Сообщения с тегами ‘Міжнародні авіалінії України’

Генерал #Холодницький – на вихід. Розслідування

Holodnytskyi-Nazar1

 

26 липня 2018 року Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів розглядатиме питання дисциплінарної відповідальності керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Назара Холодницького.

Ухвалення рішення КДКП про «неможливість перебування на посаді» Холодницького фактично означатиме його звільнення з посади антикорупційного прокурора. Хоча і це рішення він може оскаржити в суді. А весь час, поки суд розглядатиме це питання, перебувати і далі на посаді.

Холодницький міг би ввійти в історію України не просто як перший антикорупційний прокурор, а прокурор, що змінив її хід. Але Холодницький вибрав стандартний «шлях прокурорів», і вже через місяць після призначення він в свої 30 років отримав звання генерала за поданням екс-генерального прокурора Віктора Шокіна.

Через півтора року після призначення Холодницького керівником САП він ставвіце-президентом Федерації футболу України, почесним президентом якої є Григорій Суркіс. Це відбулося саме в той момент, коли прокурори САП разом з детективами НАБУ розслідували кримінальне провадження проти братів Суркісів.

Нещодавно ж НАБУ відкрило кримінальне провадження щодо схеми будівництва футбольних полів. У ній фігурує не лише чинний президент ФФУ Андрій Павелко, але й сама Футбольна федерація України, віце-президентом якої є Холодницький.

А зовсім нещодавно виявилося, що в сім’ї Холодницького є майже півгектара землі в дорогому передмісті Києва. Більшість з неї була отримана безкоштовно в Києво-Святошинському районі в ті самі роки, коли він працював прокурором у цьому ж районі. Холодницький навіть не спростував цього факту і заявив, що його сестра, яка вже 20 років живе в Італії, просто написала заяву, і держава так само просто надала їй землю в елітних передмістях Києва, у районі, де її брат працював прокурором.

Публічне життя Холодницького вражає. Керівник нового антикорупційного органу любить публічні фото з фігурантами справ, які ведуть його ж прокурори. Минулого року Холодницький відпочивав у США в компанії народного депутата від «Народного фронту» Георгія Логвинського, який фігурує в справі НАБУ щодо розкрадання та виведення за кордон більше 50 мільйонів гривень. Згодом під час негласних слідчих дій з’ясувалося, що Холодницький начебто гарантував Логвинському безпеку від розслідування, яке веде НАБУ і САП.

Кілька місяців тому у Львові його помітили в компанії одного з братів Дубневичівкілька справ проти яких також розслідує НАБУ та САП.

Тим не менше, причина, з якої комісія прокурорів розглядатиме cкарги на Холодницького, в іншому. Це звинувачення його в «злитті» справ, попередженні фігурантів про обшуки та навіть більше – чіткому інструктуванні фігурантів кримінальних проваджень, які ведуть його ж прокурори – що і як робити, щоб уникнути покарання.

Це все стало публічним після оприлюднення НАБУ «плівок» із записами з кабінету антикорупційного прокурора. Встановлений детективами Антикорупційного бюро жучок в акваріумі Холодницького дав можливість зафіксувати розмови, які пояснюють поведінку та рішення антикорупційного прокурора по багатьох кримінальних провадженнях.

Холодницький досить швидко знайшов «жучок» у себе в кабінеті, тож багато питань по інших кримінальних провадженнях, «злитих» САП, так і залишилися без відповіді. Саме тому ми вирішили описати топові справи, «злиті» антикорупційною прокуратурою під керівництвом Холодницького.

Справа рюкзаків сина Авакова

У липні 2017 року Спеціалізована антикорупційна прокуратура закрила провадження у «справі рюкзаків» щодо двох фігурантів – сина міністра внутрішніх справ Олександра Авакова й екс-заступника міністра Сергія Чеботаря через відсутність «прямих достатніх доказів».

Закрили провадження дуже дивним чином, після того, як слідство 3 місяці до того було завершено, і матеріали справи були передані адвокатам підозрюваних для ознайомлення. Через 3 місяці після закінчення слідства прокурор особисто, потайки від детективів НАБУ, поновив розслідування, провівши незрозумілі допити, та начебто виявив, що ТОП-фігуранти – син і заступник міністра внутрішніх справ – не вчиняли цих злочинів, а винен у всьому… продавець рюкзаків.

І це після 2 років розслідування, 33 обшуків, 170 допитів свідків, 46 експертиз та 80 виїмок документів.

Це викликало неабиякий розголос у ЗМІ, оскільки трохи більше ніж півроку тому Холодницький дякував детективам НАБУ за зібрані докази проти сина Авакова. Місяць до того справу навіть готували до передачі до суду. Чому ж справу проти сина та заступника міністра закрили тільки зараз? Тому що до останнього сподівалися, що все можна буде вирішити в судах.

Після ухвалення закону про антикорупційний суд з нормою про те, що апеляція вже початих справ розглядатиметься в звичайних судах, а не антикорупційному, син міністра внутрішніх справ теж міг спати спокійно.

Але тут не підфартило, і втрутився МВФ – скандальну правку скасовували, а справа сина міністра пішла б уже в новий суд у першій інстанції. Тому і включили «план Б» – нахабно закрити справу, сказавши, що доказів недостатньо.

Коли активісти і журналісти прийшли пікетувати САП через справу сина Авакова, міністр внутрішніх справ кинув усі сили на захист Холодницького. У хід пішло все – від проплачених бабусь і «тітушок» до поліцейських, які стояли осторонь, поки «тітушня» нападала на активістів.

Справа голови Центральної виборчої комісії Охендовського

Справа проти голови Центральної виборчої комісії Михайла Охендовського – хрестоматійна. Вона про те, як насправді, використовуючи доступні законні інструменти, прокурори в Україні тихенько «хоронять» кримінальні провадження.

Справа проти Охендовського стала першою з «чорної бухгалтерії Партії регіонів». Експертиза підтвердила достовірність підпису очільника ЦВК в «амбарній книзі ПР». НАБУ підозрює його в отриманні понад 160 тисяч доларів від Партії регіонів для закордонних поїздок, де він переконував західних партнерів у демократичних та прозорих виборах в Україні.

Але антикорупційна прокуратура підіграла голові ЦВК, зробивши все, аби справа не була направлена до суду якнайшвидше.

Коли детективи були готові направляти справу до суду, у САП виникло бажання довести, що Охендовський справді їздив за кордон та дійсно витратив отримані від Партії регіонів гроші. САП затребувала підтвердження того, що голова ЦВК витрачав гроші, видані йому регіоналами за кордоном. Для цього детективів НАБУ змусили писати запити в правоохоронні органи Німеччини, Бельгії, Польщі, Франції та інших країн, щоб ті підтвердили, що Охендовський насправді приїжджав туди і витрачав там кошти.

Міжнародні запити, відповіді на які займають щонайменше півроку, дають підстави зупинити розслідування до отримання на них відповідей. Цією лазівкою і скористалися в САП. Саме тому Холодницький за два роки до виборів призупинив розслідування справи, хоча перед тим заявляв про готовність направити її в суд негайно.

Цим звичайно ж скористалися адвокати Охендовського і пішли в суд, який постановив – справу або закрити, або передати до суду. Лежати 2 роки в прокуратурі вона не може. Тим не менше Холодницький вже 3 місяці поспіль не виконує рішення суду і справа і надалі лежить в САП, передавати її до суду ніхто не збирається.

Справа Уляни Супрун

Відео про те, як в.о. міністра охорони здоров’я Уляні Супрун пропонували хабар у вигляді квартири в передмісті Києва Вишневому облетіло всі телеканали. Справа банальна – Супрун пропонували поставити дороге обладнання в місцеву лікарню, за що вона мала отримати новеньку квартиру в новобудові.

Здавалося б благородна справа – от тільки на відео, оприлюдненому НАБУ, мер Вишневого Ілля Діков розповідає, як буде «заробляти» на державному обладнанні: «…ми беремо 50 відсотків там, грубо кажучи, пишемо 100 гривень в день. Соціальні, тобто ветерани, малозабезпечені, всі інші, які там ідуть грубо кажучи, в день там, 10 талончиків….»

Здавалося б очевидніше не буває, але раптом САП починає затягувати справу. Як виявилося пізніше, Назар Холодницький свого часу працював разом з Іллею Діковим в правоохоронній системі Києво-Святошинського району. Пізніше він навіть вів як прокурор його особисту справу, в якій Діков, користуючись зв’язками добився відкриття кримінальної справи проти свого боржника, де навіть мови про кримінал бути не могло.

Також на плівках із записом розмов керівника антикорупційної прокуратури в його кабінеті чути, як Холодницький грубо втручається в хід розслідування  – надає фігуранту справи інструкції щодо свідчень та вимагає у прокурорів повернути з суду клопотання про обшуки. І знову виявляється, що фігурант, якого інструктував Хододницький, також не чужа йому людина, а його товариш та заступник директора забудовника «Акварелі», в будинку якого живе сам Холодницький.

Після відео та плівок, оприлюднених НАБУ, керівник САП публічно заявив що не бачить підстав для оголошення підозри в цій справі, що означає, що справа, при всіх зібраних доказах, буде закрита.

Справа Ткачука  – керівника Національної академії сухопутних військ

Журналісти розслідувачі знайшли незадекларовані елітні будинки та Лексус в керівника Національної академії сухопутних військ Павла Ткачука. Все майно було записано на його тещу, 88-річну пенсіонерку та не внесено в декларацію. Детективи розпочали розслідування фактів брехні в декларації та незаконного збагачення.

Але замість того, щоб з’ясовувати походження цих грошей та майна, що точно не могла собі дозволити теща-пенсіонерка, яка померла минулого року, прокурори САП просто закрили справу.

Причиною закриття стала відсутність інформації про походження коштів. Тобто прокурори антикорупційної прокуратури повірили на слово Ткачуку та членам його сім’ї, які заявили, що теща все заробила сама, але так як вона померла, то довести самостійно це не може.

Мало того, прокурори дійшли висновку, що Ткачук не користується елітним будинком, в якому живе із сім’єю, тому що станом на 31 грудня 2015 року він в ньому не перебував. А знаєте чому – тому що він їздив на відпочинок!

Насправді, цим рішенням прокурори новоствореної після Майдану антикорупційної прокуратури відкрили скриньку Пандори, адже тепер будь-який ТОП-посадовець, який живе в незадекларованому будинку може на Новий Рік злітати на відпочинок і таким чином уникнути кримінальної відповідальності, мовляв він в цьому будинку не проживає.

Справа МАУ Коломойського

Протягом 3 років авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України», підконтрольна Ігорю Коломойському, включала в вартість квитків суму державного збору, який, МАУ повинна була сплачувати в спеціальний державний фонд. Проте, як з’ясували детективи НАБУ, компанія зараховувала гроші від пасажирів собі в дохід. Лише за 2 роки таким чином компанія «заробила» додатково 150 млн грн. Тобто люди зі своїх коштів за квитки сплачували збір, який керівники МАУ просто привласнили.

Уявіть собі, що ви купуєте в супермаркеті продукти, платите податок, включений у вартість чеку, а компанія його потім не перераховує державі, а привласнює собі. Мало того, пояснює це тим, що цей податок незаконний і його не мали права збирати з громадян, але так, як вже зібрали, то не роздавати ж його назад усім, хто вже заплатив.

Аналогічна ситуація і з МАУ. НАБУ після проведеного розслідування підготувало три підозри керівництву авіакомпанії, однак Холодницький заблокував їх погодження, пояснюючи тим, що треба почекати фінальних судових рішень у спорі МАУ та держави.

Єдине про що замовчує Холодницький, то це те, що судові спори впливають тільки на те, у кого вкрали гроші: в держави чи в пасажирів, проте ніяк не спростовують факту «крадіжки».

Справа екс-голови НАЗК Наталії Корчак

Скандальна екс-голова Національного агентства з питань запобігання корупції, яке мало перевіряти декларації чиновників, сама не задекларувала автомобіль та паркомісце в столиці. Детективи НАБУ почали цю справу завдяки матеріалам журналістів та зібрали майже всі докази, щоб повідомити Корчак про підозру.

Холодницький втрутився в діяльність прокурора в цій справі та дав йому вказівку не погоджувати НАБУ проведення остаточних слідчих дій по справі. Вказане стало відомо також через оприлюднені матеріали «прослушки» з його кабінету. Пізніше САП офіційно ж відмовився оголошувати підозру Корчак, стверджуючи, що справа недоопрацьована.

Риба гниє з голови

Цих фактів достатньо для того, щоб не лише звільнити Назара Холодницького, але й розслідувати проти нього кримінальні провадження за зловживання службовим становищем і розголошення матеріалів слідства.

Більшість документів по ТОП-кримінальним провадженням підписувалися різними прокурорами, проте будь-хто, хто хоч трохи обізнаний з системою роботи в САП, знає, що ніщо в антикорупційній прокуратурі не відбувається без погодження з Холодницьким.

Це підтверджують і плівки з акваріуму, на яких він дає вказівки щодо процесуальних дій прокурорам. Саме в нього знаходиться печатка, без якої нічого не виходить зі стін САП, що дає можливість Холодницькому особисто контролювати всі дії прокурорів.

Є ще один окремий елемент тиску на підлеглих – премії. Зарплата прокурора САП, відповідно до закону складає близько 35 тисяч грн., але в деклараціях прокурорів ви побачите, що мало хто з них заробляє менше мільйона на рік. Премії в розмірі 2-3 заробітних плат дуже допомагають чітко керувати підлеглими. Крім того в антикорупційного прокурора завжди є можливість скасувати постанову, скажімо, про закриття справи власного підлеглого, але як бачимо Холодницький цього робити навіть у ТОП-справах не поспішає.

В Холодницького є і багато впливових прихильників, яким зручно мати контрольованого прокурора. Саме тому йому аплодували більшість народних депутатів під час його виступу з парламентської трибуни в Верховній Раді. Саме тому на його захист кинули близького соратника міністра внутрішніх справ Іллю Киву разом з його армією тітушок.

Після подій 17 липня під САП, коли активістів, обурених закриттям справи проти сина мінстра внутрішніх справ, атакували тітушки, облили зеленкою та закидали тортами – партнери Холодницького стали очевидні всім.

Постає питання: чи зможе функціонувати САП без свого очільника Холодницького і чи виживе сама інституція?

Хто буде наступником і що зміниться, якщо на багатьох рішеннях стоїть підпис не самого Холодницького, а когось з прокурорів?

Частково відповідь на це можна отримати, уважно прослухавши записи з плівок з кабінету Холодницького, які чітко дають зрозуміти, хто дає вказівки прокурорам вчиняти протиправні дії та «гальмувати» розслідування.

Очевидно, що є ті серед прокурорів САП, хто добросовісно виконують свою роботу і йдуть до кінця, щоб таки посадити велику рибу. І приклад прокурора Перова, який веде справу Мартиненка і якого намагаються відсторонити за «грюкання дверима в залі суду» тому яскравий доказ.

Але як бачимо – риба гниє з голови, і прокурори тихо погоджуються виконувати накази Холодницького. У разі його звільнення виконувати його обов’язки буде його перший заступник – «кіборг» Максим Грищук.

Найгірше, що може статися після цього – це ручний розподіл справ між прокурорами самим генеральним прокурором – Юрієм Луценком. Але судячи з того, як зараз цих же прокурорів примушують «зливати» справи, не проводити обшуки і гальмувати розслідування, розподіл – це найменше зло, яке може торкнутися нової інституції.

Тому, генерале Холодницький, на вихід!

Центр протидії корупції, Національне бюро розслідувань України

Спрут Коломойського, або рейдерське захоплення України

Kolomoyskiy3Останні кілька років з епохи Сім’ї були для Ігоря Коломойського не вельми успішними. Він очолював список тих, чиє майно клан Януковича збирався перерозподілити на свою користь. Щоденною турботою Ігоря Валерійовича було не те, як примножити, а те, як зберегти. І, слід сказати, вберегти вдалося далеко не все.

Але разом з революцією різко змінилася і доля женевського українця. Більше того: перед Коломойським відкрилися перспективи не лише економічного, а й політичного характеру. Власне, за підсумками року ми з однаковою вірогідністю можемо побачити його або на чолі списку найбагатших, або ж … у кріслі прем’єр-міністра.

«Ворог Путіна»

На початку березня світ мав нагоду спостерігати рідкісне і повчальне видовище: російський президент Володимир Путін вступив у публічний обмін випадами з українським олігархом Ігорем Коломойським. Пристрасті досягнули точки кипіння і вилилися у базарну лайку.

Призначений губернатором Дніпропетровської області, Коломойський вже наступного дня після того, як заступив на посаду, назвав Путіна шизофреником. «Він повністю неадекватний, повністю збожеволів», — пояснив олігарх.

У відповідь Путін зірвався і публічно обізвав Коломойського «прохвостом», і не тільки. «Он элементарный проходимец, несколько лет назад даже нашего олигарха Абрамовича кинул», — роздратовано заявив президент РФ.

 В.В. Путин о проходимце И. Коломойском

В умовах постреволюційної України і окупації Криму російськими військами ця сварка президента із олігархом отримала шалений резонанс. Рейтинг Коломойського підскочив вгору, перетворивши новопризначеного губернатора Дніпропетровщини ледь не в національного героя.

«Я думаю, що сьогодні діяльність Ігоря Коломойського викликає, з одного боку, захоплення частини українських громадян, тому що він єдиний олігарх, який неприховано діє всупереч московській інтервенції. Більше того – він матеріально заохочує патріотів України та військових для того, щоб вони чинили опір. З іншого боку, це несе серйозну небезпеку для його бізнесу, оскільки у нього є частина банківського капіталу в Росії і в Криму. Путін прямо сказав, що ті кримчани, які брали кредити в «ПриватБанку», можуть їх не повертати. Фактично, сьогодні триває персональна війна між Путіним і Коломойським, причому війна на фізичне знищення. Відомо, що кілька місяців тому Коломойський найняв особисту охорону з числа ізраїльських фахівців, тому що Путін, я думаю, вже дав вказівку на фізичне знищення Коломойського, і зараз шукають шляхи, як до нього можна ближче підібратися», — вважає політтехнолог Тарас Березовець.

Не те щоб Коломойського дуже любили в Україні, однак особистий ворог Путіна – це сьогодні дорогого вартує. Окрім того, дніпропетровський олігарх продемонстрував надзвичайну активність та ефективність на посаді губернатора. Особливо це кидалося у вічі на фоні безпорадності центральної влади, здатність якої протистояти російській агресії виявилася приблизно такою ж, як здатність імпотента грати у порнофільмах.

Коломойський практично негайно ліквідував усі сепаратистські рухи в Дніпропетровській області, заснував батальйон спецназу «Дніпро» для захисту України від зовнішньої агресії, а також оголосив винагороди за здачу сепаратистів та їх зброї. А на додачу Коломойський за власний рахунок заправив пальним українські війська. Проукраїнська частина суспільства заходилася в оваціях.

Як не парадоксально, але такий стрибкоподібний ріст популярності – це те, що об’єднує Коломойського з Путіним, рейтинг якого в російському суспільстві сягнув захмарних висот після окупації Криму. Однак, як і завжди, диявол ховається в деталях.

Ейфорія, викликана епатажними кроками Коломойського, невдовзі мине – так само, як неминуче розвіється угар ура-патріотизму в Росії. І тоді перед очима українського суспільства постане гігантський спрут, народження якого Україна проспала. Так само, як і Росія проспала народження свого.

Більше того: а чи не розіграна партія публічної війни між Путіним і Коломойським виключно для лохів по той бік телевізора? Чи навіть більше: а чи впевнені ми в тому, що Володимир Володимирович аж так сильно посварився з Ігорем Валерійовичем, що ніколи не помиряться? Звісно, ні. Бо інтереси завжди більші за людей. Тим паче – інтереси таких людей.

«Заробити понад усе»

Не варто вважати, що Ігор Коломойський альтруїст, безоглядно патріотичний і готовий пожертвувати усім заради України. Перш за все він бізнесмен, єдиними ідеалами якого є відсоток прибутку і отриманий зиск. І точно так само він розраховує отримати своє як з політичної ситуації, так і зі свого несподіваного росту популярності. Більше того — вже отримує.

Наприклад, захоплення патріотизмом Коломойського нівелюється тим фактом, що, заправивши БТРи української армії пальним, олігарх отримав у якості винагороди тендери на постачання пального Збройним Силам на суму 188 млн грн. Торги, проведені за неконкурентною процедурою закупівлі у одного учасника, виграло ПАТ «Укртатнафта» Коломойського. Але це була лише перша ластівка. Апетит приходить під час їжі. І спрут взявся за інші «операції».

Коломойський, відомий своїм талантом вибудовувати монополії в різних галузях, на ринку палива зійшовся лоб в лоб з іншим олігархом Ігорем Єремєєвим. Вони обоє непогано заробляють на державних закупівлях: компанії Єремєєва постачають пальне «Укрзалізниці» (у 2013 р. – на суму більш ніж 2 млрд грн., а у 2014 р. за результатами тендеру ця сума становитиме 2,6 млрд грн.), а компанія «Аваст» Коломойського обслуговує більше сотні органів державної влади.

Конфлікт олігархів розгорівся через технічну нафту, якою заповнені нафтопроводи «Укртранснафти» — державної компанії, яка, проте, контролюється Коломойським через топ-менджера Олександра Лазорко. Єремєєв звинувачує дніпропетровського губернатора в спробах викачати технічну нафту з нафтопроводу, замінивши водним або азотно-водним розчином, та переробити на паливо на єдиному працюючому українському НПЗ – Кременчуцькому. Який належить, звісно ж, Коломойському. Останній же аналогічні звинувачення в своїх ЗМІ кидає на адресу Єремеєва.

Зиск цієї суперечки полягає у різниці між балансовою вартістю технічної нафти (700-800 грн за тону) і її нинішньою ринковою вартістю (близько 750 дол за тону). Тобто мова йде про мільярди гривень прибутку.

Єремєєв здатен протистояти Коломойському тільки тому, що контролює у парламенті депутатську групу «Суверенна європейська Україна» з 36 депутатів, без якої провладним фракціям буде непросто ухвалювати рішення через брак голосів. Але, враховуючи звичку Коломойського інвестувати у політику і політиків, з часом дніпропетровський губернатор зможе нівелювати значення «золотої акції» Єремєєва.

Коломойський наступає на усіх фронтах, прагнучи відігратися за кілька років перебування в обороні. Але війна з Сім’єю продемонструвала, наскільки масштабним є вплив олігарха на справи в Україні. Наприклад, штучне банкрутство його авіакомпанії «Аеросвіт» на початку 2013 року супроводжувалося скасуваннями десятків рейсів, сотні пасажирів застрягли в аеропортах, серйозних втрат зазнали туроператори. У «Аеросвіту» справді були фінансові труднощі, однак існує інформація про те, що Коломойський банкрутував компанію лише для того, щоб на ринку монополістом лишити компанію «Міжнародні авіалінії України» — яку таємно викупив у конкурентів. За іншою версією, Коломойський знищив свою авіакомпанію для того, щоб вона не дісталася структурам Олександра Януковича, які намагалися здійснити рейдерське захоплення «Аеросвіту». Таким чином олігарх продемонстрував владі, що здатен створити проблеми навіть всесильній Сім’ї на піку її могутності.

Ще більший вплив на фінансову систему України Коломойський має через «ПриватБанк». Цей банк – найбільший в країні, він займає близько 17% ринку банківських послуг, має найбільшу мережу відділень та банкоматів і обслуговує зарплатні проекти багатьох державних установ. У «ПриватБанку» зберігають свої заощадження більше 40% українських вкладників.

Під час протистояння Коломойського з кланом Януковича (якраз в період банкрутства «Аеросвіту») ходили чутки, що олігарх погрожував обвалити курс гривні або навіть завести фінансову систему країни до колапсу – наприклад, просто закривши всі відділення свого банку чи припинивши обслуговування банкоматів. Уявлення про можливі наслідки цього кроку може дати ситуація в Криму, де «ПриватБанк» припинив свою роботу. На півострові клієнтами банку були 300 тис чоловік, і закриття відділень призвело до кілометрових черг та справжньої паніки серед клієнтів.

Президент Асоціації українських банків Олександр Сугоняко не сумнівається, що Коломойський здатен при бажанні обвалити фінансову систему України шляхом припинення чи призупинення роботи «ПриватБанку». «Це цілком реально», — сказав він. «Наслідки (для фінансової системи) будуть критичними, тому що потрібен час на те, щоб це все налагодити», — пояснює Сугоняко.

Навряд чи варто сумніватися в тому, що зі зростанням впливу Коломойського ростиме і вплив «ПриватБанку». Дніпропетровський губернатор вже почав збирати вершки зі своєї патріотичної позиції: на початку квітня Нацбанк видав банку Коломойського 9 млрд грн. на підтримку ліквідності та перекриття відтоку депозитів. Це майже половина із загальної суми виділених усім банкам грошей (21,5 млрд грн.). Більше того: подейкують, що в останні дні урядування Азарова між Коломойським та Арбузовим відбулася розмова приблизно такого змісту: «А чому б не виділити 5 млрд. гривень допомоги «Приватбанку» в обмін на гарантію недоторканості з боку радикалів Майдану?». Чим ця історія закінчилася – знає Сергій Геннадійович та Ігор Валерієвич.

Іншим засобом впливу Коломойського є його медіахолдінг «1+1 Media». Холдинг контролює телеканали «1+1», «2+2», «ТЕТ», «ПлюсПлюс», «1+1 International», «Уніан ТБ» та «Бігуді», а також інформаційно-новинні портали ТСН.ua, Уніан, Главред.info, інтернет-сайти «Телекритика» та «Дуся». Маючи потужні засоби впливу на широку телеаудиторію, Коломойський здатен формувати практично будь-який інформаційний фон важливих для себе подій.

Також Коломойський відомий тим, що часто і щедро інвестує в українську політику та політиків. Причому, що називається, прагне розкладати яйця в різні кошики. Це дозволяє йому мінімалізувати втрати, гарантуючи собі збереження впливу на ухвалення рішень в органах центральної влади.

Наприклад, хоч ВО «Свобода» і заперечує існування стосунків з дніпропетровським олігархом, але є й інша інформація. Зокрема про те, що людина Коломойського Ігор Палиця (тепер губернатор Одещини) підтримує стосунки з кримінальним авторитетом Ігорем Дідухом («Мордою»), який, у свою чергу, пов’язаний з народним депутатом «Свободи» Ігорем Кривецьким.

За інформацією «Главкому», навесні цього року дніпропетровський губернатор вів переговори з донецьким олігархом Ринатом Ахметовим на предмет купівлі того, що лишилося від партії регіонів. У якості альтернативного варіанту Коломойський пропонував Ахметову фінансувати розкрутку «младорегіоналів» під парламентські вибори (Олександр Вілкул, Микола Левченко та ін.) на паях – 50 на 50. Втім, поки їх фінансує сам Ринат Леонідович. Але в те, що Коломойський може стати власником партійного проекту на Сході України, вірять в найвпливовіших кабінетах країни.

«Володар Півдня та Сходу»

Сукупність цих всіх засобів дає Коломойському можливість розвивати свою експансію з Дніпропетровщини у інші регіони. 6 травня губернатором Одещини став вже згаданий Ігор Палиця – давній соратник Коломойського. Попередній керівник ОДА Володимир Немировський втратив посаду після одеського побоїща, яке сталося 2 квітня, коли внаслідок сутичок проукраїнських демонстрантів з сепаратистами та пожежі в Будинку профспілок загинуло майже півсотні людей, а більше двохсот отримали поранення. Призначення Палиці засвідчило не тільки безпорадність центральної влади на фоні ефективності Коломойського, але й успішну реалізацію планів олігарха з отримання контролю над стратегічно важливою областю – з її портами, митницею, Одеським припортовим заводом, який Коломойський намагався купити ще у 2009 р., а також Одеським НПЗ (його Коломойський намагався купити у 2011р.), що зостався без господаря після втечі попереднього власника Сергія Курченка.

Палиця багато років працював головою правління компанії Коломойського ВАТ «Укрнафта», доки у 2007 р. не потрапив до парламенту за списком НУ-НС, а потім у 2012 р. переобрався у мажоритарному окрузі на Волині як безпартійний. Голосування Палиці у парламенті засвідчили готовність Коломойського до компромісів з владою: він послідовно підтримував призначення уряду Азарова, ратифікацію Харківських угод (які продовжили термін перебування Чорноморського флоту РФ у Криму в обмін на знижку на газ) та ухвалення «мовного закону» Ківалова-Колесніченка.

Але Дніпропетровською та Одеською областями амбіції Ігоря Коломойського не обмежуються. Олігарх вже висловив готовність взяти під своє крило і Донеччину. І це лише початок. 11 травня Коломойський планує провести з’їзд представників територіальних громад Донецької, Луганської, Дніпропетровської, Запорізької, Харківської, Херсонської, Одеської та Миколаївської областей. З цією метою він заснував Міжобласну раду територіальних громад Південного Сходу. «Представники областей обговорять питання захисту права українців на вільне волевиявлення та розглянуть можливість зміни адміністративних кордонів», — йдеться у повідомленні прес-служби Дніпропетровської ОДА.

Таким чином, апетити Коломойського виросли вже ледь не до всієї Лівобережної України. Спрут продовжує охоплювати все більше й більше, доки увага усієї України прикута до східного кордону. По суті, Коломойський здійснює приблизно те ж саме, що й Путін у Криму – повзучу окупацію. Різниця лише в методах та рівні публічності. Користуючись термінологією сучасного бізнесу – олігарх здійснює рейдерський захват України.

І коли настане мир, вже після президентських виборів, хто б не очолив державу, він буде змушений домовлятися з Коломойським. Чи навіть не так – він буде змушений слухати людину, котра має під контролем пів країни. А чого захоче ця людина – грошей чи влади, чи й того, і іншого? Ігор Валерійович думає….

Олексій Бик, Національне бюро розслідувань України



Close
Приєднуйтесь!
Читайте нас у соцмережах: