Сообщения с тегами ‘Путин’

Спрут Коломойського, або рейдерське захоплення України

Kolomoyskiy3Останні кілька років з епохи Сім’ї були для Ігоря Коломойського не вельми успішними. Він очолював список тих, чиє майно клан Януковича збирався перерозподілити на свою користь. Щоденною турботою Ігоря Валерійовича було не те, як примножити, а те, як зберегти. І, слід сказати, вберегти вдалося далеко не все.

Але разом з революцією різко змінилася і доля женевського українця. Більше того: перед Коломойським відкрилися перспективи не лише економічного, а й політичного характеру. Власне, за підсумками року ми з однаковою вірогідністю можемо побачити його або на чолі списку найбагатших, або ж … у кріслі прем’єр-міністра.

«Ворог Путіна»

На початку березня світ мав нагоду спостерігати рідкісне і повчальне видовище: російський президент Володимир Путін вступив у публічний обмін випадами з українським олігархом Ігорем Коломойським. Пристрасті досягнули точки кипіння і вилилися у базарну лайку.

Призначений губернатором Дніпропетровської області, Коломойський вже наступного дня після того, як заступив на посаду, назвав Путіна шизофреником. «Він повністю неадекватний, повністю збожеволів», — пояснив олігарх.

У відповідь Путін зірвався і публічно обізвав Коломойського «прохвостом», і не тільки. «Он элементарный проходимец, несколько лет назад даже нашего олигарха Абрамовича кинул», — роздратовано заявив президент РФ.

 В.В. Путин о проходимце И. Коломойском

В умовах постреволюційної України і окупації Криму російськими військами ця сварка президента із олігархом отримала шалений резонанс. Рейтинг Коломойського підскочив вгору, перетворивши новопризначеного губернатора Дніпропетровщини ледь не в національного героя.

«Я думаю, що сьогодні діяльність Ігоря Коломойського викликає, з одного боку, захоплення частини українських громадян, тому що він єдиний олігарх, який неприховано діє всупереч московській інтервенції. Більше того – він матеріально заохочує патріотів України та військових для того, щоб вони чинили опір. З іншого боку, це несе серйозну небезпеку для його бізнесу, оскільки у нього є частина банківського капіталу в Росії і в Криму. Путін прямо сказав, що ті кримчани, які брали кредити в «ПриватБанку», можуть їх не повертати. Фактично, сьогодні триває персональна війна між Путіним і Коломойським, причому війна на фізичне знищення. Відомо, що кілька місяців тому Коломойський найняв особисту охорону з числа ізраїльських фахівців, тому що Путін, я думаю, вже дав вказівку на фізичне знищення Коломойського, і зараз шукають шляхи, як до нього можна ближче підібратися», — вважає політтехнолог Тарас Березовець.

Не те щоб Коломойського дуже любили в Україні, однак особистий ворог Путіна – це сьогодні дорогого вартує. Окрім того, дніпропетровський олігарх продемонстрував надзвичайну активність та ефективність на посаді губернатора. Особливо це кидалося у вічі на фоні безпорадності центральної влади, здатність якої протистояти російській агресії виявилася приблизно такою ж, як здатність імпотента грати у порнофільмах.

Коломойський практично негайно ліквідував усі сепаратистські рухи в Дніпропетровській області, заснував батальйон спецназу «Дніпро» для захисту України від зовнішньої агресії, а також оголосив винагороди за здачу сепаратистів та їх зброї. А на додачу Коломойський за власний рахунок заправив пальним українські війська. Проукраїнська частина суспільства заходилася в оваціях.

Як не парадоксально, але такий стрибкоподібний ріст популярності – це те, що об’єднує Коломойського з Путіним, рейтинг якого в російському суспільстві сягнув захмарних висот після окупації Криму. Однак, як і завжди, диявол ховається в деталях.

Ейфорія, викликана епатажними кроками Коломойського, невдовзі мине – так само, як неминуче розвіється угар ура-патріотизму в Росії. І тоді перед очима українського суспільства постане гігантський спрут, народження якого Україна проспала. Так само, як і Росія проспала народження свого.

Більше того: а чи не розіграна партія публічної війни між Путіним і Коломойським виключно для лохів по той бік телевізора? Чи навіть більше: а чи впевнені ми в тому, що Володимир Володимирович аж так сильно посварився з Ігорем Валерійовичем, що ніколи не помиряться? Звісно, ні. Бо інтереси завжди більші за людей. Тим паче – інтереси таких людей.

«Заробити понад усе»

Не варто вважати, що Ігор Коломойський альтруїст, безоглядно патріотичний і готовий пожертвувати усім заради України. Перш за все він бізнесмен, єдиними ідеалами якого є відсоток прибутку і отриманий зиск. І точно так само він розраховує отримати своє як з політичної ситуації, так і зі свого несподіваного росту популярності. Більше того — вже отримує.

Наприклад, захоплення патріотизмом Коломойського нівелюється тим фактом, що, заправивши БТРи української армії пальним, олігарх отримав у якості винагороди тендери на постачання пального Збройним Силам на суму 188 млн грн. Торги, проведені за неконкурентною процедурою закупівлі у одного учасника, виграло ПАТ «Укртатнафта» Коломойського. Але це була лише перша ластівка. Апетит приходить під час їжі. І спрут взявся за інші «операції».

Коломойський, відомий своїм талантом вибудовувати монополії в різних галузях, на ринку палива зійшовся лоб в лоб з іншим олігархом Ігорем Єремєєвим. Вони обоє непогано заробляють на державних закупівлях: компанії Єремєєва постачають пальне «Укрзалізниці» (у 2013 р. – на суму більш ніж 2 млрд грн., а у 2014 р. за результатами тендеру ця сума становитиме 2,6 млрд грн.), а компанія «Аваст» Коломойського обслуговує більше сотні органів державної влади.

Конфлікт олігархів розгорівся через технічну нафту, якою заповнені нафтопроводи «Укртранснафти» — державної компанії, яка, проте, контролюється Коломойським через топ-менджера Олександра Лазорко. Єремєєв звинувачує дніпропетровського губернатора в спробах викачати технічну нафту з нафтопроводу, замінивши водним або азотно-водним розчином, та переробити на паливо на єдиному працюючому українському НПЗ – Кременчуцькому. Який належить, звісно ж, Коломойському. Останній же аналогічні звинувачення в своїх ЗМІ кидає на адресу Єремеєва.

Зиск цієї суперечки полягає у різниці між балансовою вартістю технічної нафти (700-800 грн за тону) і її нинішньою ринковою вартістю (близько 750 дол за тону). Тобто мова йде про мільярди гривень прибутку.

Єремєєв здатен протистояти Коломойському тільки тому, що контролює у парламенті депутатську групу «Суверенна європейська Україна» з 36 депутатів, без якої провладним фракціям буде непросто ухвалювати рішення через брак голосів. Але, враховуючи звичку Коломойського інвестувати у політику і політиків, з часом дніпропетровський губернатор зможе нівелювати значення «золотої акції» Єремєєва.

Коломойський наступає на усіх фронтах, прагнучи відігратися за кілька років перебування в обороні. Але війна з Сім’єю продемонструвала, наскільки масштабним є вплив олігарха на справи в Україні. Наприклад, штучне банкрутство його авіакомпанії «Аеросвіт» на початку 2013 року супроводжувалося скасуваннями десятків рейсів, сотні пасажирів застрягли в аеропортах, серйозних втрат зазнали туроператори. У «Аеросвіту» справді були фінансові труднощі, однак існує інформація про те, що Коломойський банкрутував компанію лише для того, щоб на ринку монополістом лишити компанію «Міжнародні авіалінії України» — яку таємно викупив у конкурентів. За іншою версією, Коломойський знищив свою авіакомпанію для того, щоб вона не дісталася структурам Олександра Януковича, які намагалися здійснити рейдерське захоплення «Аеросвіту». Таким чином олігарх продемонстрував владі, що здатен створити проблеми навіть всесильній Сім’ї на піку її могутності.

Ще більший вплив на фінансову систему України Коломойський має через «ПриватБанк». Цей банк – найбільший в країні, він займає близько 17% ринку банківських послуг, має найбільшу мережу відділень та банкоматів і обслуговує зарплатні проекти багатьох державних установ. У «ПриватБанку» зберігають свої заощадження більше 40% українських вкладників.

Під час протистояння Коломойського з кланом Януковича (якраз в період банкрутства «Аеросвіту») ходили чутки, що олігарх погрожував обвалити курс гривні або навіть завести фінансову систему країни до колапсу – наприклад, просто закривши всі відділення свого банку чи припинивши обслуговування банкоматів. Уявлення про можливі наслідки цього кроку може дати ситуація в Криму, де «ПриватБанк» припинив свою роботу. На півострові клієнтами банку були 300 тис чоловік, і закриття відділень призвело до кілометрових черг та справжньої паніки серед клієнтів.

Президент Асоціації українських банків Олександр Сугоняко не сумнівається, що Коломойський здатен при бажанні обвалити фінансову систему України шляхом припинення чи призупинення роботи «ПриватБанку». «Це цілком реально», — сказав він. «Наслідки (для фінансової системи) будуть критичними, тому що потрібен час на те, щоб це все налагодити», — пояснює Сугоняко.

Навряд чи варто сумніватися в тому, що зі зростанням впливу Коломойського ростиме і вплив «ПриватБанку». Дніпропетровський губернатор вже почав збирати вершки зі своєї патріотичної позиції: на початку квітня Нацбанк видав банку Коломойського 9 млрд грн. на підтримку ліквідності та перекриття відтоку депозитів. Це майже половина із загальної суми виділених усім банкам грошей (21,5 млрд грн.). Більше того: подейкують, що в останні дні урядування Азарова між Коломойським та Арбузовим відбулася розмова приблизно такого змісту: «А чому б не виділити 5 млрд. гривень допомоги «Приватбанку» в обмін на гарантію недоторканості з боку радикалів Майдану?». Чим ця історія закінчилася – знає Сергій Геннадійович та Ігор Валерієвич.

Іншим засобом впливу Коломойського є його медіахолдінг «1+1 Media». Холдинг контролює телеканали «1+1», «2+2», «ТЕТ», «ПлюсПлюс», «1+1 International», «Уніан ТБ» та «Бігуді», а також інформаційно-новинні портали ТСН.ua, Уніан, Главред.info, інтернет-сайти «Телекритика» та «Дуся». Маючи потужні засоби впливу на широку телеаудиторію, Коломойський здатен формувати практично будь-який інформаційний фон важливих для себе подій.

Також Коломойський відомий тим, що часто і щедро інвестує в українську політику та політиків. Причому, що називається, прагне розкладати яйця в різні кошики. Це дозволяє йому мінімалізувати втрати, гарантуючи собі збереження впливу на ухвалення рішень в органах центральної влади.

Наприклад, хоч ВО «Свобода» і заперечує існування стосунків з дніпропетровським олігархом, але є й інша інформація. Зокрема про те, що людина Коломойського Ігор Палиця (тепер губернатор Одещини) підтримує стосунки з кримінальним авторитетом Ігорем Дідухом («Мордою»), який, у свою чергу, пов’язаний з народним депутатом «Свободи» Ігорем Кривецьким.

За інформацією «Главкому», навесні цього року дніпропетровський губернатор вів переговори з донецьким олігархом Ринатом Ахметовим на предмет купівлі того, що лишилося від партії регіонів. У якості альтернативного варіанту Коломойський пропонував Ахметову фінансувати розкрутку «младорегіоналів» під парламентські вибори (Олександр Вілкул, Микола Левченко та ін.) на паях – 50 на 50. Втім, поки їх фінансує сам Ринат Леонідович. Але в те, що Коломойський може стати власником партійного проекту на Сході України, вірять в найвпливовіших кабінетах країни.

«Володар Півдня та Сходу»

Сукупність цих всіх засобів дає Коломойському можливість розвивати свою експансію з Дніпропетровщини у інші регіони. 6 травня губернатором Одещини став вже згаданий Ігор Палиця – давній соратник Коломойського. Попередній керівник ОДА Володимир Немировський втратив посаду після одеського побоїща, яке сталося 2 квітня, коли внаслідок сутичок проукраїнських демонстрантів з сепаратистами та пожежі в Будинку профспілок загинуло майже півсотні людей, а більше двохсот отримали поранення. Призначення Палиці засвідчило не тільки безпорадність центральної влади на фоні ефективності Коломойського, але й успішну реалізацію планів олігарха з отримання контролю над стратегічно важливою областю – з її портами, митницею, Одеським припортовим заводом, який Коломойський намагався купити ще у 2009 р., а також Одеським НПЗ (його Коломойський намагався купити у 2011р.), що зостався без господаря після втечі попереднього власника Сергія Курченка.

Палиця багато років працював головою правління компанії Коломойського ВАТ «Укрнафта», доки у 2007 р. не потрапив до парламенту за списком НУ-НС, а потім у 2012 р. переобрався у мажоритарному окрузі на Волині як безпартійний. Голосування Палиці у парламенті засвідчили готовність Коломойського до компромісів з владою: він послідовно підтримував призначення уряду Азарова, ратифікацію Харківських угод (які продовжили термін перебування Чорноморського флоту РФ у Криму в обмін на знижку на газ) та ухвалення «мовного закону» Ківалова-Колесніченка.

Але Дніпропетровською та Одеською областями амбіції Ігоря Коломойського не обмежуються. Олігарх вже висловив готовність взяти під своє крило і Донеччину. І це лише початок. 11 травня Коломойський планує провести з’їзд представників територіальних громад Донецької, Луганської, Дніпропетровської, Запорізької, Харківської, Херсонської, Одеської та Миколаївської областей. З цією метою він заснував Міжобласну раду територіальних громад Південного Сходу. «Представники областей обговорять питання захисту права українців на вільне волевиявлення та розглянуть можливість зміни адміністративних кордонів», — йдеться у повідомленні прес-служби Дніпропетровської ОДА.

Таким чином, апетити Коломойського виросли вже ледь не до всієї Лівобережної України. Спрут продовжує охоплювати все більше й більше, доки увага усієї України прикута до східного кордону. По суті, Коломойський здійснює приблизно те ж саме, що й Путін у Криму – повзучу окупацію. Різниця лише в методах та рівні публічності. Користуючись термінологією сучасного бізнесу – олігарх здійснює рейдерський захват України.

І коли настане мир, вже після президентських виборів, хто б не очолив державу, він буде змушений домовлятися з Коломойським. Чи навіть не так – він буде змушений слухати людину, котра має під контролем пів країни. А чого захоче ця людина – грошей чи влади, чи й того, і іншого? Ігор Валерійович думає….

Олексій Бик, Національне бюро розслідувань України

Путин, Медведчук, Калетник. Покер с последствиями

Для начала хочу сказать, народ, если я пишу о том, что Збитнев или кто-то из Калетников собрался в президенты, то это вовсе не значит, что я утверждаю их состоятельность. Быть кандидатом и стать президентом — разные вещи. Я не Кассандра и я понятия не имею, кто станет нашим следующим президентом. Я всего лишь любитель пошариться в деталях и показать их вам, вместе обсудив что-то. Итак. Подведем итог. Скажу сразу, что с покером трудности. Нет у меня роял флеша и даже стрит флеша не получается. Возможно, каре — комбинация из 4-х карт одного ранга и пятого туза. Вот этот туз, как ни крути, а все время у меня лишний. Будете смеяться, узнав, какая карта у меня получается лишней, но этот туз ни кто иной, как Путин. Давайте следить за руками.

Начнем с Калетника. Что мы имеем?  Для начала Медведчук. Я уже о нем писала.  Вспоминаем кто такой у нас Медведчук. Фактический руководитель Южного Федерального Округа, назначенный персонально Путиным. Что это значит? Что все проблемы связанные с российским рынком, а Россия наш главный экономический партнер, решает здесь не Янык с его братвой, а именно Медведчук. И он неприкасаем. Всякое ЧП с Медведчуком — это равносильно объявлению войны.  Кремль этим ясно указал нам, что мы не больше чем колония со своей администрацией.  А теперь давайте подумаем, нужен ли на самом деле Медвежчуку ТС?  Он смотрящий и он решающий все вопросы по России. Это значительно больше, чем должность Левочкина. Он сборщик колониального налога, где доходы уходят ему, а расходы остаются нашим местным администрациям.  Так спрашивается, на пуркуа ему тот ТС? Зачем тогда Медведчук будет нужен? Бабло тут же пойдет мимо кассы. А на пуркуа ТС коммунякам и Калетнику? Чтоб сюда зашла российская таможня, на что сейчас и жалуется Казахстан.

Петя Симоненко такое же жадное чмо, как и Янык. Нет, я не верю, что эти паразиты могут добровольно отдать то, что умело вылавливают в мутной воде. На фиг им не нужен ТС? Все эти понты, будоражащие Восток, это ни что иное, как еще один способ заробитчанства коммуняками бабла у россиян. Бизнес и ничего больше.  А вот чем дальше, тем у меня интереснее и интереснее получается. Сам Игорек за это время успел отпиариться в США, Китае, Казахстане (не говоря о России). И говорят, что был принят три раза послом Теффтом. Ну, а о том, что Калетник с Медведчуком друзья — это коню понятно. Калетник старший раньше в СДПУ(0) был, а отсюда все вытекающие. Теперь подходим к самому интересному. Покопавшись в деталях предвыборных, а именно: финансирование от российского бизнесмена Лебедева из медведевского пула, пиарщики — россияне и даже англичане, все меня привело к тому, что именно медведевский пул занимался раскруткой коммуняк. А Медведеву тот ТС тоже, как зайцу стоп сигнал.

А вот теперь зайдем в Россию. То, что там сейчас творится, и как путинцы топчутся по медведевцам — это трэш. Самое пристойное, что попалось: во время интимной встречи премьера РФ Дмитрия Медведева и его пресс-секретаря Натальи Тимаковой, проходящей по традиции в кабинете председателя правительства, премьера внезапно посетила руководитель благотворительного фонда «Дар» Светлана Медведева. В своем кратком обращении, основанном на отглагольных прилагательных сексуального характера, она подчеркнула свое отношение к ситуации, ближайшему будущему коллег, демографической ситуации в Российской Федерации и личному участию Дмитрия Медведева в ее улучшении. Дальше по ссылке. Я читало и плакало.

Как говорится, мочилово пошло по всем ключевым фигурам медведевского пула. Причем, мочилово брутальное. Теперь, наконец-то поняла, чем ценен Рамзана для Путина. Это противовес медведевским дагам. Там свои разборки. Обуздать Дагестан помогает Рамзан.

У нас такого не было даже во время предвыборной кампании. Запустила Ганька ипическое видео с ЮВТ и Власенко. Народ эту полову есть отказался. Запустили еще один срач с Власенко, где он выковыривал из зубов блюдо «кролик», на что Сеня ответил своим холодным блюдом «месть» — отобрав у Власа мандат. Все было предсказуемо сразу. А тут  жесткая чернуха. Зацепило всех. И Сурков пострадал. А это мочилово Дерипаска — основного из «московской семьи».

И такого добра — пруд пруди. Хотя, вот тут много перекручено, но доля истины есть. Долги в ЖКХ это стихийное бедствие. А уж в энергетике и подавно. Но манюпас должен разозлиться, а ЖКХ это всегда сильный раздражитель. Манюпасу нужно указать корень бед. Что и было сделано.  Кстати, это нашей оппозиции на заметку. Тарифы на ЖКХ растут, потому что, внутренний газ экспортируется, а импортируемый направляется как раз на внутренние нужды ЖКХ по велению Кабмина. Можно еще всяких сравнений накидать. Например, расходы на Яныка и расходы, ну допустим, на детей сирот.  Очень действенно. Еще лучше, если будет в картинках. Хотя бы так. Потребительская корзина украинца: одна мужская рубашка на 12 лет, одни женские трусы на 5 лет и 20 гривен в месяц на детсад. И еще вот так. Власти закупили малину по 672 гривны за килограмм . И тут же так. Центру Киева грозит проблема с канализационным коллектором. И так еще. Беседку в карпатской резиденции Януковича отремонтируют за 24 млн грн. В общем, такого кино можно наснимать до фига, что собственно и было сделано. И вот уже даже французы жалеют ДАМа.

А теперь вопрос: кому такое понравится? Медвежонок хоть и маленький, но он все же премьер, да еще к тому же успевший побывать президентом. Как он должен отнестись к такому публичному унижению? А теперь вопрос номер два: Тимакова, которую смешали с грязью, как она должна к этому отнестись? А Тимакова, между прочим, умнейшая женщина. Я могла бы еще предположить, что ДАМ отигнорит все это, но Тимакова — никогда! Уверена, что холодное блюдо готовила она. Вспоминаем Кипр и коронную фразу ДАМа: «На Кипре продолжают грабить награбленное». И вся дальнейшая цепочка, связанная со смертью Березовского. Вот хоть убиццаапстену, но на пуркуа это нужно было Путину? Экспертиза показала, что у БАБа было сломано ребро, но синяков не было. Стало быть, сломали перед тем, как удушили. Без участия англичан это было бы невозможно. Они что дурные, чтоб так подсобить Путину? Да они бы ради него этого в жизни не стали бы делать.  Тогда что? А думается мне так: «Семья» сама слила одного из своих, а именно Березовского. Чтобы запустить очередную волну дискредитации Путина. Шашни не у Путина с британцами, а у Медведева.  Вот в этом случае выходит роял флеш в покере.

А теперь возвращаемся к Калетнику. Медведчук кум и Путина и Медведева. И сдается мне, что каждый играет свою игру. И ни Путину, ни  ТС в ней места нет. Вспоминаем интерес Синдеевой к медиарынку Украины, а это не может быть без благословления Тимаковой, а значит Медведева. Скорее всего, это медвежонок играет свою партию. Он хочет доказать, что он в Украине намного эффективнее, чем Путин. И тут же вспоминаем казахов с их референдумом по ТС. И понимаем, что ось Лондон-Вашингтон против оси Берлин-Москва-Пекин завертелась на всю катушку.

 

Алла Инкогнито, для Национального бюро расследований Украины

 

Сплетня о том, что у Медведчука рак подтвердилась

Подтвердилась сплетня о том, что у Медведчука рак. Врачи дают ему год примерно, даже меньше. Теперь понятно, почему его кампания была такая скомканная — знал, что в забеге участвовать нет никакого смысла.

Могу себе представить, как радуется Янукович. Могу себе представить, что в Кремле происходит — то ли Витренчиху призвать наконец-то, то ли сделать ставку на сидящего в тюрьме Волгу (отрезанный ломоть, как по мне, хотя есть такие, кто его до сих пор тянет наверх — в России).

 

 

Если кратко и матом, то это пипец. Вся движуха в российско-украинских отношениях в последний год строилась на том, что Медведчук — следующий президент Украины. Путин, думаю, в шоке. Жалко, что так получилось. Непруха.

 

http://pohabij-oplueff.livejournal.com/

 

Кличко: чемпіон за версією Путіна

Віталій Кличко, один з двох славетних братів-чемпіонів, які підкорили усі вершини світового боксу, в черговий раз вийшов на ринг. 8 вересня він захищав свій титул чемпіона за версією WBC у двобої проти Мануеля Чарра – німецького надважковика сирійського походження. Ця новина навряд чи могла б здивувати когось з численних поціновувачів спортивного таланту відомого земляка – адже за минулі роки ми звикли до виступів братів Кличко, які зазвичай закінчувалися їхньою впевненою перемогою над супротивниками із різних куточків планети. Проте, наступний двобій Віталія Кличка мав певні особливості, на які варто звернути увагу українцям.

По-перше, ця велика спортивна подія відбудеться у московському спорткомплексі «Олімпійський» – хоча відомо, що до цього часу брати Кличко майже завжди виступали на рингах Німеччині або США. Сам Віталій відверто розповів, що американці та німці і цього разу пропонували йому організувати проведення двобою із Чарром. За словами Кличка, битися можна було і у Києві – аби потішити українських уболівальників. Проте, наш чемпіон з якогось дива обрав для зустрічі з німцем саме московський ринг.

Чому? Відповідь на це запитання дає поширена днями інформація, згідно з якою чемпіонський двобій Кличка освятив своєю особистою присутністю Володимир Путін. Слід нагадати, що російський президент вже давно налагодив особисті контакти з родиною провідних українських боксерів. Ще у серпні минулого року молодший брат Віталія, Володимир Кличко, прилетів до російського курортного міста Сочі, де разом із Путіним спостерігав за перебігом подій на майданчиках Другого міжнародного чемпіонату з боїв без правил, де путінські улюбленці з спортклубу «Самбо-70» змагалися з бразильськими майстрами джіу-джитсу. Путін та Кличко весь час сиділи поруч, просто біля рингу, та спілкувалися між собою, немов старі друзі, не ховаючись від фотокамер цікавих журналістів.

Ця тепла зустріч проходила у аж занадто неформальному режимі – аж до того, що Кличка бачили разом із Путіним у одному із сочинських нічних клубів, де для них виступали напівоголені «спортсменки». Зазначимо, що спортивне шоу на кавказькому курорті відбувалося напередодні чергової річниці трагічних подій 2008 року, коли російські агресори за наказом Путіна вдерлися на територію незалежної Грузії. Проте, на великий жаль, український чемпіон вирішив не зважати на цей значущий факт.

Про що балакали між собою Володимир Путін і Володимир Кличко? Можна припустити, що серед іншого, вони обговорювали не дуже вдалий старт політичної кар’єри Віталія, та його перспективи на наступних виборчих перегонах. І ось, вже за рік опісля сочинської зустрічі, Кличко-старший обирає Москву місцем найважливішого бою своєї кар’єри. Адже не є таємницею, що переможний двобій із Чарром – це додаткові голоси партії «УДАР», яку веде на парламентські вибори чемпіон світу із боксу. А публічна присутність російського президента підвищить авторитет Кличка серед виборців зі сходу України, багато хто з яких ще досі «хоче такого, як Путін».

Проте, Віталій не приховує, що вибори наприкінці жовтня є для нього лише проміжним етапом на шляху до головної мети – перемоги на президентських виборах 2015 року. Вочевидь, Кличко розраховує на те, що втомлені від змагань збанкрутілої влади та безсилої опозиції українці голосуватимуть саме за нього – як за лідера нової «третьої сили», як за популярного, всесвітньо відомого спортсмена, який прославив Україну у світі, та багато разів змушував радісно битися наші серця.

Підтримка російської влади завжди суттєво впливала на результати наших виборчих перегонів. Тож, варто припустити, що під час особистих перемовин із Путіним, боксер Кличко – вже у якості відомого українського політика – заручився підтримкою кремлівського володаря. У свою чергу, російський президент, який остаточно побив горщики із Віктором Януковичем, придивлятиметься до Кличка як на потенційного кандидата, на якого може поставити Кремль, аби контролювати Україну могутніми руками цього спортсмена.

На жаль, це цілком реальна перспектива. Адже політичний досвід Віталія Кличка свідчить про те, що цей «Котигорошко» завжди був схильним до компромісів із київськими можновладцями, на чолі із одіозним «Космосом»-Черновецьким. Наївний чемпіон, якому відверто бракує політичного досвіду, постійно програє у стосунках із досвідченими майстрами політичної гри.

Тож, українцям слід пильно стежити за московськими турами лідера партії «УДАР» – аби вороги нашої України знов не пошили нас у дурні, підкинувши виборцям чергового «запроданця».

Іван Шпець, для Національного бюро розслідувань України

 

Під маркою «українського вибору» Медведчук підсовує євразійське ярмо

Сірий кардинал епохи пізнього кучмізму – Віктор Медведчук – повертається в українську політику як примара з лихого сну. Син поліцая-колаборанта, кум Путіна та Медвєдєва, колишній голова адміністрації Леоніда Кучми, горе-адвокат Василя Стуса, автор найбільш брудних технологій розколу країни створив об’єднання, яке має назву «український вибір», яке чомусь оформлене в кольорах російського прапору і підкреслено всю інформацію подає російською мовою.

Тиждень тому Медведчук став одним з основних ньюзмейкерів завдяки візиту президента Росії Володимира Путіна в Україну. Він запросив московського керманича до себе в «особняк» з фонтаном і деякий час про щось з ним спілкувався. Незабаром з’явилася цікава інформація, яку оприлюднив позаштатний радник Путіна, російський бізнесмен українського походження Ілля Осадчук. Виявляється, адвокат просив у Путіна грошей на передвиборчу кампанію, просив про підтримку і все таке. Мимохідь пообіцяв посадити за грати Ющенка як найбільш ненависного Путіну політика. А заодне і Балогу, який посмів критикувати «лідера всія Русі» за запізнення на зустріч з Януковичем.

Крім того Осадчук у своєму блозі зазначив ще одну цікаву деталь. Виявляється, за газовими контрактами, за які Тимошенко відбуває термін, стирчать вуха Медведчука. Що саме він домовлявся, організовував зустріч, узгоджував умови контракту.

За логікою речей, Медведчук має бути в тюрмі разом із Юлією Володимирівною. Але якимсь чином він на волі і навіть не фігурував в обвинуваченнях. І Янукович, який особисто терпіти не може Медведчука і який власноруч заїхав йому по пиці і спустив зі східців, нічого своєму опоненту не може заподіяти.

Вочевидь, його заборонили чіпати кремлівські лідери. Медведчук завжди був людиною КДБ, ще відтоді, як згодився з ним співпрацювати аби його, Медведчука, не посадили за побиття київського студента. Адвокат – цінна персона для Путіна і ко.

Більше того, експерти, зокрема, російський політолог Андрій Окара, вже розглядають імовірність того, що Путін вимагатиме призначити Медведчука прем’єром. Для чого? Ясна річ, для того, щоб вести повністю проросійську політику. Як зазначає сайт uainfo.censor.net.ua з посиланням на оточення цього одіозного політика, він буде вести свою кампанію переважно на Сході України, висуваючи гасла приєднання України до Євразійського союзу і надання російській мові статусу другої державної. А своїми основними опонентами він вважає…ні, не «помаранчевих», не націоналістів чи ліберальну опозицію, а Партію регіонів і Януковича особисто.

Я б в цій ситуації хотів би звернутися до пророцтва карпатського мольфара, який пророкував загибель Януковича в наступному році. Цілком може бути. ФСБ може здійснити цю операцію, бажаючи бачити більш проросійського президента в Україні. І зробить це так, як вчинило з Качинським в 2010-у…

В світлі останніх подій хотілося б повернутися до 2004 року. Тоді отруєння Ющенка, як видається тепер, могло бути лише операцією ФСБ з наказу Путіна. А організувати її міг в Україні лише Медведчук. Сацюк, якого підозрюють в підсипанні діоксину в їжу екс-президента, був беззастережно людиною Медведчука і співпрацював з ФСБ. Після 2005 переховувався саме в Москві, очевидно, під крилом своїх «патронів» з Луб’янки. Сацюк міг доправити діоксин лише з Москви, бо в Україні нема лабораторій для його виготовлення. Це вже давно мало б довести причетність Медведчука до замаху на Ющенка. Але горе-адвоката ніхто не чіпав. Бо це Путін не дозволив би зробити ані Тимошенко, ані Януковичу.

До речі, і касетний скандал, і вбивство Чорновола також могли бути інспіровані Медведчуком. Бо сталися вони саме в ті роки, коли в Росії ваги набрав Путні. А в Україні – Медведчук.

Тому карта екс-голови адміністрації президента Кучми може бути розіграна неодноразово. І під час парламентських виборів, і президентських, і у міжвиборчий період. І саме Медведчук може стати «джокером» Москви в перемовинах з Києвом та насадженні нам Кремлем чергових кабальних умов. Тому громадянам України треба бути пильним – прихована загроза в особі «убивці» Стуса несе за собою ярмо чергової окупації з боку Росії. Тепер вже під маркою Євразійського союзу.

 

Сергій Багряний

 



Close
Приєднуйтесь!
Читайте нас у соцмережах: