Зараз політики, які називають себе опозиційними, вбивають в голову кожного з нас «Якщо не ми, то Янукович». Це маніпуляція, з якою сам Янукович став президентом. Звісно, вона звучала «Якщо не я, то Тимошенко», але мотив від цього не змінюється.

Цю пісню нам співають вже третій десяток років. Перед кожними виборами. Ходив минулої неділі на 5 канал, так там В’ячеслав Піховшек взяв ту саму ноту: «А чому Ви не протестували, коли Віктор Ющенко розганяв Конституційний суд!?».

Друзі, це можемо зупинити лише ми. «Немає допомоги – немає голосів», – це кредо нормального Виборця, без якого в нас ніколи не буде нормальних виборів. Звісно, під допомогою мається на увазі не гречка, а вирішення конкретних бід, проти яких ми повстаємо як громадяни. Як каже мій друг Дмитро Гнап – «політик – це соціальний менеджер».

Місяць тому я разом з сусідами по кварталу і з сусідами по місту вчергове вийшов під Київраду. Якраз під цим гаслом: «Немає допомоги – немає голосів». Ми попередили депутатів, що не будемо підтримувати жодну силу, яка нічого не зробить для вирішення наших проблем. І кожного засідання до самих виборів розгортатимемо Стіну брехні міської влади.

Пройшло три тижні. Мені прийшов мейл з КМДА із запрошенням до їхньої «Громадської ради». Я відповів, що я не проти за умови, якщо це щось мінятиме. Далі – тиша.

У справах тиша. ТБ, бігборди на вулицях, та і Фейсбук повняться заявами, засудженнями та обіцянками від «опозиційних» та «провладних» «політиків» вирішити проблеми киян.

Пані та панове «політики». Я цього більше не чую. Ані як журналіст, ані як громадянин. Більше того, як житель свого кварталу я обіцяю загітувати якомога більше сусдів керуватися на виборах цим правилом: «Немає допомоги – немає голосів». Ми все більше знайомимося один з одним, за дитячий майданчик боремося, виставку в під’їзді нещодавно відкрили – стаємо нормальною громадою. І якщо Ви хочете наших голосів – показуйте себе у справах. Скасуйте передачу нашого дитячого майданчику міліції під забудову, яку депутати Київради за згоди Олександра Попова таємно затвердили позаминулої зими.

Повторюся, під допомогою мається на увазі вирішення конкретних бід. Якщо ви депутати, мені не треба слова підтримки чи співчуття. Не приходьте на завтрашню Стіну брехні. І символічне звернення до суду, яке після виборів легко переграти, нам теж не потрібне. (Фокус, який голова КМДА зараз демонструє на Пейзажці, скоріше виставляє клоуном його). Як виборця, мене влаштує лише однозначне рішення Київради про повернення майданчика громаді міста із визнанням цього місця сквером.

Інакше, «політики», Ви мій голос не отримаєте. Ні «провладні», ні «опозиційні». Як сказав творець Гогольфесту (який влада Києва другий рік поспіль посилає подалі) Влад Троіцький: «В дегустації гівна не розбираюся».

Єгор Соболєв, журналіст «Свідомо», активіст САМ