Архив рубрики: ‘Обмеження свободи слова’

Справу про перешкоджання журналістам Радіо Свобода працівниками СБУ закрили. 2 відео

sbu10

 

Військова прокуратура закрила кримінальну справу за статтею про перешкоджання законній журналістській діяльності, порушену після нападу співробітників Служби безпеки на знімальну групу програми «Схеми» 2 жовтня 2015 року.

За даними адвокатів програми «Схеми», це сталося напередодні нового року, 31 грудня, повідомляє Радіо Свобода.

Раніше головний військовий прокурор Анатолій Матіос заявляв, що його підлеглі закінчать розслідування справи в 2015 році.

Підставою для закриття справи, відповідно до постанови Військової прокуратури, стала «відсутність у діянні військовослужбовців Служби безпеки … складу будь-якого кримінального порушення».

«Військовослужбовці Служби безпеки України… не усвідомлювали, що своїми діями перешкоджають законній професійній діяльності журналістів, умислу на пошкодження відеокамери не мали, а тому в діях останніх відсутній склад злочину, передбачений частиною 1 статті 171 Кримінального кодексу України», – йдеться в постанові військової прокуратури.

Адвокат програми «Схеми» зазначає, що постанову буде оскаржено, як це передбачає законодавство, упродовж 10 днів.

Медіа-юрист Інституту розвитку регіональної преси Віра Крат вважає постанову Військової прокуратури протизаконною.

«Слідство вважає, що в діях співробітників СБУ формально містяться ознаки діяння, передбаченого Кримінальним кодексом, але через малозначність вони не становлять суспільної небезпеки. Такий висновок є неправомірним, бо посягання на особисту свободу і свободу слова не можуть бути малозначними і суспільно безпечними», — зазначила вона.

«Слідство, встановивши, що до журналістів було застосовано фізичний вплив та заходи примусу, не зазначило законних підстав для їх застосування. За законом, їх застосовують при скоєнні правопорушень, а в даному випадку таких підстав не було. Тож за ці дії має бути відповідальність», – вважає Крат.

Окрім того, медіа-юрист наголосила, що слідством було встановлено, що всі знали, що ці особи – журналісти і здійснюють журналістську діяльність, оскільки знімальна група «Схем» неодноразово представлялася.

Як відомо, 2 жовтня 2015 року журналіста програми «Схеми» Михайла Ткача й оператора Кирила Лазаревича затримали співробітники Служби безпеки України під час зйомок епізоду для журналістського розслідування про невідповідність стилю життя рівневі зарплат в СБУ «Секретний автопарк СБУ».

Під час затримання, як свідчать записи відеокамер управління СБУ, співробітники служби застосували силу. У журналістів також відібрали і пошкодили техніку. Через деякий час журналістів відпустили, на місце події вони викликали поліцію і написали заяву як постраждалі.

14 січня у Печерському районному суді Києва має продовжитися судове засідання щодо адміністративної справи про перевищення службових повноважень начальником служби охорони пропускного режиму СБУ, який брав участь в інциденті з журналістами програми «Схеми», повідомляє sprotiv.org.

У Житомирі тітушки Пашинського напали на журналіста Оксану Трокоз. Начальник поліції Рудик відмовся прийняти повідомлення про злочин. Відео

napad-presa-Zhitomir1

 

Тітушки Пашинського , які рейдерять фабрику «Житомирські ласощі» напали на знімальну групу журналіста Оксани Трокоз. Поліція цьому ніяк не заважала. Коли ж Оксана запитала начальника поліції Житомирщини Рудика, як він може прокоментувати бездіяльність своїх підлеглих, той сказав, що журналістка заважає йому працювати. І порадив подзвонити на 102.

«Поліція, кажете? На фабриці ЖЛ знімаємо, як представники одного власника воюють з тітушками іншого (тітушками, які безперешкодно потрапили на фабрику і разом з правоохоронцями гріються біля одного багаття). Одному з учасників конфлікту видається дивним, що ми знімаємо, він намагається вихопити у мене мікрофон і б’є по камері», — обурюється Оксана Трокоз.

Про це повідомляє Національне бюро розслідувань України.

«Мерзотник, блін. Він там працює охоронцем, тітушок, напевне», — пише у своєму фейсбуці Дмитро Гнап.

Згодом, Рудик передзвонив Оксані і порадив написати заяву про правопорушення. Вибачатись відмовився. Сказав, що так відповів, бо не почув її запитання і попросив не публікувати відео.

«Шановна Khatia Dekanoidze, я раджу вашому підлеглому Рудику написати рапорт, скласти повноваження і йти працювати в „Українське товариство глухих“, якщо він не чує, коли до нього, як до правоохоронця звертаються по допомогу. Антон Геращенко сподіваємось від вас на оперативну реакцію, щоб цю проблему не довелося виносити на парламентський комітет свободи слова. Вікторія Сюмар, думаю, ця ситуація тебе зацікавить. Дякую всім за репост», — написав Дмитро Гнап.

Поліція, кажете? На фабриці ЖЛ знімаємо, як представники одного власника воюють з тітушками іншого (тітушками, які безпе…

Опубліковано Oksana Trokoz 3 січня 2016 р.

У Яценюка вирішили карати критику влади тюрмою та виправними роботами. Законопроект

YacenukYanuk1

 

У Верховній Раді все частіше з’являються законопроекти, мета яких встановлення в країні авторитарного режиму, повідомляє sprotiv.org.

Костянтин Матейченко депутат від Народного фронту Яценюка у своєму законопроекті №2225 пропонує саджати громадян до в’язниці за критику влади:

«Стаття 339-1. Умисні дії щодо підриву авторитету держави та її органів влади.

Суспільно небезпечні протиправні діяння, що посягають на авторитет України як суверенної держави, публічне паплюження, наруга, осквернення чи інші дії спрямовані на підрив авторитету органів державної влади, місцевого самоврядування та об’єднань громадян України, та/або цинічне, зневажливе ставлення й неприйняття як окремих структурних елементів системи державного управління (її відповідних органів), так і держави в цілому, що в подальшому може тягнути за собою порушення усталених соціальних норм і правил організації суспільного й державного ладу та життя — карається виправними роботами на строк до двох років або арештом до шести місяців або позбавленням волі на строк до трьох років».

До слова, у пояснювальній записці зазначено що законопроект не вимагає консультацій з громадськістю.

«Сам факт появи такого законопроекту — наслідок абсолютно безвідповідального популізму людей, які формували партійні списки (заради справедливості варто відзначити, ББП в цьому сенсі нічим не краще). В результаті з’являються законопроекти, які грубо суперечать Конституції України», — так прокоментувала у своєму блозі журналістка Аксинья Куріна тоталітарний законопроект Фронту Яценюка.

Идите нахуй с такими законопроектами, дорогой Василий Васильевич Петёвка

Нажмите, чтобы увеличить

Нажмите, чтобы увеличить

 

12.02.2015 один из аватаров Балоги в Верховной Раде Украины, Василий Васильевич Петёвка, человек, который ведёт себя еще более нелепо, чем выглядит, и еще более странно, чем вечно укокошеннный Добкин Jr., разродился законопроектом №2111 о цензуре в интернете.

На самом деле законопроект носит неброское название «Проект Закону про внесення змін до Закону України „Про інформацію“ (щодо поширення масової інформації в мережі „Інтернет“)». Пояснительная записка к нему снабжена поистине умопомрачительным пассажем, автору которого лично я с удовольствием забил бы в мозжечок железнодорожный костыль:

«Сучасна людина не уявляє власного життя без Інтернету. Однак, надмірна залежність та довіра інформації, що міститься в мережі та часто є досить суперечною і кардинально протилежною, може завдати великої шкоди».

Ооо, да. Украинцы уже более десяти лет активно насилуют себя интернетом, причиняя себе всевозможные виды душевных увечий и психологических травм, но, сука, вдруг пришёл Петёвка и всех спас.

Внутри законопроекта вы сможете найти очень много интересных норм, которые фактически приравнивают блогера к СМИ и могут существенно разнообразить скучную жизнь скромных тружеников блогосферы/социальных медиа — увесистым судебным иском, или тюремным сроком, например.

Немаловажно, что пациент хочет обязать блогеров предавать огласке свои подлинные имена и фамилии, что для некоторых из них равносильно смертному приговору или, как минимум, абонементу в травматологию. Запрет публикации данных о личной жизни граждан (нужно полагать, самого Петёвки и ему подобных), а также оговорка об ущербе деловой репутации организаций тоже имеются в законопроекте.

Но самое святое, на что покушается Петёвка — наше право называть вещи именами. Да-да, этот мукачевский хранитель духовных скреп пытается запретить нам использовать лексику, которую кто-то когда-то, наверное ещё при динозаврах, счёл обсценной и негласно табуировал. Наш герой, следуя заветам Путина, который уже внедрил подобный закон на территории империи зла, пытается сделать то же самое, но уже на законодательном уровне, и это недопустимо.

Почему? Да всё просто.

Допустим, меня напрягают усы Петёвки. Да что там напрягают — они приводят меня в неистовство, унижают моё человеческое достоинство.

Зачем ему усы? Чем он руководствовался, когда обзаводился ими? Кто надоумил его ступить на порочный путь ношения усов в сочетании с глупым выражением лица, и стоит ли рассматривать это как вызов общественной морали? В конце концов, на какие деньги он содержит их?.. Вопросов масса, но я, как благовоспитанный человек, их не задаю, цивилизованно полагая, что усы Петёвки — личное дело [проблема] Петёвки.

Поэтому я предрекаю этому законопроекту забвение. А в завершение, пользуясь тем, что украинский интернет [пока] свободен, скажу простую, но нужную вещь.

Идите нахуй с такими законопроектами, дорогой Василий Васильевич.

Сергей Иванов, 40ka.info

Рада хоче повернути один з диктаторських законів 16 січня

cenzura10-500x380

 

 

Депутат Василь Петьовка, який є двоюрідним братом одіозного закарпатського олігарха Віктора Балоги, вніс пропозиції щодо доповнень та змін до Закону України «Про інформацію», повідомляє sprotiv.org.

Найбільше привертають увагу цих доповнень наступні пункти: «4. Блогер зобов’язаний розмістити на своєму сайті або сторінці сайту в мережі “Інтернет” свої прізвище та ініціали, електронну адресу для направлення йому юридично значимих повідомлень».

Як стверджують громадські активісти, влада бажає деанонімізувати Інтернет і точно знати імена та інші дані людей, що можуть зводити крамолу на можновладців.

«Так як зараз почались гоніння за активістами, що не погоджуються з тим, як проводиться четверта хвиля мобілізації, так само влада може почати гоніння з будь-якої іншої теми, яка їм не сподобається», – коментують закон в соціальній мережі ВКонтакте.

Крім того, багато інших пунктів є досить непрописаними і можуть використовуватись як завгодно.

«Під вкрай широке визначення «екстремістських матеріалів» або «матеріалів, що пропагують культ насильства і жорстокості» при бажанні можна підігнати що завгодно. Так само як і «порушенням ділової репутації організації» згодом запросто можуть назвати запис про те, як роботодавець кинув найманих працівників на зарплату», – стверджують на сайті лівих активістів «Чорна радуга».

Подібний законопроект було ухвалено 16 січня 2014 року.

Охорона Тимошенко напала на журналіста Данила Мокрика. Відео

zviln-Ulyu1На журналіста інтернет-видання Zaxid.net Данила Мокрика напала охорона Юлії Тимошенко та її особистий фотограф Олександр Прокопенко.

Конфлікт відбувся 2 травня 2014 року у місті Золочеві (Львівська обл.) під час зустрічі кандидата у президенти Тимошенко із виборцями. Журналіст Данило Мокрик висвітлював перебіг мітингу.

За версією, яку він виклав у своєму блозі та яку підтверджує відео очевидців, він після того, як учасники акції вирвали з рук літнього чоловіка плакат з надписом «Тимошенко — політична пенсія», почав ставити запитання учасникам інциденту та фіксував це на смартфон. При цьому він тримав на видному місці посвідчення журналіста.

  Конфлікт на мітингу ЮВТ у м. Золочів 2 травня 2014 року

Фотограф Олександр Прокопенко з пулу Тимошенко намагався завадити зйомці, вирвав картку із рук журналіста і почав кричати: «Це фальшиве посвідчення». Коли Данило Мокрик попросив його представитися, він вирвав смартфон із його рук.

«Повернути посвідчення і техніку вдалося лише завдяки втручанню людей навколо. Після того, як я наполіг на втручанні працівників міліції у ситуацію, я дізнався, що йдеться про Прокопенка», — розповів журналіст.

Журналіст написав заяву в міліцію про перешкоджання журналістській діяльності.

Після цього у Мокрика відбулася телефонна розмова з Тимошенко, яка вибачилася за «поведінку члена своєї команди» і з самим Прокопенком, “який також вибачився, пояснив свої дії емоціями, і спробував переконати мене забрати заяву з міліції, — повідомив журналіст у своєму блозі.

Блог журналіста із версією інциденту був опублікований у виданні Zaxid.net. Однак невдовзі цей текст із загального доступу зник — наразі ознайомитися із цим записом можуть лише користувачі за окремим гіперлінком.

Після вилучення блогу з сайту Мокрик вирішив звільнитись. Про рішення звільнитися з редакції Zaxid.net заявив також його колега Богдан Головко.

Своє рішення він назвав добровільним і пов’язаним із певними розбіжностями у поглядах з керівництвом сайту і корпорації щодо висвітлення згаданого конфлікту.

«Вважаю, що з моєї сторони неетично буде вдаватися в подробиці ситуації, виносити їх на загал. Тому я вирішив залишити сайт», — заявив Головко.

«Украинский» Google AdWords: инструмент клеветы, цензуры и монополизации информационного пространства

Реклама в результатах поиска – всем знакомое явление. Но мало кто знает, каким образом одни сообщения «раскручиваются», а другие тщательно скрываются от общественности. И за все это отвечают работники компании Гугл Украина, которые творят что хотят.

Например, при поиске по фамилиям всех заметных политиков, даже откровенных провокаторов, вы не встретите рекламных ссылок на компромат. И только при поиске по фамилии «Гладчук» гугл услужливо подскажет зайти на сайт, где утверждается, что Гладчук, якобы, «вымогатель» и «шантажист». Даром что есть действующее решение суда, который признал подобную клевету неправдой.

Но, может, на Google AdWords такая свобода слова, что можно безнаказанно распространять любую чернуху, даже незаконно? Нет, свободой слова там и не пахнет. Когда на сайте Sprotiv.org начала публиковаться информация про австрийскую недвижимость сына экс-премьера, предателя украинского народа Алексея Азарова, этот сайт просто заблокировали и назвали «спекулятивным».

Редакция сайта Sprotiv.org начала долгие переговоры с менеджерами Google, которые закончились ничем. Когда по требованию менеджеров переписали статью, они потребовали убрать баннеры. Когда убрали баннеры, они потребовали убрать информеры. То есть убить треть трафика сайта, прекратить честный и правомерный обмен новостями с другими сайтами.

Кажется, Google AdWords хочет определять за украинских журналистов и их читателей, какие новости должны распространяться, а какие нет. То есть, попросту, эта контора занимается цензурой. Занимается также монополизацией информационного пространства, заставляя рекламодателей пользоваться только своими инструментами раскрутки и никакими другими.

Последняя претензия к Sprotiv.org рекламщиков «украинского» Google, откровенно обслуживающих вражескую банду, вообще убила наповал. Мол, на сайте не надо освещать «темы деликатного характера». И это говорят те самые рекламщики, которые вопреки решению суда согласовали рекламу чернушного сайта про Вадима Гладчука, где очень «деликатно» (с нецензурной лексикой) этому политику приписываются разнообразные непристойные склонности!

Я бы на месте Гладчука давно подала на Гугл в суд и потребовала бы компенсацию морального ущерба. Чтобы не мелочиться, миллион гривен. Потому что такая «реклама» злостной клеветы, которую суд уже признал клеветой, для политического деятеля – настоящее виртуальное убийство его репутации. Такие гадости не должны оставаться безнаказанными, за них надо платить. Особенно если виновата корпорация с мировым именем. Потому что это большая ответственность и спрос с нее должен быть больше.

Особенно неприятно, что в этом скандале вскрылась мистическая связь гугла с Азаровым. Вы спросите, при чем тут Азаров? Дело в том, что он вбухал в пиар своего имени огромные средства, нанял армию специалистов по связям с общественностью и просто ботов. При этом было заметно, что вначале часто заказывались услуги гугла, а потом вдруг результаты поиска и без рекламы стали очень комплиментарными для беглого премьер-врага Украины, который сорвал евроинтеграцию и даже после побоища на Грушевского всячески покрывал министра-кровопийцу Захарченко.

Сейчас, судя по всему, у Азарова появился свой человек в украинском офисе Google. Неудивительно, что за критикой Азарова следует жесткий «прессинг» демократических сайтов. Объяснимы и личные наезды на Гладчука. Этот активист не раз митинговал под партией регионов с плакатом «Регионалы, чтоб вы посдыхали».

 

 

 

Чтобы подгадить Гладчуку по мотивам личной мести, прислужники Азарова из украинского Google AdWords идут на откровенное нарушение всех этических принципов рекламы и откровенно признаются в коррупционной связи с клеветниками и врагами правды. Интересно, знают ли в центральном офисе Google, что украинский офис погряз в коррупции?

Страшно даже подумать, чего еще мы дождемся от «украинского» Google. Я не удивлюсь, если скоро в рекламу будут допускаться только агенты Путина, а демократические сайты под разными предлогами попробуют оттеснить из информационного пространства.

 

 

Инна Нефедова, для sprotiv.org

 

Forbes відцензурував рейтинг держзакупівель, виключивши з нього сина Януковича. 3 фото

Український «Forbes» відредагував свій матеріал, виключивши ім’я Олександра Януковича з числа тих, хто найбільше нажився на «Укрзалізниці».

Про це свідчить порівняльний аналіз двох варіантів статей видання, пише інтернет-видання «Остров».

Так, у понеділок видання «Forbes.ua» розмістило матеріал журналіста Сергія Головньова про те, хто виграє тендери на «Укрзалізниці». У ньому з посиланням на дані «Вісника держзакупівель» говорилося про те, що старший син президента Олександр Янукович контролює компанії, які виграли у 2013 році третину всіх тендерів монополіста залізничних перевезень на Україні.

У матеріалі було перераховано компанії,  які нібито пов’язані з Олександром Януковичем. Це «Перша паливна компанія», «Левада-Палас», «Автономні джерела струму», «Євроінвестстрой» і «Консалтинг кепітал».

Такий вигляд мав рейтинг тендерних переможців на «Укрзалізниці» до зняття матеріалу:

 

 

За версією «Forbes.ua», в основному Янукович поставляв залізницям дизпаливо і мазут, технічні мастила, акумулятори та вугілля.

Загалом структури сина президента отримали від «Укрзалізниці» 3,1 мільярда гривень (близько $ 387 500 000) за 5 місяців поточного року. Це приблизно третина всіх закупівель залізниці.

За деякий час доступ до даної публікації на сайті «Forbes.ua» обмежили, але матеріал можна було знайти в кеші пошуковика Google.

Потім з’явився відкоригований матеріал, з якого було прибрано інформацію про те, що Олександр Янукович пов’язаний з виграшними тендерами на «Укрзалізниці».

 

Як пояснив головний редактор української версії «Forbes» Володимир Федорин, матеріал зняв він особисто з тієї причини, що текст був недороблений.

 

 

«Коли і якщо у Forbes будуть неспростовні докази того, що ПТК — це Янукович чи будь-хто інший, він про це одразу ж напише. Цензури щодо текстів із залізними доказами причетності до кампаній або подій Януковича, Курченка або інших подібних персонажів, ще не було. Як кажуть на „Форбесі“: потрібно прибити цвяхами», — сказав автор матеріалу Сергій Головньов.

 

Олег Бахматюк. Цензура денег

«В интернете есть большое преимущество — ты один раз навесишь на человека ярлыки, а дальше Гугл это запомнит, — объясняет Виктория Сюмар, исполнительный директор Института массовой информации. — И тогда по поиску того человека все это сразу ты можешь получить, и потом доказывай что у тебя вообще нет дочери. Поэтому сливным бачком в Украине есть интернет!».

Но некоторые журналисты не будут писать критические материалы, если им за это хорошо заплатят. И как яркий пример история с господином Олегом Бахматюком. Этот человек готов буквально на все, чтобы о нем и его империи не оставили ни одного плохого слова.

«Средства массовой информации открыли свой особый вид бизнеса, — рассказывает Виктория, журналист одного из телеканалов. — Они зарабатывают на бизнесменах. Пример: информационная политика агрохолдинга «Авангард». Это предприятие имеет много проблем по части экологии, по части коррупции, разнообразного мошенничества.

Олег Бахматюк: Обратная сторона пиара (расследование)

 

Вокруг него плетется много интриг.

Но эта информация в СМИ не попадает. А если и попадает, то тут же убирается. Допустим, вчера вы видели в Интернете критическую статью об «Авангарде». А если попытаетесь посмотреть её сегодня – то уже не обнаружите. Потому что журналистам заплатили деньги за то, чтобы этой статьи не было. И немалые. И это – реальная жесткая цензура. Цензура денег – это можно назвать только так.

То есть, журналисты построили на империи Бахматюка целый бизнес. И зарабатывают на нем очень прилично. «Авангард» — это уже просто настоящая притча во языцех.

Если журналист звонит в пресс-службу «Авангарда» и задает неудобный вопрос или просит дать комментарии по поводу той или иной проблемы, то ему просто предлагают деньги. Хорошие деньги. В сети даже есть запись, как журналисту предлагают несколько тысяч долларов за подобные услуги.

То есть, подкуп представителей СМИ – это сейчас как бы совершенно обычное дело».

Так и получается, что определить, есть политическая цензура или ее нет — невозможно. Потому что медиа-пространством заправляет другая — жесткая и циничная — цензура денег.  Ведь любую информацию можно купить/продать.

 

Анастасия Марцинюк, Национальное бюро расследований Украины

 

Бойцы, избившие журналистов, на прошедших выборах работали на жениха Юлии Левочкиной — Виталия Чудновского. 11 фото. Видео

Многие из тех бойцов, которые устроили драку на улице Киева 18 мая 2013 года, уже опознаны как участники ещё нескольких скандальных инцидентов.

Некоторые из них в частности принимали участие в сносе дома киевской учительницы Нины Москаленко. Об этом на своей Facebook-странице сообщил журналист Дорожного контроля Андрей Дзиндзя.

Один из наиболее активных бойцов, чаще всего «засветившийся» в кадре, – Арсен Капанский. Судя по фотографиям, он также участвовал в рейдерском захвате дома на Печерских холмах, который принадлежит учительнице Нине Москаленко.

Кроме того, именно он был среди «журналистов спортивной внешности», которые рвались в Окружной административный суд Киева, где в начале ноября 2012-го рассматривался иск по результам выборов в Белой Церкви. Конкурирующими кандидатами в народные депутаты там были жених Юлии Левочкиной Виталий Чудновский от ПР и «свободовец» Александр Марченко.

 

 

 

 

Следующий боец, который также замечен в качестве участника рейдерского захвата дома Москаленко, – это Роман Джагинов. Хотя его страница в соцсети недавно была удалена, Национальному бюро расследований Украины удалось найти несколько его фотографий.

 

 

 

Среди тех, кто разрушал дом киевской учительницы был замечен также Александр Костин.

 

 

 

18 мая рядом с избившими журналистов боевиками «засветился» председатель Белоцерковской городской организации «Молодых регионов» Василий Бойко.

 

 

 

 

Кроме того был опознан Ярослав Брынза, по прозвищу «Бешеный Стаффорд».

 

 

 

 

 

 

На видео он в футболке Puma, его видно на 20-32 секунде, и потом на заднем плане до 59 секунды.

Беспорядки в Киеве, 18 мая

 

Брынза работает охранником в ночном клубе «Чикаго» г. Буча, а также в одноименном клубе г. Ирпень.

Его страница из социальной сети уже удалена.

Опознан и главный участник нападения на журналистов 18 мая — Вадим Титушко, также житель города Белая Церковь.

 

 

Как сообщил и. о. начальника управления по связям с общественностью МВД Украины Сергей Бурлаков, милиции уже известен человек, который бил корреспондентку «5 канала» Ольга Сницарчук и фотографа издание «Коммерсант-Украина» Владислава Соделя, однако он ещё не задержан.

«Почему его до сих пор не задержан, не могу вам сказать, понятно, что по объективным причинам», – добавил Бурлаков.

 

"Беркут" общается с бандой Вадика Титушко.

Фото сделано уже после стычки возле милицейского главка в парке за Михайловским собором. Туда Титушко с друзьями скрылись после нападения на Сницарчук и Соделя. Видно, как старший подонок с кем-то «трёт» по телефону. И как мы узнаем впоследствии, милиция отпустит ублюдков на все четыре стороны. Может он звонит Захарченко?

 

Оксана Спасиченко, Национальное бюро расследований Украины

 



Close
Приєднуйтесь!
Читайте нас у соцмережах: