до відповідальності громадян за участь у мирних зібраннях)»;
— законопроект № 1779, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо прав громадян під час проведення мирних зібрань)».

Чому шлях “без спецзакону” безпечніший? Бо при бажанні погіршити наявні закони, обов’язки простих людей туди не особливо-то й впишеш. Це ж, зокрема, закони про поліцію, нацгвардію й суд! Наприклад, у новому законі про Нацполіцію прописано обов’язок людини власноруч показувати поліцейському вміст особистих речей або транспортного засобу під час процедури поверхневої перевірки. Але це чи не єдиний обов’язок “простого смертного” в профільному законі про обов’язки правоохоронців.

Певний ризик погіршення права на протест, звісно, залишиться. Але значно менший, ніж у випадку існування спеціального закону про обов’язки протестувальників. Наприклад, сумнозвісні “диктаторські закони 16 січня” 2014 року, які були скасовані після втечі Януковича, були змінами у вже наявні закони. Проте досі немає достеменних підтверджень, що Партія регіонів і КПУ тоді, буцім-то, мали необхідних 226 голосів для ухвалення. Що і стало однією з причин бунту майданівців на вулиці Грушевського! Тому поки ця чи майбутня влада не будує диктатуру стрімко як під час Революції Гідності, нам слід побоюватися не стільки різкої зміни законодавства на тему зібрань, скільки поступової — псування то одного закону, то іншого. Це дасть додатковий час для суспільних дискусій та громадсько-політичних кампаній, які допоможуть або запобігти регресу законодавства, або навіть прибрати вже ухвалені погіршення. Бо, повторюся, не прийнято в закони про обов’язки органів державної влади вписувати обов’язки “простих смертних”.

Причому ми не вигадуємо велосипед, коли радимо відмовитись від ідеї саме спецзакону про протести! В 2011 році спеціальний доповідач ООН нарахував, що з 76 досліджених країн світу лише в третині був спеціальний закон. Зараз окрім України спецзакону суто про зібрання немає в таких унітарних європейських державах як Норвегія, Швеція, Ісландія, Ірландія, Італія, Греція. Якщо ж глянемо на складніші устрoї, то теж побачимо певні аналоги як в унітарних державах з автономіями (Данія, Великобританія крім Північної Ірландії), так і деяких федераціях (Бельгія). В частині з цих країн свободу зібрань досить жорстко регулюють в інших законах, в частині — майже не регулюють. І в останньому випадку насправді немає нічого дикого, бо держава може натомість регулювати складові свободи зібрань — свободу слова, свободу самовираження, свободу переміщення,  — уникаючи при цьому надмірного правового регулювання, бюрократизації права та інших ризиків.

Хочемо в Європу? То чому не запозичити звідти лише найкраще для наших реалій?

Нагадаю, що Революця Гідності була в великій мірі спричинена реакцією людей на поліцейське насильство — криваву зачистку Майдану від студентів в ніч на 30 листопада 2013 року, що відбувалося навіть без жодного рішення суду про заборону зібрання. То чи не вийде через майже три роки після тих подій так, що ми виходили на Майдан для того, щоб влада тепер била нас “по-закону”?

Михайло Лебедь, експерт правозахисної коаліції “Ні — поліцейській державі!”, sprotiv.org

В Одесі поліцейські незаконно затримували і катували громадян, — прокуратура

police-new1-500x330

 

В Одесі поліцейські Чорноморського відділення поліції Овідіопольського відділу поліції незаконно затримували і катували громадян. Про це 14 березня 2016 року розповіла прес-служба Військової прокуратури Південного регіону, повідомляє sprotiv.org.

«У ході досудового розслідування встановлено, що вищевказані посадові особи перевищили владу і службові повноваження, що супроводжувалося насильницькими діями стосовно трьох цивільних осіб», – йдеться в повідомленні.

За інформацією відомства, поліцейські незаконно їх затримали і позбавили волі, супроводжуючи це заподіяння сильного фізичного болю і морального страждання шляхом нанесення побоїв, тортур та інших насильницьких дій з метою змусити їх учинити дії, що суперечать їх волі.

Повідомляється, що чотирьом оперуповноваженим відділення повідомили про підозру у вчиненні зазначених злочинів, а щодо двох з них Приморський райсуд міста обрав запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на 60 діб. Також до суду внесено клопотання про арешт ще двох підозрюваних.

Досудове розслідування триває, перевіряється причетність до скоєння даних злочинів та інших поліцейських.



Close
Приєднуйтесь!
Читайте нас у соцмережах: