Сообщения с тегами ‘Михайло Волинець’

Акція протесту на Банковій проти тоталітарного закону №3587, що обмежує свободу зібрань. Відео

miting-nesogl1-500x310

 

У Києві неподалік будівлі парламентських комітетів на вул. Банковій відбулася акція протесту проти проекту закону №3587 про «гарантії свободи мирних зібрань».

У ній взяли участь представники різних громадських, профспілкових організацій та активісти, які переконані, що цей законопроект суттєво погіршить ситуацію з реалізацією прав громадян на протест, повідомляєsprotiv.org.

Організатори протесту відзначили, що право мирно збиратися й висловлювати свою думку важливе не тільки для багатьох активістів різних організацій, а я усіх громадян України. Вони вважають, що зараз вкотре здійснюється спроба ухвалити законопроект, який суттєво обмежує цю свободу. Це детальніше пояснив представник правозахисної групи «Ні поліцейській державі» Михайло Лебідь, який разом з правозахисниками аналізує подібні законодавчі ініціативи з 2000 року. Він зазначив, що два тижні тому відновилася робота по доопрацюванню законопроекту №3587 з метою подальшого його ухвалення.

«Ми вважаємо неконструктивним доопрацьовувати поганий законопроект, — зазначив Михайло Лебідь. – Як і взагалі проти ухвалення спеціального закону у цій сфері. До речі, проблеми, які були у попередніх законопроектах, є й у нинішньому №3587. У Європі не скрізь сфера регулюється спеціальним законом, інколи – окремим розділом закону про поліцію. По-друге, в пострадянських країнах спеціальні закони про протести завжди працюють на шкоду громадянському суспільству і демократії У Білорусі, Росії та Казахстані люди вже звикли, що право на свободу зібрань максимально забюрократизовано».

До речі, мітинг проти закону №3587 відбувся на наступний день після акції протесту проти ухвалення проекту Трудового кодексу (законопроект №658). Для незалежних профспілок і громадських активістів це – дежавю. У 2012 році вони боролися одразу проти аналогічних законодавчих ініціатив: Трудового кодексу та законопроекту №2450 про мирні зібрання. Про це нагадав голова КВПУ Михайло Волинець.

«Закон №3587 потрібен для того, щоб були рамки, щоб можна було загнати людей в стійло, — зазначив він під час виступу. – Отримати дозволене право: дозволити чи ні. Зараз намагаються запровадити процедуру повідомлення про акцію протесту за два дні до її проведення, але можуть зробити й усі чотири дні. У цей же час без обговорення і розгляду в комітеті можуть винести закон на розгляд і треба буде одразу виходити на протест і не чекати», — заявив профспілковий лідер.

Луценко призначив прокурором Херсонщини брата нардепа від БПП Сергія Тригубенка, який є фігурантом корупційного скандалу. Відео

Trygubenko-Vitalyi4

 

Керівником Херсонської обласної прокуратури Юрієм Луценко призначено Віталія Тригубенка.

Про це на своїй сторінці у Фейсбук написала прес-секретар ГПУ Лариса Сарган, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Тригубенко Віталій Миколайович є братом нардепа від БПП Сергія Тригубенка і в органах прокуратури працює з липня 2004 року. Обидва закінчили Національну юридичну академія ім. Ярослава Мудрого за спеціальністю «Правознавство».

З 2004 року Віталій Тригубенко обіймав посади від помічника прокурора району до начальника управління з питань представництва інтересів громадянина або держави в суді, протидії злочинності та корупції на тимчасово окупованій території півострова Крим Генеральної прокуратури України.

Депутат з Блоку Петра Порошенка Сергій Тригубенко очолює корупційні схеми у вугільній галузі.

«Він зараз став смотрящим за вугільною промисловістю України. Над ним є ще вищий смотрящий – пан Кононенко», – заявив голова незалежної профспілки горняків України Михайло Волинець.

Персона Сергія Тригубенка сплила за потужним контрактом на поставку вугілля державному «Центренерго».

Ще минулого літа таке собі ТОВ «Торгівельний Дім-Ресурс» з Харкова не вело активної господарської діяльності. Але у вересні 2015-го фірма без тендеру отримала потужне замовлення від «Центренерго». Державні енергетики вирішили  придбати в приватного посередника вугілля марки «Г» на суму 520 млн грн. Відтоді на отримані гроші фірма переважно замовляє послуги, перераховуючи кошти і формуючи податковий кредит.

У цьому місці виявилось, що «ТД-Ресурс» тривалий час був записаний на харківського підприємця Ігоря Тупікова, що минулого року працював парламентським помічником нардепа з Харківщини Сергія Тригубенка.

Сергій Тригубенко. Вугільник «від Кононенка». Розслідування. Відео

Trygubenko-banda1-500x300

 

Маловідомий депутат з Блоку Петра Порошенка взяв під контроль державні вугільні активи, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Сергій Тригубенко свій вплив на шахту «Краснолиманська» і «Центренерго» заперечує. Так само політик заперечив і той факт, що колишній співзасновник «ТД-Ресурс» Ігор Тупіков працював його парламентським помічником. Однак ці слова Тригубенка спростовує офіційна відповідь апарату Верховної Ради.

Trygubenko-Tupikov1

«Він зараз став смотрящим за вугільною промисловістю України. Над ним є ще вищий смотрящий – пан Кононенко», – каже голова незалежної профспілки горняків України Михайло Волинець.

Цією «темною конячкою» виявився народний депутат від «Блоку Петра Порошенка» Сергій Тригубенко, сусід президентського бізнес-партнера Ігоря Кононенка по парламентській залі.

Trygubenko-Kononenko1

 

Про це йдеться у розслідуванні Аліси Юрченко для телепрограми «Наші гроші з Денисом Бігусом» (спільний проект громадської організації ТОМ14 та телеканалу 24).

Персона Сергія Тригубенка сплила за потужним контрактом на поставку вугілля державному «Центренерго».

Ще минулого літа таке собі ТОВ «Торгівельний Дім-Ресурс» з Харкова не вело активної господарської діяльності. Але у вересні 2015-го фірма без тендеру отримала потужне замовлення від «Центренерго». Державні енергетики вирішили  придбати в приватного посередника вугілля марки «Г» на суму 520 млн грн. Відтоді на отримані гроші фірма переважно замовляє послуги, перераховуючи кошти і формуючи податковий кредит.

У цьому місці виявилось, що «ТД-Ресурс» тривалий час був записаний на харківського підприємця Ігоря Тупікова, що минулого року працював парламентським помічником нардепа з Харківщини Сергія Тригубенка.

Далі – більше.

Фірма екс-помічника Тригубенка продала «Центренерго» вугілля державної шахти «Краснолиманська». Однак такі контракти невигідні для державної шахти. Вона продає видобуте вугілля фірмі-посереднику дешевше, ніж сплачує за нього кінцевий споживач – «Центренерго», а отже шахтарі недоотримують прибутки. Натомість приватний посередник, який не видобуває вугілля, а лише купує і перепродає його «на папері», за рахунок близькості до «кураторів галузі» отримує свою націнку.

Попереднє керівництво держшахти минулого року заявляло, що Сергій Тригубенко розставляє на шахті підконтрольний менеджмент. Однак невдовзі на постмайданне керівництво шахти завели справу, і воно майже всім складом опинилося в СІЗО, а керувати шахти зайшло нове угрупування.

Чому «Центренерго» не придбало вугілля напряму в державної шахти? У енергокомпанії відповіли, що не можуть змушувати підприємства поставляти їм товар. Чи отримувала шахта пропозиції від «Центренерго»? Нинішній керівник шахти «Краснолиманська» Олександр Дубовик вирішив не відповідати на це питання, проігнорувавши журналістський запит. Він був призначений директором ДП “ВК «Краснолиманська» після звільнення попереднього менеджменту, який заявляв про тиск на шахту з боку Сергія Тригубенка.

Після того, як через «ТД-Ресурс» екс-помічника Тригубенка продали вугілля держшахти «Краснолиманська», приватній фірмі пощастило вдруге.

У листопаді 2015 р., вже після призначення директором шахти Олександра Дубовика, ДП “ВК «Краснолиманська» уклала з «ТД-Ресурс» договір субпідряду, передавши право видобутку на пластах. За рік до того, у 2014 році, перше постмайданне керівництво шахти забрало ці пласти в іншої приватної фірми – ТОВ «Краснолиманське» – донецького бізнесмена Сергія Кузяри і партнерів. Тож замість компанії Кузяри пласти  опинилися під контролем харківської фірми з орбіти Сергія Тригубенка.

«Краснолиманська» – це одне з небагатьох рентабельних вугільних держпідприємств, які залишились на підконтрольній Україні території, і запаси вугілля там оцінюють у 300 млн тонн. Свого часу у 2004 році шахта була штучно розділена на кілька підприємств. Частина запасів – це 60 мільйонів – були передані приватній структурі.

Сергій Тригубенко заперечив той факт, що колишній співзасновник «ТД-Ресурс» Ігор Тупіков працював його парламентським помічником.

Однак ці слова Тригубенка спростовує офіційна відповідь апарату Верховної Ради. У березні-вересні 2015 р. Ігор Тупіков був помічником Сергія Тригубенка. Він пішов з посади за 9 днів до того, як заснований ним «ТД-Ресурс» уклав контракт на 520 млн грн. з «Центренерго».

Лишається додати, що інша екс-помічниця Сергія Тригубенка – Юлія Сьомик – нині працює радником міністра енергетики і вугільної промисловості Ігоря Насалика.

«Вона зараз формує всю політику кадрову навколо міністра», – каже Волинець.

А ось що каже Тригубенко журналістці «Наших грошей»:

– Можете пояснити, як ви познайомилися з Ігорем Кононенком?
– Та ну, ну що ви робите. Ну. В самом деле.
– Намагаюся зняти вас.
– А як потрапили у фракцію БПП? Чекайте, що трапилось, чому ви тікаєте від мене?
– Та я щас вийду, будь ласка.
– Як ви потрапили у список БПП. Хто вам запропонував?
– Та я був керівником штабу, як хто?
– А з Ігорем Кононенком як познайомилися?
– Вибачте.
– Одне питання, як познайомилися?
– … (заходить в зал).

PS. Журналістка Кристина Бердинських повідомила, що рідний брат нардепа Тригубенка Віталій є начальником управління Генпрокуратури з питань представництва інтересів громадянина або держави в суді, протидії злочинності та корупції на тимчасово окупованій території півострова Крим. Це так мило з огляду на генпрокурорський департамент Кононенка-Грановського, з якими Тригубенко і зображений на колажі на початку статті…

Профспілковий бос Волинець обирає Маямі

Полум’яний  борець за права шахтарів Михайло Волинець прилаштував своїх дітей в екзотичних країнах. І потрохи збирає кошти на безбідну старість в найтеплішому штаті Америки.

У безупинній боротьбі за права знедолених і втомлених гірників представник об’єднаної опозиції і керівник Конфедерації незалежних профспілок України Михайло Волинець відшліфував собі репутацію в середовищі робочого класу і членів профспілок до стану «і комар носа не підточить»: участі у світських тусовках не бере, нічні клуби не відвідує, засновником комерційних структур не виступає.

Утім шляхи «праведного» заробітку пан Волинець почав шукати вже давно. Працюючи на благо Батьківщини, депутат не забував регулярно «запускати» родичів за кордон, саме там розширюючи мережу своєї нерухомості та бізнесу. І, схоже, таки не даремно, адже, зі зміною влади в Україні, і без того не надто яскрава кар’єра профспілкового лідера пішла на спад. Відтак і плацдарм, який пан Волинець готував собі за кордоном, нині може виявитися, як ніколи, доречним.

Переслідування як прикриття

Готуватися до переїзду і зміцнювати коріння у Сполучених Штатах Америки Михайло Волинець почав ще за часів Помаранчевої революції. Спершу в березні-квітні 2004 року, з ініціативи і за сприяння закордонних зв’язків Михайла Волинця, до США емігрував його молодший брат Павло Якович. Влітку цього ж року слідом за дядьком поспішив і син Волинця – Андрій Михайлович разом з сім’єю. Мотивацію переїзду аполітичні родичі захисника усіх трудящих назвали… політичні переслідування. За словами самого Михайла Волинця, «його рідний брат Павло і син Андрій під «тиском режиму Кучми» разом з сім’єю були просто-таки змушені виїхати на постійне місце проживання до США».

А згодом цей факт дав нагоду дрібному профспілковому босу під час публічних виступів щоразу нагадувати: на непростій долі його рідних та близьких позначився саме активний захист конституційних прав і соціальних гарантій шахтарів, а також непримиренна боротьба за їхній добробут і стабільність. Щоправда, в окремих інтерв’ю БЮТівець плутається: то його син на квартирі в районі станції метро «Шулявка» живе, то раптом опиняється аж в Японії, бо «кредит за куплене самотужки авто Hyundai Tucson сірого кольору виплатити не може».

Знаковим є те, що навіть після перемоги «помаранчевої» команди в 2004 році й відходу Кучми брат нардепа Павло чомусь так і не повернувся на батьківщину. Можливо, тому, що за океаном, окрім статусу емігрантів, їх тримає дещо інше. Наприклад, таємний «запас міцності», про який Михайло Волинець неодноразово згадував сам. При цьому вперто наголошуючи, що живе на одну зарплату: «Інших доходів я не маю, але, як і кожна людина, маю якийсь заздалегідь накопичений запас міцності». Відтак і в цьогорічній його декларації про доходи – ані квартир, ані будинків.

Щоправда, на території нашої держави. Про закордонну нерухомість профспілковий діяч – ані пари з вуст. Інколи складається враження, що, намагаючись не згадувати про статки «за бугром», пан Михайло аж переграє, бо робить це настільки віддано, що… навіть забуває згадати про дітей, які і є власниками майна у США.

Нічого собі – все дітям

Прикметно, що, попри батьківську любов до українських трудяг-шахтарів, Андрій на державу Україна ніколи не працював. У «ОТП Банку» – а згодом у «Креді Агріколь Банк». А ось поруч з тими, чиї права буцімто так самовіддано захищає його батько, – ні. Та й в Японію східні вітри занесли Андрія не тільки «відробляти кредит на машину», а за посадами шанованими і явно високооплачуваними: якраз щоб на запаси американської нерухомості вистачало. Адже в «Країні сонця, що сходить» Андрій Волинець «теплу посаду» у Посольстві України в Японії. Про цей беззаперечний факт свідчить сайт Міністерства закордонних справ України.

 

Дивно, адже усі шляхи ведуть Михайла Волинця і його сім’ю подалі від буденних проблем українського шахтарського люду. Поближче до сонця і розкішного життя.

Ще одне неспростовне підтвердження цьому – донька Софія. Вона теж любить «робити гроші» не на батьківщині. Пошуки дають підстави вважати, що Софія Михайлівна слугує для батька, так би мовити, закордонним бізнесовим відводом. Миронюк (дівоче прізвище – Волинець) Софія Михайлівна разом із чоловіком Миронюком Сергієм Юрійовичем є власниками іноземного підприємства, компанії «Хіллстоу Лімітед» – офшорної фірми, центр управління якої, відповідно до статусу офшора, значиться на території Британських Віргінських островів. Саме їх називають «податковим раєм» і «принадною територією для українських бізнесменів-монстрів».

«Кінці» цієї контори в Україні – зареєстроване в Києві товариством з обмеженою відповідальністю «Ра Сіті Груп», яке займається оптовою торгівлею паперових товарів, книжок, косметичної продукції, реалізацією палива, корисних копалин, хімікатів, металів. Власником його, як не дивно, є теж сімейство Миронюків.

«Закоханий» у Маямі

Сліди практично вже колишнього свого українського життя Михайло Волинець «замітає» із завидною чистотою. Дітей за кордон поступово переселяє, з першою дружиною розлучився, хоча довго і не сумував: нині він проживає у цивільному шлюбі із новою – вже американською, про існування якої ніхто фактично ні сном, ні духом. У Штатах, вочевидь, українського борця-шахтаря дуже любить не тільки нова дружина, а й товариші по бізнесу: у 2004 році, коли пан Волинець почав «освоювати» територію американської нерухомості через своїх дітей, йому було вручено премію Американської федерації праці – Конфедерації виробничих профспілок (АФП-КВП) в галузі прав людини імені Джорджа Міні і Лейна Кіркленда «За самовідданість, хоробрість і лідерство у відстоюванні прав людини».

До речі, з цією заокеанською структурою БЮТівець почав контактувати ще в 1995 році під час стажування там по профспілковій лінії. Протягом останніх років Михайло Якович мав тісні стосунки з колишнім директором українського офісу АФП-КВП Робертом Джоном Філдінгом в контексті надання останньому «інформації тенденційного характеру щодо розвитку суспільно-політичної ситуації в країні». За даними анонімних джерел, за надану інформацію Михайло Волинець періодично отримував від Філдінга готівкові грошові кошти. Упродовж останніх 15 років нардеп контактував і з іншими американськими «шишками»: з директором Інституту вільної праці США, співробітниками агентства з міжнародного розвитку США, державного управління по безпеці і охороні праці гірників штату Пенсільванія, І секретарем посольства США в Україні. У Німеччині та Бельгії друзями теж «про всяк пожежний» встиг обзавестися.

Можливо, тому самого Волинця відтоді частіше бачать закордонні родичі, аніж віддані співвітчизники-шахтарі, які все чекають повної видачі зарплат від свого благочестивого Дон Кіхота. Бо «злі язики» переконані, що чимдалі, тим профспілкові гроші все більше осідають у кишенях нардепа, а не героїв праці. За все це пан Волинець гідно «репрезентує» шахтарську гвардію на міжнародній арені. Йому як члену групи з міжпарламентських зв’язків зі Сполученими Штатами Америки, Сполученим Королівством Великої Британії та Північної Ірландії, Австралією та ще п’ятьма країнами, сам Бог велів брати те, що саме йде до рук. За останні три роки він здійснив більше ста закордонних вояжів по всій земній кулі. Як то кажуть, і за себе, і за того хлопця відпрацьовує.

Щоправда, і відпочиває так само. У становищі Волинця це просто необхідно: соромно було б чиновнику і керівнику кількох профспілок не мати власного триповерхового будинку в Маямі (США). Житло оснащене кілометровим басейном, терасою і розташоване серед екзотичних пальм. От тобі і «запас міцності» – непоганий, як не крути. Подейкують, що цю «хатку» в Маямі пан Волинець прикупив саме за фінансової підтримки Роберта Філдінга та на «чесно зароблені» під час численних виборчих кампаній кошти.

 

Не дарма в кулуарах об’єднаної опозиції побутує думка, що виділені Юлією Тимошенко 2 мільйони гривень на організацію і проведення позачергових парламентських виборів у 2007 році на Донеччині, значною мірою пішли на розбудову офшорних підприємств і маєтків, аніж на популяризацію БЮТу і активізацію виборчої кампанії.

Факти говорять: коли Волинець очолював передвиборчу кампанію в Донецькому регіоні, в результаті його титанічних «зусиль» за БЮТ проголосувало аж 60 тисяч людей. Тоді як за Партію регіонів у цьому окрузі віддали голоси більше 1,8 мільйона чоловік. Вочевидь, нардеп спромігся добитися потрібного результату тільки на своєму «електоральному шматку» – в Незалежній профспілці гірників, яка тоді нараховувала більше 52 тисяч членів. І функціонувала не стільки як плацдарм для захисту прав робочих, а як площина для збільшення кількості голосів, оскільки в роботі з’їздів НПГУ свого часу брала участь і сама Юлія Володимирівна.

Юлія Турбаєвська, для Національного бюро розслідувань України

 



Close
Приєднуйтесь!
Читайте нас у соцмережах: