Керiвник опозицiйної партiї розкошує на грошi, отриманi вiд бiзнесу з комунiстами.

Ще донедавна керiвники “Свободи” наївно намагалися створити враження, що партiю фiнансують лише члени партiї — спонсори. Аби виглядати “прозоро”, оприлюднили й прiзвище одного з нiбито головних спонсорiв — Гутник. Ми вже довели, що це не так.

Ми вже знаємо, що “головний спонсор” партiї Тягнибока — мiф. Гутник — звичайнiсiнький невдаха, а пiдприємства, до яких вiн має стосунок, виннi банкам десятки мiльйонiв гривень протермiнованих кредитiв, що не сплачуються роками. Отже, “грошi спонсорiв” як джерело утримання “Свободи” — це, будемо вважати, лише невдалий жарт, поширений публiчно партiєю Тягнибока. Однак походження грошей, на якi утримується полiтична партiя, — це надто важливе питання, щоб перевести його на жарт. Чому?

Бо недарма кажуть: хто платить, той i музику замовляє. I це питання важливе передовсiм для виборця, для кожної простої людини: то на чиї i за чиї грошi працює партiя Тягнибока? Адже хоч “Свобода” сьогоднi iменується опозицiйною партiєю, у кiлькох регiонах вона має нинi абсолютно реальну владу. Її депутати розподiляють людськi грошi, що сплаченi до бюджету з кожної зарплати чи пенсiї. Цi ж депутати дiлять чи продають майно, землi. Ухвалюють рiшення надання чи нi дозволiв i т.д.

Чи чесно дiлять? Чи не продають за заниженими цiнами? Чи не зловживають довiрою, яку люди дали “Cвободi” на виборах?

I що справдi криється за тими чи iншими рiшеннями, за якi, до прикладу, голосують депутати “Свободи”?

I що справдi криється за тими чи iншими рiшеннями, за якi, до прикладу, голосують депутати “Свободи”?

Аби зрозумiти це, треба бути певним, що “свободiвцi” не залежать нi вiд кого, наприклад, не беруть щомiсяця грошей у конвертах вiд своїх керiвників.

А, на жаль, як ми встановили, саме так i вiдбувається.

Чимало депутатiв “Свободи” — безробiтнi, студенти i т.д. I керiвництво партiї визнає, що доплачує щомiсяця своїм депутатам у кожнiй радi.

Ось тут i криється найважливiше запитання: а де партiя бере тi грошi, якi доплачує своїм депутатам? Чи не мають грошi на доплату депутатам сумнiвного походження? I що натомiсть той, хто дає партiї Тягнибока грошi, вимагає вiд депутатiв чи їхнiх партiйних керiвникiв?

Вiдповiдi на всi цi запитання мало б дати керiвництво партiї “Свобода”, особливо, якщо ця партiя цивiлiзована, європейська. Партiя, яка поважає своїх виборцiв, а не вважає їх дурнями, яких вдалося обвести навколо пальця на чергових виборах. Як i всi виборцi, ми терпляче чекали. Але водночас упродовж кiлькох тижнiв теж шукали вiдповiдi на тi питання. I це дало нам можливiсть збагнути, чому партiя Тягнибока так болiсно реагує на запитання про грошi й навiть готова мстити журналiстам за те, що насмiлились цим поцiкавитися.

Видається, партiї Тягнибока таки є що приховувати вiд людей. Напевно, він почав би говорити, якби був упевнений, що грошi, на якi живе його партiя, здобутi чесними шляхами. Вiн — як лiдер полiтсили — як нiхто iнший знає, звiдки партiя бере грошi. I, щоб продемонструвати це, ми вирiшили наше детальне дослiдження про кошти “Свободи” розпочати з походження грошей на утримання лiдера цiєї партiї. Бо риба й справдi гниє з голови.

Кiлька тижнiв тому ми свiдомо поставили Тягнибоковi доволi просте питання: яке походження коштiв, на котрi придбано дорожезний автомобiль премiум-класу “Toyota Sequoia”, що ним вiн їздить як керiвник партiї? Тягнибок мовчить. Мабуть, соромно. Бо знає, що грошi на авто — не зовсім чисті. Бо це грошi… з бiзнесу членiв партiї, спiльного з… комунiстами. Саме так, ми не помилились. Члени партiї “Свобода”, якi на телевiзiйних картинках начебто “борються з комуняками”, у життi активно з ними провадять бiзнес. I iсторiя з походженням грошей, на якi придбане розкiшне авто для Тягнибока, — яскрава цьому iлюстрацiя.

Тягнибок любить небiдне життя, у якому мають мiсце дорогi машини. Його перший престижний автомобiль — “Toyota Land Cruiser”. Журналiстам керiвник “Свободи” пояснив, що продав його — начебто невигiдно було виплачувати проценти за семирiчним кредитом. Але без авто Тягнибок був недовго. Уже незабаром вiн починає роз’їжджати на ще дорожчому та престижнiшому автомобілі — “Toyota Sequoia”. Його вартiсть майже 100 тисяч доларів.

Ось як пояснив змiну своїх автоуподобань особисто Тягнибок: “Мене обслуговують партiйнi автомобiлi. Це, наприклад, “Toyota Sequoia”, яка є власнiстю члена “Свободи”. Точнiсть цiєї цитати можете перевiрити на сайтi ТСН.ua.

Хто ця добра людина, цей мiльйонер, котрий так любить Тягнибока, що без вагань вiддає йому автомобiль, який вартує як будинок? Вiдповiдь на це запитання Тягнибоковi якось довелося дати публiчно, в телеефiрi: “Автомобiль, яким я зараз користуюся, то авто одного з наших однопартiйцiв. Навiть можу сказати, який партiєць — Iгор Мiрошниченко, глава Сумської обласної органiзацiї “Свободи”…

Ось так сказав Тягнибок i вирiшив, що тема закрита. Тiшиться, мабуть, як добре словами справу упорав. I що тепер можна ту тему не чiпати й котитися на дорогих колесах далi. А проаналiзуймо-но почуте. Отже, хто такий Iгор Мiрошниченко? Звичайний колишнiй спортивний журналiст. Рiвень зарплат на телеканалi, де вiн працював, — 800 — 1000 доларiв на мiсяць. Його декларацiя про доходи лише пiдтверджує, що вiн — людина з доволi скромними доходами, офiцiйного доходу за рiк навiть на одне авто не вистачить, а ще ж i поїсти треба, і сім’ю забезпечити. Отож, чому раптом Iгоревi Мiрошниченку закортiло купити автомобiль i вiддати його Тягнибоковi? I де ж Мiрошниченко взяв грошi на дорогу забавку для лiдера “Свободи”?

Питання цiкаве. Але вiдповiдь на нього може бути ще цiкавiшою: Мiрошниченко — один з елементiв прикриття схеми, у якiй готiвковi кошти партiї використовують у звичайнiсiнькому бiзнесi. I в нашому випадку бiзнесi доволi специфiчному — бiзнесi з комунiстами. Нашу увагу привернула одна операцiя з продажу нерухомого майна, а якщо точнiше — великого будинку в Києвi на вулицi Ананаснiй, 4. Ця операцiя багато чого пояснює. За фабулою: продавець елiтної нерухомостi — Iгор Мiрошниченко. Це випливає з договору, посвiдченого нотарiально на бланку 450468. Покупець — директор газети “Прапор комунiзму”, перейменованої у “Київський вiсник”.

 

 

 

Уже незабаром видання, яке чи не на кожнiй сторiнцi популяризує iдеї Ленiна — Сталiна, потребу запровадження росiйської мови як другої державної, переїжджає у цей будинок, придбаний у “нацiоналiста” Мiрошниченка.

 

 

Договір підписав власноруч Мірошниченко. Цiна продажу — 1 мiльйон 750 тисяч гривень, або ; якихось 215 тисяч доларiв. Або 274 долари за метр. Зауважте, це — за новий, споруджений за останнiм словом моди, будинок площею 782,7 квадратного метра у Києвi. Так, така правда: згiдно з документами, член партiї “Свобода” продав новенький будинок комунiстам для розмiщення їхнього видання за астрономiчно низькою цiною. Пояснень тут може бути декiлька.

Перше. Депутат-“свободiвець” Мiрошниченко не хоче платити податкiв i занизив цiну продажу будинку, взявши частину коштiв готiвкою.

Друге. Нацiоналiст Мiрошниченко так симпатизує комунiстам, що знизив їм цiну продажу, в порiвняннi з ринковою, як мiнiмум, у десять разiв!

Третє. Мiрошниченко — лише пiдставна особа у цiй схемi, хтось використовує його та його вiдоме обличчя, щоб приховати певнi махiнацiї, а вiн у тому нiчого не тямить й має з того частку.

 

 

 

Третя версiя має певнi пiдтвердження. Вивчивши цю справу глибше, ми вiдкрили для себе новi, ще більш приголомшливi нюанси. Величезний будинок, проданий за безцінь комунiстам, — зведений серед Києва без жодного дозволу. Як без дозволу, здивуєтесь ви?

А ось так. Опозицiонер у мiстi Києвi, де влада цiлковито належить Партiї регiонiв, пiд носом прокурора Пшонки i мiнiстра Захарченка споруджує величезний самобуд, не переймаючись жодними дозвiльними умовами. Мiрошниченко, безумовно, мав би, зрештою, зрозумiти, що дiє протизаконно, або хтось йому пiдказав це. Тому вдається до маленьких хитрощiв. Закiнчивши будiвництво, вiн подає у суд на… свого адвоката за те, що той вiдмовляється цей будинок “ввести в експлуатацiю згiдно з укладеним договором”.

У судi адвокат каже, що поставлене перед ним завдання — нереальне, вiн зробив цей висновок, вивчивши папери, наданi Мiрошниченком, через три тижнi пiсля укладання угоди про юридичнi послуги вiн навіть повертає Мірошниченковi аванс… 2100 гривень.

Але позивач, Iгор Мiрошниченко, не хоче цього чути. Вiн iде в суд i в затiянiй справi проти свого адвоката просить суд зобов’язати того виконати договiр. А згодом доповнює свої вимоги ще однiєю, здавалось би, цiлком абсурдною у цьому судовому процесi, — “визнати за ним (Мiрошниченком) право власностi на самочинно побудоване нерухоме майно”, бо, мовляв, адвокат якось взяв у нього акт на право власностi на землю i не повертає.

Адвокат — це не БТI, i не Держархбудконтроль, i навiть не районна держадмiнiстрацiя, тому суд мав би вiдразу вiдхилити цю абсурдну додаткову позовну вимогу. Бо яке може бути визнання права власностi у процесi мiж двома людьми, де жоден не є власником майна?

Та київський цирк тут може відпочити. Наступає справжнє торжество правосуддя. Суд присоромлює адвоката та присуджує йому 500 гривень штрафу, а наступним пунктом… визнає право власностi на будинок за Мiрошниченком i зобов’язує БТI зареєструвати це. Невже суд, контрольований, як люблять стверджувати представники “Свободи”, “злочинною владою”, наважився на таке рiшення винятково в iнтересах опозицiонера?

Чи, знову ж таки, в iнтересах людини, що заховалась за спиною опозицiонера Мiрошниченка? У всякому разi вже невдовзi пiсля цiєї успiшної судової трансакцiї пан Мiрошниченко продає будинок для редакцiї прокомунiстичної газети.

Це ще не все. Далебі, леле, це не єдина операцiя так званих нацiоналiстiв iз так званими комунiстами. Ми знайшли ще договiр продажу комунiстам землi. Знайшли договiр позики комунiстам грошей — величезних грошей (!) i т.д.

Чому Мiрошниченко, який на екранах телевiзорiв трощить пам’ятник Ленiновi, iдоловi комунiстiв, кидає на їхню адресу гнiвнi фiлiппiки, раптом у реальному життi з’являється в зовсiм iншому аплуа — вiн успiшно веде у кулуарах бiзнес iз комунiстами? Сам вирішив чи хтось змусив? Як можна начебто ненавидiти комунiстiв, але водночас вести з ними бiзнес — ще й такий сумнiвний?

Будь-хто скаже, що це — неможливо. Або, знову ж таки, доведеться визнати, що Мiрошниченка хтось використовує, а вiн, зцiпивши зуби, на це погоджується. В оточеннi народного депутата кажуть, що об’єкт, проданий комунiстам, вiн зводив не за свої грошi, а за грошi загадкового “iнвестора”. I зводив не лише цей офiсний центр, проданий комунiстам, а ще декiлька величезних будiвель у Києвi кошторисною вартiстю декiлька мiльйонiв доларiв!

Ми дiстали факти, якi це пiдтверджують. Хто ця людина, що, можливо, не лише дала грошi Мiрошниченковi, але й змушує його чинити так, як посоромився б робити будь-який законослухняний громадянин, тим паче ідейний член “Свободи”?

Залишимо поки що це запитання вiдкритим. Але повернiмось до головної теми.

То який зв’язок мiж авто для Тягнибока й оборудками Мiрошниченка? Та дуже простий. Хронологiчно усе зводиться до того, що автомобiль для Тягнибока Мiрошниченко (або людина, яка за ним стоїть) купив з авансу, отриманого вiд комунiстiв. Отакої!

Але чи лише один дорогий автомобiль куплений членами партiї “Свобода” для потреб свого лiдера за грошi комунiстiв?

Звернiть увагу, спочатку Тягнибок стверджує, що його обслуговують “партiйнi автомобiлi”.

Потiм запевняє, що автомобiль (один) орендує у члена партiї “Свобода” Iгоря Мiрошниченка. За нашими спостереженнями, на партiйних заходах за участi Тягнибока можна помiтити три абсолютно однотипнi дорожезнi автомобiлi “Toyota Sequoia” — їх рiзнить лише номер.

Таким чином, розповiдаючи про “партiйнi автомобiлi”, Тягнибок мiг не обмовитись: таких автомобiлiв, придбаних пiсля оборудок iз комунiстами, дiйсно аж три, а формально вони можуть належати членам партiї, схожим на Мiрошниченка, якi начебто вiд щирого серця вiддають їх у користування партiї Тягнибока, а насправдi є просто ширмою в чужих руках.

Звiсно, цiкаво було б почути й думку Тягнибока та його партiї з цього приводу, але вони мовчать. Шкода. Бо цi слова потрiбнi не нам, журналiстам, а передусiм виборцям, якi йдуть на вибори, щоб пiдтримати тих чи iнших полiтикiв.

Шкода, бо людей не можна вважати дурнями, навіть вдягаючи щодня вишивану сорочку. Безумовно, у партiї “Свобода”, серед її позапартiйних симпатикiв є люди, яких болить серце за те, що коїться у нашiй країнi. Мабуть, таких людей чимало.

Але абсолютно очевидно, що у партiї “Свобода” з’явились останнiм часом й iншi люди — жадiбнi та корисливi. Вони прийшли у партiю не боротися, а заробляти — вже тодi, коли партiя почала набувати популярностi. Розумiючи, що партiю можна буде використати у своїх меркантильних iнтересах. Ця здатнiсть притягувати мерзотникiв дивовижно об’єднує чи не всi українськi партiї — вiд правлячої Партiї регiонiв до нiбито найбiльш опозицiйних. Саме такi люди перетворюють полiтику на бiзнес, лише використовують у ньому рiзнi декорацiї: хтось натягає наче робу вишиванку на роботу, хтось за грошi махає на мiтингах червоним прапором.

“Свобода” певний час демонструвала, що може бути iншою. Так було доти, доки в партiї пiсля перших великих перемог на мiсцевих виборах не з’явились грошi. Великi грошi. Вони почали отруювати партiю зсередини, хоча зовнi цей поганий запах ще чути не кожному.

Звiдки ж цi грошi, яке їх походження? Як вони змiнюють шкалу цiнностей у деяких керiвникiв партiї? Як вони впливають на поведiнку партiї? I головне — хто в партiї розпоряджається цими грошима? Чи робить це людина з найвищими моральними засадами? Чи не зловживає ця людина можливостями партiйної каси — офiцiйної i неофiцiйної?

Ми свiдомо розпочали дослiдження теми грошей, якими фiнансують партiю “Свобода”, з невеликого фрагмента, який стосується моральних аспектiв фiнансового забезпечення лiдера партiї. Бо саме вiд нього залежить, хто у той чи iнший момент опиняється поруч iз ним. Бо саме з рук цiєї людини лiдер партiї, у нашому випадку — Олег Тягнибок, отримує грошi на свої потреби.

Саме з рук цiєї людини отримують грошi сотнi iнших високопоставлених функцiонерiв партiї. Хто ця людина у партiї “Свобода”? Звiдки вона бере грошi на те, щоб платити зарплату Тягнибоковi, купувати автомобiлi для партiї, платити в конвертах зарплати депутатам, утримувати офiси, фiнансувати партiйнi заходи? Чи не мають цi грошi кримiнального походження? I головне — що ж ця людина хоче отримати натомiсть?

 

Експрес онлайн