Сообщения с тегами ‘Юрій Луценко’

Екс-глава податкової міліції Головач відкупився від тюрми, а тепер судиться з журналістами через сюжет про стріп-клуб. Відео

Golovach-Andryi1-500x269

 

У суді засуджений за вчинення злочинів, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.28, ч.5 ст.191, ч.4 ст.28, ч.1 ст.366 КК України генерал-полковник Андрій Головач захищає свою честь, гідність та ділову репутацію.

Перший заступник голови Державної податкової служби України-начальник податкової міліції України (2010—2014 роки) генерал-полковник Андрій Головач разом зі своїм сином Олександром подали до суду на журналістів-розслідувачів та ведучого Дениса Бігуса.

Про це повідомляє Національне бюро розслідувань України з посиланням на дані сайту «Судова влада України».

Предметом позову є захист честі, гідності та ділової репутації. 27 лютого 2019 року автоматизований розподіл визначив головуючою у справі суддю Шевченківського районного суду Києва Олену Кондратенко.

Нагадаємо, що наприкінці січня поточного року журналісти програми «Наші гроші з Денисом Бігусом» зробили сюжет про головного податкового міліціонера часів президента Януковича Андрія Головача. Зазначалося, що в справі про розкрадання 3 млрд грн. бюджетних коштів Головач відбувся умовним терміном та зберіг численні активи.

За даними розслідувачів, у родини екс-податківця лишилося 13 будинків під Києвом у елітному котеджному містечку «Сонячна долина». З них 11 записані на свата Головача, пенсіонера Валентина Шкільова, ще по одному – на дружину та сина. Приблизна вартість цих нерухомих інвестицій – $15 млн, або 420 млн грн.

Також на сина Головача Олександра записано по третині в столичних ресторанах «Tiesto Grill» та «Vodka Grill».

Як відомо, у серпні 2016 року правоохоронці затримали колишнього першого заступника голови Державної податкової служби генерал-полковника Андрія Головача за підозрою в незаконному відшкодуванні податку на додану вартість на 3 млрд грн. Під час обшуків у помешканнях підозрюваного топ-посадовця було знайдено бюст колишнього президента Віктора Януковича.

Однак у лютому 2017 року Головач пішов на угоду зі слідством і заплатив в бюджет 130 млн грн. За рішенням суду Андрія Головача було визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.28, ч.5 ст.191, ч.4 ст.28, ч.1 ст.366 КК України і призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік.

25 січня 2018 року Обухівський районний суд Київської області погасив судимість.

«Головач був керівником податкової міліції довгий час, в СІЗО він провів десь з півроку… Він дав викривальні покази… розписав схеми та дієвих осіб мафіозного утворення», — прокоментував генпрокурор Юрій Луценко.

Установлена личность полицая, кричавшего «Ложись, Бандера!». Видео

poroshenko-prot-banderivciv1-500x315

 

Генпрокуратура Украины открыла производство о превышении полномочий работниками полиции, сообщает 40ka.info.

Следователи установили личность мужчины, который во время столкновений с активистами С14 возле Подольского райуправления полиции Киева бил ногами лежащего и кричал «Ложись, Бандера!», заявил генпрокурор Юрий Луценко.

«Всю ночь шли следственные действия. Уже знаем, кто бил лежащего человека ногами и кричал о Бандере. Готовим подозрение», — сообщил он.

Луценко напомнил, что 9 февраля ГПУ открыла производство о превышении полномочий работниками полиции.

«Следователи ГБР должны дать оценку насилия в отношении участников контрпикета и дальнейшим действиям полицейских под райотделом. … Так же принципиально дадим оценку попытке захвата помещения райотдела Нацполиции», — заявил кум Порошенка.

9 февраля 2019 года в Киеве возле Подольского райотдела полиции произошли столкновения между правоохранителями и членами С14. Во время инцидента один из аваковцев крикнул «Ложись, Бандера!».

Представитель президента Ирина Луценко матюкнулась с парламентской трибуны. Видео

Жена генпрокурора Юрия Луценко, по совместительству кума и представитель президента Украины в Верховной Раде народный депутат от БПП Ирина Луценко оказалась в эпицентре скандала.

Как выяснили журналисты 40ka.info, в четверг, 7 февраля 2019 года, она грязно выругалась с парламентской трибуны.

Выйдя выступать с законопроектом о переименовании Днепропетровской области, она перепутала бумаги, после чего начала рассказывать парламентариям о запрете российских наблюдателей на президентских выборах в Украине.

Спикер Андрей Парубий подсказал ей, что она ошиблась, на что Ирина Луценко отреагировала весьма эмоционально, сказав в микрофон: «Бляяяха!»

После этого она тут же несколько раз извинилась.

Пошли за #Гриценко, а пришли за собой. Расследование

Gricenko-Anatolyi3-500x283

Как родилось обвинение в подрыве обороноспособности и почему теперь даже Ющенко надо вести на допрос?!

Власть часто переоценивают. Думают, что в высоких кабинетах сидят какие-то особенные люди, которые знают больше или просчитывают на несколько шагов дальше.

Но в большинстве случаев оказывается, что они просто реже сомневаются в себе, чем обычные граждане. Ну или стараются, чтобы так казалось. Придумают что-нибудь – и сразу давай реализовывать.

Конечно, и у них случаются ошибки и неудачи. Но в целом попыток что-то сделать – больше, а оттого больше и вероятность успеха. Ну то есть как — успеха? Более вероятно, что они таки урвут свой кусок и залезут в высокий кабинет.

А в кабинетах этих – другие правила. Там крайне редко попадаются люди, в окружении которых есть хоть кто-то, кто способен сказать «нет». Ну, бывает такое чудо. Некоторые возражают. Но это путь не к дискуссии, а к увольнению.

За долгие годы борьбы за власть в окружении топов остаются только те, кто всегда соглашается и готов поддерживать любую инициативу. Обычно они это оправдывают словами типа «когда решение принято, я должен на него работать, даже если мне лично это решение не нравится».

Поэтому, в конечном счёте, хозяева высоких кабинетов всегда могут реализовать любую глупость. Во-первых, если они сами её придумали, то она кажется им вовсе не глупостью, а эталонно крутой идеей. Которую ещё и готов поддержать каждый прихлебатель.

А во-вторых, если идею подбросил кто-то из соратников, то многолетнее соглашательство и сама спайка в борьбе за власть не позволяют смотреть на предложение критично, одёргивать, замечать возможные негативные последствия. Даже когда ну сразу видно: не надо в это влезать.

Именно так они пошли за Анатолием Гриценко. Решили повесить на него обвинение в подрыве обороноспособности. Мол, военную технику распродавал, пока был министром обороны. А теперь без этой техники ой как сложно на фронте…

На первый взгляд, такой наезд на Гриценко может выглядеть эффектно с точки зрения контрпиара. Он ведь старается показать альтернативу Петру Порошенко, в первую очередь, в области военного командования. Мол, мог бы даже лучше. Поэтому и ответочка ему пришла на уровне военных образов – якобы преданная армия, якобы должностное преступление, якобы пропавшая военная техника.

Но если присмотреться внимательнее, то удар получился вовсе не по Гриценко.

Генпрокурору Юрию Луценко на заседании временной следственной комиссии Верховной Рады, которая вроде как и должна разобраться с распродажей военной техники с 2005 года, а на деле служит просто площадкой для чёрного пиара, – даже пришлось краснеть и специально пояснять: министр обороны сам ничего не решает.

Мол, такая у нас система. Министр обороны работал по постановлению Кабмина, все его решения по военной технике утверждались этим же коллегиальным органом. Ну а сама техника в итоге попадала либо в государственный Оборонпром, либо в государственный же Спецэкспорт, и уже там реализовывалась.

То есть ключевые вопросы — зачем это всё было продано и по какой цене? – стоит адресовать не министру обороны, а коллегиальному органу – Кабинету министров. Ещё раз: это же правительство проводило все решения. А в нём вместе с Гриценко, министром обороны, успел потрудиться и нынешний главный обвинитель – Юрий Луценко, тогдашний министр внутренних дел. Получается, что и он тоже соучастник подрыва обороноспособности, если уж обвинять в этом Гриценко.

А ведь был ещё в 2005 году секретарь Совбеза по фамилии Порошенко… Который мог бы заблокировать незаконный расход военной техники, если бы это его тогда интересовало. Да и нынешний секретарь СНБО Александр Турчинов в далёком 2005 году возглавлял СБУ, то есть должен был заботиться в том числе и об обороноспособности и выяснять, кто и при каких обстоятельствах что-то списывает в армии.

Впрочем, и это ещё не всё. Виктор Ющенко. Теперь он, конечно, политический пенсионер. Ничем особенно не занимается. Разве что иногда посещает предвыборные мероприятия, как, например, съезд по выдвижению Порошенко на второй срок.

Но в те годы именно Ющенко должен был заботиться об украинской армии, как сегодня это делает Порошенко. Тоже был, так сказать, верховным главнокомандующим. Почему его не волновала распродажа военной техники, если, как говорят сейчас обвинители Гриценко, она достигла каких-то преступных масштабов?

И почему вообще именно при Ющенко смог начать политическую карьеру в Украине будущий министр обороны Януковича – Павел Лебедев? Это ведь именно он добил обороноспособность нашего государства. Сейчас, кстати, Лебедев скрывается в России, и это показывает, на кого в реальности он работал.

А то получается странно – бывшего министра обороны засыпают претензиями, а бывшего верховного главнокомандующего полностью игнорируют, как будто его и не было вовсе. Может, это с него стоило бы начать разбирательство?

Вся эта история с наездом на Гриценко – классический пример глупости, которую вовремя не остановили на этапе обсуждения.

Атаковать Гриценко вот так – могли придумать и в президентском кабинете, и где-то отдельно технологи Порошенко. Да и в самой нынешней прокуратуре вполне могла созреть такая идея. Как и в умах у некоторых особо подлых, но пробивных депутатов из правящей коалиции, которые сейчас её отрабатывают на заседаниях соответствующей следственной комиссии парламента. Даже не важно, как именно у них это «родилось».

Важно, что теперь им всем придётся допрашивать друг друга и заодно своего бывшего патрона – Ющенко. Придумали ведь обвинение – вот и расследуйте.

Дмитрий Литвин, Национальное бюро расследований Украины

Луценко заявил, что пленки Мельниченко – операция ФСБ против Кучмы

Lucenko-Kuchma1-500x282

Генпрокурор Юрий Луценко заявил, что, по его мнению, аудиофиксация разговоров в кабинете тогдашнего президента Украины Леонида Кучмы была «операцией ФСБ против украинского президента», который заявил о своем курсе в сторону Европы. Об этом Луценко сказал в интервью Дмитрию Гордону, сообщает Национальное бюро расследований Украины.

Луценко заявил, что не существует доказательств того, что лично Кучма давал указание убить журналиста Георгия Гонгадзе.

«У меня нет сейчас юридических доказательств того, что лично Кучма давал команду на уничтожение Гонгадзе. К сожалению, майор Мельниченко до сих пор не сдал оригинальные записи и записывающие устройства, и сам не сотрудничает со следствием. Без этого юридическое решение судьбы Кучмы невозможно», — сказал Луценко.

При этом генпрокурор заявил, что считает Кучму виновным в том, что он “создал атмосферу, при которой неудовольствие президентом улавливалось окружением и принимало характер «кто быстрее уничтожит врага».

Луценко также считает, что «порыв участников акции „Украина без Кучмы“ сломить диктатуру был использован Москвой».

«Пленки Мельниченко – это операция ФСБ против украинского президента, который посмел заявить о несмелом, но четком, движении в НАТО», — сказал генпрокурор.

По словам Луценко, Мельниченко в конце 2004 года через руководство ФСБ передавал СБУ, «чтобы конкретные два человека от Кучмы  — Пинчук или Бакай – прибыли к нему на переговоры о продаже пленок».

«Бакай поехал и через несколько поездок вручил Мельниченко и Ляшкевичу 2 млн долл. После этого ФСБ в официальном порядке присылает пленки в СБУ. Выводы, мне кажется очевидны», — сказал генпрокурор.

По мнению Луценко, ФСБ использовала Мельниченко «вслепую».
Юрий Луценко более 10 лет является представителем так называемой «Лужниковской группы» в Украине и фактически покрывает бизнес российского олигарха Александра Бабакова. Об этом ранее писал на своей странице в «Фейсбуке» журналист Владимир Бойко.

Он подчеркнул, что об отношениях между Юрием Луценко и Александром Бабаковым писал достаточно – особенно «после того, как Луценко, став второй раз министром внутренних дел, пытался незаконно задержать и депортировать с Украины российского беженца Михаила Гангана».

По его словам, лучшим свидетельством особых отношений Юрия Луценко с «Лужниковским» формированием являются часы стоимостью 15 тысяч евро, с которыми он так любил красоваться на митингах.

hodynnyk_lutsenka_2

Таких часов было выпущено только 300 штук к 300-летию Петербурга и предназначались они для российской государственной элиты.

Синки Кучми

gongadze20011-2

 

17 січня на 15 годину начебто призначено засідання Верховного Суду України по справі Кучми-Пукача.

Чому начебто?

Бо призначив це засідання цілий молодший ПОМІЧНИК судді Голубицького. Хоча за Законом всі без виключення процесуальні рішення суду має приймати безпосередньо і особисто

КОЛЕГІЯ суддів – так принаймні було всі 27 років Незалежності України у всіх тих десятках тисяч справ, що розглядалися у Вищий судовій інстанції українського Правосуддя.
Але то дрібниці.

НОВИНА: цілий Генерал-полковник Пукач, що власноруч відрізав голову Гонгадзе на замовлення Леоніда Кучми і Володимира Литвина, тепер цей Пукач , що возив мене катувати і рити власну могилу, вимагає від суду, аби мене – ПОТЕРПІЛОГО Подольського — ВИДАЛИЛИ із судових засідань. А його, стражденного, нарешті звільнити з-під варти.

Зрозуміло, що це є результат торгів того самого Пукача з Юрієм Луценко, Генеральним захисником вбивці — Кучми. Торгів, які за нашою інформацією тривають вже майже три роки, з першої години, як Юрко став Генеральним Порошенка. Що там наобіцяли хитрому, але дурнуватому генералу мені навіть не цікаво. Апріорі впевнений — його чергове кинуть, якщо не вб’ють — тихенько, коли він ще разок виконає свою жалюгідну функцію.

А мене таки видалять з залу Касаційного суду, як вже це було в Апеляційному. Нагадаю: тоді про моє видалення і позбавлення мене конституційного права на Правосуддя «просив» і клопотав не Пукач, а підкідна Валентина Теличенко, яка в Апеляції де факто представляла інтереси не вдови Георгія, а його вбивць: Кучми і Литвина. Чи була на те згода Мирослави – я не знаю. І це не моя справа, а — її сумління та її погляду в очі нащадкам Георгія.

Тепер мене видалять разом з українською Конституцією і моїм Правом людини, громадянина, українця: адже сьогодні – тепер у Касації — я разом з своїми представниками (В. Шишкін, О. Єльяшкевич, В. Купрій, Т. Костіна та інші) – фактично єдині, хто заважає Пінчуку і Порошенко, аби їхні лакеї на кшталт Юрія Луценка, Рабіновича і Мостової повісили портрет вбивці — Кучми — у зал Слави української історії.

Нагадаю, чим я, разом з командою, так заважаю самозваним суддям і Луценку виконати команду Порошенка і водночас — відробити хабарі Пінчука.

По-перше, ми не визнаємо адміністративне – телефонне – видалення з процесу судді Марчук. Яку відсторонили від справи у антиконституційний спосіб з порушенням всіх процедур процесуального кодексу. Відсторонили начебто «НЕДОТОРКАНОГО» за Конституцією суддю, відсторонили — наче жеківського двірника – адміністративним штурханом у спину.

Відсторонили на підставі «таємної» писульки генерального покидька України — Луценка і дзвінка з адміністрації благочестивого Порошенка. Відсторонили за її два рішення: відкрити офіційне розслідування злочину Генеральної прокуратури і Печерського суду — шантажу Пукача у Печерському суді, коли за Януковича прокурори Шилов і Волошин, суддя Мельник і В. Теличенко безпосередньо у ЗАКРИТОМУ засіданні погрожували підсудному життям його родини і вимагали назвати у замовниках не Кучму з Литвином, а непричетних до цього: Мороза і Марчука. А друге рішення судді Марчук, за яке її вигнали із зали засідань: вона зобов’язала Печерський суд і ГПУ розсекретити аудіо записи судових засідань у Печерському суді, які начебто зафіксовані – переписані на папір — в абсолютно ВІДКРИТИХ протоколах цих засідань. Звісно ж – шантаж у протоколи не записували. Та ще й ця суддя Марчук не лише насмілилась колегіально прийняти ці два рішення, а й систематично наполягала на їх виконанні.

По-друге, всі чудово розуміють, що ми і надалі наполягатимемо на розсекречуванні аудіо записів судових засідань. (Комісія розсекречування засідала цілих півтора роки, але нахабно проігнорувала рішення Верховного Суду України: розсекретила лише одне засідання: останнє, що відбулось вже після вироку, це були так звані «зауваження» до протоколів). Адже досі фактично вся аудіо фіксація процесу залишається «Таємною» і «Цілком таємною». Спитаєте що ж там так вперто ховають? Головна тут Державна таємниця – це фальсифікація протоколів судових засідань. Майже кожного, що тепер абсолютно відкритий. Одне порівняння фактів (того, що насправді відбувалося в засіданні з тим, що Печерський суд писав у протокол) відкриє Україні не лише сотні випадків брутального підлогу і фальсифікацій. Весь світ побачить справжнє обличчя українського так званого «Правосуддя», що не соромиться прямо у судовій залі коїти важкі злочини. Світ нарешті побачить справжню ціну судовій реформі Петра Порошенко якраз на «другий» день її дії.
Отже я кістка у горлі. І не лише вбивці, а його поплічників, що тепер на Олімпі української влади.

А кістку з горла намагаються виймати у будь-який спосіб, хоч і за допомогою Пукача, якого, наче штопор, збираються застосувати проти мене, як ви зрозуміли, вже вдруге.
Адже не Пукач їм ворог – а я. Бо бач: який нахабний — заперечує високопосадове – президентське — право різати українців, як скотину. То ж логічно: на волю дисциплінованого скотобоя Пукача! а Подольського, анархіста — у клітку!

А тепер самі собі дайте відповідь: чи можливе таке безпрецедентне дійство – на процесі, за яким слідкує: і ОБСЄ, і ПАРЄ, і Гельсінська комісія Конгресу США ? Невже такий «безпрєдєл» можливий — навіть за мільйонні хабарі Пінчука? Невже можливий такий Гротеск без політичної волі спершу Януковича, а тепер і Петра Порошенка?

Отже знайдіть хоч дві моральні відмінності на цих портретах синків Кучми.

А затим я – невиліковний оптиміст, адже вже помітив, як за хмурим обрієм прокидається наше українське Сонечко. І тут неважливо, кого на цей раз Ви, мов малі безпам’ятні дітки, понавибираєте у президенти-крадії. І цей: «новий» або «непідкупний» — все одно розчиниться, як роса на Сонці. А воно могутнє і непоборне: неодмінно і дуже скоро засяє в Україні не для сутінкового «електорату», а для – Вільних Українців.
Отже, хто має Волю — покличемо разом її Сонячний промінь: адже Воля або Смерть.

P.S. Запрошую всіх, насамперед – журналістів – побачити на власні очі те, що відбуватиметься 17 січня у Верховному Суді. Нагадую: Початок вистави о 15.00.

І останнє: ніколи не просив про це, але тут був би НАДЗВИЧАЙНО вдячний за розповсюдження і поширення цього посту. Мені вкрай потрібна Ваша інформаційна підтримка, адже «фільтри» мені вже увімкнули заздалегідь.

Олексій Подольський, фейсбук, Національне бюро розслідувань України

Рада відмовилась зняти недоторканність з нардепа Березкіна по справі про розкрадання $20 мільйонів

Berezkin-Stanislav1

 

Верховна Рада відмовилася надати згоду на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання та арешт народного депутата від групи «Воля народу» Станіслава Березкіна.

Таке рішення було прийняте на засіданні парламенту 20 листопада 2018 року, повідомляє 40ka.info.

Подання на притягнення Березкіна до відповідальності озвучив генпрокурор Юрій Луценко. Він розповів, що САП підозрює Березкіна у справі про розкрадання в «Ощадбанку».

За словами генпрокурора, холдинг нардепа заволодів 20 мільйонами доларів.

Березкін порівняв подання на себе з «поганим детективним романом, де є домисли, але немає фактів» і заявив, що НАБУ говорить неправду про привласнення ним коштів.

Після обговорення спікер ВР Андрій Парубій оголосив, що ставитиме на голосування три питання окремо – про зняття недоторканості, про згоду на затримання і згоду на арешт.

Однак перше питання про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності набрало лише 160 голосів.

Відповідно інші питання уже не ставили на голосування.

«Повідомляю генерального прокурора, що його подання не було підтримане в залі Верховної Ради», — сказав Парубій.

Нагадаємо, у кінці 2016 року повідомлялося, що державний «Ощадбанк» відсудив у співвласників агрохолдингу «Креатив» Юрія Давидова та Максима Березкіна, 200 мільйонів доларів. Всього Березкін і Давидов винні «Ощадбанку» 300 мільйонів доларів за фіктивними кредитами.

7 листопада генпрокурор подав до ВР подання про притягнення до кримінальної відповідальності, затримання та обрання запобіжного заходу у вигляді арешту нардепа Станіслава Березкіна.

У справі про привласнення коштів «Ощаду» правоохоронці затримували сина Березкіна Максима. Проте згодом суд відпустив його під заставу у 5 мільйонів гривень.

Загалом у справі затримано 10 осіб, яким повідомлено про підозру та обрано запобіжні заходи. Всі вони вийшли під заставу.

Слідство вважає, що упродовж вересня 2013 – січня 2014 року бенефіціари «Креативу» у змові зі службовцями АТ «Ощадбанк», ТОВ «ЗМЖ», працівниками ПАТ «Креатив Груп» і ТОВ «Кредитне Брокерське Агентство» заволоділи 20 мільйонами доларів.

Банк уклав з «Креативом» договір на 20 мільйонів доларів кредиту, хоча наявне забезпечення дозволяло видати кредит на 7 мільйонів.

Березкін із сином були засновниками холдингу «Креатив».

Нардепа підозрюють у вчинені злочинів передбачених ч.3 ст.27 (види співучасників), ч.5 ст.191 (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем), ч.3 ст.209 (легалізація (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом) та ч.1 ст.366 (службове підроблення) КК України.

Зокрема, за ч.3 ст.27 ККУ Березкін виступає організатором злочину.

19 листопада регламентний комітет Ради дозволив зняти недоторканність з Березкіна.

Кримінального авторитета Мультика випустили із СІЗО

Lucenko-genprokuror1

 

 

Михайла Тітова на прізвисько Мультик помітили під час виступу губернатора Миколаївської області, повідомляє 40ka.info.

Дмитро Гнап заявив, що миколаївського кримінального авторитета Михайла Тітова на прізвисько Мультик кілька місяців тому випустили з СІЗО.

На своїй сторінці у Facebook він опублікував фото, на якому, за його словами, зображено Мультика, який пару тижнів тому перед початком турніру з єдиноборств слухав виступ губернатора Миколаївської області Олексія Савченка.

«На ньому (фото — ред.) кримінальний авторитет «Мультик» знову на волі. У компанії друзів він слухає виступ керівника Миколаївщини Савченка. Перед початком турніру з єдиноборств. Тишком-нишком кілька місяців тому Мультика випустили із СІЗО», — запевняє Гнап.

29 серпня 2017 року представники Генпрокуратури та Служби безпеки провели спецоперацію в Миколаєві та затримали п’ятьох учасників організованого злочинного угруповання, серед яких опинився і Мультик.

Затримані підозрюються у створенні злочинної організації, яка майже 10 років займалася погрозами вбивством, позбавленням волі людей, рекетом, рейдерством, автоугонами, привласненням майна та державних коштів.

31 серпня Жовтневий райсуд Маріуполя Донецької області заарештував без права внесення застави кримінального авторитета Михайла Тітова, відомого під прізвиськом Мультик.

У березні цього року в миколаївському СІЗО знайшли мертвим фігуранта справи кримінального авторитета Мультика.

Також генпрокурор Юрій Луценко розповідав, як кримінальний авторитет Мультик керував Миколаєвом.

5,5 млрд доларів, — на вкрадені з «Приватбанку» гроші купували яхти і картини Пікассо

kolomoiskyi-lucenko1

 

Генеральна прокуратура встановила перелік активів на 5,5 мільярда доларів, які були придбані за виведені з «Приватбанку» кошти.

Про це заявив генеральний прокурор Юрій Луценко, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

«Ми встановили колосальні активи на 5,5 млрд доларів, ті що в кінці схеми, — від яхт і картин Пікассо до заводів і нерухомості», — сказав він.

У той же час генпрокурор додав, що для застосування до вказаних активів будь-яких заходів впливу необхідно встановити їх кінцевого власника — бенефіціара.

При цьому він зазначив, що заяви Kroll за підсумками форензик аудиту не мають юридичної сили.

«Дослідження Kroll показало, як деякі фірми через 30-40 рахунків на Кіпрі „провернули“ в один день кошти і вивели їх на „третю хвилю“ — таке собі офшорне підприємство, яке придбало певні активи. Наразі відомо, які це активи, і це схоже на відмивання коштів — ст. 209 КК», — заявив Луценко.

«Але тепер суду потрібен конкретний документ, який засвідчує, хто є бенефіціарієм цього майна. Якщо це дійсно екс-власники „Приватбанку“, тоді ми зможемо накласти на них арешт через український суд і суди інших юрисдикцій — там дуже багато країн, в тому числі США, Люксембург, Австрія, Іспанія, Кіпр», — пояснив генпрокурор.

ГПУ наразі працює над отриманням підтвердження бенефіціарства цих активів.

Разом з тим, додав Луценко, для того, щоб в подальшому відкрити провадження за ст. 209 КК, необхідно також встановити так званий «предикат» — тобто розкрадання, шахрайство або будь-які інші протизаконні дії з боку екс-власників.

«Стаття 209 не діє без „предиката“ — не можна заявляти про відмивання, якщо ти не встановив, де вкрадено, і в цьому моральні, людські оцінки дуже часто відрізняються від юридичних», — пояснив він.

У свою чергу, продовжив генпрокурор, встановлення «предиката» ускладнене відсутністю можливості встановити збиток «Приватбанку» внаслідок операцій, що стали основою для виведення коштів.

Йдеться надання кредитів 36 компаніям на 133 млрд грн, виданих в жовтні-листопаді 2016 року, за рахунок яких були погашені кредити 193 інших позичальників банку.

«Ці 36 фірм мають 10-річні кредитні лінії. Поки вони є чинними, баланс „Приватбанку“ сходиться, і у фінустанови відсутній кредитний збиток, що є підставою для застосування ст. 191 КК», — сказав він.

За словами Луценка, для виходу з ситуації, що склалася, необхідно або достроково розірвати ці кредитні лінії, посилаючись на те, що позичальники не обслуговують взяті на себе зобов’язання, або чекати 10 років.

«Вважаю безглуздим чекати 10 років, оскільки пізніше можна знову взяти у кого-небудь кредит і таким же чином перекредитуватися. З іншого боку — НБУ, Міністерство фінансів, Кабінет міністрів, Kroll і всі інші — вважають неможливим розірвати ці договори. Мене оголосили зрадником і ким завгодно, коли я намагався розірвати одну таку кредитну лінію, оскільки я, як виявилося, підриваю цим лондонський процес (суд в Лондоні — ред)», — заявив Луценко.

«Таким чином, наразі склалася ось така парадоксальна ситуація: виведено понад 120 млрд грн, але збитку де-юре ми повинні чекати 10 років», — пояснив він.

Генпрокурор вважає, що така «геніальна схема» стала можливою через недалекоглядність чиновників, які дозволили замінити борги одних компаній боргами інших.

Як повідомлялося, детективна агенція Kroll за підсумками аудиту Приватбанку підтвердила, що фінустанова до її націоналізації в кінці 2016 року була об’єктом масштабних і скоординованих шахрайських дій, що призвело до збитків мінімум в 5,5 млрд доларів.

Приватбанк в грудні 2017 року подав позов до Високого суду Лондона проти Коломойського, Геннадія Боголюбова, а також компаній Teamtrend Ltd., Trade Point Agro Ltd., Collyer Ltd., Rossyan Investing Corp., Milbert Ventures Inc. і ZAO Ukrtransitservice Ltd., які імовірно їм належать або знаходяться під їх контролем.

Позивач домігся, що суд як запобіжний захід видав наказ про всесвітній арешт активів  екс-власників банку і зазначених шести компаній на суму більше 2,5 млрд доларів.

Нагадаємо, Кабінет міністрів 18 грудня 2016 року прийняв рішення про націоналізацію Приватбанку і купівлю Міністерством фінансів 100% його акцій за 1 грн.

Репресії по-новому. Генпрокуратура Луценко отримала доступ до телефонів «автомайданівців» у сфабрикованій справі про «побиття яйцями»

represii-richnicya1-500x304

Генпрокуратура отримала доступ до усіх трафіків та локації під час дзвінків трьох обвинувачених у справі про «побиття яйцями» нардепа Олега Барни під час мітингу біля Верховної Ради, який відбувся у липні 2017 року, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Про це у своїй колонці на УП написав адвокат, член Громадської ради доброчесності та член ГО ВО «Автомайдан» Роман Маселко.

Він нагадав, що прокуратура та поліція завершили розслідування у цій справі і 10 вересня вручили обвинувальний акт трьом автомайданівцям — Сергію Хаджинову, Олегу Пушаку та Богдану Мельнику — за ч.2. ст. 346 КК, що передбачає покарання від 4 до 7 років ув’язнення.

Разом з тим прокуратура також отримала доступ до усіх трафіків обвинувачених та їх локації під час дзвінків за місяць.

Окрім того заступник генпрокурора Юрій Столярчук поставив слідчим завдання відпрацювати усі контакти, зв’язки активістів та провести негласні слідчо розшукові дії (НСРД).

«Це може бути будь-що, починаючи від візуального спостереження, до встановлення жучків та проникнення у житло, і  все це в рамках розслідування факту кидка трьох яєць», — зазначив адвокат.

Маселко додав, що адвокати ознайомились з матеріалами справи після завершення досудового розслідування, і у справі проти трьох «автомайданівців» не було ані ухвал суду про вилучені трафіки, ані трафіків, ані результатів проведення НСРД.

«Дії проводились, а їх результати у справу не поклали. Це логічно – для справи вони не потрібні. То для чого їх збирали, що зібрали і як використали чи збираються використати?», — зазначає адвокат.

За його словами, справа «яєць Барни» є “помстою Юрія Луценка за поїздку «автомайданівців» до його маєтку у грудні 2017 року.

«Тоді стає зрозумілим, що кримінальне провадження використано для нейтралізації найбільш активних та збору інформації про усе оточення Автомайдану. … Пояснення Луценка стосовно дій прокуратури у справі журналістів є лише спробою знайти логічне пояснення для дій, які мають зовсім іншу мету. А мета простежується одна – переслідування та покарання активних громадян, які вимагають від влади виконання обіцянок чи викривають корупцію і у зв’язку з цим стають небезпечними для влади», — заявляє Маселко.

Він додав, що з цією метою прокуратура «за ініціативою Луценка відновила використання методів Януковича, Пшонки, Захарченка, і справа проти трьох автомайданівців – яскраве тому підтвердження».

Нагадаємо, 13 липня 2017 року активісти перед Радою закидали нардепа від БПП Олега Барну яйцями.

Фракція «БПП» виступила з вимогою до СБУ та Нацполіції розслідувати інцидент.

За даними слідства, в той час, коли Барна йшов до будівлі ВР, на його адресу лунали погрози заподіяння шкоди здоров’ю, після чого вказані автомайданівці  «вирішили спричинити йому побої шляхом нанесення ударів, у тому числі, використовуючи заздалегідь заготовлені курячі яйця».

У документі вказано, що Хаджинов вдарив Барну яйцем по плечу, а Мельник і Пушак — яйцями по голові, що було умисним нанесенням шкоди державному діячу за попередньою змовою.

У свою чергу активіст Автомайдану, а нині — член Ради громадського контролю при НАБУ Сергій Хаджинов заявляв, що Барна кілька разів проходив через їхній «блокпост», а яйця в нього полетіли тоді, коли нардеп почав ображати людей.

На початку вересня прокуратура вручила обвинувальні акти трьом активістам “ВО «Автомайдан», які закидали яйцями нардепа від БПП Олега Барну.

Раніше Печерський суд дозволив ГПУ отримати доступ до смс, дзвінків і місцеперебування телефонів журналістів Седлецької і Бердинських за 17 місяців.

Це викликало широку критику українських та міжнародних антикорупційних, правозахисних і журналістських спільнот, дипломатів і урядових організацій – як таке, яке суперечить принципам свободи слова і може бути розцінене як тиск на журналістів-розслідувачів.

На «Радіо Свобода» висловили обурення ухвалою суду. В редакції зазначали: такий запит, що охоплює тривалий період спілкування з телефона, який належить відомій українській журналістці, що успішно викриває високопосадову корупцію, викликає серйозне занепокоєння про справжні наміри тих, хто шукає інформацію.

У ГПУ запевнили, що жодним чином не втручатимуться у професійну діяльність та особисте життя Седлецької, а журналістка виступає в якості можливого свідка.

18 вересня Європейський суд із прав людини зобов’язав українську владу утриматися від доступу до будь-яких даних від мобільного оператора з телефону журналістки.

Ці заходи діють до 18 жовтня – доки «Радіо Свобода», де Седлецька працює головним редактором програми журналістських розслідувань «Схеми», готуватиме повну скаргу до ЄСПЛ.

Апеляційний суд Києва частково задовольнив скаргу Седлецької та обмежив обсяг даних, які може отримати слідчий із її телефона.

Згодом журналісти з понад 15 медіа відправили інформаційні запити до Генеральної прокуратури і запустили у Facebook флешмоб із закликом #Луценко_дай_відповідь.

У ГПУ на це відповіли, що не вбачають підстав для надання будь-яких відомостей у відповідь на інформаційні запити.

Також у ГПУ повідомили, що на вимогу Європейського суду з прав людини призупинили збір даних про геолокації мобільного телефону журналіста Наталії Седлецької.



Close
Приєднуйтесь!
Читайте нас у соцмережах: