Сообщения с тегами ‘Ігор Мірошніченко’

Как тягнибоковская «Свобода» отменила частную собственность

Опубликовано: Серпень 3rd, 2014

VO-Svoboda8Громче всех радоваться провалу, бесталанной в общем-то партии, будут аграрии, экологи и строители. Им пришлось хуже всего, – пока на остальные отрасли украинской экономики влиял только общий экономический кризис на фоне военных действий, сельскому хозяйству и экологии достались «свободовские» министры. А грозой всех крупных строек Киева стал депутат Киевсовета от партии Свобода Юрий Левченко.

Управленческие таланты министра аграрной политики и продовольствия Игоря Швайки не критиковал только самый ленивый председатель какого-нибудь дальнего колхоза. А министр экологии Андрей Мохник, уже смирился с неспособностью выговорить слово «біорізноманіття» или объяснить значение термина «екомережа». По поводу результатов работы обоих министров, эксперты обреченно признают, что лучшим решением за первые 100 дней работы, стал перенос планирования работы на следующие 100 дней.

Еще у «Свободы» был «свой» генеральный прокурор Олег Махницкий, но ничем особым, кроме ряда скандалов, не запомнился и тихо сменился после выборов президента. Впрочем, скромные результаты в деле защиты законности и.о. генерального прокурора Олега Махницкого, за почти 4 месяца работы, с лихвой компенсируются активностью других депутатов в этом направлении. Например, Юрий Левченко или Игорь Мирошниченко определяют законность любого бизнеса одним взглядом. Сами определяют законность, сами присуждают штрафные санкции, и в слуаче неуплаты, сами приводят приговоры к исполнению.

Незаконной, по мнению «Свободы» была стройка на улице Степана Руданского – вооруженные налетчики сожгли все, что смогли. Очевидцы видели там Юрия Левченко. Такой же, «незаконной» была объявлена стройка на улице Львовский: после того, как представители «Святобора» заявили об отказе платить «отступные», большая группа «жителей» и «самообороны Майдана» сломала забор и сожгла строительные вагончики и кран. Никого не волнует, что там были 200 квартир для офицеров – участников АТО? Там снова видели Юрия Левченко. Впрочем, поборник законности строительства от «Свободы», сам с большим удовольствием сообщает о своих подвигах на своей странице в Фейсбуке.

Еще одной жертвой «Свободы» стало строительство на улице Жилянской: депутаты «заселили» в чужие квартиры беженцев из Крыма. Все как всегда, – с шумом, криком, оружием, угрозами и комментариями о патриотизме и обвинениями других в ангажированности. Примерно так же свободовцы кричали во время Майдана, когда их упрекали в утаивании новых бронежилетов в самые «горячие» дни и разграблении складов медпрепаратов, и исчезновении заасов еды, собранных волонтерами.

В захваченном доме на Жилянской, депутаты Игорь Мирошниченко и Эдуард Леонов изображали из себя Швондера и Шарикова: принимали заявления от беженцев и заселяли их в новые квартиры.

Свою “приемную” Мирошниченко и Леонов обустроили на одном из верхних этажей дома. Для расселения же выделили 30-32 этажи. Основание для получения “жилплощади” – заявление на имя одного из присутствующих нардепов. Они же и определяли, кому и куда заселяться. Если оказывалось, что ключей от предназначенной к поселению квартиры в распоряжении новых “владельцев” не было – они попросту выламывали дверь. «В некоторых квартирах есть ремонты. В некоторых выбиты двери, разбиты электросчетчики. На 31 этаже даже окно выбито. На наши попытки потребовать объяснение, на каком основании все это происходит, нам никто ничего не отвечал. Только сказали, что этот дом никаких документов не имеет, мы вам, мол, разрешаем – заселяйтесь. И все, – рассказывает юрист компании застройщика “Литий камінь” Зореслав Бондарчук.

После вмешательства общественной инициативы «Крым-СОС», беженцы здание покинули, а Игорь Мирошниченко назвал происходящее «символической акцией». Чтобы боялись.

Но самой крупной и дорогой операцией «Свободы» на рынке столичной недвижимости, стало нападение на строительство инновационного парка «Бионик-Хилл». Все тот же Юрий Левченко. И снова интересы «громады» и защита «обманутых киевлян» и «родной природы». И опять стандартный набор «местных жителей», которых выселяют злые застройщики. Нюанс в том, что проблему местных жителей, которых якобы защищает Свобода, мог решить еще один «партийный бывший», –  и.о. министра обороны Игорь Тенюх. Если бы там были нарушения, одна подпись министра обороны исправила бы ситуацию! Но Игорь Иосипович Тенюх решил, что подарив русским Крым со всем, что там было, но без единого выстрела, он уже достаточно вошел в историю, и нет необходимости дополнительно марать честь офицера участием в сомнительных аферах однопартийцев.

Самое смешное в акциях депутатов «Свободы» в том, что партийный и.о. Генерального прокурора не инициировал ни одного дела, за законность которого бьются, не жалея денег на «активистов» и  «самооброну Майдана» его однопартийцы. И даже никаких скрытых документов в Генпрокуратуре не нашлось, для компромата на застройщиков. И ни одного депутатского запроса не было написано с требованием «разобраться и наказать». «Свободе» не нужна законность. «Свободе» нужны  деньги и скандалы для рекламы. И не нужно предлагать самой боевой партии ехать на фронт: они не для того прятались на Майдане, чтобы сейчас погибать на Донбассе.

Алексей Андрущенко, sprotiv.org

Рубрики Дайджест Теги: , , , , , , , , , , Коментарі Вимкнено до Как тягнибоковская «Свобода» отменила частную собственность

Миллиардер-регионал Вадим Новинский потерял около миллиарда гривен и свою репутацию на банке Форум

Опубликовано: Червень 20th, 2014

NovinskiyYanuk116 июня 2014 НБУ отправил на ликвидацию самый проблемный банк «Форум». Он стал пятым за этот год, кого настигла такая судьба. Еще в пяти банках работает временная администрация. Это крупнейшее банкротство со времен ликвидации Укрпромбанка — с активами свыше 10 млрд грн он находится на 25 месте в рейтинге банков.

Некогда стабильный и надежный немецкий банк погубили недобросовестные заемщики, паника населения и ошибки менеджмента. «Не знаю, что нужно сделать, чтобы за несколько лет погубить такой хороший банк», – сокрушается экс-предправления «Форума» Ярослав Колесник.

Почему «Форуму» не получилось выжить?

Банк «Форум» в 1994 году основал украинский миллионер Леонид Юрушев. В 2001 году он лично возглавил набсовет банка и  активно его развивал. Когда иностранные инвесторы заинтересовались украинским банковским рынком, Юрушев начал готовить свой банк к продаже. В марте 2008 года 60%+1 акций «Форума» купил немецкий Commerzbank. Сумма сделки составила около $600 млн. «Форум» входил в группу крупнейших банков и с активами 15,5 млрд гривен занимал 11 место среди 176 финучреждений. Через два года немцы купили еще 26% акций и заплатили по неофициальным данным около $70 млн.

После кризиса 2008—2009 года дела в «Форуме» шли ни шатко, ни валко. В середине 2010 года проблемная задолженность в банке составляла около 26%. Немного позже немцы говорили уже о «проблемке» в размере 35%.

«Банк, как и другие, переживал нелегкие времена –  девальвация гривны, спад экономики, но тем не менее, у нас не было острого кризиса ликвидности и все нормативы НБУ выполнялись», – вспоминает бывший председатель правления банка Ярослав Колесник.

Немецкие акционеры в апреле 2011 года  решили сменить топ-менеджера. Место Колесника занял молодой риск-менеджер Вадим Березовик. До этого он занимался в банке работой с проблемной задолженностью. Березовик должен был подготовить банк к продаже – его команда наладила работу с должниками, сформировала резервы под проблемную задолженность, списала безнадежные кредиты. «Подкрашивали», – так характеризует работу этой команды Андрей Яцура, который после Березовика стал руководить банком.

Среди потенциальных покупателей «Форума» участники  рынка называли Дельта Банк Николая Лагуна и СКМ Рината Ахметова. Но самое лучшее предложение пришло от украинско-российского миллиардера Вадима Новинского. Он хотел усилить свои позиции на финансовом рынке Украины – небольшого Юнекс Банка Новинскому было мало.

Нужно  было доформировать резервы на 2,5 млрд гривен. Ни немцы, ни аудиторская компания PwC перед сделкой об этом не предупреждали.

Ошибка миллиардера

Осенью 2012 года Commerzbank продал «Форум» Новинскому. По неофициальным данным, сумма сделки составила $50 млн. Банкиры крутили пальцем у виска – банк оценили  очень дорого. Скоро Новинский и сам это понял. Когда его команда зашла в банк – выяснилось, что им срочно необходимо доформировать резервы на 2,5 млрд гривен. Ни немцы, ни аудиторская компания PwC, которая проводила предпродажный аудит, перед сделкой об этом не предупреждали.

KlichkoNovinskyi1

Новинский, осознав  реальное положение дел в банке, не захотел полностью рассчитываться с Commerzbank. «Было осуществлено два платежа — около 20% от суммы договора», – рассказывал в интервью порталу delo.ua председатель набсовета «Форума» Александр Морозов в марте этого года. Основной акционер банка  — YernamioConsulting – также подал иск в суд ICC (Международный уголовный суд­) против Commerzbank. «Мы готовы были вернуть акции банка в обмен на возвращение ранее перечисленных средств», – говорил Морозов.

Параллельно в банке началась активная работа с проблемной задолженностью.

«Акционер передо мной поставил задачу заниматься больше развитием банка, чем проблемной зоной, но мне приходилось много времени уделять общению с неплательщиками», – рассказывал председатель правления «Форума» Андрей Яцура в марте прошлого года.

Сам Новинский тоже активно участвовал в выбивании долгов. Так, большая сумма задолженности была у компаний замгубернатора Днепропетровской области бизнесмена Геннадия Корбана. «У Новинского был с ним разговор по поводу возвращения  просроченного кредита. Корбан ответил что-то вроде, что кредит брал у немцев, поэтому отдавать его будет тоже немцам», – рассказывает банкир, пожелавший остаться неназванным.

Среди должников банка числится группа «УЛГ» народного депутата от «Батькивщины» Дениса Дзензерского –  она  задолжала 72,2 млн гривен. ПФГ «Спарта», которая принадлежит Олегу Левину, Мирону и Татьяне Сосновским и уже покойному Геннадию Аксельроду, должна банку около $20 млн.Сам Новинский тоже активно участвовал в выбивании долгов.

В списке недобросовестных заемщиков есть также имя «свободовца» Игоря Мирошниченко. Он занимал у банка деньги на развитие бизнеса в размере $255 000 и не отдал. В марте этого года проблемная задолженность в банке достигала 60% от общего кредитного портфеля.

Отток депозитов

В конце прошлого года паника среди банковских вкладчиков только усугубила проблемы с ликвидностью в банке «Форум». С декабря 2013 года по март этого года клиенты «Форума» сняли со своих счетов около 20% сбережений. Банк не выдерживал такого оттока и начал задерживать платежи. Менеджмент, чтобы спасти ситуацию, обратился в НБУ за помощью и получил 600 млн гривен рефинансирования под 8,5%.
Не помогло.

После этого инцидента ни Кубив, ни глава ФГВ  Василий Пасичник не хотели общаться с Морозовым.  Да и Морозов испытывал к ним не самые теплые чувства.

Тогда глава набсовета банка «Форум» Александр Морозов обратился в НБУ за дополнительной помощью. «На заседании правления НБУ Кубив выгнал из зала Морозова, который не соглашался со ставкой по новому стабилизационному кредиту», – рассказывает собеседник в Нацбанке.

Морозов в интервью delo.ua рассказывал, что второй кредит на 1,9 млрд гривен «Форуму» выдавали только под 19,5%. Именно это его не устраивало, он объяснял Кубиву, что такая ставка погубит банк. «В конце концов, я согласился и на 19,5%, потому как понимал, что банк срочно нужно спасать», – говорил Морозов. По словам банкиров, после этого инцидента ни Кубив, ни глава Фонда гарантирования вкладов Василий Пасичник не хотели общаться с Морозовым.  Да и Морозов испытывал к ним не самые теплые чувства.

Дополнительную помощь от Нацбанка «Форум» не получил. 14 марта НБУ признал банк неплатежеспособным и ФГВ ввел в него временную администрацию.

Как спасали

Через две недели после введения временной администрации Новинский, Кубив и Пасичник собрались на совещание по восстановлению деятельности «Форума». Они договорились, что Новинский на протяжении 2014 года увеличит капитал банка на 1,95 млрд гривен, НБУ предоставит стабилизационный кредит.   А фонд должен был выплатить вкладчикам депозиты, не превышающие 200 000 гривен, которые закончились в период работы временной администрации. Протокол совещания закрепили подписями. Новинский перечислил на специальный счет в НБУ $50 млн для подтверждения серьезности своих намерений.

На встрече с вкладчиками Новинский обещал либо спасти банк самостоятельно, либо помочь с поисками инвесторов. Рассматривался также вариант дополнительного выпуска акций, часть из которых выкупит Новинский, а часть –  обменяют крупным вкладчикам на их депозиты.

Novinskiy-Forum1

26 мая 2014 года Фонд отложил принятие решения по новому плану санации «Форума» и запросил у компании Новинского YernamioConsulting  список подтверждающих документов о происхождении средств, которыми будет пополняться капитал банка. Также НБУ потребовал  от компании документы  о законности проведения операции обмена акций банка на депозиты крупных клиентов.

Yernamio предоставили Пасичнику ответ на три листа, в котором описывали пошагово всю процедуру. Рассказывали, что в Раде есть законодательные инициативы, которые узаконят передачу акций вкладчикам, а также предоставили документы, подтверждающие, что на их счетах есть 800 млн гривен, еще $50 млн – на счету в НБУ и 600 млн гривен компания получит в качестве дивидендов от Метинвеста.

27 мая Фонд  отклонил предложения Yernamio и остановился на варианте продажи части активов и пассивов банка другому финучреждению.

Пока проходил тендер по отбору банка, который  должен был выкупить часть «Форума», с вкладчиками банка, сумма депозитов которых не превышала 200 000 гривен, рассчитывался Укргазбанк. Рассматривался также вариант полностью присоединить «Форум» к «Укргазу». По состоянию на 12 июня клиенты «Форума» получили 604,3 млн гривен. Только 38% депозитов «Форума» попали под гарантию Фонда. По данным НБУ на начало апреля, депозитный портфель населения в банке составлял 5,5 млрд гривен.

В тендере на покупку части активов и пассивов  участвовали  Альфа-банк и Дельта. «У Альфы предложение было лучше, чем у нас», – объясняет причину победы конкурентов в тендере совладелец Дельты Николай Лагун. Они хотели купить 4,7 млрд гривен активов и на такую же сумму – пассивов.  Собеседник с инициативной группы вкладчиков рассказывает, что на встрече с ними Альфа Банк пообещал перевести себе на баланс 6 млрд гривен активов и пассивов.

Вкладчики, депозиты которых не покрываются Фондом, обеспокоены информацией, что Альфа может забрать только 3 млрд гривен. А  в самой Альфе на прошлой неделе дали такой ответ: «Альфа-Банк Украина находится в процессе оценки ситуации в проблемном финучреждении и, в случае принятия решения, будет готов принять на себя обязательства перед вкладчиками банка, часть из которых, в свою очередь, защищены гарантиями ФГВФЛ».

16 июня НБУ отозвал лицензию у банка «Форум» и Фонд начал процедуру его ликвидации.

Вопрос о передаче активов и пассивов пока не решен. «Переговоры с Альфа-банком о покупке части активов и пассивов продолжаются», – сообщил источник во временной администрации банка. Взамен от НБУ Альфа-Банк просит выделить ему рефинансирование. Именно это и стало одной из причин торможения процесса передачи активов.

Цена вопроса

Новинский заплатил за «Форум» Commerzbank около $10 млн, перевел в капитал банка 400 млн гривен субординированного долга и еще на 400 млн гривен увеличил уставный капитал. В банке также размещены депозиты Смарт Холдинга на сумму порядка 500 млн гривен. Итого – 1,42 млрд гривен.

«В „Форуме“ есть кредиты „Смарту“ –  где-то на 500 млн гривен», – говорит источник в банке. Получается, что Новинский на инвестиции в банк потеряет около 1 млрд гривен. Еще $50 млн остаются на спецсчете в НБУ. Будут ли они возвращены – неизвестно.

Миллиардер возмущен таким ходом событий. «Новинский подал в суд на Фонд, теперь Пасичник готовит встречный иск», – сообщил банкир, близкий к переговорам.

В Смарт Холдинге эту информацию подтверждают. “Да, иск подан, потому что мы пока не увидели, что в процессе ликвидации банка будут защищены интересы вкладчиков. До конца недели мы находимся в переговорном процессе с НБУ, ФГВФЛ, вкладчиками. Существует большая вероятность, что будет найдено компромиссное решение. Тогда иск может быть отозван», – объяснил PR директор Смарт Холдинга Евгений Загорулько. В случае отказа Альфа-Банка от покупки части активов и пассивов «Форума» у Смарт Холдинга будет шанс отыграть ситуацию назад.

Заместитель директора-распорядителя Фонда Андрей Кияк пообещал, что новости по «Форуму» и «Альфе» стоит ожидать сегодня. Альфа-Банк также обещал прислать свой официальный комментарий сегодня. Мы продолжаем следить за событиями вокруг самого крупного проблемного банка.

Леся Войтицкая, БанкИск

Рубрики Дайджест Теги: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , Коментарі Вимкнено до Миллиардер-регионал Вадим Новинский потерял около миллиарда гривен и свою репутацию на банке Форум

Міністерство аграрного віджиму

Опубликовано: Травень 30th, 2014

zerno3

 

Особисто я шокований тим, що багато відверто корупційних ініціатив в сфері АПК попереднього уряду все ще не тільки живі, але й доводяться до нового абсурду. Окрім цього, як і раніше, аграрії скаржаться на практичну бездіяльність того, хто повинен був бути їх основним лобістом.

Спитайте в будь-якого аграрія, чи відчув він за останні п’ять років на собі хоч якусь допомогу від Міністерства аграрної політики? Мабуть, 99% відсотків відповість: «ні, лише проблеми та пряму шкоду». Із зміною міністра, схоже, мало що змінилося (нагадаю, у кінці лютого 2014 року Миколу Присяжнюка, що наразі перебуває у розшуку за розтрату майна в особливо великих розмірах, змінив Ігор Швайка).

Непопулярні та потенційно корупційні ініціативи

Нещодавно уряд підняв фіксований сільськогосподарський податок в 5,7 разів. Також уряд запровадив неповернення ПДВ при експорті зерна та насіння соняшнику, що, з економічної точки зору, означає запровадження експортного мита в 16%. Відстояти інтереси аграріїв міністерство не спромоглось.

Мало того, новий законопроект N4858, зареєстрований радником міністра аграрної політики депутатом Олександром Мирним та його колегою Ігорем Мирошниченком, яким пропонується введення 3% експортного мита на соняшникову олію, неприємно вражає. Автори мотивують цей законопроект намаганням захистити виробників насіння соняшнику.

Проте, рентабельність виробництва соняшникової олії не є високою – біля 8%. Тому, при введенні експортного мита на олію закупівельні ціни на соняшник впадуть, адже переробники будуть змушені перенести затрати на сільгоспвиробників.

Таким чином, замість підтримки сільгоспвиробників законопроект, у разі прийняття, матиме зворотний ефект: він ще більше вдарить по аграріях, які й так постраждали від вкрай низьких цін на зерно сезону, що минає. Законопроект сміливо можна було б назвати «щодо віджимання в аграріїв мільярду гривень».

Окрім запровадження нових мит, є й інші яскраві ініціативи радника міністра: наприклад, «блискуча» ідея через законопроект N4779 вивести сільськогосподарську продукцію з-під дії закону про державні закупівлі. Йдеться про ласий шматок: за даними http://z.texty.org.ua, з 2008 по 2014 рік держава витратила біля тридцяти мільярдів гривень.

До цього долучилась реанімація ідеї корпоратизації Аграрного фонду та надання йому свіжого вливання – 5 млрд. грн. Так, 18 квітня МінАПК прийняло рішення про випуск облігацій на відповідну суму.

Навряд чи збігом є також поява 28 квітня у Верховній Раді законопроекту N4787, яким пропонується повернутись до ідеї попереднього уряду про перетворення Аграрного фонду із державної установи у публічне акціонерне товариство.

Перетворення в ПАТ дозволяє Аграрному фонду відмовитись від обов’язкового обслуговування в Державній казначейській службі, натомість відкрити рахунок в комерційному банку та вільніше розпоряджатись власними коштами. Додаткові 5 млрд. грн. відкривають перед фондом нові фінансові можливості, а запропоноване радником міністра виведення операцій Аграрного фонду з-під дії Закону «Про державні закупівлі» надає безпрецедентну свободу у встановленні ціни операцій.

Мені важко уявити, що чинний міністр є не в курсі даних ініціатив, особливо коли йде мова про його наближеного радника та про специфічні реформи підпорядкованих його міністерству структур.

Ігор Швайка наразі намагається активно знайти застосування вже непотрібним державним органам. Так, 12 травня 2014 року міністр заявив, що «Держсільгоспінспекція може бути своєрідним „аграрним ФБР“ у системі Мінагрополітики».

Однак потреба у ліквідації Держсільгоспінспекції стала ще більш актуальною після нещодавнього скасування сертифікатів якості зерна, видача яких складала основну діяльності цього органу. Швайка, до-речі, зі скасуванням сертифікатів, що відстоювали усі без винятку аграрні асоціації, не погодився, сказавши, що: «сертифікація повинна бути».

Міністр публічно доручив Держсільгоспінспекції здійснити проведення «аудиту земель… з метою виявлення використання об’єктів за нецільовим призначенням». Останній раз, як Держсільгоспінспекція «бавилась в ФБР» та перевіряла законність використання земель, то дуже роздратувала працівників київських кіосків. Працівники МАФів були надзвичайно здивовані, що державний орган у сільському господарстві має право перевіряти законність використання земель у столиці.

Стара команда

Усім новим/старим ініціативам навряд чи варто дивуватись. Адже на своїх посадах залишились усі заступники колишнього міністра Миколи Присяжнюка.

Нещодавно звільнили з посади голову Держветфітослужби, залишивши за старшого першого заступника Вадима Симонова, у якого нещодавно при обшуку гучно вилучили 1,7 млн. дол. та 1,2 млн. грн.

До керівництва Держсільгоспінспекції повернули Миколу Поєдинка, який наказом Віктора Януковича в 2010 році уже призначався на цю ж посаду. Заступник його, звичайно, залишився незмінним.

От тільки в керівництва Держземагенства свіже лице – свободівець Сергій Рудик. Перший заступник також наразі незмінний.

Таким чином, старі кадри продовжують стару політику. Міністр АПК, замість діалогу з аграріями та намагання вирішення проблем галузі воліє за краще діяти автономно та доводити до абсурду сумнівні проекти попереднього уряду. То ж, виникає питання: навіщо ми взагалі маємо утримувати таке міністерство?

Чого хочуть аграрії

Аграрії, як і решта країни, хочуть змін. Їм остогидлі величезні розтрати державних коштів на непотрібні проекти та установи. Аграрії хочуть бачити нові обличчя з надією, що чиновники більше не займатимуться корупцією. Аграрії хочуть дерегуляції, оскільки це означає ліквідацію корупційних схем.

Аграріям також набридло дивитись на надмірні витрати на непотрібні державні апарати та розтрати мільярдів доларів китайських кредитів. Аграрні асоціації подали пропозиції щодо зменшення надмірного бюджету МінАПК принаймні на 2,7 млрд. грн., включаючи ліквідацію Держсільгоспінспекції. Продаж активів неефективних державних підприємств, що підпорядковуються міністерству (а таких декілька сотень), зокрема таких установ як ДПЗКУ, «Украгролізинг», «Укрспирт» тощо, може принести державному бюджету біля 10 млрд. грн. Передача земель та приміщень НААН в оренду на ринкових засадах принесе ще близько 1 млрд. грн. (приміром, згідно звіту НААН за 2012 рік приміщення Академії здавалися в оренду за заниженою ціною у 24 грн. за м2). Україна може також генерувати щонайменше 2 млрд. грн. додаткових доходів, якщо вона оптимізує процедури оренди сільськогосподарських земель державної власності.

На жаль, замість економії бюджетних коштів, люстрації та подання антикорупційних законів міністр, схоже, зайнятий сумнівними ідеями попереднього уряду та пошуком застосування уже не потрібним органам.

Як і раніше, ми бачимо ті самі обличчя на чолі головних аграрних «кормушок». На жаль, зміни, які зробив в аграрному відомстві пан Швайка за майже 3 місяці свого головування, аграрії називають лише косметичними. При цьому у Верховній Раді продовжують реєструватись законопроекти із відверто корупційними схемами.

Мар’ян Заблоцький, фінансовий аналітик, Національне бюро розслідувань України

Рубрики Присяжнюк Микола Теги: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , Коментарі Вимкнено до Міністерство аграрного віджиму

Грошi Тягнибока—2. Бізнес із серпом та молотом. Розслідування

Опубликовано: Жовтень 29th, 2013

Керiвник опозицiйної партiї розкошує на грошi, отриманi вiд бiзнесу з комунiстами.

Ще донедавна керiвники “Свободи” наївно намагалися створити враження, що партiю фiнансують лише члени партiї — спонсори. Аби виглядати “прозоро”, оприлюднили й прiзвище одного з нiбито головних спонсорiв — Гутник. Ми вже довели, що це не так.

Ми вже знаємо, що “головний спонсор” партiї Тягнибока — мiф. Гутник — звичайнiсiнький невдаха, а пiдприємства, до яких вiн має стосунок, виннi банкам десятки мiльйонiв гривень протермiнованих кредитiв, що не сплачуються роками. Отже, “грошi спонсорiв” як джерело утримання “Свободи” — це, будемо вважати, лише невдалий жарт, поширений публiчно партiєю Тягнибока. Однак походження грошей, на якi утримується полiтична партiя, — це надто важливе питання, щоб перевести його на жарт. Чому?

Бо недарма кажуть: хто платить, той i музику замовляє. I це питання важливе передовсiм для виборця, для кожної простої людини: то на чиї i за чиї грошi працює партiя Тягнибока? Адже хоч “Свобода” сьогоднi iменується опозицiйною партiєю, у кiлькох регiонах вона має нинi абсолютно реальну владу. Її депутати розподiляють людськi грошi, що сплаченi до бюджету з кожної зарплати чи пенсiї. Цi ж депутати дiлять чи продають майно, землi. Ухвалюють рiшення надання чи нi дозволiв i т.д.

Чи чесно дiлять? Чи не продають за заниженими цiнами? Чи не зловживають довiрою, яку люди дали “Cвободi” на виборах?

I що справдi криється за тими чи iншими рiшеннями, за якi, до прикладу, голосують депутати “Свободи”?

I що справдi криється за тими чи iншими рiшеннями, за якi, до прикладу, голосують депутати “Свободи”?

Аби зрозумiти це, треба бути певним, що “свободiвцi” не залежать нi вiд кого, наприклад, не беруть щомiсяця грошей у конвертах вiд своїх керiвників.

А, на жаль, як ми встановили, саме так i вiдбувається.

Чимало депутатiв “Свободи” — безробiтнi, студенти i т.д. I керiвництво партiї визнає, що доплачує щомiсяця своїм депутатам у кожнiй радi.

Ось тут i криється найважливiше запитання: а де партiя бере тi грошi, якi доплачує своїм депутатам? Чи не мають грошi на доплату депутатам сумнiвного походження? I що натомiсть той, хто дає партiї Тягнибока грошi, вимагає вiд депутатiв чи їхнiх партiйних керiвникiв?

Вiдповiдi на всi цi запитання мало б дати керiвництво партiї “Свобода”, особливо, якщо ця партiя цивiлiзована, європейська. Партiя, яка поважає своїх виборцiв, а не вважає їх дурнями, яких вдалося обвести навколо пальця на чергових виборах. Як i всi виборцi, ми терпляче чекали. Але водночас упродовж кiлькох тижнiв теж шукали вiдповiдi на тi питання. I це дало нам можливiсть збагнути, чому партiя Тягнибока так болiсно реагує на запитання про грошi й навiть готова мстити журналiстам за те, що насмiлились цим поцiкавитися.

Видається, партiї Тягнибока таки є що приховувати вiд людей. Напевно, він почав би говорити, якби був упевнений, що грошi, на якi живе його партiя, здобутi чесними шляхами. Вiн — як лiдер полiтсили — як нiхто iнший знає, звiдки партiя бере грошi. I, щоб продемонструвати це, ми вирiшили наше детальне дослiдження про кошти “Свободи” розпочати з походження грошей на утримання лiдера цiєї партiї. Бо риба й справдi гниє з голови.

Кiлька тижнiв тому ми свiдомо поставили Тягнибоковi доволi просте питання: яке походження коштiв, на котрi придбано дорожезний автомобiль премiум-класу “Toyota Sequoia”, що ним вiн їздить як керiвник партiї? Тягнибок мовчить. Мабуть, соромно. Бо знає, що грошi на авто — не зовсім чисті. Бо це грошi… з бiзнесу членiв партiї, спiльного з… комунiстами. Саме так, ми не помилились. Члени партiї “Свобода”, якi на телевiзiйних картинках начебто “борються з комуняками”, у життi активно з ними провадять бiзнес. I iсторiя з походженням грошей, на якi придбане розкiшне авто для Тягнибока, — яскрава цьому iлюстрацiя.

Тягнибок любить небiдне життя, у якому мають мiсце дорогi машини. Його перший престижний автомобiль — “Toyota Land Cruiser”. Журналiстам керiвник “Свободи” пояснив, що продав його — начебто невигiдно було виплачувати проценти за семирiчним кредитом. Але без авто Тягнибок був недовго. Уже незабаром вiн починає роз’їжджати на ще дорожчому та престижнiшому автомобілі — “Toyota Sequoia”. Його вартiсть майже 100 тисяч доларів.

Ось як пояснив змiну своїх автоуподобань особисто Тягнибок: “Мене обслуговують партiйнi автомобiлi. Це, наприклад, “Toyota Sequoia”, яка є власнiстю члена “Свободи”. Точнiсть цiєї цитати можете перевiрити на сайтi ТСН.ua.

Хто ця добра людина, цей мiльйонер, котрий так любить Тягнибока, що без вагань вiддає йому автомобiль, який вартує як будинок? Вiдповiдь на це запитання Тягнибоковi якось довелося дати публiчно, в телеефiрi: “Автомобiль, яким я зараз користуюся, то авто одного з наших однопартiйцiв. Навiть можу сказати, який партiєць — Iгор Мiрошниченко, глава Сумської обласної органiзацiї “Свободи”…

Ось так сказав Тягнибок i вирiшив, що тема закрита. Тiшиться, мабуть, як добре словами справу упорав. I що тепер можна ту тему не чiпати й котитися на дорогих колесах далi. А проаналiзуймо-но почуте. Отже, хто такий Iгор Мiрошниченко? Звичайний колишнiй спортивний журналiст. Рiвень зарплат на телеканалi, де вiн працював, — 800 — 1000 доларiв на мiсяць. Його декларацiя про доходи лише пiдтверджує, що вiн — людина з доволi скромними доходами, офiцiйного доходу за рiк навiть на одне авто не вистачить, а ще ж i поїсти треба, і сім’ю забезпечити. Отож, чому раптом Iгоревi Мiрошниченку закортiло купити автомобiль i вiддати його Тягнибоковi? I де ж Мiрошниченко взяв грошi на дорогу забавку для лiдера “Свободи”?

Питання цiкаве. Але вiдповiдь на нього може бути ще цiкавiшою: Мiрошниченко — один з елементiв прикриття схеми, у якiй готiвковi кошти партiї використовують у звичайнiсiнькому бiзнесi. I в нашому випадку бiзнесi доволi специфiчному — бiзнесi з комунiстами. Нашу увагу привернула одна операцiя з продажу нерухомого майна, а якщо точнiше — великого будинку в Києвi на вулицi Ананаснiй, 4. Ця операцiя багато чого пояснює. За фабулою: продавець елiтної нерухомостi — Iгор Мiрошниченко. Це випливає з договору, посвiдченого нотарiально на бланку 450468. Покупець — директор газети “Прапор комунiзму”, перейменованої у “Київський вiсник”.

 

Нещодавно комуністи відсвяткували новосілля і вже з нового приміщення громлять олігархів та націоналістів.

 

 

Уже незабаром видання, яке чи не на кожнiй сторiнцi популяризує iдеї Ленiна — Сталiна, потребу запровадження росiйської мови як другої державної, переїжджає у цей будинок, придбаний у “нацiоналiста” Мiрошниченка.

 

 

Договір підписав власноруч Мірошниченко. Цiна продажу — 1 мiльйон 750 тисяч гривень, або ; якихось 215 тисяч доларiв. Або 274 долари за метр. Зауважте, це — за новий, споруджений за останнiм словом моди, будинок площею 782,7 квадратного метра у Києвi. Так, така правда: згiдно з документами, член партiї “Свобода” продав новенький будинок комунiстам для розмiщення їхнього видання за астрономiчно низькою цiною. Пояснень тут може бути декiлька.

Перше. Депутат-“свободiвець” Мiрошниченко не хоче платити податкiв i занизив цiну продажу будинку, взявши частину коштiв готiвкою.

Друге. Нацiоналiст Мiрошниченко так симпатизує комунiстам, що знизив їм цiну продажу, в порiвняннi з ринковою, як мiнiмум, у десять разiв!

Третє. Мiрошниченко — лише пiдставна особа у цiй схемi, хтось використовує його та його вiдоме обличчя, щоб приховати певнi махiнацiї, а вiн у тому нiчого не тямить й має з того частку.

 

 

 

Третя версiя має певнi пiдтвердження. Вивчивши цю справу глибше, ми вiдкрили для себе новi, ще більш приголомшливi нюанси. Величезний будинок, проданий за безцінь комунiстам, — зведений серед Києва без жодного дозволу. Як без дозволу, здивуєтесь ви?

А ось так. Опозицiонер у мiстi Києвi, де влада цiлковито належить Партiї регiонiв, пiд носом прокурора Пшонки i мiнiстра Захарченка споруджує величезний самобуд, не переймаючись жодними дозвiльними умовами. Мiрошниченко, безумовно, мав би, зрештою, зрозумiти, що дiє протизаконно, або хтось йому пiдказав це. Тому вдається до маленьких хитрощiв. Закiнчивши будiвництво, вiн подає у суд на… свого адвоката за те, що той вiдмовляється цей будинок “ввести в експлуатацiю згiдно з укладеним договором”.

У судi адвокат каже, що поставлене перед ним завдання — нереальне, вiн зробив цей висновок, вивчивши папери, наданi Мiрошниченком, через три тижнi пiсля укладання угоди про юридичнi послуги вiн навіть повертає Мірошниченковi аванс… 2100 гривень.

Але позивач, Iгор Мiрошниченко, не хоче цього чути. Вiн iде в суд i в затiянiй справi проти свого адвоката просить суд зобов’язати того виконати договiр. А згодом доповнює свої вимоги ще однiєю, здавалось би, цiлком абсурдною у цьому судовому процесi, — “визнати за ним (Мiрошниченком) право власностi на самочинно побудоване нерухоме майно”, бо, мовляв, адвокат якось взяв у нього акт на право власностi на землю i не повертає.

Адвокат — це не БТI, i не Держархбудконтроль, i навiть не районна держадмiнiстрацiя, тому суд мав би вiдразу вiдхилити цю абсурдну додаткову позовну вимогу. Бо яке може бути визнання права власностi у процесi мiж двома людьми, де жоден не є власником майна?

Та київський цирк тут може відпочити. Наступає справжнє торжество правосуддя. Суд присоромлює адвоката та присуджує йому 500 гривень штрафу, а наступним пунктом… визнає право власностi на будинок за Мiрошниченком i зобов’язує БТI зареєструвати це. Невже суд, контрольований, як люблять стверджувати представники “Свободи”, “злочинною владою”, наважився на таке рiшення винятково в iнтересах опозицiонера?

Чи, знову ж таки, в iнтересах людини, що заховалась за спиною опозицiонера Мiрошниченка? У всякому разi вже невдовзi пiсля цiєї успiшної судової трансакцiї пан Мiрошниченко продає будинок для редакцiї прокомунiстичної газети.

Це ще не все. Далебі, леле, це не єдина операцiя так званих нацiоналiстiв iз так званими комунiстами. Ми знайшли ще договiр продажу комунiстам землi. Знайшли договiр позики комунiстам грошей — величезних грошей (!) i т.д.

Чому Мiрошниченко, який на екранах телевiзорiв трощить пам’ятник Ленiновi, iдоловi комунiстiв, кидає на їхню адресу гнiвнi фiлiппiки, раптом у реальному життi з’являється в зовсiм iншому аплуа — вiн успiшно веде у кулуарах бiзнес iз комунiстами? Сам вирішив чи хтось змусив? Як можна начебто ненавидiти комунiстiв, але водночас вести з ними бiзнес — ще й такий сумнiвний?

Будь-хто скаже, що це — неможливо. Або, знову ж таки, доведеться визнати, що Мiрошниченка хтось використовує, а вiн, зцiпивши зуби, на це погоджується. В оточеннi народного депутата кажуть, що об’єкт, проданий комунiстам, вiн зводив не за свої грошi, а за грошi загадкового “iнвестора”. I зводив не лише цей офiсний центр, проданий комунiстам, а ще декiлька величезних будiвель у Києвi кошторисною вартiстю декiлька мiльйонiв доларiв!

Ми дiстали факти, якi це пiдтверджують. Хто ця людина, що, можливо, не лише дала грошi Мiрошниченковi, але й змушує його чинити так, як посоромився б робити будь-який законослухняний громадянин, тим паче ідейний член “Свободи”?

Залишимо поки що це запитання вiдкритим. Але повернiмось до головної теми.

То який зв’язок мiж авто для Тягнибока й оборудками Мiрошниченка? Та дуже простий. Хронологiчно усе зводиться до того, що автомобiль для Тягнибока Мiрошниченко (або людина, яка за ним стоїть) купив з авансу, отриманого вiд комунiстiв. Отакої!

Але чи лише один дорогий автомобiль куплений членами партiї “Свобода” для потреб свого лiдера за грошi комунiстiв?

Звернiть увагу, спочатку Тягнибок стверджує, що його обслуговують “партiйнi автомобiлi”.

Потiм запевняє, що автомобiль (один) орендує у члена партiї “Свобода” Iгоря Мiрошниченка. За нашими спостереженнями, на партiйних заходах за участi Тягнибока можна помiтити три абсолютно однотипнi дорожезнi автомобiлi “Toyota Sequoia” — їх рiзнить лише номер.

Таким чином, розповiдаючи про “партiйнi автомобiлi”, Тягнибок мiг не обмовитись: таких автомобiлiв, придбаних пiсля оборудок iз комунiстами, дiйсно аж три, а формально вони можуть належати членам партiї, схожим на Мiрошниченка, якi начебто вiд щирого серця вiддають їх у користування партiї Тягнибока, а насправдi є просто ширмою в чужих руках.

Звiсно, цiкаво було б почути й думку Тягнибока та його партiї з цього приводу, але вони мовчать. Шкода. Бо цi слова потрiбнi не нам, журналiстам, а передусiм виборцям, якi йдуть на вибори, щоб пiдтримати тих чи iнших полiтикiв.

Шкода, бо людей не можна вважати дурнями, навіть вдягаючи щодня вишивану сорочку. Безумовно, у партiї “Свобода”, серед її позапартiйних симпатикiв є люди, яких болить серце за те, що коїться у нашiй країнi. Мабуть, таких людей чимало.

Але абсолютно очевидно, що у партiї “Свобода” з’явились останнiм часом й iншi люди — жадiбнi та корисливi. Вони прийшли у партiю не боротися, а заробляти — вже тодi, коли партiя почала набувати популярностi. Розумiючи, що партiю можна буде використати у своїх меркантильних iнтересах. Ця здатнiсть притягувати мерзотникiв дивовижно об’єднує чи не всi українськi партiї — вiд правлячої Партiї регiонiв до нiбито найбiльш опозицiйних. Саме такi люди перетворюють полiтику на бiзнес, лише використовують у ньому рiзнi декорацiї: хтось натягає наче робу вишиванку на роботу, хтось за грошi махає на мiтингах червоним прапором.

“Свобода” певний час демонструвала, що може бути iншою. Так було доти, доки в партiї пiсля перших великих перемог на мiсцевих виборах не з’явились грошi. Великi грошi. Вони почали отруювати партiю зсередини, хоча зовнi цей поганий запах ще чути не кожному.

Звiдки ж цi грошi, яке їх походження? Як вони змiнюють шкалу цiнностей у деяких керiвникiв партiї? Як вони впливають на поведiнку партiї? I головне — хто в партiї розпоряджається цими грошима? Чи робить це людина з найвищими моральними засадами? Чи не зловживає ця людина можливостями партiйної каси — офiцiйної i неофiцiйної?

Ми свiдомо розпочали дослiдження теми грошей, якими фiнансують партiю “Свобода”, з невеликого фрагмента, який стосується моральних аспектiв фiнансового забезпечення лiдера партiї. Бо саме вiд нього залежить, хто у той чи iнший момент опиняється поруч iз ним. Бо саме з рук цiєї людини лiдер партiї, у нашому випадку — Олег Тягнибок, отримує грошi на свої потреби.

Саме з рук цiєї людини отримують грошi сотнi iнших високопоставлених функцiонерiв партiї. Хто ця людина у партiї “Свобода”? Звiдки вона бере грошi на те, щоб платити зарплату Тягнибоковi, купувати автомобiлi для партiї, платити в конвертах зарплати депутатам, утримувати офiси, фiнансувати партiйнi заходи? Чи не мають цi грошi кримiнального походження? I головне — що ж ця людина хоче отримати натомiсть?

 

Експрес онлайн

 

Рубрики Дайджест Теги: , , , , , , , , , , , , , , Коментарі Вимкнено до Грошi Тягнибока—2. Бізнес із серпом та молотом. Розслідування


Close
Приєднуйтесь!
Читайте нас у соцмережах: