Архив рубрики: ‘Порошенко Петро’

#Порошенко має намір ввести тотальну цензуру в інтернеті, – лякає політолог

 

Після блокування соцмереж Порошенко планує закрити доступ до сайтів, які його критикують.

Президент Петро Порошенко використовує Службу безпеки України для тиску на інтернет-провайдерів з наміром ввести тотальну цензуру в інтернеті.

Про це політолог Дмитро Корнійчук написав на Facebook, повідомляє Укранський інформаційний портал.

«Зрозуміло, що, протестувавши на мовчазно-покірному суспільстві блокування соцмереж, наступний етап – це закриття доступу до інтернет-сайтів, які критикують Порошенка», – заявив Корнійчук.

Публічні обшуки у провайдерів, на його думку, проводяться з метою змусити ці компанії беззастережно виконувати вказівки з адміністрації президента.

«Щоб далі навіть боялися ставити питання. Сказали відключити сайти з критикою Порошенка – мовчки й швидко відключили. Порошенко всім чітко показує, що він думає про ідеали Майдану, гідність та іншу маячню…» – підкреслив Корнійчук.

Нагадаємо, співробітники Служби безпеки провели обшуки в офісі великого інтернет-провайдера Wnet.

Влада позбавила українців товарів відомих марок

banda-poroshenka2

Українська митниця перестала пропускати посилки з товарами, купленими в зарубіжних інтернет-магазинах. Про це пише OpenDataBot та публікує список десятків торгових марок, товари яких можуть не дійти до українського покупця, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

За словами видання, такі дії митники проводять на підставі переліку об’єктів інтелектуального права, включеного до митного реєстру.

«Якщо нічого не зміниться, в українських магазинах підвищаться ціни, а покупки за кордоном стануть ризикованими. Бізнесу доведеться або йти „в підпілля“, або скорочувати асортимент і нести збитки. Будуть рости чорний ринок і, відповідно, корупція», — зазначає видання.

Видання стверджує, що до списку торгових марок, які перестане пропускати митниця, увійшли: Adidas, Amway, Apple, Canon, Chanel, Chesterfield, Chevrolet, Chivas, Christian Dior, Coca-Cola, Contex, Dormeo, Electrolux, Lego, levi’s, LG, Lipton, Honda , HP, Meizu, Mercedes Benz, New Balance, Nivea, Nokia, Opel, PlayStation, Redmond, Samsung, Sandora, Shell, Subaru, Xerox, Xiaomi і інші. У список заборонених увійшли навіть дочірні підприємства Roshen.

Раніше українська митниця перестала пропускати посилки з товарами торгових марок «Meizu» і «Xiaomi» через скаргу правовласника, яким є магазин «Цитрус».

Вадим Гладчук та Автономна Адвокатура оскаржили диктаторський та корупційний указ Порошенка про блокування соцмереж

Gladchuk-podae-u-sud-na-Pilipishina1

 

Громадський активіст та журналіст Вадим Гладчук оскаржив у суді диктаторський указ президента Порошенка про блокування популярної соціальної мережі Вконтакте, пошуковика Яндекс, поштових, антивірусних та інших сервісів російської розробки, повідомляє sprotiv.org.

Також Гладчук вимагає оприлюднення конкретних підстав та обґрунтування пропорційності санкцій стосовно усіх, хто піддається санкціям, щоб було видно, що санкції накладені законно, без свавілля та корупції. Вимоги Гладчука підтримала та захищатиме в суді Громадська організація «Автономна Адвокатура».

«Порошенко поводиться, як Путін та Янукович. Вирішує за українців, якими сайтами користуватися. Це порушення прав людини, неприпустиме в демократичній державі, яку ми будуємо» – обурюється Гладчук. – «У мене є сторінка на Вконтакті, де я багато років веду безкомпромісну інформаційну війну проти кремлівських злочинців, корупції та беззаконня.
Ніхто мою сторінку не закрив, тому чутки про вплив спецслужб на політику соцмережі сильно перебільшені. Закривати соцмережі, бо ними можуть користуватися шпигуни та терористи, така сама дурниця, як перекривати вулиці, щоб злочинці не могли ходити містом. Від такого свавілля більш за все страждають прості порядні люди».

За словами Гладчука, він подав позов про визнання незаконності та скасування ст. ст. 1, 2 Указу Президента України №133/2017 від 15.05.2017 р. «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», бо Україна має зберігати людське обличчя під час війни, щоб ми не повторили путінсько-чекістський жах і абсурд Росії, де чавлять тракторами ворожий сир пармезан, арештовують за протестні мітинги, покемонів та йогу і називають громадськість «іноземними агентами».

«У позові йдеться про те, що санкції, введені в дію указом Порошенка, є незаконними, оскільки вони прийняті без належних підстав та без дотримання принципів, встановлених Конституцією та законом про санкції» – розповідає автономний адвокат, магістр права Юрій Шеляженко.

– «Також санкції є протиправними, оскільки порушують низку прав людини, гарантованих Європейською Конвенцією з прав людини, зокрема, право на свободу слова, право власності, тощо. Звичайно, для дотримання балансу інтересів, зокрема, для захисту національної безпеки порядок реалізації прав може регулюватися, але тільки на основі верховенства права: тобто, на засадах законності, необхідності в демократичному суспільстві, пропорційності. Всі ці вимоги були проігноровані Порошенком та РНБО. Санкції не мають гідного юридичного обґрунтування, явно не прораховані пропорційно праву та відповідальності, наприклад, репресують не тільки окремі російські корпорації, а й мільйони українців, боротьба яких за українські інтереси в російських соцмережах перетворює ці соцмережі на поле демократичного діалогу, потужне знаряддя протистояння свавіллю путінських спецслужб та воєнщини».

Також у позові зазначено, що диктаторський указ Порошенка є зароблянням грошей на війні. Судячи з опублікованих останнім часом досліджень економістів та заяв представників IT-бізнесу, так звані санкції не стільки ізолюють українців від впливу Росії будь-якою ціною, не соромлячись правопорушень, скільки допоможуть наближеному до влади бізнесу переділити адміністративно-командними та корупційними методами ринок телекомунікаційних послуг, а також державних закупівель, оскільки під санкції потрапили десятки переможців торгів, що зумовить додаткові бюджетні витрати через підвищення цін та нові тендерні процедури.

Позов Гладчука до #Порошенко про визнання незаконності блокування #ВКонтате. Текст. Фото

pozov-VKontakte1-500x375

 

До Вищого адміністративного суду України

Позивач № 1     Гладчук Вадим Федорович
вул. Дегтярівська, 9, кв. 29, м. Київ
тел. (050) 462-94-15

Позивач № 2     Громадська організація «Автономна Адвокатура»
вул. Тверський тупик, 9, кв. 82, м. Київ, 01042
тел. (097) 317-93-26

Координатор (самопредставництва)    Шеляженко Юрій Вадимович
групи позивачів, автономний        вул. Тверський тупик, 9, кв. 82, м. Київ, 01042
адвокат, магістр права            тел. (097) 317-93-26

Відповідач     Президент України П. О. Порошенко
вул. Банкова, 11, м. Київ, 01220
тел. (044) 255-73-33

ПОЗОВНА ЗАЯВА
про визнання незаконності та скасування ст. ст. 1, 2 Указу Президента України № 133/2017
від 15.05.2017 р. «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)»

1. Опис оскаржуваного акту
Статтею 1 Указу Президента України № 133/2017 від 15.05.2017 р. «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28 квітня 2017 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)».
Зазначеним рішенням Ради національної безпеки і оборони України застосовано обмежувальні заходи (санкції) щодо 1228 фізичних осіб та 468 юридичних осіб, перерахованих у додатках до рішення, де стосовно кожної особи наведено ідентифікаційні дані, вид обмежувального заходу та строк застосування, але не наведено конкретних підстав та обгрунтування пропорційності застосування тих чи інших санкцій.
Пп. 11 п. 422, пп. 11 п. 423, пп. 11 п. 424, пп. 11 п. 425 Додатку № 2 до цього рішення заборонено Інтернет-провайдерам надання послуг з доступу користувачам мережі Інтернет до ресурсів сервісів «Mail.ru» (www.mail.ru) та соціально-орієнтованих ресурсів «Вконтакте» (www.vk.com) та «Одноклассники» (www.ok.ru), а також пп. 9 п. 275 та пп. 9 ст. 276 згаданого додатку заборонено Інтернет-провайдерам надання послуг з доступу користувачам мережі Інтернет до ресурсів/сервісів yandex.ua та піддоменів.
Статтею 2 зазначеного Указу контроль за виконанням рішення Ради національної безпеки і оборони України, введеного в дію статтею 1 Указу, покладено на Секретаря Ради національної безпеки і оборони України.
Зазначений указ та рішення є загальновідомими, на доказ чого надаю роздруківку оприлюднення даного указу з рішенням РНБО та додатками на офіційному сайті Президента України за адресою http://www.president.gov.ua/documents/1332017-21850

2. Порушені права та правомірні інтереси позивачів
Позивач № 1 Вадим Гладчук реалізує своє право на свободу вираження переконань через сторінку в мережі Вконтакте https://vk.com/id164300210
Позивач № 2, Громадська організація «Автономна Адвокатура» (без статусу юридичної особи) реалізує своє право на свободу вираження переконань через сторінку в мережі Вконтакте https://vk.com/suilex і члени організації також реалізують право на свободу вираження переконань через сторінки в мережі Вконтакте, зокрема, Юрій Шеляженко https://vk.com/ludstvo https://vk.com/sheliazhenko та Олексій Святогор https://vk.com/a.svyatogor
Заборона Інтернет-провайдерам надавати послуги з доступу користувачам мережі Інтернет до сторінок позивачів порушує права позивачів на свободу вираження переконань.
Унеможливлення доступу до популярних соціальних мереж, що позбавляє велику кількість осіб та організацій в Україні одного з важливих способів вираження переконань та капіталу соціальних зв’язків, у формі, реалізованій (введеній в дію) оскаржуваним актом, не відповідає закону, не переслідує необхідної у демократичному суспільстві мети і не є пропорційним.
Правомірним публічно-правовим інтересом позивачів є дотримання принципу верховенства права всіма суб’єктами владних повноважень в Україні, оскільки порушення принципу верховенства права спричиняє негативні наслідки, що шкодять всьому суспільству та кожній людині, про що йдеться у преамбулі Загальної декларації прав людини: «Визнання гідності, яка властива всім членам людської сім’ї, і рівних та невід’ємних їх прав є основою свободи, справедливості та загального миру… необхідно, щоб права людини охоронялися силою закону з метою забезпечення того, щоб людина не була змушена вдаватися як до останнього засобу до повстання проти тиранії і гноблення».
Позивачі, відстоюючи своє право і таке ж право людей, з якими позивачі об’єднані соціальними зв’язками, на свободу вираження поглядів у самостійно обраний спосіб (в т.ч. у соціальній мережі Вконтакте), відстоюючи свій публічно-правовий інтерес в утвердженні принципу верховенства права в Україні, щоб права людини охоронялися силою закону, оскаржують ст. 1 Указу Президента України № 133/2017 від 15.05.2017 р. через протиправність та незаконність.

3. Протиправність оскаржуваного акту, в т.ч. непропорційність запроваджених санкцій
Відповідно до статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Відповідно до доповіді «Верховенство права», схваленої Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні 25–26 березня 2011 року, верховенство права означає, що усі особи та владні інститути в рамках держави, публічні чи приватні, повинні підкорятись публічно створеним законам, які набувають чинності (загалом) наперед і на основі яких публічно здійснюється правосуддя, вони також повинні мати змогу користуватися благами цих законів; дотримання принципу верховенства права вимагає законності, юридичної визначеності, заборони свавілля, надання доступу до незалежного правосуддя, дотримання прав людини, заборони дискримінації та забезпечення рівності перед законом.
Відповідно до статті 102 Конституції України, Президент України є главою держави і виступає від її імені; Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.
Як гарант прав і свобод людини та вища посадова особа держави, в якій визнається принцип верховенства права, Президент України не може вводити в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України, які порушують права і свободи людини, обмежуючи їх без дотримання принципу верховенства права, тобто, коли таке обмеження не має достатніх правових підстав та юридичного обґрунтування чи спрямоване на пригноблення людей у реалізації своїх невідчужуваних прав, а не на прагматично розраховане дотримання балансу інтересів, уникнення конфліктів та зловживання правами. Слід зазначити, що відповідно до принципу верховенства права суттєві та спірні обмеження прав мають застосовуватися виключно судом; виключенням з цього загального правила можуть бути лише випадки необхідності негайного припинення очевидно і безсумнівно протиправних дій.
Оскаржуваним актом не наведено конкретних підстав застосування санкцій та обґрунтування пропорційності застосування тих чи інших санкцій до жодного з суб’єктів права, підданих репресіям, що явно суперечить принципу верховенства права. Також з оскаржуваного акту незрозуміло, чому замість звичайного порядку запобігання вчиненню правопорушень та притягнення до відповідальності за правопорушення застосовано такий надзвичайний захід, як санкції.
Введена в дію оскаржуваним актом заборона Інтернет-провайдерам надання послуг з доступу користувачам мережі Інтернет до низки популярних ресурсів порушує права і свободи людини, право власності провайдерів, і є непропорційною, оскільки порушує право мільйонів людей та їх організацій, включаючи позивача, на свободу вираження поглядів, гарантоване статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
В оскаржуваному акті ця заборона ніяк не обґрунтована, а озвучені керівництвом держави у ЗМІ обґрунтування, що соціальні мережі можуть використовуватися спецслужбами та пропагандистами держави-агресора, виглядають абсурдними, подібно до, скажімо, гіпотетичних ідей перекрити всі вулиці, щоб ними не ходили шпигуни та злочинці, чи закрити ринки, на яких торгують непомитими овочами – при тому, що перекриття вулиць та закриття ринків, так само як закриття доступу до соцмереж, більше шкодить доброчесним людям, які користуються ними.
Європейський Суд з прав людини у остаточному рішенні від 18.03.2013 р. у справі Ahmet Yıldırım v. Turkey (текст рішення: http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-115705 ) вказав, що блокування системи інтернет-сторінок через наявність у ній однієї сторінки, яка містить неприйнятну інформацію, є порушенням права на свободу вираження поглядів, гарантованого статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Введена в дію оскаржуваним актом заборона в’їзду на територію України фізичних осіб без наведення належних персоналізованих підстав є необґрунтованим, а отже, і протиправним обмеженням їх права на особисту свободу та особисту недоторканність, гарантованого ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і права на свободу пересування, гарантованого ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Введене в дію оскаржуваним актом блокування активів та обмеження економічної діяльності багатьох фізичних та юридичних осіб без наведення належних індивідуальних підстав є необґрунтованим, а отже, і протиправним обмеженням їх права на захист власності, гарантованого статтею 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Слід зазначити, що, судячи з опублікованих останнім часом досліджень економістів та заяв представників IT-бізнесу, оскаржуваний акт може переслідувати цілі не стільки ізолювати українців від впливу Росії будь-якою ціною, не соромлячись правопорушень, скільки корупційний інтерес наближеного до влади бізнесу переділити адміністративно-командними методами ринок телекомунікаційних послуг, а також державних закупівель, оскільки під санкції потрапили десятки переможців торгів, що зумовить додаткові бюджетні витрати через підвищення цін та нові тендерні процедури.
Таким чином, санкції, введені в дію оскаржуваним актом, є втручанням у здійснення фізичними та юридичними особами прав людини, зокрема, прав на свободу вираження поглядів, свободу пересування, право власності, і таке втручання здійснене оскаржуваним актом без дотримання принципу верховенства права та є протиправним, оскільки не відповідає закону, не переслідує необхідної у демократичному суспільстві мети і не є пропорційним.

4. Незаконність оскаржуваного акту
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Застосування санкцій в Україні регулюється Законом України «Про санкції». Статтею 3 цього Закону визначено підстави та принципи застосування санкцій. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про санкції» застосування санкцій ґрунтується на принципах законності, прозорості, об’єктивності, відповідності меті та ефективності.
Таким чином, незаконним є застосування санкцій без підстав, визначених Законом України «Про санкції», та із порушенням встановлених цим законом принципів.
Введене в дію оскаржуваним актом рішення Ради національної безпеки і оборони України та додані до нього списки підданих санкціям фізичних та юридичних осіб не містять  індивідуалізованої і навіть узагальненої інформації ані про підстави застосування санкцій до конкретних осіб, ані про об’єктивне визначення міри (видів, строків) санкцій згідно із встановленими ч. 2 ст. 3 Закону України «Про санкції» принципами законності, прозорості, об’єктивності, відповідності меті та ефективності.
Слід зазначити, що на відміну від санкційних списків, введених в дію оскаржуваним актом, раніше графа «Підстава для застосування санкцій» містилася у санкційних списках, доданих до попередніх рішень Ради національної безпеки і оборони України, зокрема, до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 16 вересня 2016 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеного в дію Указом Президента України від 17 жовтня 2016 року N 467/2016. Водночас, у цій графі, як правило, не наводилося належних (конкретних) підстав, а просто відтворювалося формулювання норми закону, що і раніше призводило до публічно-правових спорів. Наприклад, ухвалою від 13.05.2017 р. у справі № 800/155/17 Вищий адміністративний суд України відкрив провадження за позовом про визнання частково протиправним та часткове скасування Указу Президента від 17 жовтня 2016 року № 467/2016 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 16 вересня 2016 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)».
Відсутність графи «Підстава для застосування санкцій» у санкційних списках, введених у дію оскаржуваним актом, свідчить про відсутність належних підстав для застосування санкцій всупереч ст. 3 Закону України «Про санкції». Відсутність у цих санкційних списках інформації про об’єктивне визначення міри (видів, строків) санкцій свідчить про порушення встановлених ч. 2 ст. 3 Закону України «Про санкції» принципів застосування санкцій.
Вводячи в дію рішення, прийняте з порушенням законодавства про санкції, Президент України порушив ст. 19 Конституції України. Окрім того, як гарант прав і свобод людини згідно із ст. 102 Конституції України Президент України не може вводити в дію рішення, які порушують права і свободи людини чи обмежують реалізацію таких прав і свобод без належних підстав, передбачених законом, без мети, необхідної в демократичному суспільстві, з перевищенням міри пропорційності втручання у здійснення прав.

5. Договір про спільну діяльність групи позивачів, а також питання судового збору
Не бажаючи платити здирницьку дань протиправно нав’язаній народу корумпованими елітами «адвокатської монополії» на «представництво іншої особи в суді» (заробляння грошей «адвокатами», яким заборонено ототожнювати себе з клієнтом, що йде врозріз з традиційною українською філософією серця і ганебно порушує моральні принципи альтруїзму та емпатії) і не довіряючи архаїчним псевдо-правовим позиціям цієї злочинної, на нашу думку, монопольки, –
Позивачі №№ 1, 2 відповідно до ст. ст. 6, 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на справедливий суд, свобода зібрань та об’єднань) об’єдналися у групу позивачів для захисту в суді свого спільного права на свободу вираження переконань та свого  спільного публічно-правового інтересу в утвердженні верховенства права і підписами під цим позовом, відповідно до глави 77 Цивільного кодексу України,  уклали договір про спільні дії без мети отримання прибутку із реалізації мети зазначеного об’єднання шляхом подання цього позову та доручення представляти в суді всю групу позивачів Шеляженку Юрію Вадимовичу, який погодився ототожнювати себе з групою позивачів та бути координатором (самопредставництва) групи позивачів у суді; позивачі, користуючись правовою автономією своєї групи, створеної на основі особистої та організаційної автономії позивачів, вимагають визнання свого ототожнення із обраним ними координатором і просять суд розглядати його явку до суду, подання та отримання документів, інші процесуальні дії як консолідовану спільну явку та спільні дії всієї групи позивачів.
Позивач № 1 є фізичною особою, Позивач № 2 є групою фізичних осіб в організаційно-правовій формі об’єднання громадян без створення юридичної особи. Відтак, за подання позову координатор сплачує судовий збір, який має сплачуватися за подання позову фізичною особою.

6. Позовні вимоги
Враховуючи викладене, на підставі Загальної декларації прав людини, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і Протоколів до неї, керуючись ст. ст. 5, 8, 19, 55 Конституції України, ст. 2, 171-1 КАС України
ПРОСИМО:
Визнати незаконними і скасувати статті 1, 2 Указу Президента України № 133/2017 від 15.05.2017 р. «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)».

23 травня 2017 року             Позивач № 1 _____________________ В. Ф. Гладчук

Голова Громадської організації
«Автономна Адвокатура» (Позивач № 2),
автономний адвокат, магістр права,
координатор групи позивачів            ___________________________ Ю. В. Шеляженко

Листування з питань позову просимо вести виключно з координатором групи позивачів!
Додатки на ____ арк.:
– роздруківка Указу Президента України № 133/2017 від 15.05.2017 р.
– копії установчих документів Автономної Адвокатури
– копія довіреності Гладчука В.Ф.
– скріншоти сторінок В.Гладчука, Автономної Адвокатури, її членів Ю.Шеляженка та О.Святогора у соціальній мережі Вконтакте
– квитанція про сплату судового збору
– копія позову з додатками для відповідача

sprotiv.org

Україна вже Росія?

vlast-zlodeev1-500x291

 

Путін забороняє Facebook. Бо його контролюють «піндоси». І через FB координуються кольорові революції. Звичайно, що координуються та контролюються ЦРУ. На 100%.

Мільйони росіян слухають свого президента, скачують фоточки з FB і переходять у свої соціальні мережі. Мовчки, без галасу та протестів. Бо зрозуміли усю глибину рішення. Бо вони ж на передовій боротьби з «піндосами», США, НАТО, всесвітнім злом…

Нічого не нагадує? У дзеркало давно дивились?

До 20 млн українців користувалися кількома російськими сайтами. Президент заборонив нам це робити. Бо «піндоси» та ЦРУ, ой, росіяни та ФСБ контролюють ВК, ОК, мейл.ру, яндекс.

Як на заборону відреагували волелюбні українці? Створили Інтернет-самооборону? Вийшли на акцію протесту? Підпалили шини на Банковій? Усе як завжди, коли ми боремося за свої свободи?

Ні. Ми спостерігаємо типову російську реакцію.

Одні з піною у роті розповідають про геніальне рішення влади, другі ахають усе, що має ярлик «російське», треті мовчки качають фото і освоюють «незалежні» «безкоштовні» програми для обходу заборони.

А є такі українці, які дивляться на все це і офігівають.

Я серед останніх.

Десь наприкінці 2013-го я максимально обмежив свою присутність в ВК, перевів листування з mail.ru на gmail та ukr.net. Досі з 2014-го закріпленим постом у моєму профілі ВК є запрошення дружити в Facebook. Але навіть після цього я не припинив користуватися Вконтакте. І на це було дві причини.

1) Проект StudMP щодо розвитку студентського самоврядування.

Не секрет, що переважна більшість українських студентів свою активність у соцмережах проявляли саме в ВК. З 2013-го ця тенденція трохи змінилася у бік Facebook.

Але. Саме в ВК найбільшу популярність отримували протестні рухи КПІ, КНУ Шевченка, НАУ, інших найбільших університетів. Це до «якості» українських користувачів ВК. Адепти заборони переконані, що там самі ватники сидять, які піддаються російській пропаганді.

2) Пошук інформації з тієї сторони лінії фронту.

Прихильники заборони переконують, що російські соцмережі на 100% контролюються ФСБ. От тільки чомусь російські солдати продовжують палити свої позиції з «навчань» в районі Донецької та Луганської областей.

Якщо ви шукаєте подібні речі або інформацію про невдоволення українців порядками на окупованих територіях, то де ви будете шукати цю інформацію? У цензурованих російських ЗМІ? Там її немає. А от у ВК була і досі залишається.

Путін – лох, не зміг обмежити доступ до цієї інформації українців з вільних територій. А Порошенко – молодець. Раз, і рішенням РНБО нам перекривають доступ до цієї інформації.

А інформаційну війну на території ворога ми, напевно, будемо вести шляхом розкидування листівок з патріотичного супутника? Бо якось після 17 травня Інформаційні війська Мінстеця засумували. Та й до того свої інформаційні атаки на ворога проводили «співучою» українською. Професійненько…

Якось ми забули, що свобода була однією з найбільших цінностей Революції Гідності. Коли диктаторськими законами вводилися у тому числі обмеження доступу до інтернет-ресурсів влада отримала реакцію у вигляді протистояння на вулиці Грушевського.

Коли цими днями обмеження доступу до інтернет-ресурсів торкнулося до 20 млн українців у відповідь влада отримала тишу. Ну добре, петицію на сайті президента та кілька десятків (сотень?) обурливих дописів в ФБ. Але все це потонуло у переможному ура-патріотичному угарі.

Свобода є у тому, що кожен сам визначає користуватися йому російськими соцмережами чи ні, постити там котиків чи шукати бойовиків, організовувати двірняк проти старих комуняк на чолі КНУ Шевченка чи черговий аукціон побачень в КПІ. Це та свобода вибору, яку я хочу бачити в Україні.

Коли за мене і 20 млн українців подібні итання береться вирішувати РНБО та президент, то це вже не свобода. Коли 20 млн мовчать, коли зазіхають на їхні свободи, це вже не Україна. Це вже Росія.

Духа нет у вас быть свободными… Вас ждут новый указания, а у нас тут огни востания. У вас – «Царь», у нас – демократия. Никогда…

PS А Путін Facebook не забороняв…

Олексій Братущак, журналіст, Український інформаційний портал

Как #Порошенко опередил #Роскомнадзор на пути к КНДР

PoroshenkoKisilov1-500x319

 

Санкционный список «компаний страны-агрессора» насчитывает 223 страницы и 468 наименований.

Конечно, с точки зрения клинической психиатрии и политологии чучхэ, перечень сайтов — самое в нём смешное. Не удивительно, что именно эти сервисы попали в заголовки. Но там, вообще-то, очень много чистого, беспримесного безумия, помимо запрета узнавать погоду на Яндексе, перекрытия украинским пользователям доступа к их почте, файлам в облаке и аккаунтам в соцсетях. Например, объявление вне закона переводчиков «Лингво», Антивируса Касперского, бухгалтерии 1С.

Запрет доступа украинских компаний к трём из пяти крупнейших рекламных площадок в стране. Прекращение деятельности филиалов российских ИТ-компаний по всей Украине — в Харькове, Николаеве, Сумах, Херсоне — это в общей сложности тысячи рабочих мест для айтишников, на услуги которых в ближайшую тысячу лет украинский рынок не сможет предложить никакого сравнимого спроса. Угадайте, где им всем предстоит искать работу, если указ президента Украины будет в итоге исполнен.

Одну вещь хочется тут сказать если не в оправдание действий Петра Порошенко, то в его защиту. Конечно, он идиот и гондон. Но нельзя не видеть, что его действия — не источник проблем страны, а лишь их точное отражение.

И всё это не с Крыма началось, а примерно с Кучмы, который примерно в одни с Путиным годы начал насаждать в стране «стабильность».

Главная проблема Украины состоит в том, что у власти там, независимо от лозунгов, был и остаётся в точности такой же чистый, беспримесный номенклатурно-коррупционный совок, что и в России. Со всеми его повадками и ухватками, включая стратегическую ставку государства на скрепы, против мозгов. Посмотрите на антитабачные законы Украины, на её запрет игорного бизнеса, на ограничения для иностранных инвесторов. Всё это принималось ещё при «оранжевом» президенте Ющенко и премьере Тимошенко, и всё это до запятой копировало худшие российские нормы.

Посмотрите на знаменитый закон о рекламе, запрещающий использование русского языка — он ведь не при «оранжевых» принят, а задолго до них, при Кучме, и теми политиками, которые в 2004 году составили группу поддержки Януковича. Российские пропагандоны, конечно, видят в этом запрете проявление «украинского национализма», но на самом-то деле он совершенно путинский по духу и букве. Главное в нём — не то, какой язык в пользу какого дискриминируется, а то, что государство берёт на себя роль регулятора в таких вопросах, которые ни в одном правовом демократическом обществе его не могут касаться.

Конечно, с началом войны тенденция резко усугубилась, потому что «скрепы» получили поддержку патриотически настроенной интеллигенции, и тут уж резьбу окончательно сорвало.

Если кто случайно не в курсе, с 1 января нынешнего года в/на Украину запрещено ввозить любые книги, изданные в «стране-агрессоре», включая собрания сочинений Толстого, Достоевского, Шекспира и атлас анатомии человека под редакцией братьев Синельниковых. Это при том, что из 200 наименований книг, которые входят в программу курса MBA, на Украине издано ровно 4 (прописью: четыре), остальные 196 там изучаются по московским и питерским изданиям.

Принципиальное отличие Украины от России заключается в том, что у нас есть вот эти условные 14% «несогласных», которые последовательно выступают и против «закона подлецов», и против «пакета Яровой», и против войны на Украине. Они выходят на улицы, они поддерживают работу ФБК, их клеймят «врагами народа» за то, что они продолжают выступать перед своими читателями и слушателями в Киеве и Одессе.

А в Украине, в связи со спецификой военного времени, таких «несогласных» не видно и не слышно. Хотя они там, конечно же, есть, но являются заложниками мнимого выбора: либо ты за любую номинально антироссийскую движуху, либо ты — сепар, ватник и колорад.

И когда украинский суд даст тебе 3,5 года тюрьмы за ролик в YouTube, то ни одна душа за тебя не впишется. Сначала скажут «Так ему и надо, национал-предателю», а потом, когда вышестоящая инстанция отменит приговор, станут этим хвастаться, как будто это их демократическая заслуга. Хотя в момент вынесения приговора украинские «демократы» его как раз одобряли.

Меня эта ситуация откровенно ужаснула ещё в 2014 и 2015 годах, когда я общался с киевскими коллегами на открытии iForum. Я пытался объяснить им, что ни при каких обстоятельствах не может айтишник поддерживать государственные законы о запрете «Маши и медведя», или «Белой гвардии», высылать из страны журналистов «Новой», «Эха» и Ленты.Ру. Потому что ценностный выбор тут — не между Россией и Украиной, а между Первой поправкой и «пакетом Яровой», между цивилизацией XXI века и доктриной чучхэ.

Цензура не может быть направлена против внешнего врага, она всегда работает только против собственных граждан, ограничивая их свободу выбора.

Но мои киевские собеседники меня не слышали. Они говорили, что кремлёвская пропаганда смертельно опасна для суверенной украинской государственности, цензура — единственный способ защитить молодую демократию, что отдельные перегибы неизбежны, а когда лес рубят — щепки летят.

Сегодня вся украинская ИТ-отрасль стала той самой щепкой. Для людей, одобрявших цензуру, настал тот интересный момент, о котором предупреждал Нимёллер. Державные скрепы мощным бетховенским стуком постучались в их дверь. Одним росчерком пера президент Порошенко далеко опередил Роскомнадзор и Ирину Яровую в движении к Пхеньяну.

Очень интересно послушать, что теперь скажут люди, убеждавшие меня 2-3 года назад в пользе цензуры для развития украинской демократии. И что они станут делать. Здравый смысл подсказывает, что для начала движения по десоветизации Украины указ Порошенко дал долгожданный третий звонок. Надеюсь, он будет услышан.

Антон Носик, Россия, Украинский информационный портал

#Порошенко заблокирует и #Facebook

Poroshenko-angl1

 

Член правления Интернет-ассоциации Украины (ИнАУ) Максим Тульев заявил, что следующей «жертвой» блокировки может стать социальная сеть Facebook. Об этом сообщает Украинский информационный портал.

По мнению Максима Тульева, власти заинтересованы «прикрыть» все Интернет-платформы, где можно свободно выразить свои мысли, до начала предвыборной кампании. Он считает, что Администрация Президента хочет таким образом использовать социальные сети как инструмент политической цензуры.

Максим Тульев заявляет, что такие запреты не могут быть эффективными. В качестве аргумента он приводит пример с виселицей. Максим Тульев отмечает, что, если назвать виселицу детской качелей, это лишь вызовет смех.

По его словам, такой смех вызван и запретами президента Украины Петра Порошенко. Максим Тульев считает, что от того, что закрытие социальных сетей назовут борьбой против российской пропаганды, всем все равно будет понятно, что это личные интересы власти.

Генсек Ради Європи Турбйорн Ягланд: блокування сайтів #Вконтакте та #Одноклассники суперечить свободі слова

Poroshenko-angl1

 

Генсек Ради Європи Турбйорн Ягланд висловив занепокоєння з приводу рішення Києва щодо санкцій проти низки російських сайтів в Україні.

Про це йдеться у заяві генсека, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

«Блокування соціальних мереж, пошукових систем, поштових служб і новинних веб-сайтів суперечить нашому спільному розумінню свободи вираження думок і свободи засобів масової інформації. Крім того, такі широкі заборони не відповідають принципу пропорційності», — заявив Ягланд.

16 травня 2017 року президент України підписав указ, який ґрунтується на рішенні РНБО та накладає санкції на низку російських IT-компаній, в тому числі розробників програмного забезпечення. Також цей указ зобов’язує всіх провайдерів заблокувати доступ до низки російських інтернет-сервісів, включаючи «Яндекс», «Вконтакте», «Одноклассники».

ЄС також чекає від України детальніших пояснень щодо цього указу.

Human Rights Watch засуджує тоталітаризм #Порошенко щодо #ВКонтакте

Poroshenko-angl1

 

Міжнародна правозахисна організація Human Rights Watch вважає, що президенту Петру Порошенку слід скасувати заборону, яка впливає на роботу таких інтернет-платформ, як «ВКонтакте», «Одноклассники», РБК та «Яндекс». Про це повідомляє sprotiv.org.

Про це заявила представниця організації Таня Купер, слова якої наводить сайт організації.

 “Це ще один приклад тої легкості, з якою Порошенко неправомірно намагається контролювати публічний дискурс в Україні”, — сказала вона.

Порошенко може намагатися обґрунтувати цей крок, але це цинічна атака на право на інформацію, що впливає на мільйони Українців і їх особисте та професійне життя “, — зазначила вона.

«Одним цим кроком Петро Порошенко завдав страшного удару по свободі слова в Україні. Це непростиме порушення права українців на отримання інформації за їхнім вибором. ЄС та інші міжнародні партнери України мають негайно закликати Україну скасувати його», – додала Купер.

16 травня 2017 року диктатор Петро Порошенко підписав указ, яким ввів в дію рішення РНБО про оновлення списку санкцій проти низки російських компаній, серед яких «Аерофлот», соцмережі «Вконтакте» і «Одноклассники», компанія «Яндекс» тощо.

З блокуванням сайтів #Україна потрапить в «клуб» Китаю і Туреччини, — нардеп Вікторія Сюмар

stop-cenz5

 

Блокування будь-яких інтернет-ресурсів не робить честі Україні, країна може потрапити в «клуб» Китаю і Туреччини, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Про це заявила народний депутат, глава комітету з питань свободи слова та інформаційної політики Верховної Ради Вікторія Сюмар.

«Поки країна не має такого досвіду. Такий досвід мають дуже мало країн світу, як то Китай, Росія, Туреччина, які дозволяють собі блокувати різні Інтернет-ресурси. Попадання в такий клуб не робить честі країні», — сказала нардеп.

Сюмар відзначила, що соціальні мережі, які згідно з рішенням РНБО будуть заблоковані в Україні, контролюються ФСБ Росії і їх використовують для «промивання мізків» не тільки росіян, але українців, які користуються цими соціальними мережами.

«Однак в умовах інформаційної війни, при наявності доказової бази цей захід може бути зрозумілим», — додала народний депутат.

Тим часом, парламентарій зазначила, що для України, яка прагне бути членом Європейської спільноти, подібні заборони можливі лише з ретельної доказовою базою.

«І я б просила, щоб СБУ таку доказову базу для переконливості надала. Тільки такі підходи можливі для обмеження інтернет-ресурсів», — заявила глава парламентського комітету з питань свободи слова та інформаційної політики.



Close
Приєднуйтесь!
Читайте нас у соцмережах: