Архив Травень, 2011

В жизни Александра Ярославского появилась новая женщина…

В жизни Александра Ярославского особое место всегда занимали женщины. Несмотря на недолговечность подобных союзов, все же есть такая женщина, с которой Александра Владиленовича связывают давние теплые отношения и политические планы на будущее. Имя ей – Юлия Владимировна Тимошенко.

Причиной теплых отношений между А.Ярославским и Ю.Тимошенко, по мнению знатоков тонкой натуры главной оппозиционерши страны, стало совсем не совместное освоение бюджетных средств, щедро выделяемых на финансирование харьковских околофутбольных строек в период экономического кризиса и острого бюджетного дефицита.

Причина кроется в соответствии А.Ярославского некому образу, сложившемуся в голове у самой влиятельной украинской женщины-политика. Даже стороннему наблюдателю бросается в глаза удивительное внешнее сходство Ярославского с мужем Тимошенко. К тому же, оба носят одинаковое имя, похожи в поведении и стиле общения. В ходе неоднократных рабочих визитов в Харьков, Юлия Владимировна всегда называла Александра Владиленовича не иначе как «Сашенькой», а сентиментальные ужимки в поведении выдавали в ней искреннюю симпатию к этому колоритному человеку.

Одним словом, каждый предвыборный визит Ю.Тимошенко в Харьков был, в первую очередь, визитом к Ярославскому, с обязательным посещением строек DCH и личным общением. И он всегда отвечал ей взаимностью…

Ни финансирование президентской кампании Ю.Тимошенко на Харьковщине, ни материальная поддержка прошлогоднего «Налогового Майдана», ни муниципальная избирательная кампания «Батькивщины» в Харькове – не прошли без участия Александра Ярославского. Характерно, что даже между первым и вторым турами президентских выборов в Харькове, стадион «Металлист» был единственным местом, где не было рекламы кандидата Януковича. При этом, во время спортивных матчей по рядам болельщиков активно распространялись листовки кандидатки Тимошенко.

Примечательно, что наиболее активные деятели харьковского радикально-националистического подполья, параллельно являются лидерами и активными участниками фанатского движения ФК «Металлист». Отдельные персонажи успели себя проявить в стычках с правоохранителями в ходе строительства дороги через «Парк Горького», в избирательной кампании «Батькивщины» и в мэрской кампании А.Авакова в качестве доверенных лиц кандидата.

Сюда же следует добавить, что по странному стечению обстоятельств, материалы с критикой членов семьи действующего президента, лично В.Януковича и «Юры Енакиевского», выходят именно на тех ресурсах, на которых больше всего пиарится президент «Металлиста», его окружение и местные политические союзники.

По мнению компетентных источников, первоначальное знакомство Ярославского и Тимошенко состоялось в конце 90-х годов во время одного из европейских бизнес-форумов, на котором присутствовали тогда еще глава ЕСУ Ю.Тимошенко, находящаяся в тени Премьер-министра Павла Лазаренко и тогда еще представитель «семейного бизнеса Л.Кучмы» А.Ярославский.

После этого знакомства, даже на пиках войны между президентом Кучмой и премьером Лазаренко, вице-спикером Медведчуком и вице-премьером Тимошенко, президентом Ющенко и премьером Тимошенко – Александр Владиленович, как истинный джентльмен, ни разу не выступил с публичной критикой в адрес Ю.Тимошенко и не принимал участия в многочисленных антитимошенковских кампаниях. Причина не в том, что отсутствовали пересечения и конфликты бизнес-интересов, а в том, что существовал негласный двусторонний пакт, скрепленный неафишируемыми договоренностями и личными отношениями.

Фракция «Демократические инициативы», созданная А.Ярославским в ВРУ IV созыва, также не отличалась склонностью к конфликтам с Тимошенко. В 2005 году, незадолго до своего развала «Демократические инициативы» одними из первых откололись от вступившего в третий тур избирательной гонки В.Януковича. В отличие от Богдана Губского, который вынужден был унижаться и оббивать пороги офиса В.Ющенко перед третьим туром выборов, А.Ярославский без лишних метаний принял согласованное с Тимошенко решение – распустить «ДИ», предоставив подконтрольным депутатам возможность индивидуально вступить в оранжевую коалицию. Большинство экс-участников «Демократических инициатив», как не трудно догадаться, пополнили ряды фракции и партии БЮТ.

По мнению компетентных источников, Александр Ярославский никогда не испытывал особенного уважения к Виктору Януковичу из-за странного внутреннего противоречия, основанного на желании подражать и в то же время, на чувстве ревности и зависти к Ринату Ахметову. Знатоки известных украинских биографий утверждают, что футболом, вместе со стадионами и аэропортами А.Ярославский стал заниматься только потому, что «то же самое делает Ринат».

Очевидно, что между «Ринатом настоящим» и «Ринатом опереточным» В.Янукович всегда будет отдавать предпочтение первому. Отсутствие должного пиетета у А.Ярославского к В.Януковичу сначала компенсировалось мощью президента Кучмы, затем тесным взаимодействием с влиятельными российскими олигархами, а затем бизнес-проектами с харьковской политико-бизнесовой семьей президента Виктора Ющенко. За период с 2005 по 2010 г.г. в жизни А.Ярославского кардинально изменилось многое – состав активов, деловые партнеры. Но остались прежние привычки и политические стереотипы…

В силу указанных причин, на президентских выборах 2010 года, А.Ярославский не мог сделать другую ставку кроме ставки на победу Ю.Тимошенко.

Во-первых, в случае победы Ю.Тимошенко А.Ярославский должен был стать единственным хозяином экономики второго по численности мегаполиса Украины и далеко не самого бедного региона. Во-вторых, за годы бизнес-партнерства с Аваковым (который в случае победы ЮВТ должен был пересохраниться на посту губернатора), А.Ярославский максимально интегрировал свою бизнесовую и управленческую команду с командой Арсена Борисовича (Первым замом Авакова бессменно был С.Стороженко – правая рука Ярославского, брат бывшей жены С.Масельский – был главой одной из РГА и т.п.).

В-третьих, в 2006 году нардепом от БЮТ стал Виталий Данилов – бизнес-партнер Авакова и Ярославского, а также ключевой союзник Ярославского в его непрекращающейся борьбе против Г.Суркиса. В-четвертых, в интервью «УП», экс-руководитель областного БЮТа Александр Фельдман прямо говорит о том, что на одном из совещаний с руководителями областных предвыборных штабов, Ю.Тимошенко открыто заявила, что харьковскому штабу будут помогать на выборах только два человека – губернатор А.Аваков и А.Ярославский…

Однако, выборы закончились. Их результат для А.Ярославского был непрогнозируемым и неблагоприятным. Пока Аваков спешно спасал свои активы и готовил место для возможного «отхода» в Италию, А.Ярославский сумел быстро адаптироваться к изменившимся политическим реалиям. Сегодня он поддерживает демонстративно теплые отношения с вице-премьером Б.Колесниковым, щеголяет частыми контактами с Президентом Януковичем, активно воюет на стороне донецких в войне с Г.Суркисом. Одним словом демонстрирует конструктив и лояльность.

Но у всей этой идиллической картины есть один существенный недостаток, который ни на минуту не выходит из головы у А.Ярославского. Это тот простой для осознания факт, что подготовка к проведению ЕВРО-2012, вместе с соответствующими теневыми схемами, взаимными обязательствами и интригами заканчивается уже через год, вместе со всевозможными индульгенциями для ситуативных союзников власти. Единственное что может спасти положение Ярославского, так это дальнейшее ослабление позиций команды В.Януковича и повышение рейтинга Ю.Тимошенко.

Для того, чтобы эта фантастика стала реальностью по итогам парламентских выборов-2012, А.Ярославский совместно с А.Аваковым и В.Даниловым раскручивают новые протимошенковские «зеленые» политпроекты в Харькове, организовывают сливные кампании против В.Януковича и «Юры Енакиевского» в Харьковских СМИ, нанимают европейских пиарщиков для дискредитации украинской власти в Европарламенте, одним словом, подтягивают ресурсы всех «обиженных режимом» под премьерскую кампанию Ю.Тимошенко.

За десять лет вращения по околопрезидентским орбитам, Александр Ярославский благополучно усвоил главное правило «византийской политики», заключающееся в том, что самые дистанцированные от политики олигархи, как это ни странно, зачастую оказываются самыми активными политическими игроками и основными бенефициариями крупных политических раскладов.

И если ради «проекта Тимошенко» в свое время он дистанцировался от Кучмы, Януковича, затем от Ющенко и снова от Януковича, значит он знает что-то такое, чего не знают все остальные. Либо для этого есть какие-то совсем нерациональные основания…

Тимур Карадубов, “Украина криминальная”

Рай для Раїси

Поступово Раїса Богатирьова зникла як з телеекранів, так і з коридорів на вулиці Банковій.

За часів Віктора Ющенка вона була одним з ключових діячів його команди.

По-перше, Богатирьова забезпечувала таку-сяку комунікацію помаранчевого президента України з президентом помаранчевого “Шахтаря”.

По-друге, Богатирьова була противагою Тимошенко. Вона мала не лише відтіняти прем’єр-міністра в публічній сфері. Через Раду нацбезпеки Ющенко проводив рішення, покликані нівелювати дії Тимошенко як шкідливі для країни.

Інколи пристрасті на засіданнях Радбезу виходили за межі пристойного – коли Ющенко на нервах дорікнув Тимошенко, що без чергових політичних хабарів партнери по парламенту “повернуться до неї жопою”.

Але після обрання Віктора Януковича президентом Богатирьова втратила будь-який вплив на ухвалення рішень у державі.

За словами джерел, Янукович не проводить зустрічі з Богатирьовою тет-а-тет. Спілкування з президентом обмежується для неї проводами і зустрічами у аеропорту “Бориспіль”. При чому з Олександром Медведьком, першим заступником секретаря Ради нацбезпеки, Янукович проводить особисті аудієнції.

Цей бойкот Богатирьової іде корінням в 2008 рік, коли вона перейшла на посаду секретаря Радбезу, що Янукович сприйняв як зраду. Те рішення тодішня заступниця Януковича по партії ухвалила, не порадившись і навіть просто не попередивши лідера регіоналів.

За словами джерел, Богатирьова намагалася пояснити, що дізналася про своє призначення за півгодини до виходу указу Ющенка – хоча інші поінформовані люди стверджують, що переговори з Банковою вона вела набагато раніше.

У багатьох соратників виникає питання, чому зараз Раїса Богатирьова продовжує залишатися на посаді.

Причин щонайменше дві. Над Богатирьовою досі тримає парасольку Рінат Ахметов, хоча зараз її вплив у групі значно впав. За часів Ющенка вона могла бути комунікатором. Тепер Ахметов чи Колесніков мають можливість спілкуватися з президентом напряму.

Крім того, збереження Богатирьової вигідно Сергію Льовочкіну, оскільки вона оберігає це крісло від зазіхань більш амбіційних діячів з команди Януковича, які могли би створити конкуренцію главі адміністрації президента.

Втрата персональних позицій Богатирьової за президентства Януковича відбилося і на діяльності цього органу. Якщо раніше вони самостійно готували проекти рішень, то тепер готові тексти їм надсилають згори.

Відсутність впливу назовні Богатирьова намагається компенсувати всередині апарату Радбезу. 11 січня 2011 року вона скасувала своє розпорядження про розподіл обов’язків серед заступників секретаря РНБОУ. Раніше кожен з них вів певну кількість департаментів у підпорядкуванні. Тепер Богатирьова підпорядкувала всі їх собі.

 

Окрім того, ще одним розпорядженням Богатирьова заборонила виступати у пресі без погодження з нею. Вона вимагає отримувати “добро” не лише на сам факт виходу на публіку, але навіть на виголошення конкретних тез.

Цьому наказу Богатирьова надала гриф “таємно”, після чого її перший заступник Степан Гавриш, який є державним експертом з питань таємниць в апараті Радбезу… своїм приписом скасував гриф Богатирьової.

Так конфлікт між нею та її першим заступником набув публічних рис.

Разом з кадровими змінами в адміністрації президента, масові звільнення мають відбутися і в апараті Ради нацбезпеки. Згідно з указом Януковича, його буде скорочено з понад 200 осіб до 90.

Донедавна в Раїси Богатирьової було сім заступників, серед яких – двоє перших. Тепер їх має залишитися лише троє. За інформацією “Української правди”, збережуть посади Олександр Медведько, Володимир Сівкович і, можливо, Нестор Шуфрич, який досі демонстрував відверте небажання працювати на цій посаді.

Рада нацбезпеки як місце для працевлаштування

Фактично Рада нацбезпеки як орган в тому вигляді, як він діяв за часів Леоніда Кучми та Віктора Ющенка, більше не існує. Але сюди і досі можна прилаштувати своїх близьких, щоб їм ішов стаж державної служби.

Нещодавно “Українська правда” писала про те, як особистий кухар Віктора Януковича була влаштована помічником-консультантом одного з народних депутатів, що дозволяє їй отримувати зарплату з бюджету, весь соціальний пакет і вислугу років для майбутньої пенсії державного службовця.

Як вдалося з’ясувати “Українській правді”, подібною благодійністю для свого оточення за рахунок платників податків займається і Раїса Богатирьова.

За три з половиною роки роботи в Радбезі Богатирьова працевлаштувала там все своє найближче оточення.

Люди, які обслуговують Богатирьову або допомагають їй у приватному житті, стали державними службовцями з усіма наслідками, які звідки витікають – зарплата з бюджету, стаж, статус, пенсія держслужбовця…

“Українська правда” нарахувала щонайменше п’ятьох помічників секретаря РНБОУ, які утримуються за кошти платників податків, але виконують функції, що не мають стосунку ні до безпеки, ні до оборони, ні взагалі до державної служби.

За ці роки згадані співробітники фактично не приступали до роботи в апараті Радбезу, не мають там робочого місця чи телефону. Хоча це не заважає їм отримувати зарплату та в майбутньому претендувати на гідну пенсію.

Ось, наприклад, уривки із зарплатної відомості за травень минулого року:

 

Хоча розмір зарплати не вражає кількістю нулів, але якщо додати до цього “премії” та “надбавки за високі досягнення”, то щороку на кожного з таких “помічників” Богатирьової витрачається близько 100 тисяч гривень.

Ну і головне, заради чого люди ідуть на держслужбу – це вислуга років для пенсії. Тим більше якщо жодної роботи для держави виконувати не доводиться.

Отже, Людмила Харів – помічник секретаря РНБОУ. Зрозуміти, з яких питань Харів є помічником Богатирьової, доволі складно.

 

За освітою біолог, Харів була ведучою погоди на телебаченні, випусковим редактором новин, вела програми “Красивая квартира с Людмилой Харив” і “Личный взгляд” про любовне та особисте життя селебретіз.

Якийсь час після призначення Богатирьова навіть влаштувала Харів… радником президента Ющенка. Це була своєрідна демонстрація впливу Богатирьової, який вона мала при дворі попередника Януковича.

Після звільнення з посади радника президента Харів була зарахована в апарат Радбезу 4 березня 2009-го, де і працювала всі ці роки.  28 грудня 2010-го вона пішла у декретну відпустку. Що, втім, не заважає Харів з’являтися на світських заходах.

Головне покликання Харів при Богатирьовій – це поради з питань шопінгу та піару, хоча останній рік Богатирьова уникає інтерв’ю. За багато місяців “роботи”, станом на лютий 2011 року, Харів навіть не отримала допуск до державної таємниці.

При цьому Богатирьова, прямуючи у відрядження, включає Харів до складу делегацій – звісно, коштом держбюджету. Як, наприклад, на конференцію до Варшави “Національна безпека Республіки Польща на зламі віків”

 

Далі – Людмила Коваль, помічник секретаря РНБОУ. Її було зараховано на роботу в апарат Радбезу 11 січня 2008, де вона працює весь цей час.

Людмила Коваль – це довірена особа Богатирьової, до функцій якої входить… доставляти обіди секретареві Радбезу, організовувати прибирання у квартирі та приватному офісі-будуарі Богатирьової на вулиці Шовковичній. Незрозуміло лише, при чому тут державна служба.

Для виконання функцій із забезпечення Богатирьової за Коваль закріплено автомобіль з гаража апарату Ради нацбезпеки “Фольксваген Пассат”, яким управляють також водії, що отримують зарплату з бюджету. Витрати на обслуговування “Фольксваген Пассат” за 2010 рік склали 230 тисяч гривень.

Ще один помічник секретаря РНБОУ на бюджетному утриманні – Ганна Пухляк. Вона – керуюча домогосподиня Богатирьової, на якій також висить шопінг секретаря Радбезу. Пухляк була зарахована на роботу до Ради нацбезпеки 11 січня 2008 року.

Четвертий помічник секретаря Радбезу – Наталія Чорнобривкіна. Вона займається питаннями, які стосуються батьківського регіону Богатирьової – Краматорська, де секретар Радбезу працювала у міській лікарні, та колектив якої висунув Богатирьову в депутати у 1990 році.

Також Богатирьова влаштувала до апарату Ради нацбезпеки свою… невістку, дружину сина Ігоря Богатирьова Ірину Бондаренко.

Бондаренко, 1977 року народження, отримала посаду помічника першого заступника секретаря Радбезу Степана Гавриша з 1 лютого 2008 року, але жодних функціональних обов’язків на цій посаді не виконувала. А з 22 березня 2010 невістка Богатирьової пішла в декретну відпустку.

“Українська правда” звернулася до Гавриша з питанням, чи реально працювала невістка Богатирьової його помічником, чи просто значилася, на що той відповів: “Без коментарів”.

Більше того, Ірина Бондаренко навіть встигла паралельно допомагала своєму чоловікові у політичній діяльності. Так, працюючи в апараті Радбезу, дружина Ігоря Богатирьова спромоглася стати заступником голови Донецької обласної організації партії “Сильна Україна”.

“Українська правда” зателефонувала до канцелярії апарату Ради національної безпеки, щоб дізнатися номери штатних помічників Богатирьової – Харів, Коваль, Пухляк, Чорнобривкіної чи Бондаренко.

Виявилося, що жодна з цих осіб (!) не має службового номеру, тому що і кабінетів у Радбезі в них теж немає.

Як контактний номер Харів та інших псевдопомічників Богатирьової в канцелярії Ради національної безпеки назвали 253-25-29. Він, згідно з базою “09”, належить квартирі на вулиці Шовковичній.

“Українській правді” вдалося з’ясувати, що за цією адресою значиться приватний двоповерховий офіс Богатирьової, де вона приймає перукарів та шопінг-консультантів.

 

Окрім того, як вдалося довідатися, всі штатні помічники Богатирьової належать до другої категорії державних службовців (Згідно із законом “Про державну службу”, другу категорію мають керівники секретаріатів комітетів Верховної Ради, структурних підрозділів адміністрації президента, апарату Верховної Ради, тощо)

Хоча Раїса Богатирьова вже давно не має стосунку до ухвалення важливих рішень, окрім інших благ, їй було призначено пильну державну охорону.

Богатирьову охороняють 9 осіб, при чому, крім основного автомобіля, вона має автомобіль супроводу. Оскільки Богатирьова дуже зайнята людина, то на машині охорони було встановлено мигалки (!) – щоб пані секретар могла швидко дістатися до місця призначення.

 

Охорона Богатирьової супроводжує її на авто “Тойота Прадо”, яке належить апарату РНБОУ. Цю машину було придбано для попередника Богатирьової на посаді секретаря Радбезу Івана Плюща в 2007 році, на якому він їздив без ескорту.

Авто супроводу, яке у випадку Богатирьової явно зайве, обслуговують ще двоє водіїв з апарату РНБОУ. Протягом 2010 року витрати на обслуговування цієї “Тойота Прадо” склали 370 тисяч гривень, за три роки – більше 1 мільйона гривень.

Загалом же протягом 2010 року витрати на обслуговування машини Богатирьової, її охорони, а також автомобіля, на якій помічник секретаря Радбезу Людмила Коваль доставляє їй обіди, склали 1 мільйон 50 тисяч гривень.

Тоді як витрати на весь гараж апарату Радбезу склав 1 мільйон 680 тисяч гривень – тобто на потреби секретаря Радбезу пішло дві третини видатків.

Раїса Богатирьова непогано влаштувалася як для посадової особи держави, де вже двадцять років розповідають про економічну кризу та підвищують пенсійний вік жінкам, пояснюючи це хронічним безгрошів’ям…

P.S. Два тижні тому “Українська правда” надіслала запит пані Богатирьовій щодо її помічників та офіційного розподілу обов’язків між ними, але жодної відповіді не отримала.



Close
Приєднуйтесь!
Читайте нас у соцмережах: