Боротьба з корупцією — життєво необхідна справа суспільства, оскільки це явище загрожує національній безпеці і конституційному ладу в Україні.

В.Янукович, 22 квітня 2010 року

Із кожним днем діяльність нової владної коаліції дедалі більше нагадує четвертий похід хрестоносців, який став яскравим прикладом цинізму і користолюбства у світовій історії. Хрестоносці обіцяли визволити батьківщину християнства, а на ділі розграбували Константинополь, блискучий центр його східної гілки. До великого задоволення спонсорів — венеціанських торговців і папи римського.

Цілі регіоналів та їхніх союзників не менш святі — відновлення України з кризового попелу, перетворення на демократичну державу із сильною висококонкурентною економікою. Проте їхні методи нагадують дії феодала-хижака, який роздає ключові сектори держуправління в кормління і на відкуп своїм васалам і союзникам. Результат завжди плачевний — напівзлиденне населення і зруйнована держава.

Докази і приклади? Ситуація в Міністерстві економіки, Держспоживстандарті, Держфінпослуг і на митниці. Сфера держзакупівель перетворюється на опричне володіння Петра Симоненка і Ко. Причому роль опричників виконують депутати і чиновники, яких журналісти давно охрестили «тендерною мафією».

На командні посади системно розставляють осіб, так чи інакше причетних до функціонування сумнівних тендерних схем. Кадрова зачистка виходить з єдиного принципу — безумовної лояльності до патрона.

У сфері держзакупівель стрімко будується корупційна посередницька схема — навколо обов’язкових довідок від Держінспекції з контролю за цінами. Її автори докладають максимальних зусиль, щоб легітимізувати своє ноу-хау в законі про держзакупівлі. Замаячіли і тендерні рейдери — схоже, не без допомоги перевірених кадрів, яких завели у департамент держзакупівель ще торік.

При цьому вищі особи держави запевняють Світовий банк, МВФ і європейських партнерів, що систему держзакупівель нарешті приведено до міжнародних стандартів. І жоден цент із життєво необхідних кредитів не буде вкрадено…

Тендерне кормління Петра Симоненка і Ко

А починалося все обнадійливо. У середині березня Віктор Янукович повернув скандальний законопроект про держзакупівлі в парламент зі своїми запереченнями і зауваженнями, які знищують лазівки для побудови загальнонаціональних корупційних схем.

А потім був крижаний душ реальних дій. У недавньому інтерв’ю інтернет-виданню proUA Петро Симоненко прямо заявив, що ціною створення «КоСаРів» (коаліція «Стабільність і реформи») стали «делегати»-ставленики комуністів в економічному блоці уряду. Це В.Цушко (міністр економіки), В.Волга (Держфінпослуг), О.Рябченко (голова ФДМУ) і І.Калєтнік (митниця).

Ім’я безпосереднього куратора економічного блоку від фракції КПУ (чи все ж — «наглядача»?) оприлюднив В.Цушко на одній із перших міністерських нарад після свого призначення. Ним виявився… Антон Яценко, народний депутат від БЮТ і ключовий фігурант журналістських розслідувань діяльності Тендерної палати і низки інших корупційних схем. Не дивно, адже президентом ТПУ був комуніст О.Ткаченко.

Як повідомляють джерела «ДТ», неофіційний офіс А.Яценко на Артема, 50, перетворився на своєрідний центр зайнятості. Тут можна побачити і колишніх працівників Тендерної палати, і консультантів-посередників, і депутатів із чиновниками, які регулярно миготять на телеекранах.

Спочатку було зачищено департамент держзакупівель Мінекономіки. На зборах департаменту з участю Ю.Вітренка (місяць тому — заступник міністра та одночасно директор департаменту) і В.Врублевського (старий партнер А.Яценка, а нині його помічник на громадських засадах) його працівників наполегливо попросили написати заяви про звільнення за власним бажанням. Без дати. На знак лояльності до нового міністра. Найбільш неблагонадійних попросили на вихід.

А от роботу отримали Т.Сергієнко й А.Мовчан (адвокати Тендерної палати і Європейського консалтингового агентства), І.Моторко (колишній працівник палати і помічник нардепа-бютівця О.Лукашука)…

Після того, як Ю.Вітренку залишили тільки посаду заступника міністра, місце голови департаменту вакантне. Воно світить і одіозному голові правління ТПУ В.Лабі, і Т.Дергалюк (контролювала держзакупівлі в ГоловКРУ; її син був адвокатом ТПУ та ЄКА), і Вікторії Суховій (колишня працівниця ГоловКРУ, ТПУ). Кажуть, виникли складнощі: «самовбивць» не так багато. Недоторканного патрона, у гіршому разі, пожурять, а от чиновник може загриміти і за грати…

Шоком стало призначення головою Головспоживстандарту 29-річного Олега Поволоцького. Як стверджують джерела «ДТ», зовсім недавно він працював у керівництві ТОВ «Оператор електронної звітності». Це підтверджується і даними, оприлюдненими «Деловой столицей». Цей оператор виступає приватним посередником у подачі підприємцями електронних звітів до ДПАУ і фондів соціального забезпечення. Як писали «ДТ», «Українська правда» та інші видання, схема впроваджувалася з участю все тих же тендерних діячів. Так, ТОВ «Ефективні інформаційні системи», один із співзасновників оператора, фактично розміщується на Артема, 50, а серед його засновників значаться люди, котрі працювали в структурах ТПУ. Біографія О.Поволоцького досі недоступна на сайті комітету.

Головним інспектором Держфінпослуг стала 33-річна Вікторія Жесан. Вона працювала в податковій, КРУ, а також контролювала держзакупівлі продукції харчової та переробної промисловості і сільського господарства Тендерної палати. Чудовий досвід роботи для регулювання ринків фінансових послуг, чи не так?

За даними джерела «ДТ», Світлана Легойда, партнер А.Яценка ще з кінця 90-х, приставлена радником до голови комітету В.Волги. А сам Волга нещодавно запропонував тим, кого він регулює, скидатися на утримання свого комітету. Це навіть не «дурний гірший за злодія». Це — класика феодального кормління.

Нарешті, міжнародним скандалом загрожує кадрова зачистка в Національному агентстві України з питань акредитації (підпорядковане Мінекономіки). Недавно воно домоглося офіційного визнання відповідними структурами Євросоюзу. Це значить, що різноманітні сертифікати, які видаються українськими лабораторіями, дійсні і на території ЄС. Однією з умов визнання було забезпечення незалежності і невтручання органів виконавчої влади в діяльність агентства.

Минулого четверга новим главою агентства був призначений Микола Товстановський, колишній голова правління Тендерної палати. При цьому, за даними джерела «ДТ», звільнення попередньої голови — Дмитра Зоргача — відбувалося з порушеннями законодавства. Його п’ятирічний контракт ще не закінчився. До того ж у момент звільнення він перебував на лікарняному. Чим не грубе втручання міністерства в роботу агентства, не кажучи вже про порушення норм КЗП? Попереду — втрата визнання з боку Європейського Союзу?

Очевидно, що наведені вище приклади загрожують одним — зміцненням і розвитком масштабних корупційних схем у найважливіших сферах державного регулювання. А ще кілька тижнів тому міністр Кабінету міністрів А.Толстоухов разом із міністром юстиції О.Лавриновичем переконували «ДТ», що нова влада не проводить масштабних кадрових чисток. А якщо звільняють старі і набирають нові кадри, то виключно за професійними ознаками.

Може, вони й праві. Адже в такому роді занять, як корупція, теж є професіонали!

Зіц-голова Фунт?

Не менший шок викликало й призначення Василя Цушка міністром економіки. І на це є вагомі причини. Ще в 2002 році, будучи депутатом, у своєму законопроекті №1138-1 (доступний на сервері Верховної Ради) він пропонував передати ключові повноваження в сфері держзакупівель «організатору торгів» — «самоврядній громадській організації, яка об’єднує експертів із закупівель». Організація повинна була мати «зареєстровану інтелектуальну власність, яка може бути використана замовником торгів».

Тема цієї власності звучить і в законопроекті про розробку тендерної документації №3024 від 29.01.03 р. Він був поданий В.Цушком разом p О.Лукашуком (тоді — фракція СДПУ(о) і В.Кириловим.

На той час А.Яценко і В.Врублевский уже зареєстрували приватні патенти на тендерну документацію. І незабаром за її використання з учасників торгів вимагатиме роялті «Центр тендерних процедур і бізнес-планування» (ЦТП), ними контрольований.

Ініціативи В.Цушка не мали успіху. Зате успішним виявилося лобіювання схеми з роялті в адміністрації Л.Кучми та Кабміні. У результаті органам виконавчої влади було доручено «дотримуватися вимог законодавства щодо охорони інтелектуальної власності під час організації та проведення торгів». Мовляв, тендерна документація центру заощадить мільярди бюджетних гривень.

(До речі, відповідно до офіційної біографії А.Яценка, у 2002— 2003 роках він працював у головному управлінні з питань внутрішньої політики адміністрації президента. А з листопада 2003-го по квітень 2004-го був помічником першого віце-прем’єра… Миколи Азарова.)

З нині діючих чиновників і політиків проявив себе і Володимир Семиноженко (див. копію його доручення від
18.08.02 р.). З листом до генпрокурора подібного змісту звернувся і тодішній голова комітету ВРУ по боротьбі з організованою злочинністю та корупцією В.Стретович (див. копію листа №06-1812-922 від 21.04.03 р.). Нині він — заступник голови комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності та віце-прем’єр опозиційного уряду Тимошенко—Соболєва.

До тодішнього віце-прем’єра Д.Табачника із закликом дотримуватись інтелектуальних прав ЦТП звернувся і В.Цушко як перший заступник голови комітету ВР з питань фінансів і банківської діяльності (див. копію листа №06-10445 від 09.06.03 р.).

Пакети цих документів централізовано розсилалися в обладміністрації та центральні органи влади. І до 2004 року схема з роялті працювала в масштабах усієї країни.

З 2004 року В.Цушко виступає співавтором трьох із чотирьох
законів (разом із С.Осикою, О.Лукашуком, одним із братів Буряків та ін.), які забезпечили Тендерній палаті та її бенефіціарам безбідне існування до 2008 року.

Втім, є підстави вважати, що в сьогоднішній історії В.Цушку, швидше за все, відведено роль збитого льотчика та зіц-голови в одній особі. Що не знімає з нього відповідальності за те, що діється в міністерстві.

До речі, аналіз електронних файлів законопроектів у сфері держзакупівель дає іноді дивовижні результати. Так, у проекті №1138-1 проглядається слід ТОВ «Європейське консалтингове агентство» (створене, у т.ч. А.Яценком, у 2000 році), яке згодом стане власником порталу-монополіста zakupivli.com. Потрібно відкрити властивості файла, які містять порівняльну таблицю. У графі «Організація» значиться не дуже зрозуміле ECA. Адже саме так, відповідно до статуту агентства, звучить його англійська назва — European Consulting Agency (ECA).

ТПУ, ЦТП і варіації на цю тему знаходимо в законопроектах президента Тендерної палати О.Ткаченка (№2810-1 від 05.01.07 р.), новопризначеного губернатора Сумщини Юрія Чмиря (№1209-6 від 04.09.06 р.), нинішніх бютівців Є.Кирильчука і С.Саса (№1209-10 від 06.09.06 р.), полум’яного борця з київським мером В.Пилипишина (№1011-10 від 28.11.07 р.) та ін.

З чого будемо годуватися?

Як будуть годуватися «КоСаРі» у Держфінпослуг, Держспоживстандарті або митниці — тема окремих публікацій. А от у сфері держзакупівель одна зі схем кормління вже зрозуміла. 14 квітня десятки тисяч підприємців і держзамовників по всій країні здивувалися роз’ясненню Мінекономіки під №3303-25/2973-07, підписаному Ю.Вітренком. Цим документом визначається, що замовники зобов’язані вимагати від учасника-переможця торгів довідку про відповідність його ціни середньоринковим цінам. Довідку потрібно брати в центральному апараті Держінспекції по контролю за цінами.

Редакцію «Вісника держзакупівель» зобов’язали не приймати оголошень про проведення чи результати закупівель, якщо замовник не надасть тендерної документації з вимогою довідки чи саму довідку. А без публікації цих оголошень закупівлі проводити не можна, відповідно до чинного Положення про держзакупівлі. До речі, редактора «Вісника» теж нещодавно змінили на більш покірного.

Це було б черговою чиновницькою дурістю, якби в схемі не фігурували приватні фірми-посередники.

Як розповів «ДТ» один із київських учасників торгів, минулого тижня вся процедура виглядала так. З департаменту телефоном його відіслали в інспекцію. Там попросили вислати заявку, проект договору та специфікацію. І — чекати відповіді як завгодно довго.

При особистому візиті повідомили: «От вам список фірм, звертайтеся до них, вони вам зроблять експертну оцінку, а потім до нас…» На запитання: «На підставі чого ви відправляєте до якихось фірм?» була відповідь: «Роз’яснення вийшло від Мінекономіки, ці фірми проходили навчання, тому всі запитання — до міністерства, а саме — до заступника міністра Ю.Вітренка».

Як повідомили «ДТ» інші джерела, вартість експертних послуг може варіюватися від
1 до 4% обсягу закупівлі. Чи навіть більше.

Щоб зрозуміти, звідки ростуть ноги в цієї схеми, потрібно повернутися в літо минулого року. «ДТ» тоді писало, що «самооборонець» К.Куликов пропонував, по суті, створити оціночну палату за аналогією з палатою тендерною (див. «Усяк кулик до свого болота звик. Корупційного», «ДТ», №33 за 2009 р.). І поширити обов’язкову оцінку (а також плату за ці послуги) практично на всі угоди не тільки між компаніями, а й між громадянами (квартири, машини тощо). За даними джерела «ДТ», за цими ініціативами маячили ті ж самі А.Яценко енд Ко.

Одночасно відбувалася дискредитація громадських організацій оцінювачів, які публічно опиралися таким намірам. Вістря удару було спрямоване на найстарішу — Українське товариство оцінювачів (УТО).

Проте до осені все вщухло. А незабаром представники УТО полюбили своїх опонентів і зачастили на Артема, 50.

Любов виявилася за розрахунком. На початку жовтня були проведені курси з підвищення кваліфікації оцінювачів у сфері держзакупівель (копія програми). Організатори — УТО (в особі віце-президента Олексія Амфітеатрова) і НДІ при Мінекономіки. Його очолює ще один виходець із ТПУ — Ігор Манцуров, який був ректором Університету фінансів і права при Тендерній палаті.

На перший погляд, навчання так навчання. Та ось 3 лютого 2010 року І.Манцуров інформує Держінспекцію по цінах (див. копію його листа), що оцінювачі, які підвищили свою кваліфікацію, входять у п’ять компаній: ПП «Сектор-Інформ» (Житомир), ПП «Радикал» (Одеса), ТОВ «Оціночний стандарт» (Одеса і Донецьк), ТОВ «Міжнародна компанія «Імідж» (Київ) і ПП «Сіті-Експерт» (Рівне). Вони збігаються зі списком, який вручили в інспекції й нашому київському учаснику торгів.

Представники ринку оціночної діяльності пов’язують ці компанії з такими діячами у сфері оцінки, як О.Амфітеатров, І.Антипенко, Л.Туровська, С.Фролов…

Зважаючи на все, спочатку схему відпрацьовували на закупівлях в одного учасника. Два тижні тому автор цієї статті, представившись замовником, мав телефонну розмову з якимось Євгеном Литвиновим («Імідж»). Котрий пообіцяв зробити оцінку за три дні, але видати її — тільки після оплати послуг. Про їхню вартість довідатися так і не вдалося.

Щоправда, тоді це робилося без якогось нормативного обгрунтування. Втім, і роз’яснення Ю.Вітренка не є нормативним актом. А урядове Положення про держзакупівлі не містить норми про обов’язкове подання цінових довідок. Розраховують, як і у випадку з «висновками» ТПУ, на рабську психологію держслужбовця і підконтрольність «Вісника».

У цій історії однією з ключових є фігура Ю.Вітренка. (Він, до речі, у 2008 році погоджував закупівлі в одного учасника у складі консультативно-методичної ради, куди входили нардепи О.Пшонка, А.Яценко.) Попереднє керівництво департаменту, як і міністр Б.Данилишин, опиралося нав’язуванню цінової схеми. А також висуванню Ю.Вітренка на перші ролі в департаменті. Тож до виконання цього завдання підключалися С.Осика і Б.Губський. Взимку вони домоглися своєї мети. Ю.Вітренка було призначено, нехай і через голову міністра і всупереч тому, що він уже досяг пенсійного віку.

Логіка авторів цінової схеми повторює їхні дії з просування схеми з ТПУ: посередницький рекет необхідно узаконити! Наприкінці березня «Экономические известия» оприлюднили проект змін до Положення про держзакупівлі («ДТ» також одержало його текст), розроблений у надрах департаменту. Там усе ті самі обов’язкові довідки про відповідність ціни. А також право народних депутатів оскаржити тендери.

Першому заступнику голови президентської адміністрації І.Акімовій довелося навіть заявляти про те, що ці норми не відповідають міжнародним стандартам.

І справді, «директиви і регламенти Європейського Союзу, а також Угода про урядові закупівлі СОТ не передбачають ніяких подібних підтверджень», як повідомила «ДТ» Олена Омельченко, член переговорної групи з держзакупівель Угоди про асоціацію Україна—ЄС у 2008—2009 роках і директор Європейської правової групи. На її думку, «якщо у держави виникає необхідність запровадити додатковий контроль над цінами, то це можна робити на стадії планування бюджету, впорядкування річного плану закупівель». І «не впроваджувати додаткового регулятора на ринок, який і так перевантажений різними перешкодами».

Їй вторить і Геннадій Островерх, голова профспілки «Небайдужі»: «Навіщо тоді взагалі проводити процедури закупівлі, якщо у нас на адміністративному рівні регулюватиметься формування ціни?»

Примітно, що 9 квітня М.Азаров доручив В.Цушко, О.Лавриновичу, Ф.Ярошенку, С.Тігіпку при розробці змін до чинного положення передбачити норму, яка «забороняла б уповноваженому і контролюючим органам вимагати від замовників і учасників процедур закупівлі надання довідок, висновків, підтверджень, що надаються комерційними та іншими недержавними структурами» (див. копію доручення №17449/3/1-10 від 09.04.10 р.).

Проте профільному комітету ВР ці установки — не указ. І в проекті закону, ним розробленому, знову з’являється цінова схема. Вона відсутня у зауваженнях В.Януковича, котрі нардепи мають враховувати.

До основних функцій Уповноваженого органу з держзакупівель вони відносять розробку і затвердження «порядку визначення підтвердження відповідності ціни пропозиції учасника-переможця процедури закупівлі середньоринковим цінам на аналогічні товари, роботи і послуги». А також «порядку переведення коштів учаснику-переможцю процедури закупівлі» (див. текст цього проекту).

Вихід роз’яснення Ю.Вітренка викликав шквал обурення. Вже дійшло до анекдотів. Труднощі почало відчувати авіапідприємство, яке перевозить… Віктора Януковича. Як тут не переінакшити приказку — ворон ворону око усе-таки виклює!

Під тиском скарг і протестів 21 квітня Ю.Вітренко видає «роз’яснення до роз’яснення». Мовляв, замовники-учасники можуть не подавати цінових довідок. Але вони зобов’язані надіслати весь пакет тендерних документів у Мінекономіки, яке його відішле у Держінспекцію, а вже та прийме рішення про відповідність ціни! І скільки доведеться чекати замовнику та учаснику цього рішення?!

Схоже, наведена схема кормління не єдина. Ще однією можуть бути тендерні рейдери, але про це — іншим разом.

Андрій МАРУСОВ, газета «Дзеркало тижня»