Марвін Хімейєр (Marvin Heemeyer) (28 жовтня 1951 – 4 червня 2004) – американський зварювальник, власник майстерні з ремонту глушників у Гренбі, штат Колорадо.

Містечно мікроскопічне, 2200 мешканців. Свою земельну ділянку під майстерню і магазин він офіційно викупив за досить великі гроші на аукціоні (щось штибу $42 000, для цього він продав свою частку у великому автосервісі у Денвері). Ще, як хобі, Хімейєр будував снігоходи і зимою катав на них молодят околицями Гренбі. Як на лімузині. У нього навіть була відповідна ліцензія.

Зрештою, «While many people described Heemeyer as a likeable guy, others said he was not someone to cross» (одні казали, що Хімейєр приємний чоловік, інші казали, що краще не ставати перед ним поперек дороги). Відслужив у свій час у ВПС, аеродромним техніком, і з того часу стабільно працював у інженерно-технічній галузі. Дожив до п’ятдесяти двох років, не одружений (якась там в нього сталася сумна історія про кохання).

П’ятдесятидвохрічний зварювальник Хімейєр встиг прожити у Гренбі декілька років, ремонтуючи автомобільні глушники. Його маленька майстерня тісно прилягала до цементного заводу Mountain Park.

Mountain Park вирішив розширюватися, вимушуючи Хімейєра та інших сусідів заводу продавати свої земельні ділянки. Що спричиняло невдоволення. Рано чи пізно відступили всі сусіди заводу, але не Хімейєр.

Його землю фабриканти так і не змогли привласнити, хоча намагалися зробити це всіма правдами і неправдами. Потім, зневірившись вирішити питання цивілізовано, Марвіна просто почали цькувати. Оскільки всі землі довкола майстерні вже належали заводу, йому перекрили всі комунікації та під’їзд до дому. Марвін вирішив прокласти іншу дорогу, і навіть купив для цього списаний бульдозер «Komatsu D355A-3» відновив на ньому двигун у своїй майстерні.

Міська адміністрація відмовила у дозволі на прокладання нової дороги. Банк прискіпалися до оформлення іпотечного кредиту та погрожував відібрати будинок. Хімейєр намагався відновити справедливість, подавши до суду на завод Mountain Park, але судову справу програв.

Декілька разів «наїхала» податкова щодо податків з роздрібної торгівлі, пожежна інспекція, санепіднагляд. Останній виписав штраф на $ 2500 за феєричне «junk cars on the property and not being hooked up to the sewer line» (штибу, в його майстерні «перебував резервуар, що не відповідав санітарним нормам») мова, нагадаємо, йшла про авторемонтну майстерню.

Під’єднатися до каналізації Марвін не міг, оскільки земля, якою слід було прокладати траншею, теж належала заводу, а той не квапився давати Хімейєру такий дозвіл. Марвін заплатив. Приклавши до квитанції при відправленні стислу записку – «Боягузи».

Через деякий час у нього помер батько (31 березня 2004). Марвін поїхав його ховати. А поки був відсутній, йому відключили світло, воду і опечатали майстерню. Після цього він зачинився у майстерні. Відтоді його практично ніхто не бачив.

Нарешті, 4 червня 2004 року, Хімейєр взяв реванш. За все.

На створення Броньованого бульдозера пішло близько двох місяців за одними повідомленнями, і близько півтора року за іншими.

Обшив його дванадцятиміліметровими сталевими листами, прокладеними сантиметровим шаром цементу. Оснастив телекамерами з виведенням зображення на монітори всередині кабіни. Забезпечив камери системами очищення об’єктивів на випадок осліплення їх сміттям та порохом.

Завбачливий Марвін запасся продовольством, водою, набоями і протигазом. (Два «Ругери-223» і один «Ремінгтон-306» з набоями). За допомоги дистанційного керування опустив на шасі броньовий короб, заперши себе всередині.

Для того, щоб опустити цю оболонку на кабіну бульдозера Хімейєр використав саморобний підйомний кран. «Опускаючи її Хімейєр розумів, що після цього з машини йому вже не вилізти», заявили поліцейські експерти.

І о 14:30 виїхав з гаражу.

Виглядало це так: Кілдозер (killdozer) Марвін заздалегідь склав список цілей. Всіх, кому вважав за потрібне «віддячити». Як він висловився у записках «Sometimes reasonable men must do unreasonable things» (іноді розважливі люди мусять робити нерозважливі вчинки).

Вогонь у відповідь Хімейєр вів з двох напівавтоматичних гвинтівок двадцять третього та одної напівавтоматичної гвинтівки п’ятидесятого калібру крізь спеціально зроблені у броні бійниці ліворуч, праворуч та спереду відповідно. Однак, на думку експертів, він зробив все, щоб ніхто з людей не постраждав, стріляючи більше для остраху і не даючи поліцейським висунути носа з-за їхніх машин. Жоден з поліцейських не отримав ані подряпинки.

Для початку Марвін проїхав через територію заводу, ретельно знісши будівлю заводоуправління, виробничі цехи і, взагалі, все до останнього сараю. Руїни адміністрації цементного заводу Mountain Park Inc.

Потім сунув по містечку. Зняв фасади з будинків членів міської ради. Зніс будівлю банку, який намагався тиснути на нього через дочасне повернення іпотечного кредиту. Зруйнував будівлі газової компанії «Іксел енерджи», яка відмовилася після штрафу заправляти його кухонні газові балони. Будівлю мерії, приміщення міської ради, пожежної охорони, товарного складу, декілька жилих будівель, які належали меру міста. До купи розтрощив редакцію місцевої газети і публічну бібліотеку. Коротше кажучи, зніс все, що мало хоч якесь відношення до місцевої влади, включно з їхніми приватними будинками. До того ж проявив неабияку обізнаність у тому, кому і що належить.

Хімейєра намагалися зупинити.

Спочатку місцевий шериф із помічниками.

Нагадаємо, бульдозер було оснащено сантиметровою рознесеною бронею. Місцева поліція використовувала револьвери-дев’ятки і дробовики… Зі зрозумілим результатом… Нульовим. По тривозі підняли місцевий загін SWAT. Потім лісових єгерів. У SWATі знайшлися гранати, у єгерів штурмові гвинтівки. Якийсь особливо хвацький сержант застрибнув з даху на капот бульдозера і спробував кинути світлошумову гранату до вихлопної труби. Важко сказати, чого він хотів досягнути – сякий-такий Хімейєр, як виявилося, вварив туди ґрати, так, що єдине що втратив у результаті бульдозер – це, власне, шмат труби. Сержант, зрозуміло, теж лишився живий.

Сльозогін водія також не брав – монітори було видно і у протигазі. Хімейєр активно відстрілювався через прорізані у броні амбразури. Жодна людина від його вогню не постраждала. Тому що стріляв він суттєво вище голів. Простіше кажучи – в небо. Однак, поліцейські наближатися більше до нього не наважувалися. Загалом, рахуючи єгерів (їх на той час зібралося близько 40 людей), бульдозер прийняв понад 200 потраплянь з усього – від службових револьверів до М-16 і гранат.

Його намагалися зупинити здоровенним скрепером. «Komatsu D355A» без особливих труднощів заштовхав той скрепер задом у фасад магазину і там лишив. Машина напхана вибухівкою на шляху Хімейєра також не дала сподіваного результату. Єдиним досягненням став пробитий рикошетом радіатор – втім, як показує досвід кар’єрних робіт, такі бульдозери далеко не одразу звертають увагу навіть на повну відмову системи охолодження.

Все, що змогла у підсумку зробити поліція – це евакуювати 1,5 тис. мешканців та перекрити всі дороги, включно з федеральним шосе N40, що веде до Денверу (перекриття федеральної траси всіх особливо вразило).

«Війна Хімейєра» скінчилася о 16:23. «За компанію» Марвін вирішив звалити дрібнооптовий магазин «Гемблз». На мою думку, там вже геть не було чого зносити, лишалася ще станція заправляння скрапленим газом, але її вибух розніс би половину містечка не розрізняючи, де будинок мера, а де – сміттяра.

Бульдозер став, припрасовуючи руїни універмагу «Гемблз». У мертвій тиші, що раптово настала скажено свистіла пара, яка виривалася з пробитого радіатора… Бульдозер завалило уламками даху, він застряг і заглух. Спочатку поліцейські довго боялися наблизитися до бульдозера Хімейєра, а тоді довго робили діру в броні, намагаючись дістати зварювальника з його гусеничної фортеці (три пластикові заряди не дали потрібного ефекту).

Побоювалися останньої пастки, яку міг влаштувати для них Марвін. Коли броню, нарешті, пробили автогеном, він був вже півдоби як мертвий. Останній набій Марвін лишив для себе. Живим даватися до лап своїх ворогів він не збирався.

Як влучно зауважив губернатор Колорадо, «місто виглядає так, наче ним пронісся торнадо».

Місту, дійсно, було завдано збитків на $5 000 000, заводу – на $2 000 000. При масштабах містечка це означало практично повне руйнування.

Завод так і не вичухався від нападу і продав територію разом із руїнами.

Бульдозер деякі розумники прагнули поставити на постамент і зробити пам’яткою, але більшість наполягло на його перетопленні.

У мешканців містечка цей випадок викликає, як не важко здогадатися, дуже мішані емоції.

Потім почалося слідство. Виявилося, що «творіння Хімейєра було настільки надійне, що могло витримати те лише вибух гранат, але і не дуже потужний артилерійський снаряд: воно було суціль вкрите броньованими пластинами, кожна з яких складалася з двох листів півдюймової (близько 1,3 см) сталі, скріплених між собою цементною подушкою».

«Це був славний хлопець», – згадують люди, які близько знали Хімейєра. «Не варто було його виводити з себе». «Якщо він ваш друг – то це був кращий друг. Ну а вже якщо ворог – то найнебезпечніший», кажуть товариші Марвіна.

Цей вчинок викликав захоплення у багатьох людей у США та і по всьому світі. Марвіна Хімейєра почали називати «останнім американським героєм». Зараз цей випадок оцінюється як стихійна антиглобалістська акція. Його прозвали «Killdozer».

sprotiv.org