#Коломойский. Один лапоть здесь, другой там. Расследование

kolom-rus1

«Война на Донбассе – внутренний гражданский конфликт, никем не инспирированный, никакой Россией. Российские отпускники на Донбассе выполняют интернациональный долг. Америке выгодно держать санкции против России, чтобы поддерживать конфликт на Донбассе».

Ну вот наконец-то и закончился миф о самом патриотическом олигархе, который спас Украину в 2014 году. Каминг-аут. Пять лет назад перед Коломойским стояла задача сохранить свой бизнес и территорию, а сегодня у него задача – сохранить свободу. И для этого Коломойский пытается трогательно торговаться и продавать США вектор развития Украины.

В Вашингтоне Игорю Валерьевичу пошили узенькие штанишки, в которых он может маршировать либо в американский суд, либо в Москву.

Затмение, ретроградный Меркурий, Лошарик утонул, а ФБР получило новые вводные на Коломойского в расследовании нарушения им законов США. По нашей информации, это новые, очень неприятные для Игоря Валерьевича свидетельские показания. Похоже, у Коломойского в Америке появился свой Петр Кириченко. И не один.

И поэтому Коломойский решил поднять ставки и поиграть в геополитику с Вашингтоном. Своими истерически-ватными заявлениями посылая сигнал о том, что вся его политическая конница, настоящая и будущая – в виде депутатов и Богдана, поскачет галопом к Путину, а точнее – под Путина. И делает пассы руками, как бы показывая, что Игорь всемогущий сейчас вот так возьмет и выдернет волосок из бороды, и превратит Украину из геополитического буферного болота в сушу. Российскую сушу.

Хорошая попытка, но нет, Игорь Валерьевич. Потому что очень похоже на спектакль под названием «Последние понты перед посадкой». У вас вон Портнов в университете восстановиться не может, собственный телеканал Шария мочит, а вы про разворот страны рассказываете. В Америке вообще-то хорошо умеют играть в покер.

Только сдача с поличным и чистосердечное признание со сдачей сообщников, особенно российских, может смягчить участь преступника перед лицом американского правосудия, Игорь Валерьевич. Готовьтесь продавать «1+1» Медведчуку.

И отдельно хотим обратиться к президенту. Спокойно ли вы себя, Владимир, чувствуете в роли карты, которой Коломойский блефует перед американцами?

1+1 FBI – Federal Bureau of Investigation Служба безпеки УкраїниКоманда Зеленського

Аферист Олег Бахматюк отложил яйца в партию разведчика Смешко. Расследование

Повелитель несушек заводит в парламент своих людей через «партию силовиков».

После роспуска парламента и объявления досрочных выборов в Верховную Раду мультимиллионер со скандальной репутацией Олег Бахматюк (на фото выше слева от Януковича), владелец агрохолдингов «Авангард» и «Укрлендфарминг» (Ukrlandfarming), озаботился сохранением своего лобби в законодательном органе. Для Олега Романовича этот вопрос, может, и не совсем первостепенной важности, но всё же не лишен актуальности. Ведь, вопреки его ожиданиям, ему так и не удалось решить проблемы с Нацбанком и Национальным антикоррупционным бюро, возникшие из-за банкротства банков «ВиЭйБи» (VAB Банк) и «Финансовая инициатива», к разорению которых непосредственно причастен лично Олег Бахматюк.

В период своей «олигархической юности» Олег Бахматюк однажды попытался ворваться в большую политику лично. Для старта он выбрал Ивано-Франковский городской совет, в который в 2002 году прошел без проблем. За время своего депутатства в горсовете будущий обладатель крупнейшего в стране поголовья кур-несушек и фигурант уголовного производства НАБУ успел побывать в партнерах у ныне покойного олигарха-нефтяника Игоря Еремеева, основать свой первый банк («Финансовая инициатива»), создать на то время крупнейшую в регионе торгово-продовольственную сеть («Станиславская торговая компания»), начать выстраивать свою агроимперию, купить контрольные пакеты пяти облгазов и выгодно их перепродать ныне ожидающему в Вене экстрадиции в США Дмитрию Фирташу.

К парламентским выборам в 2006 году Олег Бахматюк решил, что достаточно заматерел для похода в Верховную Раду. Заходил он одновременно и по-богатому, и по-глупому – через список «Народного блока Владимира Литвина». Список, естественно, возглавил Владимир Литвин лично (вы не поверите, но тогда этот «крепкий хозяйственник» был весьма популярным политиком). Для его усиления были приглашены «звезды» в лице народной артистки Украины Софии Ротару и единственного украинского астронавта Леонида Каденюка (ну, и еще ряд присыпанных нафталином, но всё ещё видных научных и общественных деятелей). Кстати, эти человечища вряд ли польстились на перспективу политического роста, а скорее на гонорары от спонсоров партии, ключевую роль среди которых, очевидно, играл Олег Бахматюк. Партийные вожди блока, чтобы стимулировать щедрость этих самых спонсоров, искусственно нарастили количество членов политсилы до 700 тыс. голов, и не жалели спонсорских денег на рекламу блока, которая тогда лезла из каждого утюга. Но в день волеизлияния «Народный блок Литвина» набрал жалкие 2,44% голосов избирателей и, естественно, в Верховную Раду не попал не только Олег Бахматюк, но и сам партийный вождь вместе с певицей Ротару и космонавтом на подтанцовке.

С тех пор, похоже, яичный магнат зарекся лично пускаться в политические авантюры, сосредоточившись на авантюрах финансовых, которые давались ему лучше всего. Когда перед парламентскими выборами 2012-го у Олега Романовича полюбопытствовали, пойдет ли он в депутаты, тот ответил, мол, в гробу он это видал. Но вкладываться в политический лоббизм не перестал, однако принялся это делать по возможности незаметно, из-за кулис, можно сказать – осторожнее и грамотнее.

В марте 2014 года, аккурат после победы Революции достоинства, стало известно о смене владельца одного из ведущих деловых изданий страны «Деловая столица» («ДС»). Как сообщалось, издательский дом «Картель», выпускавший «ДС» и ряд других медиа, был «дружественно передан» известному журналисту Вадиму Денисенко (до этого издательство принадлежало акционерам российского нефтегиганта «Лукойл»).

Выходец из Крыма Вадим Денисенко провел свои лучшие журналистские годы на посту главного редактора прямого конкурента «Деловой столицы» — делового еженедельника «Комментарии». Основным владельцем «Комментариев» с 2006 по 2013 год считался олигарх Виталий Гайдук. В 2013-м, согласно публичным данным данным, Гайдук продал издание (вместе со всем своим холдингом Evolution media) людям, связанным с «младорыгами» во главе с сыновьями Виктора Януковича. Тогда Вадим Денисенко из «Комментариев» ушел и вместе с соратником Арсения Яценюка (и тоже журналистом) нардепом Николаем Княжицким выступил соучредителем телеканала Еспресо.TV. В новом проекте Денисенко стал главным редактором.

С этой позиции, как сказано выше, он стартовал во владельцы и шеф-редакторы издательского дома «Картель», владеющим, среди прочего, «Деловой столицей». Причем, на счет того, кто реальный собственник этого добра, до сих пор существует путаница. Как только новость о смене владельца облетела рынок, Вадим Денисенко называл себя лишь «представителем инвестора» и «морозился» при расспросах о том, кто этот щедрый инвестор, но причастность яичного магната к сделке категорически опровергал. Тем не менее, уже в августе 2014-го в интервью профильному изданию журналист скромно подтвердил (на самом деле соврал), мол, да, это таки я купил издательский дом «Картель», а что тут такого?

Загвоздка тут вот в чем. Если мы откроем «нулевую» электронную декларацию Денисенко за 2013 год, то увидим, что совокупный годовой доход семьи этого солдата пера и микрофона составлял чуть более 206 тыс. грн (или 17 тыс. грн в месяц) – не бог весть какой заработок для цельного главного редактора телеканала. И уж тем более этого недостаточно для скупки акций ЧАО «ИД «Картель», цена полного пакета которых на тот момент превышала 8 млн грн (задекларированный в 2013-м доход семьи Денисенко за 38 лет). У Вадима Денисенко, понятно, таких денег тогда не было, а у олигарха Бахматюка – более чем. Кроме того, «Картель» был и остается безнадежно убыточной «конторой» (до продажи «Лукойлом» генерировал убытков на более 2 млн грн в год). Вряд ли под чутким руководством Денисенко издательский дом и вышел в «ноль», а ведь лишь содержание творческого коллектива и прочего персонала ежемесячно обходится в пятизначную цифру (в свободно конвертируемой валюте). Вадим Денисенко не мог позволить себе инвестировать такие суммы в убыточный проект, а Олег Бахматюк – вполне.

Юристы Бахматюка сделали всё, чтобы прямой юридической связи между «Картелем» и владельцем агрохолдинга Ukrlandfarming не прослеживалось. Однако очевидные косвенные признаки выдают олигарха-птицевода с потрохами. Во-первых, несложный анализ поисковой выдачи Google показывает, что сайты газеты «Деловая столица» и интернет-издания Depo.ua, входящих в «Картель», являются абсолютными рекордсменами по пиару Бахматюка и его агроимперии. Во-вторых, по данным информационного агентства «Олигарх», ИД «Картель» был переоформлен на тех же киприотов, на которых Олег Бахматюк переписал часть своих активов, связь с которыми по тем или иным причинам не хочет «светить». Сначала это был Насос Куриакидес, затем – Риана Лумпоури.

Параллельно с покупкой на Денисенко влиятельного делового издания, Олег Бахматюк посватал журналиста в большую политику, а именно в проходную часть списка Блока Петра Порошенко. Став народным депутатом, Вадим Денисенко, кроме полезного для державы, делал хорошее для своего работодателя, но об этом чуть ниже.

Сейчас мы обратимся к электронной декларации Денисенко за прошлый, 2018 год, где невооруженным глазом видно занятные вещи. Оказывается, за годы сотрудничества с Бахматюком, которое журналист и, по совместительству, народный депутат категорически отрицает, он обзавелся земельным участком под Киевом и расположенным на нем «скромным» домиком на 184 м² задекларированной стоимостью в 1,2 млн грн.

К домику прилагается хозяйственная постройка неуказанной стоимости, по «скромности» и размерам почти не уступающая «дачному домику» — 110 м².

А супруга журналиста Марина Колесникова записала в свой актив 0,1 Га в курортном Яремче. Причем цена этого земельного участка на момент покупки указана в размере 523 тыс. грн, а оценочная стоимость в декларации почему-то упала аж до 49,6 тыс. грн.

Кроме того, семья журналиста-депутата, согласно декларации, обновила свой автопарк на общую сумму в почти 2,5 млн грн.

Итак, за пять лет лоббизма в пользу Бахматюка законотворчества, семья журналиста Денисенко осуществила «капитальные» приобретения где-то на более чем 4 млн грн, увеличив совокупный легальный годовой доход в пять раз – с 200 тыс. грн в 2013-м до порядка миллиона в 2018-м. Причем, значительную часть этих доходов в прошлом году составили гонорары Денисенко от ИД «Картель» — 240 тыс. грн. То есть, время от времени пописывая колонки в «Деловую столицу» (якобы не принадлежащую Бахматюку), в которых Денисенко между делом если не пиарил себя, то продвигал интересы Бахматюка, этот маститый автор ежемесячно получал 20 тыс. грн гонораров. Мелочь, но приятно.

Покупка целого издательского дома и продвижение в Верховную Раду своих людей – это отнюдь не прихоть Олега Бахматюка, а необходимость. Агробизнес сам по себе нуждается в той или иной поддержке государства, которую без «прикормленных» лоббистов заполучить практически нереально. А если ты, как Олег Бахматюк, – банкрот, задолжавший миллиарды, то и подавно – нужно как-то доить государственный бюджет и отбиваться от кредиторов.

В тучные «довоенные» времена Олег Бахматюк через свои банки «Финансовая инициатива» и «ВиЭйБи» пылесосил вклады населения, суля наивным вкладчикам фантастические проценты с депозитов, и тут же вкладывал их деньги в свою бизнес-империю. Когда «лафа» закончилась, агробарон влез в карман государства, получив от НБУ рефинансирование своих банков на общую сумму в 14 млрд грн (которое, как и вклады населения, оперативно вывел на подконтрольные фирмы). Занимал Олег Бахматюк и у коммерческих банков, выходил на фондовые рынки (эта часть долгов олигарха-банкрота также достигла астрономической суммы). Когда же пришел час расплаты, кредиторам сначала показали фигу. Кредиторы, в свою очередь, в пошли в суды (особенно тут свирепствует Нацбанк), более того, Бахматюком заинтересовались правоохранительные органы. И вот тут-то олигарху-птицеводу пригодились лоббистские связи.

Олег Бахматюк еще лет пять назад сделал удачную ставку на «Народный фронт» (собственно, именно там ему сосватали талантливого и почти нежадного журналиста Вадима Денисенко – как сказано выше, до перехода в «Деловую столицу» Бахматюка и избрания в Верховную Раду, тот работал над медиа-проектом «фронтовиков» Еспресо.TV). В 2014-м олигарха-птицевода стали замечать в обществе членов политсовета «НФ» (и по совместительству держателей министерских портфелей) в довольно непринужденной обстановке.

Bahmatuk-Petrenko-blyadi1

Агробарон Олег Бахматюк и министр юстиции Павел Петренко приятно проводят время в шикарном киевском ресторане. 2014 год.

И ставка эта сыграла удачно. Судебные исполнители, подконтрольные Министерству юстиции, возглавляемому «фронтовиком» Петренко, стали «динамить» судебные решения, принятые в пользу кредиторов Бахматюка. Уголовные производства по факту махинаций Бахматюка, попав к следователям Нацполиции, закрывались «из-за отсутствия состава преступления» (полагаем, к какой политсиле принадлежит министр внутренних дел Арсен Аваков, напоминать не стоит). А государственный «Ощадбанк», которым руководит другой влиятельный «фронтовик» Андрей Пышный, реструктуризировал долг группы компаний «Укрлендфарминг» Бахматюка размером в 4,4 млрд грн на целых 15 лет. То есть, фактически списал (подробнее читайте в статье «Олег Бахматюк таки «простил» госбанку свой долг в 4,4 млрд грн»).

Бахматюку также удалось подбить клинья к «гройсмановскому» крылу в правительстве. В частности, лишь в 2017 году Минагрополитики, возглавляемое на тот момент «правой рукой» Владимира Гройсмана Максимом Мартынюком, влило в агрохолдинг Бахматюка 517 млн грн. А засланный олигархом в народные депутаты журналист Вадим Денисенко вообще стал представителем правительства в Верховной Раде, и с этой позиции инициировал уголовные дела против экс-главы НБУ Валерии Гонтаревой. Благодаря принципиальной позиции которой сейчас хоть кто-то и хоть как-то пытается привлечь к ответственности Бахматюка за разорение «Финансовой инициативы» и «VAB-банка», а также за хищение миллиардов гривен, принадлежавших вкладчикам, налогоплательщикам и кредиторам.

Но происходящая в стране смена власти, похоже, путает олигарху-птицеводу все карты. С одной стороны, замена руководства Нацбанка, более чем вероятная в ближайшей перспективе, на руку нашему «герою». Поскольку дает ему надежду на то, что новое руководство НБУ окажется сговорчивее старого. И Олег Бахматюк сможет «мотивировать» Национальный банк и Фонд гарантирования вкладов «забыть и простить», то есть, отозвать иски против коммерческих структур миллиардера-банкрота. Но надежда эта весьма призрачна, а вот то, что высокопоставленные «фронтовики», прикормленные Бахматюком, в большинстве своем скоро покинут государственные посты (и Верховную Раду) – практически свершившийся факт. Значит, пришло время делать новые ставки.

Можно не сомневаться, что Олег Бахматюк, как делец, преуспевший в птицеводстве (как-никак, крупнейший в стране производитель куриных яиц), свои яйца (в переносном смысле) не складывает в одну и ту же корзину. Вполне возможно, что какая-то скрытая «креатура» олигарха всплывет в проходной части списка пропрезидентской партии «Слуга народа» или противостоящей ей «Европейской солидарности» Петра Порошенко. Не исключено также, что Олег Бахматюк вложится в кого-то из проходных мажоритарщиков от «Украинской стратегии» Владимира Гройсмана. Что касается депутата-журналиста Денисенко, уже всё ясно.

8 июня 2019 года на своей странице в Facebook Вадим Денисенко торжественно сообщил, что «присоединился к команде Игоря Смешко «Сила и честь».

«Благодарен всем, кто пригласил меня в команду патриотов и профессионалов, — пафосно заявил протеже олигарха Бахматюка. – Сегодня перед нами есть два глобальных вызова: возможность реванша и угроза новой волны популизма. Я считаю, что единственная сила, которая сегодня может не допустить скатывания страны к реваншу или популизму – это именно «Сила и честь» Игоря Смешко».

И тут же «Деловая столица» принялась пиарить как самого Игоря Смешко, так и созданную им политсилу.

Игорь Смешко – карьерный спецслужбист – большая часть его карьеры была связана с разведкой. Её пиком стал пост председателя Службы безопасности Украины, который Смешко занимал во времена позднего Кучмы – с 2003 по 2005 год. После Помаранчевой революции ушел в отставку и уволился с воинской службы. С тех пор о нем мало что было известно. Всеукраинскую общественную организацию «Сила и честь», не так давно трансформировавшуюся в политическую партию, он основал еще в 2009 году. Учитывая персону отца-основателя, не сложно догадаться, каких «общественных деятелей» она объединила. Долгое время «Сила и честь» пребывала в тени, резко активизировавшись в период кровавых событий Революции достоинства. Тогда Игорь Смешко от имени организации резко осудил применение огнестрельного оружия протестующих. Постмайданная власть отблагодарила генерал-лейтенанта должностью советника президента Украины, на которой, впрочем, Смешко пробыл меньше года. После чего ушел в жесткую оппозицию, нещадно критикуя президента Порошенко и секретаря СНБО Александра Турчинова.

Партию «Сила и честь» можно назвать «партией силовиков» — в первой десятке её избирательного списка самая высокая концентрация деятелей, так или иначе бывших причастными к силовым структурам. Кроме самого Смешко, здесь присутствует начальник Генштаба ВСУ времен Януковича Владимир Замана (пребывает под следствием по подозрению в государственной измене), люстрированный генерал-лейтенант СБУ Владимир Тимошенко, бывший фискал и таможенник Анатолий Макаренко. «Разбавили» компанию суровых силовиков председателем Меджелиса крымскотатарского народа Рефатом Чубаровым и перебежчиками из «Самопомощи» Андрея Садового.

Какое место в этой «тусовке» отведено рупору Бахматюка Вадиму Денисенко, пока непонятно – «Сила и честь» показала лишь самую верхнюю часть своего списка. Не исключено, что Денисенко, используя знамя партии Смешко и финансовые ресурсы олигарха-птицевода, попробует свои силы на мажоритарке поближе к своему загородному дому в Обуховском районе Киевской области (округ № 96). По крайней мере, ещё в прошлом году Денисенко начал по чуть-чуть окучивать округ, открыв в селе Хотянивка свою общественную приемную.

Отметим, что «Сила и честь» на данный момент имеет шансы преодолеть пятипроцентный барьер и завести в Верховную Раду два десятка депутатов-списочников. Для этого «силовикам» необходимо резко нарастить активность как на местах, так и в информпространстве. Естественно, для этого необходимы немалые финансовые ресурсы, что сразу же вызывает вопрос: кто выступает спонсором «Силы и чести»?

Среди вероятных инвесторов этого «стремного» политпроекта конспирологи называли и олигарха Виталия Гайдука, «добахматюковского» работодателя Вадима Денисенко, и даже осевших в Москве представителей «семьи» Януковича. Однако ответ лежит на поверхности.

Если вывести за скобки настоящих «силовиков» и главу Меджелиса, то в списке известных нам претендентов на депутатские мандаты от «Силы и чести» останутся преимущественно выходцы из «Самопомощи» и Вадим Денисенко. Если учесть, что Вадим Денисенко — «смотрящий» за медиа-активами владельца холдинга Ukrlandfarming, а недавно примкнувший к Смешко экс-соратник Андрея Садового Иван Мирошниченко – давний товарищ и безнес-партнер олигарха-птицевода, публично ратовавший за поддержку за счет государства погрязшего в долгах холдинга Ukrlandfarming … Ну, вы уже догадались, что этот загадочный спонсор – Олег Бахматюк.

Как утверждают некоторые политические обозреватели, «Сила и честь» — это именно то «гнездо», где Олег Бахматюк рассчитывает «высидеть» большую часть «яиц», из которых, по его замыслу, должна проклюнуться его лоббистская группа в новом парламенте. Но по иронии судьбы наш агробарон рискует столкнуться с ситуацией 2006 года, когда он вбухал немалые деньги в, казалось бы, очень перспективный «Народный блок Владимира Литвина», но на выходе получил «пшик» — деньги отчасти ушли в никуда, отчасти – в карманы вороватых партийных клерков. Риск повторения подобной истории усугубляется тем, что должность главы штаба и руководителя кампании «Силы и чести» сначала доверили Дмитрию Гордону – немного «ватному» коллеге Вадима Денисенко по журналистскому цеху, известному в профессиональных кругах своими афёрами и откровенно мошенническими «схемами». А слухи о том, что «штабисты» Смешко торгуют местами в списке и правом баллотироваться по «мажоритарке» от его партии, уже полезли наружу. Так что…

 

Арсений Павлив, Национальное бюро расследований Украины

Олена Мошенець від «Слуги народу» співкерувала газетою Арбузова під час і після Революції гідності

Moshenec-Olena1-500x358

Кандидатка в народні депутати Олена Мошенець, яка у виборчому списку партії «Слуга народу» під номером 56, продовжувала працювати заступницею головного редактора в газеті ексголови Нацбанку часів президентства Віктора Януковича Сергія Арбузова під час та після Революції гідності і втечі самого Арбузова в Росію. Про це заявили журналісти програми Радіо Свобода «Схеми: корупція в деталях», повідомляє Національне бюро розслідувань України.

«Схеми» пишуть, що у 2013—2014 роках Олена Мошенець працювала заступницею головного редактора і керівницею спецпроектів газети «Капітал», яка (за даними низки видань, серед яких Детектор медіа, Економічна правда та The Insider) входить до неформального медіахолдингу колишнього першого віцепрем’єра та голови Нацбанку Сергія Арбузова. Вона продовжила співкерувати виданням і після втечі самого власника в Росію.

У коментарі «Схемам» Олена Мошенець підтвердила, що працювала у «Капіталі» Арбузова у зазначений період. Але додала, що її робота у виданні не стосувалася політичних тем.

Журналісти повідомляють, що у біографії кандидатки на офіційному сайті партії «Слуга народу» не згадано про її роботу в «Капіталі» – натомість вказані місця роботи в інших медіа.

У 2014 році газета «Капітал» випустила цілий спецпроект «до 100 днів постмайнанної влади» – із серією інтерв’ю з високопосадовцями-соратниками Януковича, які після Революції гідності втекли в Росію. Серед них – інтерв’ю з міністром зборів та доходів часів Януковича Олександром Клименком та із самим Сергієм Арбузовим. Також в активі газети є компліментарні матеріали щодо інших членів уряду Миколи Азарова, наприклад, ексміністерки соціальної політики Наталії Королевської.

За словами Олени Мошенець, вона також не робила цих інтерв’ю.

Нагадаємо, 22 червня партія «Слуга народу» оприлюднила список своїх кандидатів по мажоритарних округах – від 24 областей та Києва. У списку присутні, в тому числі, журналісти та телеведучі.

Гладчук вимагає від парламенту та президента повернення спостережної місії Парламентської асамблеї Ради Європи

Ukraina-Evropa

Вадим Гладчук вимагає від Верховної Ради та президента повернення спостережної місії Парламентської асамблеї Ради Європи.

Редактор часопису sprotiv.org, кандидат у народні депутати по 223 округу (Київ, Шевченківський район) у виборчій програмі якого є головною теза «путін-хуйло» Вадим Гладчук називає російським сценарієм скасування запрошення для ПАРЄ здійснювати спостереження за «виборами».

Гладчук пояснює це можливими намірами нинішньої проросійської влади фальсифікувати результати майбутнього волевиявлення українців.

Гладчука обурює, що Центрвиборчком реєструє кандидатами громадян Росії, наприклад, зареєстровано російського (!) громадянина Михайла Соколова кандидатом у народні депутати України від партії «Слуга народу».

Гладчука обурює той факт, що у народні депутати балотується кум президента-країни агресора, солдати якого вбили тисячі громадян України. З 17 березня 2014 року США ввели санкції проти Віктора Медведчука, які діють і понині. А в Україні він йде до парламенту.
Номер 22 у списку партії «Слуга народу» є кумом родини ватників Медведчуків.
https://sprotiv.org/70050

Вадим Гладчук вважає зумисним саботаж Службою безпеки України, Державною прикордонною службою України та МВС, які не дають вчасно до ЦВК відповіді на звернення щодо часу перебування в Україні корупціонерів, сєпарів чи рашистів, які вели підривну діяльність проти нашої держави.

Гладчук нагадує, що саме президент #Зеленский несе відповідальність за роботу Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, тому що він призначає туди керівників, а у випадку з Аваковим з МВС — це його політичний спільник.

Як кандидат у народні депутати Гладчук вважає порушенням його права на вільні вибори будь-які обмеження у роботі спостерігачів, а відтак планує оскаржувати до суду рішення про скасування запрошення для ПАРЄ здійснювати спостереження за достроковими парламентськими виборами в Україні.

Гладчук нагадує, що Небесна сотня у 2014 році своїми життями заплатила за європейський вибір України.

Делегація ПАРЄ перебувала у Києві 2-3 липня для оцінювання передвиборчої ситуації перед позачерговими парламентськими виборами в Україні, які відбудуться 21 липня.
В Асамблеї нагадали, що у листі від 2 липня 2019 року голова Верховної ради поінформував президента ПАРЄ Ліліан Морі Паск’є, що український парламент відкликав своє запрошення для спостереження за достроковими виборами.
«Як наслідок цього рішення передвиборча делегація вирішила припинити свою діяльність достроково», — сказано у повідомленні.
Зазначено, що до ухвалення цього рішення делегація ПАРЄ провела зустрічі з лідерами і представниками ряду партій, що беруть участь у виборах, представниками громадянського суспільства і засобів масової інформації, представниками місії Бюро з демократичних інститутів і прав людини Організації з безпеки і співробітництва в Європі (БДІПЛ/ОБСЄ) зі спостереження за виборами в Україні, а також дипломатами.
Президент Парламентської асамблеї Ради Європи Ліліан Морі зазначила, що Асамблея має тривалу практику, що сягає 1994 року, співпраці з Україною щодо спостереження за виборами, що дозволило «істотно поліпшити» законодавчу базу країни та виборчої практики.
«Я повинна підкреслити, що Україна, як член Ради Європи, перебуває під процедурою моніторингу Асамблеї та має зобов’язання запропонувати Асамблеї спостерігати за президентськими й парламентськими виборами», — додала вона.

Вадим Гладчук вимагає від Верховної Ради та президента повернення спостережної місії Парламентської асамблеї Ради…

Posted by Марцинюк Анастасія on Friday, July 5, 2019

Номер 22 у списку партії «Слуга народу» є кумом родини ватників Медведчуків. Відео. Розслідування

Medvedchuk-mitnyi-souz11-500x327

Андрій Холодов, під номером 22 у списку партії «Слуга народу», має у власності елітний маєток у Відні і є кумом голови партії «Опозиційна платформа — За життя» Віктора Медведчука, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Про це розслідувачі програми «Схеми» дізналися з австрійського реєстра нерухомості та сторінки в Instagram дружини Медведчука Оксани Марченко.

«Маєток придбаний у 2013 році за 6 мільйонів євро. Це – вартість будинку на 360 квадратних метрів та 20 соток землі. Нерухомість оформлена на дружину Холодова – Катерину Шаховську. Дітей подружжя хрестила Оксана Марченко – дружина Віктора Медведчука», – ідеться у повідомленні.

Також зазначається, що будинок знаходиться у найбільш елітному спальному районі Відня і, крім того, у 5 хвилинах від будинку українського олігарха Дмитра Фірташа.

Крім того, як випливає з розслідування, Холодови у Відні володіють салоном весільних та вечірніх суконь.

Водночас, ​за даними журналістів, у списку «Слуги народу» Холодов вказаний як підприємець і благодійник.

Мендель відмовилася давати покази у Генпрокуратурі щодо її заяви про обстріли ЗСУ мирних жителів Донбасу. Документ

medel-julia1-375x500

Генпрокуратура направила в офіс президента України Володимира Зеленського запит стосовно джерел інформації, якими користувалась його прес-секретарка Юлія Мендель, коли заявила, що Збройні Сили України обстрілюють мирних жителів Донбасу, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Про це йдеться у заяві прес-служби Генпрокуратури у фейсбуці.

Як повідомляється, слідчим прокуратури до Офісу президента України скеровано запит щодо спростовування чи підтвердження публічних висловлювань Мендель.

Також зазначено, що Юлію Мендель викликали на допит через її заяву 6 червня 2019 року в ефірі телеканалу «1+1» про те, що нібито існують випадки, коли українські військові, відповідаючи на провокації бойовиків, обстрілюють цивільні об’єкти, в результаті чого гинуть мирні жителі.

У Генпрокуратурі нагадали, що цей виступ відразу був розповсюджений у засобах масової інформації та проросійських інтернет-виданнях із твердженням про те, що Збройні сили України обстрілюють мирних жителів Донбасу і такі факти, як убачають автори відповідних повідомлень, визнали в адміністрації президента України.

Також цю інформацію Росія передала до Офісу прокурора Міжнародного кримінального суду як доказ нібито порушення законів та звичаїв війни з боку України.

Мендель викликали на допит як свідка для роз’яснення її заяви, проте під час допиту вона відмовилась свідчити, заявивши, що він є політизованим.

У прокуратурі пояснили, що з огляду на це вони звернулись за роз’ясненнями до офісу президента щодо джерела інформації, яку від імені глави держави озвучила Мендель.

«Наразі кримінальні провадження за заявами прес-секретаря президента не розпочиналися», — підкреслили в ГПУ.

mendel-gpu1-361x500 mendel-gpu2-364x500

Нагадаємо, у своєму публічному виступі на посаді речника президента Юлія Мендель заявила, що в ЗСУ піддаються на провокації, нібито стріляючи по терористах у житлові будинки, школи чи лікарні на Донбасі.

Екс-“регіонала” Іванющенка, відомого як Юра Єнакієвський, знято з розшуку

Ivanushenko-Yuryi5-500x313

Колишнього соратника Віктора Януковича, екс-депутата від «Партії регіонів» Юрія Іванющенка зняли з розшуку.

Інформація про його розшук зникла з бази Міністерства внутрішніх справ, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Минулого тижня екс-нардеп ще значився у переліку осіб, які переховуються від органів влади.

У Національній поліції «Українській правді» підтвердили, що Іванющенко знятий з розшуку на підставі інформації з прокуратури Одеської області.

«На початку червня ми отримали постанову прокуратури області про закриття кримінального провадження щодо вказаного громадянина. За законом це автоматично тягне за собою внесення змін до розшукових баз і зняття з розшуку», – пояснює речник Нацполіції Ярослав Тракало.

Водночас, за словами Тракала, з відкритих джерел шляхом моніторингу мережі Інтернет правоохоронці дізналися про нібито скасування закриття кримінального провадження щодо Іванющенка.

«20 червня ми направили запит у прокуратуру Одеської області та в Генеральну прокуратуру на перепідтвердження. 25 червня прокуратура Одеської області надіслала офіційний документ (копію постанови), в якому вказано про прийняте рішення щодо закриття кримінального провадження у зв’язку з відсутністю складу злочину в діях цього громадянина», – розповів речник поліції.

«Відповідно, 27 червня картку розшуку було припинено на підставі первинних, а також перепідтверджуючих документів про закриття провадження», – повідомив Тракало.

Речник Нацполіції пояснив, що розшук може бути розпочатий знову в разі отримання нового доручення та відповідної постанови прокуратури.

«Якщо до нас надійде відповідне доручення з постановою про оголошення в розшук цієї особи, оперативними підрозділами буде розпочато його розшук, а інформація внесена у відповідні облікові бази», – наголосив він.

В прокуратурі Одеської області на звернення журналістів відповіли, що закрили справу проти Іванющенка у квітні 2019 року. Серед причин прокуратура назвала, по-перше, скасування Конституційним судом статті про незаконне збагачення, по-друге, зобов’язання судів закрити справу в тій частині, яка стосувалась «рейдерства» одеського ринку.

Прокуратура підтвердила, що направила рішення про закриття справи «до компетентних органів, що займались розшуком підозрюваного».

Водночас, у прокуратурі стверджують, що нібито «наразі триває досудове розслідування за фактом можливого вимагання права на майно та заволодіння бюджетними коштами».

Чого саме стосується ця справа, розслідування якої триває, правоохоронці не повідомили.

Речниця глави ГПУ Лариса Сарган сказала Українській правді, що заступник генпрокурора нібито поновив одну з частин справи, яка стосувалась вимагання частки в одеському ринку «7 кілометр».

Крім того, УП звернулась за коментарем щодо розшуку Іванющенка до начальника Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Нацполіції Василя Неволі. Він повідомив, що у квітні 2019 року комісія по контролю за файлами Інтерполу вирішила видалити з бази інформацію по екс-нардепу.

За словами Неволі, це рішення означає зняття з міжнародного розшуку. Коментувати рішення поліцейський не став, пославшись на відповідну заборону Інтерполу.

Екс-нардеп від «Партії регіонів» Юрій Іванющенко, відомий як «Юра Єнакієвський», втік з України після Революції гідності.
Іванющенка підозрювали у заволодінні коштами держбюджету в особливо великих розмірах, а також рейдерстві відомого одеського ринку «7 кілометр».

На початку 2017 року суди закрили справу щодо Іванющенка. Верховний суд заявляв, що у цьому винна Генпрокуратура.

Тоді генпрокурор Юрій Луценко говорив, що йдеться про закриття всіх справ проти екс-депутата. Про нові провадження чи підозри правоохоронці після цього не повідомляли.

На початку червня 2019 року стало відомо, що Одеська прокуратура знову закрила справу проти Іванющенка «у зв’язку з встановленням відсутності у діянні складу кримінального правопорушення».

Мустафа Найєм знову покликав українців на #Майдан

Maidan-proti-svinei1-500x418

На Майдані Незалежності у Києві у вівторок ввечері планують провести протестну акцію через рішення ЦВК про реєстрацію кандидатами в нардепи екс-главу Адміністрації президента Андрія Клюєва і рашиста-пропагандіста Анатолія Шарія, повідомляє 40ka.info.

Зокрема, повідомлення про зустріч на Майдані написав активіст Роман Синіцин у своєму Facebook.

«Російського пропагандиста Шарія та шістку Януковича Клюєва зареєстровано кандидатами в депутати. Зареєстрували, хоча вони не жили останні 5 років в Україні і по закону взагалі не мали жодних шансів бути зареєстрованими. А в цей час з тюрем випускають терористів та вбивць небесної сотні», — написав він.

Я цього терпіти не збираюсь. О 20:00 ті, кому не байдуже, виходять на Майдан. Якщо ви з нами — робіть репост і приходьтеБайдуже за кого ви, за Порошенка, за Вакарчука, за Тимошенко, за Ляшка чи Зеленського. Головне, щоб ви були за Україну”, — додав Синіцин.

Станом на 18:30 пост Синіцина поширили півтори тисячі разів.

Також про участь в акції написали нардеп Мустафа Найєм і його брат Масі.

У Facebook також створили подію «Терпіти більше не можна», на яку також підписалися близько 1,5 тисяч людей.

Автор «конституції» «ДНР» Браславський балотується у Білій Церкві від партії Юлії Тимошенко

separ-konst-DNR1

Стало відомо, що Руслан Браславський є кандидатом у народні депутати України від партії «Батьківщина».

Про це повідомляє Національне бюро розслідувань України з посиланням на сторінку «Біла Церква Політична» в Facebook.

Руслан Браславський народився в Донецькій області, проживає у Києві. Безпартійний, проте висувається від партії «Батьківщина». Такий «тандем» видається доволі дивним: партія Юлії Володимирівни, яка позиціонує себе патріотичною і проєвропейською висуває рейдера і сепаратиста.

У мережі інтернет багато статтей, які прямо звинувачують Руслана Браславського в рейдерських захопленнях підприємств, прикритті махінацій і співпраці з одіозним суддею Ємєльяновим, який завдав збитків державі на сотні мільйонів гривень.

Але головне — Руслав Браславський розробив конституцію самопроголошеної «ДНР». Тому виникає ще більше запитань щодо цієї персони, що давно мала би бути у в’язниці, а наразі спокійно балотується до українського парламенту за сприяння Юлії Тимошенко.

Снєгирьов звертається до президента Зеленського з вимогою припинити злочинну практику використання правоохоронних органів, як інструмент у боротьбі з політичними опонентами

Snegirov-Dmitro1-500x264

Напередодні Дня Конституції на сайті Головного управління Національної поліції Київської області була оприлюднена інформація з претензійною назвою «В аеропорту «Бориспіль» поліція Київщини затримала крадія». В цій публікації прямим текстом вказувалися моє ім’я та прізвище: «Дмитро Снегірьов грунтовно підозрювався в заволодінні чужим майном ще у 2018 році. Він викрав гаманець з грошима та мобільний телефон в одного із пасажирів аеропорту «Бориспіль», коли той проходив контроль до приміщення терміналу «D».

Хотілося б нагадати Національній поліції статтю 296 Цивільного кодексу України «Право на використання імені», в якій, зокрема, говориться: «Ім’я фізичної особи, яка затримана, підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, або особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, може бути використане (обнародуване) лише в разі набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо неї або винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення та в інших випадках, передбачених законом».

Тобто Національна поліція, яка мала б захищати законність, свідомо порушує норми Конституції, вказуючи ім’я людини, щодо якої не було вироку суду.

Звертаю увагу прес-служби Головного управління Національної поліції України Київської області на граматичні помилки у тексті, а саме: прізвище «крадія»- СНЄГИРЬОВ.

Щодо інформації Головного управління Національної поліції Київської області про «викрадення» гаманця з грошима та мобільного телефону в одного із пасажирів аеропорту «Бориспіль», коли той проходив контроль до приміщення терміналу «D». На відео чітко зафіксовано лише предмет схожий на чоловіче портмоне. Тобто речники прес-служби дають неправдиву інформацію щодо інциденту, який відбувся рік тому в Бориспільському аеропорту.

В той же час на відео можна побачити: при тому, що так званий «потерпілий» проходить контроль за мною, його портмоне знаходиться між моїх валіз. Фізично це неможливо, єдине пояснення такому явищу – факт свідомої провокації, що має на меті дискредитацію мене в очах суспільства.

Примітно, що відео, яке поліція називає ґрунтовним доказом, було викладене тільки зараз, а не в 2018 році, коли, власне, стався цей інцидент. Утім в кайданках я опинився за три дні після свого звернення до президента України Зеленського щодо призначення на посаду голови Луганської ВЦА ректора Луганського університету внутрішніх справ Комарницького, який, на порушення Закону про міліцію, був з 2010 року депутатом Луганської обласної ради від Партії регіонів і за інформацією ЗМІ, разом зі своєю фракцією у 2014 році голосував за антиукраїнські заяви та рішення цього представницького органу.

Варто зазначити, що заяви керівника прес-служби ГУ НП Київської області Миколи Жуковича про обставини і причини мого затримання не відповідають дійсності.

 

Щодо того, буцімто я переховуюсь від слідства: затриманий я був фактично на виході з Бориспільського суду, до якого я подав дві скарги на дії та бездіяльність співробітників Нацполіції по матеріалах цієї справи (нібито крадіжка гаманця та телефону у 218 році). І коли мав рухатися в бік райвідділу, аби надати документи по матеріалах.

Подібна практика має на меті створення негативного іміджу у суспільстві і формування певної громадської думки. Крім того, ставить під сумнів об”єктивність і неупередженість судового розслідування.

Керівництво НПУ та Департамент комунікацій МВС України має дати чітку оцінку заявам керівника прес-служби ГУ НП Київської області Миколи Жуковича, які свідомо порушують норми Конституції України.

Заяви однієї конкретної людини, а саме: керівника прес-служби ГУ НП Київської області Миколи Жуковича, кидають тінь на роботу великого колективу Головного управління Національної поліції Київської області.

Звертаюся до президента України Зеленського з вимогою припинити злочинну практику використання правоохоронних органів, як інструмент у боротьбі з політичними опонентами.

Дмитро Снєгирьов, для sprotiv.org



Close
Приєднуйтесь!
Читайте нас у соцмережах: