Головною проблемою частих нападів на журналістів в Україні є безкарність за такі випадки. Поки вона зберігатиметься, доки такі випадки продовжуватимуться.

Таку думку висловив народний депутат України Сергій Лещенко, повідомляє sprotiv.org.

«У справах з нападами на журналістів все, як з корупцією. Якщо є безкарність, така ситуація триватиме доти, доки вона існуватиме. Винен у цій ситуації перш за все генеральний прокурор. Саме він здійснює нагляд, і він – головний, хто скеровує слідство в державі. Якщо навіть поліція не розслідує справу, Генпрокурор може зробити так, щоб в них настало «прозріння». Звичайно ж, є президент – гарант Конституції, але саме генпрокурор є головним законником держави», – вважає народний депутат.

Тому, на його думку, якщо є безкарність і справи про напади на журналістів ніким не розслідуються, то така ситуація триватиме і надалі.

«Був випадок із журналістами «Радіо Свобода», коли вони під СБУ займалися документруванням автомобілів, на яких приїздили співробітники. Їм відверто на камери заламали руки, забрали техніку. Журналіст показував посвідчення, все задокументовано і всі обличчя ідентифіковані, але два роки ніхто не займався розслідуванням цієї справи», – зауважив колишній журналіст.

Тому, вважає він, якщо є такий прецедент, то нічого не заважає іншим чинити так само.

«Вони знають, що краще прикриють зад своєму начальнику, але потім будуть почуватися безкарними. І така ситуація триватиме далі. Те, що українські журналісти роз’єднані, це хронічна проблема, яка була ще в часи пана Миколи (Вересня – ред.), якого я школярем дивився по телевізору, і в наші часи, коли я працював журналістом, і зараз. Це було завжди», – пояснює Сергій Лещенко.

На його думку, єдиний час, коли вітчизняні журналісти об’єднуються – це час драматичних смертей, як, наприклад, вбивство Георгія Гонгадзе. Або це було в часи Януковича, коли журналісти єднались, бо спільне горе або проблема об’єднувала.

«Але в інші часи журналісти не об’єднуються. Бо ця професія сама по собі є досить егоїстичною. Кожен журналіст бачить себе, як людину, яка робить сенсацію або викриття. Тобто він певною мірою купається в променях слави, і, відповідно, не хоче ділитися цим з іншими. Тому, коли не має спільного ворога, журналісти роз’єднані», – розповів нардеп.