Сообщения с тегами ‘прописка’

Вещи, запрещенные в СССР. Расследование

Yanuk-Brezhnev1

 

Многим советским гражданам жизнь в Союзе действительно казалась легкой и привольной — особенно тем, кто никогда не выезжал за границу (таковых было 98%), не читал книг и не слушал зарубежное радио.

В «Одноклассниках» развелась целая плеяда групп и сообществ, которые постят друг другу картинки с подписями вроде «ставь лайк, если помнишь какое в СССР было вкусное мороженое и хочешь назад в СССР». О том, что единственным конкурентом «вкусному советскому мороженому» были сосульки, авторы подобных картинок почему-то умалчивают, как не говорят и правды о том, какой на самом деле была жизнь в СССР.

Я, кстати, могу легко предположить, что многим советским гражданам жизнь в Союзе действительно казалась легкой и привольной — особенно тем, кто никогда не выезжал за границу (таковых было 98%), не читал книг и не слушал зарубежное радио. Не имея никакой точки отсчета и точки для сравнения, можно было действительно решить, что живёшь в самой свободной и счастливой стране. На самом же деле жизнь в СССР была полна запретов и слов «НЕЛЬЗЯ», запрещались даже те вещи, которые составляют нормальное природное право человека.

Итак, в сегодняшнем посте мы поговорим о тех вещах, которые были запрещены в СССР, и вы увидите, какой тюрьмой народов на самом деле была эта страна.

1. Нельзя было критиковать власть.

Это звучит странно, но некоторые фанаты СССР всерьез утверждают, что после октябрьского переворота 1917 года в стране стало якобы больше свободы. На самом деле это неправда — я далеко не идеализирую царскую Россию, но после 1905 года там в большом количестве издавались оппозиционные издания, существовало множество партий, власть критиковали и высмеивали в карикатурах, и никого за это не сажали.

После того, как к власти пришли большевики — любая критика власти стала под запретом, то если был сделан существенный шаг назад в плане гражданских свобод. Существовала даже настоящая уголовная статья за «антисоветскую агитацию» — к которой могли подшить, например, донос на соседа по коммунальной кухне — «сказал, что у нас в стране перебои с маслом, видимо скрытый антисоветчик!». В общем, никакая легальная критика властей в СССР была невозможна — критиков попросту сажали.

2. Нельзя было выезжать за границу.

Многие этого не знают, но без разрешения властей и «наличия основания» никто из страны всеобщего счастья вас бы не выпустил. Просто так по собственному желанию выехать и посмотреть мир советский человек права не имел — обязательно нужно было «основание» в виде какой-нибудь поездки на симпозиум, научную конференцию или, на худой конец, турпоездки по комсомольской линии.

За заграничные поездки на симпозиумы дрались сотрудники во всяких там НИИ, а турпоездки тоже были дефицитной и редкой вещью, достававшейся далеко не всем. Ещё перед поездкой нужно было пройти крайне унизительную процедуру «проверок» по многочисленным линиям — государство решало, может ли оно наконец выпустить своего крепостного за рубеж.

Нетрудно догадаться, что за границу из СССР выезжало ничтожно малое количество людей — главным образом, из среды городской интеллигенции. Остальные 98% населения довольствовались сказками про «загнивающий Запад», который вот-вот вступит на путь революционного коммунизма.

3. Нельзя было свободно перемещаться внутри СССР.

Да, не знали? Никакого «свободного перемещения» внутри СССР не существовало. То есть, конечно, в поход по горам с рюкзаком вы могли пойти, а вот переехать по собственному желанию в Москву, Минск или Киев — не могли. Для этого был придуман институт «прописки» — которая, фактически, запрещала свободное разрешение без всяких там открепительных бумаг от помещика с работы, направлений и прочего.

Ещё раз — в СССР вы не могли просто так переехать туда, куда пожелаете. А советские крестьяне вообще не имели паспортов с 1935 по 1974 годы — 50 миллионам человек не разрешалось покидать своё село более, чем на 30 дней, и для такого выезда нужно было брать разрешение в сельсовете. Что это, если не рабство и не крепостничество?

4. Нельзя было заниматься бизнесом.

Никакой частной занятости в СССР не существовало — предприниматели были объявлены «нахлебниками и спекулянтами» и поставлены вне закона. Фактически, в СССР человек не мог реализовать своё неотъемлемое право на самозанятость — в лучших традициях крепостничества, государство само решало, кто и на кого будет работать и сколько денег получать.

Отдельная борьба велась со «спекулянтами» — теми, кто знал, где купить дешевле и продать дороже. При этом само государство занималось тем же самым — покупало за границей товары и перепродавало их на внутреннем рынке с прибылью, но «простым советским крепостным» заниматься тем же самым было запрещено. Ну как, уже хотите вернуться назад в СССР?

5. Нельзя было хранить валюту.

Разумеется, у самого государства СССР были валютные запасы — за валюту в страны Запада продавались различные советские товары (главным образом, сырьё), после чего за эту же валюту у Запада закупались всякие полезные ништяки, но вот простым советским гражданам хранить валюту было нельзя — за это была уголовная статья.

Гражданин, имеющий валютные запасы, может чувствовать себя свободным человеком, который в любой момент может уехать за границу — но СССР не были нужны свободные граждане, поэтому свободное хождение валюты было полностью под запретом. В позднем СССР «самой крепкой валютой» называли алкоголь, бутылками с которым рассчитывались за работу с врачами, сантехниками и т.д.

6. Нельзя было купить недвижимость.

Советские граждане были лишены неотъемлемого права на частную собственность — в том случае, когда речь шла о чем-то посерьезнее ржавого дуршлага, драных носков и подшивки журналов «Наука и жизнь» за 1983-86 годы — например, о квартире. Свободного рынка недвижимости в СССР не существовало — то есть нельзя было просто придти и купить понравившуюся вам квартиру или продать свою собственную, нажитую непосильным трудом.

Правда, тут были некоторые варианты — скажем, в позднем СССР можно было продавать кооперативные квартиры, но только членам кооператива, плюс осуществлялись также «непрямые продажи» — скажем, когда люди договаривались о каком-нибудь хитром обмене, разъезде/переезде, в результате чего одна из сторон получала негласную денежную компенсацию. Но всё это было, говоря по-белорусски, «па-за межамi закону», такие сделки не были массовыми, никак не защищались и ничего не гарантировали.

7. Нельзя было читать, что хочешь.

Один из главных советских мифов — это то, что СССР был якобы «самой читающей страной». Этот миф родился из-за подсчета общего количества проданной населению макулатуры — оно было действительно немалым, потому что на печатание книг была государственная монополия, и государство впаривало населению тонны всякого мусора в красивых обложках. Большинство покупало эти книги просто для интерьера — чтобы было что поставить на полки.

Что издавалось в СССР? Я подробно разбирал это вот в этом посте, здесь лишь повторюсь вкратце — всякая скучная «классика» XIX века (главным образом, с «критикой царизма»), советские писатели вроде Гайдара или Льва Кассиля, книги-мемуары вроде «Малой земли» Брежнева, немного сказок народов мира и научная литература, вроде «Справочника шофёра газогенераторных автомобилей». Вот, собственно, и всё.

От мировой классики XX века, от мыслителей вроде Кафки, Оруэлла и Бертрана Рассела советские читатели были полностью отрезаны. Были под запретом и хорошие русские писатели — до конца пятидесятых годов был полностью запрещён Булгаков, до восьмидесятых годов запрещали Солженицына и Пастернака. Всё это оставило громадную интеллектуальную брешь в жизни целых поколений — что ощущается ещё и сегодня.

8. Нельзя было получить бесплатное образование.

Думаю, это будет одним из самых неожиданных пунктов для фанатов СССР — они ведь часто рассказывают сказки о «бесплатных квартирах» и «бесплатном образовании» в Союзе. На самом деле никакого бесплатного образования (как, в общем-то, и бесплатных квартир) в СССР не существовало — с 1940 года платным было образование в старших классах школы и в ВУЗах — обучение в столичных школах стоило 200 рублей в год, в провинциальных — 150, за обучение в ВУЗе платили в 2 раза дороже.

Эту прямую оплату за обучение в ВУЗах отменили только при Хрущёве, но и тут был подвох — после окончания ВУЗа студент в обязательном порядке должен было отработать 2 года по распределению — фактически, с лихвой отрабатывая стоимость обучения, отказаться от этого было нельзя. Так какое же это «бесплатное образование»? Это как если я скажу вам — «давайте я вас бесплатно научу пользоваться компьютером, а вы мне за это будете год убирать квартиру».

Готуйте паспорти: до українців прийдуть додому і змусять платити за диктаторським законом

Poroshenko-angl1

 

Режим Порошенка має намір почати серйозну боротьбу проти громадян, які живуть не за пропискою, повідомляє 40ka.info.

Офіс реформи адміністративних послуг при Міністерстві економічного розвитку і торгівлі планує зайнятися масштабними перевірками фактів проживання громадян в місцях їх реєстрації.

Цей захід передбачений законопроектом “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”, який розробили чиновники.

Документ пропонує дозволити органам реєстрації масові перевірки громадян. Передбачається, що дані про місце проживання або про зняття з реєстрації в місці проживання будуть вноситися в Єдину інформаційну систему.

Громадян старше 14 років хочуть зобов’язати протягом 30 днів особисто або через Інтернет подати заяву про реєстрацію свого місця проживання. Також про місце свого перебування повинні будуть поінформувати орган реєстрації українці, які підлягають призову на строкову військову службу або беруть участь в судовому процесі.

Термін перевірки не буде перевищувати 30 днів. Уповноважені особи органів влади в ході перевірки отримають право досліджувати житлове приміщення на предмет наявності ознак проживання зареєстрованого в ньому громадянина. Буде вестися відеозйомка житла українців.

Зокрема, перевіряючі можуть опитувати сусідів, перевіряти наявність одягу, засобів гігієни та інших доказів проживання.

Якщо перевірка покаже, що громадянин не проживає за місцем реєстрації, його притягатимуть до адміністративної відповідальності. Зокрема, українців штрафуватимуть у розмірі від 20 до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 340 до 850 гривень).

Очікується, що Єдина інформаційна система почне діяти з 1 липня 2019 року. Громадяни, не зареєстровані за місцем проживання, зможуть безкоштовно це зробити до 31 березня 2021 року.

Нові правила прописки: злочинна влада придумала, як влізти з відеокамерами в особисте життя українців

Poroshenko-zlidni1-500x375

 

Українцям змінюють систему реєстрації місця проживання, повідомляє 40ka.info.

Офіс реформ адміністративних послуг оприлюднив відповідний проект закону «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання», який регламентує процес прописки і виписки громадян і їхніх дітей.

У разі успішного голосування в Раді, норми вступлять чинності 1 січня 2020 року.

Документом вносяться такі основні зміни в систему реєстрації місця проживання в Україні:

При виписці дається місяць для постановки на нове місце реєстрації (раніше на це відводилося 10 днів).

Подавати документи в ЦНАП можна одночасно на виписку і нову реєстрацію. Все оформити обіцяють протягом місяця.

Оформити обіцяють протягом місяця. При цьому, датою початку реєстрації буде день подання заявником документів.

Нові id-паспорта міняти не потрібно – всі дані внесуть на електронний чіп. Паспорти-книжечки, по-старому, будуть проштамповувати.

При внесенні неправдивих даних про себе або дітей, органи реєстрації можуть на свій розсуд призупинити або анулювати реєстраційні дії.

При необхідності інспектора зможуть вибірково навідуватися додому до заявників, щоб перевірити подану ними інформацію.

Школи зможуть ініціювати перевірку місця реєстрації дитини.

Дітей пропишуть тільки за місцем реєстрації одного з батьків (за письмовою згодою другого).

На реєстрацію новонароджених дають 3 місяці (якщо не встигнеш – автоматично зареєструють з матір’ю). Документи можна подати в РАЦС разом з держреєстрацією народження або під час оформлення державної допомоги.

За недостовірні дані оштрафують.

Прописка і виписка буде відбуватися виходячи з тих документів, які подав заявник. Ці дані зможуть вибірково перевіряти, і, якщо виявлять невідповідність, – реєстрацію зупинять, а заявника оштрафують.

Юристи зазначають, що декларативний принцип реєстрації має дуже тонку грань між швидкими і легкими умовами такої реєстрації, і тотальним контролем держави за своїми громадянами і різними зловживаннями.

“Порядок впровадження таких механізмів може викликати особливе втручання органів реєстрації в особисте життя громадян», – підмітила адвокат.

Спрощена реєстрація може привести до маси зловживань. Тому, щоб відбити охоту маніпулювати даними, вводяться великі штрафи.

За подання недостовірних відомостей про реєстрацію місця проживання доведеться заплатити від 1 700 до 3 400 тис. грн. (Раніше такі дії не каралися і в житло можна було прописати скільки завгодно людина). Значно збільшилися штрафні санкції і за проживання без реєстрації або повідомлення органу реєстрації: з 17-51 грн. до 340-850 грн.

У день прийняття рішення про перевірку, реєстраційні дії припиняються або анулюються. Чи не пізніше наступного дня перевіряючі повинні відіслати підозрюваному повідомлення про візит, опитувальник для актуалізації даних та копію заяви, якщо таке надійшло.

Насамперед ревізори попросять протягом 5 днів письмово надіслати пояснення і всі можливі докази свого законного проживання в житло, або особисто запросити перевіряючих, вказавши дві можливі дати та час для інспекції.

Про рішення оглянути квартиру сповістять протягом 15 днів. А за результатами перевірки, під час якої може вестися відеозапис, складуть акт. Цього паперу вистачить, щоб виписати людину.

«Вводиться окрему підставу для зняття з реєстрації особи, практично не проживає за місцем реєстрації. Якщо раніше потрібно було його шукати, просити «знятися» добровільно, або через суд, що могло зайняти від 2-х місяців до півроку, то з набуттям чинності цього закону досить буде акту перевірки», – розповів юрист.

У разі чого, дії перевіряючих можна буде оскаржити.

Самостійно зняти з реєстрації зможуть на підставі:

свідоцтва про смерть або даних з реєстру цивільного стану;
за рішенням суду;
акта перевірки факту проживання, яким встановлено, що чоловік з’їхав, але не виписався належним чином (якщо з’ясується, що він там ніколи і не проживав, попередню реєстрацію анулюють).



Close
Приєднуйтесь!
Читайте нас у соцмережах: