Навіть якби я цуралася соцмереж та інших принадних місць Інтернету, викинула зомбоящик і не розмовляла з мамою по телефону, — інформація про пікантне відео з Багінею не оминула би мене.

На робочу пошту з поміточкою «спам» прийшов лист з назвою «Тимошенко в СИЗО взасос целовалась со своим адвокатом. Интимное видео».

Істерія навколо Неї останніми днями сягнула таких масштабів, що навіть на вчорашню річницю Чорнобилю медіа звернули зовсім мало уваги.

Не дотягнула до топ-новин і історія з ранковим блокуванням трибуни у Верховній Раді, один з учасників якого по звичці заблокував не лише трибуну, а й мене — на Фейсбуці – за сумніви в реальності факту побиття Тимошенко.

А починалося ж усе із заяв про голодування – ще один популярний спосіб викликати співчуття народу, яким не гребував навіть зірка піару Олежик Ляшко. Чіпляв пов’язку на світле чоло і лягав біля шахтерів фоткатися. Українці зі своєю любов’ю до сала погано уявляють, що правильне годування приносить організму користь, а від неправильного голодуючий загнувся би дуже швидко, і не зміг би писати твори на 20 сторінок.

Усі ці піар-викиди настільки шиті білими нитками — просто дивовижно, якою овечою отарою уявляють свій електорат наші політики усіх таборів.

Звісно, поки що таємниче відео поцілунків Тимошенко з Власенко отримує пальму першості за фарс у цій інформаційній війні, але працює все-таки на користь Юлі. Її фани все одно вірять у божественну непорочність. До того ж, ображених та принижених люблять більше. Побитих – ще більше.

А ще ж дуже зручно маніпулювати моральними нормами, заявляючи – «жінку б’ють!». До речі, чому мовчать Фемен з цього приводу? Чи їм піаритися на головній жінці України вже не кошерно?

Як пожартував один журналіст на Фейсбуці, в інтернетах самоорганізувалась ціла «церква свідків побиття Юлії Тимошенко». Продовжуючи тему, можна сказати, що пасторами такої церкви стали Сергій Власенко та Ніна Карпачова. Аналогії з релігією очевидні — інформації мало, доказів нема, отже, легко вірити чи не вірити.

Карпачова, до речі, чомусь не сама поїхала пересвідчитися у наявності побоїв, а послала свого помічника. А також за роки свого омбудсменства не змогла змінити ситуацію з тим, що у сізо та тюрмах б’ють не лише політиків, а й звичайних людей. І не лише б’ють, а й убивають. Але кому цікаві ті сірі люди, так?

Раніше я думала, що своїх прихильників вміє зомбувати, наприклад, «Свобода», а виявилось, що юлефани – неперевершені у неадекватності, здатні завзято вгризатися у горло єретикам та іншим станіславським.

Українська санта барбара триватиме і далі, адже політикам, нехай навіть ув’язненим, потрібно постійно перебувати у інформаційному просторі, який давно вже перетворився на театр абсурду.

І начебто ці піар-технології вже не секрет для мислячого українця, але безумних та бездумних фанатів усіх політичних сил до цих пір вистачає, як вистачало їх колись у Сталіна та Гітлера.

Я ходила під СІЗО минулого року на день народження Тимошенко, і бачила там багато бабуль, але не бачила жодного з тих здорових мужиків, які на Фейсбуці криють страшним матом і прокльонами усіх, хто сміє не повірити у Її святість.

Хоча, особливого сенсу вести зараз піар-війни не бачу – майовки, садіння картоплі і т.д. Певно, це була остання перестрілка перед святами, за які усе забудеться, в тому числі «нєсостиковочки» у показаннях свідків Церкви.

І можна буде вигадувати щось інше – піпл схаває. Не дивлячись на те, що уся скандальна інформація від політиків — банальний передвиборчий спам.

Юлія Шешуряк