Сообщения с тегами ‘мафиози’

Його скрутили, атпізділи, — Генпрокуратура оприлюднила розмову мафіозі Корбана про викрадення Сергія Рудика. Аудіозапис

Korban-Gennadyi6

 

Генеральна прокуратура України знайшла аудіозаписи телефонних розмов, які свідчать про причетність мафіозі, голови «УКРОПу» Геннадія Корбана до викрадення голови Держкомзему Сергія Рудика 14 серпня 2014 року.

Відповідні записи були оприлюднені ГПУ на брифінгу, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Слідчий слідчої групи ГПУ Микола Макеєв зазначив, що голоса на аудиозаписі схожі на голос Корбана і голоси народних депутатів, зокрема, Андрія Денисенко. Записи доводять, що Корбан причетний до викрадення «представниками громадськості» голови Держкомзему Сергія Рудика.

Зазначимо, Сергій Рудик приїхав на Дніпропетровщину з новопризначеним головою обласного управління земельних ресурсів.

Після цього з’явилося повідомлення, що Рудик зник, а під вечір заступник Коломойського Корбан розповів, що Рудику видали повну військову екіпіровку і відправили на фронт. Пізніше той же Корбан сповістив, що до нього дзвонив депутат від «Свободи» Кривецький і погрожував, що приїде з озброєною охороною звільняти викраденого побратима.

“]

Ответка Корбана? Генпрокурора Шокина от трех пуль спасли бронированные окна. 2 фото. Подробности

sledy-vystrelov-v-kabinete-shokina1

Кабинет генерального прокурора Виктора Шокина обстрелял снайпер, совершив три выстрела, сообщает Национальное бюро расследований Украины.

«Мы расцениваем это как покушение. Стрелял снайпер», — рассказал источник в Генпрокуратуре.

По его словам, было совершено три огнестрельных выстрела в направлении кресла, где сидел генпрокурор.

«Стреляли в новое стеклянное здание», — добавил собеседник, добавив, что от смерти Шокина спасли бронированные окна в его кабинете.

sledy-vystrelov-v-kabinete-shokina2

Кроме того, журналист Жан Новосельцев в Facebook разместил видео с места обстрела рабочего кабинета генерального прокурора.

Отмечается, что кабинет находится на девятом этаже.

На кадрах видно, как в здание Генпрокуратуры заходят начальник милиции Киева Александр Терещук вместе со следователями и милицией.

На на месте обстрела долгое время работали эксперты.

Напомним, что в день покушения на Шокина в Чернигове суд избирал меру пресечения для мафиози Геннадия Корбана.

Банкиры мафиози Курченко продолжают гулять на свободе по-новому

Kurchenko-rozhuk1-300x204

Похоже, деяния печально известной «Семьи» совершенно не заботят украинскую власть. Если даже пресловутый Александр Клименко заявляет о скором возвращении в Украину и украинскую политику – о чём тут ещё говорить? А некоторым фигурантам сомнительных схем прежнего режима даже и скрываться не пришлось: они преспокойно живут в Украине, и, похоже, только и ждут, чтобы взяться за старое.

Например, недавно в СМИ появилась информация о Петр Пекуре, бывшем зампредседателя правления и и. о. председателя правления «Брокбизнесбанка», принадлежащего печально известному Сергею Курченко. Сам «младоолигарх» по-прежнему находится в бегах, а вот его топ-менеджер отлично себя чувствует, гуляет по Киеву, занимается спортом, участвует в общественных мероприятиях, и, судя по всему, совершенно не опасается ответственности за свои поступки.

Между тем, только согласно определению Печерского суда совместно со следственной группой Генпрокуратуры, через один только «Брокбизнесбанк» Курченко удалось похитить почти пять миллиардов гривен. Например, в определении указано, что 837 млн. гривен из «Брокбизнесбанка» передали другому банку «семьи» — «Реал-банку» в качестве межбанковского кредита. А также почти около полутора миллиардов ушли в виде «кредитов» нескольким десяткам фиктивных предприятий Курченко. Ну и самая крупная афера – завладение средствами «Аграрного фонда» при заключении «Брокбизнесбанком» мнимых договоров купли-продажи облигаций внутреннего госзайма на сумму более двух миллиардов.

Все эти «славные» деяния описаны в статье 191 Уголовного Кодекса Украины («Присвоение, растрата имущества или завладение им путём злоупотребления служебным положением») – в той её части, где говорится о махинациях в особо крупных размерах по предварительному сговору группы лиц. А также в статье 209 под названием «Легализация (отмывание) денежных средств и иного имущества, полученного преступным путём».

Как вы думаете, какое место в «группе лиц», которая «по предварительному сговору» украла у государства и его граждан четыре с лишним миллиарда, занимал руководитель банка, через который проходили преступные сделки? Генпрокуратура знает ответ на этот вопрос! Место свидетеля – кого ж ещё? Именно в этом статусе Пётр Пекур фигурирует в соответствующем уголовном деле. Вдумайтесь: человек, который работал на Курченко, вывел громадные средства на счета своего работодателя, довёл до ручки два банка (после «Брокбизнеса» он недолго поруководил банком «Национальный кредит» — сегодня оба финучреждения признаны неплатежеспособными), сегодня – скромный свидетель чужих злодеяний. Наверное, полтора года господин Пекур сидел в председательском кабинете, ставил подписи под документами критичной важности, и скорбно наблюдал, как через его руки текут государственные миллиарды.

Между прочим, послужной список у г-на Пекура впечатляет. С 2002 года (с 18 лет!) он работал в «Укрпромбанке», который обанкротился в 2009-м. После этого перешёл на работу в «Партнёр-Банк» (позднее «КонверсБанк» и «Ситикоммерцбанк»), который пережил рейдерский захват и сейчас находится в стадии ликвидации. Далее Пётр перешёл в «Реал-Банк» (тот самый, при помощи которого Курченко впоследствии отмывал государственные деньги) – ныне этот банк тоже разорился. Последним местом работы молодого топ-менеджера стал банк «Национальный Кредит», который Пекур возглавил в марте 2014-го. Говорят, судовладельцы не любят нанимать капитанов, чьи корабли постоянно идут ко дну. Но владелец «Национального Кредита» Андрей Онистрат был не из суеверных – и доверил банк такому «капитану». Догадайтесь, что случилось с этим финучреждением несколько месяцев спустя? Правильно, оно было признано неплатежеспособным.

Вернёмся, однако, к нашей истории. По факту, единственным функционером «Брокбизнесбанка», которого решились задержать, стал председатель наблюдательного совета Денис Бугай, которому, судя по всему, отвели малопочтенную роль «стрелочника». Правда, уголовные дела также возбудили в отношении самого Курченко и председателя правления «Брокбизнеса» (не всегда же Пекур был и. о.) Александра Дынника. Впрочем, Курченко в бегах, судя по всему, чувствует себя неплохо, и даже продолжает руководить собственным медиа-холдингом (куда входят одиозная газета «Вести», одноимённое радио и аналитический журнал). Что же касается Дынника – ему уголовное дело, судя по всему, не помешало в середине лета приехать в Киев и провести крайне плодотворную встречу с Пекуром. Трудно сказать, вспоминали ли два экс-банкира былые дни, или строили планы на грядущее – но факт остаётся фактом: Дынника никто не тронул, а уж Пекура и подавно.

Трудно сказать наверняка, но, похоже, не последнюю роль в странном «уголовном иммунитете» 31-летнего банкира «Семьи» играют заслуги его отца – тоже Петра Петровича. Пётр Пекур-старший ныне известен, как руководитель общественной организации «Гражданский актив Украины», организатор турниров по боевому самбо и ресторатор.

«Хозяйка здесь моя жена. Я ей это кафе подарил. Ремонтом занимаюсь сам. Помогают сын и его знакомые», – рассказывает Пекур-старший местным СМИ про семейное заведение. Трудно сказать, какие знакомые сына помогли отцу в ремонте черниговского кафе – будем надеяться, что не Александр Курченко, и его друг Клименко. Но зато легко понять, каким образом пожилой черниговец заработал себе состояние и авторитет среди людей определённого толка. Пётр Петрович Пекур – бывший милиционер, и даже руководитель местной организации ветеранов МВД. А в прошлом – начальник черниговского отдела по борьбе с незаконным оборотом наркотиков. По сообщениям наших источников, Пётр Петрович по-прежнему на хорошем счету в МВД, и до сих пор поддерживает доверительные отношения с рядом действующих руководителей ведомства. Само собой, глава ОБНОН может и ресторан открыть, и новенький “Mercedes” S-класса купить, и сына, в случае чего, от уголовного преследования «отмазать».

Два Пекура. Два Петра Петровича. Отец и сын. Один – бывший милиционер, «главный по наркотикам» и владелец мерседесов с ресторанами (как говорится, умному достаточно). Второй – нечистый на руку банкир, друг и доверенное лицо мафиозного клана национального масштаба. Судя по всему, сын всё-таки превзошёл отца. Как-никак, воровать миллиарды на фальшивых сделках – не то же самое, что «крышевать» наркопритоны. Но вот нормальным гражданам радоваться нечему. В этой «династии», как в зеркале, отразились проблемы современной Украины. Проблемы страны, где политические противники становятся преступниками, а воры и коррупционеры – уважаемыми гражданами. Страны, где соучастники преступлений прежнего режима зубами вцепились в чиновничьи кресла, несмотря на все усилия власти в борьбе с коррупцией. Страны, которой ещё предстоит пройти длинный путь реформ и очищения.

Татьяна Ружицкая, Национальное бюро расследований Украины

Против мафиози Василия Цушко открыли уголовное дело

cushko10

 

 

Народный депутат Сергей Лещенко утверждает, что в отношении экс-главы Антимонопольного комитета Украины Василия Цушко открыто уголовное производство, сообщает Национальное бюро расследований Украины.

«Бывший глава Антимонопольного комитета Василий Цушко под следствием на сегодняшний день, это было по состоянию на несколько недель назад, по факту злоупотребления служебным положением», — заявил он на брифинге во вторник в Киеве.

«Предмет расследования против господина Цушко – принятие им решения о снижении размеров штрафных санкций, наложенных на компанию под названием „Фанеры и плиты“. Он снизил штрафные санкции с 15,9 млн до 30 тыс. грн. Эта практика, когда штрафные санкции снижаются и являются предметом непрозрачных манипуляций, и стала причиной для открытия производства в отношении бывшего главы Антимонопольного комитета господина Цушко», — рассказал Лещенко.

Василий Цушко с декабря 2006 по сентябрь 2007 года занимал должность министра внутренних дел Украины. После победы на президентских выборах 2010-го Виктора Януковича и создания новой парламентской коалиции он возглавил Министерство экономики Украины (март—декабрь 2010-го). В январе 2011-го Верховная Рада поддержала преложение Януковича назначить его на должность главы АМКУ. В конце марта 2014-го парламент одобрил проект постановления об его увольнении по собственному желанию.

Василий Цушко является соавтором нескольких законов, которые привели к господству Тендерной палаты на рынке госзакупок, его помощником несколько лет был Антон Яценко и именно Цушко массово назначил экс-работников ТПУ к себе в Минэкономики. Законы Цушка и его казнокрадская деятельность в сфере госзакупок нанесли Украине сотни миллиардов гривен убытков в 2005—2008 годах.

Тендерный мафиози Антон Яценко попал в депутаты вместо тюрьмы

Yacenki-Anton3Округ 200 в Черкасской области в ЦИК давно считают «гиблым» и «прикормленным». Именно тут принял решение баллотироваться известный перебежчик в Верховной Раде, бывший помощник Азарова и, по утверждению СМИ, бессменный глава тендерной мафии при Ющенко и Януковиче Антон Яценко.

Сему достойному мужу инкриминируется облегчение бюджета государства минимум на 4 миллиарда гривен. Впрочем, ради такого показательного результата Яценко был и в БЮТ, и в партии регионов, а после объявил себя беспартийным. Разочаровался человек в политике, что скажешь. Хотя Яценко не разочаровался в депутатских привилегиях, особенно в той их части, что спасают от тюрьмы.

Поэтому слегка обновленный политик активно начал работу на округе. Началась благотворительная деятельность в виде фонарных столбов, скамеечек и детских площадок. Желание облагодетельствовать электорат пошло еще дальше, и команда Яценко предложила доверчивым жителям Черкащины по 300 гривен за голос.

Нехитрая арифметика: украдено около четырех миллиардов гривен, а расходы на подкуп избирателей составят примерно полмиллиона гривен. Как говориться, ничего личного, только бизнес. И весьма, кстати, прибыльный.

Теперь господин Яценко мог, не боятся активистов, которые прогоняли его отовсюду, и даже обсыпали его мукой. Этих активистов господин Яценко боялся, как огня, а потому слишком часто на улицах округа старался не показываться.

Да и незачем это было. Его помощники продолжали активно договариваться с населением. Одна из «фишек», можно сказать хитом сезона было голосование на дому. Избиратель резко болеет и требует, чтобы к нему пришли с избирательной урной домой. А вместо комиссии к «болезненному» приходит некто с подарками (назовем его Дед Мороз). И, естественно, под елочку, то есть в урночку, летит бюллетень за дорогого и любимого Антона Яценко. Поскольку болезненных граждан по закону может быть до 10%, то, считай, каждый десятый в кармане. Поэтому меньше 10% ни на одном избирательном участке Яценко не получал. И репутация главы тендерной мафии не помеха.

И, естественно, использование вовсю бардака на избирательных участках. В начале голосования таинственным образом исчезли печати. Они оказались у глав комиссий на неопределенное время, и как ими пользовались неизвестно. Потом печать стали ставить на протоколах, где угодно, только не там, где нужно. В протоколах появились исправления.

Yacenki-Anton-buleten1-1

Еще интереснее «испорченный» бюллетень, в сравнении с «правильным». Хорошо видно, что у кандидатов Олега Баштана и Виталия Чудновского пропала половина голосов, а у нашего героя количество голосов увеличилось вдвое (фото). Короче, победил Яценко всех с огромным отрывом.

Только один вопрос – зачем выборы проводили? Чтобы человека, который призывал Януковича применить оружие на Майдане, стал народным избранником за украденные миллионы, спасая миллиарды, для того, чтобы теневые операции с бюджетом не кончались?!

Катерина Носик, Гривна

Тендерна палата і роялті мафіозі Антона Яценко. Документи. Фото

«Я авторитетно заявляю, что в жизни ни копейки не получил в форме авторской награды как роялти.

Никаким коммерческим структурам это тоже не передавал. Другими словами, это очередной блеф, что и тут без Яценко не обошлось».

Антон Яценко в замовному інтерв’ю Українській правді.


Підказка для опозиції. Запатентуйте у Державній службі інтелектуальної власності «спосіб діяльності президента, Верховної ради та Кабінету міністрів» методом якомога загальнішого опису реального процесу.

Спираючись на виданий патент, або оголошуйте всі ці органи державної влади «такими, що втратили офіційний статус», або, принаймні, зобов’яжіть їх виплачувати собі роялті «за користування інтелектуальною власністю».

Якщо ви скажете, що це технічно неможливо, — не квапитесь. Я наведу підтверджений документами приклад, використаний у резонансному інтерв’ю Економічній правді.

Однією з найцікавіших публікацій видання останнього часу було інтерв’ю Антона Яценка — людини непублічної, проте широко відомої. Тим більш дивно з боку журналістів було бачити у запитаннях аргументацію на кшталт «писали, що», «якась жінка говорила», «за свідченнями очевидців».

Абсолютно індиферентно ставлячись до всіх учасників інтерв’ю, волів би звернути їх увагу на механізм отримання структурами так званої Тендерної палати роялті — як би цей платіж не називали самі колишні діячі ТП.

Тим самим — запропонувати замість посилань на «одну жінку» оперувати документами. Тим більше, що всі вони доступні для найширшого загалу.

Отже, коли 2006 року бухгалтер чи голова тендерної ради підприємства  приїжджав до Тендерної палати, йому вручали кілька платіжних доручень. Зокрема — за послуги приватної контори.

Приватизованою власністю виявлявся власне механізм організації державного тендера, «спосіб обробки інформації при проведенні торгів», а послуги надавалися через приватний сайт.

На жаль, учасники торгів, як і журналісти, порушували «не те» питання. Вони бідкалися, що замість простої оплати публікації про тендер з них вимагають шалені гроші — завдаток міг становити до 5% суми закупівлі, і така ж сума перераховувалася після здійсненні тендера.

Передусім треба було ставити питання не про суму, а про суть. Тобто про правові підстави, за якими «Тендерна палата» примушувала учасників торгів використовувати конкретні об’єкти інтелектуальної власності, а також про патентопридатність цих об’єктів інтелектуальної власності взагалі.

Перший документ — унікальний.

Це «Висновок» № в-48/03 від 17 березня 2006 року «з питань державних закупівель», який громадська організація «Тендерна палата України» видала сама собі щодо “порядку застосування положень закону “Про внесення змін до закону «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти».

 

Один з варіантів схеми роботи Тендерної палати, який публікувала преса в середині 2000-х років.

 

Хоча відомо, що такі юри000000дичні висновки роблять зовнішні щодо суб’єкта регулювання юридичні структури, як-от Інститут законодавства Верховної ради.

Тобто не закони України визначали діяльність «громадської» «Тендерної палати», а «Тендерна палата» у директивному стилі визначала, як саме вона інтерпретуватиме відповідні норми законів.

«Висновок» був підписаний головою ТПУ О. Фадєєвим. Крім багатьох інших цікавих норм, які ще чекають дослідників у сфері парламентського лобізму, документ визначав наступну логіку.

1. Відсутність інформації щодо держзакупівель в інтернеті є підставою для скасування торгів.

2. Торги можуть відбуватися лише в електронній системі, яка відповідає певному переліку вимог.

3. Цей перелік вимог забезпечується п’ятьма патентами, зареєстрованими Державним департаментом інтелектуальної власності МОН — нинішня Держслужба інтелектуальної власності.

4. Правами на патенти володіє приватна структура — ТОВ «Європейське консалтингове агентство», яке також є власником єдиного доступного інтернет-порталу «Державні закупівлі України», на той час — zakupivli.com.

При цьому повідомлялося, що державне видання «Вісник державних закупівель» втратив статус офіційного видання на користь «Інформаційного бюлетеня тендерної палати України».

Отже, нашпигована народними обранцями усіх кольорів громадська організація відбирала у державних органів контроль над державними тендерами і передавала цей контроль товариству з обмеженою відповідальністю, спираючись на власну  інтерпретацію лобістського «закону про внесення змін до закону».

Оскільки цитованим вище «положенням» відповідне «ТОВ» було визначене як монопольне, то «Європейське консалтингове агентство» отримувало джерело виплат, фактично роялті, за право використання інтелектуальної власності та оплату за надання послуг з розміщення інформації на приватному сайті.

Сторінки документа розміщено нижче, і будь-хто може зробити висновок щодо їх «правомочності», як полюбляють висловлюватися фахові юристи.

Тепер подивимося на патентну базу зазначеного «геніального механізму». В тому ж «Висновку» Тендерної палати зазначено п’ять патентів.

1. «Спосіб автоматизованого здійснення державних закупівель, товарів, робіт та послуг», патент №61042 від 16 лютого 2004 року.

2. «Спосіб обробки інформації при проведенні торгів», патент №61043 від 16 лютого 2004 року.

3. «Спосіб здійснення електронних закупівель за державні кошти», патент №62907 від 15 березня 2004 року.

4. «Процес перетворення даних при електронному оприлюдненні, розміщенні, періодичному оновленні документів щодо здійснення закупівель товарів, робіт і послуг», патент №7097 від 15 жовтня 2004 року.

5. «Процес перетворення даних при відображенні електронного документообігу щодо здійснення закупівель товарів, робіт і послуг», патент №70908 від 15 жовтня 2004 року.

У всіх цих патентах серед винахідників є Антон Володимирович Яценко. Патенти подані до держдепартаменту інтелектуальної власності “Громадською організацією «Центр тендерних процедур та бізнес-планування» та ТОВ «Центр тендерних процедур». Ці ж організації названі «власниками охоронних документів».

Отже, у власність «Європейського консалтингового агентства» ці патенти могли перейти лише у результаті продажу та виплати роялті або ж як статутний фонд.

Держдепартамент інтелектуальної власності завжди відрізнявся тим, що у його структурах можна було отримати авторське право на що завгодно — хоч на колесо.

Так, у 2008 році двоє українських програмістів жартома і за попередньої консультації з реальними розробниками зареєстрували авторське право на загальновідомий, відкритий програмний продукт Open Office, який розробляє міжнародна команда фахівців за участі Sun Microsystems, Oracle та Apache.

Українське центральне відомство з авторських та суміжних прав, незважаючи на те, що цей факт був аксіомою навіть для останнього школяра, спокійнісінько видало охоронний документ державного зразка.

Проте у даному випадку йдеться навіть не про «авторське право», а про «патенти», тому ситуація виглядає ще сумніше. На відміну від авторських прав, дія патенту поширюється на будь-яке застосування запатентованої технології.

Патент може поширюватися на спосіб вирішення проблеми, але не на проблему. Тобто якби хтось описав у патентній заявці лише проблему замість винаходу, така заявка не могла б перетворитися на патент ніде у світі. Крім, ясна річ, України.

Відкриваємо сайт «Цифрової патентної бібліотеки», натискаємо посилання «Патенти України та винаходи», у полі «Швидкий пошук за назвою» вводимо «державних закупівель» або «процес перетворення даних» і насолоджуємося.

 

 

У перших двох патентах замість «формули винаходу» бачимо щось про «пристрій для осушення вибухових свердловин», «вибухову мішкотару» та «сатуратор циліндрічно-конічної форми» відповідно. Симптоматично, але ж ми розуміємо технічні складності «Укрпатенту». Шукаємо далі, за розділами.

«Спосіб автоматизованого здійснення державних закупівель товарів, робіт та послуг полягає в тому, що замовник визначає процедуру закупівель, готує документацію, здійснює оголошення про проведення торгів, оформлює протокол розкриття тендерних пропозицій, здійснює перевірку відповідності учасників встановленим вимогам, проводить оцінку тендерних пропозицій, оформлює протокол оцінки тендерних пропозицій, направляє повідомлення про акцепт тендерної пропозиції та оформлює оголошення про результати проведення торгів та про результати проведення процедури закупівлі», — написано у першому патенті.

Далі йдуть п’ять речень, які так само розкривають стандартний механізм проведення тендеру, але з боку учасників, де лише згадується, що замовник робить відповідні маніпуляції на електронно-обчислювальній машині.

Наступний патент. «Спосіб обробки інформації при проведенні торгів, при якому замовник за допомогою електронно-обчислювальної машини оформлює тендерну документацію та оголошення про проведення торгів.

На основі отриманої від учасників інформації оформлює розкриття тендерних пропозицій та здійснює порівняльний аналіз і перевірку відповідності учасників встановленим вимогам. У разі виявлення відповідності замовник здійснює оцінку на підставі критеріїв та методики оцінки тендерних пропозицій.

Після визначення переможця замовник оформлює протокол оцінки тендерних пропозицій і повідомлення про акцепт та надсилає його переможцю. Для інших учасників замовник оформлює та надсилає повідомлення про результати торгів, а також формулює звіт про результати здійснення процедури закупівлі».

Під дію цього патенту підпадає будь-яке оформлення тендерної документації та проведення тендерів взагалі, де було використано комп’ютер, навіть якщо ви просто друкували на ньому відповідні документи як на друкарській машинці.

Витяг з наступного патенту. «Спосіб здійснення електронних закупівель за державні кошти товарів чи послуг, при якому як поєднуюче середовище для документообігу між замовником і учасниками застосовують ЕОМ, яка керує базами даних і через яку виконують взаємодію і передачу інформації в інформаційній мережі інтернет».

Далі — знову лише стандартний алгоритм тендера.

 

 

Ще один патент. «Описано процес перетворення даних при електронному оприлюдненні, розміщенні та періодичному оновленні документів щодо здійснення закупівель товарів, робіт та послуг.

Як поєднуюче середовище для розміщення документів з даними щодо процедур закупівель замовник застосовує спеціальні електронні системи в мережі інтернет, кожна з яких відкривається в мережі інтернет через програму броузер за чітко визначеною адресою, а документи стають доступними користувачам, які мають чітко відмежовані права доступу».

І так далі.

Конструктори баз даних з Microsoft та Oracle, де «чітко відмежовані права доступу» вшито до системи, творці мови HTML, за допомоги якого «при електронному оприлюдненні» дані перетворюються на елементи інтерфейсу на всіх комп’ютерах світу і навіть винахідники інтернет-протоколу тихо ридають.

Як і авторські колективи численних CMS — Content Management Systems, за допомогою яких наповнюються контентом мільйони інтернет-сайтів включно з сайтом лідера світових автоматизованих онлайн-аукціонів E-Bay. Уся базова функціональність їх розробок запатентована трьома геніальними українцями!

Тобто за активної участі патентного відомства хлопці запатентували наступне.

1. Стандартну процедуру закупівель будь-чого за державні кошти.

2. Автоматизацію  закупівель будь-чого за державні кошти.

3. Використання будь-якої ЕОМ під час будь-якої процедури таких закупівель.

4. Частину базової функціональності комп’ютерних мов, програм та систем, що відповідають за візуалізацію інформації та передавання даних.

Держслужбі інтелектуальної власності, звичайно, видніше, там сидять «рафіновані» професіонали. Єдине питання до авторів патентів: невже вони дійсно «не отримали ні копійки авторської винагороди»?

Згадую анекдот про сантехніка, який дістав два роки за суто професійну фразу: «Тут не кран тече — вся система прогнила!».

Вважаю, що в рамках існуючої системи з «краном» нічого вже зробити неможливо. Саме тому нічого й не чути про результати розрекламованих на момент закриття найвидатнішої «громадської організації» країни слідчих дій.

Зачепиш «Тендерну палату» — «посиплеться» держслужба, яка видала патенти на «колесо». Зачепиш держслужбу — «поїдуть» профільне міністерство та «силові» державні органи, які забезпечили рішення експертиз «про відповідність».

Зачепиш шановні «органи» — «позавалюються» народні депутати, що радо припадали до джерела державних тендерів і не проти зробити це ще раз. А з ними — уся система «демократичних виборів» і базові структури виконавчої влади.

В одному сантехнік правий: систему треба міняти. Одночасно і всю.

 

Юрій Радченко, експерт КСК «Гардарика», Національне бюро розслідувань України

 



Close
Приєднуйтесь!
Читайте нас у соцмережах: