Путін забороняє Facebook. Бо його контролюють «піндоси». І через FB координуються кольорові революції. Звичайно, що координуються та контролюються ЦРУ. На 100%.

Мільйони росіян слухають свого президента, скачують фоточки з FB і переходять у свої соціальні мережі. Мовчки, без галасу та протестів. Бо зрозуміли усю глибину рішення. Бо вони ж на передовій боротьби з «піндосами», США, НАТО, всесвітнім злом…

Нічого не нагадує? У дзеркало давно дивились?

До 20 млн українців користувалися кількома російськими сайтами. Президент заборонив нам це робити. Бо «піндоси» та ЦРУ, ой, росіяни та ФСБ контролюють ВК, ОК, мейл.ру, яндекс.

Як на заборону відреагували волелюбні українці? Створили Інтернет-самооборону? Вийшли на акцію протесту? Підпалили шини на Банковій? Усе як завжди, коли ми боремося за свої свободи?

Ні. Ми спостерігаємо типову російську реакцію.

Одні з піною у роті розповідають про геніальне рішення влади, другі ахають усе, що має ярлик «російське», треті мовчки качають фото і освоюють «незалежні» «безкоштовні» програми для обходу заборони.

А є такі українці, які дивляться на все це і офігівають.

Я серед останніх.

Десь наприкінці 2013-го я максимально обмежив свою присутність в ВК, перевів листування з mail.ru на gmail та ukr.net. Досі з 2014-го закріпленим постом у моєму профілі ВК є запрошення дружити в Facebook. Але навіть після цього я не припинив користуватися Вконтакте. І на це було дві причини.

1) Проект StudMP щодо розвитку студентського самоврядування.

Не секрет, що переважна більшість українських студентів свою активність у соцмережах проявляли саме в ВК. З 2013-го ця тенденція трохи змінилася у бік Facebook.

Але. Саме в ВК найбільшу популярність отримували протестні рухи КПІ, КНУ Шевченка, НАУ, інших найбільших університетів. Це до «якості» українських користувачів ВК. Адепти заборони переконані, що там самі ватники сидять, які піддаються російській пропаганді.

2) Пошук інформації з тієї сторони лінії фронту.

Прихильники заборони переконують, що російські соцмережі на 100% контролюються ФСБ. От тільки чомусь російські солдати продовжують палити свої позиції з «навчань» в районі Донецької та Луганської областей.

Якщо ви шукаєте подібні речі або інформацію про невдоволення українців порядками на окупованих територіях, то де ви будете шукати цю інформацію? У цензурованих російських ЗМІ? Там її немає. А от у ВК була і досі залишається.

Путін – лох, не зміг обмежити доступ до цієї інформації українців з вільних територій. А Порошенко – молодець. Раз, і рішенням РНБО нам перекривають доступ до цієї інформації.

А інформаційну війну на території ворога ми, напевно, будемо вести шляхом розкидування листівок з патріотичного супутника? Бо якось після 17 травня Інформаційні війська Мінстеця засумували. Та й до того свої інформаційні атаки на ворога проводили «співучою» українською. Професійненько…

Якось ми забули, що свобода була однією з найбільших цінностей Революції Гідності. Коли диктаторськими законами вводилися у тому числі обмеження доступу до інтернет-ресурсів влада отримала реакцію у вигляді протистояння на вулиці Грушевського.

Коли цими днями обмеження доступу до інтернет-ресурсів торкнулося до 20 млн українців у відповідь влада отримала тишу. Ну добре, петицію на сайті президента та кілька десятків (сотень?) обурливих дописів в ФБ. Але все це потонуло у переможному ура-патріотичному угарі.

Свобода є у тому, що кожен сам визначає користуватися йому російськими соцмережами чи ні, постити там котиків чи шукати бойовиків, організовувати двірняк проти старих комуняк на чолі КНУ Шевченка чи черговий аукціон побачень в КПІ. Це та свобода вибору, яку я хочу бачити в Україні.

Коли за мене і 20 млн українців подібні итання береться вирішувати РНБО та президент, то це вже не свобода. Коли 20 млн мовчать, коли зазіхають на їхні свободи, це вже не Україна. Це вже Росія.

Духа нет у вас быть свободными… Вас ждут новый указания, а у нас тут огни востания. У вас – «Царь», у нас – демократия. Никогда…

PS А Путін Facebook не забороняв…

Олексій Братущак, журналіст, Український інформаційний портал