Архив Січень 21st, 2020

Адвокат Януковича Бабіков знав, що отримає посаду в ДБР ще до оголошення конкурсу, — нардеп Олександра Устінова

Новопризначений заступник голови Державного бюро розслідувань Олександр Бабіков припинив адвокатську діяльність за день до оголошення відомством конкурсу на посаду. Про це йдеться у заяві народна депутатка фракції «Голос» Олександри Устінової у фейсбук.

«Адвокат Януковича Бабіков знав про те, що стане заступником ДБР ще до оголошення конкурсу…Припинив адвокатську діяльність до того, як конкурс був оголошений, хоча по закону „Про адвокатуру та адвокатську діяльність“ мав би це зробити у 3-денний термін після вступу на посаду.

Але був такий впевнений, що ще до конкурсу відмовився від своєї роботи».

Бабіков припинив адвокатську діяльність 28 грудня 2019 року, повідомляє 40ka.info.

ДБР оголосило конкурс у той самий або на наступний день.

Днем початку конкурсу називає 28 грудня голова внутрішньої комісії Оксана Капліна на відео, викладеному в мережу 16 січня.

Водночас на сайті ДБР оголошення про конкурс з’явилося 29 грудня.

«Українська правда» звернулася по коментар до Бабікова із проханням уточнити, чому він припинив адвокатську діяльність за день до оголошення конкурсу.

Олександр Бабіков, який працював адвокатом президента-втікача Віктора Януковича став заступником голови Державного бюро розслідувань (ДБР).

Тимчасова виконувач обов’язків директора Державного бюро розслідувань Ірина Венедіктова заявила, що підписала накази про призначення її заступників, повідомляє 40ka.info.

«Українська правда» намагалась уточнити, кого саме було призначено на посади заступників голови ДБР, але у відділі щодо роботи з громадськістю та ЗМІ не змогли відповісти на запитання, і зазначили, що «інформація з’явиться на сайті».

Щодо маніпуляцій «заступник голови ДБР, адвокат Януковича буде розслідувати справи Майдану» Венедіктова зазначила, що підрозділ у справах Майдану підпорядкований виключно директору ДБР. Вона наполягає, що було вжито всіх передбачених законом заходів, спрямованих на недопущення конфлікту інтересів.

 

Раніше адвокатська дорадча група звернулася до президента Володимира Зеленського та силовиків із закликом протидіяти призначенню заступником голови ДБР Олександра Бабікова, який працював у юридичній фірмі Aver Lex та захищав екс-президента Віктора Януковича.

Участь в якості захисника підозрюваного в кримінальному провадженні вимагає у адвоката формування певної позиції у справі, направленої на захист інтересів клієнта, щоб спростувати підозру, пом’якшити або виключити кримінальну відповідальність клієнта. Очевидно, що відповідна позиція, яку адвокат формував і обстоював тривалий час, а також співпраця з іншими захисниками (адвокати АО “Авер Лєкс”), в команді яких відбувався захист, вступає в суперечність із службовими повноваженнями заступника ДБР, який буде курувати слідчі чи оперативні підрозділи, які розслідують ці самі кримінальні провадження.

Це природній конфлікт між слідством і захистом, який покладено в основу важливого принципу кримінального процесу – змагальності сторін. І в конкретних кримінальних провадженнях, які знаходяться в провадженні ДБР, – за підозрою у вчиненні злочинів Януковичем В.Ф. цей конфлікт безпосередньо наявний. В жодному кримінальному провадженні Янукович не визнавав вину у інкримінованих йому злочинах. Тобто позиція захисту у цих провадженнях суперечить позиції слідства.

Тобто такий кандидат з точки зору законодавства і здорового глузду не мав навіть пройти етап перевірки документів і бути допущеним до співбесіди. Інформація про те, що Бабіков — адвокат Януковича, з’явилась в мережі ще в грудні 2019-го, ніщо не заважало перевірити зазначені провадження, з’ясувати, хто здійснював захист, і надати відповідну інформацію комісії. Проте очевидно, що це не було зроблено, або — ще гірше — конкурсна комісія також проігнорувала цю інформацію.

Журналістів розділять на два сорти, — мінкульт Бородянського імітує обговорення ще одного тоталітарного законопроекту «про дезінформацію»

Міністерство культури, молоді та спорту оприлюднило порівняльну таблицю до чергового так званого законопроєкту «про дезінформацію» та запрошує його обговорити. Про це йдеться на сайт МКМС, повідомляє 40ka.info.

У проєкті, зокрема, пропонують визначення «дезінформації», «національного інформаційного простору», буде два сорти репортерів — розмежовують поняття «журналіст» та «професійний журналіст».

Проєкт закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення національної інформаційної безпеки та права на доступ до достовірної інформації» порівнюють із чинними законом «Про інформацію».

У законопроєкті пропонують ряд нових понять. «Дезінформацію» автори визначають як «недостовірну інформацію з питань, що становлять суспільний інтерес, зокрема стосовно національної безпеки, територіальної цілісності, суверенітету, обороноздатності України, права українського народу на самовизначення, життя та здоров’я громадян, стану довкілля».

«Недостовірна інформація», на думку укладачів документу, це «неправдиві відомості про осіб, факти, події, явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них неповні або перекручені».

У проєкті закону також виокремлюють те, що не може бути «дезінформацією». Нею не є оціночні судження, сатира та пародія. недобросовісна реклама. У разі поширення неправдивої інформації вона має бути спростована у відповідному порядку, який прописали у проєкті.

Також у тексті пропонується розмежувати «журналіста» та «професійного журналіста».

Першого визначають як «особу, яка збирає, одержує, створює, редагує або поширює масову інформацію». «Професійний журналіст» відрізняється від нього тим, що займається збором, створенням інформації «на постійній, професійній основі». Також він має бути членом Асоціації професійних журналістів України.

Медіа пропонується визначити «засобом поширення масової інформації у будь-якій формі…через мережу Інтернет, яке періодично чи регулярно виходить в світ».

Автори також хочуть, щоб «суб’єкти у сфері медіа» – фізичні та юридичні особи, мають бути зареєстровані Нацрадою з питань телебачення та радіомовлення або мати відповідну ліцензію.

Законодавці також вирішили ввести поняття «національний інформаційний простір».

Його окреслюють як «поточний стан та результат взаємодії суб’єктів інформаційних відносин, в тому числі у вигляді доступних на території України медіа та іншої інформації національного та іноземного походження».

Одним із напрямів державної інформаційної політики автори вважають «забезпечення умов для доступу кожного до достовірної, об’єктивної та повної інформації».

Також ініціатори хочуть формувати в Україні свідоме інформаційне суспільство, підвищувати медіаграмотність, сприяти прозорості поширювачів масової інформації, захищати національний інформаційний простір.

Поширювачі інформації, зокрема, зобов’язані перевіряти її перед оприлюдненням, доводити до відома отримувачів інформації індекс довіри.

Автори вважають, що індекс має бути показником, який інформуватиме про ступінь дотримання норм законодавства та професійної етики поширювача інформації.

Також поширювачі інформації зобов’язані поширювати ім’я особи, що здійснює редакційний контроль над поширенням новин чи інших матеріалів.

У кінці листопада Ткаченко презентував разом з Міністерством культури чернетку закону про медіа як у росії, в ній піднімалися питання реєстрації та оподаткування ЗМІ, питання незалежності редакції від власника ресурсу і регулювання блогерів.

 

Міністерство культури, молоді та спорту готує урядовий проект закону «Про протидію дезінформації», який планують внести до парламенту до березня 2020 року, який запроваджує адміністративну і кримінальну відповідальність для журналістів, блогерів та пересічних громадян.

Про це йдеться у презентаці на сайті міністерства, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Зокрема пропонується запровадити в Україні інститут уповноваженого з питань інформації, який здійснюватиме моніторинг інформаційного простору, реагуватиме на заяви про дезінформацію, звертатиметься до судів та правоохоронних органів, якщо виявлятиме ознаки дезінформації.

Проєктом закону передбачено встановлення адміністративної відповідальності за розповсюдження дезінформації, порушення правил спростування, надання відповіді та вимог прозорості та встановлення кримінальної відповідальності за системне та умисне масове розповсюдження дезінформації.

Так поширення дезінформації, за умови добровільного спростування, починаючи з третього факту порушення протягом одного року, тягне за собою накладення штрафу у розмірі 1 000 мінімальних зарплат (з 1 січня МЗП складає 4700 гривень, відповідно – 4,7 млн грн)  за кожен випадок порушення.

В свою чергу поширення дезінформації, за відсутності добровільного спростування, каратиметься накладенням штрафу у розмірі 2 000 МЗП (9,4 млн грн) за кожен випадок.

Наголошується, що штрафи застосовуватимуться виключно судом, за умови задоволення заяви уповноваженого з питань інформації.

Передбачаються також ще низка штрафів, зокрема за зміну адреси матеріалу з дезінформацією (23,5 тисячі грн).

Вказано, що кримінальна відповідальність за систематичну масову дезінформацію запроваджується «на період відсутності повного контролю України за державним кордоном».

Так за систематичне умисне масове розповсюдження завідомо недостовірних повідомлень про факти, події або явища, що становить загрозу національній безпеці, громадській безпеці, територіальній цілісності, суверенітету, обороноздатності України, права українського народу на самовизначення, життя та здоров’я громадян, стану довкілля пропонують карати штрафом від 5 000 до 10 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (85000-170000 грн) або виправними роботами від 1 до 2 років за місцем роботи засудженого.

За поширення дезінформації з використанням ботів або фейкових акаунтів передбачено позбавлення волі на строк від 2 до 5 років. За фінансування масової дезінформації – ув’язнення від 3 до 5 років.

Повторна масова дезінформація або організована дезінформація, що призвела до тяжких наслідків чи завдала матеріальної шкоди у великому розмірі тягне за собою ув’язнення на термін від 5 до 7 років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Визначено, що масовим розповсюдженням інформації або розповсюдження за допомогою засобів розповсюдження масової інформації є поширення інформації через медіа або інші засоби з доступом для необмеженого чи невизначеного кола осіб або з можливістю одержання доступу будь-якій особі з будь-якого місця і у будь-який час за власним вибором, в тому числі за згодою чи дозволом відповідного поширювача масової інформації.

Серед іншого пропонується запровадити обов’язкове навчання основам медіаграмотності у школах, вищих навчальних закладах, при підвищенні кваліфікації держслужбовців тощо.

Пропонується ввести індекс довіри як спеціальний «знак якості», що підтверджує дотримання медіа принципів журналістської етики та вимог щодо перевірки інформації, який втім присвоюватиметься ЗМІ після перевірки на підставі його добровільного звернення.

Планується зобов’язати поширювачів масової інформації розміщувати власні ідентифікаційні дані у доступному для отримувачів інформації місці (на головній сторінці власного вебсайту або на початку власної веб-сторінки, в розділі з інформацією про власника облікового запису на платформі спільного доступу до інформації чи в сервісах обміну миттєвими повідомленнями, в інших доступних для отримувача інформації місцях).

Пропонується запровадження у найгірших традиціях тоталітарних держав єдиної прескарти для підтвердження професійного статусу журналіста.

Рада — це скажений принтер. Разумков зізнався, що з порушенням регламенту зелені більшовики у парламенті прийняли 75% законів

Голова Верховної Ради Дмитро Разумков вважає недотримання строків для ознайомлення нардепів з текстом законопроєкту незначним порушенням регламенту, оскільки є такі законодавчі ініціативи, які можна прочитати швидко.

Про це він заявив у своєму виступі в ефірі «Свобода слова» на ICTV, повідомляє 40ka.info.

«Дійсно, згідно регламенту, правки, таблиці повинні роздаватись за десять днів. Але, згідно цієї логіки, ми б не прийняли і чверті того, що було б прийнято.

І розумієте, при всій повазі до регламенту,…є законопроєкти, які мають великий стос паперів і треба їх вивчити — це одна ситуація. Тут я можу погодитись.

З точки зору регламенту, це можна віднести до порушень.

А з точки зору людської логіки – це буде неповага, до, наприклад, тієї ж армії», — сказав Разумков.

Відповідно до законодавства, текст закону та всі супровідні матеріали мають надаватись народним депутатам за 10 днів до дня розгляду.



Close
Приєднуйтесь!
Читайте нас у соцмережах: