Сообщения с тегами ‘УНІАН’

УНИАН за $12 тысяч удалил статью про митинг под СБУ. Вадим Симонов и Николай Присяжнюк отмывают свои имена. Расследование

Prisazhnuk-Mikola7

 

Два легендарных казнокрада времен Януковича Вадим Симонов и Николай Присяжнюк раскошелились на 12 тысяч долларов, заплатив указанную сумму за услуги УНИАН, сообщает Национальное бюро расследований Украины.

Так называемая информационная услуга касалась удаления из материала: «Под СБУ устроили митинг из-за закрытия дел против экс-министра Присяжнюка» упоминаний родственника Николая Присяжнюка — Вадима Симонова. Через некоторое время статью с фото и вовсе удалили навсегда, но вот следы остались.

Далее представляем Вашему вниманию расследование «First Truth&Transparency Committee».

Прежде всего отметим, что текст материала по сей час можно найти на сайте УНИАН по ссылке на гугл-кэш http://webcache.googleusercontent.com/search?q=cache:bq37xbGr8z4J:www.unian.net/politics/1280589-pod-sbu-ustroili-miting-iz-za-zakryitiya-del-protiv-eks-ministra-prisyajnyuka.html&num=1&hl=ru&gl=ua&strip=1&vwsrc=0.

Нажмите, чтобы увеличить

Нажмите, чтобы увеличить

 

Нажмите, чтобы увеличить

Нажмите, чтобы увеличить

 

После этого материал исчез и на ряде других сайтов. А именно: http://www.facenews.ua/news/2016/310472/ (кэш-гугл «http://webcache.googleusercontent.com/search?q=cache:3tWLgnXxj6sJ:www.facenews.ua/news/2016/310472/+&cd=2&hl=ru&ct=clnk&gl=ua«), а также Апостроф и на ряде менее известных порталов.

Протестующие развернули плакаты и заявляют, что уголовные дела по экс-министру были закрыты не просто так. Кроме того, ни обвинили Вадима Симонова «в работе на Присяжнюка, Януковича, коррупции и подкупе ГПУ». О том, кто такой Вадим Симонов, Вы можете посмотреть расследование «Без Парканiв». Активисты движения “Без парканів” опубликовали видео шикарного особняка Вадима Симонова по соседству с Петром Порошенко.

«Присяжнюк – кум Януковича. Он украл три миллиарда у Украины и сегодня абсолютно спокойно чувствует себя, проживая в Европе в таком себе «межигорье». Уголовное дело закрыли. Также его родственник Вадим Симонов продолжает управлять фитосанитарной службой Украины через подставных лиц и отмывает миллионы в «Укркарантине» для сестры Присяжнюка» — отметил в комментарии УНИАН протестующий Александр Рябченко.

В переданном СБУ обращении указано требование привлечь к ответственности не только Николая Присяжнюка и В. Симонова, но также сотрудников правоохранительных органов, действия которых привели к закрытию уголовных дел по экс-министру и его подельнику Вадиму Симонову.

«Вадим Симонов и Николай Присяжнюк должны сидеть в тюрьме, а их миллионы должны быть переданы детским домам и неимущим пенсионерам, аграриям, которых они обокрали» — рассказала в интервью УНИАН одна из участниц пикета Светлана Иванченко.

Стоит заметить, что после редакции материал без упоминания Вадима Симонова был размещен заново, а фото, где был изображен В. Симонов за решеткой было удалено. Через два часа и новый вариант текста бесследно исчез. Информационное агентство УНИАН отказывается комментировать редакцию материала, но журналист, готовивший материал рассказал в комментарии First Truth&Transparency Committee следующее:

«Вадим Симонов и его супруга несколько раз звонили мне лично с просьбой снять материал за деньги. Я передал предложение редакции, после этого материал был удален. Через какое-то время отредактированный текст появился под новым урл-адресом, но это уже был не мой текст. Вечером я был уволен. Коллеги сказали, что Вадим Симонов заплатил примерно 12 тысяч долларов за услуги зачистки. Я не получил ни копейки, все забрал редактор».

Ниже Вашему вниманию предоставляем начальный вариант текста, который лично предоставил уволенный журналист УНИАН:

«От Службы безопасности Украины требуют уволить начальника Главного управления по борьбе с коррупцией и организованной преступностью Павла Демчину. Такое требование было выдвинуто активистами под стенами СБУ во время митинга, в центре которого – закрытие всех уголовных дел по министру аграрной политики и продовольствия в правительстве Николая Азарова – Николаю Присяжнюку.

 

Simonov-Vadym2-500x299

На фото Вадим Симонов.

 

Как утверждают участники митинга, Павел Демчина обеспечил со стороны СБУ содействие в закрытии уголовных дел экс-министра.

«Демчина непосредственно участвовал в процессе закрытия уголовных дел Присяжнюка, тем самым дав ему сбежать за границу. И сегодня этот человек продолжает бороться с коррупцией и уверять общество, что делает это добросовестно. Все равно, что заставить пчел бороться с медом», — говорит участник митинга Александр Павлов, которого цитирует издание МИР.

Среди лиц, которых протестующие требуют привлечь к ответственности, также называют имя Вадима Симонова – бывшего заместителя руководителя фитосанитарной и ветеринарной службы.
«Симонов – доверенное лицо Присяжнюка по всем вопросам. Он приходится братом жене Присяжнюка. В тесной связке они сохранили все схемы по обдиранию бизнес-трейдеров. Все это — по тихому согласию прокуратуры и, конечно, управления по борьбе с коррупцией. Они думали, что все это никогда не всплывет и что закрытие уголовных дел за взятки так и останется тайной. В ГПУ этот вопрос непосредственно курировали Ярема и Даниленко», — утверждает Александр Павлов.

Организаторы акции сообщили, что накануне митинга им звонили из СБУ и угрожали с требованием не проводить акцию на Владимирской.

«С номера 093 440 77 46 позвонил молодой человек. Представился Денисом, полковником из главного управления СБУ по Киеву. На диком суржике требовал, чтобы мы не проводили акцию протеста. У нас возникли сомнения, что он действительно полковник, а исходя из того, что Денис процитировал текст нашей заявки на митинг, у нас нет сомнений, что он – сотрудник СБУ. Мы попросили Дениса передать своему руководству проявлять больше компетентности и вежливости», — говорит один из организаторов акции Алексей Стельмашенко».

Анастасия Мальцева, Национальное бюро расследований Украины

Спрут Коломойського, або рейдерське захоплення України

Kolomoyskiy3Останні кілька років з епохи Сім’ї були для Ігоря Коломойського не вельми успішними. Він очолював список тих, чиє майно клан Януковича збирався перерозподілити на свою користь. Щоденною турботою Ігоря Валерійовича було не те, як примножити, а те, як зберегти. І, слід сказати, вберегти вдалося далеко не все.

Але разом з революцією різко змінилася і доля женевського українця. Більше того: перед Коломойським відкрилися перспективи не лише економічного, а й політичного характеру. Власне, за підсумками року ми з однаковою вірогідністю можемо побачити його або на чолі списку найбагатших, або ж … у кріслі прем’єр-міністра.

«Ворог Путіна»

На початку березня світ мав нагоду спостерігати рідкісне і повчальне видовище: російський президент Володимир Путін вступив у публічний обмін випадами з українським олігархом Ігорем Коломойським. Пристрасті досягнули точки кипіння і вилилися у базарну лайку.

Призначений губернатором Дніпропетровської області, Коломойський вже наступного дня після того, як заступив на посаду, назвав Путіна шизофреником. «Він повністю неадекватний, повністю збожеволів», — пояснив олігарх.

У відповідь Путін зірвався і публічно обізвав Коломойського «прохвостом», і не тільки. «Он элементарный проходимец, несколько лет назад даже нашего олигарха Абрамовича кинул», — роздратовано заявив президент РФ.

 В.В. Путин о проходимце И. Коломойском

В умовах постреволюційної України і окупації Криму російськими військами ця сварка президента із олігархом отримала шалений резонанс. Рейтинг Коломойського підскочив вгору, перетворивши новопризначеного губернатора Дніпропетровщини ледь не в національного героя.

«Я думаю, що сьогодні діяльність Ігоря Коломойського викликає, з одного боку, захоплення частини українських громадян, тому що він єдиний олігарх, який неприховано діє всупереч московській інтервенції. Більше того – він матеріально заохочує патріотів України та військових для того, щоб вони чинили опір. З іншого боку, це несе серйозну небезпеку для його бізнесу, оскільки у нього є частина банківського капіталу в Росії і в Криму. Путін прямо сказав, що ті кримчани, які брали кредити в «ПриватБанку», можуть їх не повертати. Фактично, сьогодні триває персональна війна між Путіним і Коломойським, причому війна на фізичне знищення. Відомо, що кілька місяців тому Коломойський найняв особисту охорону з числа ізраїльських фахівців, тому що Путін, я думаю, вже дав вказівку на фізичне знищення Коломойського, і зараз шукають шляхи, як до нього можна ближче підібратися», — вважає політтехнолог Тарас Березовець.

Не те щоб Коломойського дуже любили в Україні, однак особистий ворог Путіна – це сьогодні дорогого вартує. Окрім того, дніпропетровський олігарх продемонстрував надзвичайну активність та ефективність на посаді губернатора. Особливо це кидалося у вічі на фоні безпорадності центральної влади, здатність якої протистояти російській агресії виявилася приблизно такою ж, як здатність імпотента грати у порнофільмах.

Коломойський практично негайно ліквідував усі сепаратистські рухи в Дніпропетровській області, заснував батальйон спецназу «Дніпро» для захисту України від зовнішньої агресії, а також оголосив винагороди за здачу сепаратистів та їх зброї. А на додачу Коломойський за власний рахунок заправив пальним українські війська. Проукраїнська частина суспільства заходилася в оваціях.

Як не парадоксально, але такий стрибкоподібний ріст популярності – це те, що об’єднує Коломойського з Путіним, рейтинг якого в російському суспільстві сягнув захмарних висот після окупації Криму. Однак, як і завжди, диявол ховається в деталях.

Ейфорія, викликана епатажними кроками Коломойського, невдовзі мине – так само, як неминуче розвіється угар ура-патріотизму в Росії. І тоді перед очима українського суспільства постане гігантський спрут, народження якого Україна проспала. Так само, як і Росія проспала народження свого.

Більше того: а чи не розіграна партія публічної війни між Путіним і Коломойським виключно для лохів по той бік телевізора? Чи навіть більше: а чи впевнені ми в тому, що Володимир Володимирович аж так сильно посварився з Ігорем Валерійовичем, що ніколи не помиряться? Звісно, ні. Бо інтереси завжди більші за людей. Тим паче – інтереси таких людей.

«Заробити понад усе»

Не варто вважати, що Ігор Коломойський альтруїст, безоглядно патріотичний і готовий пожертвувати усім заради України. Перш за все він бізнесмен, єдиними ідеалами якого є відсоток прибутку і отриманий зиск. І точно так само він розраховує отримати своє як з політичної ситуації, так і зі свого несподіваного росту популярності. Більше того — вже отримує.

Наприклад, захоплення патріотизмом Коломойського нівелюється тим фактом, що, заправивши БТРи української армії пальним, олігарх отримав у якості винагороди тендери на постачання пального Збройним Силам на суму 188 млн грн. Торги, проведені за неконкурентною процедурою закупівлі у одного учасника, виграло ПАТ «Укртатнафта» Коломойського. Але це була лише перша ластівка. Апетит приходить під час їжі. І спрут взявся за інші «операції».

Коломойський, відомий своїм талантом вибудовувати монополії в різних галузях, на ринку палива зійшовся лоб в лоб з іншим олігархом Ігорем Єремєєвим. Вони обоє непогано заробляють на державних закупівлях: компанії Єремєєва постачають пальне «Укрзалізниці» (у 2013 р. – на суму більш ніж 2 млрд грн., а у 2014 р. за результатами тендеру ця сума становитиме 2,6 млрд грн.), а компанія «Аваст» Коломойського обслуговує більше сотні органів державної влади.

Конфлікт олігархів розгорівся через технічну нафту, якою заповнені нафтопроводи «Укртранснафти» — державної компанії, яка, проте, контролюється Коломойським через топ-менджера Олександра Лазорко. Єремєєв звинувачує дніпропетровського губернатора в спробах викачати технічну нафту з нафтопроводу, замінивши водним або азотно-водним розчином, та переробити на паливо на єдиному працюючому українському НПЗ – Кременчуцькому. Який належить, звісно ж, Коломойському. Останній же аналогічні звинувачення в своїх ЗМІ кидає на адресу Єремеєва.

Зиск цієї суперечки полягає у різниці між балансовою вартістю технічної нафти (700-800 грн за тону) і її нинішньою ринковою вартістю (близько 750 дол за тону). Тобто мова йде про мільярди гривень прибутку.

Єремєєв здатен протистояти Коломойському тільки тому, що контролює у парламенті депутатську групу «Суверенна європейська Україна» з 36 депутатів, без якої провладним фракціям буде непросто ухвалювати рішення через брак голосів. Але, враховуючи звичку Коломойського інвестувати у політику і політиків, з часом дніпропетровський губернатор зможе нівелювати значення «золотої акції» Єремєєва.

Коломойський наступає на усіх фронтах, прагнучи відігратися за кілька років перебування в обороні. Але війна з Сім’єю продемонструвала, наскільки масштабним є вплив олігарха на справи в Україні. Наприклад, штучне банкрутство його авіакомпанії «Аеросвіт» на початку 2013 року супроводжувалося скасуваннями десятків рейсів, сотні пасажирів застрягли в аеропортах, серйозних втрат зазнали туроператори. У «Аеросвіту» справді були фінансові труднощі, однак існує інформація про те, що Коломойський банкрутував компанію лише для того, щоб на ринку монополістом лишити компанію «Міжнародні авіалінії України» — яку таємно викупив у конкурентів. За іншою версією, Коломойський знищив свою авіакомпанію для того, щоб вона не дісталася структурам Олександра Януковича, які намагалися здійснити рейдерське захоплення «Аеросвіту». Таким чином олігарх продемонстрував владі, що здатен створити проблеми навіть всесильній Сім’ї на піку її могутності.

Ще більший вплив на фінансову систему України Коломойський має через «ПриватБанк». Цей банк – найбільший в країні, він займає близько 17% ринку банківських послуг, має найбільшу мережу відділень та банкоматів і обслуговує зарплатні проекти багатьох державних установ. У «ПриватБанку» зберігають свої заощадження більше 40% українських вкладників.

Під час протистояння Коломойського з кланом Януковича (якраз в період банкрутства «Аеросвіту») ходили чутки, що олігарх погрожував обвалити курс гривні або навіть завести фінансову систему країни до колапсу – наприклад, просто закривши всі відділення свого банку чи припинивши обслуговування банкоматів. Уявлення про можливі наслідки цього кроку може дати ситуація в Криму, де «ПриватБанк» припинив свою роботу. На півострові клієнтами банку були 300 тис чоловік, і закриття відділень призвело до кілометрових черг та справжньої паніки серед клієнтів.

Президент Асоціації українських банків Олександр Сугоняко не сумнівається, що Коломойський здатен при бажанні обвалити фінансову систему України шляхом припинення чи призупинення роботи «ПриватБанку». «Це цілком реально», — сказав він. «Наслідки (для фінансової системи) будуть критичними, тому що потрібен час на те, щоб це все налагодити», — пояснює Сугоняко.

Навряд чи варто сумніватися в тому, що зі зростанням впливу Коломойського ростиме і вплив «ПриватБанку». Дніпропетровський губернатор вже почав збирати вершки зі своєї патріотичної позиції: на початку квітня Нацбанк видав банку Коломойського 9 млрд грн. на підтримку ліквідності та перекриття відтоку депозитів. Це майже половина із загальної суми виділених усім банкам грошей (21,5 млрд грн.). Більше того: подейкують, що в останні дні урядування Азарова між Коломойським та Арбузовим відбулася розмова приблизно такого змісту: «А чому б не виділити 5 млрд. гривень допомоги «Приватбанку» в обмін на гарантію недоторканості з боку радикалів Майдану?». Чим ця історія закінчилася – знає Сергій Геннадійович та Ігор Валерієвич.

Іншим засобом впливу Коломойського є його медіахолдінг «1+1 Media». Холдинг контролює телеканали «1+1», «2+2», «ТЕТ», «ПлюсПлюс», «1+1 International», «Уніан ТБ» та «Бігуді», а також інформаційно-новинні портали ТСН.ua, Уніан, Главред.info, інтернет-сайти «Телекритика» та «Дуся». Маючи потужні засоби впливу на широку телеаудиторію, Коломойський здатен формувати практично будь-який інформаційний фон важливих для себе подій.

Також Коломойський відомий тим, що часто і щедро інвестує в українську політику та політиків. Причому, що називається, прагне розкладати яйця в різні кошики. Це дозволяє йому мінімалізувати втрати, гарантуючи собі збереження впливу на ухвалення рішень в органах центральної влади.

Наприклад, хоч ВО «Свобода» і заперечує існування стосунків з дніпропетровським олігархом, але є й інша інформація. Зокрема про те, що людина Коломойського Ігор Палиця (тепер губернатор Одещини) підтримує стосунки з кримінальним авторитетом Ігорем Дідухом («Мордою»), який, у свою чергу, пов’язаний з народним депутатом «Свободи» Ігорем Кривецьким.

За інформацією «Главкому», навесні цього року дніпропетровський губернатор вів переговори з донецьким олігархом Ринатом Ахметовим на предмет купівлі того, що лишилося від партії регіонів. У якості альтернативного варіанту Коломойський пропонував Ахметову фінансувати розкрутку «младорегіоналів» під парламентські вибори (Олександр Вілкул, Микола Левченко та ін.) на паях – 50 на 50. Втім, поки їх фінансує сам Ринат Леонідович. Але в те, що Коломойський може стати власником партійного проекту на Сході України, вірять в найвпливовіших кабінетах країни.

«Володар Півдня та Сходу»

Сукупність цих всіх засобів дає Коломойському можливість розвивати свою експансію з Дніпропетровщини у інші регіони. 6 травня губернатором Одещини став вже згаданий Ігор Палиця – давній соратник Коломойського. Попередній керівник ОДА Володимир Немировський втратив посаду після одеського побоїща, яке сталося 2 квітня, коли внаслідок сутичок проукраїнських демонстрантів з сепаратистами та пожежі в Будинку профспілок загинуло майже півсотні людей, а більше двохсот отримали поранення. Призначення Палиці засвідчило не тільки безпорадність центральної влади на фоні ефективності Коломойського, але й успішну реалізацію планів олігарха з отримання контролю над стратегічно важливою областю – з її портами, митницею, Одеським припортовим заводом, який Коломойський намагався купити ще у 2009 р., а також Одеським НПЗ (його Коломойський намагався купити у 2011р.), що зостався без господаря після втечі попереднього власника Сергія Курченка.

Палиця багато років працював головою правління компанії Коломойського ВАТ «Укрнафта», доки у 2007 р. не потрапив до парламенту за списком НУ-НС, а потім у 2012 р. переобрався у мажоритарному окрузі на Волині як безпартійний. Голосування Палиці у парламенті засвідчили готовність Коломойського до компромісів з владою: він послідовно підтримував призначення уряду Азарова, ратифікацію Харківських угод (які продовжили термін перебування Чорноморського флоту РФ у Криму в обмін на знижку на газ) та ухвалення «мовного закону» Ківалова-Колесніченка.

Але Дніпропетровською та Одеською областями амбіції Ігоря Коломойського не обмежуються. Олігарх вже висловив готовність взяти під своє крило і Донеччину. І це лише початок. 11 травня Коломойський планує провести з’їзд представників територіальних громад Донецької, Луганської, Дніпропетровської, Запорізької, Харківської, Херсонської, Одеської та Миколаївської областей. З цією метою він заснував Міжобласну раду територіальних громад Південного Сходу. «Представники областей обговорять питання захисту права українців на вільне волевиявлення та розглянуть можливість зміни адміністративних кордонів», — йдеться у повідомленні прес-служби Дніпропетровської ОДА.

Таким чином, апетити Коломойського виросли вже ледь не до всієї Лівобережної України. Спрут продовжує охоплювати все більше й більше, доки увага усієї України прикута до східного кордону. По суті, Коломойський здійснює приблизно те ж саме, що й Путін у Криму – повзучу окупацію. Різниця лише в методах та рівні публічності. Користуючись термінологією сучасного бізнесу – олігарх здійснює рейдерський захват України.

І коли настане мир, вже після президентських виборів, хто б не очолив державу, він буде змушений домовлятися з Коломойським. Чи навіть не так – він буде змушений слухати людину, котра має під контролем пів країни. А чого захоче ця людина – грошей чи влади, чи й того, і іншого? Ігор Валерійович думає….

Олексій Бик, Національне бюро розслідувань України

Борис Филатов. Рейдерагония

История всегда идет по кругу, но в одну воду дважды войти невозможно.

Эту истину пытаются опровергнуть уголовники-рейдеры, которые, меняя «крыши» во власти, не перестают считать себя хозяевами жизни и думать, что смогут избежать справедливого наказания за все зло, которое принесли и продолжают приносить честным людям.

Вот, например, известный днепропетровский экстремал, а, по совместительству, рейдерадвокат Борис Филатов, «вымутив» звание «заслуженного» журналиста, обманным путем подав документы без согласования с Союзом журналистов (надо еще разобраться как это произошло) и прикрывшись новыми «друзьями» из власти, при помощи изощренных рейдерских и откровенно бандитских методов организовал давление на местных журналистов, которые нашли в себе смелость писать и говорить об его прошлых и новых «подвигах». Сначала, Филатов просто подавал иски и жалобы в прокуратуру, пытаясь запугать прессу гигантскими суммами морального ущерба. При этом, он и его подельники почему-то не платили судебные пошлины по искам, размер которых, на тот момент, был значительным, и даже не пытались передать в суд доверенность на представительство юридического лица, кстати, как и повелось у рейдеров, находящегося в стадии банкротства.

Впрочем, вышеописанное выглядит мелким блефом по сравнению с его последней «проделкой» – сначала Филатов, как, якобы, замгендиректора информагентства УНИАН распространяет новость о том, что за ним следят сотрудники милиции (что, учитывая его связи с властью, выглядит полным бредом), а вечером журналистам приходят повестки в суд и прокуратуру с требованием незамедлительно явиться. Таким образом, в лучших традициях черного пиара Филатов пытался предупредить последствия распространения информации об его давлении на журналистов.

Кстати, отношения Филатова и его «партнера» Геннадия Корбана (в уголовно-рейдерском мире, также известен как «Корбис» и «Корбест») с прокуратурой Кировского района города Днепропетровска, через которую они организовывают давление на свободную журналистику, тема для отдельного повествования. Кировская районная прокуратура снимает офис в здании, принадлежащем фирмам Филатова и Корбиса, а офис Филатова расположен чуть ли не под кабинетом прокурора Кировского района. Там же располагается последнее пристанище Филатова, через которое он «крутит» свои черные «делишки» – фирма «Бона Файд Консалтинг».

Еще один факт – представителем Филатова в суде по искам против оппозиционных журналистов является Александр Санжара – так называемый, его «студент» (эта персона успела поработать даже преподавателем в Днепропетровском университете), а по совместительству его партнер по компании «Ассоль-сервис». Санжара не раз был замечен в «делах» рейдерадвоката, в частности, он посещал судебные заседания по делу об «отчуждении» Никопольского завода ферросплавов.

Особую истерику у вышеуказанных граждан вызвало возобновление выхода в эфир программы «Губернские хроники» на 9-м канале Днепропетровска, ведущей которой должна была стать известная днепропетровская журналистка и правозащитница Виктория Шилова. «Подключив» своих «друзей», которые, как и вышеуказанные «люди», очень боятся истины, они все же добились приостановления выхода программы «Губернские хроники» в эфир. Но ненадолго. Ибо свободу и правду остановить невозможно.

Филатопатология

Оценивая явно деликвентное поведение Филатки и Корбиса, можно отметить ряд характеризующих черт: а) хроническая мания величия, временами, граничащая с элементами маниакально-депрессивного психоза; хроническая алчность и хроническая жадность; хроническое стремление лгать. Врачи-психиатры в таких случаях говорят о комплексах, сформировавшихся в глубоком детстве и сильных психических либо невропатологических травмах, полученных в зрелом возрасте. Это, в свою очередь, помогает ученым криминологам и криминальным социологам объяснить, почему в один прекрасный момент люди начинают считать, творимые ими общественно опасные деяния, нормальной практикой, позволяющей отлично зарабатывать на жизнь и не только.

Мы не будем углубляться в далекое прошлое изучаемых персон, тем более что мать одного из них была совладелицей известного в кругах так называемых «бегунов» кафе «Тополь», расположенного неподалеку от Центрального автовокзала Кривого Рога. Нас больше интересует их прошлое недалекое. Те их деяния, после которых лилась кровь, слезы отцов и матерей, горе, пришедшее в десятки, а может быть и сотни тысяч украинских семей. Ведь полумертвая экономика и глобальное обнищание украинцев – дело, в том числе, и их рук.

Молва утверждает, что Филатка и дядя Корбис познакомились в ходе первого витка конфликта вокруг завода «Днепрофарм» и после этого неразлучны в течение многих лет. При этом в базах судов за это же время вы не найдете информации о том, что Филатка где-то и когда-то представлял чьи-то интересы. Все вопросы он решал через подставных лиц, отвечая за передачу «нала».

Первым «большим» рейдерским проектом был «Николаевский глиноземный завод». Теперь там разруха, тысячи бывших рабочих и членов их семей влачат жалкое существование. Пришлось поработать «ребяткам» и с печально известным Максимом Курочкиным, воюя с Константином Жеваго за «Одессаоблэнерго». Дальше основная часть их проектов была связана с группой «Приват», но тут следует оговориться: после расставания и признания в «большой любви» к новой власти, выяснилось, что рейдеры работали исключительно на себя, однако делали все для того, чтобы общественность думала – «за всем стоит «Приват». Только вот по итогу оказалось, что все основные здания в центре Днепропетровска, которые причислялись к «приватовским», таковыми не являются. Ребятки отжали их для себя, цинично обманув партнеров.

Так, например, руководствуясь решениями третейского суда «Гарант» (Херсон), подтвержденные решениями Хозяйственного суда Херсонской области, ООО «Днепронефть» «отжало» здание отеля «Европейский» по улице Ленина, 22, а затем перепродало его ООО «Научно-производственный альянс «Манхеттен». В «Днепронефти» и «Манхеттене» – был один директор, некая Давыдова, а учредители «Манхеттена» – сестра Корбана и тот же Филатка.

Через третейский суд в Херсоне и Хозяйственный суд Херсонской области «отжимались» здания по Комсомольской, 58 и Пушкина, 55 в том же Днепропетровске. И снова ребятки тут как тут. Та же история с днепропетровской гостиницей «Астория», и опять – херсонский третейский суд «Гарант» и Хозяйственный суд Херсонской области. И, самое интересное, почти всегда та же судья, некая Губина.

Апогеем их деятельности стал «кидок» с кредитом банка «Форум», который ПФК «Спарта», руководимая Аксельродом (в определенных кругах известным как «Гена Олень») взяла под строительство отеля «Аксельхоф». «Спарта» самоликвидировалась, а кредит остался. Банк «Форум» судится, но перспективы не ясны. Правда, незадолго после этого возле Корбиса с Оленем «что-то взорвалось», но это история другого повествования.

Каким бы ни был человек, то количество зла, горя, вранья и обмана, которые он несет, не могут не отражаться на его психике. Вот и спасается Филатка «экстримом» – на мотоциклах гоняет, на вертолетах. А последние годы по миру ездить повадился – особые места, Азия, Африка. Знающие люди говорят, что его визит к гориллам и пигмеям, это не спроста: чрезмерные дозы адреналина и нервные потрясения могли исказить его психосексуальную ориентацию. В тех местах практикуются садо-мазо обряды, когда приезжие филатки получают «кайф» от анальных пыток женщин и самок человекообразных обезьян. Местные шаманы «помогают» нуждающимся вводить в свои и чужие «отверстия» тропических тараканов и других насекомых для достижения садистского экстаза. Может быть, поэтому Филатка так любит вспоминать о клопах и других насекомых? Может, он действительно с ними спал?

Призрачное будущее

Во времена настоящих рейдеров и флибустьеров Филатка и Корбис навряд ли попали бы в состав их ватаг. Этим ребятам ближе роль эдаких помойных червей, которые питаются отходами и разбрызгивают их вокруг себя, отравляя других.

Вот не могут они сейчас чужие предприятия забирать, так они город обирают, чего стоит хотя бы программа с «Пассажем», когда из бюджета, по сути, выкрали 15 миллионов гривен за пустые обещания построить фонтан. Теперь рейдеры, пытающиеся «пристроиться» к власти, видят своими объектами коммунальные предприятия, транспорт, ЖЭКи, больницы и дома людей. Но даже их пребывание «в близости» к власти – одни иллюзии. Они для власти – головная боль, поскольку большинство бизнесменов предпочитает с ними не общаться, боясь запачкаться. Вот и теперь нет их на экранах телевизоров, да и в газеты они проникают с большим трудом. Скоро их просто выбросят из общества. И останется им только… лететь в космос. Правда, хроники там уже другие, «Марсианские», и в полной пустоте и безысходности. Ибо здесь им прощение может наступить только после покаяния и длительных занятий общественно-полезным физическим трудом.

Власти.нет

 



Close
Приєднуйтесь!
Читайте нас у соцмережах: