Архив рубрики: ‘Дайджест’

Спроба зрадити #Майдан №3587. Режим Порошенка хоче узаконити практику силового розгону мітингів. Законопроект. Розслідування

misce-protestu2-500x332

 

За інформацією моєї правозахисної коаліції, в жовтні-листопаді влада спробує проголосувати чотирнадцятий в історії України варіант проекту спеціального закону про мирні зібрання — законопроект № 3587. Це буде одразу після завершення засідання Венеційської комісії, де 3587 розглядатимуть.

Ухвалення попередньої версії цього проекту ми заблокували в жовтні 2013 року, за місяць до початку Євромайдану.

Тепер, щоб зупинити ухвалення 3587, ми разом із групою депутатів-практиків протестів зареєстрували альтернативний «законопроект-антонім» — № 3587-1, п’ятнадцятий в історії.

Разом з тим, ми виступаємо проти ухвалення будь-якого, навіть нашого проекту спецзакону. І пропонуємо безпечніший для українського суспільства шлях — внести зміни в уже наявні закони та переписати деякі підзаконні нормативно-правові акти. І відповідні законодавчі ініціативи ми вже реєструємо.

Чому? Бо ми бачимо небезпеку бюрократизації повідомчого порядку проведення зібрань в Україні аж до де-факто дозвільного, небезпеку систематичних звужень свободи зібрань і — як наслідок — свободи слова під час майбутніх політичних криз, небезпеку поступового перетворення української держави на поліцейську диктатуру однієї-двух (основної і сателіта) політичних сил.

Тепер поясню це все на прикладі головних загроз законопроекту № 3587 наших опонентів, які майже не змінилися з часів Януковича…

1. ЗАГРОЗА УЗАКОНЕННЯ СИЛОВИХ РОЗГОНІВ ЗІБРАНЬ

Нагадаю, що зовсім недавно силові розгони зібрань та невибіркове застосування міліцейського насилля спричинили Революцію Гідності і супроводжували чи не весь Майдан. Проте як тоді, так і зараз чинне законодавство України не дозволяє цього – правоохоронці мають право реагувати лише на конкретних правопорушників.

Що ж пропонує змінити законопроект № 3587? Нацполіція, Нацгвардія та інші правоохоронні органи на власний розсуд визначатимуть, чи «втратило зібрання мирний характер» і озвучуватимуть час, за який люди мусять розійтися (ст. 18 законопроекту 3587):

“Стаття 18. Дії Національної поліції та Національної гвардії України та інших правоохоронних органів у разі втрати зібранням мирного характеру
1. Національна поліція та Національна гвардія України, інші правоохоронні органи відповідно до компетенції оголошують про втрату зібранням мирного характеру, якщо його учасники масово застосовують насильство, або своїми діями перешкоджають затриманню осіб, що вчинаяють насильство в ході мирного зібрання, та якщо іншим чином припинити насильство не можливо.
2. В оголошенні про втрату зібранням мирного характеру правоохоронні органи повідомляють про:
1)  надання часу для залишення місця проведення зібрання для осіб, що не беруть участь у актах насильства;
2)  можливість реалізувати своє право на мирне зібрання таким чином, щоб не перешкоджати законним діями працівників правоохоронних органів, в тому числі шляхом проведення спонтанного зібрання.”

Чи є зібрання “спонтанним”, і чи відрізняється воно від “втрати зібранням мирного характеру”, судячи з тексту законопроекту, самовільно визначатимуть також правоохоронці. Але про це трохи згодом. Важливіше знати, що передбачено після того, як час “для залишення місця проведення зібрання” сплине. Відповідь на це питання дають чинні кримінальний і адміністративний кодекси.

По-перше, поліцейські та нацгвардійці будуть вважати, що учасники зібрання порушили саме законну вимогу розійтися (п. 1 ч. 3 ст. 6 законопроекту 3587):

“Учасник мирного зібрання ЗОБОВ’ЯЗАНИЙ додержуватися вимог Конституції, ЦЬОГО ЗАКОНУ та інших законів України.”

Тому правоохоронці зможуть затримувати та силоміць розганяти усіх без розбору протестувальників.

За що затримувати? За «злісну непокору законному розпорядженню або вимозі» (ст. 185 КУпАП), «опір представникові правоохоронного органу» (ст. 342 ККУ) чи за юридично нечіткий спадок радянських часів – “хуліганство” (ст. 173 КУпАП або ст. 296 ККУ). Якщо ж під час мирного зібрання дійсно буде локально відбуватися якась бійка, то затримуватимуть всіх за “групове порушення громадського порядку” (ст. 293 ККУ), чи не менш розпливчасті “масові заворушення” (ст. 294 ККУ) – цю статтю останнім часом полюбляють інкримінувати учасникам зібрань, під час яких відбуваються правопорушення.

Тобто достатньо буде декількох провокаторів на мирному зібранні чи вигадки про них, щоб почати процедуру силового розгону і цілком законно застосовувати силу до навіть мирних протестувальників, які просто не слухаються.

Чому можливий саме силовий розгін? Якщо людей буде мало – то, звісно, будуть лише затримувати і пакувати в автозаки. Якщо ж людей буде більше – бити на бігу, вигадувати, за що затримали поранених, і потім брехати на суді, що відбувався, наприклад, «опір правоохоронцю».

Нічого не нагадує? Так, все це ми вже бачили під час Революції Гідності…

2. ЗАГРОЗА УЗАКОНЕННЯ «ДЕДЛАЙНУ» ДЛЯ ПОВІДОМЛЕНЬ ПРО ЗІБРАННЯ ТА МОЖЛИВОСТІ ЇХ ЗАБОРОНИ В БУДЬ-ЯКИЙ МОМЕНТ

Організатори зібрань зобов’язані будуть повідомляти про зібрання не пізніше, ніж за 48 годин до початку (ч. 1 ст. 7 законопроекту 3587):

“Організатор мирного зібрання письмово повідомляє про намір проведення мирного зібрання відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування не пізніш як за сорок вісім годин до його початку.”

Нагадаю, що ще з часів ухвалення Конституції України і аж до сьогодні жодного законного «дедлайну» про час повідомлення на території країни не існує — владу про мирні зібрання можна повідомляти в будь-який момент до їх початку. Тому безліч мітингів відбувались і відбуваються просто тому, що їх не встигають заборонити підконтрольні владі суди.

Нещодавня конституційна реформа судоустрою з одного боку збільшила вплив президента на призначення суддів, і розширило можливості виконавчої влади для їх арешту, а з іншого — зовсім не торкнулася проблеми фактичного впливу на них місцевої влади. Тому «дедлайн» у 48 годин при невдалих наслідках як цієї реформи, так і децентралізації призведе до збільшення кількості політично вмотивованих судових заборон зібрань за політичними вказівками місцевої або центральної влади.

Автори 3587 також прагнуть, щоб суд отримав нові законні підстави заборонити мирне зібрання в будь-який момент до початку і під час зібрання за наявності «обставин, які зумовлюють необхідність звернення до суду» (абзац 4 ч. 1 п.п. б п. 1 ч. 2 розділу «Прикінцеві і перехідні положення» законопроекту 3587):

“Позовну заяву має бути подано безпосередньо до адміністративного суду протягом двадцяти чотирьох годин після реєстрації повідомлення про проведення мирного зібрання.
Якщо ОБСТАВИНИ, ЯКІ ЗУМОВЛЮЮТЬ НЕОБХІДНІСТЬ ЗВЕРНЕННЯ ДО СУДУ виникли після закінчення цього строку, то позовну заяву може бути подано не пізніше двадцяти чотирьох годин З ДНЯ ВИНИКНЕННЯ ТАКИХ ОБСТАВИН незалежно від того, чи почалося мирне зібрання.”
Тобто математика репресій виглядатиме наступним чином. Наприклад, ви чесно подали повідомлення рівно за 48 годин до вашої акції. Далі міська влада відповідно або встигає подати позовну заяву в проміжок часу з 48 до 24 годин до вашого зібрання, або ні. Проте якщо не встигає — це не проблема для суду! Бо в проміжок часу з 24 години до початку акції і аж до її завершення міська влада може вигадати момент виникнення «обставин, які зумовлюють необхідність звернення до суду», чим надати собі додаткові 24 години для подання позову.

Тут варто згадати, що чинний Кодекс про адміністративне судочинство України взагалі гарантує, що без судового розгляду мають залишатися позовні заяви органів влади про обмеження права на мирні зібрання, які надійшли в суд в день проведення зібрання, або після цього (ч. 2 ст. 182 КАСУ). Але законопроект № 3587 пропонує дещо переформулювати цю норму і повністю нівелювати її значення можливістю забороняти в будь-який момент до початку і під час зібрання…

Усе це призведе до збільшення кількості затримань за невиконання рішень суддів (ст. 382 ККУ), за «організацію або проведення мирних зібрань всупереч встановленій судом забороні» (зміни законопроекту 3587 в ст. 185-1 КУпАП), або до вищезгаданої адміністративної чи кримінальної відповідальності всіх учасників зібрань (п. 4 ч. 2 та п. 1 ч. 3 ст. 6 законопроекту 3587, ст. 185 КУпАП чи ст. 342 ККУ).

До того ж, несвоєчасність повідомлення про проведення мирного зібрання зможе буди додатковою підставою для судової заборони зібрання (ч. 7, ч. 2 ст. 16 законопроекту 3587):

“Несвоєчасне подання повідомлення про проведення мирного зібрання не зумовлює його обмеження ЗА ВІДСУТНОСТІ ПІДСТАВ, ВИЗНАЧЕНИХ частиною другою цієї статті.”

Тобто якщо ви не вкладетесь в дводенний “дедлайн”, і повідомили владу про мітинг, наприклад, за день, то суддя все одно може заборонити акцію, якщо вигадає, що запобігає “реальній небезпеці застосування з боку організаторів та учасників зібрання фізичної сили, зброї та інших небезпечних засобів” (п. 4 ч. 2 ст. 16 законопроекту 3587) чи “порушенню основоположних прав та свобод людини” (п. 7 ч.2 ст. 16 законопроекту 3587).

З цього прикладу видно, що попри те, що проект № 3587 уточнює конституційні підстави для судових заборон (ст. 16 законопроекту 3587), це призведе лише до уточнених шаблонів заборонних рішень. Перш за все тому, що справжня ґрунтовна судова реформа в Україні ще не проведена.

Тут варто згадати, зокрема, практику застосування спеціального закону про протести Російської Федерації. Де-юре там суто декларативний повідомчий принцип проведення зібрань — необхідно повідомити владу про проведення в певні строки. Але де-факто — дозвільний принцип (треба просити дозволу), бо усі зібрання більше однієї людини мають пройти процедуру “узгодження” з місцевою владою. І зрозуміло, що “узгоджують” не всім.

Як бачимо, щось подібне, але за участю судів адміністративної юрисдикції, хочуть запровадити і в Україні.

Це помітили і в Управлінні Верховного комісара ООН з прав людини, яке нещодавно розкритикувало пропозицію законопроекту № 3587 про узаконення обов’язку повідомляти органи влади про мирні зібрання за два дні до їх початку. У доповіді Управління про ситуацію щодо дотримання прав людини в Україні в період із 16 листопада 2015 по 15 лютого 2016 року, зокрема, йдеться про те, що норма про 48-годинний “дедлайн” подання повідомлень в поєднанні з підставами для судових заборон може призвести до “довільної заборони або обмеження мирних зібрань, знеохочуючи легітимну протестну діяльність та надаючи широкі повноваження судам щодо обмеження законних протестів”.

3. «НЕБЕЗПЕЧНІ» ЗІБРАННЯ БЕЗ ПОВІДОМЛЕНЬ — ПРОТИЗАКОННІ

Кому нагадаю, а кому вперше повідомлю, що зараз ч. 1 ст. 19, ч. 1 ст. 22 та ч. 2 ст. 58 чинної Конституції гарантують нам проведення мирних зібрань, про які ми не повідомили. Щоправда правоохоронці не завжди розуміють зміст цих статей.

Що пропонує змінити законопроект 3587? Нацполіція, Нацгвардія та інші правоохоронні органи на місці вирішуватимуть, чи мають люди право проводити зібрання без попереднього повідомлення, бо «спонтанні» зібрання мають два критерії — «невідкладність» і «неможливість повідомити в строк» 48 годин (п. 5 ч. 1 ст. 1 законопроекту 3587):

“…спонтанне мирне зібрання – мирне зібрання, яке є засобом невідкладного реагування суспільства чи групи людей на певну подію або інформацію, та про що неможливо було повідомити у строк, встановлений цим Законом.”

Пояснюю логіку законопроекту в цьому питанні. По-перше, як вже було сказано, люди будуть змушені проводити зібрання лише у встановлених спецзаконом рамках (п. 1 ч. 2 ст. 5, п. 4 ч. 2 та п. 1 ч. 3 ст. 6, законопроекту 3587):

“Організатор мирного зібрання має право:
1) проводити мирне зібрання у будь-якій формі ЗА УМОВИ ДОДЕРЖАННЯ ЗАКОНУ;”
“Учасник мирного зібрання має право: …
4) здійснювати інші дії, НЕ ЗАБОРОНЕНІ (НЕ ОБМЕЖЕНІ) ЗАКОНОМ чи рішенням суду, що набрало законної сили.
“Учасник мирного зібрання ЗОБОВ’ЯЗАНИЙ додержуватися вимог Конституції, ЦЬОГО ЗАКОНУ та інших законів України.”

До того ж, згідно з текстом проекту 3587, лише правоохоронці будуть визначати на місці чи зібрання мирне, чи “втратило мирний характер”, чи воно “спонтанне” (п. 2 ч. 2 ст. 18 законопроекту 3587):

“В оголошенні про втрату зібранням мирного характеру правоохоронні органи повідомляють про: …
2). можливість реалізувати своє право на мирне зібрання таким чином, щоб не перешкоджати законним діями працівників правоохоронних органів, в тому числі шляхом проведення спонтанного зібрання.”

Тому якщо поліція чи нацгвардійці чомусь вирішать, що зібрання «неспонтанне», то зможуть затримати людей за «злісну непокору законному розпорядженню або вимозі» чи «опір представникові правоохоронного органу» (ст. 185 КУпАП, ст. 342 ККУ). Бо, наприклад, самовільно вирішать, що таке зібрання не є невідкладним, і що про нього таки можна було повідомити в строк (п. 5 ч. 1 ст. 1 законопроекту 3587).

Тобто, таку політично вмотивовану перевірку на «спонтанність» пройдуть далеко не всі протестувальники. А особливо важко людям буде доводити “спонтанність” свого зібрання, якщо вже після судової заборони вони все одно вийдуть на протест (зміни законопроекту 3587 в ст. 185-1 КУпАП, ст. 382 ККУ). Як було сказано вище, відсутність повідомлення про проведення мирного зібрання зможе бути додатковою підставою для такої заборони (ч. 7, ч. 2 ст. 16 законопроекту 3587).

Варто відмітити й те, що, на відміну від альтернативного 3587-1, проект № 3587 потурає байдикуванню правоохоронців, інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Пропонується, щоб вони, як і раніше, лише чекали на повідомлення про мирні зібрання від їхніх організаторів (ст. 13 законопроекту 3587), і не мали жодного обов’язку на рівні законів України організувати свою роботу для самостійного пошуку інформації про проведення зібрань, зокрема, за допомогою мережі Інтернет. У той час як у прифронтових областях вже зараз існує практика самостійного пошуку інформації про проведення зібрань правоохоронними органами та спецслужбами. Змусили, зокрема, терористичні акти…

4. ЗАГРОЗА НОВИХ МІСЦЕВИХ ПОРЯДКІВ ПРОВЕДЕННЯ ЗІБРАНЬ

Почну з того, що сьогодні законодавство України не дозволяє місцевим органам влади визначати порядок організації та проведення мирних зібрань, визначати права і свободи людини і громадянина та гарантії цих прав і свобод, а також визначати основні обов’язки громадянина. Проте в неокупованій Росією частині України окремі органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи все одно час від часу, всупереч законодавству, це роблять.

Що пропонує проект 3587? Він передбачає можливість ухвалювати нові, вже законні акти місцевих органів влади – тепер відповідно до нового спеціального закону про мирні зібрання, у питаннях, які цей закон не регулюватиме (п. 4 ч. 2, ч. 4 і ч. 5 розділу «Прикінцеві і перехідні положення» законопроекту 3587):

“До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: …
3) вирішення ВІДПОВІДНО ДО ЗАКОНУ ПРО СВОБОДУ МИРНИХ ЗІБРАНЬ питань, пов’язаних із забезпеченням проведення мирних зібрань; вирішення відповідно до закону питань про проведення спортивних, видовищних та інших масових заходів; здійснення контролю за забезпеченням при їх проведенні громадського порядку;”

Це може легітимізувати додаткову регламентацію актами органів місцевої влади ледь не всіх питань, про які забули згадати в спеціальному законі про зібрання. Наприклад, місцеві царьки зможуть регламентувати допустиму кількість учасників зібрань, або визначати місця, де встановлення наметів учасників “перешкоджає руху пішоходів та перекриває доступ до будівель” (ч. 2 ст. 3, п. 3 ч. 2 ст. 5 законопроекту 3587).

Нагадаю, що сьогодні в Україні лишилося близько 50 неконституційних «фільчиних грамот» органів місцевого самоврядування. Станом на червень 2014 року Інформаційний центр “Майдан Моніторинг” зафіксував існування 53 таких актів в населених пунктах з числа 492 досліджених обласних, районних центрів та міст обласного підпорядкування (тобто 10,8%). Ці “фільчині грамоти” дістались нам як спадок Радянського Союзу — у 1988 році з метою придушення національно-визвольних рухів Президія Верховної Ради СРСР дозволила місцевій владі регламентувати порядок проведення мирних зібрань «з урахуванням місцевих умов». Але з моменту ухвалення Основного Закону України в 1996 році такі місцеві акти про зібрання є неконституційними (ст. 8, ч. 2 ст. 19, ст. 39, ст. 75, ч. 1 ст. 92 Конституції). Тому ще з тих часів місцеві активісти, правозахисники чи політики поступово добилися відміни більшої частини тих «фільчиних грамот», зокрема, через суд. До того ж, далеко не в усіх містах, де «фільчині» лишились, вони заважають проводити зібрання – десь місцеве самоврядування про них просто забуло, а десь люди роками вперто ці акти ігнорують як злочинні накази (ч. 1 ст. 19, ст. 60 Конституції, ч. 2 ст. 41 ККУ). Наприклад, ігнорують їх в Києві та Харкові, де місцеві депутати досі не відмінили схожі неконституційні документи.

Цікаво, що спроби регулювати мирні зібрання органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими і службовими особами – це частина більш загальної проблеми правової безграмотності та нерозуміння того, що ми живемо в унітарній державі. Наприклад, навіть адміністрації деяких навчальних закладів всупереч законодавству у своїх актах теж регулюють свободу зібрань студентів на територіях ВНЗ! А політичні більшості депутатів окремих місцевих рад упродовж десятків років без жодних на те делегованих повноважень від Верховної Ради в неконституційний спосіб час від часу також забороняють опозиційні партії та запроваджують так звані комендантські години для громадян. Подібні нормативно-правові акти характерні для федеративних утворень, і, ймовірно, є наслідком багатолітнього інформаційного впливу Російської Федерації.

5. ЗАГРОЗА СПЕЦЗАКОНУ ЯК ТАКОГО

Хоч у прикінцевих і перехідних положеннях законопроекту № 3587 і запропоновані переважно прогресивні зміни в чинні закони України на тему свободи зібрань, проте небезпечною є саме його основна частина — «тіло» проекту спеціального закону про протести. Небезпечним є і ухвалення альтернативного проекту № 3587-1. Бо в пострадянських реаліях навіть ідеальне «тіло» законопроекту не є гарантією від подальших погіршень тексту – з часом туди можна понапихувати додаткові обов’язки протестувальників, які звузять зміст і обсяг поняття свободи зібрань.

Наші опоненти кажуть, що мати спеціальний закон про протести зручно. Мовляв, не треба буде, як зараз, вишукувати згадки про мирні зібрання в різних законах – все буде знаходитись в одному місці! Та це лише напівправда. Бо зручно буде не лише заглядати в один документ — зручно буде вносити туди все нові й нові обов’язки учасників зібрань голосами 226 депутатів ситуативної більшості Верховної Ради. Тому якщо в сучасній Україні будь-який, навіть ідеальний спецзакон про зібрання буде ухвалено, то з кожною новою політичною кризою влада буде вносити в нього все жорсткіші і жорсткіші зміни.

Така або схожа доля спіткала чи не всі інші пострадянські держави. Зокрема, починаючи з 2004 року за допомогою змін в вищезгаданий російський спеціальний закон режим Путіна планомірно звужує свободу зібрань, щоб робити беззубою будь-яку опозицію. Українське ж громадянське суспільство хоч і сильніше російського, але досі занадто слабке, щоб систематично протистояти подібним апетитам тієї чи іншої парламентської більшості.

Чому ми проти розширення кількості обов’язків учасників мирних зібрань? Бо чинні адміністративний та кримінальний кодекси і так мають цілий арсенал статей проти усіх можливих правопорушень. Частину з них я згадував вище, та нагадаю і про публічні заклики до сепаратизму (ст. 110 ККУ) чи введення російських військ (ст. 536 ККУ), публічне використання символіки комуністичного чи нацистського тоталітарних режимів (ст. 436-1 ККУ). Комусь і цього мало?

ІНШИЙ ШЛЯХ

Як вже було сказано вище, ми виступаємо за безпечніший для українського суспільства шлях — внести зміни у вже наявні закони. Перш за все, в профільні закони про обов’язки основних “гравців” в сфері зібрань з боку влади — закони «Про Національну поліцію», «Про Національну гвардію України» та Кодекс адміністративного судочинства. Зокрема, варто додати туди відповідно: прямий обов’язок захищати учасників будь-яких мирних зібрань, пряму заборону невибіркового застосування насильства та додаткові запобіжники від політично вмотивованих заборон зібрань. Також слід виправити радянські пережитики на тему зібрань, які досі містяться в низці законів. Слід переписати чи написати нові підзаконні акти-інструкції рівня МВС, Нацполіції і Нацгвардії про зважені дії їх співробітників в складних ситуаціях.

Проекти цих документів вже переважно розроблені моєю правозахисною коаліцією і готові як до реєстрації в українському парламенті, так і до спільного обговорення їх змісту з профільними органами виконавчої влади. Окрім цього, в Верховній Раді своєї черги вже зараз чекають ще п’ять “неспеціальних” законопроектів про зібрання: 1779, 2073, 2391, 2651 та 4479. Ось найбільш вдалі, розроблені в тому числі на основі напрацювань експертів нашої коаліції:
— законопроект № 4479 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо незастосування на території України окремих нормативно-правових актів комуністичного тоталітарного режиму та місцевого самоврядування, що суперечать Конституції та загрожують унітарному устрою України»;
— законопроект № 2391, «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення (щодо запобігання безпідставному притягненню до відповідальності громадян за участь у мирних зібраннях)»;
— законопроект № 1779, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо прав громадян під час проведення мирних зібрань)».

Чому шлях “без спецзакону” безпечніший? Бо при бажанні погіршити наявні закони, обов’язки простих людей туди не особливо-то й впишеш. Це ж, зокрема, закони про поліцію, нацгвардію й суд! Наприклад, у новому законі про Нацполіцію прописано обов’язок людини власноруч показувати поліцейському вміст особистих речей або транспортного засобу під час процедури поверхневої перевірки. Але це чи не єдиний обов’язок “простого смертного” в профільному законі про обов’язки правоохоронців.

Певний ризик погіршення права на протест, звісно, залишиться. Але значно менший, ніж у випадку існування спеціального закону про обов’язки протестувальників. Наприклад, сумнозвісні “диктаторські закони 16 січня” 2014 року, які були скасовані після втечі Януковича, були змінами у вже наявні закони. Проте досі немає достеменних підтверджень, що Партія регіонів і КПУ тоді, буцім-то, мали необхідних 226 голосів для ухвалення. Що і стало однією з причин бунту майданівців на вулиці Грушевського! Тому поки ця чи майбутня влада не будує диктатуру стрімко як під час Революції Гідності, нам слід побоюватися не стільки різкої зміни законодавства на тему зібрань, скільки поступової — псування то одного закону, то іншого. Це дасть додатковий час для суспільних дискусій та громадсько-політичних кампаній, які допоможуть або запобігти регресу законодавства, або навіть прибрати вже ухвалені погіршення. Бо, повторюся, не прийнято в закони про обов’язки органів державної влади вписувати обов’язки “простих смертних”.

Причому ми не вигадуємо велосипед, коли радимо відмовитись від ідеї саме спецзакону про протести! В 2011 році спеціальний доповідач ООН нарахував, що з 76 досліджених країн світу лише в третині був спеціальний закон. Зараз окрім України спецзакону суто про зібрання немає в таких унітарних європейських державах як Норвегія, Швеція, Ісландія, Ірландія, Італія, Греція. Якщо ж глянемо на складніші устрoї, то теж побачимо певні аналоги як в унітарних державах з автономіями (Данія, Великобританія крім Північної Ірландії), так і деяких федераціях (Бельгія). В частині з цих країн свободу зібрань досить жорстко регулюють в інших законах, в частині — майже не регулюють. І в останньому випадку насправді немає нічого дикого, бо держава може натомість регулювати складові свободи зібрань — свободу слова, свободу самовираження, свободу переміщення,  — уникаючи при цьому надмірного правового регулювання, бюрократизації права та інших ризиків.

Хочемо в Європу? То чому не запозичити звідти лише найкраще для наших реалій?

Нагадаю, що Революця Гідності була в великій мірі спричинена реакцією людей на поліцейське насильство — криваву зачистку Майдану від студентів в ніч на 30 листопада 2013 року, що відбувалося навіть без жодного рішення суду про заборону зібрання. То чи не вийде через майже три роки після тих подій так, що ми виходили на Майдан для того, щоб влада тепер била нас “по-закону”?

Михайло Лебедь, експерт правозахисної коаліції “Ні — поліцейській державі!”, sprotiv.org

Хто купував результати ЗНО: батьки і діти. Розслідування

pidr-ZNO1-1

 

За даними Генпрокуратури з 2008 року завищили близько 2000 результатів ЗНО. З них понад 200 – у 2014—2015 роках. ГПУ оприлюднила списки дітей, що за її інформацією отримали місця у вишах незаконно. Ми в редакції «Студвею» дослідили їх і надаємо цікаві прізвища, які вдалося знайти: онучка народного депутата та заслуженого лікаря України Тетяни Бахтєєвої, донька екс-голови «Укрзалізниці» Василя Гладкіх, син екс-заступника начальника управління Державної пенітенціарної служби в Харківській області Євгена Бариша та десятки інших.

Оновлення: станом на 18 серпня 2016 року скріншоти зі списками зі згаданої сторінки сайту ГПУ зникли. Зображення встигли передрукувати УП, Цензор.нет, Дзеркало тижня.

Кожен може зробити висновок самостійно, переглянувши знайдену інформацію. Ми ретельно відбирали найбільш показові скріншоти та посилання.

Здебільшого батьки, чиїх дітей підозрює ГПУ, – держслужбовці середньої ланки та підприємці. Тож окрім фінансової складової корупції країну охопила епідемія непотизму (кумівства). Ми щоденно дорікаємо владі за продажність, хоча справжня продажність починається в маленьких міських адміністраціях, місцевих правоохоронних органах та на потужних військових заводах.

ПІБ студента: Левадіна Наталія Вікторівна
Місце навчання: КНУ імені Тараса Шевченка, юридичний факультет
Інформація про ймовірних батьків: Батько – Левадін Віктор Володимирович, директор Тростянецького м’ясокомбінату.

Nataliya-Levadina-3-500x330

ПІБ студента: Левицький Олег Олегович
Місце навчання: КНУ імені Тараса Шевченка, ВТЕІ КНТЕУ
Інформація про ймовірних батьків: Батько – Левицький Олег. Ми не можемо з впевненістю підтвердити посаду батька, тож не беремося припускати. Але залишаємо посилання на його профіль у Facebook.

Levickiy-Oleg-ZNO4-500x341Levickiy-Oleg-ZNO1-500x259Levickiy-Oleg-ZNO3-500x372Levickiy-Oleg-ZNO2-500x414

ПІБ студента: Кулик Кароліна Сергіївна
Місце навчання: КНУ імені Тараса Шевченка, економічний факультет
Інформація про ймовірних батьків: Ми не можемо з впевненістю підтвердити ПІБ батька, але пропонуємо ознайомитися з посиланням на Вікіпедію (Сергій Леонідович Кулик (* 30 березня 1964, Костянтинівка, Донецька область, Українська РСР, СРСР) — український генерал-полковник, спецпризначенець, начальник Управління державної охорони України (2012–2014).

Kulik-Karolina-1-500x454Kulik-Karolina2

ПІБ студента: Чечуліна Олена Олександрівна
Місце навчання: КНТЕУ
Інформація про ймовірних батьків: Батько – Олександр Чечурін, корпорація «Парус» (вказано на сторінці у Facebook).

Chechulina-Olena3-500x369Chechulina-Olena1-500x387Chechulina-Olena2-500x368Chechulina-Olena4-500x411

ПІБ студента: Ярцев Кирило Владиславович
Місце навчання: КНУ імені Тараса Шевченка, філософський факультет
Інформація про ймовірних батьків: Батько – Ярцев Владислав Миколайович, депутат Київради від БЮТ.

Yarcev-Kirill1-500x321Yarcev-Kirill2

Yarcev-Kirill3-500x416Yarcev-Kirill4-500x446Yarcev-Kirill6-500x185

ПІБ студента: Лаврова Дар’я Олегівна
Місце навчання: КНЛУ
Інформація про ймовірних батьків: Мати — Наталія Лаврова.

Lavrova-Darya1-500x343Lavrova-Darya2-500x214Lavrova-Darya3-500x227Lavrova-Darya4-500x304

ПІБ студента: Пальчик Максим Олексійович
Місце навчання: КНУ імені Тараса Шевченка
Інформація про ймовірних батьків: Батько – Пальчик Олексій Іванович, засновник «Аміс Груп». Матеріал «Наші Гроші» щодо діяльності Олексія Пальчика можна переглянути за посиланням.

Palchik-Maxim1-500x269Palchik-Maxim2Palchik-Maxim3-500x364

ПІБ студента: Ругаль Ксенія Іванівна
Місце навчання: НМУ імені Олександра Богомольця
Інформація про ймовірних батьків: Батько – Іван Ругаль.

Rugal-Ksenia1-500x406Rugal-Ksenia2-500x414Rugal-Ksenia3-500x420

ПІБ студента: Гладкіх Анна Василівна
Місце навчання: КНУ імені Тараса Шевченка, юридичний факультет
Інформація про ймовірних батьків: Батько – Гладкіх Василь, екс-голова партії «Відродження», екс-голова «Укрзалізниці».

Gladkikh-Anna1-445x500Gladkikh-Anna2-500x382Gladkikh-Anna4-500x436Gladkikh-Anna3-500x235

ПІБ студента: Черногод Антон Ігорович
Місце навчання: НУБіП
Інформація про ймовірних батьків: Батько – Черногод Ігор Іванович,голова Миронівської районної державної адміністрації.

Chernogod-Anton1-500x390Chernogod-Anton3-500x431Chernogod-Anton2-500x405

ПІБ студента: Синюшко Дмитро Андрійович
Місце навчання: КНУ імені Тараса Шевченка, юридичний факультет
Інформація про ймовірних батьків: Батько – Андрій Синюшко, працює у Вінницькій міській раді. Тут можна знайти інформацію про Андрія Синюшка, так само як і його декларацію. Сторінка фб його сина пуста, але у друзях є інший хлопець зі списку. І теж з Вінниці.

Sinyushko-Dmitro1-500x194Sinyushko-Dmitro3-500x411Sinyushko-Dmitro2-500x387Sinyushko-Dmitro4-500x178

ПІБ студента: Шибкой Денис Євгенійович
Місце навчання: КНТЕУ
Інформація про ймовірних батьків: Батько – Шибкой Євгеній Анатолійович, керівник Садове товариство «ОАЗІС» у м. Кагарлик.

Shibkoy-Denis1-500x313Shibkoy-Denis2Shibkoy-Denis3-500x298Shibkoy-Denis4-500x408

ПІБ студента: Приліпко Олександр Ігорович
Місце навчання: НТУ ХПІ
Інформація про ймовірних батьків: Приліпко Ігор Владиславович, керівник товартиства з обмеженою відповідальністю «Боне», м. Гадяч.

Prilipko-Oleksandr1Prilipko-Oleksandr2-500x227Prilipko-Oleksandr3-500x395

ПІБ студента: Ящук Петро Вікторович
Місце навчання: КПІ
Інформація про ймовірних батьків: Батько – Віктор Іванович Ящук, член Ради Хмельницької обласної організації Єдиного Центру,голова Красилівської районної організації Єдиного Центру, власник фермерського господарства «Тракт».

Yashhuk-Petro1-500x425Yashhuk-Petro2-500x402Yashhuk-Petro3-500x273

ПІБ студента: Тітова Анастасія Вікторівна
Місце навчання: ЛНМУ імені Данила Галицького
Інформація про ймовірних батьків: Батько – Тітов Віктор Михайлович, кандидат медичних наук, лікар-інфекціоніст, м. Львів.

Titova-Anastasiia1-500x465Titova-Anastasiia2-500x404

ПІБ студента: Бараш Леонід Євгенійович
Місце навчання: НЮУ імені Ярослава Мудрого
Інформація про ймовірних батьків: Батько — Бараш Євген Юхимович, начальник Інституту кримінально-виконавчої служби Національної академії внутрішніх справ, генерал-майор внутрішньої служби, екс-заступник начальника управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області. Декларація за посиланням.

Barash-Evgen1-500x416

ПІБ студента: Валітова Рената Тимурівна
Місце навчання: НМУ імені Олександра Богомольця
Інформація про ймовірних батьків: Батько — Валітов Тимур Іршадович, підприємець, екс-депутат донецької облради. Мати – Ірина Валітова. Бабуся – Бахтєєва Тетяна Дмитріївна, депутат ВР від Опозиційного блоку VІII скликання, заслужений лікар України.

Bakhtieieva-1-500x266Bakhtieieva3-458x500

ПІБ студента: Кушнір Людмила Ігорівна
Місце навчання: ВНМУ імені М.І. Пирогова
Інформація про ймовірних батьків: Батько – Ігор Кушнір.

Kushnir-Lyudmila1-500x335Kushnir-Lyudmila2-500x500Kushnir-Lyudmila3-500x428

ПІБ студента: Зенченко Анастасія Ігорівна
Місце навчання: Українська медична стоматологічна академія
Інформація про ймовірних батьків: Батько – Зенченко Ігор Вікторович, Конотопський авіаційний ремонтний завод «Авіакон».

Zenchenko-Anastasiia1Zenchenko-Anastasiia2-500x153Zenchenko-Anastasiia3-500x482Zenchenko-Anastasiia4-500x218

ПІБ студента: Сідьорко Яна Олександрівна
Місце навчання: Українська медична стоматологічна академія
Інформація про ймовірних батьків: Сідьорко Олександр Миколайович, військовий комісаріат.

Sidorko-Yana1-500x170Sidorko-Yana2-500x373Sidorko-Yana3-500x324

ПІБ студента: Здітовецький Юрій Сергійович
Місце навчання: ВНТУ
Інформація про ймовірних батьків: Батько – Здітовецький Сергій Георгійович, заступник начальника Вінницької об’єднанної державної податкової інспекції.

Zditoveckiĭ-Yuriy1-500x179Zditoveckiĭ-Yuriy2-500x228

ПІБ студента: Глазніков Артур Олексійович
Місце навчання: Одеська морська академія
Інформація про ймовірних батьків: Батько – Глазніков Олексій Олександрович, підприємець.

Glaznikov-Artur1-500x326Glaznikov-Artur2-500x316Glaznikov-Artur3-500x323

ПІБ студента: Березневич Владислава Олексіївна
Місце навчання: НУ ОЮА
Інформація про ймовірних батьків: Батько – Березневич Олексій Васильович, начальник державної служби охорони в Одеській області.

Bereznevich-Vladislava1-479x500Bereznevich-Vladislava2-500x467Bereznevich-Vladislava3-500x240

ПІБ студента: Самойлова Валерія Олексіївна
Місце навчання: КНУ імені Тараса Шевченка
Інформація про ймовірних батьків: Батько – Самойлов Олексій Валерійович, заступник директора з розвитку ДП «Інфоресурс».

Samoĭlova-Valerya1-500x164Samoĭlova-Valerya2-500x360

ПІБ студента: Горбанський Борис Борисович
Місце навчання: КНЕУ
Інформація про ймовірних батьків: Батько – Борис Михайлович Горбанський, екс-директор Департаменту державних закупівель та державного замовлення МЕРТ. Мати – Горбанська Ірина Віталіївна, перший заступник начальника Державної фінансової інспекції в м. Києві.

Gorbanskiĭ-Boris1-500x210Gorbanskiĭ-Boris2Gorbanskiĭ-Boris3-500x88

ПІБ студента: Дубовик Оксана Сергіївна
Місце навчання: КНУ імені Тараса Шевченка
Інформація про ймовірних батьків: Батько – Дубовик Сергій Олегович, заступник керівника Секретаріату Центральної виборчої комісії.

Dubovik-Oxana1-500x374

ПІБ студента: Ягун Богдан Вікторович
Місце навчання: КНУ імені Тараса Шевченка
Інформація про ймовірних батьків: Батько – Ягун Віктор Миколайович, колишній заступник голови СБ України (з березня 2014 по червень 2015 року).

Yagun-Bogdan2-500x483Yagun-Bogdan1-500x359

ПІБ студента: Мрачко Валерія Ігорівна
Місце навчання: ОНМУ
Інформація про ймовірних батьків: Батько – Мрачко Ігор Миколайович, начальник управління по боротьбі з організованною злочинністю МВС України в Херсонській області. Наразі працює у Приморському райвідділі Національної поліції в Одесі.

Mrachko-Valerya1-500x166Mrachko-Valerya2-500x240Mrachko-Valerya3-500x346

ПІБ студента: Гветадзе Олександра Іванівна
Місце навчання: КНУ імені Тараса Шевченка
Інформація про ймовірних батьків: Батько – Гветадзе Іван Георгійович, президент компанії ООО «Городское строительство» (Донецьк), депутат Донецької міської ради.

Gvetadze-Oleksandra1-500x151Gvetadze-Oleksandra2-500x193

ПІБ студента: Юрків Ростислав Мар’янович
Місце навчання: НаУКМА
Інформація про ймовірних батьків: Батько – Мар’ян Юрків, директор компанії «Техкомплект».Yurkiv-Rostislav1-500x321Yurkiv-Rostislav2-500x309Yurkiv-Rostislav3-500x379Yurkiv-Rostislav4

Багато дітей, які опинилися у списку, щиро вірили, що вступили самостійно. Дехто показово дивувався своїм високим балам ЗНО, дехто «не вірив, що у цій країні можна самостійно і чесно вступити на бюджет, та все ж вступив». Але були й ті, хто знав, на що йшов. Ці діти зараз навчаються на юристів, економістів… медиків. Долю усіх цих першо- та другокурсників, скоріш за все, вирішить суд. Хоча треба спочатку судити їх батьків…

 

Наталія Судакова, Мар’яна Мегединюк, Національне бюро розслідувань України

Стоимость аренды жилья в Киеве заметно возросла. Подробности

 

podatok-na-neruhomist1

 

Значительно подорожала стоимость аренды квартиры за последние полгода. Об этом свидетельствуют данные одного из крупнейших сервисов объявлений, сообщает Национальное бюро расследований Украины.

Так, цены на аренду однокомнатных квартир в Киеве в среднем выросли на 11,3%, и в ближайшее время на их снижение надеяться не стоит.

Анализ информации в разделе «Долгосрочная аренда квартир» для Киева и Киевской области на OLX подтверждает: дорожают не только однокомнатные, но и двух- , а также трехкомнатные квартиры. С февраля по июль 2016 года стоимость аренды двухкомнатных квартир в Киеве выросла на 14,3%, а трехкомнатных — на 9,8%.

При этом «однушки» остаются самым популярным вариантом: их выбирают 46,2% пользователей. На двухкомнатные квартиры обращает внимание 41,5% потенциальных арендаторов, а 12,3% ищут в аренду «трешки».

Самый популярный район Киева среди квартиросъемщиков — Дарницкий, именно здесь заключают больше сделок. Средняя стоимость аренды однокомнатной квартиры в этом районе в феврале составила 6 055 грн, а в июле выросла до 6 412 грн. Двухкомнатная квартира за полгода подорожала с 8 187 до 8 597 грн. За «трешку» придется выложить 10 649 грн в месяц, хотя еще в феврале ее можно было снять за 9 617 грн.  Также в тройку районов, где чаще всего за последние полгода снимали квартиры, входят Шевченковский и Днепровский.

В представительстве Международной организации по миграции (МОМ) в Украине сообщили, что около 70% переселенцев с Донбасса и Крыма снимают жилье и жалуются на его высокую стоимость.

В МОМ ссылаются на исследования, которые свидетельствуют, что проблемы с жильем и трудоустройством остаются самыми большими барьерами на пути интеграции внутренне перемещенных лиц.

«Лишь немногим более половины тех, кто работал до момента переселения, смогли найти работу на новом месте, и 40% опрошенных ВПЛ свидетельствуют, что им приходится экономить даже на питании. Около 70% переселенцев снимают жилье и жалуются на его высокую стоимость», — говорится в сообщении.

Їздити туди відпочивати може звичайно тільки повний мудак, — блогер Денис Казанський яскраво описав свої пригоди в окупованому Криму

Krim-rus1-500x350

 

Довгі черги, співбесіди з ФСБшниками, хамство, очікування, довжиною в ніч. В основному таке приниження терплять ті, у кого в Криму залишилися невідкладні справи і родинні зв’язки, але їздити туди відпочивати може звичайно тільки повний мудак, прокоментував російський пропускний режим блогер Денис Казанський. Про це повідомляє sprotiv.org.

За його словами, на щастя, сама Росія робить все, щоб таких мудаків ставало якомога менше. Росія тепер прикладає багато зусиль: відбирає у людей паспорти для багатогодинної перевірки і змушує їх спілкуватися з озброєною людиною лицем до лиця в тісній кімнаті. На таку собі співбесіду, під час якої вам можуть наказати вивернути кишені, дістати всі речі з сумки, продиктувати всі ваші особисті дані (або ваших родичів), оглянути ваш ноутбук або мобільний телефон. І плювати вони хотіли на приватне життя. А через процедури обшуків і допитів людям доводиться стояти на КПП дуже довго. Мінімум 5 годин.

95% товаров на Алиэкспресе подделки плохого качества. Расследование

fraud-title1-500x346

 

К сожалению, в случае с подделками на сайте китайской мафии aliexpress.com все не настолько просто и очевидно, как может показаться на первый взгляд.

Для начала давайте определим, что считать подделкой в рамках Алиэкспресс. «Нонэйм» неплохого качества, без опознаваемых знаков, но с узнаваемым профилем, несомненно, в целом является подделкой более известного бренда.

Но если этот бренд не упоминается в названии товара/его описании или же используется совершенно другое название марки — то это, внимание, оригинальный продукт.

poddelka-aliexpress1-500x63

И этот Abibas, будь он хоть трижды похож на Adidas, не будет считаться подделкой, если везде фигурирует его «оригинальное», а не брендовое название. К слову, у Adidas есть коллекция под названием Original. Ну вы поняли.

Впрочем, чаще всего даже фейковое название порой всячески маскируется или совсем не упоминается, а покупатель судит о товаре лишь по фото и в итоге может сам себе придумать, что покупает оригинал по смешной цене. А продавец в итоге получает место для маневра и возможность защиты в споре, мол «я ничего такого не писал». И будет прав, ведь по правилам торговой площадки его товар подделкой не является. Это если говорить об одежде, галантерейных товарах и прочей продукции такого рода.

Несколько сложнее ситуация с электроникой, тут очень легко нарваться на подделку, выиграть в споре по которой практически невозможно. Если честно, я бы не рискнула покупать на Алиэкспресс дорогую технику и электронику, так как большая часть брендов с мировым именем там либо действительно является подделкой, либо прошла через ремонт и является восстановленной, что тоже может принести немало проблем.

poddelka-aliexpress2

Здесь, например, на первый взгляд все нормально. Но в сообщении есть уточнение о восстановлении и слово (repaired) написано с ошибкой, из-за чего в русской версии корректно не переводится. Если пользователь не обратит внимание на эту строчку, то любая претензия относительно подделки/несоответствия описанию будет отклонена.

Итак, для себя вы должны запомнить: если хотите купить брендовую вещь — изучите вдоль и поперек английскую (!) версию ее описания и прилагаемые к ней фото. В названии и описании обязательно должно фигурировать упоминание нужной вам марки: следите за правильным написанием, одна-единственная лишняя или недостающая буква может стать оправданием для продавца, даже если это выглядит, как опечатка. В случае с электроникой — сверяйте технические характеристики с аналогичными показателями оригинала, взятыми из достоверных источников (например, сайта производителя).

Но лучше никогда ничего не покупайте на сайте Алиекспреса. Вам продадут, например, пылесос ILIFE V7S, который будет постоянно падать и розобьется.

Хотя в описании написано, что в нем 4 датчика, которые берегут некачественную китайскую технику от падений.

pilesos-drop1-500x298

 

Вы откроете спор, надеясь на справедливость. Ведь вы отправили aliexpress.com все доказательства — фото и видео.

Но вас все равно обманут, потом заблокируют и вы ничего никогда не докажете китайской мафии.

zablokovano-vidguk2-323x500

 

Продолжение следует…

Анастасия Марцинюк, Национальное бюро расследований Украины

Керівника банку «Михайлівський» Ігоря Дорошенко затримали за розкрадання 870 млн. Подробиці

bank-mikhajlovskiy1

 

Прокуратура Києва повідомила про підозру голові правління банку «Михайлівський» за фактом розкрадання 870 млн гривень банківських коштів та доведення банку до неплатоспроможності.

Про це розповіли у прес-службі столичної прокуратури, повідомляє БанкІск.

Згідно з повідомленням, йому інкримінують вчинення злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191 (привласнення, розтрата або заволодіння чужим майном шляхом зловживання своїм службовим становищем в особливо великих розмірах) та ст. 218-1 (доведення банку до неплатоспроможності) КК України.

«Службовець разом з невстановленими досудовим слідством особами реалізував злочинну схему, за допомогою якої з банку було виведено багатомільйонну суму грошей вкладників. Так, зловживаючи своїм службовим становищем, голова правління на основі незаконного договору перерахував 870 млн гривень на рахунок підприємства з ознаками фіктивності», – сказано у повідомленні.

Службовця було затримано в ході спільної операції прокуратури Києва, Нацполіції та СБУ. Наразі готується клопотання про обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Слідство триває.

У повідомленні не називається ім’я підозрюваного, однак головою правління банку «Михайлівський» є Ігор Дорошенко.

Як відомо, раніше керівник столичної поліції Андрій Крищенко повідомив, що у керівників банку «Михайлівський» у п’ятницю проходять «два десятки обшуків». Також він додав, що одному з керівників вже оголосили підозру і відвезли у відділок.

У травні в банк «Михайлівський» була введена зовнішня адміністрація. Пізніше стало відомо, що за день до цього банк продав свої кредити іншим фінкомпаніям.

23 травня 2016 року правління Національного банку прийняло рішення про віднесення ПАО «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних.

У липні Фонд гарантування вкладів почав ліквідацію банку.

Владимир Балух из оккупированного Крыма уже 2 года не убирает украинский флаг со своего дома. Видео

Krim-Ukr1-500x500

 

Владимир Балух не принял российское гражданство и до сих пор живет в оккупированном селе с украинским паспортом, сообщает sprotiv.org.

Фермер из села Серебрянка в оккупированном Крыму в 2013 году вывесил во дворе дома флаг Украины и не снимает его до сих пор. Видеозапись с рассказом о Владимире Балухе была опубликована на YouTube-канале “Громадського телебачення”.

Владимир Балух всю жизнь живет в Крыму. Учился в агроуниверситете Симферополя, затем работал инженером по водосбережения в местном колхозе.

Когда в Киеве и других городах в 2013 году начались массовые акции протеста, фермер вывесил над своим домом украинский флаг. Сине-желтый висит на крыше и сейчас, спустя два года после российской оккупации Крыма. Балух отказался от российского гражданства и до сих пор живет на полуострове только с украинскими документами. Именно такая откровенная проукраинская позиция стала поводом для его арестов и преследования со стороны российских силовиков.

ВАСУ відмовився повертати Томенкові вкрадений порошенківцями депутатський мандат. Подробиці

Poroshenko-angl1

 

Вищий адміністративний суд відмовив Миколі Томенку у визнанні неправомірним рішення з’їзду БПП про позбавлення його депутатського мандата.

Відповідне рішення суд ухвалив 28 липня 2016 року, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Депутат заявив, що на цьому не зупиниться і подасть позов до Європейського суду з прав людини.

3 червня Вищий адміністративний суд відмовив Єгору Фірсову в задоволенні аналогічного позову.

Нагадаємо, з’їзд БПП 25 березня позбавив Фірсова і Томенка депутатських мандатів. У партії послалися на ст. 81 Конституції, яка передбачає однією з причин дострокового припинення повноважень народного депутата вихід зі складу фракції політичної партії, за списком якої він був обраний до парламенту.

У Конституції, втім, також прописано, що позбавлення мандата на такій підставі можливе тільки за окремим законом, а такого закону в Україні немає.

Микола Томенко вийшов із фракції БПП 23 лютого. Хоча про свій вихід із БПП Томенко заявив 25 грудня 2015 року після прийняття Радою державного бюджету на 2016 рік. На його думку, в Раді утворилася нова коаліція, до якої увійшли «Народний фронт», БПП, Радикальна партія Олега Ляшка і депутатські групи «Партія « Відродження» і «Воля народу».

Єгор Фірсов вийшов з фракції БПП 8 лютого після скандалу довкола відставки міністра економічного розвитку і торгівлі Айвараса Абромавичуса.  Фірсов був одним з дев’яти членів фракції БПП, які проголосували за складання мандата Ігорем Кононенком.

Коломойский намеревался внести залог за Кацубу, а сепар Киссе собрал подписи за выдачу его на поруки

Kacuba-Oleksandr22

 

Олигарх Игорь Коломойский намеревался внести залог в размере 450 млн гривен за экс-главу «Нафтогаза» Александра Кацубу, который обвиняется в участии в преступной группировке Виктора Януковича.

Об этом в интервью Соне Кошкиной рассказал главный военный прокурор Анатолий Матиос, сославшись на информацию оперативных служб, сообщает Национальное бюро расследований Украины.

При этом он отметил, что это не единственная попытка «помочь» Кацубе избежать уголовной ответственности.

«Из-за кулис расскажу, что Антон Киссе, который не безосновательно изучался СБУ в части причастности к предполагаемому созданию Бессарабской республики, обходил пол-парламента и собирал подписи о выдачи Кацубы на поруки. Предварительно было зарезервировано 67 подписей», — рассказал Матиос.

“Были и другие моменты. Например, попытка установить контакт со всеми возможными и невозможными руководителями, которые касаются дела Кацубы. Кроме меня — ведь имею репутацию не совсем профессионального человека. Но мы добились ареста и, на удивление, выиграли апелляцию. Хотя в каждый день задержания этих людей (бывших чиновников Януковича — ред.) Кулик (старший прокурор по делу — ред.) получал повестку от НАБУ, а генеральный прокурор должен был просить (НАБУ — ред.) о переносе уголовных процессуальных действий в отношении него на неделю, — добавил Матиос.

Кроме того, военный прокурор подтвердил причастность экс-замгенпрокурора Виталия Касько к юридической фирме, которая «обслуживала» схемы Курченко.

«Я не могу раскрывать тайну следствия. То, что Кулик наговорил в интервью, защищая себя — его право. Наговорил он много чего, и я вынужден это подтвердить. Действительно, юридическим опекуном, хедлайнером всех схем Курченко является юридическая компания — чрезвычайно мощная, профессиональная, узнаваемая — «Арзингер». Бывший компаньон, управляющий партнер компании «Арзингер» — Виталий Касько. По Виталию Каську незаконного обогащения НАБУ не нашло. По Кулику активно расследуют. Я не верю в совпадение и подозревать не хочу, но и не имею никаких документальных оснований говорить, что это случайность», — рассказал Матиос.

«Поймите, корпоративные войны, в том числе, которые разгорелись в результате обысков адвокатов (НАБУ заявило о причастности к делу Онищенко трех адвокатов, что якобы регистрировали фиктивные фирмы — ред.), достаточно детально регламентированы в законе. Чтобы проводить следственные действия в отношении адвокатов в связи с осуществлением ими профессиональной деятельности, нужно иметь достаточно веские основания. Только время и действенная работа покажут, кто был прав», — также отметил он.

При этом Матиос напомнил, что уголовное производство против Касько не закрыто — «значит, не все так чисто».

Без суда и следствия: какие риски несет очередной закон Пашинского о спецконфискации?

konfiskacia-arest-maina1-500x418

 

Оба варианта не гарантируют права собственности, что отвечало бы стандартам ЕС, сообщает Национальное бюро расследований Украины.

Об этом в комментарии журналистам рассказал исполнительный директор Transparency International Украина Ярослав Юрчишин, анализируя заявление представительства ЕС о том, что оба законопроекта о спецконфискации не соответствуют международным нормам.

«Спецконфиксация, инициированная Винником и группой Пашинского, носит еще один существенный риск, поскольку не касается понятия презумпции невиновности и дает возможность конфисковывать имущество до решения суда, что вообще не соответствует европейской практике», – констатировал Юрчишин.

По его словам, сейчас достаточно адекватная, по мнению ЕС, процедура спецконфискации есть в пакете законов, необходимых для безвизового режима, но она должна происходить по решению суда. Спецконфискация не позволяет сегодня по факту забрать деньги Януковича, замороженные на счетах НБУ.

«На самом деле, в краткосрочный перспективе оба закона дают ответ на этот вопрос – оперативно получить средства Януковича, но в то же время нет ответа на отдаленную перспективу: будет ли гарантирована Украине возможность отстоять это решение в европейских судах?», – объясняет специалист.

«Опираясь на международное право, такое оперативное, без суда и следствия, возвращение активов можно представить как политическую заангажированность, политическое давление, как выборочное правосудие, и, соответственно, обжаловать это решение на перспективу через несколько лет. В результате потом еще возможны претензии к Украине за такое решение», – уточнил он.

Поэтому, по его убеждению, понимая, что нужны средства на армию, установление справедливости в глазах общественности, так как средства лежат мертвым грузом, не стоит принимать законы, которые содержат высокие риски.

«Необходимо подключиться правоохранительным органам, используя процедуру заочного осуждения, спецконфискацию, которая уже есть, и обеспечить правомерность этих процессов. К концу года даже по действующим процедурам можно иметь положительные результаты по возвращению активов в Бюджет», – проанализировал Ярослав Юрчишин.

Как известно, в апреле законопроект о спецконфискации раскритиковали также в ОБСЕ.



Close
Приєднуйтесь!
Читайте нас у соцмережах: