На ремонт озброєння держбюджет 2016 року передбачає 3,5 млрд грн. Чи використовуються ці кошти за призначенням? Відповідь — крадуть.
Судовий реєстр переповнений кримінальними провадженнями проти директорів оборонних заводів, які поживилися на війні.
Ось кілька свіжих резонансних справ стосовно стратегічних підприємств.
Харківський російський завод
Харківський тракторний завод імені Орджонікідзе має стратегічне значення для економіки та безпеки держави, але упродовж восьми років знаходився під контролем тих, хто на цю безпеку зазіхає.
У 2007 році в статутному капіталі підприємства через низку юридичних маневрів пропали корпоративні права держави. Про це йдеться у кримінальному провадженні, порушеному в березні 2016 року місцевими поліцейськими.
З цього часу усе виробництво та діяльність стратегічного заводу погоджувалися з керівниками корпорації «Русские машины». Її власником є відомий російський мільярдер Олег Дерипаска — співвласник групи «Базовий елемент». Саме ця структура через офшорні компанії отримала корпоративні права на ХТЗ.
Цей завод — найбільший і найефективніший виробник гусеничних та колісних сільськогосподарських тракторів, а в умовах війни — ще й військової техніки. Крім того, завод має унікальне виробництво, заміни якому в Україні нема.
Можливо, саме це підштовхнуло гендиректора заводу Андрія Коваля за час свого недовгого правління підготувати передавання заводу з усією документацією Росії.
На думку слідчих, диверсія ретельно планувалася кілька місяців. До ворожої держави збиралися вивезти ливарні цехи, конструкторську і технічну документацію. Однак своєчасне втручання СБУ зупинило процес.
На майно і рахунки підприємства накладено арешт, а директору повідомлено про підозру у вчиненні злочину та оголошено в розшук.
Схоже, посада гендиректора цього заводу підштовхує вчиняти злочини, бо кримінальне провадження відкрите проти ще одного директора — Владислава Губіна. За версією слідства, саме він протягом останніх двох років розтратив кошти підприємства в особливо великих розмірах через підроблення документів.
Втім, Харківський суд відмовив слідчому у позові щодо доступу до документів, мотивуючи відсутністю доказів. Губін після скандалу покинув посаду за згодою сторін, а на його місце прийшов той самий Коваль.
У квітні на контрольний пакет акцій ХТЗ націлився вітчизняний олігарх Олександр Ярославський, який був співвласником підприємства до 2007 року. Втім, Антимонопольний комітет поки блокує купівлю через номінальних покупців з кіпрського офшору, які офіційно відмовляються вказати кінцевого бенефіціара.
НБУ дозволив Ярославському профінансувати відновлення заводу за умови, якщо кримінальні провадження щодо заводу будуть закриті, а рахунки — розблоковані.
Львівські маги
На західній Україні теж крадуть гроші. Менеджмент Львівського бронетанкового заводу мав свою схему «освоєння» бюджетів.
Міністерство оборони у грудні 2015 року уклало з цим підприємством договір на виготовлення комплектуючих для військової техніки. Йдеться про 40 двигунів марки В-46-6 для військових машин. Загальна вартість контракту — 28,5 млн грн.
У день підписання угоди чиновники Міноборони перерахували заводу всю суму. Маленький нюанс: на момент підписання акта приймання майна на заводі не було ні двигунів, ні технічної документації, ні паспортів заводу-виробника. Зайве й говорити про випробування техніки та перевірку її технічного стану.
Кошти ж упродовж січня 2016 року поступово перекочували з рахунків заводу на рахунки однорічної фірми «Булет лайн». В інтернеті про це приватне підприємство нема жодної згадки. З бізнес-пошуку Youcontrol відомо, що фірма зареєстрована у Києві і за документами займається виготовленням зброї.
Дивно, проте в телефонній розмові працівники підприємства не змогли впевнено сказати, чим саме вони займаються. Дзвінок їх насторожив. Можливо, недарма. За два роки фірма з ознаками фіктивності встигла стати фігурантом кількох кримінальних справ, причому усі вони стосуються бюджетних коштів.
До прикладу, працівники Житомирського бронетанкового заводу купили у фірми «Булет лайн» різне приладдя до військової техніки. Щоправда, як встановило слідство, закупівля відбулася лише на папері.
Коли завершиться розслідування, Львівському заводу невідомо. Наразі майже 30 млн грн, направлених на потреби військових, осіли в чиїхось кишенях.
Житомирська бронетанкова «прокладка»
Службові особи Житомирського бронетанкового заводу вигадали не одну схему. У липні 2014 року Міноборони та ЖБТЗ уклали договір на ремонт військової техніки на 300 млн грн.
Згодом житомирський завод уклав угоду купівлі-продажу ремонтного обладнання з торговельною компанією «Чайка».
За документом, у грудні 2014 року на завод начебто поставили чотири блоки БУ-25 2с для бойових машин. Їх постачальником для «Чайки» виявилося підприємство «Брон плюс».
Фірма із статутним капіталом 1 тис грн зареєстрована у Києві за місяць до укладання угоди. За місцем офіційного знаходження — відсутня.
На рахунку «прокладки» — близько півтисячі судових справ. Як встановило слідство, серед її «послуг», якими скористалися недобросовісні чиновники, — ухилення від сплати податків, виведення у готівку державних коштів, підробка документів та фіктивне підприємництво.
Саме ТОВ «Брон плюс» повинне було поставити на бронетанковий завод обладнання вартістю близько 0,5 млн грн. Однак документи свідчать, що в період оформлення договору таку послугу товариство не надавало. У цій справі слідство ведеться вже понад півтора року, проте винні досі не знайдені.
Прикро, та більшість таких розслідувань розтягується на роки. Поки шукають винних, кошти та майно заводів розчиняються на рахунках «прокладок».
Першим особам держави слід терміново звернути увагу на діяльність стратегічних оборонних підприємств. Інакше український фронт будуть тримати фіктивні танки з невидимими бойовими машинами.
Інна Попович, Національне бюро розслідувань України
Розслідування проведене в рамках проекту Центру локального самоврядування «Без корупції» за фінансової підтримки міжнародного фонду «Відродження»
RSS Канал
Твиттер
Рубрики 
Теги: 
