Сообщения с тегами ‘Порошенко’

Журналісти знайшли незадекларований шикарний маєток головного антикорупціонера СБУ Павла Демчини. Відео

Demchina-Pavlo1-500x363

 

До ЗМІ потрапила інформація про приховування елітних нерухомості та автомобілів Павлом Демчиною, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Перший заступник глави СБУ Павло Демчина приховує дорогий особняк та кілька люксових автомобілів.

Про це на своїй сторінці в Facebook заявив журналіст Дмитро Гнап.

«Так, це його називають „смотрящім“ за СБУ від Кононенка. Так, це він пов’язаний з гучними корупційними скандалами останніх двох років. І так, це він переслідує Марушевську за 500 грн. святкової премії. При цьому, приховує дорогий маєток і кілька люксових іномарок власної родини», – йдеться в заяві.

Учасники блокади окупованого Донбасу стверджують, що саме Демчина курирує рух товарів і відстежує фінансові розрахунки за всіма комерційними операціями з непідконтрольними територіями.

Про це заявили учасники блокади Віктор Зайко і Сергій Теличенко.

«Демчина „кришує“ торгівлю з непідконтрольними територіями і отримує відкати за кожну поставку. При чому, як з боку ОРДЛО, так і з боку України. Кожен день блокади приносить Демчині і його поплічникам мільйонні збитки», – йдеться в заяві.

При цьому підкреслюється: активісти стверджують, що Демчину контролює нардеп від БПП та близький друг Порошенка Ігор Кононенко – «Демчина виконує команди Кононенко. Це пояснює, чому влада і БПП так активно засуджують блокаду – вона не дає їм заробляти мільйони доларів».

Рішення РНБО щодо блокування інформації — це політична цензура, — Інтернет асоціація України

proti-cenzuri-v-Interneti1

 

Рішення РНБО щодо блокування інформації в Інтернет і прийнятий на підставі нього указ президента Порошенко, це спроба ввести в Україні політичну цензуру, вважають в Інтернет Асоціації України (ІнАУ). Про це повідомляє sprotiv.org.

«ІнАУ схиляється до висновку, що справжні цілі впровадження Рішенням РНБО блокування інформації є суто створення політичної цензури», — сказано в тексті відкритого листа Асоціації на ім’я президента, прем’єра і глави служби спецзв’язку і захисту інформації України.

Фахівці звертають увагу, що впровадження технічного механізму блокування доступу до Інтернету поставить Україну в один ряд з такими країнами, де цей механізм існує: Китаєм, Іраном, Росією.

У той же час, як відзначають в ІнАУ, країни західної цивілізації з розвиненою демократією, до яких Україна декларує прагнення належати, такого механізму принципово не мають, наприклад Швеція, Фінляндія, США.

При цьому фахівці вказують на низку положень указу, які можуть призвести не тільки до обмеження політичних свобод громадян країни а і до багатомільярдних збитків для економіки.

Президент Петро Порошенко доручив міністерству інформаційної політики шукати в ЗМІ заборонену інформацію.

Раніше Порошенко доручив Кабміну розробити законопроект, яким буде передбачена можливість блокування сайтів за рішенням суду.

Представники правозахисної організації Amnesty International вважають, що інформаційна доктрина Порошенко загрожує свободі слова в країні.

#Савченко: «Я постреляла с ДНРовцами на учебных стрельбах — они отличные ребята», «Лучше бы Украиной управлял Путин, а не Порошенко»

Savchenko-separsha1

 

25 лютого 2017 року народний депутат (обрана по спискам разом з Юлією Тимошенко) Надія Савченко вдруге побувала в Макіївці для того, щоб відвідати в одній з виправних установ українських полонених.

Про це заявили в прес-службі так званого «уповноваженого з прав людини в ДНР» Дар’ї Морозової, – повідомляє Національне бюро розслідувань України.

«Сьогодні відбувся спільний візит в Макіївську виправну колонію уповноваженого з прав людини Дар’ї Морозової і українських громадських діячів – Надії Савченко та Володимира Рубана», – йдеться в повідомленні.

Засоби масової інформації на захід запрошені не були.

У прес-службі додали, що Надії Савченко та Володимиру Рубану була надана можливість «поспілкуватися з усіма українськими силовиками і особисто переконатися в тому, що умови їх утримання повністю відповідають всім міжнародним нормам».

При цьому Дар’я Морозова стверджує, що частина українських полонених висловила небажання повертатися в Україну.

В той час блогер, воєнкор, офіцер ЗСУ, більше двох років в АТО, що пише під ніком Капітан Прайс звернув увагу на інтерв’ю, яке опублікував сепарський паблік про Надію Савченко після візиту в Донецьк.

«Я постріляла з ДНРівцями на навчальних стрільбах – вони чудові хлопці» – рашистський паблік одразу опублікував шокуюче інтерв’ю Савченко.

#Порошенко та #Рада повернули репресивні положення старого Кримінально-процесуального кодексу 1960 року. Розслідування

Верховна Рада підтримала 23 лютого 2017 року в першому читанні зміни до Кримінального процесуального кодексу України щодо заочного засудження. За це проголосували 233 депутати.

Верховна Рада підтримала 23 лютого 2017 року в першому читанні зміни до Кримінального процесуального кодексу України щодо заочного засудження.
За це проголосували 233 депутати.

 

Президент Петро Порошенко та генпрокурор Юрій Луценко запланували масштабний наступ на права українців, прикриваючись необхідністю засудження Януковича та інших одіозних попередників.

Парламентська більшість продавлює законопроект №5610, який позбавить українців права на захист і особисту свободу та повертає репресивні положення старого Кримінально-процесуального кодексу 1960 року.

9 лютого 2017 року парламент за наполяганням спікера Андрія Парубія дев’ять разів пробував внести до порядку денного проект закону №5610 «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України (щодо удосконалення механізмів забезпечення завдань кримінального провадження)».

Врешті цього не вдалося зробити. Наступні спроби, впевнений, неодмінно будуть – 21 лютого проект знову включений до порядку денного.

Це дало можливість генеральному прокуророві Юрію Луценку звинуватити парламентарів в небажанні сприяти засудженню Януковича і Ко відповідно до європейських норм. На захист цього проекту згодом також став і міністр юстиції Павло Петренко.

З цього ж допису генпрокурора ми дізналися, що законопроект готувався в стінах ГПУ. Тому Микола Паламарчук і група народних депутатів України як його ініціатори ввели в оману українське суспільство. Адже не вказали в складі офіційного авторського колективу справжніх його розробників.

Ідейним натхненником цієї ініціативи також слід визнати і Петра Порошенка, який ще 15 грудня минулого року офіційно підтримував брата-близнюка – законопроект №5490.

Можновладці запевняють, що законопроект допоможе засудити Януковича і представників попередньої влади. Все було б чудово, якби не так трагічно.

Адже у випадку ухвалення проекту 5610 його дію може відчути кожен українець.

1. Порушення права осіб на захист (стаття 63 Конституції України) та права бути вчасно повідомленим про обвинувачення.

Зміни до статті 135 КПК передбачають, що вручення повісток про виклик буде здійснюватися через офіційні друковані видання.

Досі в кримінальних провадженнях діяв основоположний принцип, що без наявності особи її неможливо засудити, а сама особа має бути обізнана про підозру, обвинувачення і передачу справи до суду. Заочне засудження є винятком з цього правила і стосується можливості засудження відсутньої особи лише за особливо тяжкий злочин.

Якщо ж заочне засудження стане правилом, то суттєво збільшиться вал сфабрикованих справ. Адже мільйони українців з об’єктивних і суб’єктивних причин проживають не за місцем своєї офіційної реєстрації.

Алгоритм дій правоохоронців буде таким: особу не виявили за місцем реєстрації, її оголосили в розшук, викликали через офіційні ЗМІ на допит, розпочали досудове розслідування і заочно засудили.

Обвинувальні вироки можна буде штампувати тисячами!

Тож кожен громадянин України, особа без громадянства чи іноземець, що проживає на території України, буде змушений щодня перевіряти інформацію в ЗМІ, щоб одного дня не виявитися заочно засудженим.

2. Порушується право на особисту свободу (стаття 29 Конституції) через значне збільшення строків тримання під вартою – з 12 до 18 місяців (зміни статті 197 КПК).

Підозрювані особи, вина яких ще не доведена, будуть набагато довше триматися в СІЗО, часто в нелюдських умовах.

3. Порушеним може бути право на особисту свободу та принцип юридичної визначеності як складова верховенства права (стаття 8 Конституції) через можливість безстрокової (довічної) дії дозволу суду на затримання осіб (зміни до статті 190 КПК).

Зараз така ухвала суду діє лише шість місяців.

4. Можуть бути порушені розумні строки кримінального провадження внаслідок пропонованого збільшення строків досудового розслідування з 12 до 18 місяців, поєднаного із запропонованим порядком обрахунку строків при об’єднанні проваджень (зміни до статті 219 КПК).

Це дозволить слідчим і прокурорам, замість того, щоб швидко і ефективно проводити розслідування, – тримати осіб у невизначеному статусі підозрюваних протягом кількох років.

Цікаво, чи мали змогу бізнес-асоціації і бізнес-омбудсмен ознайомитися з цією ініціативою? Такі пропозиції парламентарів ставлять хрест на всіх ініціативах уряду щодо збільшення інвестиційної привабливості держави. Адже податкова поліція, прокуратура і СБУ зможуть розслідувати справи проти підприємців ще довше.

5. Створюються нові корупційні лазівки для слідчих і прокурорів.

Адже вводиться поняття «особливо складне кримінальне провадження» (зміни до статті 197 КПК), яке буде тривати 18 місяців. Це поняття чітко не визначене, а тому слідчі чи прокурори зможуть визнавати провадження «особливо складним» на власний розсуд (чи залежно від отриманого хабаря).

У разі прийняття законопроекту 5610 можна бути викинути на смітник затверджені президентом Стратегію реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015—2020 роки, Національну стратегію у сфері прав людини та плани дій на їх виконання.

У зазначених Стратегіях глава держави не планував обмежувати конституційні права співвітчизників – а лише їх розширювати, покращувати, удосконалювати…

І найголовніше. Зазначені порушення і обмеження прав людини, закладені у законопроекті 5610, порушують вимоги частини 3 статті 22 Конституції України, яка гарантує: «При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод».

А прокурорсько-президентське дітище не тільки звужує – а повністю нівелює право на захист і право на особисту свободу.

До слова, запропоновані в проекті закону 5610 зміни не є чимось новим для нашої правової системи. Ці положення вже діяли в старому Кримінально-процесуальному кодексі 1960 року.

Тож робоча група, яка розробляла цей законопроект, може вважати своїм ідейним натхненником сталінського прокурора Андрія Вишинського, який відомий тим, що науково обґрунтував тезу: «Особисте зізнання – цариця доказів».

Проект 5610 є антиконституційним, і тому не може бути підтриманий парламентом.

Олександр Банчук, Центр політико-правових реформ, Національне бюро розслідувань України

Герой нашего времени. Почему #Порошенко до сих пор не наградил Юрия Иванющенко. Расследование

Yura-Enakievskii1-500x291

В прошлом году в Украине только 32 человека из осужденных за коррупцию получили реальные сроки.

Такую информацию на днях обнародовал возмущенный генпрокурор Юрий Луценко. Информация действительно шокирующая, однако есть вещи, о которых генпрокурор предпочитает молчать, но которые шокируют еще больше. Это, прежде всего, судьба соратников Януковича. Ни один из них так и не был наказан, включая и самых одиозных вроде Юрия Иванющенко.

Как известно, Иванющенко, он же Юра Енакиевский, является один из ближайших соратником экс-президента Виктора Януковича и криминальным авторитетом на Донбассе. В настоящий момент Иванющенко формально находится в международном розыске, включен в санкционный список Евросоюза. Но ни для кого в Украине не секрет, что дела против Иванющенко в стране не расследуются, и что он продолжает вести бизнес, используя для этого своих людей в новой власти. Об этом открыто пишет пресса, но правоохранительные органы всегда пропускают подобную информацию мимо ушей. И даже Юрий Луценко никогда не возмущается.

Разгадка лояльности окружения президента в том, что Иванющенко нашел свою нишу и при новой власти, играя важную для Банковой роль на Донбассе.

Так, по информации журналиста Дениса Казанского, именно Иванющенко через «своего» нардепа Олега Недаву «продвиает» политтехнологический проект Банковой – партию «Наш край». Олег Недава, будучи членом БПП, даже не стесняется публично выгораживать Иванющенко, заявляя, что у правоохранительных органов нет доказательств его преступной деятельности.

Кроме политического, Иванющенко активно помогает власти решать и другой вопрос — «угольный», для чего у него есть целый мэр — мэр Павлограда Анатолий Вершина. Бывший милиционер, который в своем время познакомился с Иванющенко на почве общих криминальных знакомых, сейчас является одним из главных «подельников» беглого авторитета в стране и одним из «адвокатов», неустанно доказывающим в высоких кабинетах важность и нужность Иванющенко для новой власти.

«Павлоградуголь» — крупнейшее в Украине угледобывающее предприятием, в состав которого входит 10 шахт. Предприятие осуществляет добычу угля на территории Павлоградско-Петропавловского угленосного района Западного Донбасса. Но ценность предприятия не в его размерах, а в том, что «Павлоградуголь» сейчас де-факто монополист в сегменте добычи угля газовой группы. В 2016 году предприятие добыло 18,41 млн тонн такого угля, что составляет 65% от общей добычи в стране.

И именно благодаря запасам угля газовой группы в регионе, через Павлоград сейчас легализируется значительная часть такого топлива, которое поступает контрабандой из неподконтрольных территорий. При этом никто иной как группа Иванющенко-Вершины обеспечивает бесперебойную работу критически важной для экономики страны схемы, беря на себя негатив сотрудничества с террористами.

Еще со времен Януковича весь Донбасс окутан политическими, бизнесовыми и криминальными сетями одиозного авторитета. И эти сети сейчас работают на Порошенко за скромную в принципе цену – безопасность Иванющенко и его бизнесов.

Более того, благодаря такой покладистости, за три года, прошедшие с момента Майдана, Иванющенко стал для Банковой незаменимым человеком. Даже критически важным. Ведь во многом с его помощью и его деньгами новому режиму удается держать под контролем ту часть Донбасса, которую не контролируют боевики ДНР.

При этом Иванющенко «рулит» мятежным регионом не только в ранге персоны «нон-грата» в ЕС, но и находясь при этом в России. Такой себе герой новой Украины, засланный в тыл врага. И есть даже что-то глубоко несправедливое в том, что он до сих пор остается без государственных наград.

Юрий Левша, Национальное бюро расследований Украины

#Порошенко бьет по свободе слова. Расследование

poroshenko-chort1-500x346

 

Несмотря на выходные дни, эта новость распространилась со скоростью лесного пожара. При этом были существенно сгущены краски. Например, на одном из интернет-сайтов было написано буквально следующее: «Порошенко поручил Кабинету Министров подготовить законопроект, позволяющий блокировать доступ к любому сайту, любому телеканалу и любым печатным СМИ на территории Украины».

Внимательное чтение указа приводит к выводу, что это не совсем так и норматив направлен, прежде всего и главным образом, на укрепление кибербезопасности и защиту от хакерских атак критически важных информационных систем, например, систем управления воздушным движением или атомных станций. На первый взгляд, средств массовой информации это не касается, как следует из названия документа. Тем более это не касается печатных СМИ и телевидения.

Но некоторые положения этого опуса выписаны так, что их можно с успехом использовать для наезда на неугодные СМИ и для зажима свободы слова, прежде всего в отношении интернет-изданий. Если учесть, что все современные медиа, включая печатные СМИ и телевидение, в той или иной мере связаны с Интернетом, удар по свободе слова и неугодным СМИ может оказаться сильным.

Ситуация усугубляется двумя секретными пунктами, не подлежащими публикации. Это крайне подозрительное обстоятельство. В этих пунктах может содержаться все что угодно, вплоть до «наезда» на СМИ и передела медиарынка.

Время тоже выбрано подозрительно «удачно»:  масштабная критика в адрес Порошенко, его возрастающая неустойчивость, политическая и социальная нестабильность в стране вообще.

Складывается впечатление, что, прикрываясь важнейшей проблемой обеспечения кибернетической безопасности в условиях войны, власть намеревается получить средство для затыкания ртов несогласным.

Порошенко подписал указ № 32/2017 от 13 февраля 2017 года о введении в действие решения СНБО «Об угрозах кибербезопасности государства и неотложных мерах по их нейтрализации» от 29 декабря 2016 года.

Нормативом предписывается безотлагательно подготовить и установить на законодательном уровне требования по киберзащите объектов критической информационной инфраструктуры. Речь также идет об определении прав и обязанностей основных субъектов обеспечения кибербезопасности, собственников (распорядителей) объектов критической информационной инфраструктуры, механизма взаимодействия между ними во время выявления, предупреждения, предотвращения кибератак и киберинцидентов, устранения их последствий, о введении ответственности за нарушение требований киберзащиты соответствующих объектов. Указ предписывает Кабинету Министров в установленном порядке внести на рассмотрение Верховной Рады соответствующий законопроект.

В документе содержится весьма любопытное и одновременно шокирующее требование. Речь идет об обеспечении выполнения в месячный срок задания, предусмотренного Постановлением Кабмина от 23 августа 2016 года № 563 «Об утверждении Порядка формирования перечня информационно-телекоммуникационных систем объектов критической инфраструктуры государства». Предписывается также привлечь к ответственности лиц, которые не обеспечили выполнение этого задания в установленный постановлением срок.

Попробуем перевести сию норму с канцелярита на понятный для рядового гражданина язык. В стране уже три года идет хоть и необъявленная, но война. Государство-агрессор применяет против Украины не только танки, артиллерию, системы залпового огня и прочие стреляющие устройства, но и средства кибернетической войны. Эти средства используются против информационно-телекоммуникационных систем, применяемых в авиации, включая управление воздушным движением, в энергетике, включая атомные станции, на железнодорожном транспорте, в государственных реестрах и так далее.

В то же время, как следует даже из самого названия упомянутого выше Постановления Кабмина № 563, по состоянию на конец августа 2016 года отсутствовал полный перечень тех информационно-телекоммуникационных систем объектов критической инфраструктуры государства, которые надлежит защищать вообще, тем более в условиях войны. Насколько можно понять из текста нынешнего указа Порошенко, с тех пор дело не слишком сдвинулось с места и такого перечня по-прежнему нет. Атас!

Кстати, решение СНБО «Об угрозах кибербезопасности государства и неотложных мерах по их нейтрализации» от 29 декабря 2016 года, которое введено в действие указом Порошенко, было принято после того, как в декабре 2016 года имело место вмешательство предположительно российских хакеров в работу информационной системы международного аэропорта Борисполь. Очевидно, что такое вмешательство могло привести к непоправимым последствиям. С тех пор прошло два месяца — и ничего!

Кроме того, решением СНБО, введенным в действие указом, предусматривается целый ряд мер.

В частности, речь идет об отказе от использования в информационно-телекоммуникационных системах объектов критической инфраструктуры и в государственных органах вообще программных продуктов, разработанных в государстве-агрессоре, то есть в России. В целом это вполне разумно. Нельзя же на самом деле на четвертом году фактической войны с Москвой пользоваться антивирусником Касперского в критически важных для государства информационных системах.

Правда, уже звучат призывы запретить обывателям пользоваться «Одноклассниками» и «В контакте». Но подобные идеи «задвигает» небезызвестный Шкиряк, и этим, как говорится, все сказано.

Национальному банку предписывается разработать и внедрить меры, направленные на полный отказ от использования платежных систем государства-агрессора. На первый взгляд, это правильно и очень патриотично. Но есть одно важное обстоятельство в виде наших заробитчан, количество которых в России исчисляется в миллионах. Правда, хотя бы приблизительное число наших трудовых мигрантов в России доподлинно неизвестно, поскольку власти на это глубоко наплевать. Можно по-разному относиться к тому, что наши трудовые мигранты работают в России. Но главной причиной является отсутствие работы в Украине. Надо отдать должное стране-агрессору, она к нашим заробитчанам относится иногда более уважительно, чем родное государство. Например, российские банки даже ввели специальные платежные системы, удобные для пользования заробитчанами и членами их семей. Через эти платежные системы трудовые мигранты осуществляют значительную часть денежных переводов в Украину. Если этот канал перекрыть, то вместо легального перевода денег расцветет криминал вокруг перевозки наличных денег через границу. Но наша власть, повторим, не интересуется судьбой своих граждан, дающих, к тому же, значительные валютные поступления в экономику страны.

Предлагается пойти дальше и приступить к разработке и внедрению программного обеспечения отечественного производства. Речь идет об операционной системе, антивирусных программах, программах бухгалтерского учета и документооборота и так далее. Также предписывается создание единого основного и резервного защищенных центров хранения информации государственных электронных информационных ресурсов. Планируется унифицировать информационно-коммуникационные средства для потребностей органов государственной власти и интеграции государственных информационных ресурсов.

Намечается в течение года создать и развернуть национальную телекоммуникационную сеть, а также подключение к ней информационно-коммуникационных систем органов государственной власти, других государственных органов, учреждений и организаций.

Указанные меры и задачи будут включены в Национальную программу информатизации на 2018—2020 годы, которую вскоре планируется вынести на рассмотрение Совета нацбезопасности и обороны.

В этом месте необходимо сделать некоторые комментарии. Как сказано выше, несмотря на актуальность проблемы кибербезопасности, особенно в условиях войны, ее решение фактически стоит на месте, поскольку даже с перечнем критически важных информационных систем чиновники никак не могут определиться до сих пор. В этом смысле гротескно смотрится старинная чиновничья забава, состоящая в написании, рассмотрении и утверждении очередной программы, призванной «расширить», «углубить», «усилить» и так далее. Пока идут эти кабинетные игры, агрессор, повторим, вмешивается в систему управления воздушного движения, а завтра с таким же успехом может влезть в управление энергосистемой или атомной станцией.

К тому же все эти «программы» отвлекают внимание общественности от олигархического сговора, нанесшего вред, в том числе, национальной безопасности. Напомним, как недавно разгорелся, но затем утих скандал вокруг «Укртелекома», который в 2012—2013 годах через австрийскую фирму-«прокладку» прибрал к рукам Ахметов. Не будем вдаваться в вопрос о том, «на фига козе баян», то есть зачем Ахметову, в дополнение к металлургии, тепловой энергетике, горнодобывающей и угольной промышленности, футбольному клубу и прочим газетам, заводам и пароходам, понадобился еще и раздолбанный «Укртелеком» с его древними телефонными проводными линиями и отвратным Интернетом, которые неуклонно теряют клиентов и требуют огромных средств на модернизацию. Очевидно, это тот самый случай, когда «жадность фрайера сгубила».

Над этим можно было бы посмеяться, если бы не то важнейшее обстоятельство, что государственная спецсвязь проходит именно по каналам «Укртелекома». В этом смысле приватизация «Укртелекома» была самым настоящим государственным преступлением! Ведь в руках «частной лавочки», хозяином которой является весьма неоднозначный с точки зрения сепаратизма на Донбассе олигарх, оказалась государственная спецсвязь!

Правда, в инвестиционных условиях при «прихватизации» предполагалось, что новый «эффективный собственник» за свой счет создаст и передаст государству современную систему спецсвязи. «Эффективность» собственника пока что выражается только в постоянном повышении тарифов на проводную связь и радиовещание, качество которых от этого особо не улучшается, зато клиентская база неуклонно сокращается, что ведет к дальнейшему повышению цен. Что же касается инвестобязательств, то наши олигархи никогда не были такими «лохами», чтобы их выполнять. В результате обещанную новую систему спецсвязи государство так и не получило, о чем недавно разгорелся скандал. Скандал со временем утих, но данных о том, что государство получило, наконец, обещанную спецсвязь, не поступало. Возможно, это держится в строгой тайне, но почему-то думается, что государство так ничего не получило. Кто сейчас прослушивает спецсвязь, можно только гадать, особенно если учесть, что Украина просто-таки завалена московской агентурой. Итак, скандал утих, зато появилась информации о том, что структуры, близкие к Порошенко, получают ощутимые дивиденды от прибылей ахметовской ДТЭК. Как говорится, комментарии излишни…

Указанные меры можно было бы считать такими, которые направлены на укрепление кибербезопасности страны, конечно, с учетом целого ряда указанных выше и неуказанных оговорок.

Что же тогда так всполошило медиа-общественность в этом нормативе?

Документ содержит ряд завуалированных положений, которые могут быть использованы для зажима свободы слова, выявления и давления на несогласных.

В решении СНБО, введенном в действие указом Порошенко, говорится также о предоставлении правоохранительным органам полномочий относительно внесения обязательных для выполнения предписаний в отношении собственников компьютерных данных, операторов, провайдеров телекоммуникаций, других юридических и физических лиц о немедленном фиксировании данных, необходимых для раскрытия преступления, на срок до 90 дней с возможностью продления этого срока до 3 лет.

Планируется также установить требования относительно предоставления операторам и провайдерам телекоммуникаций по требованию правоохранителей информации, необходимой для идентификации услуг и маршрута, которым была передана информация. Кроме того, предлагается ввести механизм использования в уголовном процессе доказательств в электронной форме, собранных в процессе осуществления оперативно-розыскной деятельности.

Таким образом, поставщика и маршрут поставки услуг провайдеры обязаны будут раскрывать по таким себе «требованиям» правоохранительных органов, например, СБУ. Для этого не нужно даже решение суда, хотя подобное получение информации сравнимо с обыском, для которого решение суда требуется.

Иными словами, любого пользователя, написавшего на каком-нибудь интернет-сайте, например, комментарий, в котором высказываются резкие суждения в адрес Порошенко и его Липецкой фабрики, может быть идентифицирован, а электронная информация об этом может фигурировать в судебном процессе. О том, какие у нас суды, лишний раз напоминать не следует.

Но своего рода «вишенкой на тортике», несомненно, является норма о блокировании (ограничении) по решению суда операторами и провайдерами телекоммуникаций определенного (идентифицированного) ресурса или информационного сервиса. Обращаем внимание на тот факт, что речь идет об информационном сервисе в общем виде, под каковое определение подпадает, например, любое интернет-издание общественно-политической направленности, критикующее власть. Правда, норматив ссылается на необходимость решения суда, но, повторим, отечественная судебная система не дает сколько-нибудь достаточных поводов для оптимизма.

Напоследок еще раз повторим следующее. Прикрываясь, несомненно, важным вопросом обеспечения безопасной работы критически важных для государства, особенно в военный период, информационно-телекоммуникационных систем, власть намеревается протащить нормы, направленные на зажим свободы слова, подавление инакомыслящих и неугодных. По сути, речь идет о наступлении «демократической» власти на демократические права граждан. Нечто подобное, только в более явном виде, пыталась проделать предыдущая власть Януковича, принимая так называемые диктаторские законы, которые взорвали ситуацию и привели к кровопролитию.

Пока трудно оценить, насколько реальным является прохождение указанных норм по зажиму свободы слова через парламент. Но если учесть, что, несмотря на фактическое отсутствие коалиции, многие нужные власти решения протаскиваются коррупционным путем, то ожидать можно всего.

Александр Карпец, интернет-издание «Фраза», Национальное бюро расследований Украины

Диктатор #Порошенко доручив Гройсману розробити законопроект про блокування сайтів

Poroshenko-angl1

 

Президент Петро Порошенко доручив Кабінету міністрів розробити законопроект, який буде передбачати блокування інформаційного ресурсу операторами і провайдерами телекомунікацій  за рішенням суду. Про це повідомляє sprotiv.org.

Про це йдеться в указі президента №32 від 13 лютого 2017 року про введення в дію рішення РНБО «Про погрози кібербезпеки держави та негайні заходи щодо їх нейтралізації» від 29 грудня 2016 року.

Також Порошенко доручив Кабміну затвердити протокол спільних дій суб’єктів забезпечення кібербезпеки, об’єктів критичної інформаційної інфраструктури під час виявлення попередження і припинення кібератак і киберинцидентов, а також при усуненні їх наслідків.

Також у зазначеному рішенні РНБО містяться 2 секретних пункти.

НАБУ та Генпрокуратура не розслідують незаконне збагачення братів Дубневичів, покривають корупцію на Укрзалізниці. Відео

Dubnevychi2

 

Народні депутати брати Дубневичі продовжують заробляти мільйонні статки на Укрзалізниці за сприяння прем’єр-міністра Володимира Гройсмана і через корумпованість правоохоронних органів. Незважаючи на численні заяви в антикорупційні органи, підприємства, пов’язані з народними депутатами продовжують вигравати мільярдні контракти на Укрзалізниці.

Про це на телебаченні заявив народний депутат Віталій Купрій, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Коментуючи останній конфлікт, який виник минулого тижня на засіданні Кабінету міністрів України між очільником «Укрзалізниці» Войцехом Бальчуном та міністром інфраструктури Володимиром Омеляном, нардеп зазначив: «В природі конфлікту в «Укрзалізниці» боротьба за грошові потоки. В 2016 році до мене звернулись люди, які брали участь в тендері на Укрзалізниці і вони не змогли перемогти тому що там люди нардепів братів Дубневичів зараз повністю захопили Укрзалізницю. Я зайнявся цією ситуацією, і побачив, що лише на одній операції, яка відбувалась в березні 2016 року можна було б зекономити 57 млн грн. Тоді були набагато дешевші пропозиції. Тоді ця операція пройшла. Я звернувся тоді в НАБУ. Було відкрите кримінальне провадження, чотири чи п’ять людей було одразу арештовано, однак пізніше вони вийшли під заставу», – розповів депутат.

Народний обранець зауважив, що незважаючи на численні звернення до правоохоронних органів, на Укрзалізниці і далі продовжують заробляти гроші: «В кінці року, після заяви Гройсмана про те, що він тепер контролюватиме всі процеси в Укрзалізниці, всі підприємства, наближені до Дубневичів, які вигравали тендери, знову перезаключають умови контракту і ще мільйони вигрібають з Укрзалізниці. Омельян тоді висловився проти такої ситуації, він не захотів миритися з цим».

Нардеп заявив, що на його думку, прем’єр-міністр України Володимир Гройсман за сприяння президента Порошенка покриває корупцію на Укрзалізниці: «У мене є документ про внутрішнє розслідування, яке провела Служба внутрішньої безпеки залізниці. Він датований червнем 2016 року. Там є висновки, що певні особи, які працювали в Центрі забезпечення підприємства, були наближеними до Дубневичів, один з яких очолює транспортний комітет. І це є конфліктом інтересів, і їх потрібно звільнити. Про це знав Бальчун, про це знали всі. Однак ніхто нічого не робив. Зараз, оскільки пан Гройсман покриває це все зараз, він не вживає жодних заходів, адже копію кожної заяви про злочин я давав ГРойсману. Я думаю, що НАБУ зупинило своє провадження, воно дає можливість розкрадати, тому що отримало дзвінки навіть не від Гройсмана а вище – від президента, оскільки Гройсман – ставленик президента, він очолив корупцію по всій Україні».

Віталій Купрій переконаний, що правоохоронні органи не звертають увагу на корупцію в Укрзалізниці через співучасть у корупційних схемах: «Награбовані гроші з Укрзалізниці будуть не тільки у Гройсмана чи Дубневича. Вони поділяться ними з правоохоронними органами. Адже таку багатомільярдну корупцію неможливо покривати без участі правоохоронних органів. Однозначно, це все робиться разом».

Окрім цього, нардеп заявив, що кошти, заявлені Дубневичами в електронних деклараціях уже вилучені представниками СБУ: «У мене є інформація, яку я зараз буду перевіряти, про те, що велика частина готівкових коштів, задекларованих Дубневичами, була вилучена при обшуку СБУ раніше, і це просто спроба їх легалізувати. З іншого боку, наявність цих грошей свідчить про несплату податків. ГПУ, якби вона нормально працювала, уже б давно відкрила розслідування з цього приводу. Однак поки є Порошенко, коаліція та Гройсман – корупцію на Укрзалізниці будуть прикривати».

Сергій Андрушко показав хто вечорами ходить до адміністрації президента #Порошенко. Відео

poroshenko-chort1-500x346

 

До адміністрації президента напередодні та після ухвалення державного бюджету приходили бізнесмени, судді, прокурори та очільники незалежних комісій.

Про це йдеться у сюжеті Сергія Андрушка з Радіо Свободи у програмі «Схеми», повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Зокрема, 21 грудня 2016 року біля будівлі журналісти помітили авто, яке належить Леоніду Крючкову. Він є рідним братом та партнером бізнесмена Дмитра Крючкова, який з літа перебуває у розшуку за підозрою розкраданні 346 мільйонів гривень «Запоріжжяобленерго».

Раніше депутат Сергій Лещенко писав, що так званим «дахом» для Дмитра Крючкова в оборудках на обленерго виступав близький соратник президента України – депутат Ігор Кононенко.

У телефонній розмові з журналістами Леонід Крючков не захотів повідомити, з якою метою ходив до АП, однак і не спростував факту такого візиту.

За кілька днів до того, як на Банковій з’явилося авто Леоніда Крючкова, до адміністрації президента приходив Гізо Углава — перший заступник директора Національного антикорупційного бюро, яке відкрило справу щодо Крючкова.

Углава запевнив, що в АП спілкувався з юридичним управлінням.

Окрім того, 16 грудня біля адміністрації президента до об’єктиву програми «Схеми» потрапив колишній виконувач обов’язків прокурора Києва Олег Валендюк. На момент зйомок він був першим заступником прокурора Автономної Республіки Крим.

За п’ять днів Валендюк знову прийшов на Банкову, а через два тижні – 3 січня 2017 року – його призначили заступником начальника управління організаційно-аналітичного забезпечення діяльності керівництва департаменту забезпечення діяльності керівництва Генпрокуратури.

Раніше «Схеми» повідомляли, як у розпал протистояння на Майдані Валендюк отримав нагороду від тодішнього генпрокурора Віктора Пшонки.

За день до розстрілу Небесної сотні йому призначили грошову премію «за активну участь у вирішенні нагальних питань прокурорської діяльності в умовах складної ситуації, яка виникла в Україні у зв’язку з масовими акціями протесту».

Валендюк відомий тим, що уникнув люстрації після Революції гідності завдяки судовому рішенню Окружного адміністративного суду.

Також до АП приходив голова Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ суддя Борис Гулько.

Він та низка суддів суду, який він очолює, претендують на посади в оновленому Верховному суді, тестування до якого починаються вже цього місяця.

Знімальна група зафіксувала ще щонайменше два автомобілі біля адміністрації президента, що належать суддям. Одна з автівок – з автопарку Верховного суду України – заїхала на територію адміністрації президента через внутрішній дворик.

Друга автівка стояла біля центрального входу до адміністрації президента. Автомобіль з такими номерними знаками належить Опалинській Ользі Петрівні. Людина з таким же іменем нині працює суддею у Смілянському міськрайонному суді Черкаської області.

Визначатиме переможця майбутнього конкурсу суддів Верховного суду Вища кваліфікаційна комісія суддів України. Цікаво, що її голова Сергій Козьяков теж частий гість Адміністрації президента України.

21 грудня 2016 року Банкову відвідав Костянтин Ващенко – головуючий на Комісії з питань вищого корпусу державної служби, яка обирає переможців на високі державні посади.

Голова Одеської ОДА Максим Степанов також прийшов до адміністрації президента – того ж дня, що й головуючий на комісії, яка його обрала.

Окрім вже перерахованих осіб, на Банкову приходили Микола Супрун, чоловік колишньої депутатки Людмили Супрун та колишній радник ще Віктора Януковича у часи його прем’єрства.

Також в АП були бізнесмен та колишній депутат від фракції «Батьківщина» Олександр Дубовой, нардеп «Народного фронту» Сергій Пашинський та Дмитро Дубінко — заступник генерального директора держпідприємства «Інформаційні судові системи».

Народний депутат Сергій Березенко взагалі має свій кабінет у будинку, де працює президент України.

До нього на прийом приходив депутат від Радикальної партії Андрій Артеменко.

На Банкову також приходили лідер Радикальної партії Олег Ляшко з одним із головних спонсорів партії депутатом Сергієм Рибалком.

Біля Адміністрації президента знімальна група програми зустріла й народного депутата Костянтина Жеваго, нардепа «Народного фронту» Андрія Іванчука та колишнього голову
Держкомпідприємництва за часів президента Януковича Михайла Бродського.

Журналісти звернулися до АП з проханням пояснити мету візиту вищезазначених осіб на Банкову, однак отримали відповідь, що ці дані захищені законом «Про доступ до публічної інформації».

Верховний Суд взявся за позов Гладчука і Шеляженка до Верховної Ради про протиправність монополії адвокатури

pres-Gladchuk-Shelyazhenko-2015-05-500x258

 

Верховний Суд України відкрив провадження у справі за позовом Гладчука Вадима Федоровича, Шеляженка Юрія Вадимовича до Верховної Ради України, Президента України про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями. Цим позовом оскаржується протиправний закон «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», яким передбачено, що виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді. Про це повідомляє sprotiv.org.

Спочатку позов було подано до Вищого адміністративного суду України, де суддя Веденяпін незаконно та протиправно заблокував його розгляд двома ухвалами. Про перегляд обох ухвал позивачі просили Верховний Суд України.

«В результаті Верховний Суд, суддя Волков відкрив провадження за заявою про перегляд ухвали про повернення позову. Подивимось, яким буде рішення. Налаштовані рішуче захистити право на справедливий суд або в Києві, або в Страсбурзі» – каже правозахисник Юрій Шеляженко, – «А от з переглядом ухвали про залишення позову без руху вийшла комічна історія. Ми так сформулювали позовні вимоги, щоб не платити грабіжницький судовий збір: просили про відшкодування шкоди від адвокатської монополії в сумі 1 гривня. Але суддя Прокопенко з Верховного Суду зажадав сплати судового збору без будь-яких законних підстав. Ми подали заяву про роз’яснення його ухвали, а саме, в якій сумі та на яких законних підставах маємо платити судовий збір. Прокопенко відмовився роз’яснювати свою ухвалу, послався на те, що існує формальна вимога додавати до заяви квитанцію про сплату судового збору. Тоді ми додали квитанцію про сплату 1 копійки судового збору і тут же подали клопотання про повернення надмірно сплаченого судового збору в сумі 1 копійка. Прокопенко змушений був винести ухвалу про повернення нам цієї копійки».

Нагадаємо, що 25.11.2015 року президент України П. О. Порошенко подав «Проект Закону про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», яким передбачено, що виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді. 02.06.2016 р. Верховною Радою України було прийнято відповідний закон, а 24.06.2016 р. президент України П. Порошенко його підписав. Гладчук та Шеляженко оскаржили відповідні дії Порошенка та Верховної Ради, посилаючись на те, що такий закон суперечить природному праву позивачів на свободу об’єднання довірителя зі своїм представником у судах без примусу представника до вступу в професійну асоціацію, відповідно до гарантій статті 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 20 Загальної декларації прав людини.

На думку журналіста та громадського діяча Вадима Гладчука, в Україні відбувається руйнація правосуддя та нав’язування кишенькових судів, прокуратури та адвокатури режиму Порошенка. Грабіжницький судовий збір та монополія купки високооплачуваних адвокатів на представництво та захист в суді ускладнюють доступ до правосуддя для більшості людей та перетворюють правосуддя на розкіш правлячого класу, дозовану ручним керуванням судами з адміністрації президента. Суди стають придатком режиму внутрішньої окупації, відпрацьовують вказівки згори щодо безкарності корупційної еліти, безправ’я свідомих українців та політичних репресій.



Close
Приєднуйтесь!
Читайте нас у соцмережах: