Сообщения с тегами ‘кримінальні провадження’

Мендель відмовилася давати покази у Генпрокуратурі щодо її заяви про обстріли ЗСУ мирних жителів Донбасу. Документ

medel-julia1-375x500

Генпрокуратура направила в офіс президента України Володимира Зеленського запит стосовно джерел інформації, якими користувалась його прес-секретарка Юлія Мендель, коли заявила, що Збройні Сили України обстрілюють мирних жителів Донбасу, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Про це йдеться у заяві прес-служби Генпрокуратури у фейсбуці.

Як повідомляється, слідчим прокуратури до Офісу президента України скеровано запит щодо спростовування чи підтвердження публічних висловлювань Мендель.

Також зазначено, що Юлію Мендель викликали на допит через її заяву 6 червня 2019 року в ефірі телеканалу «1+1» про те, що нібито існують випадки, коли українські військові, відповідаючи на провокації бойовиків, обстрілюють цивільні об’єкти, в результаті чого гинуть мирні жителі.

У Генпрокуратурі нагадали, що цей виступ відразу був розповсюджений у засобах масової інформації та проросійських інтернет-виданнях із твердженням про те, що Збройні сили України обстрілюють мирних жителів Донбасу і такі факти, як убачають автори відповідних повідомлень, визнали в адміністрації президента України.

Також цю інформацію Росія передала до Офісу прокурора Міжнародного кримінального суду як доказ нібито порушення законів та звичаїв війни з боку України.

Мендель викликали на допит як свідка для роз’яснення її заяви, проте під час допиту вона відмовилась свідчити, заявивши, що він є політизованим.

У прокуратурі пояснили, що з огляду на це вони звернулись за роз’ясненнями до офісу президента щодо джерела інформації, яку від імені глави держави озвучила Мендель.

«Наразі кримінальні провадження за заявами прес-секретаря президента не розпочиналися», — підкреслили в ГПУ.

mendel-gpu1-361x500 mendel-gpu2-364x500

Нагадаємо, у своєму публічному виступі на посаді речника президента Юлія Мендель заявила, що в ЗСУ піддаються на провокації, нібито стріляючи по терористах у житлові будинки, школи чи лікарні на Донбасі.

Водія Енгибаряна, який збив на смерть підлітка у Харкові, звільнили в залі суду

DTP-major1

 

Апеляційний суд Харкова задовольнив апеляцію захисту Тиграна Енгибаряна, який взимку збив на смерть 17-річного хлопця на Салтівському шосе, і відпустив його в залі суду.

Про це повідомляє прес-служба Харківського апеляційного суду.

Апеляційний суд змінив вирок суду першої інстанції, який в квітні засудив водія до 3 років позбавлення волі.

Апеляційний суд змінив вирок суду першої інстанції, який в квітні засудив водія до 3 років позбавлення волі.

Суд призначив нове покарання у вигляді 3 років позбавлення волі з випробувальним терміном на 3 роки і з забороною керувати транспортними засобами ще на 3 роки.

Як пише місцеве видання Status Quo, прес-секретар прокуратури Харківської області Віта Дубовик зазначила, що «рішення апеляційної інстанції набирають законної сили з моменту їх проголошення, тому засуджений був звільнений з-під варти в залі суду».

Відзначають, що сторона звинувачення планує подати касаційну скаргу після того, як в прокуратуру надійде повний текст рішення і процесуальні керівники його вивчать.

Текст рішення оприлюднять 3 вересня. Після цього у прокуратури буде три місяці для оскарження.

23 квітня Московський районний суд Харкова засудив 18-річного Тиграна Енгибарян, який на смерть збив 17-річного хлопця, до 3 років позбавлення волі.

Прокуратура просила для підсудного призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на п’ять років.

Однак суд врахував, що водій визнав свою провину і те, що мати загиблого підлітка прийняла грошову компенсацію від сім’ї Енгибаряна і відмовилося від позову.

16 січня на Салтівському шосе водій Toyota Camry збив на пішохідному переході Володимира Віношкіна та зник з місця події. Удар був такої сили, що пішохід двічі перевернувся в повітрі. Від отриманих травм підліток помер.Через кілька годин поліції вдалося розшукати машину, а потім до правоохоронців прийшов і сам водій, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Слідчі відкрили проти 18-річного Тиграна Єнгібаряна кримінальні провадження за статтями 135 («залишення в небезпеці») і 286 («порушення правил дорожнього руху, що спричинило смерть людини»).

#МВС відкриває кримінальні провадження на експертів у справі про «рюкзаки Авакова»

avakov-poroshenko-kaznokrad1

 

Міністерство внутрішніх справ тисне на експертів, які досліджували речові докази, що фігурують у справі про розтрату держкоштів відомства при закупівлі рюкзаків для Нацгвардії за участю сина міністра Арсена Авакова — Олександра.

Про це журналістам заявив директор Національного антикорупційного бюро Артем Ситник, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

«Є служби, які дотичні до нашої роботи. В першу чергу, це експертні служби, які пишуть висновки експертиз. Особливо це стосується тих справ, де встановлені збитки. На них здійснюється тиск, в тому числі, з боку МВС», — сказав він.

За його словами, наразі на одного з експертів, який досліджував якість рюкзаків, Міністерством внутрішніх справ зареєстроване кримінальне провадження, в якому значиться, що він нібито підробив висновок про неналежну якість вказаних рюкзаків.

Ситник додав, що на його думку, тиск на експерта чиниться тому, що якість рюкзаків має визначальне значення у справі.

Також він зазначив, що це непоодинокий випадок тиску на експертів.

Раніше Апеляційний суд Києва переніс на 27 червня розгляд апеляційної скарги на арешт майна сина міністра внутрішніх справ Арсена Авакова – Олександра.

Як повідомлялося, Олександр Аваков є фігурантом справи про розтрату держкоштів МВС при закупівлі рюкзаків для Нацгвардії.

У справі НАБУ затримало 3 осіб: сина голови МВС Олександра Авакова, екс-заступника міністра внутрішніх справ Сергія Чеботаря та Володимира Литвина, який у 2014 році керував ІТ-компанією «Turboseo». Їм було оголошено про підозру.

1 листопада 2017 року суд обрав синові Авакова запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання з носінням електронного браслета. Аналогічний запобіжний захід обрали Чеботарю.

На початку листопада 2017 року Солом’янський райсуд Києва заарештував нерухомість усіх трьох підозрюваних  у справі, але у грудні Апеляційний суд Києва скасував рішення про арешт майна сина Авакова.

25 квітня Солом’янський райсуд Києва повторно скасував арешт нерухомості сина міністра внутрішніх справ Арсена Авакова Олександра, якого підозрюють у розкраданні грошей при закупівлі МВС рюкзаків для Нацгвардії. Йшлося про 3 паркомісця та 2 квартири.

Також зазначалося, що ухвала оскарженню не підлягає.

Але 4 травня Солом’янський суд Києва знову наклав арешт на квартири, паркомісця та акції сина міністра внутрішніх справ Олександра Авакова.

Лещенко розповів як працювали схеми Мартиненка з ураном і титаном. Документи. 6 фото

martinenko-yacenuk2

 

Нардеп Сергій Лещенко виклав матеріали щодо скандалу з постачанням в Україну уранового концентрату й титану через австрійські фірми-прокладки, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

«Як відомо, сьогодні в Україні розслідуються два кримінальні провадження – перше щодо хабарів від чеської „Шкоди“ на швейцарський рахунок панамської компанії Мартиненка Bradcrest.

Але крім цієї гучно анонсованої справи, яку розслідують у трьох європейських країнах – Швейцарії, Чехії та Україні, є ще одна справа щодо Мартиненка. НАБУ розслідує діяльність австрійської прокладки Steuermann, яка постачала за завищеними цінами урановий концентрат з Казахстану на українське державне підприємство „Східний гірничо-збагачувальний комбінат“.

Згідно з контрактами, Steuermann („Штойєрманн“) купувала урановий концентрат у Казахстані по 95-100 доларів за кілограм. А на українське державне підприємство концентрат продавався австрійською прокладкою по 129 доларів.

При цьому в контакті було обумовлено, що казахський продавець „за свій рахунок та на власний ризик має організувати все необхідне транспортування та страхування поставки до станції Тополі, Україна“.

Таким чином, за те, що папери перекладалися з однії стопки в іншу, прокладка Steuermann „наварювала“ близько 30 доларів на кілограмі урану. У 2014 році було законтрактовано в Казахстані 400 тонн, в 2015 – 600 тонн.

Хто є кінцевим бенефіціаром Steuermann, досі встановити було неможливо. 100 відсотків акцій цієї компанії належить ще одній прокладці з Ліхтенштейну Nemessis Anstalt. Ця країна в центрі Європи фактично є офшором та не розкриває інформацію про акціонерів.

Однак навіть найбільші секрети стають явними. Зі своїх джерел мені вдалося отримати документи щодо компанії Nemessis Anstalt. Як виявилося, кінцевим бенефіціаром є громадянин Грузії Олександр Іосселіані.

Він вказаний у трастовій угоді, яку підписав керівник ліхтенштенського Bonus Capital Trust Александр Абфальтерер.

Martinenko-Mikola-shema1Martinenko-Mikola-shema2Martinenko-Mikola-shema3Martinenko-Mikola-shema4

Олександр Іосселіані мешкає в Києві та є кузеном Давида Жванії – багаторічного партнера Мартиненка в політиці та бізнесі. Наявність Іосселіані як кінцевого бенефіціара підтверджує також викладену Жванією версію про те, що компанія Steuermann створювалася для торгівлі абразивами, але після Революції гідності Мартиненко вставив її як „прокладку“ в схему постачання урану. При чому розпоряджатися „наваром“, зі слів Жванії, міг тільки Мартиненко.

Таким чином підтверджується версія, що 30 доларів з кожної тонни урану осідають у кишенях клану Мартиненка, а робиться все це на очах в Яценюка, який своєю бездіяльністю щонайменше „кришував схему“, якщо не заробляв на ній – це має встановити слідство.

Але це ще не все. Окрім того, що пан Іосселіані зазначений в ліхтенштейнському реєстрі як секретний власник уранової прокладки, його сліди спливають у ще одному реєстрі.

Так, паралельно з прокладкою на урані Мартиненко „кришує“ схеми на державних підприємствах титанової галузі. Зокрема, для реалізації титанової продукції „Об’єднаної горно-хімічної компанії“ на підприємство було заведено ще одного посередника – австрійську компанію Bollwerk. Як випливає з бази даних Держслужби статистики, Іосселіані очолював… представництво Bollwerk в Україні.

Це – ще один доказ причетності Мартиненка до схем держпідприємств уранової та титанової галузей, додатковий до оприлюднених раніше.

Martinenko-Mikola-shema5

Таким чином, на державних підприємствах за часів Яценюку було розбудовано систему заробітку для фірм-прокладок, пов’язаних з оточенням самого Яценюка. Якщо не це, то які треба шукати ще аргументи для відставки такого прем’єр-міністра?», — риторично запитує Сергій Лещенко у власному блозі.

Сім гріхів генерала Хоменка

Homenko-Volodimir1

 

Деяким посадовцям достатньо лише кількох проблемних сторінок у біографії, аби їхня кар’єра відразу і назавжди закінчилася в Україні. Але є й такі, кому навіть усі сім смертних гріхів не створюють ніякого дискомфорту і не заважають царювати. Некомпетентність, низький рівень особистого розвитку, відсутність управлінської культури, здирництво, дефіцит патріотизму, нездатність до перетворень, неадекватність до вимог часу – усі ці характеристики глибоко укорінилися в головному податковому міліціонерові України, «людині, яка не тоне» Володимирові Хоменку.

Якщо звернути увагу на публічні заяви Хоменка, про ніби то багатомільярдні показники економічної ефективності податкової міліції, то відразу ж в очі кидається невігластво і некомпетентність. На рахунок власної «економічної корисності» Хоменко записує вартість заарештованого майна у кримінальних провадженнях, суми «зі стелі» нарахованих збитків і штрафів (які малюють його ж підлеглі і які на 99% випадків не підтримуються судами), а також якісь сто-п’ятсот мільярдні цифри попереджених збитків бюджету. Під час урядових нарад за участю керівників економічного блоку, фірмові математичні одкровення Хоменка вже викликають у присутніх відкриту іронію та посмішки. Якщо слово надається Хоменку, то обов’язково пролунають якісь астрономічні цифри, яких сам доповідач розуміє не до кінця. Натомість, про реальну економічну ефективність податкової міліції часів Хоменка, кожен платник податків може скласти самостійне враження.

У спілкуванні із підлеглими та громадськістю, пан Хоменко також демонструє свій унікальний особистий стиль – невміння слухати, істеричність, зверхнє ставлення, а то й відверту грубість. Жодної селекторної наради не минає без особистих образ на адресу підлеглих та погроз щодо звільнення, кожному хто має власну думку. Причому це не якась типово міліцейська манера спілкування, а звичайний рогулізм, яким відрізняються хіба що двадцятирічні мажори та окремі депутати місцевих рад із кримінальним минулим. Достатньо переглянути матеріали інтерв’ю Хоменка для ЗМІ, аби переконатися також у досить специфічній організації розумового процесу а-ля ранній Янукович, що вже можна вважати беззаперечним діагнозом.

Якщо звернути увагу на повідомлення у ЗМІ, то складається таке враження, ніби гральні автомати та нелегальні обмінні пункти чомусь громить МВС, конверт-центри закриває СБУ, економічні злочини минулої влади розпутує ГПУ, а чим увесь цей час займається контора Хоменка? Що це за генерал-полковник, з під носа якого втік навіть щойно прооперований екс-керівник «Укрспирту» Лабутін?.. І ця людина претендує на те, аби у майбутньому очолити новостворену Службу фінансових розслідувань, яка монополізує повноваження у боротьбі з економічними злочинами в масштабах всієї країни!? Ось тоді вже мабуть розбіжаться навіть ті, кого вже позакривали.

Що стосується традиційної вади українських високопосадовців – здирництва, то тут Хоменко виглядає дійсно унікальним персонажем. Не у тому сенсі що зовсім не бере хабарів, бере ще й як, про що достатньо написано у ЗМІ. Унікальність полягає у тому, що поводиться Хоменко як справжня радянська людина і кадровий ОБХЕСник: не розкошує публічно, не вдається до глобальних авантюр, не довіряє посередникам і працює зі своїм «електоратом» лише напряму. Саме останнім нюансом обумовлено любов Хоменка до особистих одноденних «робочих поїздок» по регіонам, які традиційно припадають на кінець місяця.

Мабуть багато хто помітив підозрілу схильність Хоменка до «наведення ладу» у алкогольній сфері.  Що не мессидж, то про горілку, горілчану мафію і т.і.  Але не слід вважати що наш генерал зловживає оковитою. Зовсім ні. Тобто зловживає, але тільки службовим становищем. Справа у тому, що тіньові оборудки із алкоголем, це не тіньові фінанси та інша високоінтелектуальна лабуда. Контрафактний та контрабандний алкоголь, це чи не єдина тема яку дійсно розуміє і давно для себе опанував пан Хоменко. Маючи власний комерційний інтерес і розуміючись на алкогольній арифметиці, головний податковий міліціонер бореться із цим негативним явищем «як за своє» у прямому і переносному сенсі.

По волі долі, основний хоменківський бізнес, у тому числі і алкогольний, залишився на території окупованого Криму, тобто став певною мірою недосяжним для української громадськості і правоохоронців. Але не слід вважати, що Хоменко став жертвою загарбників і втратив усе. Активи оформлено на найближчих родичів генерала, які благополучно прийняли російське громадянство і мешкають нині на території РФ. Тут вже виникають питання іншого порядку: Чи має цей посадовець моральне право обіймати високі посади в Україні? Чи є він незалежним від стороннього впливу? Чи слід надавати йому доступ до службової та державної таємниці? Доречи, останнього Хоменко чомусь домагається із підозрілою настирністю.

Хоча, якщо розібратися, навіщо взагалі знати якісь таємниці людині, яка впродовж всього терміну своєї роботи так нічим примітним і не виділилася?.. У податковій міліції досі не впроваджено жодної реформи або вагомого досягнення, яким могли б пишатися післяреволюційна влада і суспільство. Але ні. Одна спроба зробити принаймні щось корисне за увесь цей час, все-таки була. Вирішив було Хоменко чи то навести лад, чи то очолити схеми із сірого експорту волоських горіхів. Нічого кращого, ніж зупинити увесь експорт горіхів на митницях винайдено не було і після двох тижнів тупого «стоялова», масових зривів контрактів та скандалів, горіхи знову рушили за кордон. У підсумку: сотні фур зіпсованого товару, багатомільйонні фінансові претензії від експортерів, а також чергові астрономічні суми нібито упереджених збитків від всесвітнього горіхового заколоту у свідомості самі знаєте кого.

Очевидно, що В.Хоменко є яскравим прикладом людини з позаминулої епохи, яка дивним чином, як воша у панталонах, загубилася у зморшках існуючої системи ще з часів Кучми. Зіграла свою роль сірість та непомітність, як запорука тривалого бюрократичного виживання у минулі часи. Але не слід усе спрощувати. Подейкують, що вирішальну роль у останньому періоді біографії генерала, грає його ніби то родинний зв’язок з прем’єр-міністром Яценюком.

Що тут і казати… Компетентний та ініціативний керівник, зміг би перетворити азарівсько-клименківських «кровосісів» на сучасний орган протидії економічній злочинності. Натомість, фаховий клімакс лише однієї людини надійно стоїть на заваді критично важливим перетворенням та відновленню довіри між державою і платниками податків.

Валерій Трофілов, Національне бюро розслідувань України



Close
Приєднуйтесь!
Читайте нас у соцмережах: