Сообщения с тегами ‘Фонд держмайна’

Розробник одіозної бази Фонду держмайна розіграв 19 мільйонів Мінюсту на новий реєстр

tender1

ДП «Національні інформаційні системи» Міністерства юстиції України 28 вересня 2018 року за результатами тендеру замовило ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Медирент» розробку софту на 18,96 млн грн.

Про це повідомляється у системі «Прозорро».

До середини 2019 року створять групу підсистем «Єдиний реєстр засуджених та осіб, узятих під варту» із річною гарантійною технічною підтримкою за 17,54 млн грн. і комплексну систему захисту інформації (КСЗІ) для неї за 1,41 млн грн. Замовник як адміністратор реєстру отримає всі майнові права на створений виконавцем софт.

Ще до аукціону ТОВ «Елеганс Україна» вимагало від замовника прибрати обмеження аналогічних договорів тими, що стосуються «створення/модернізації раніше створених Учасником загальнодержавних реєстрів, або інтегрованих комплексних інформаційних систем управління діяльністю органів влади загальнодержавного рівня». На думку фірми, ця дискримінаційна вимога означала, що аналогічним міг бути визнаний лише договір, укладений з органами влади загальнодержавного рівня. Однак ДП «НІС» відмовилось змінювати тендерну документацію, заявивши, що замовником аналогічного договору може бути будь-яке підприємство, яке замовляло в учасника вищеназвані послуги. В АМКУ скаржник не звертався.

Наразі під словосполученням «інтегрована комплексна інформаційна система» в Україні відома тільки ІКІС Пенсійного фонду, розроблена свого часу компанією «Атлас», яка згодом передала авторські права на систему пов’язаному із нею «НВП «Медирент».

Ціна угоди на 1% нижча від очікуваної вартості закупівлі у 19,20 млн грн.

Єдиним конкурентом на тендері НІС було ТОВ «Інфосейф Інноваційні технології» Катерини Дутканич, Марії Левченко і Віктора Жори, яке принесло аналогічний договір з «Медирентом» про розробку софту Інформаційно-телекомунікаційної системи Пенсійного фонду.

Засновниками «Медиренту» є Юрій Шутка і Роман Коваль, а директором – Юрій Боніславський, який у 2001—2008 роках очолював ДП «Інформаційний центр персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України». Раніше його батько Анатолій Боніславський був замголови правління Пенсійного фонду, а у 2011 році – замдиректора згаданого ДП. Також у «Медиренті» працювала аналітиком Людмила Щипка, яка з 2000 року була замдиректора департаменту надходження доходів Пенсійного фонду.

У наглядову раду «Медиренту», за даними «Prozorro», входить Юрій Хандрос – помічник Станіслава Довгого, коли той був нардепом. Це батько нардепа Олеся Довгого з «Волі народу». Також Хандрос – нинішній партнер Тараса Довгого та дружини іншого нардепа від «Волі народу» Максима Микитася Наталії по фірмі «Ексімгруп лімітед».

За даними системи «Youcontrol», Хандрос значився засновником ТОВ «Софткей Україна», яким нині володіють Анатолій і Дмитро Зараховичі. Крім того, Хандрос реєструвався власником ТОВ «Інфосейф», засновником якої також значився Дмитро Зарахович. Цією фірмою раніше керував Віктор Жора – вищезгаданий співвласник нинішнього спаринг-партнера зі схожою назвою «Інфосейф Інноваційні технології».

Нагадаємо, через платіжний сервіс Зараховичів «UAPay» перераховується оплата витягів із реєстрів Мін’юсту, причому підтримка реєстру речових прав за півроку подорожчала у півтора раза. Ще одна компанія Зараховичів «Ес Ай Центр» фігурує у кримінальному провадженні щодо розтрати  грошей на реєстрах у Мін’юсті.

Крім того, «Медирент» фігурує у кримінальному провадженні про розтрати в Мін’юсті та ПАТ «Укртрансгаз».

Також «Медирент» розробив Єдину базу даних звітів про оцінку ФДМУ, платний доступ до якої оцінювачам і нотаріусам забезпечують чотири приватні електронні майданчики, що пов’язані між собою і мають один програмний код. Співзасновником одного з них є син екс-очільника КМДА Анатолія Голубченка – Артем Голубченко. Анатолій Голубченко та Олесь Довгий були заступниками мера Києва Леоніда Черновецького.

Три фірми-прокладки, пов’язані з нардепом екс-регіоналом #Яценко, викачали 23 млн на «завантаженні файлів». Розслідування. Відео

tender-palata-new1

 

Спеціалістів з оцінки майна змусили здавати звіти до Фонду держмайна за допомогою сайтів-”посередників”. Процедура виявилась платною, а сайти — пов’язані між собою та з одіозним нардепом Антоном Яценком. Про це йдеться у сюжеті Лесі Іванової «Націнка на Яценка» для телепрограми «Наші Гроші з Денисом Бігусом».

Місяць тому Фонд держмайна запустив Єдину базу даних звітів про оцінку – систему, котра мала побороти ринок «чорної оцінки» і не дати українцям ухилятися від податків.

За законом якщо ти часто купуєш та продаєш нерухомість (продаєш більше 1 об’єкту на рік або продаєш куплене упродовж 3 років), то заплатиш податок  — 5% від вартості майна. Але не ринкової вартості, а тієї, яку визначить професійний оцінювач.

Тож чим нижче оцінка, тим менше податок. Щоб його уникнути у нечесних оцінювачів “купували” оцінки з заниженими до абсурду сумами.

Півроку тому парламент прямо в Податковий кодекс вгатив “реформу” змін у процедурі оцінки. Які до оподаткування не мають стосунку.

Ключова зміна: створення «Єдиної бази даних звітів про оцінку». Оцінювачі мають надсилати до неї звіти про свої оцінки. А база — автоматично порівнює їх з ринковими цінами на подібну нерухомість. Та дозволяє або ні продавати нерухомість за ціною оцінювача.

База належить Фонду держмайна. Однак оцінювач не може просто взяти і передати свої документи. Між ним та Фондом у закон втулили посередника – електронний майданчик (ЕМ). Тепер оцінювач надсилає свій звіт на сайт посередника. Той – передає його в базу.

Оцінювачі не могли зрозуміти – навіщо ці майданчики взагалі потрібні. «Майданчики НЕ надають ніякого сервісу, крім пересилки ваших даних із однієї точки в іншу — це як поштовий ящик» — пояснює Андрій Філін, оцінювач, власник ТОВ “Філін Кепітал Менеджмент”.

Пояснити сенс їх створення не може навіть автор правок, нардеп від БПП Максим Курячий: «Технічні питання – не до мене, я не є проектувальником, я дуже складно орієнтуюсь і програмному забезпеченні, це не для мене”.

На додачу, майданчики виявилися платні.

Раніше оцінювачі теж звітували Фонду. Напряму і безкоштовно, через портал, який адміністрував сам Фонд. Нині цей портал – відключений, замість нього – сайт посередника. Який майже нічим не відрізняється від старого порталу. Але послуга реєстрації звіту – близько півтисячі гривень.

І платити її доводиться двічі: раз оцінювачам, щоб зареєструвати кожен звіт, і ще раз — нотаріусам, просто за те, щоб подивитися чи він є в базі.

Технічно – проплату здійснюють оцінювач і нотаріус. Але по факту ці гроші – і це важливо розуміти – доведеться заплатити клієнту, тобто нам з вами. Обидва рази.

За перший місяць сайти-посередники заробили мінімум 23 мільйони гривень.

І виглядали ці сайти як пов”язані між собою члени однієї групи. Усі три авторизовані Фондом держмайна майданчики давали багато підстав підозрювати і зв’язок, і змову, і узгодження дій та цін.

Наприклад, на двох сайтах лежали файли документів з назвою першого. І усі три сайти мають абсолютно ідентичний програмний код.

Це дивна ситуація, адже мова йде про специфічне програмне забезпечення для роботи саме з новою Єдиною базою Фонду. Яка вірогідність того, що три фірми-конкуренти, випадково розробили абсолютно однаковий софт?

При цьому всім майданчикам-посередникам в рекордні строки погодили необхідні атестації/експертизи/випробування і т.д. бюрократичні процедури, які у звичайному житті, у звичайних компаній тягнуться в рази довше.

Процедура авторизації майданчика складається з двох етапів. Для початку їх має атестувати Держспецзв’язку (ДССЗЗІ). Майданчики працюють із важливими даними, містять персональну інформацію. Тому кожен із них повинен підтвердити Держспецзв’язку відповідний рівень захисту — КСЗІ. Це процедура довга і муторна.

Компанії, котрі отримували такий атестат, підтвержують – уся процедура займає не один місяць. Так, директор ТОВ “Де Ново” (дата-центр DeNovo) Максим Агєєв розповідає: «На побудову самої КСЗІ і на отримання сертифікату ми витратили трохи менше року, десь 9-10 місяців і це досить складна процедура».

Один із найбільш часозатратних етапів — державна експертиза. У «ДЕ Ново», наприклад, вона зайняла 4 місяці. Але майданчики-посередники впорались в середньому за місяць.

Так само швидко майданчики пройшли і другий етап авторизації – у Фонді держмайна. В теорії на бюрократичну тяганину, практичне тестування і ще трохи бюрократичної тяганини — закон дає понад два місяці.

Перший з посередників впорався вдвічі швидше, а ще два майданчики узагалі встановили непереборний рекорд. Їх протестували і авторизували за 1 добу.

Якби всі три фірми-оператори і їхні майданчики були НЕ пов’язані, такий швидкісний сценарій навряд би мав шанс на життя. Однак враховуючи технічні з’язки всіх трьох сайтів, складається враження, ніби один майданчик хоч і фантастично швидко, але все ж проходив якісь випробування — а решті двом погодження взагалі підписали не особливо придивляючись.

Чому знову Яценко?

Те, що відбувається сьогодні – уже не перша спроба реалізації монопольно-посередницької схеми в сфері оцінки. І вже не перший раз ці події пов’язують із іменем народного депутата Антона Яценка. Тут не можемо не процитувати самого Яценка, який в коментарі нашій програмі колись заявив дослівно таке: «По законам розвідки, знаєте: якщо збігів більше, ніж один, то це вже не збіг».

Антон Яценко найбільше відомий як «хрещений батько» Тендерної Мафії – однієї з найвідоміших корупційних схем середини 2000-х. Схеми, котра теж ґрунтувалася на монополії посередників. Щоправда, у держзакупівлях: охочі взяти участь у тендері не могли просто подати документи на конкурс, між учасником і замовником вклинювався приватний посередник, якому учасник змушений був платити за консультації.

На чолі посередників стояла Спілка громадських організацій «Тендерна палата», частину цих ГО заснували Яценко, його сестра і помічник. Та схема також була вписана в закон. І за лише перші півроку вона витягла з кишень учасників тендерів майже мільярд гривень. 2,5 роки її існування могли спричинити збитків на 1 млрд дол.

Українцям – збитки, Яценку – елітна нерухомість. Після цієї оборудки, він розжився палацом на 2 тис кв.м. у Козині та ще купою житлової та офісної нерухомості загалом вартістю у 8 млн. дол. (це без маєтку, докладніше у сюжеті «Тестесховище»).

Схема із тендерною монополією існувала 3 роки. Після того подібну оборудку спробували вперше впровадити в сфері оцінки. Спільнота оцінювачів підняла галас і схему прикрили. Але хороші ідеї так легко не помирають.

Тож у 2013 відбувся друга спроба. Знову прозвучало те ж ім’я. Знову просування схеми в закон, знову схема побудована на монополії. Вона принесла своїм творцям щонайменше 30 млн дол. Далі був колективний позов до суду, а там і революція нагодилась. Схему прикрили… але знову недобили.

Підхід до снаряду №3

Цього разу, ще тільки з’явились перші посередники, а мова знову зайшла за Яценка. По-перше, в логіці схеми простежувалися все ті ж знайомі ще з тендерної палати і з попередніх спроб маркери: посередники, монополія, цементування в законі. По-друге, щонайменше 1 з майданчиків  виявився напряму пов’язаним із близькою нардепу людиною – Володимиром Доброскоком.

Сайт-посередник «Професійна оцінка», створила компанія, заснована Володимиром Доброскоком. Наразі власників змінили, але серед них лишається Ірина Мельничук, заступниця Доброскока в Асоціації «Підприємців Та Промисловців-Постачальників Товарів , Робіт Та Послуг Для Державних Потреб».  Ця сама Асоціація свого часу була одним із членів Тендерної палати. А пізніше Доброскок також заснував «Спілку захисту прав суб’єктів підприємництва», почесним членом котрої став Антон Яценко.

Сам Яценко в коментарі програмі запевнив, що до історії з оцінкою стосунку не має: «Безумовно ні до якої оцінки я відношення не маю і мати не можу. Ви придумайте щось більш цікаве, а то так пальцем в небо ніби як несолідно. З Доброскоком я уже років так вісім, мабуть, не бачив і не чув. Доброскок ніколи не був моїм, там, партнером бізнесовим. Цікаво чути, чесно сказати».

Але ж ви пам’ятаєте – «якщо збігів більше, ніж один…»

Чому Модуль працює – але «чорні оцінювачі» теж?

Час від часу Фонд публікує дані про виявлені занижені оцінки. Ніби звітує: “система працює, модуль заниження відловлює, з чорними оцінювачами успішно боремося”.

Так, наприклад, був опублікований звіт по квартирі в новій елітній печерській багатоповерхівці  «Джек Хауз», яку розписали в звіті як хрущовку на периферії, 1965го року, 450 дол/кв.м замість реальних ринкових 2 тис дол. Або інший приклад – квартира у ЖК «Лікоград», якій приплюсували  зайві 30 років – і так відмінусували половину ринкової вартості. У ФДМУ запевняють: ці кейси були виявлені завдяки модулю, обманути систему не варто й пробувати.

Ми перевірили одну з квартир, якими звітує про перемогу ФДМУ. Квартира на понад 100 кв.м. в центрі столиці, по вулиці Гончара. Будинок старий, однак не з дешевих. Квадратний метр — 1,5 тис дол. Ринкова вартість такої квартири – більше 150 тис дол. Але оцінювачі посвідчили у три рази дешевше. Квартиру розписали в звіті як хрущовку на задвірках, стан «незадовільний, ветхий».

Про цю квартиру Фонд теж прозвітував, як про перемогу. Мовляв, що оцінювачам не вдалося надурити систему. Але навіть у документах, опублікованих самим фондом у переможному звіті, видно, що система пропустила оцінку, занижену тричі. У лівому кутку – дата 10.08.2018, це дата реєстрації звіту в системі. В правому кутку — той унікальний номер, який система видає коли приймає звіт. Хоч бери й оформлюй продаж.

Його, згідно з даними майнового реєстру, власне і оформили. У той же день.

«Наші гроші» навідалися на фірму, котра робила оцінку – ПП «Меркурій партнерс». Там на наше прохання оформити оцінку «подешевше», цілком спокійно відповіли, що з новою системою зовсім дешево не вийде – але можна оформити так, щоб частково відкосити від податків, головне наперед домовитися з нотаріусом: «Якщо вона прийме оцінку – я поставлю поза населеним пунктом, я поставлю ще куди б не йшло якийсь мінімум», — запропонувала нам в офісі «Меркурія» Аліса Гринчук. Однак почувши питання про звіт по оцінці квартири на Гончара, Гринчук у буквальному сенсі слова виштовхала  журналістів з офісу.

Аліса Гринчук і ПП «Меркурій Партнерс», до речі, вже відомі глядачам «Наших Грошей» завдяки історії з квартирами Нацгвардії. Тоді приватна оцінювачка Гринчук постановила: квартири в елітній новобудові в центрі Києва – коштують стільки ж, як і економ-клас на опушці лісу. Вгадайте – котрі квартири дісталися нацгвардійцям? Її звіт підтвердила фірма «Меркурій», що й недивно – власник фірми виявився співмешканцем Гринчук. Цікаво, що самій Гринчук минулого року анулювали сертифікат суб’єкта оціночної діяльності. Наразі її в списку сертифікованих також немає. Але це аж ніяк не заважає їй і далі провадити оціночну діяльність на фірму, до котрої вона юридично стосунку не має – а на котрій її по факту називають «начальницею».

Як не заважає їй поки що і перевірка Фонду. У відповіді на запит програми, в Фонді повідомили, оцінювачів, яких відловили на заниженні, відправляють на рецензування звіту.  Для рецензування у суб’єкта оціночної діяльності запитують сам звіт про оцінку. У разі його ненадання оцінювача відключають від бази. Всього нині в “списках” — півдесятка оцінювачів.

«Меркурій» під жодні перевірки — не потрапив.

Леся Іванова, bihus.info

Фонд держмайна підсадив на базу оцінки друзів Антона Яценка, — розслідування

tender-palata-new1

 

Фонд держмайна авторизував електронні майданчики  “Професійна оцінка” (оператор – ТОВ “Про закупівлі”) та  “Експрес оцінка” (оператор – ТОВ “Акцепт онлайн”). Про це повідомляє сайт ФДМУ.

ТОВ “Про закупівлі” з’явилося у березні 2016 року. Бенефіціарним власником компанії значиться киянка Ірина Мельниченко. Співзасновниками разом із Мельниченко зареєструвалися Ігор Абражан із Донецька та син екс-очільника КМДА Анатолія Голубченка Артем Голубченко, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

ТОВ “Про закупівлі” зараз є співзасновником ТОВ “Фінансова компанія “Тендерфінсервіс”. Керівником останньої у лютому 2017 року, за даними Уoucontrol, став колишній член Тендерної палати Володимир Доброскок, детальніше якого можна прочитати ось тут. Нагадаємо, Доброскок засвітився у більшості схемних кейсів за часів існування Тендерної палати, яка в 2000-их мала монопольний контроль за державними закупівлями. Після Майдану Доброскок в прямому сенсі слова залишився поряд із колишнім “хрещеним батьком” Тендерної палати, а нині народним депутатом – Антоном Яценком: тесть Яценка та Доброскок володіють нежилими приміщеннями у столичному бізнес-центрі “Ботанік тауерс”.

ТОВ “Акцепт онлайн” створене у квітні 2016 року. Власницями фірми значаться Богдана Гасянець та Наталія Лазун.

Нагадаємо, з 18 липня ФДМУ закрив безплатний реєстр оцінки, куди вносили дані про оцінку майна оцінювачі. Паралельно без жодного перехідного періоду Фонд відкрив Єдину базу даних звітів про оцінку та їх використання. Увійти в нову базу можна лише через електронні авторизовані майданчики, операторами яких є недержавні фірми, а приватні прокладки. Один вхід в базу коштує 390 грн, гроші ідуть в кишеню операторів.

Як повідомляли “Наші гроші”, до кінця липня увійти в базу можна було лише через одну фірму ПП “Ві Ай Пі Департамент”. За 10 днів компанія на оцінювачах та нотаріусах заробила понад 5 млн. грн. Антимонопольний комітет зараз перевіряє ФДМУ щодо дотримання вимог законодавства під час створення, впровадження та функціонування Єдиної бази та підключення до неї електронних майданчиків.

Прокладочний схематоз Віталія Трубарова з Фонду держмайна. Розслідування

Trubarov1

 

Приватна фірма заробила понад 5 млн грн за 10 днів платного доступу до державної бази оцінки майна.

На днях оцінювачі та нотаріуси заявили про нову корупційну схему у Фонді держмайна. З 18 липня ФДМУ закрив безплатний реєстр оцінки, куди вносили дані про оцінку майна. І без жодного перехідного періоду відкрив Єдину базу даних звітів про оцінку та їх використання.

Увійти в нову базу можна лише через авторизований електронний майданчик «Оцінка.online», оператором якого є не державна фірма, а приватна прокладка «Ві Ай Пі Департамент». Ця фірма бере за свої послуги 390 грн. за кожне звернення до бази.

20 липня 2018 року «Наші гроші» поцікавилися в ФДМУ, як сталось, що приватна фірма сіла на «оціночний» грошовий потік. 30 липня ми отримали відповідь ФДМУ, яка показала, що Фонд робить все можливе, аби приховати інформацію та не сказати нічого по суті.

Зокрема, ми запитували, чому вхід до Єдиної бази даних звітів про оцінку став платним? Чим керувався ФДМУ при визначенні ціни в 390 грн.?

На що ФДМУ відповів, що «правовідносини суб’єктів оціночної діяльності з отримання послуг авторизованих електронних майданчиків здійснюються відповідно до цивільного та господарського законодавства», а «питання щодо контролю вартості послуг регулюються відповідно до положень закону «Про антимонопольний комітет України». Нагадаємо, АМКУ вже перевіряє законність дій Фонду в цій ситуації.

За даними, оприлюдненими самим ФДМУ, першим і єдиним запрацював електронний  майданчик «Оцінка.online». Відтак, ми запитали, на яких умовах обиралися електронні майданчики та з ким конкурували.

На це Фонд теж не дав відповіді, а появу фірми пояснив так: в оператора електронного майданчика мала бути «комплексна система захисту інформації з підтвердженою відповідністю згідно із ЗУ «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах». Станом на дату запуску Єдиної бази, 18 липня 2018 року, таку систему мав лише оператор ПП «Ві Ай Пі Департамент».

Також «Наші гроші» поцікавилися, чи отримує ФДМУ чи будь-яка інша державна чи комунальна структура кошти, отримані від платних входів до Єдиної бази даних звітів про оцінку? Якщо так, то яка і скільки?

На це питання Фонд не відповів, проігнорувавши його.

«Наші гроші» підозрювали, що десь так воно і буде, тому запитали ще раз, перефразувавши питання – які умови співпраці електронних майданчиків та ФДМУ? На що Фонд послав нас вивчати «Порядок ведення єдиної бази звітів про оцінку» та «Порядок авторизації електронних майданчиків», де, зрозуміло, жодного слова не сказано, чому всі гроші осідають у кишенях приватної фірми.

І лише на питання про кількість звітів ФДМУ відповів чітко: «станом на 27 липня 2018 року до Єдиної бази даних звітів про оцінку суб’єктами оціночної діяльності внесено інформацію про більше 7 тис. звітів про оцінку майна з метою їх реєстрації».

Тож нескладно підрахувати, що лише від оцінювачів за 10 днів існування електронного майданчика ПП «Ві Ай Пі Департамент» отримало щонайменше 2,7 млн грн. Цю суму треба помножити на два, оскільки кожна оцінка потім перевіряється нотаріусом, який теж звертається до бази, тобто теж мусить платити «прокладці» 390 грн.

Також слід враховувати багаторазові звернення, оскільки система не завжди реєструє користувача з першого разу.

Відтак, за найскромнішими підрахунками, «Ві Ай Пі Департамент» за 10 днів роботи заробив понад 5 млн. грн.

За час, поки до «Наших грошей» ішла відповідь ФДМУ, ми спілкувалися з оцінювачами та аналізували документи, які регулюють появу платної бази.

Тож на деякі питання можемо дати відповідь і без раптово занімілого ФДМУ.

Фонд Держмайна поставив себе вище від Кабміну

Інформація про оцінку майна, звіту про експертну грошову оцінку земельних ділянок має вноситися до єдиної бази звітів про оцінку безперешкодно та безоплатно. Це прописано в чинній постанові Кабміну №358. Відтак, використання фірми-посередника та платний доступ до бази порушує цей нормативний акт. По суті, зараз оцінювачів та нотаріусів змусили вносити неправомірну плату за безоплатну послугу. При цьому, приватна фірма «Ві Ай Пі Департамент» не укладає з користувачами бази жодних договорів, відтак, власник авторизованого майданчику отримує надприбутки, але нічим не  зобов’язаний своїм клієнтам.

Як заявило «Українське товариство оцінювачів», з огляду на положення закону «Про доступ до публічної інформації» доступ до неперсоніфікованої інформації Єдиної бази даних звітів повинен бути відкритим, із публічним неавторизованим доступом до неї необмеженого кола осіб. Адже більшість інформації з основних державних реєстрів (наприклад, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного реєстру юросіб, Єдиного реєстру громадських формувань) є відкритою для всіх користувачів або безкоштовно, або за символічну плату.

Плату отримує приватна фірма, не готова до роботи

Система постійно «грає в рулетку» – може списати 390 грн, навіть коли  вона не реєструє звіт – тобто, база «з’їдає» гроші за послугу, яку не надала. ФДМУ заявив, що оцінювачі мають право зареєструвати звіти повторно безкоштовно, але механізму безкоштовної реєстрації не створив. За інформацією на ринку, цього механізму і не буде, оскільки така ситуація забезпечує більші надходження приватній фірмі-оператору.

Також є проблема з реєстрацією користувачів: програма не зчитує електронні ключі, не реєструє інформації про кваліфікаційні свідоцтва оцінювачів. Неможливо зареєструвати оцінювача як працівника кількох фірм, що займаються оцінкою, хоча по закону це не заборонено. Також у базі неможливо зареєструвати звіт з експертної грошової оцінки земельної ділянки.

Ще оцінювачі відзначають незадовільну роботу техпідтримки. Зокрема, після 18:00 щодня техпідтримка не відповідає на виклики, а саме підприємство «Ві Ай Пі Депаратмент»,  як стверджують оцінювачі, неможливо знайти за місцем реєстрації. При цьому, у рахунку на 390 грн, які знімають з користувачів бази прописано «консультативні послуги». Яких оцінювачам та нотаріусам не надають. Крім того, «Оцінка.online» створено на базі фірми «Ві Ай Пі Департамент», яка сама є оцінювачем, а це – прямий конфлікт інтересів, оскільки є ризик, що компанія може працювати лише з колом «потрібних» оцінювачів.

Завищена вартість послуги

Як і ким виводилася ціна за доступ до бази, Фонд не розповідає. При цьому, розмір такої плати має бути співставний з оплатою за інші подібні адміністративні послуги та враховувати соціально-економічну ситуацію в державі. Будь-яка людина, що хоче оцінити та продати майно, має заплатити 390 грн оцінювачу лише за те, щоб той вніс дані про його майно в базу, ще 390 грн, якщо база оцінювача «не прийме». Потім 390 грн – нотаріусу. Відтак, лише за один раз продавець майна без оплати послуг нотаріуса та оцінювача має витратити 1170 грн, які підуть в кишеню приватній фірмі.

Оціночна спільнота говорила і говорить, що послуги майданчиків мають коштувати до 0,5% мінімальної заробітної плати за одну послугу. Що підводить до ще одного моменту.

Проігнорована думка  спільноти оцінювачів та  АМКУ щодо Єдиної бази

Зокрема, «Порядок ведення Єдиної бази» та «Порядок авторизації електронних майданчиків», до якого нас відсилає ФДМУ, не пройшов погодження Антимонопольного Комітету та не мав широкого обговорення оціночною спільнотою.

Відповідальний за схему

Фонд держмайна очолює в.о. Віталій Трубаров. На початку 2000-х він працював у представництві ФДМУ в Донецьку, потім – у регіональному відділенні Фонду в Донецькій області, 2009-го – у податковій інспекції Ворошиловського району Донецька. Реєструвався керівником донецької обласної організації Народно-демократичної партії та ГО «Донецька обласна громадська організація федерація «Карате».  З 2010 по 2015 роки Трубаров очолював регіональне відділення ФДМУ по Києву. За фактом зловживання службовим становищем Віталієм Трубаровим при наданні в оренду та приватизації державного майна (частини приміщення Міністерства агрополітики на Хрещатику під ресторан) відкрито кримінальне провадження за ч.2 ст. 364 («Зловживання владою та службовим становищем»).

Аліна Стрижак, «Наші гроші», Національне бюро розслідувань України

#Порошенко та державний Укрексімбанк рятує мільйони Андрія та Сергія Клюєвих. Розслідування

Kluevi2-500x314

 

Поки правоохоронці шукають Андрія і Сергія Клюєвих, найближчих соратників екс-президента Віктора Януковича, державний Укрексімбанк допомагає братам-регіоналам врятувати їхні гроші
Лічені люди в Україні — переважно слідчі Генпрокуратури (ГПУ) — знають, що екс-президент Віктор Янукович втікав із України двічі.

Уперше він залишив територію країни 22 лютого 2014 року в районі Урзуфа на Азовському морі. Потрапивши в Росію, утікач провів там менше доби в компанії російських кураторів і повернувся до Криму на літаку, приземлився на військовому аеродромі Гвардійське під Сімферополем, який орендує Чорноморський флот РФ. Оцінивши ситуацію на місці, Янукович на військовому кораблі відбув до РФ. Причини короткого повернення екс-президента в Крим невідомі, можливо, його хотіли використати для звернення до російської армії по допомогу.

В «останній шлях» з України в Росію Янукович взяв одного з найвірніших соратників — екс-голову президентської адміністрації Андрія Клюєва. З ним, а також його молодшим братом Сергієм президент-утікач почав співпрацювати ще в 1990‑х в Донецькій області. Партнерство стало настільки близьким, що навіть найбільшу цінність — резиденцію Межигір’я — Янукович у результаті оформив на Клюєвих.

Після Майдану брати потрапили під міжнародні санкції. На відміну від багатьох фігурантів санкційного списку, які не мали активів за кордоном, для Клюєвих це стало проблемою: у них знайшли рахунки в швейцарському банку Notenstein Privatbank AG у місті Санкт-Галлен — кожен зберігав там по 13 млн франків (аналог $13 млн). У Клюєвих заблокували і австрійські вклади: $ 2,3 млн і €800 тис. у старшого і €0,461 млн у молодшого.

Вітчизняне правосуддя виявилося куди більш милосердним до втікачів. 2014 року з Андрія Клюєва зняли звинувачення за 115‑ю статтею («Вбивство»), висунуті по гарячих слідах після падіння режиму Януковича і кровопролиття на Майдані. Тепер його звинувачують за 340‑ю статтею («Перешкоджання проведенню зборів, мітингів, демонстрацій»). Брати проходять у справі про привласнення чужої власності — лише завдяки цьому європейці зберігають введені щодо них санкції.

Найближчі партнери Януковича не тільки уникають покарання — їм допомагає виводити з України гроші державний Укрексімбанк.

Дешеві напівпровідники

2007‑го Клюєви викупили у Фонду держмайна (ФДМ) Завод напівпровідників у Запоріжжі — збиралися виробляти кремнієві сонячні батареї.

Брати участь у приватизаційному аукціоні могли компанії, які мають відповідні технології та патенти. Клюєви знайшли таку фірму — Силікон — і вмовили її власника Геннадія Когана купити завод спільно. Придбання коштувало партнерам 220,9 млн грн. Потім брати попросили Когана передати контроль над заводом клюєвській компанії Activ Solar під обіцянку поділитися з ним часткою в цій фірмі зі штаб-квартирою в австрійському Відні. Ніякої частки Коган не отримав.

Пізніше брати наростили Силікону борги і, отримавши право їх вимагати, забрали у свого партнера і цей актив.

Налагодити роботу запорізького заводу вони не зуміли, і сьогодні підприємство має величезні борги та перебуває в стадії ліквідації.

Схожа доля спіткала і Activ Solar. У лютому 2016‑го компанія звернулася в австрійський суд, щоб той визнав її банкрутом. Суд задовольнив прохання: борги компанії становлять € 503,4 млн, а активи оцінені лише в €18,7 млн. Кредиторам пообіцяли відшкодувати протягом двох років лише 20% від суми боргу.

Це банкрутство стало в Австрії найбільшим цього року.

Бізнес по‑держбанківськи

Усі вищеописані банкрутства не означають, що Клюєви втратили величезні кошти. Навпаки, вони вивели з непотрібних компаній майже всі активи. І їхнім спільником у цій справі став державний Укрексімбанк.

У березні 2009‑го клюєвський завод напівпровідників отримав у цій установі дві грандіозних позики: одну на суму 1,5 млрд грн і другу на €230 млн. Банк прокредитував підприємство радянського зразка, абсолютно не тривожачись про те, що двома роками раніше ФДМ продав його лише за 220,9 млн грн.

Укрексім не висловлював занепокоєння з цього приводу — адже старший Клюєв незабаром з депутата перетворився на першого віце-прем’єра.

В результаті сьогодні Укрексімбанк має претензії до заводу напівпровідників на 5,1 млрд грн. Це десята частина всього кредитного портфеля банку.

Відшкодувати втрати фінустанові навряд чи вдасться. Кредит забезпечений «продукцією майбутніх періодів», тобто сонячними панелями, які завод планував провести в 2011—2018 роки.

Якби банк був активнішим, він міг би розраховувати на повернення навіть більшої суми — 13 млрд грн, при цьому вимагати борги не з заводу, який не в змозі щось виплачувати, а з його власника — Activ Solar. Ця компанія володіла сонячними станціями в Україні. Частина з них залишилася в Криму, але ті, що розташовані в Одеській і Миколаївській областях, згенерували в 2015‑му 2,9 млрд грн доходу, з яких близько 2,5 млрд грн — чистий прибуток. Такий бізнес міг би компенсувати всі втрати держави, пов’язані з заводом напівпровідників. Але банк не робить в цьому напрямку нічого.

Справу Укрексіму і запорізького заводу розглядає суд. Банк заявляє, що його задовольнить і малоліквідне майно підприємства. Якщо суд погодиться, фінустанова стане «забезпеченим майном кредитором». За законом такий позикодавець не бере участі в раді кредиторів, контрольованій сьогодні Клюєвими через Activ Solar: брати прагнуть довести до банкрутства завод, щоб зникли його борги.

Інвентаризація показала, що «майно», яким готовий задовольнитися держбанк, здебільшого не існує.

«Банк поводиться [в суді] дуже пасивно»,— каже Євген Кириченко, арбітражний керуючий, якого суд призначив розпоряджатися майном заводу. Представники Укрексіму, мовляв, зі всім погоджуються, не заявляють протестів.

Схвильовані занадто активною позицією самого Кириченка, представники Activ Solar хочуть замінити його іншим арбитражником.

Віталій Шабунін, голова Центру протидії корупції, вважає, що в цій справі Укрексім діє спільно з Activ Solar. Мовляв, з подачі президента Петра Порошенка екс-генпрокурор Віктор Шокін випустив з країни молодшого Клюєва — Сергія. Експерт називає це частиною послідовної політики президента щодо братів. «Було б дивно, випустивши Клюєва, потім намагатися отримати його гроші на користь держави»,— каже Шабунін.

Поведінка влади щодо майна Клюєвих бентежила і Павла Жебрівського, коли він у першій половині 2015‑го працював головою антикорупційного управління Генпрокуратури. Але після президент призначив його військовим губернатором Донеччини, і відтоді ГПУ активами Клюєвих активно не цікавиться.

З Укрексімом Порошенко пов’язаний досить тісно. У серпні 2014‑го він лобіював призначення на пост голови банку Олександра Гриценка і ввів у наглядову раду фінустанови Ігоря Мазепу, гендиректора інвесткомпанії Concorde Capital, і радника голови адміністрації президента Бориса Ложкіна. Незабаром після цих кадрових зрушень держбанк пролонгував до 2024 року борг 388 млн грн корпорації Богдан, яка раніше належала Порошенку.

У наглядовій раді банку вже три роки немає представників Верховної Ради — внесення кандидатур, за словами депутатів, блокує нардеп Ігор Кононенко, близький соратник президента.

У прес-службі Укрексімбанку відмовилися коментувати цю справу. Мовчить і Дмитро Лановий, директор фінустанови по роботі з проблемними активами.

Схеми — це до грошей

Андрій Клюєв завжди вмів «причарувати» держбанки.

Поручителем за укрексимівськими кредитами заводу напівпровідників була Activ Solar. Як заставу компанія віддала банку державні єврооблігації номіналом 1,6 млрд грн. Щоб повернути частину кредиту, Укрексім у квітні 2009 року продав їх Нацбанку, причому за номіналом, хоча їхня ринкова ціна на той момент була 939 млн грн. У результаті втрати держави на цій операції склали 617 млн грн.

З приходом Януковича на посаду президента Клюєв-старший, ставши першим віце-прем’єром, розійшовся ще більше. Очолювана ним рада з інвестицій виділила 200 млн грн заводу напівпровідників як фіндопомогу — щоб сплатити відсотки за кредитами. Гроші перерозподілили із захищених статей держбюджету, призначених на допомогу малозабезпеченим сім’ям та інвалідам. Саме через цю аферу Клюєвих оголосили після Майдану в розшук.

За часів Януковича сонячно-енергетичний бізнес братів успішно розвивався, наростивши виробничі потужності до 700 МВт, що становить 88% від усіх українських сонячних електростанцій з урахуванням Криму. Рентабельність сягала 90% через украй низькі операційні витрати, а також украй високі «зелені» тарифи, за якими держава зобов’язалася викуповувати сонячну енергію у компанії Клюєвих.

Через Раду брати ще і протягли закон, який зобов’язував виробників сонячної електроенергії, які претендують на отримання «зеленого» тарифу в повному розмірі, закуповувати панелі для станцій в українського виробника. А Клюєви зі своїм заводом на цьому ринку були монополістами.

Однак і це не зробило підприємство успішним — його обладнання застаріло. Брати вирішили купити нове — в Китаї, щоб випускати кремнієвий напівфабрикат, з якого в тому-таки Китаї робити панелі. Завдяки українському походженню напівфабрикату завод виконував закон про національну складову виробництва. Заразом Клюєви націлилися придбати техніку й для сонячних станцій.

Для цієї схеми під гарантії Ощадбанку в китайської державної CNBM International Corporation вони отримали товарний кредит на €160 млн, який прийшов до України у вигляді готової техніки.

Загалом Ощадбанк підтримав бізнес Клюєвих через кредити і кредитні гарантії на €500 млн, з них €340 млн припадали на кримські активи. Відтоді банк повернув лише €20 млн, а графік виплати боргу пролонгував. Увесь пакет послуг Клюєвим становить понад 21% кредитного портфеля державної фінустанови.

Коли і це не допомогло, Клюєви почали банкрутувати завод.

Розібратися в цих схемах тепер непросто: у листопаді 2015‑го викинувся з вікна своєї квартири їхній ключовий фігурант — Ігор Сотуленко, екс-голова наглядової ради Укрексімбанку та член аналогічного органу Ощадбанку.

Нові китайці

Сьогодні завод напівпровідників разом із іншими клюєвськими активами може відійти китайцям з CNBM — компанія претендує на все майно Activ Solar в Україні в рахунок несплачених боргів. Її президент Джейсон Джанг раніше заявляв, що CNBM отримала контроль над активами в середині 2014‑го саме в рахунок погашення товарного кредиту перед нею.

Джанг підтвердив, що компанії належать усі активи Activ Solar в Україні. Будь‑яких планів щодо заводу напівпровідників у CNBM немає, як і зв’язків з Клюєвими, стверджує він.

Джерело в Ощадбанку, яке опікується кредитом банку для сонячних електростанцій, запевнило: в документах більшості юросіб, які фігурують у цій справі, кінцевим власником значиться CNBM. Вона ж і обслуговує кредит.

В Антимонопольному комітеті розповіли, що в листопаді 2015‑го дозволили китайцям купити клюєвські сонячні електростанції.

У реєстрі юросіб у чотирьох з десяти станцій у списку засновників дійсно вказана CNBM, але не материнська фірма, а її сінгапурський підрозділ.

Олексій Оржель, голова Української асоціації відновлюваної енергетики, каже: цей підрозділ може представляти кого завгодно, зокрема братів Клюєвих. “Ми просили китайців показати документи, за якими до них перейшли активи. Вони відмовили»,— говорить експерт.

CNBM цілком може представляти інтереси Клюєвих, з якими вони досягли домовленостей, додає Ігор Тинний, власник сонячної та декількох невеликих гідроелектростанцій.

Також можливо, що Клюєви встигли продати китайцям свою компанію Activ Solar. Якщо станції генерують більше €80 млн чистого прибутку, то передача їх у рахунок погашення товарного кредиту на €160 млн — це явне заниження вартості активу, а отже, спроба заховати реально отриману за них від CNBM суму.

У будь-якому разі тепер долю клюєвських станцій визначать переговори української влади з китайською держкомпанією. Остання вже готова звертатися в міжнародні судові інстанції.

Іван Верстюк, Сергій Лещенко, Національне бюро розслідувань України

Екс-главу Фонду держмайна Валентину Семенюк-Самсоненко застрелили кілери Коломойського?

Semenuk-Valentina1Екс-глава Фонду держмайна Валентина Семенюк-Самсоненко знайдена мертвою в своєму будинку в селі Чайки (Києво-Святошинський район).

Про це повідомив журналістів керівник прес-служби головного управління МВС Київської області Микола Жукович.

«Я підтверджую, що вона знайдена мертвою. На місці працює слідчо-оперативна група», — сказав він у коментарі агентству в середу.

Він відмовився повідомляти будь-які подробиці події.

Відповідаючи на запитання про те, хто ще перебував у будинку, Жукович сказав: «Вона була одна».

Семенюк-Самсоненко застрелили у підборіддя з мисливської рушниці.

Раніше Семенюк-Самсоненко тривалий час конфліктувала з мафіозною групою Приват Ігоря Коломойського, повідомляєНаціональне бюро розслідувань України.

Раніше у подібний спосіб був вбитий прокурор Дніпропетровської області Володимир Шуба, що теж перейшов дорогу приватівцям.

Бахматюк встиг продати недобудований корпус на двох гектарах у Києві перед тим, як його забрав суд

Суд визнав недійсним продаж об’єкта незавершеного будівництва, що займає 1,82 га на вул.  Кільцевій, 1, Компанії «Райз» і подальший перепродаж його фірмі «Бифлай». Про це свідчить постанова Вищого господарського суду України від 19 листопада 2013 року.

ФДМУ у 1997 році за 649 тис грн. продав недобудований господарський корпус з блоком соціально-культурного призначення загальною площею 6278,2 Спільному українсько-британському підприємству у формі ТОВ «Райз-Інвест».

У 1998 році «Райз-Інвест» продав об’єкт ПП «Агропостачання», яке через місяць перепродало його ЗАТ «Компанія «Райз», яка зобов’язалася завершити будівництво спочатку до 2005 року, а потім до серпня 2011-го. Зауважимо, що компанії було заборонено продавати об’єкт і ділянку до завершення будівництва і введення його в експлуатацію. Проте у грудні 2011 року компанія «Райз» продала приміщення ТОВ «Бифлай».

У червні 2012 року Фонду держмайна перевірка виявила, що об’єкт незавершеного будівництва демонтовано. Прокурор звернувся до суду, заявляючи, що компанія «Райз» не виконала своїх обов’язків, а продаж фірмі «Бифлай» – незаконний.

Суд задовольнив позов прокуратури. Він мотивував своє рішення тим, що компанія «Райз» у встановлений строк не завершила будівництва, чим порушила умови договору. Крім того, не ввівши об’єкт в експлуатацію, фірма продала його, хоча законом передбачена пряма заборона таких дій.

Основним власником ПАТ «Компанія «Райз» є кіпрська компанія «UkrLandFarming PLC», яка належить Олегу Бахматюку.

ТОВ «Бифлай» з літа цього року припинило своє існування. Головою ліквідаційної комісії була засновниця і директор фірми Тетяна Хчоян.

 

Наші гроші

 

Як Михайло Чечетов у 2005 році являвся з повиною. Документи

Покаянні свідчення голови Фонду держмайна є символом можливостей реформування країни, які були у нової влади у 2005-ому. А ще — символом того, як безкровна громадянська революція перелякала чиновників.

У 2011 році було приватизовано один з останніх ласих шматків державної власності — «Укртелеком». Колишній голова Фонду державного майна України Олександр Бондар (1998—2003) вважає, що компанію, яку за 10,6 млрд грн без жодної конкуренції купив маловідомий австрійський концерн, насправді могли продати в інтересах «найближчого оточення Януковича».

У зв’язку з цією оборудкою варто згадати традиції вітчизняної приватизації, про які шість років тому розповів слідчому відділу боротьби з економічними злочинами в центральних органах виконавчої влади МВС України колишній голова ФДМУ (2003—2005) Михайло Чечетов.

Свідчення Чечетова стали черговою можливістю для тодішнього голови МВС Юрія Луценка робити резонансні заяви для преси, але до суду справа так і не дійшла. Зараз Михайло Чечетов працює у Верховній Раді семафором, передаючи для депутатів-кнопкодавів волю адміністрації президента.

Покаянні свідчення Михайла Чечетова цікаві не тільки тим, що показують, як формувалися традиції приватизації великих активів молодої держави.

Явка з повинною голови ФДМУ — це ще й символ можливостей реформування країни, які були у нової влади у 2005-ому.

Явка Чечетова з повинною 25 серпня 2005 року стосувалася незначного приватизаційного епізоду — спроб соціал-демократичного (пам’ятаєте, була така партія — СДПУ(о)?) оточення Віктора Медведчука відчужити на користь ТОВ «Футбольний клуб «Динамо Київ» державні дачі у Пущі-Водиці.

У протоколі явки з повинною і поясненні до нього чиновник повідомив, що під тиском впливового Медведчука був змушений приватизувати дачні будинки, але зумисне зробив це так, щоб «коли Медведчук В.В. перестане впливати на процеси в державі», у держави була можливість повернути це майно.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Через три тижні дрібний епізод із дачами для Суркіса і Медведчука обернувся свідченнями про найкрупніші історії роздержавлення — приватизацію «Криворіжсталі» та Нікопольського феросплавного.

В цих документах фігурують прізвища зятя президента Кучми Віктора Пінчука, а також колишніх бізнес-партнерів Ріната Ахметова і Сергія Тарути.

 

 

 

 

 

 

 

Навряд чи ви дізнається з цих протоколів щось досі не відоме. Просто озвучена Олександром Бондаром версія про приватизацію «в інтересах найближчого оточення» президента набуває вигляду логічного продовження закладеної попередньою владою традиції.

Важко сказати, як ці свідчення вплинули на ставлення до Михайла Чечетова з боку його соратників. В будь-якому випадку робота для колишнього голови Фонду держмайна знайшлася:

 

Анастасія Марценюк, Національне бюро розслідувань України

 



Close
Приєднуйтесь!
Читайте нас у соцмережах: