Сообщения с тегами ‘журналист’

Вбитого Шеремета та інших журналістів Української правди прослуховували у редакції. Подробиці

Опубликовано: Жовтень 23rd, 2016

utiski-svoboda-slova1

 

Розмови співробітників «Української правди», зокрема вбитого Павла Шеремета, прослуховувались.

Про це розповіла головна редакторка «Української правди» Севгіль Мусаєва, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

«Я передала голові Національної поліції знайдений конверт від незнайомця, у якому були роздруківки розмов співробітників „УП“. Можливо, це були погрози. Можливо, цей факт не пов’язаний зі вбивством. Проте ми не можемо почуватися у безпеці, поки слідство не скаже хоча б мотив або виконавця вбивства Павла», — сказала  Мусаєва.

За її словами темпи розслідування вбивства Шеремета значно уповільнилися.

«Я не очікувала такого відношення до цієї справи. Про це українська влада повинна говорити постійно. Тому що це дуже схоже на вбивство Гонгадзе, і це змінило хід історії України», — сказала Мусаєва.

Також вона додала, що основною версією спочатку був «російський слід».

Про це співробітники «УП» говорили неодноразово. Наразі немає жодної офіційної версії та точної  інформації.

«Я хочу бачити докази, а не просто вдоволитись версіями. Сподіваюсь, скоро слідству буде що сказати», — підсумувала Мусаєва.

Раніше повідомлялося, що слідство у справі вбивства українського журналіста Павла Шеремета розробляє одну із версій, за якою до вбивства причетні українські бойові батальйони.

Один з керівників «Української правди» Павло Шеремет трагічно загинув уранці 20 липня 2016 року в результаті вибуху авто керівника видання Олени Притули, в якому він перебував.

Генпрокурор Юрій Луценко назвав основною версією вбивства Шеремета помсту за його професійну діяльність.

Протягом останнього місяця поліція не розголошує жодної інформації, заявляючи, що це може нашкодити слідству.

Печерський райсуд Києва надав слідчим тимчасовий доступ до звітів про страхування та сплату обов’язкових платежів «Української правди» та «17 каналу».

Глава МВС Арсен Аваков заявив, що правоохоронні органи не будуть давати ніяких коментарів щодо ходу розслідування справи про вбивство Шеремета, поки не вважатимуть за потрібне оприлюднити інформацію.

Водночас перший заступник голови Національної поліції Вадим Троян бреше, що у розслідуванні справи про вбивство Павла Шеремета є прогрес.

Рубрики Обмеження свободи слова Теги: , , , , , , , , , Коментарі Вимкнено до Вбитого Шеремета та інших журналістів Української правди прослуховували у редакції. Подробиці

СБУ відмовилась повідомляти, чи стежила за вбитим журналістом Шереметом. Документ

Опубликовано: Серпень 13th, 2016

 

СБУ відмовилась повідомити, чи проводила стеження за журналістом Української правди Павлом Шереметом та керівником УП Оленою Притулою.

 Про це йдеться у відповіді на запит «Української правди», повідомляє Національне бюро розслідувань України.

«Відповідно до законів про оперативну розшукову діяльність і про контррозвідувальну діяльність забороняється оприлюднювати чи надавати інформацію щодо проведення стосовно певної особи оперативно-розшукової чи контррозвідувальної діяльності (о прийняття рішення за результатами такої діяльності) або її не проведення», — сказано у відповіді.

При цьому СБУ порадило звернутися за коментарями до Нацполіції і ГПУ.

SBU-Sheremet1-479x500

Раніше «Українська правда» звернулася до СБУ із проханням надати інформацію, чи проводили спецслужби будь-коли стеження за Шереметом чи Притулою, а також чи давалась санкція будь-коли на прослуховування телефонів Шеремета та Притули.

Як відомо, один з керівників «Української правди» Павло Шеремет загинув вранці 20 липня в результаті вибуху авто керівника видання Олени Притули, в якому він перебував.

Вибуховий пристрій, який підірвав автомобіль з журналістом Павлом Шереметом, був закладений близько до місця водія.

Поліція кваліфікувала подію  за статтею «умисне вбивство, вчинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб».

Генпрокурор Юрій Луценко назвав основною версією вбивства Шеремета помсту за його професійну діяльність.

22 липня 2016 року справа була передана до Головного слідчого управління МВС, Генпрокуратура здійснює процесуальне керівництво.

Тоді ж ЗМІ виклали відео з моментом начебто закладення вибухівки під автомобіль, у якому загинув журналіст Павло Шеремет.

4 серпня слідчі повідомили, що у справі опитані близько 500 свідків, вилучені близько 150 камер, у слідства понад 140 терабайт інформації.

Слідчі також попросили допомогти знайти свідка у справі про вбивство Шеремета.

Голова МВС Арсен Аваков заявив, що Нацполіція готова заплатити 200 тисяч гривень за будь-яку інформацію, яка стосується вбивства журналіста Павла Шеремета.

Рубрики CБУ, Обмеження свободи слова Теги: , , , , , , , , , , , Коментарі Вимкнено до СБУ відмовилась повідомляти, чи стежила за вбитим журналістом Шереметом. Документ

Журналіста Сергія Головньова побили у центрі Києва. Подробиці

Опубликовано: Липень 27th, 2016

utiski-svoboda-slova1

 

Керівника ділового видання Бізнес-Цензор Сергія Головньова 25 липня 2016 року побили в центрі Києва, на Подолі, двоє невідомих, нічого не вкравши.

Він пов’язує це зі своєю журналістською діяльністю, повідомляє sprotiv.org.

«Учора після роботи йшов Константинівською вбік Контрактової. Напали два типи. Усе продумано. Один ішов попереду в капюшоні, прикриваючи обличчя рукою, косив під п’яного. Інший – позаду. Порівнялися, подачі з двох боків. Повалили на землю, відбуцали впродовж хвилини й утекли. Вочевидь, пасли від офісу», – написав Головньов у Facebook.

«Не пограбування, бо в один бік полетіла сумка, в іншу – телефон. Нічого не взяли. Не хуліганський психодел, бо так сплановано, що облич не бачив. Яскрава прикмета – синя куртка з капюшоном, знявши яку всі прикмети знищуються», – зазначив він.

Журналіст написав заяву в органи внутрішніх справ, але результатів не чекає, «бо за бажання легко можна спланувати напад, який не має явних доказів».

«Найбільш прикро, що не розумію, яка причина. Враховуючи десяток тем, якими займався в останній місяць, можна скреативити 3-4 найменш параноїдальних версії. Але пишемо-то ми не звинуваченнями, а просто факти даємо. Тим більше, ніколи не відмовлявся давати точку зору згаданих у тексті осіб», – зазначив Головньов.

«Шановні замовники, ви хоч напишіть із фейкового аккаунта, чого хотіли. Я ж не самогубець і слова розумію», – додав він.

Рубрики Обмеження свободи слова Теги: , , Коментарі Вимкнено до Журналіста Сергія Головньова побили у центрі Києва. Подробиці

Анатолий Шарий является проектом ФСБ. Расследование. Видео

Опубликовано: Березень 20th, 2016

Shariy-Anatolyi4-500x281

 

Как оказалось, на одного «медиаэксперта» всегда найдется другой, такой же, а может и похлеще. Беглый, как он себя называет, «журналист» Анатолий Шарий попал в прицел не менее известного аналитика.

Об этом сообщает Национальное бюро расследований Украины.

Известный видеоблоггер с ником SoulGoodman опубликовал интересный аналитический очерк о том, кто такой Анатолий Шарий, и почему он до сих пор не вернулся в Украину. Ведь он бежал от «сфабрикованного преследования режима Януковича».

По мнению видеоблоггера, Шарий является проектом спецслужб. Скорее всего, ФСБ, поскольку вся «ненависть» Шария направлена против Украины.

«Я сам являюсь блоггером и знаю, что такое делать и публиковать видео на своем канале в Ютуб. Это тяжелый труд. Каждый 3-минутный ролик требует 3-часовой работы. Но главное не в этом. А в том, что у Шария есть такая информация, которую имеют лишь спецслужбы. Сидя за границей, получить такую информацию можно лишь за очень большие деньги – с мониторов, камер наблюдения и так далее.

Странно и то, что за те два года, когда Шарий занимается блоггерством в Ютубе – он ни капельки не изменился. Ни прическа, ни даже небритость. То есть такое впечатление, что все видео были записаны в один момент в одно и то же время.

Ну и третья странность. Для того, чтобы выпускать 5 роликов в день в течение двух лет без перерыва ежедневно – это самостоятельно нереально. А Шарий утверждает, что работает сам. Но это выше человеческих сил и психики. Для этого нужна группа людей – минимум 10 человек в несколько смен. А Шарий лишь озвучивает текст. Все остальное делают другие люди.

Поэтому „Анатолий Шарий“ — это проект. Я в этом уверен», — говорит блоггер SoulGoodman.

Более подробно — смотрите на видео ниже.

Рубрики Шарій Анатолій Теги: , , , , , , Коментарі Вимкнено до Анатолий Шарий является проектом ФСБ. Расследование. Видео

«Что ты приебался ко мне», — экс-регионал Юлий Иоффе угрожает журналисту Филимоненко в буфете Рады. Видео

Опубликовано: Травень 13th, 2015

Ioffe-Yulyi1-300x193

 

12 мая 2015 года во время пленарного заседания Верховной Рады, народный депутат Юлий Иоффе («Оппоблок»), во время голосования за законопроект 20-04, проголосовал за себя и за лидера фракции «Оппозиционный блок» Юрия Бойко.

Данный факт зафиксировал журналист из Луганска Всеволод Филимоненко, который и решил поинтересоваться у экс-регионала Юлия Йоффе, зачем депутат занимается «кнопкодавством», в ответ, Йоффе накинулся на журналиста и угрожая расправой пытался его догнать.

«Сегодня, в столовой Верховной Рады, народный депутат из фракции «Оппозиционный блок» Юлий Йоффе, сначала угрожал, что будет избивать меня ногами, а затем, вооружившись вилкой, погнался за мной» — написал Филимоненко на своей странице в Facebook, сообщает Национальное бюро расследований Украины.

Подробности смотрите в видео:

“]

Рубрики Іоффе Юлій Теги: , , , , , , , Коментарі Вимкнено до «Что ты приебался ко мне», — экс-регионал Юлий Иоффе угрожает журналисту Филимоненко в буфете Рады. Видео

Як Тимошенко віддала Коломойському ”Укрнафту”. Розcлідування. Документи

Опубликовано: Січень 26th, 2015

25 січня 2010 року. Було холодно і був розпал виборчої кампанії. Якраз минув тиждень після першого туру виборів президента, який приніс приголомшливий відрив Віктора Януковича від Юлії Тимошенко – десять відсотків. У цей день вся увага суспільства була прикута до зіткнень навколо поліграфічного комбінату «Україна», де друкувалися бюлетені на вибори. Але у тиші кабінетів відбувалися набагато значущі події.

25 січня 2010 року, між першим та другим турами виборів президента, був підписаний документ, який безстроково фіксував інтереси Ігоря Коломойського в управлінні компанією «Укрнафта», контрольний пакет якої належить державі. Про існування такого договору давно ходили чутки, але ми вперше публікуємо сам його текст.

Отже, угоду уклали між собою три сторони. Перша – це «Нафтогаз України», який володіє контрольним пакетом акцій Укрнафти. Друга – це чотири офшорні фірми, три з яких зареєстровані в один день на Кіпрі, а четверта – в місті Чарлстаун острівної держави Сент-Кітс і Невіс у Карибському морі. Третьою стороною угоди була сама «Укрнафта».

Учасники угоду уклали принципову домовленість щодо розподілу часток у наглядовій раді – органі, який за цим же документом затверджує персональний склад правління компанії «Укрнафта».

Отже, за цією угодою, за «Нафтогазом» закріплювалося шість членів, за міноритарними акціонерами (читай – компаніями Коломойського) – п’ять та посада голови правління «Укрнафти». При тому, що кворум засідань наглядової ради – вісім (!) осіб.

І найголовніше – в угоді було зафіксовано, що будь-які суперечки щодо її «існування, дійсності або припинення» мають вирішуватися виключно Лондонським судом міжнародного арбітражу.

В угоді також фіксувалося, що частина дивідендів – 800 мільйонів гривень – повинна була бути виплачена державі до 5 лютого 2010 року – тобто до останньої п’ятниці, яка передувала другому туру виборів. Чому до 5 лютого, а не до 5 березня або 5 квітня? Тому що 5 лютого – це був останній день, дозволений для проведення виборчої агітації кандидатів, одним з яких була Тимошенко.

Ukrnafta-privat1 - копия Ukrnafta-privat2 Ukrnafta-privat3 Ukrnafta-privat4 Ukrnafta-privat5

Таким чином, за угодою 2010 року держава безстроково зафіксувала неможливість призначати свого керівника «Укрнафти». Фактично – капітуляція перед Коломойським, про мотиви якої зараз воліють не згадувати. Коли днямі автор цих рядків показав Тимошенко документ, вона сказала, що не погоджувала його.

Водночас, згідно з документами, підписанню передував лист від голови «Нафтогазу» Олега Дубіни. Він, зокрема, повідомляє Тимошенко, що «Нафтогаз» підготував остаточну редакцію угоди, яку і подає на розгляд прем’єру в додатку. На титульному аркуші листа Дубіни стоїть її віза «Погоджено. 25.01.2010». Ця віза була оформлена у «фішку» Кабінету міністрів за підписом Тимошенко, адресовану Дубині та поставлену до відома першому віце-прем’єру Турчинову та міністру енергетики Продану.

За інформацією автора, проходження цієї угоди в «Нафтогазі» курував Ігор Діденко – на той час перший заступник голови правління та близький соратник Ігоря Коломойського.

Ця акціонерна угода, навіть якщо буде ухвалено закон про зменшення кворуму в прийнятній редакції (бо нинішня є неробоча), заважає державі призначити свого керівника «Укрнафти». В статут «Укрнафти» внесли положення акціонерної угоди Тимошенко-Дубини – голова правління обирається із кандидатів, запропонованих більшістю голосів міноритарних акціонерів (тобто Коломойський).

Але це ще не все. Увесь склад правління Укрнафти призначається за поданням приватівського голови правління.

Обрати свого голову правління держава зможе, тільки помінявши статут Укрнафти. Але далі ми наштовхуємося на нову фортецю Коломойського – положення, за яким статут можна поміняти лише трьома четвертих голосів!

У «Нафтогазі» думають над планами руйнування невигідної для держави норми про Лондон як місце розгляду суперечки. Так, вони спробують визнати акціонерні домовленості нікчемними, виходячи з Постанови пленуму Верховного суду України від 24 жовтня 2008 року, де вказано, що «діяльність акціонерного товариства, зареєстрованого в Україні як юридичної особи, відносини між акціонерами (…) регулюються виключно законами та іншими нормативно-правовими актами України».

«У разі укладення акціонерами – іноземними юридичними та фізичними особами – угоди про підпорядкування відносин між акціонерами іноземному праву, такий правочин є нікчемним».

Але, знаючи це, Коломойський не зупинився в тому, щоб наполягати на фіксації Лондона як місця суперечки. І саме там Україні доведеться відповідати за помилки своїх керівників.

Ukrnafta-privat6 Ukrnafta-privat7 Ukrnafta-privat8

 

Рубрики Тимошенко Юлія Теги: , , Коментарі Вимкнено до Як Тимошенко віддала Коломойському ”Укрнафту”. Розcлідування. Документи

Псевдожурналіст та екс-вертухай Тарас Чорноіван може знову потрапити до Стрижавської колонії?

Опубликовано: Вересень 19th, 2013

Новина про затримання Тараса Чорноівана, власника і редактора газети «Тарасова правда», за вимагання 400 тисяч гривень з одного із персонажів своїх публікацій, мене абсолютно не здивувала. До цього все йшло, відколи «Тарасова правда» почала обливати помиями чи не всіх відомих вінничан: Порошенка, Домбровського, Мовчана, Гройсмана… Дехто називав це — «просто бізнес». Нормально, так?

Здивувало інше. Чому цього не сталося раніше і яка вражаюча купа «гівносайтів» для мочилова «клієнтів» знаходилась на вилучених міліцією серверах.

Що це за вінницький Вікілікс і хто такий цей Чорноіван, спитаєте ви. Ну, по-перше, зовсім не Wikileaks, а Чорноівана навіть місцеві журналісти не знали ще кілька місяців тому. Вперше до медіа бувший зонівський вертухай прибився, коли випускав пробютівську газетку «Від А до Я». Після чого заробляв уже т.з. «говносайтами» (по змісту контенту)– taras-ua.com, ord-02.com, forumtp.net та інші.

Схема «бізнесу» проста, як двері в сільському клубі – банальне мочилово репутації. На створених сайтах розміщується усіляка «заказуха» та копіпаст матеріалів про учасників різних конфліктів — рейдерських, економічних, політичних, партійних. Хочеш, щоб матеріал зник, бо ж в інтернеті й ділові партнери, і діти твої ходять — плати. За відгуками жертв шантажу, зняття однієї статті з одного сайту оцінюється в 500 доларів, «стопінг (це таку «бізнес-назву» придумали для нерозміщення інформації по конкретній людині чи організації) — 3.000 доларів на рік.

«Против тех, кто отказывается заплатить, начинается массовая информационная атака – количество грязных статеек растет, как снежный ком», — описується схема Чорноівана на сайті obozrevatel.com.

Щоправда, в цьому т.з. бізнесі, як у відомому анекдоті «є нюанс». Заробляють найбільше «попередники», які першими придумали схему і сформували «ринок» викидів компроматів та псевдокомпроментуючої інформації. Чорноівану, схоже, діставалися лише відсотки за розміщення чужого компромату від центрових чорнушних сайтів та випадкові підробітки, як от з горілчаним олігархом Черняком, який тупо башляє всім медіа-кілерам, щоб не тиражували негативу від конкурентів. Втім, судячи з того, що матеріали про Черняка вже довгий час висіли в топі «Тарасової правди», навіть він забив на вінницького «говномета».

Тому Чорноіван намагався підсидіти «попередників» в стилі порушника конвенції синів лейтенанта Шмідта із «Золотого теленка» — Паніковського, який промишляв на чужій території, за що й був побитий. Чорноівана теж уже били і не виключено, що «свої». Класика.

Просто як збірників анекдотів читаються образи цих кадрів один на одного, коли вони відкрито розказують, хто у кого шапку вкрав. Так, наприклад, сайт «Тема» в матеріалі «Тарас Чорноиван с «Тарасовой правды» ворует чужие тексты» скаржиться, що він поцупив статтю про зятя «приватівського» мілліардера Боголюбова: «Чернявский оперативно оплатил снятие материалов с сайтов, да вот с единственным ресурсом номер не прошел: сайт «Тарасова правда» снимать не согласился. Нет-нет, дело тут не в принципиальности. Руководитель сайта Тарас Чорноиван, тихо сидя в провинции, ничего самостоятельно не производит – работает чисто в стиле «копи-паст». Просто с Чернявского потребовали больше денег, чем он хотел заплатить. Тот взял паузу, а «Тарасова правда», дабы поторопить клиента, вывесила на главной странице баннер со ссылкой на статью, ему посвященную».

«Антикорупційний портал» теж скаржиться, що «Cкандальный журналист Тарас Черноиван – вор и преступник!» А чому, бо «копирует материалы наших авторов без ссылки на первоисточник». Один з авторів навіть додумався викласти в інтернет свою переписку з Чорноіваном щодо «підтримки теми, про яку з ним не домовлялись»…

«— Исходное сообщение —
От кого: «Oleksandr Rul»
Кому: [email protected], [email protected]
Дата: 10 января 2013, 12:01:26
Тема: vid Oleksandr Rul
На вашому сайті розміщено матеріал про «конверти», скопійований з мого сайту: www.viky.com.ua До того ж без дозволу. У даний час матеріал втратив свою актуальність, тому прошу видалити його.
———Відповідь1: 10 січня 2013, 12:36:29
Тарасова Правда
1 вариант) http://natribu.org
2 вариант) 1000$».
Якщо хто не знає, natribu.org — це «Официальное представительство НАХ@Й в интернете. Сюда посылают@».

До речі, місцеві герої публікацій — Домбровський, Порошенко, Мовчан, Гройсман – теж відправляли Чорноівана в район все тих же трьох букв. Як у відомому фільмі, — «піратам викупу не платимо».

Це я до того, що не потрібно робити з Чорноівана якогось суперпупермедіакіллера, хоч він і розхвалював себе таким іншим журналістам. Ні разу Чорноіван не Петров-«Люмпен», і навіть не Гладчук.

Тому вражаючі як для Вінниці відкупні у 400 тисяч викликали б запитання у будь-якої міркуючої людини. Чому така сума, якщо на ринку заказух, згідно рейтингу «Продажних ЗМІ та редакторів», одна стаття оцінюється не дорожче 800-2000 доларів. Але Чорноіван вирішив, що це удача – от поперло, так поперло…

За офіційною версією Чорноіван вимагав 400 тисяч гривень за зняття з сайту провокаційних статей щодо ректора одного із вузів (неофіційно називають В.Мороза). Ректору виписали кілька рахунків на зазначену суму нібито за надання рекламних послуг. Під час спроби зняти з рахунку першу проплату в розмірі 100 тисяч Чорноівана й затримали.

Коли дехто каже, що це могла бути дійсно реклама, фахівці не просто сміються, вони пацтолом. Не ті ресурси в Чорноівана для розміщення реклами, і не ті гроші. На таку суму можна надрукувати цілу фуру макулатури і всю Вінницю заклеїти своїм фейсом – на 500 бігбордів по 100-200 доларів оренди з друком вистачить, і я навіть не знаю, чи є в місті така кількість носіїв.

Тому, мабуть, насправді Чорноіван мав справу з «троянським» посередником, який навіть не торгувався. А вінницький «Паніковський», як це часто буває з райцентрівськими провінціалами та бувшими мєнтами, від жадібності розкрив варєжку і подумав, що впіймав за хвіст золоту рибку, яку обдере до останньої луски. Чим це закінчилось – ви вже знаєте.

Далі з деталями схеми шантажу і вимагання розбиратимуться слідчі. Заодне з’ясується, можливо, і хто фінансував «Тарасову правду».

  • А також, хто був замовником безпрецедентної чорнухи під час виборів у Вінниці по 11-му округу і чи не Чорноіван друкував оті лже-газетки.
  • Імена журналістів і копірайтерів, які копіювали та перелицьовували чорнуху, — до речі, декого з цих анонімів я знаю і не дивуюсь, що від них смердить лайном навіть в соцмережах.
  • В якому вузі і чи наймав студентів для інтернет-троллінгу на форумах інших сайтів.
  • Можливо, хоч постфактум висловляться нарешті національні сили щодо намагань Чорноівана порівнювати себе з Тарасом Шевченко, портрет якого він розміщував на логотипах своєї газети та сайту поряд із власним зображенням.
  • І врешті, чи посадять Чорноівана? Порушена кримінальна справа за ч.2 ст. 189 Кримінального кодексу (вимагання, що завдає значної шкоди потерпілому) передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до семи років. А враховуючи «вертухаївську» кар’єру Чорноівана у Стрижавській колонії, опинитись по той бік колючки для нього вкрай критично.

Чому я пишу це, спитаєте, чого це мене торкає?

Тому, що проблема навіть не в грошах, які Чорноіван намагався вибивати з «багатеньких буратін». Цим займаються, зрештою, і багато структур та установ в законі. Але такі чорноівани, експлуатуючи образ журналіста й прикриваючись ним, підривають своїм інформаційним тероризмом та рекетом рештки довіри до справжніх ЗМІ та місії мас-медіа.

Тому ні я, ні жоден із знайомих журналістів і не говорять наразі про фахову солідарність. Тому що Чорноіван – це псевдожурналіст, який дискредитує саме поняття цієї професії. Він і йому подібні ніколи не займались і не збираються займатись журналістикою, як соціальною комунікацією між людьми та владними й іншими інституціями.

Ви бачили на цих говносайтах приміром скаргу рядової людини на тариф водоканалу і редакційний розбір польотів з тими ж комунальниками, коментарями чиновників. А ось вам фіг! Їх цікавлять виключно відомі персони, що турбуються власним реноме і тому нервово реагують, коли їх починають спеціально обливати брудом, щоб потім, за певну суму, запропонувати послуги по «зачистці» таких статей в інтернеті.

Приведу простішу аналогію. До вас додому приходить сантехнік зробити профілактику унітазу. Але замість чистки труб він просто затикає брудним лантухом нижній стояк і за надцять хвилин з вашого туалету починають фонтанувати «аналізи» сусідів зверху. Ви в шоці, а сантехнік стоїть в закоцяних чоботах на вашому улюбленому килимку в коридорі із слідами євроремонту, чухає такими ж закоцяними руками потилицю й натякає, що є в нього «одна імпортна прокладка», все ще можна поправити. І ви за ту «прокладку» вже готові заплатити, як за італійську душову кабіну, бо ж потік лайна плюскотить уже на порозі вашої спальні…

Сантехнік такий довго на роботі втримався б, скажіть? А от Чорноіван навіть бригадиром став і рулить цілою бригадою «унітазних мастєров», які влаштовують говнопотопи. Яке співчуття може бути до них у професійних журналістів? Після цих «мастєров» люди бояться взагалі мати справу з редакціями, мовляв, ви там усі такі.

Ні, на щастя, не всі. Принаймі поки що. Сподіваюсь, що даний прецедент стане уроком хоча б для тих молодих колег, що подались копірайтерами в деякі новостворені агенції. Хлопці з дівчатами, не пиляйте гіляку, на якій сидить сьогодні вся наша інтернет-спільнота.

 

Юрій Пархомчук, Національне бюро розслідувань України

 

Рубрики Дайджест Теги: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , Коментарі Вимкнено до Псевдожурналіст та екс-вертухай Тарас Чорноіван може знову потрапити до Стрижавської колонії?

Павел Лебедев. Тролли держат оборону

Опубликовано: Квітень 22nd, 2013

В украинские СМИ попало секретное письмо сотрудника министерства обороны Украины с инструкциями по улучшению имиджа ведомства в интернете и имена исполнителей — военных журналистов. За сдельную плату представителям СМИ предлагалось писать комментарии под статьями о Минобороны. Этот медиадесант автор называет «оперативной группой по комментированию в сети Интернет».

На Украине произошел медиаскандал, в который оказались втянуты минобороны страны и местные военные корреспонденты. Украинские интернет-СМИ опубликовали текст письма, в котором якобы от имени сотрудника военного ведомства ряду журналистов предлагается поработать интернет-троллями, за плату писать комментарии к интернет-статьям, в которых критикуется минобороны.

Главный редактор украинского интернет-портала «ОРД» Станислав Речинский, в распоряжении которого оказалось письмо, рассказал «Газете.Ru», что получил его от самих военных журналистов, с которыми у него есть контакты.

«Им самим подобное «творчество» не нравится. Тем более что им не только оплачивают эту «работу», но обязывают ее делать, даже если они этого не хотят. Фамилию сотрудника, я, конечно, назвать не могу», — поведал Речинский. По его словам, обязывает журналистов заниматься платным комментированием «некто Антон Соколов, помощник министра обороны, пиарщик, который делал ему кампанию, еще в бытность политиком».

Речинский считает причины такого пиара в интернете вполне банальными: «Бывший министр обороны Гриценко (Анатолий Гриценко был главой Минобороны в 2005–2007 годы, сейчас — депутат Верховной рады от «Батькивщины») постоянно критикует в прессе нынешнего министра (Павла) Лебедева, а тот таким образом отвечает».

В письме даются довольно четкие инструкции и описывается механизм, как именно журналистам нужно исполнять эту «работу». Так, координатору проекта, которым, согласно письму, является некая Дарья Чигарева, поступают от начальства ссылки на материалы в СМИ, которые необходимо прокомментировать тем или иным образом. Характер этих статей, как говорится в письме, «негативный, критический, ложный». В свою очередь, координатор должен разослать платным комментаторам смс-сообщения со ссылкой на статью и указать, что именно нужно написать в комментарии. По степени активности комментаторам будет начисляться зарплата: координатор, мониторящий «работу», будет отмечать самых активных.

Начать журналистам-ботам предлагается с регистрации под несколькими никами на сайтах следующих интернет-СМИ: http://sevastopol.su, http://korrespondent.net, http://lb.ua, http://zn.ua. Также им нужно создать, кроме своего настоящего аккаунта, еще и несколько фальшивых в социальной сети Facebook и иметь несколько адресов электронной почты. Все ники и адреса должны пересылаться координатору для контроля за «работой» и начисления оплаты. «Сотрудникам» советуют быть бдительными и отслеживать, не отражается ли их IP-адрес рядом с комментарием, чтобы не вскрылось, что «комментарии пишет один и тот же человек».

Отдельно в письме описывается, какой должна быть стилистика платных комментариев: «…комментировать нужно, естественно, так, чтобы у других читателей не возникло впечатление «придуманности» этих комментариев». Рекомендуется также делать в комментариях стилистические и грамматические ошибки и «скрывать журналистские таланты». Открыто петь дифирамбы минобороны в письме не советуют: «…маскируйтесь под обычного рядового пользователя».

В завершающем абзаце инструкции автор подчеркивает, что журналистам стоит воспринимать это «задание» как подработку и что пренебрегать своей основной работой вовсе не обязательно: «Ваша повседневная работа — на первом месте, но если так случается, что надо что-то прокомментировать, а вы в этот момент находитесь за компьютером, — уделите, пожалуйста, 10 минут вашего времени, набросайте 2–4 комментария под разными никами, в различных стилях (или хотя бы один). Каждый из ваших комментариев будет замечен и зачислен, уверяю вас», — говорится в письме.

Запущен был этот «проект» украинского минобороны, согласно письму, в конце марта. Источники финансирования и зарплата комментаторов в письме не уточняются.

Речинский добавил, что подобные технологии используются не только минобороны.

«Такая же система есть и в МВД. Бывший замминистра Москаль постоянно «наезжает» на нынешнего министра Захарченко, пресс-служба последнего то «заказывает» о нем статьи, то «командно» комментирует. Заняться больше нечем, видимо», — негодует Речинский.

В департаменте прессы и информации министерства обороны Украины  отказались прокомментировать ситуацию.

Из фигурантов списка военных журналистов, чьи имена присутствуют в письме, корреспонденту «Газеты.Ru» удалось взять комментарий только у одного коллеги — журналиста из Одессы Олега Проценко. Остальные или не отвечали на звонки, или отказывались что-либо комментировать.

Проценко считает, что просочившееся в прессу письмо не имеет под собой реальной основы. «Недавно в министерстве обороны поменялось руководство, и кто-то из людей, кому это было неугодно, сделал эту писульку. Она не имеет ни угловых штампов, ни официального вида документа.

Я действительно специальный корреспондент по Одессе, что касается телевидения, и действительно работаю в социальных сетях. Я работаю на Youtube, Вконтакте, но это не имеет ничего общего с этими комментариями. Прошло 15 дней (в письме указано 2 апреля как крайний срок ответа на него), говорить о какой-то работе — это просто глупо. Кому-то перешли дорогу — и кто-то это написал», — уверен Проценко.

На вопрос, как его данные (номер телефона и электронная почта) попали в письмо, Проценко ответил, что они взяты из неких списков для министерства обороны. «Это передергивание, по географии, видимо, брали людей. Мне это очень неприятно». У Проценко есть свой канал на Youtube, «Армейские новости юга Украины». «Мы освещаем международные учения, «Славянское содружество» и так далее. То есть ведем нормальную плодотворную работу, а кому-то надо дискредитировать руководство. Конечно, мне неприятно, что я без вины виноват, но жизнь есть жизнь, все проходит, и это пройдет», — заключил Проценко.

Корреспонденту удалось связаться не со всеми редакциями перечисленных в письме украинских СМИ. В издании «Зеркало недели» рассказали, что подозрительных комментариев за последние несколько недель на своем сайте не замечали. Портал LB.ua отказался от комментариев, несмотря на то что опубликовал довольно критическую заметку о преданном гласности письме.

Руководитель киевского центра прикладных политических исследований «Пента» Владимир Фесенко считает такие методы пиара топорными, но допускает их существование. «Такой работой (комментарии под статьями) занимаются не журналисты. Но подобное часто встречается, как на Украине, так и в России. Нанимают людей, у которых четкая задача: размещать под материалами, которые касаются либо конкретных ведомств, либо деятельности оппозиции, либо деятельности власти, соответствующие критические комментарии. Основная функция этого — троллинг. Вместо дискуссии создается конфликт. Я не исключаю, что в минобороны решили перенять передовой опыт. Возможно, они работают с какой-то пиар-службой, которая предложила им соответствующие услуги по созданию позитивного контекста для ведомства», — полагает политолог.

Тем не менее Фесенко отмечает, что в последние месяцы какой-либо значимой информации о деятельности минобороны не появлялось. «В первые недели (назначения нового министра обороны Павла Лебедева) были несколько смелые и не совсем компетентные заявления министра обороны, потому что он новичок на этой должности и, видимо, тогда еще не владел ситуацией. Потом пыл он поумерил, и каких-то сенсационных новостей о деятельности ведомства не появлялось. Возможно также, что это кто-то из сотрудников ведомства, кто отвечает за его информационную политику, решил таким образом проявить себя. На мой взгляд, если есть какой-то инструктаж для журналистов — это топорная работа. Но нечто подобное происходит в украинской информационной среде. Топорно, но вполне возможно», — заключил Фесенко.

Украинский опыт манипулирования общественным мнением в соцсетях не уникален. В конце марта юрист Фонда по борьбе с коррупцией, которым руководит оппозиционер Алексей Навальный, Руслан Левиев опубликовал в своем блоге нашумевший пост, разоблачающий агентство Тины Канделаки «Апостол» в якобы накрутке просмотров роликов госкомпании «Аэрофлот», создании сети ботов для раскручивания сайта госкорпорации «Ростех», а также для продвижения политических хэштегов в соцсети Twitter. Генеральный директор «Апостола» Василий Бровко назвал разоблачение Левиева в своем аккаунте в Twitter «конспирологией».

 

Фарида Рустамова, Газета.Ру

 

Рубрики Дайджест Теги: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , Коментарі Вимкнено до Павел Лебедев. Тролли держат оборону

В Хмельницком политик Лабазюк обматерил журналиста и пригрозил ему физической расправой

Опубликовано: Серпень 29th, 2012

В Хмельницком кандидат-самовыдвиженец по округу №188 Сергей Лабазюк обматерил и пригрозил расправой журналисту, а позже назвал этот случай политической провокацией, сообщил местный телеканал 33.

В частности, местный журналист Игорь Мельничук проводил расследование и сумел купить два ведра щебня, которые предназначались государством для ремонта дороги Волочиск-Зайчики на отрезке дороги Поляна-Тарноруда.

“На просьбу журналиста прокомментировать эту ситуацию, Сергей Петрович Лабазюк сказал журналисту, что не стоит заниматься этой х… Позже он пригрозил физической расправой и добавил “иди на х…”, — рассказал пострадавший.

Позже, на пресс-конференции кандидат в депутаты согласился, что эмоционально отреагировал на вопрос, но подобные вещи он считает провокацией.

“Сейчас мы находимся в избирательном периоде. К сожалению, мои политические оппоненты не занимаются реальными делами, а выливают грязь на меня… Я не был готов к тем провокациям, которые начались. В тот день, когда это произошло, я был на позитивных эмоциях, потому что — День независимости, День моего родного города, мы обходили ярмарки сельских советов. И когда ко мне подошел один человек, и попросил прокомментировать кражу двух ведер щебня, якобы государственного… Конечно, переход из одних эмоций на другие, я где-то повел себя эмоционально и, возможно, что-то не так сказал”, — заявил Лабазюк.

 

Рубрики Дайджест Теги: , , , , , Коментарі Вимкнено до В Хмельницком политик Лабазюк обматерил журналиста и пригрозил ему физической расправой

Статья, ставшая предметом травли Вадима Гладчука

Опубликовано: Червень 7th, 2012

Как известно в народные депутаты решил податься Александр Прогнимак, бывший начальник киевского управления охраны окружающей среды и лидер малоизвестной партии зеленых, пишет dr-jfrost.

О том, как главный блюститель природы ее уничтожал написано было немало, увы так получается, что больше всего окружающей среде достается от ее официальных охранников.

В 2009 году была опубликована статья «Двойные стандарты чиновников ІІ», подписанная Лесей Домащенко из «Обозревателя». Сейчас она там отсутствует, удалена. Возможно за деньги.

Однако эта статья осталась на сайте «Спротив», Вадима Гладчука. Редактор очевидно оказался несговорчивым, за что попал в немилость Прогнимаку, масон начал травлю журналиста.

В 2010 году редактор Интернет-издания «Главком» Виктор Шлинчак подал судебный иск против начальника столичного управления охраны окружающей среды, лидера партии «Зеленые» Александра Прогнимака.

Иск подан на Зоре Фурунджиеву, пресс-секретаря Прогнимака. Причина — кампания по дискредитации журналиста.

Как считает Виктор Шлинчак, за ней стоят люди из окружения этого чиновника, поскольку травля началась сразу после обнародования статьи о коррупционной деятельности главного надзирателя за окружающей средой столицы и письма от Дмитрия Гончарова с требованием уничтожить острую публикацию.

Это был не первый случай, когда за публикации в отношении Александра Прогнимака страдали журналисты.

В частности, свое увольнение с его именем связывает бывший главный редактор «Экономических известий» Юрий Свирко. Свирко в 2007 году отказался печатать заказной панегрик скандально известному чиновнику.

Александр Прогнимак в 2008 году также стремился уволить редактора газеты «Хрещатик» Дениса Жарких за острую публикацию журналиста Петра Щербины «Портрет донецкого киевлянина». Тогда возглавляемая Прогнимаком комиссия Киевсовета по вопросам культуры, информационной политики назвала журналистов Дениса Жарких, Роман Кострица и Петра Щербину профнепригодными и рекомендовала мэру Леониду Черновецкому уволить сразу трех редакторов муниципальных газет.

Главный редактор оппозиционного интернет-издания «Спротив» Вадим Гладчук также связывает развернутую против себя «грязную» многомесячную кампанию в сети с рядом критических публикаций в адрес болезненно злопамятного чиновника. Опозиционный журналист призывал коллег проявить солидарность вместе противостоять попыткам давления со стороны Александра Прогнимака и его окружения.

Неизвестные, представившиеся помощниками главы партии «Зеленые» Александра Прогнимака, осуществляли давление на журнал «Власть денег» с требованием не публиковать часть интервью, которое было дано Прогнимаком этому изданию. Об этом сообщил журнал «Власть денег» в номере, информируют «Версии».

В частности, неизвестные пытались договориться об исключении из интервью вопросов, которые касаются связи Александра Прогнимака и ООО «АВ-Медгруп». По данным «Власти денег», в 2006 году эта компания по распоряжении мэра Киева Леонида Черновецкого получила право на вырубку деревьев на Жуковом острове, который является заповедником. Согласно распоряжению, ООО «АВ-Медгруп» получило разрешение на строительство на Жуковом острове спортивно-оздоровительного центра.

 

Статья, ставшая предметом травли Вадима Гладчука.

Александр Прогнимак фигура одиозная, он неоднократно становился героем публикаций и журналистских расследований на тему коррупции в Киевсовете и Главном экологическом ведомстве.

Уроженец Донецка явно не питает пылкой страсти к столичным каштанам, видимо посему без особого волнения говорит о возможности застройки Голосеевского парка, а пара тройка гектарчиков, имеющихся у него в заповедной зоне Жукового острова никак не мешает любителю искусства коллекционировать шедевры, даже наоборот.

Александр Прогнимак тот самый \”предатель\”, который участвовал в грандиозном мега-дерибане 1 октября 2007 года в зале Киеврады. Именно тогда, когда даже старые союзники Черновецкого отказались голосовать за распродажу киевской земли, имею в виду фракцию Партии регионов, трое из ее членов, в числе которых Прогнимак с удовольствием поддержали «черновецких», за что получили хорошее вознаграждение.

На своем персональном сайте господин Прогнимак любит вести диалог с журналистами, говоря об их продажности и безосновательности всех обвинений в свой адрес. Возможно, приводя примеры коррупционных действий, журналисты не имеют прямых доказательств, но существуют факты, говорящие сами за себя, а их расследование, простите это уже компетенция никак не акул пера, а правоохранительных органов, которые также, увы, окутаны коррупционной паутиной снизу доверху.

Мы уже обращали внимание на некоторые аспекты деятельности Александра Прогнимака в качестве депутата Киеврады и начальника Государственного управления охраны окружающей естественной среды, сейчас хотелось обратиться к тяге к искусству, которая никогда не оставляла чиновника.

Еще, будучи депутатом Киеврады, любовь к прекрасному дала о себе знать, тогда господин Прогнимак возглавлял комиссию по вопросам культуры и информполитики. Творчество, как правило, процесс созидательный, но в случае с главой культурной комиссии едва не произошла трагедия государственного масштаба.

Одним из первых масштабных проектов, за которые взялся Прогнимак, была реконструкция Андреевского спуска. Действительно киевский Арбат давно требовал ремонта и реконструкции, которая не проводилась здесь с 1982 года, однако никто и не подозревал, что задумали чиновники на сей раз.

Место, где сконцентрировано большинство творческих мастерских киевских художников, где с давних времен живут ремесленники, а сам Андреевский спуск именно по этим причинам привлекает туристов, Прогнимак задумал превратить в торгово-офисный район, выселив художников, а свободные участки застроить отелями, ресторанами и прочими увесилительно-прибыльными заведениями. Но это еще не все, венец маразма – проект по сносу Андреевской церкви (!!!) и постройке на ее месте огромного стеклянного монстра. Художники и галеристы Андреевсского спуска били тревогу, однако понимали, что вряд ли смогут противостоять наглым желаниям чиновников и депутатов. Не понятно, каким чудом удалось спасти историческое сердце столицы и уберечь его от полнейшего уничтожения. Теперь хоть на некоторое время есть надежда, что у киевлян и гостей города будет возможность прийти и спокойно прогуливаясь, насладится прекрасными видами Андреевского спуска.

Зато совершенно иначе действовал Прогнимак, когда дело коснулось искусства в его личной галерее. Ее открытие состоялось в конце мая на Подоле, на улице Хоровой,25. Alex Art House – это галерея частных коллекций. В ней, теперь уже назовем его меценатом, Александр Прогнимак выставил свои шедевры. Старинные книги и карты, коллекция картин. Некоторые из произведений представлены там впервые. Украшение подборки – коллекция образов. Здесь репрезентовали иконопись как украинскую, так и российскую периода с 15 по начало 20-го века.

Шедевры представленные в галерее действительно представляют большую историческую ценность, стоят они целое состояние. К примеру, в зале с антикварными географическими картами представлен экспонат, тот, где из материков есть только Евразия, Африка и Австралия – его стоимость сравнима сегодня со стоимостью дома в Киеве.

Бесспорно выставка эксклюзивных икон, картин, книг и прочих раритетных экспонатов не может не радовать тем более во время тотального бескультурья, процветающего в наши дни. Однако возмущение вызывает несколько иной факт, невозможно оставаться равнодушным, в то время как чиновники готовы разрушить памятники культуры с многовековой историей ради собственной наживы, при этом считая себя меценатом, коллекционером и высококультурным интеллигентным человеком.

Собственно на этом бы хотелось поставить точку, но, увы, с каждым днем возникает все больше и больше вопросов, появляются новые факты, требующие незамедлительной реакции, так что можно с твердостью утверждать – продолжение следует…

 

Леся Домащенко, Обозреватель

 

Продолжение следует.

 

UAINFO

 

Рубрики Гладчук Вадим, Обмеження свободи слова, Прогнімак Олександр Теги: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , Коментарів немає
Следующие записи »


Close
Приєднуйтесь!
Читайте нас у соцмережах: