У США 2 рік чекають від української влади на розкриття вбивства журналіста Павла Шеремета

Опубликовано: Липень 21st, 2018

Sheremet-Pavlo1-500x284

 

Посол США в Україні Марі Йованович заявила, що з нетерпінням очікує на правосуддя у справі вбивства журналіста Павла Шеремета.

Про це йдеться у заяві посольства у Twitter, повідомляє sprotiv.org.

«Сьогодні вранці українці відзначили другу річницю вбивства журналіста Павла Шеремета. Я з нетерпінням чекаю того дня, коли буде здійснено правосуддя для сім’ї Павла, його друзів та українського народу», — цитуються в повідомленні слова Йованович.

20 липня 2018 року вранці на місці загибелі Шеремета зібралися його колеги та друзі, щоб вшанувати його пам’ять. Також сюди прийшла посол США Марі Йованович.

Представництво ЄС в Україні чекає на прозоре розслідування вбивства журналіста Павла Шеремета та притягнення винних до відповідальності.

Один з керівників «Української правди» Павло Шеремет загинув від вибуху вранці 20 липня 2016 року. Йому підклали вибухівку під автомобіль.

Слідство схиляється до версії про професійні мотиви убивства, але ні організаторів, ні виконавців вибуху не встановило.

Поліція кваліфікувала вбивство за статтею «умисне вбивство, вчинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб».

Журналісти «Слідство.Інфо» у документальному фільмі «Вбивство Павла», спираючись на записи камер спостереження в районі вибуху, встановили: вибухівку вночі заклала під авто жінка, її прикривав чоловік – вони перебували поруч із місцем вибуху і вранці 20 липня.

Крім того, тієї ночі під будинком, де жив Шеремет, стояли підозрілі червоний «Мерседес» і сіра «Шкода», водій останньої Ігор Устименко виявився колишнім працівником СБУ. У Службі безпеки заявили, що він не виконував завдань відомства. Втім, Устименка допитали.

Потім у поліції визнали, що припустилися помилок при розслідуванні вбивства Шеремета.

Комітет захисту журналістів (CPJ) констатував, що за рік розслідування вбивства Шеремета не дало результатів – і запропонував провести міжнародне розслідування. Там не виключають, що до вбивства Шеремета можуть бути причетні влади Білорусі, Росії й України.

Президент Петро Порошенко запропонував долучити міжнародно визнаного розслідувача до української слідчої групи у справі Шеремета.

На початку розслідування Порошенко називав його справою честі поліції й обіцяв зробити все, щоб винних покарали. У травні 2017 року президент зізнався, що чекав кращого результату.

У вересні 2017 року стало відомо, що головне слідче управління Нацполіції засекретило всі судові рішення у справі про вбивство Павла Шеремета задля захисту життя осіб, «які беруть участь у кримінальному судочинстві».

У Центрі дослідження корупції й організованої злочинності вважають, що до вбивства журналіста Павла Шеремета причетна українська влада.

У лютому 2018 року редактор-засновник «Української правди» Олена Притула виступила з вимогою до генпрокурора Юрія Луценка розслідувати загибель журналіста УП Павла Шеремета у 2016 році як терористичний акт.

13 квітня 2018 року заступник глави СБУ Віктор Кононенко констатував, що за майже 2 роки розслідування слідство не має реальної доказової бази у справі про вбивство Шеремета.

Журналісти вимагають публічного звіту щодо вбивства Шеремета.

СБУ взялася за посадовців «Дніпроазоту» Коломойського, який лишив Україну без хлору

Опубликовано: Липень 20th, 2018

Kolomoyski15-500x445

 

Служба безпеки України розпочала перевірку дій посадових осіб ПАТ «Дніпроазот», які призвели до створення дефіциту рідкого хлору – основного реагенту для очищення питної води в Україні.

Про це повідомляє Національне бюро розслідувань України.

У СБУ нагадали, що з 15 червня 2018 року адміністрація «Дніпроазоту» в порушення договірних зобов’язань та без завчасного попередження призупинила виробництво та відвантаження рідкого хлору водопостачальним підприємствам України, чим унеможливила знезараження питної води і створила загрозу виникнення масових отруєнь та поширення епідемій.

Також вказується, що СБУ перевіряє обґрунтованість збільшення у декілька разів вартості реагенту на шляху від виробника до кінцевого споживача.

«За результатами перевірки слідчими СБУ буде прийнято рішення щодо кваліфікації за Кримінальним кодексом України дій осіб, причетних до штучного створення передумов до виникнення надзвичайної ситуації», — підсумували у прес-службі.

Раніше підприємство «Дніпроазот», яке є виробником рідкого хлору, що використовують водоканали для знезараження питної води, попередило, що припиняє поставки та зупиняє виробництво рідкого хлору.

Робота «Дніпроазоту» зупинилася 15 червня через підвищення ціни на газ.

У «Київводоканалі» попередили, що через припинення поставок та зупинку виробництва рідкого хлору на «Дніпроазоті» можуть бути проблеми із подальшим знезараженням питної води.

Наразі ситуацію з поставками хлору не вирішено, хоча 13 липня прем’єр-міністр Володимир Гройсман заявляв, що рідкий хлор для очищення питної води в Україні буде попри проблеми хімзаводу «Дніпроазот».

У Миколаєві з 10:00 16 липня у зв’язку з цією ситуацією знизили водопостачання абонентів.

Також повідомлялося, що Харків може лишитися без води вже 21 липня, а Миколаїв, Кривий Ріг, Житомир – у серпні.

17 липня «Дніпроазот» заявив, що готовий відновити роботу за умови підвищення цін.

Почему Порошенко до сих пор сотрудничает с Медведчуком? Расследование

Опубликовано: Липень 19th, 2018

Poroshenko-ta-Medvedchuk1

 

Украинцам снова хотят подсунуть смену внешнеполитического курса и обременить отношениями с Россией, как было при Кучме и Януковиче. Ответственность за эту миссию возложена на друга Путина и лидера пророссийского крыла в Украине Виктора Медведчука.

По замыслу Кремля, сближение со страной-агрессором должно проходить для украинцев незаметно, чтобы не вызвать новую волну критики и протестов. Обеспечить его может нынешний президент Петр Порошенко. Он ассоциируется у граждан как главный «евроинтегратор», поэтому подозрений в сотрудничестве с Москвой возникнуть не должно.

Почему для возврата Украины под влияние Путина хотят использовать именно Петра Порошенко?

Дело в том, что украинский глава государства решил погнаться за двумя зайцами. С одной стороны, он декларирует европейские ценности и устремления Украины в ЕС, с другой – не порывает дружеские связи с откровенными почитателями путинской политики.

Одним из таких приверженцев РФ является экс-глава администрации Кучмы Виктор Медведчук. Его называли «серым кардиналом» украинской политики еще полтора десятка лет назад. Сохранил свое влияние Медведчук и сейчас. Он имеет близкие кумовские отношения с Путиным, а в Украине выступает его главным рупором.

Тем не менее, по признанию Порошенко, Медведчук является самым эффективным коммуникатором в вопросах обмена пленными.

«Мы пытались использовать различные каналы коммуникации. Начиная от военных и заканчивая церковью. Я должен признать, что наиболее эффективным оказался Виктор Медведчук», — заявлял президент.

Почему именно Петр Порошенко доверил Медведчуку отстаивать интересы Украины на Минских переговорах? Ведь главный подозреваемый в финансировании террористов на Донбассе был привлечен к переговорам еще с самого начала конфликта.

По словам Порошенко, его главной и единственной задачей являлось освобождение заложников. Сам же одиозный политик отмечал, что ездил в Москву на переговоры по мирному урегулированию конфликта и на встречах с кумом выполнял просьбы Порошенко.

«В данном случае то, что я делаю в Москве ― я выполняю просьбы президента Украины господина Порошенко», — отмечал Медведчук.

Парадоксально, что переговорщиком от Киева стал последовательный противник европейской и евроатлантической интеграции, который всегда выступал «за» присоединение Украины к России. Причина такого поведения президента Украины кроется в его давней дружбе и общем бизнесе с Виктором Медведчуком.

Недавно журналисты-расследователи обнаружили, что связанная с кумом Путина компания получила контроль над рынком сжиженного газа Украины при помощи Петра Порошенко и СБУ. На сегодня компания пророссийского политика — Proton Energy Group — импортирует в Украину около 40% сжиженного газа. Такие объемы удалось нарастить благодаря зачистке рынка силами СБУ. Кроме того, компания получила эксклюзивные условия в России: «Роснефть» выдала только ей права на экспорт сжиженного газа в Украину.

Петр Порошенко не мог не знать о сложившейся на рынке ситуации. Более того, по данным журналистов, сжиженный газ из РФ активно импортируют и компании президентской корпорации Roshen.

Впрочем, газовое сотрудничество не единственное, что связывает украинского главу государства и Виктора Медведчука. Известно, что история их отношений берет начало еще с 1997 года.  Привел в политику нынешнего президента Украины именно Виктор Медведчук.

В 1998 году Порошенко вступил в партию Медведчука и Ко СДПУ(о) и баллотировался от этой партии в Верховную Раду, заняв в партийном списке 11-е место. Мандат народного депутата Петр Алексеевич получил по «мажоритарке», но как выдвиженец от СДПУ(о). Свою политическую карьеру президент Украины строил бок о бок с Виктором Медведчуком.

Поэтому не удивительно, что как только Петр Алексеевич стал президентом, Виктор Медведчук стал частым гостем в его администрации. В частности, они совместно разрабатывали «Мирный план Порошенко» и «Минские соглашения». Естественно, через Медведчука писались выгодные положения для Путина. Таким образом, кумовство продолжает определять судьбу украинцев. Российский президент вносит свои коррективы в политическую систему Украины. Более того, он уже наметил планы, как использовать будущие выборы для захвата власти в Киеве и в скором времени бросит все силы на манипуляции.

Если в ближайшее время украинский президент не захочет дистанцироваться от Медведчука, а соответственно и от Путина, Россия вернет утраченное влияние на Украину.

Есть вероятность, что украинцы снова попадутся на европейскую наживку от Порошенко, а на самом деле окажутся под политическим господством России.

Сергей Федорчук, Национальное бюро расследований Украины

Журналіста «Громадського» Ігоря Бурдигу вдарив лідер С14 Євген Карась

Опубликовано: Липень 19th, 2018

napad-na-presu11

 

Біля Голосіївського районного суду стався конфлікт між журналістом Громадського Ігорем Бурдигою та представниками праворадикальної групи С14.

Про це пише Громадське.

У суді у справі розгону ромського табору на Лисій горі в Києві обирали запобіжний захід одному з координаторів С14 Сергієві Мазуру.

Журналіст Громадського висвітлював цю тему кілька місяців і знаходився у суді за редакційним завданням. Після суду журналіста оточили представники С14, а її лідер Євген Карась дав журналісту ляпаса. Сталася сутичка, в яку втрутилися представники поліції.

Як повідомляється, цьому інциденту передував конфлікт з C14 у соціальних мережах — журналіст використав в одному зі своїх постів нецензурну лайку, за що отримав догану. Його тимчасово усунуто від роботи.

Голова Запорізької ОДА Костянтин Бриль не задекларував 5 елітних авто і коштовні подорожі, — розслідування. Відео

Опубликовано: Липень 19th, 2018

Bryl-Konstyantyn1-500x333

 

Голова Запорізької облдержадміністрації Костянтин Бриль не вказав у декларації Range Rover і 4 Mercedes, а також не відобразив чималі витрати на закордонні подорожі, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Про це йдеться у розслідуванні проекту «Декларації» від Bihus.info.

За словами журналістів, відповідну інформацію вони отримали із судових ухвал у справі про недостовірне декларування, яку зараз проти Бриля розслідує Національне антикорупційне бюро.

Так, за даними розслідування, слідчі НАБУ встановили, що голова ОДА має право користування на 5 автомобілів — Mercedes-Benz G 63 AMG, Mercedes-Benz SLK 200, Mercedes-Benz S 500, Mercedes-Benz Viano і Range Rover — проте не вказує їх у своїх деклараціях.

Також на очільника області оформлена нотаріальна довіреність на управління та розпорядження усім майном його батька. Згідно з витягом із Реєстру речових прав на нерухоме майно, 71-річний Іван Бриль володіє 0,4 га землі і 540-метровим будинком у Києві та ще двома будинками загальною площею 189 кв. м у Переяславі-Хмельницькому, тому вони також мали б з’явитися у його декларації.

Крім того, зазначають журналісти, розслідування НАБУ показало, що Бриль зі своєю дружиною Майєю та трьома доньками побували на відпочинку у Туреччині, Італії, Німеччині, Франції, Греції, Ізраїлі та інших країнах, де зупинялися у дорогих готелях. Зокрема, вартість послуг однієї лише авіакомпанії у 2016 році склала майже 42 тисячі доларів, у той час як офіційний річний дохід губернатора становив лише 10 тисяч.

Повідомляється, що додатково в 10 тисяч доларів Брилю мало обійтися навчання його наймолодшої доньки Майї в елітній «Новопечерській школі».

«Також слідчі НАБУ підозрюють, що очільник Запорізької області з дружиною і трьома дітьми є членами кінного клубу „Butenko Stable“, на що за рік родина мала би витратити ще 160 тисяч гривень. Проте у розділі про видатки витрати ні на подорожі, ні на школу, ні на кінний клуб не відображені», — зазначається в розслідувані.

Журналісти розповіли, що у своїй декларації за 2017 рік Бриль вказав три будинки площею 319, 629 і 282 кв. м, 4 коштовних годинники і 4 карабіни. Із власних транспортних засобів він задекларував Volkswagen Caddy та новеньку Toyota Camry, а також користування Range Rover матері та Mercedes-Benz S 350 тестя. Готівкою губернатор з родиною зберігає 150 тисяч доларів і 3,9 млн гривень.

Автори слідчого проекту зазначають, що, згідно з біографією, все своє життя Костянтин Бриль присвятив державній службі в органах внутрішніх справ, податковій міліції та Службі безпеки України, а свої статки намагається пояснити трьома роками роботи у Східній Німеччині початку 90-х.

Як повідомлялося, 13 липня через Бриля з фракції БПП у Верховній Раді вийшов народний депутат-мажоритарник Вадим Кривохатько, обраний в Запорізької області.

Нардеп заявив, що намагався донести президенту Петру Порошенку і його партії, що Бриль – символ корупції, але його не послухали і він вирішив залишити президентську фракцію.

У 2017 році антикорупційна комісія при ОДА хотіла направити в Генпрокуратуру, САП и НАЗК протокол про незаконне збагачення Костянтина Бриля. У ньому зазначалося, що виявлені статки не відповідають задекларованим прибуткам губернатора Запоріжжя.

На Пашинського відкрили кримінальну справу за погрозу вбивства

Опубликовано: Липень 17th, 2018

Pashinskyi-pistolet1

 

Співробітниця комітету Верховної Ради з питань національної оборони та безпеки Тетяна Блистів поскаржилась на погрози вбивством від керівника комітету нардепа Сергія Пашинського, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Як розповіли «Українській правді» джерела в ГПУ, за її заявою було відкрито провадження.

«Розслідує СБУ», – уточнив співрозмовник у прокуратурі.

Тетяна Блистів очолює секретаріат комітету.

Генпрокурор Юрій Луценко під час брифінгу в понеділок зазначив, що «йдеться про достатньо серйозні звинувачення щодо народного депутата».

«Керівник слідчого управління СБУ прийняв усі матеріали провадження і проведе всі необхідні слідчі дії», – розповів Луценко.

Він запевнив, що «справа на контролі».

«Ми знаємо пана Пашинського, він має достатньо реактивний характер, але в даному випадку, якщо правда те, про що пише заявниця, то це вже не просто емоції», – сказав генпрокурор.

На думку Луценка, до кінця депутатських канікул правоохоронці будуть готові дати відповідь, чи є підстави для зняття недоторканності з Пашинського.

«Проте, мені здається, що він в першу чергу є зацікавленою стороною в співпраці зі слідством», – наголосив очільник ГПУ.

Сам Пашинський в коментарі УП стверджував, що проти Блистів порушена кримінальна справа про шахрайство, службову підробку та зловживання владою. За словами нардепа, він отримав беззаперечні докази правопорушень.

«Я запросив її до себе, щоб вона пояснила мені ситуацію. У відповідь почув купу бруду. І я все-таки порадив їй написати заяву про звільнення», – розповів Пашинський.

Обвинувачення проти себе він вважає «лінією захисту» Блистів, запевняє, що говорив з співробітницею комітету стримано.

«Вона не вказує мотивів (ймовірних погроз – УП)», – наголосив нардеп.

За його словами, якщо інформація про справу проти нього підтвердиться, він звертатиметься до ГПУ щодо неправдивого свідчення.

13 грудня 2017 року Печерський районний суд Києва зобов’язав Генеральну прокуратуру відновити розслідування кримінального провадження про стрільбу народного депутата Сергія Пашинського у В’ячеслава Хімікуса в Київській області.

Козаки — це Донбас. 7 цікавих фактів про українське козацтво. Розслідування

Опубликовано: Липень 16th, 2018

kozackogo-rodu1

 

Козаки були не просто дуже крутими. Українське козацтво – явище набагато давніше, глибше та більш значуще, ніж нам розповідали у школі.

Журналісти зібрали для вас найцікавіші факти з історії козацтва, які доводять, наскільки міцно воно вплетене у наше життя досі.

1. КОЗАЦТВО – ЦЕ ГЛИБШЕ, НІЖ ЗДАЄТЬСЯ

По-перше, козаки – набагато давніше явище, ніж розповідали у школі. Офіційно перша згадка про українських козаків міститься в польській хроніці 1489 року, яка описує похід польського війська під проводом королевича Яна Ольбрахта проти татар. Козаки тоді жили на території сучасної Вінниччини та прилеглих районів Кіровоградської, Черкаської та Одеської областей – це було Східне Поділля. Так от, поляки змогли успішно просуватися у подільських степах тільки тому, що дорогу їм показували тамтешні козаки, які добре знали місцевість. З цього напрошується висновок, що козаки мешкали там задовго до того самого 1489 року, коли про них вперше згадують офіційно.

По-друге, козаки – це значно ширше та масштабніше явище, ніж ми звикли думати. Запорозька Січ – лише збірна назва для цілої низки військових і адміністративних центрів українського козацтва, розташованих за порогами Дніпра. Протягом 1550-х – 1770-х років історики послідовно нараховують 7 або 8 Запорозьких Січей: Хортицьку, Томаківську, Базавлуцьку, Микитинську, Чортомлицьку, Кам’янську, Олешківську і Нову.

Найвідоміша з них – перша, Хортицька Січ. Але більшість сучасних істориків вважають, що то була не Січ, а дерев’яно-земляний замок, зведений на власний кошт князем Дмитром «Байдою» Вишневецьким. Імовірно, там не було ні козаків, ні кошових отаманів, ні традицій демократичного вибору керівництва. Є навіть документальне свідчення про те, що гарнізон Хортицького замку намагався перешкоджати справжнім козакам нападати на чабанів і спустошувати татарські землі.

Відтак, першою справжньою Запорозькою Січчю, вірогідно, стала не Хортицька, а Томаківська.

Військо Запорозьке – це офіційна назва козацької держави на чолі з гетьманом, яку створив Богдан Хмельницький у 1648–1649 роках під час антипольського повстання. Її не слід плутати із Запорозькою Січчю, яка зберігала політичне самоуправління у складі гетьманської держави та обирала своїх кошових отаманів. Для кращого розрізнення, Січову організацію називали Військо Запорозьке Низове. Гетьманську ж державу сучасні історики часто іменують «Гетьманщина». Основу армії Гетьманщини становили реєстрові козаки. Запорозькі ж козаки до реєстру не входили. Гетьманщина поділялася на полки (військові та адміністративно-територіальні одиниці). Запоріжжя – на паланки. Держава Військо Запорозьке проіснувала до 1764 року. Остання Запорозька Січ – до 1775-го.

2. КОЗАКИ ВОЮВАЛИ ПРОТИ РОСІЇ ЗАВЖДИ

Звісно, не лише проти них. Вони взагалі були доволі розкуті у питанні вибору ворогів. Той факт, що українці та росіяни є православними християнами, анітрохи не заважав козакам воювати проти московитів. Воювали з Росією вони об’єднуючись і з католицькою Польщею, і з лютеранською Швецією, і з мусульманами сунітського напряму з Кримського ханства та Османської імперії.

Таких прикладів дуже багато: кримсько-український похід на Москву і Казань 1521 року, Лівонська війна 1558–1583 років, московсько-польська війна 1609–1618 років (частина «Смутних часів» у Росії), Смоленська війна 1632–1634 років, численні протистояння доби Руїни 1657–1687 років, повстання Петра Іваненка (Петрика) у 1692–1693 роках, участь у війнах Швеції і Туреччини проти Росії у 1708–1714 роках, підтримка запорозькими козаками Коліївщини 1768 року тощо.

Ба більше, 400 років тому, восени 1618 року, військо гетьмана Петра Сагайдачного разом із польсько-литовською армією здійснило спустошливий похід на Москву. Українці вже штурмували російську столицю і вибивали таранами Арбатські ворота.

Однак Сагайдачний їх зупинив – не порозумівся зі своїми союзниками, і козаки відступили. Попри це, польський королевич (а згодом і король) Владислав Ваза до 1634 року позиціонував себе як московського правителя і навіть користувався спеціальною «московитською короною».
До речі, вигадана російською пропагандою історія про двох рабів для воїнів АТО теж має своє козацьке підґрунтя. За словами історика Віктора Брехуненка, козаки використовували рабську працю московитів, яких часто брали у заручники – работоргівля у ті часи приносила хороший заробіток і була практично нормальним явищем.

3. БУЛИ АНТИКОРУПЦІОНЕРАМИ ДО ТОГО, ЯК ЦЕ СТАЛО МЕЙНСТРИМОМ

Знаменита «Конституція Пилипа Орлика» 1710 року, відома всім ще зі шкільного курсу, зовсім не була Конституцією в сучасному розумінні слова. Некоректно вважати її ані першою Конституцією в Україні, ані в світі. Це були запозичені з польсько-литовської політичної культури «договірні пункти» між обраним правителем (гетьманом) і його народом (козаками).

Попри те, що по суті цей документ не був Конституцією, він був абсолютно унікальним правовим явищем, адже задокументував ставлення козацтва до свободи. Вперше суспільний договір був укладений таки чином, що не цар чи володар дарував вольності народу, а сам народ обирав, по суті, керівного менеджера, який управляв на засадах чіткого розподілу влади. Так починалася демократія.

Цей документ також можна назвати однією з найперших антикорупційних програм України. Він робив неможливою узурпацію влади. Документ передбачав, що військові старшини мають бути обрані вільним голосуванням, що гетьман не має права самовладно привласнювати те, що належить громаді, не має права розділяти громадське майно між іншими людьми. Документ передбачав, що ніхто не може зловживати місцевими бюджетами, а якщо буде помічений у розтратах – має відшкодувати кошти з власної кишені. Суд має бути незалежним, і гетьман повинен виконувати його рішення. Відповідальність за різні рішення несуть різні інституції, а не гетьман одноосібно.

4. КОЗАКИ – ЦЕ ДЕРЖАВНІСТЬ

Саме козаки були авторами і реалізаторами ідеї української держави та її легітимації у міжнародній спільноті як незалежної держави. Наприклад, Переяславська Рада 1654 року не була ані приєднанням, ані возз’єднанням із Росією, це був військовий союз двох держав. Такі союзи у той період і були актами міжнародного визнання. Як зазначає історик Віктор Брехуненко, коли легітимний християнський володар бере під своє крило нове державне утворення, цим сигналізує світу, що він визнає його легітимність. Після цього всі європейські правителі трактували Гетьманщину як легітимну державу, а Богдана Хмельницького – як законного правителя.

У вересні 1658 року Військо Запорозьке під проводом гетьмана Івана Виговського уклало Гадяцьку угоду з Річчю Посполитою. За її умовами Річ Посполита перетворювалася з двоєдиної (польсько-литовської) на триєдину (польсько-литовсько-українську) державу. Тобто, козацька держава ставала третім рівноправним членом польсько-литовської унії. Одним із наслідків Гадяцької угоди стала чергова агресія Росії проти України і знаменита Конотопська битва 1659 року, в якій козацько-татарські війська розгромили московитів. Проте втілити в життя умови Гадяцької угоди так і не вдалося. На заваді стала позиція польської шляхти, рядового козацтва й селянства та промосковськи налаштованих козацьких старшин.

У березні 1669 року Військо Запорозьке під владою гетьмана Петра Дорошенка уклало Корсунську угоду про васалітет із могутньою Османською імперією. Наслідком її стала польсько-турецька війна за Україну. Для поляків вона завершилася катастрофічно: Річ Посполита на чотири роки стала данником турків, а кордон Османської імперії проходив за якихось 30-40 кілометрів на південь від Києва. На цілих 27 років на мапі Туреччини з’явилася провінція під назвою Кам’янецький еялет.

Протягом 1680–1791 років існувала Ханська Україна – територія на півдні України між Дніпром і Дністром, офіційно підпорядкована Кримському ханству. Тут також мешкали козаки, гетьманів для яких призначав кримський хан. Також з 1711 по 1734 рік Військо Запорозьке Низове перебувало під кримською протекцією.

Протягом 1680–1791 років існувала Ханська Україна – територія на півдні України між Дніпром і Дністром, офіційно підпорядкована Кримському ханству. Тут також мешкали козаки, гетьманів для яких призначав кримський хан. Також з 1711 по 1734 рік Військо Запорозьке Низове перебувало під кримською протекцією.

У пониззі Дніпра, поблизу сучасного Херсона, існувала Олешківська Січ. Ті запорожці вирішили, що краще жити під владою мусульманського хана, ніж православного царя Петра І.

На Слобожанщині, на сучасному українсько-російському прикордонні, в XVII–XVIII століттях мешкали слобідські українські козаки. Вони не залежали ні від Гетьманщини, ні від Запорозької Січі, ні від Ханської України, а користувалися автономією у складі Московського царства (потім – Російської імперії). Слобідських полків було п’ять: Сумський, Охтирський, Харківський, Ізюмський і Острогозький. Дуже нетривалий час існували також Балаклійський і Зміївський полки. Територія Острогозького полку майже повністю розташовувалася у межах сучасної Воронезької області Росії.

5. КОЗАКИ – ЦЕ ДОНБАС

Переважна частина сучасного Донбасу у XVIII столітті входила до складу Запорозької Січі («Вольностей Війська Запорозького Низового»), утворюючи Кальміуську і Єланецьку паланки. Ба більше, запорожцям належали й частково терени сучасної Ростовської області й Краснодарського краю Росії. Центром Кальміуської паланки вважалося городище Домаха (тепер – Маріуполь). Водночас, північна частина Донеччини входила до складу Ізюмського полку Слобідської України.

Козаки – це не селяни, які зажадали вільного життя. Козаки – це вихідці з нижчих прошарків еліти, які в силу різних причин не могли довести своє шляхетство. Згодом до них почали долучатись і представники інших верств населення.

За часів Гетьманщини розвиток української культури та освіти був на надзвичайно високому рівні. Українська церква процвітала: її школи були найкращими в імперії; її добре освічених священиків завзято переманювали до себе росіяни; завдяки покровительству гетьмана Івана Мазепи зміцнилася її економічна база. Києво-Могилянська колегія генерувала таку кількість якісно освічених випускників, що вони не лише повністю забезпечували всі потреби тодішнього ринку праці Гетьманщини, а й активно залучалися Росією до державотворчих процесів. Тому слід козаків в історії та культурі Росії значно глибший, ніж там звикли це визнавати.

Нащадки козаків також проявляються значно частіше, ніж нам здається. Протягом 1675–1679 років гетьманом Правобережної України був Остап (Євстафій) Гоголь, якого вважають одним із пращурів великого письменника Миколи Гоголя. Похований Остап Гоголь у Межигірському монастирі, проте могила не збереглася: у 1930-х монастир знищили більшовики. На початку 2000-х територію колишнього монастиря привласнив Віктор Янукович, у 2014 році її знову повернули до державної власності.

Наталія Гончарова, дружина російського поета Олександра Пушкіна, за лінією матері була пра-пра-пра-внучкою українського гетьмана другої половини XVII століття Петра Дорошенка. Останні двадцять років життя Дорошенко провів у Росії, де й залишилися його нащадки. Усипальниця гетьмана збереглася в селі Ярополець Волоколамського району Московської області.

7. КОЗАКИ – ЦЕ НЕЗНИЩЕННО

Всупереч поширеній думці, буцімто Катерина II знищила козацтво наприкінці XVIII століття, українські козаки існували й пізніше, навіть у XIX столітті. Так, під владою Російської імперії перебували Катеринославське (1787–1796), Чорноморське (1787–1860), Бузьке (1803–1817), Дунайське або ж Новоросійське (1828–1868), Азовське (1832–1865) козацькі війська. Козаків Чорноморського війська 1792 року переселили на Кубань, завдяки чому згодом постало Кубанське козацьке військо. На землях, підконтрольних Османській імперії, з 1775-го до 1828-го існувала Задунайська Січ, а з 1853-го до 1877-го – корпус козаків оттоманських, який неодноразово воював проти росіян в Румунії та Болгарії. Але і це ще не все. У складі Габсбурзької монархії на теренах сучасної Сербії з 1785 до 1805 року перебувала Банатська Січ. Її заснували задунайські козаки, які не хотіли служити туркам.

Нащадки козацьких гетьманів прийшли до влади в Україні у XX столітті. Наприкінці квітня 1918 року гетьманом України проголосили Павла Скоропадського, предок якого Іван Скоропадський гетьманував на Лівобережжі з 1708 до 1722 року. Міністром закордонних справ став Дмитро Дорошенко – нащадок гетьманів Михайла, Дорофія, Андрія, Григорія і Петра Дорошенків. Міністром праці став Володимир Косинський – нащадок гетьмана Криштофа Косинського. Канцелярію Павла Скоропадського очолив Іван Полтавець-Остряниця – нащадок гетьмана Якова Остряниці. Резиденцією Скоропадського завідував Михайло Ханенко – нащадок гетьмана, також Михайла Ханенка. Крім того, Павла Скоропадського оточували численні нащадки козацької старшини. Так, Микола Сахно-Устимович і Федір Лизогуб у 1918 році стояли на чолі уряду, а особистим ад’ютантом гетьмана був полковник Василь Кочубей – далекий нащадок того самого генерального судді Кочубея, котрий зрадив Івана Мазепу.

Євгенія Мазур, Владлен Мараєв, Національне бюро розслідувань України

Незаконне збагачення заступника глави АП Олексія Філатова: НАБУ отримало доступ до телефону цивільної дружини

Опубликовано: Липень 16th, 2018

Filatov-Oleksyi1

Детективи НАБУ отримали доступ до телефону Анни Бабич — цивільної дружини заступника глави адміністрації президента України Олексія Філатова, який фігурує у розслідуванні кримінального провадження про можливе незаконне збагачення.

Відповідне рішення про надання доступу до телефону ухвалив Солом’янський райсуд Києва за результатами розгляду відповідного клопотання, повідомляє антикорупційний портал «Гривня».

За словами детективів, у рамках розслідування перевіряються факти того, що Філатов у період 2014—2018 рр. отримав у власність активи у значному розмірі, законність походження яких не підтверджено доказами, і можливо передав їх своїй сестрі та цивільній дружині.

«Філатов не вніс до декларації свою цивільну дружину Анну Бабич, їхню спільну дитину, а також її майно загальною вартістю 6,51 млн гривень. У НАБУ вказали, що Бабич є співзасновницею ТОВ „Екво“ (розмір статутного внеску 205 440 грн), власником автомобіля Porsche Macan 2016 року випуску і має дві квартири в Києві. Також, за даними системи „Аркан“, зафіксовано 57 фактів спільного перетину державного кордону України Філатовим і Бабич у різних напрямках у період з 2012 по 2018 рік, в тому числі двічі протягом 2017 року і 5 разів — у 2018 році», — повідомили детективи НАБУ.

За інформацією двох громадських організацій, Філатов проживає разом із цивільною дружиною та їх спільною дитиною за місцем проживання заступника голови АП. Зазначена інформація долучена до справи.

Згідно з реєстром шлюбів, Філатов дійсно записаний батьком згаданої дитини, а Анна Бабич – матір’ю.

У зв’язку із цим, детективи вирішили підтвердити або спростувати факт спільного проживання Філатова з Бабич, отримавши доступ до мобільного номеру цивільної дружини заступника глави АП.

«Вказаний доступ надасть інформацію про місце перебування Бабич за період з липня 2014 року до 2018 року під час телефонних дзвінків, SMS-листування, виходу в інтернет тощо», — йдеться у повідомленні.

Також у справі було допитано одного зі свідків у цій справі, який розповів про зняття заступником глави АП з депозитного рахунку Альфа-Банку його сестри 803,8 тисяч доларів на підставі відповідної судової ухвали. У НАБУ припускають, що це могли бути гроші самого Філатова.

З 15 лютого НАБУ проводить досудове розслідування у кримінальному провадженні за фактом можливого незаконного збагачення заступника глави адміністрації президента Олексія Філатова.

Розслідування програми «Наші гроші з Денисом Бігусом» показало, що заступник голови АП не декларує цивільну дружину-юристку, яка після призначення чоловіка на посаду в АП отримала низку вигідних контрактів.

Експерти нарахували 12 вибухів міномета «Молот» з 2016 року

Опубликовано: Липень 14th, 2018

zbroini-sili1

 

З моменту введення в експлуатацію міномету «Молот» з 2016 по 2018 роки відбулося 8 його підривів через позаштатне спрацювання.

Про це повідомив 12 липня 2018 року під час виступу на засіданні комітету Ради з питань нацбезпеки і оборони начальник Центрального науково-дослідного інституту озброєння та військової техніки Збройних сил Ігор Чепков, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

«Міномет „Молот“ знаходиться в експлуатації з 2016 року. Якщо аналізувати всі випадки, які привели до втрат особового складу, то за весь час відбулося 8 підривів через позаштатне спрацювання міномета», – сказав він.

За словами Чепкова, з 8 підривів мінометів 3 відбулося унаслідок подвійного заряджання, а 4 — унаслідок передчасного спрацювання підривника. Один міномет був зруйнований унаслідок бойового зіткнення.

Раніше в Міноборони повідомили, що проведений 11 липня слідчий експеримент показав, що розрив міномета «Молот» на Рівненському полігоні, внаслідок якого 6 липня загинули 3 військовослужбовці, ще 9 зазнали поранень, стався через подвійне заряджання.

120-мм міномет «Молот» розробляє ПАТ «Маяк» (Київ), що входить в держконцерн «Укроборонпром».

Директор держконцерну «Укроборонпром» Павло Букін заявив, що наразі в Україні немає альтернативи мінометам «Молот».

Министр энергетики Насалик ударил нардепа Шахова. Видео

Опубликовано: Липень 14th, 2018

Nasalik-Igor2

 

Между министром энергетики и угольной промышленности Игорем Насаликом и народным депутатом Сергеем Шаховым («Воля народа») произошла драка, сообщает Национальное бюро расследований Украины.

Инцидент случился во время митинга шахтеров возле здания Минэнергоугля в центре Киева. Видео перепалки политиков обнародовал сам Шахов на личной странице в Facebook.

Отмечается, что причиной конфликта стали разногласия относительно главного требования митингующих — расчета с ними по зарплатной задолженности. Сначала Насалик и Шахов просто ругались, однако затем ссора переросла в небольшую драку.

В частности, парламентарий предъявил министру претензии о игнорировании властью требования шахтеров выплатить им зарплаты. Шахов делал это крайне эмоционально, что вызвало раздражение у министра, Насалик схватил нардепа за плечи, оттащив в сторону.

« Предыдущие записи
Следующие записи »


Close
Приєднуйтесь!
Читайте нас у соцмережах: