Архив Грудень, 2016

СБУ вполювала «Шатуна». Нею виявилася… #Тимошенко. Розслідування. Документ

kurva-Timoshenko1

 

Розслідування про фінансування Кремлем Вітренко допомогло Службі безпеки вилучити у бютівців «знаряддя» для реалізації плану «Шатун».

Напередодні річниці Майдану Служба безпеки повідомила про загрозу інспірованого ззовні так званого плану «Шатун». Дотепною назвою, яка швидко стала мемом у соцмережах, влада охрестила мітинги місячної давнини в урядових кварталах столиці біля Нацбанку, адміністрації президента та парламенту, де хтось за гроші, а хтось за переконаннями обурювалися тарифами, неповернутими вкладами, зубожінням.

18 листопада 2016 року, через три дні після анонсу «Шатуна», СБУ провела обшуки поруч із епіцентром мітингів – у Центрі культури та мистецтв профспілок України (більш відомому як Жовтневий палац). У підвалі будівлі контррозвідники знайшли понад 700 спальників, десятки наметів, вогнегасників, скрині з прапорами, портативні електростанції, імпровізовані «буржуйки» та решту революційного інвентарю.

Одразу після вилучення майна заступник голови фракції «Батьківщини» (партії Юлії Тимошенко) у Київській облраді Олег Кищук заявив, що ці речі мали бути передані до зони АТО для допомоги воїнам. А дії силовиків є помстою за участь його громадської організації «Стоп корупція» (Кищук – керівник цієї структури) за мітинги проти голови НБУ Валерії Гонтаревої 15 листопада.

У свою чергу, як відомо з матеріалів розслідування, всі ці речі були вилучені оперативниками СБУ, але розцінені спецслужбою як знаряддя розколу України. «За допомогою цього майна невстановлені особи мали забезпечити масові заходи, спрямовані на зміну меж території України, порушення порядку, встановленого Конституцією України, та розпалювання національної ворожнечі», – так представники Служби безпеки пояснювали у суді клопотання про арешт атрибутів вуличних акцій.

Контекст подій, які передували цій суперечливій історії, викликає сумніви у заявах обох сторін.

«Схрон» в урядових кварталах

Перш за все малоймовірними виглядають плани передати намети, їжу, спальні мішки та решту речей до зони АТО. Річ у тім, що заснована бютівцями громадська організація «Антикорупційний рух «Стоп корупція», у якої було вилучено зазначені вище речі, набула майно лише за кілька днів до початку «Шатуна».

Один зі співзасновників громадської організації «Антикорупційний рух «Стоп корупція» Олег Кищук – добрий знайомий Костянтина Бондарєва (наближена особа Юлії Тимошенко, наразі очолює обласну партійну організацію «Батьківщини» у Київській області). У 7-му скликанні Кищук працював помічником Бондарєва, а два роки тому, коли стосунки Юлії Тимошенко та в.о. президента Олександра Турчинова ще не було зіпсовано, останній призначив Кищука на посаду голови Броварської РДА. Інший співзасновник «Стоп корупції» – Анна Гоголіна. Людина з таким ім’ям та прізвищем керувала броварською партійною організацією «Батьківщини».

До 13 листопада інвентар вуличних акцій перебував у власності і користуванні іншої структури – громадської організації «Бюро підтримки бізнесу». Але за два дні до «Шатуна» ця ГОшка передала реквізит вуличних акцій у безоплатне користування рухові «Стоп корупція». До і після укладення цього договору майно зберігалося у підвалах Центру культури просто біля урядових кварталів.

Характерним виглядає й інший факт: ГО «Бюро підтримки бізнесу» орендувала підвальні приміщення для зберігання зазначеного майна у Центрі культури та мистецтв профспілок України лише 1 жовтня.

Засновником ГО «Бюро підтримки бізнесу», зареєстрованої за адресою Центру культури, є Михайло Симонов. Про нього відомо небагато: раніше жив у Ялті, та після анексії Криму оселився на Київщині. Людина з таким прізвищем також є співзасновником фірми «Джосс Плюс» та інформагентства «Лідер Ньюз» (портал bublbe.com). Останні також зареєстровані у Центрі культури в 2015 році. Окрім цього, Симонов є засновником ГО «Кримська діаспора Київщини».

Нагадаємо, в середині листопада наймасовіші акції в центрі міста влаштувала партія «За життя» народного депутата з фракції «Опозиційний блок» Вадима Рабіновича. Сумнівний контингент людей, яких організатори зібрали під стінами Нацбанку в ті дні, дав привід для припущень, що таким чином влада намагається дискредитувати саму ідею протестів, аби у майбутньому виключити широку підтримку вуличних акцій. Та водночас завадити політичній силі Юлії Тимошенко та профспілкам провести свої демонстрації в центрі Києва. Останні готувалися до протестів та навіть анонсували їх у прес-релізах, хоча згодом скасували ці плани.

Проте не виключено, що частина прихованих у Жовтневому палаці речей таки встигла «провітритися» на акціях протесту в листопаді. Як описувалося у репортажах журналістів інтернет-видання «Страна», 15 листопада серед активістів під будівлею парламенту, де протестували чорнобильці, вкладники (з прапорами банку «Михайлівський» і «Фінанси та кредит»), незгодні з «поліцейським режимом Авакова», були й представники «Батьківщини» Юлії Тимошенко. Ця частина пікетувальників – колона з кількох тисяч людей – підійшла від Європейської площі до Верховної Ради.

Ймовірно, про «схрон» із Жовтневого палацу і його можливе використання на акціях протестів СБУшники добре знали. Адже силовики нагрянули у цокольне приміщення Центру культури та мистецтв профспілок 18 листопада. За день до цього заступник голови фракції ВО «Батьківщина» Сергій Соболєв заявив на політичному ток-шоу, що якщо суд 18 листопада не скасує підвищення комунальних тарифів, «мільйони людей» вийдуть на масові акції протесту (на той час у суді розглядався позов щодо скасування підвищення тарифів для населення). «Терпіти ніхто не буде», – попереджав Соболєв.

Про впевненість представників СБУ в тому, що вилучені у Жовтневому палаці речі вже використовувались на акціях протесту, свідчить й інший факт – у суді, де вони домагалися арешту майна протестувальників, силовики запевняли: майно «зберегло на собі сліди» злочину і призначалося для матеріального забезпечення кримінального правопорушення.

Timoshenko-shatun1

Редакція видання «Главком» спробувала зв’язатися із представниками Антикорупційного руху «Стоп корупція» для отримання коментарів. Пошук контактів, які не зазначено в реєстрі юросіб, спочатку помилково вивів до іншої, але співзвучної організації – «Стоп корупції» (відрізняється остання літера). Її представник – відомий журналіст Роман Бочкала – повідомив «Главкому», що між двома структурами існує конфлікт через назву, але не лише через це.

За словами Бочкали, торік громадська організація «Стоп корупції», яку він представляє, робила кілька журналістських матеріалів про незаконну забудову у селі Княжичі під Києвом. В одному з них розповідалося про сумнівне виділення місцевою владою 8 гектарів, де розташувався кінний клуб, який начебто належить Кищуку. Бочкала запевняє, що саме після цього бютівець і створив клон під співзвучною назвою «Стоп корупція».

У коментарі для «Главкома» сам Кищук встиг повідомити, що вилучені Службою безпеки речі досі не повернуто, хоча вже було відповідне рішення суду. Водночас, коли у телефонній розмові він почув уточнюючі запитання – щодо походження наметів, прапорів, спальних мішків та іншого, – політик раптом почав погано чути співрозмовника та поклав слухавку. Після цього зв’язок із абонентом було втрачено через відсутність у мережі.

Рука Москви

Заяви громадської організації про плани передати революційний реквізит в АТО, який більш за все призначався для мітингів, виглядає так саме сумнівно, як і методи полювання Служби безпеки на «Шатуна». Річ у тім, що клопотання про вилучення майна у громадської організації бютівців відбулось у рамках розслідування проти благодійної організації Наталії Вітренко. Зв’язок між цими фактами злочинів у розслідуванні, що розпочато 2,5 року тому, та обшуками місячної давнини можна віднайти лише у формулюваннях кримінальних правопорушень: на кшталт розпалювання національної ворожнечі.

«Справу Вітренко» було розпочато у травні 2014 року через підозру у фінансуванні сепаратистів і зазіханні на територіальну цілісність України.

Річ у тім, що на початку російської агресії громадська жіноча організація «Дар життя», яку заснувала лідер Прогресивної соціалістичної партії України Наталя Вітренко, уклала договір із російським Фондом підтримки та захисту прав співвітчизників, що проживають за кордоном, про надання гранта в розмірі 8 млн російських рублів. Засновником російського фонду-донора є міністерство закордонних справ РФ і Росспівробітництво (голова наглядової ради – міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров).

Офіційно зазначену суму було виділено для фінансового забезпечення надання правової допомоги, і наприкінці квітня 2014 року гроші вже були на рахунку громадської організації. Але слідство запідозрило, що кошти підуть зовсім на інші цілі. Зокрема, на пропагандистську роботу з дискредитації української влади, провокації збройних конфліктів між різними верствами населення України, розпалювання національної ворожнечі, інформаційну підтримку проведення в східних регіонах України «референдумів».

Федір Орищук, Національне бюро розслідувань України

Трамп не буде реагувати у разі відкритого нападу Росії на Україну, — The National Interest

Trump-Donald1-500x332

 

Впливове американське видання The National Interest вважає, що найбільшою міжнародною проблемою США може стати відкритий конфлікт на території України. Про це повідомляє sprotiv.org.

З усіх можливих варіантів, які можуть змусити нового президента США Дональда Трампа робити вибір між неприємними альтернативами, масштабне вторгнення Росії на Україну може виявитися найскладнішим. Скоріше за все, у разі відкритого конфлікту між Росією та Україною США відійде у бік.

«Під час передвиборної кампанії і після неї Трамп щосили прагне показати, що він не має наміру сваритися з Росією загалом і з Володимиром Путіним зокрема. Він жодного разу не критикував Путіна за вторгнення і анексію Криму. Він також нічого не говорив з приводу російського нападу на Україну. Він подає сигнали про те, що може почати співпрацю з Путіним з метою врегулювання існуючих між Америкою і Росією розбіжностей у Сирії. Крім того, на відміну від Барака Обами він жодного разу не виступив за усунення від влади Башара Асада і його режиму, жодного разу не висловив стурбованість з приводу будівництва нових російських авіабаз у Сирії», – пише видання.

Таким чином, Путін може зробити висновок, що з дружньо налаштованим президентом у Білому домі він може посилити свій контроль на сході України і тим самим залякати уряд у Києві. У такому разі адміністрація Трампа зіткнеться із серйозною дилемою. З одного боку, Україна не є натівською союзницею і справжнім партнером Америки в будь-якому сенсі цього слова. Буде перебільшенням сказати, що виживання України як цілісної і незалежної держави належить до життєво важливих інтересів США. А оскільки будь-яка рішуча і серйозна відповідь Америки на дії Москви поставить хрест на перспективах укладення угоди з Путіним щодо Сирії, та й, власне, з будь-якого іншого питання, у Америки виникне дуже сильне спонукання відійти в бік і не втручатися в протистояння, що виникло на пострадянському просторі.

Зазначимо, що прихильники такої позиції можуть вказати на рішення Дуайта Ейзенхауера, який вирішив не реагувати, коли радянська влада в 1956 році придушила повстання в Угорщині, або на аналогічне рішення Ліндона Джонсона в 1968 році, коли війська Варшавського пакту вторглися в Чехословаччину.

Також видання The National Interest допускає інший сценарій розвитку подій – у разі, якщо Трамп злякається прояву слабкості зі свого боку.

«До складу Північноатлантичного альянсу входять багато країн Центральної та Східної Європи, включаючи Угорщину і Чехію, вони будуть надзвичайно налякані російським вторгненням. Союзники США по НАТО зажадають термінових і рішучих американських дій, найімовірніше, у вигляді повітряного мосту з метою поставки оборонної, а потім і наступальної зброї для потреб багатостраждальної української армії. У конгресі активно лунають голоси демократів і республіканців, що вимагатимуть почати масштабні поставки зброї для Києва. На додаток до цього засобу масової інформації почнуть нові шалені атаки на Трампа як всередині країни, так і в усьому світі; а якщо він вагатиметься, не наважуючись на практичні дії, і обмежиться заявами із засудженням Москви, його звинуватять у слабкості і пасивності, як і Барака Обаму», – резюмує The National Interest.

Суд зобов’язав прокуратуру розслідувати руйнування «будинку шерифа» колишнім дільничним Романом Микитенко у Бобриці . Відео

Bobrytsya-sherif1

 

Прокурора Києво-Святошинської місцевої прокуратури зобов’язано внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань заяву журналіста Вадима Гладчука про вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України (заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем) та розпочати досудове розслідування. Про це повідомляє Український інформаційний портал.

Відповідне рішення прийняв слідчий суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Дмитро Усатов.

Раніше редактор часопису sprotiv.org Вадим Гладчук повідомив до поліції та прокуратури, що 12.11.2016 р. колишній дільничний інспектор міліції Микитенко Роман Леонідович в формі співробітника органів внутрішніх справ та робочий, який не представився, без дозвільних документів виламував цеглу з паркану навколо «будинку шерифа» за адресою вул. Шкільна, 20-А, який перебуває у комунальній власності Бобрицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

За словами Гладчука, факт злочинних дій підтверджується відеозаписом та інформаційною довідкою з Реєстру прав власності на нерухоме майно. Відповідні докази є у розпорядженні прокуратури та поліції, також Гладчук має намір заявити клопотання про необхідні для всебічного розслідування процесуальні дії.

Коханець Юлії Тимошенко отримав 7,5 мільйонів від продажу землі її зятю. Подробиці. Відео

VlasenkoTimoshenko1

 

Народний депутат фракції ВО «Батьківщина» Сергій Власенко отримав 7,5 млн грн. доходу від зятя Юлії Тимошенко Артура Чечьоткіна у зв’язку з відчуженням нерухомості, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Відповідна інформація опублікована у Єдиному державному реєстрі декларацій.

За даними реєстру нерухомості, 14 листопада 2016 року Артур Чечьоткін придбав 0,25 га землі у селі Великі Дмитровичі Київської області. Раніше власником цієї ділянки був Сергій Власенко.

Ділянка вільна від забудови і призначена під будівництво житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Timoshenko-Vlasenko-zemlya1-500x365

За інформацією кадастрової карти, сусідня ділянка зареєстрована на Володимира Яворівського, який був нардепом від «Батьківщини» у парламенті 6-7 скликань. Також поряд є ділянка, власником якої значиться Петро Ющенко – брат екс-президента Віктора Ющенка.

Сергій Власенко був адвокатом Юлії Тимошенко у кримінальній справі щодо газових угод із Росією. Нині він депутат ВР від Батьківщини.

Донька Юлії Тимошенко Євгенія стала дружиною одеського бізнесмена Артура Чечьоткіна 27 грудня 2014 року.  Оскільки Євгенія не проживає з матір’ю, у декларації Тимошенко, вона не зазначена.

У 2016 році Артур Чечьоткін придбав 46% акцій “Укрбудінвестбанку, а також 47 га землі у Васильківському районі на Київщині поблизу траси Е-95 Київ-Одеса.

Також він є власником ТОВ «Армакс ЛТД», що спеціалізується на консультаційних послугах, і ТОВ «Круїз Атлантик», що займається нерухомістю.

У 2012 році було опубліковано відео, де жінка, схожа на екс-прем’єр-міністра Юлію Тимошенко цілується з чоловіком, який дуже схожий на адвоката екс-прем’єра Сергія Власенка.

Тимошенко на відео швидко ходить по камері на високих підборах, застеляє ліжко, чепуриться. Потім до неї приходить Власенко, вони обнімаються і довго цілуються взазос.

Відео датоване 15 грудня 2011 року, коли Юлія Тимошенко була ще в СІЗО.

#Приватбанк с сюрпризом. Особенности «приватной» отчетности. Расследование

kolom-vrem1-500x386

 

Национализация ПриватБанка, наверное, самая большая экономическая тема последних нескольких дней. Отношение к ней совсем неоднозначное: от прямых обвинений государства в рейдерстве и намеках на политические мотивы национализации, до полного одобрения действий правительства. Попробуем в цифрах разобраться, какой же подарок государство сделало себе на день Святого Николая.

Что такое ПриватБанк?

На рынке депозитов ПриватБанк занимал около 24%, а на рынке депозитов населения — 36,5%. По активам банк также занимал примерно четверть украинской банковской системы. Хороший уровень IT, замечательный уровень платежной системы и высокий уровень покрытия отделениями территории Украины — все это подвело ПриватБанк к черте риска — too big to fail. Банк стал значимым для страны, для ее населения и бизнеса, а в отдельных сегментах рынка его исчезновение могло просто парализовать расчеты или устроить коллапс в платежах отдельных регионов Украины.

С ним нельзя было поступить, как с Дельтой или Надра Банком, нельзя было отправить умирать в Фонд гарантирования. Но и оставлять такое учреждение без тщательной госопеки также было нельзя. Малейший системный кризис, отток депозитов или паника на валютном рынке могли бы усугубить ситуацию в самый неудобный момент. К таким выводам можно прийти, анализируя состояние активов этого теперь уже госбанка.

«Лучший» кредитный портфель в мире

Когда вы анализируете кредитный портфель и не имеете статуса аудитора или служащего надзора, то скорее всего банк не даст вам данные о портфеле в разрезе конкретных заемщиков. Зато есть многочисленные статистические формы НБУ: и об отраслевой структуре кредитного портфеля, и о начислении резервов, и о структуре рисков по пяти категориям и т.д. Из этих форм на самом деле сложно понять, как чувствует себя кредитный портфель банка. И если у банкира нет над душой очень строгого аудитора, то творчески настроенная бухгалтерия быстро составит все отчеты так, что они будут радовать глаз его клиентов. Но есть методы, которые косвенно позволяют оценить уровень художественного мастерства автора отчетности.

Изучим квартальный финансовый отчет Приватбанка за 9 месяцев 2016 года. На странице 8 можно найти данные о кредитах юрлицам, на 30.09.2016 они составляли 166,7 млрд грн. На странице 10 указано, что эти кредиты юрлиц принесли Банку за 9 месяцев 2016 года аж 15,3 млрд грн процентного дохода. Проведем простое арифметическое действие 15,3/166,7 = 9,17%, а теперь этот процент переведем в годовые — 12,23% годовых в гривне.

Выходит, что ПриватБанк в 2016 году в среднем кредитовал своих клиентов юрлиц под 12,23% годовых, хотя в ноябре prime rate ставка для лучшего заемщика составляла 21,5%, а учетная ставка — 14%.

Если пойти дальше и посмотреть предварительные данные ревизии квартальной отчетности, то оказывается, что весь процентный доход от кредитов юр- и физлицам был не 25 млрд грн (как в отчетности) а около 15,7 млрд грн, т.е. почти 10 млрд грн чистого процентного дохода за 9 месяцев ПриватБанк нарисовал себе, выдавая кредиты на выплату процентов старыми заемщиками. Думаю, что основная масса кредитов, по которым рисовались процентные доходы, были именно кредиты юрлицам. В итоге мы вообще можем получить, что кредиты юрлицам обходились в ПриватБанке всего в 5-6% годовых.

Боюсь, что почти все 166,7 млрд грн кредитов юрлицам — это «потемкинские кредиты». Возможно, из всего портфеля юрлиц в 2016 году рабочими кредитами были кредиты на 10-15 млрд грн под рыночные 20-40%, все остальное — это мусорный балласт, раздутый за много лет.

Что получило государство?

Теперь, когда стало понятно, откуда берется предварительный размер дыры в балансе ПриватБанка в 148 млрд грн, который шокировал аналитиков и общественность, стоит подумать: а что же получило государство?

Во-первых, НБУ и Кабмин блокировали падение банка, на который приходилось 36,5% депозитов населения страны. Падение этого банка привело бы к падению в бездну экономики страны и поставило бы под вопрос ее самостоятельность.

Во-вторых, несмотря на заметный размер дыры, говорить, что бывшие акционеры наградили пакетом «потемкинских кредитов» всех налогоплательщиков — методически неверно. Государство сейчас получило в банковском секторе достаточно агрессивную с маркетинговой точки зрения оболочку, способную быстро собирать ресурсы с населения и обеспечивать расчеты. Эта «приватная» оболочка (если ее не сломать) очень чувствительна к динамике экономики страны. Т.е. чем больше растет ВВП, чем выше доходы населения — тем больше растет оборот банка, его комиссионные и процентные доходы. В итоге, вспомните 2005—2007 гг., когда банки продавались за 4-5 капиталов. Думаю, что рост экономики вернет этой хоть и дырявой «приватной» оболочке былую привлекательность, а продав банк, налогоплательщикам вернут потраченные деньги за счет уменьшения госдолга. Однако сколько на это уйдет времени, сказать сложно из-за слабого экономического потенциала на 2017 год.

Риски

Риски у национализации ПриватБанка тоже есть.

1. Участие государства в банковском секторе на уровне, превышающем 50% активов системы, должно быть неприемлемо для страны с рыночной экономикой, поскольку сопровождается неэффективностью, коррупцией и значительными потерями, связанными с кредитованием по указке правительства.

2. Не секрет, что в больших банках лицо банка и его операционная эффективность формируется менеджментом среднего звена. Если у новой команды хватит желания не спешить с разрушением управленческого ядра, то ПриватБанк в его нынешнем состоянии, но уже с качественными активами, запросто проработает 5-7 лет, что не только достаточно для приватизации, но и в принципе должно бы обеспокоить банков-конкурентов.

3. Накапливая ликвидность в ПриватБанке в форме портфеля ОВГЗ у правительства появляется механизм перезапуска экономики через кредиты от госбанка, что является очень опасным инструментом с нерыночной природой. Поэтому надеюсь, что идеи монетизации ОВГЗ и агрессивного кредитования «крепких хозяйственников» в «перспективных отраслях» не будут идеей фикс в Кабмине, а менеджмент Банка будет проводить очень консервативную кредитную политику. Иначе вместо ожиданий по росту стоимости Банка как актива, мы можем получить огромную дыру в балансе — еще большую, чем есть сейчас.

Виталий Шапран, член исполкома УОФА, Национальное бюро расследований Украины

Операція «Ліквідація», — журналісти розповіли правду про поліцейську перестрілку в Княжичах. Розслідування. Відео

Knyazhichi-police2-500x307

 

Офіційна версія МВС щодо трагедії в Княжичах виявилася просто брехнею. Поліцейські-розвідники вибрали дивне місце для спостереження і схоже, займалися на місці події зовсім не спостереженням.

Про це йдеться у розслідуванні Слідство.Інфо, журналісти якого намагалися розібратися, що могло статися під час нещодавньої трагедії в Княжичах, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Відзначається, що Слідство.Інфо ще не має всієї повноти доказів, щоб висувати остаточну версію події. Але, журналісти зібрали чимало свідчень, щоб поставити під сумнів версію керівництва МВС. Ключові пункти офіційної версії не зовсім відповідають тому, що, як вдалося встановити журналістам, відбувалося на місці подій в ту трагічну ніч.

Офіційно винуватців трагедії не називають — триває слідство, але не офіційно батькові загиблого співробітника поліції охорони Сергія Орлова повідомили, що його син першим натиснув на гачок і спровокував перестрілку. Батько каже — про це почали говорити вже наступного дня після того, як сина поховали, але він у таку версію міністерських чиновників вірити відмовляється.

Мені сказали, що мій син хотів когось убити. Та через його груди пройшло 30 куль і вони ще намагають знайти крайніх! Ну не могла людина з простреленими ось так пальцями, від руки і до ноги простреленою — не міг нічого вже зробити. Навіть якщо в бронежилет потрапляє куля — вона забиває подих. Уже людина нічого не може, поки не зніме бронік. А бронежилети у них взагалі ніякі», — пояснює Олександр Орлов.

За офіційною версією свій нічний пункт спостереження розвідники поліції обладнали в недобудованому будинку на вулиці Шептицького. Мовляв, звідси мали слідкувати за будинком із засідкою, де чекали грабіжників, щоб взяти їх «на гарячому».

Щоб зрозуміти, наскільки спостережний пункт був виправданим у цьому місці, журналісти вирішили поставити власний експеримент і встановити, а що бачили учасники тих подій вночі.

Попри те, що будинок двоповерховий, сам пункт спостереження міг знаходитися лише на першому поверсі. Зазначається, що сходи на другий власники так і не встигли побудувати, і одразу стає зрозуміло, що з унікального пункту спостереження майже нічого не видно. Лише невеликий фрагмент дороги через відсутні ворота, а решту затуляє паркан, і будинок №22, де спрацювала сигналізація. Але, чи видно будинок, де розташовувалась основна засідка? До останнього часу це місце приховували і, як виявилося, невипадково.

Мешканець одного із сусідніх будинків, Сергій Сліпенко, вказує журналістам на протилежний кінець вулиці. «Засідку робили там. В самому кінці, під лісом». Із недобуду, де сиділи розвідники цей будинок навіть вдень побачити неможливо — усе закриває будинок, де спрацювала сигналізація.

Тобто, якщо із так званого «пункту спостереження» майже не видно об’єкт потенційного пограбування, то постає питання, чи займалися розвідники взагалі стеженням, і якщо ні, то що насправді вони робили на місці події?

Керівництво МВС воліє не згадувати про причини спрацювання сигналізації у сусідньому із недобудом будинку. Кажуть, що спрацювала сама по собі. Таке стається інколи. Але тільки не тієї ночі — запевняє начальник Броварського відділу управління поліції охорони Київської області Олександр Чернявський. «На місці події було виявлено віджим вікна і сліди на снігу», — каже він.

Командир загиблих працівників поліції охорони, наполягає — його підлеглі приїхали на реальне спрацювання сигналізації. Це була не помилкова тривога, до будинку справді хтось вдерся.

«Дуже багато слідів навколо будинку. При цьому було на допомогу викликано ще один наряд поліції охорони, які разом обстежили прилеглу територію. Дуже багато слідів було. Один екіпаж не міг розібратися, тому що були сліди відходу до лісу. Сліди були в інший бік. Сліди були навколо будівлі. Один наряд блокував будівлю. Один наряд блокував будівлю, так як злочинець міг перебувати в середені будівлі. Тому вони не могли покинути дану будівлю. Вони її заблокували і вже певними силами, підсиленими нарядами, почали пошук злочинців», — додає Чернявський.

Те, що до будинку №22 влізли сторонні підтвердила і його власниця Тамара Данішевська.

«Знято там кілька картин було. Гучно сказано — картини, репродукції. Навіть не репродукції, картинки. Картинок просто кілька було знято. Видно, что шукали, як зазвичай там за картинами, сейфи. Але у нас цього немає», — каже жінка.

У МВС цю версію рішуче відкидають: «Це операція, до якої було залучено десятки людей. 25 тільки відсторонених. Про яку багато знали в поліції. Тому мені здається, що сам цей факт перебиває оцю конспірологічну версію про нібито злочин, який могли вчиняти самі працівники поліції», — каже Артем Шевченко, директор департаменту комунікацій МВС України.

Але у розвідників-спостерігачів не вірить адвокат Ігор Чудовський. Він п’ять років викладав тактико-спеціальну підготовку групам кримінального розшуку для спецпризначенців МВС. Експерт каже: звичайне спостереження — це завдання звичайних оперативників. У законспірованих розвідників зовсім інше завдання:

«Якщо це негласні співробітники — вони там не мали б знаходитися. Вони могли бути в складі навіть групи злочинної, якщо вони впроваджені в склад групи і мали прибути з тими особами, на яких зараз посилаються й кажуть, що нібито вони причетні. Тому що це і є негласна робота», — пояснює він.

Але, якщо до будинку вдерлись не поліцейські, то хто? Адже потенційні грабіжники, за якими велося стеження, в ту ніч до будинку, де їх чекала засідка так і не наблизилися. Тому, коли сигналізація спрацювала у будинку №22, недобудований будинок цілком міг стати місцем переховування після втечі для тих, кого шукала поліція охорони, а не спостережним пунктом.

Поліцейські охорони знайшли дерев’яні сходи, якими скористалися зловмисники, щоб перелізти через високий паркан. На цій секції не було й снігу, як на сусідніх. Потім поліцейські пройшли по слідах через пусту ділянку і вийшли на сусідній недобуд, де, за офіційною версією, і сиділи поліцейські розвідники. Цілком можливо, що недобудований будинок міг служити для них прихистком від переслідування, а не пунктом спостереження.

Затриманих розвідників посадили в патрульну машину поліції охорони. Поруч сіли самі охоронці. Батько загиблого поліцейського охорони додає, що після затримання розвідників, його син в машині поговорив по телефону зі своєю дівчиною.

«О 4:05 вона йому телефонувала: «Сергію, ти де?». Він каже: «Я сиджу в машині, зараз буду виїзджати». Я чую в машині говорять: «Начальник, давай розрахуємось і разійдемось. Ви нас не знаєте, ми вас». Мій син сказав: «Пішов ти. Сиди й чекай». А я у нього питаю: «Сергію, що трапилось?», а він: «Не переймайся, виїзджаю», — розповідає Олександр Орлов.

В ці хвилини, замість слідчої оперативної групи, що зазвичай розслідує обставини проникнення в будинок, з’явився спецпідрозділ КОРД. Патрульні  ДСО помітили лише фари у темряві. Водій другого екіпажу навіть звільнив дорогу — адже це могли їхати місцеві мешканці або поліція. Натомість почалася стрілянина.

За офіційною версією стріляти почали поліцейські охорони, а бійці КОРД почали стріляти у відповідь, коли побачили, що їхнього командира Віталія Валецького вбито. У цей час командири обох екіпажів поліції охорони, Сергій Орлов і Євген Куртєв, сиділи на передньому сидінні службового «Деу Ланос». На задньому сидінні були затримані «розвідники».

Але стріляти із такого положення дуже не зручно. По-перше, поліцейські охорони були у зимовому одязі. По-друге — у бронежилетах. По-третє, довелося б розвертатися. Вцілити в когось досить не просто, а командиру КОРД одна куля влучила у голову, а друга — у ногу. Натомість бійцям КОРД було добре видно напис «поліція» на «Ланосі» і зручно стріляти.

Цю версію підтверджує фото, де видно, що вціліло переднє скло, натомість розстріляні дверцята водія із великим світловідбивним логотипом «Поліція», і заднє скло — ці кулі вбили розвідників. Тобто вогонь вівся щонайменше із двох точок чи навіть трьох точок. І точно на ураження.

Водій другої машини поліції охорони вцілів. Його машина стояла поряд, але в неї бійці КОРД не стріляли. Він каже, що першими відкрили вогонь на ураження саме кордівці: «Ми не вспіли нічого сказати. Він вискочив, три секунди, і начав стрілять. Я ж думав він побачить куда, розберемося. Що ж це — зразу пальба», — каже водій.

Ігор Чудовський викладав планування і проведення саме таких операцій. Експерт каже, розстрілу машини не мало бути: «Навіть якщо було поранення і смерть співробітника — це, перш за все сказати: «Працює «Корд». Викликати підкріплення, запропонувати їм скласти зброю, звя’затися з керівництвом безпосередньо служби охорони, котра зобов’язана їм передати це. Тому, що напряму ДСО не повинно було підкорятися і «Корду».

Відповіді на питання, чому спостереження вели не звичайні оперативники із посвідченнями, а законспіровані розвідники та чи знали бійці КОРДу, хто і за що насправді затримав розвідників, залишаються відкритими.

«Кожному українцеві — СОСНУ», — в Києві з’явився новорічний білборд з #Ляшко. Фото

Lyashko-sosnu1

 

Киян спантеличили незвичайні борди з Ляшком, повідомляє 40ka.info.

На рекламному щиті зобразили нардепа від «Радикальної партії» Олега Ляшка, який сидить на фоні прикрашеної ялинки та мило усміхається, він ніби-то вітає українців з Новим роком, та бажає «Кожному українцю СОСНУ на новорічні свята».

Ляшко відомий не лише політичною проституцією, а і гомосексуальними нахилами. Олега Ляшка часто називають «бойовим підарасом».

Нардеп, екс-регіонал Геннадій Бобов пив горілку під час прийняття держбюджету-2017. Відео

Bobov-Genadyi2

 

Геннадій Бобов вирішив, що горілка важливіша за держбюджет-2017, пловідомляє Національне бюро розслідувань України.

Нардеп від групи «Відродження», екс-регіонал Геннадій Бобов не брав участі в голосуванні за держбюджет-2017 – тому що пив горілку.

Про це стало відомо з переписки нардепа зі своїм колегою Станіславом Березкіним, опублікуваною TVgolosnaroda.

При цьому підкреслимо: перед тим, як відправитися під час прийняття бюджетних законів пити «холодну горілочку», Бобов завбачливо лишив Березкіну свою карту для голосування.

Голова Київської облради Ганна Старикова з партії Тимошенко змогла купити квартиру в Ірпені за $4 тисячі

Starikova-Ganna1-500x360

 

Головування у Київській облраді суттєво позначилося на добробуті 31-річної представниці ВО «Батьківщина» Ганни Старикової – за 2015 рік у політика з’явилися 3 квартири, земельна ділянка, акції «Банку Велес», 2,8 мільйони гривень готівкою, а під Миколая і «Ягуар» за 1,7 мільйона гривень.

Про це пише Національне бюро розслідувань України з посиланням на рух «Чесно».

Відзначається, що, згідно з декларацією 2014 року Старикова не мала ні квартири, ні землі, ні легкового авто, а лише 3 вантажівки та трохи більше 74,5 тисяч гривень зарплати.

«Це кошти від відчуження нерухомого майна. Є декларація офіційна на НАЗК – там все указано, всі зміни майнового стану там відображені», — пояснила Старикова, звідки взяла понад півтора мільйони на «Ягуар».

Нині автопарк голови облради налічує 4 авто: вантажівки Mercedes-benz Sprinter 211 CDI 2006 року випуску та  Volkswagen LT 35 2006 року випуску, вантажопасажирський Volkswagen crafter 2009 року випуску та придбаний у грудні «Ягуар».

Крім того, у 2015 році Старикова придбала 3 квартири – дві з яких розташовані в Києві, площею 60 та 73 квадратні метри й позначені в декларації як об’єкти незавершеного будівництва.

Одна з квартир Старикової розташована в Ірпені – її площа 41 кв. метр, придбана у вересні 2015 року за менше, ніж 103 тисячі гривень.

dekl-starykova1

Таким чином, квадратний метр житла біля столиці обійшовся Стариковій у 2,5 тисячі гривень. Хоча середня вартість квадратного метра житла в Ірпені становить 7-8 тисяч гривень.

На запитання журналістів, як вдалося придбати житло так дешево, Старикова відповіла, що таку ціну встановив забудовник.

«Це рівно те, що мені виставив забудовник. Ви зателефонуйте забудовнику і запитайте його. Якби мені ще заплатили за придбання цієї квартири, я б узагалі щаслива була!», – відповіла Старикова.

Попри наявність квартир, з березня 2015 року голова облради живе в орендованій квартирі у 62 кв. м, яка розташована в Київській області. За оренду житла платить удвічі більше, ніж за купівлю квартири в Ірпені – 240 тисяч гривень.

«У мене немає грошей на ремонт цих квартир, а ви кажете – „маючи житло“. А в нас зараз забудовники не здають з ремонтом квартири», – прокоментувала Старикова, чому маючи 3 квартири, живе в орендованій.

Також у 2015-му році Старикова придбала земельну ділянку в селі Вишеньки Бориспільського району. Згідно з декларацією політика, ділянку розміром 10 соток їй вдалося купити за 150 тисяч гривень. Хоча на сайтах продажу землі у Вишеньках лише за сотку просять 50 тисяч гривень.

«А у вас якісь свої відомості? Є оцінка, є вартість? Це ж не перша купівля, це не було виділення, це було придбання у фізичної особи. Як ви вважаєте, якщо це ціна, то яка вона має бути?», – відповіла Старикова.

За інформацією ЗМІ, Старикова ніколи не займалася бізнесом і походження таких статків у неї невідоме. З березня 2014 року жінка почала працювати першим заступником голови Київської облдержадміністрації й протрималася на цій посаді кілька місяців. Це було за часів головування Володимира Шандри.

Через рік Старикову як депутата «Батьківщини» обрали головою облради.

До того, 7 років Старикова працювала помічником на платній основі колишнього народного депутата, а нині депутата Київської облради Костянтина Бондарєва.

Заробітна платня помічника нардепа не може покрити такий рівень життя, щоб носити  швейцарський годинник фірми Ulysse Nardin.

В інтернет-магазинах, які продають швейцарські годинники, подібні до тих, що в Старикової, такий можна знайти за ціною від 15 тисяч доларів.

Це при тому, що заробітна плата Старикової, порівняно з 2014-м роком, зменшилася у тричі й складає 26 633 грн.

Окрім землі та квартир, у 2015 році Старикова придбала 50 акцій ПАТ «Банк Велес», вартістю 500 гривень. Жінка тримає вдома готівкою 2,8 мільйона гривень. Банку довірила трохи більше 20,5 тисячі гривень.

Політик не вказала в декларації членів своєї родини.

Мін’юст США не зацікавили змонтовані у ФСБ записи #Онищенко

Onishenko-Oleksandr4

 

Міністерство юстиції США повідомляє, що не збирається проводити зустрічі з народним депутатом України Олександром Онищенком, який переховується закордоном.

Про це йдеться в інформації Мін’юсту США, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

«У звичайних умовах, Департамент юстиції США і правоохоронні органи США готові зустрітися з людьми, які стверджують, що мають докази щодо порушень законів США. Але сам факт такої зустрічі не є показником того, що такі порушення мали місце, або що інформація людини вважається точною», — відзначили в Мін’юсті США.

«Хоча Департамент юстиції зазвичай не коментує таких зустрічей, в світлі рішення Онищенка публічно говорити на цю тему, ми можемо заявити, що Департамент юстиції США не має ніяких планів щодо проведення подальших зустрічей з паном Онищенком», — йдеться в інформації.

Як відомо, на початку серпня Онищенко залишив територію України. 8 серпня 2016 року він був оголошений у національний розшук.

Онищенко підозрюється в організації схеми з розкрадання коштів при видобутку і продажу природного газу в рамках договорів про спільну діяльність з ПАТ «Укргазвидобування», в результаті якої державі було завдано збитків на суму близько 3 млрд грн. В СБУ також заявили про початок досудового слідства щодо Онищенка за ознаками державної зради.

На початку грудня Онищенко звинуватив адміністрацію президента Петра Порошенка в «скупці» голосів у парламенті через нього і декількох інших депутатів.

За інформацією ЗМІ, протягом року Онищенко записував свої бесіди з Порошенком на ручний годинник з диктофоном. Депутат повідомив, що передав цей компромат американським спецслужбам 29 листопада.

Заступник генерального прокурора — керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Назар Холодницький заявив, що Національне антикорупційне бюро (НАБУ) внесло до
Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЕРДР) відомості Онищенка за статтею про одержання хабара.

Керівник НАБУ Артем Ситник заявляв, що допускає допит Онищенка по відеозв’язку.



Close
Приєднуйтесь!
Читайте нас у соцмережах: