Національна спілка журналістів України звернулася до президента з вимогою звільнити міністра внутрішніх справ Віталія Захарченка.
Спитаєте, до чого тут бізнесмен Ігор Коломойський? Справа в тому, що голова НСЖУ Олег Наливайко донедавна працював президентом підрозділу медіа-холдингу олігарха – агенції УНІАН. До того – мав відношення до керування всім спочилим медіа-холдингом «Главред-Медіа», головним медіа-активом Коломойського. Тож, напевне, наїзд на міліцейського міністра, чиєю б не була сама ідея, відбувся не без відома олігарха.
Атака на Захарченка справді не випадкова – до листопада 2011 року той очолював податкову, яка залила сала за шкуру підприємствам Коломойського. Загалом же, заява медійників – один із епізодів тривалої війни групи «Приват» із впливовими бізнесменами-регіоналами.
Гра в монопольку
У 2010 році, у ніч другого туру виборів президента Коломойський серед інших приїхав у готель «Інтерконтиненталь», щоб привітати переможця. Мабуть, демонстрація відданості була непереконливою, бо надалі проблем у магната з Дніпропетровська лише побільшало. Вже в 2010 році у нього почалися неприємності з бізнесом і йому пророкували долю українського Ходорковського. Мабуть, уже тоді він жалкував, що ніколи не фінансував Партію регіонів.
Поки Коломойський пантрував старих ворогів Ахметова з Колесніковим, з’явилося нове покоління «підприємців». Уже в 2012 році «приватівця» спіткали неприємності на ринку авіаперевезень. Хтось дуже впливовий намагався захопити контроль над «АероСвітом». Вочевидь, Коломойський не міг тут нічим зарадити, бо ініціював фінансове придушення власної ж компанії. Не обійшлося без істерики: бізнесмен нібито заявив, що на випадок, якщо син Януковича захопить «АероСвіт», він обвалить гривню за допомогою банку «Приват».
Справа, звичайно, не у взаємній неприязні Сім’ї та Коломойського. За два роки «підприємці» з найближчого кола президента «підросли». Вони зрозуміли, що справжні гроші можна буде заробити, лише відтявши в когось шматок бізнесу. Забирати у своїх, тобто регіоналів, було б стратегічною помилкою, та й на даному етапі успіх не було гарантовано. Коломойський же завжди був, мов прищ на дівочому обличчі, – він пересварився чи не з усіма, але вичавити його ніхто не зміг.
Імовірно, в Сім’ї вирішили, що фронтмен «Привату» має надто багато. На кінець минулого року його компанії займали біля 60 % ринку авіаперевезень. Тож відкусити звідси шматок сам Бог велів.
Подібна, хоча й складніша, ситуація склалася в нафтопереробці та ринку реалізації нафтопродуктів. У березні минулого року зупинився другий за потужністю в Україні Лисичанський НПЗ і «Приват» отримав контроль над приблизно третиною внутрішнього ринку пального. Складемо до купи ВАТ «Укрнафта», Кременчуцький НПЗ, півтори тисячі АЗС і побачимо ще одну монополію Коломойського.
Водночас на паливному ринку України заявив про себе прямий конкурент групи «Приват» – Сергій Курченко. «Підприємець» купив Одеський НПЗ і розширив мережу АЗС. Якщо вірити нардепам Артуру Палатному й Андрію Путілову, Курченко разом із міністром доходів і зборів Олександром Клименком установили контроль над постачанням контрабандного пального в Україну. Водночас Курченко намагався купити в Коломойського газодобувну компанію «Укрнафтобуріння», якій належить ліцензія на розробку потужного Сахалінського родовища.
Переробка 3,5 мільйона тонн нафти на рік із подальшим збутом палива на вітчизняному ринку в кого хочеш викличе бажання це відібрати. Крім того, інтеграція переробки зі збутом дає можливість відчутно знизити ціну на пальне та вибити конкурентів із ринку. Тож не дивно, що в підприємств Коломойського почалися проблеми з контролюючими органами. На початку року податківці почали масові перевірки найбільшої мережі автозаправних станцій, що належить «Привату». В березні Держінспекція з питань захисту прав споживачів оштрафувала АЗС ВАТ «Укртатнафта» на 190 мільйонів гривень. А в минулому місяці на НПЗ Коломойського почалася інформаційна атака – нібито вони не сплачують дивіденди державі як акціонеру.
Новий ворог
Сьогодні, після придбання УМХ у Бориса Ложкіна «бізнесменів» Сім’ї вважають медіа-магнатами. Однак володіння кількома, нехай і відомими, друкованими виданнями та сайтами, ще не дає підстав для такого висновку. Насправді Курченко придбав УМХ дещо поспіхом. Цей медіа-холдинг хоча й успішний, проте його аудиторія надто вузька та специфічна, щоб грати важливу електоральну роль. Під час виборів у якості інструменту масового впливу може виступати лише загальнонаціональний канал.
Як відомо, Сім’я фактично контролює Перший Національний канал. Проте, з огляду на його рейтинг, цього явно недостатньо. На жаль для найближчого оточення президента, всі впливові загальнонаціональні телеканали вже розібрані крупними гравцями. Тож їх можна лише перекупити в нинішніх власників.
Серед інших, канал «1+1» виглядає «смачним» і водночас найнезахищенішим. Не дивно, що чутки про продаж його Коломойським ходять із початку 2011 року. Минулого місяця, після того, як стало відомо про придбання Курченком УМХ, з’явилася інформація про початок переговорів стосовно купівлі медіа-групи «1+1». Начебто справа вже дійшла до формування угоди.
Однак Коломойський відомий не лише жадібністю. Це далекоглядний підприємець, який вміє мислити стратегічно. Він напевно розуміє, що в разі продажу «Плюсів» Сімʼя отримає одну з найпотужніших медіа-імперій в Україні, а він сам позбавиться захисту. Справді, контроль над «1+1» разом із ключовими активами – «Приватбанком» і «Укрнафтою» дає можливість Коломойському утримувати свій самостійний статус.
Проте, як підказують події на паливному ринку та деякі рухи в середовищі ЗМІ, фронтмен групи «Приват» вступив у війну з принципово новим ворогом. Імовірно, він розуміє, що перемогти йому не дадуть час і небачений за міцністю «дах» опонентів. Якщо стисло, у разі потреби проти Коломойського постане вся державна машина примусу, включно із судами, які раніше його так виручали.
Звичайно, з Коломойського не вийде українського Ходорковського. Ігор Валерійович має громадянство Ізраїлю, до того ж він постійно мешкає у Швейцарії. Тож криві руки української Феміди його не дістануть. Швидше за все, станеться інше: компанії Коломойського стануть сировиною для побудови бізнес-імперії сімейного клану. Цей процес здається невідворотним, і завершитися він може вже до початку 2015 року.

Юрій Зущик, Національне бюро розслідовань України