В далекому 1996 році голова уряду Павло Лазаренко призначив віце-прем’єр-міністром народного депутата Василя Дурдинця. Пішовши з парламенту, Дурдинець фактично уступив місце іншому майбутньому прем’єр-міністру – Юлії Тимошенко, яка була обрана до Верховної ради в результаті довиборів у його Бобринецькому виборчому окрузі №229 Кіровоградської області.

За іронією долі через тринадцять років, заручившись підтримкою Віктора Медведчука, соратники Юлії Тимошенко влаштували кругову травлю, що може закінчитися п’ятирічним ув’язненням племінника того самого Дурдинця – нинішнього заступника голови Служби безпеки Тиберія Дурдинця.

Посаду Дурдинця-молодшого неможливо недооцінювати. Очолюючи Головне управління з боротьби з корупцією і організованою злочинністю (управління “К”), він фактично є самостійною фігурою в структурі СБУ.

Тиберій Дурдинець, фото kommersant.ua

Конфлікт навколо Тиберія Дурдинця почався з першого дня його призначення в жовтні 2007 року. Він потрапив у крісло заступника голови СБУ прямим указом президента, в той час, як, згідно із законодавством, кандидатура на цю посаду повинна бути погоджена з профільним комітетом Верховної ради.

Майже два роки Тиберій Дурдинець знаходився у відносній безпеці: з одного боку парламент хитало від коаліційних переговорів і депутатам було не до нього, а з іншого – його рятувала тверда підтримка секретаріату президента. Пан Дурдинець за походженням з Мукачівського району і до свого призначення працював головою управління СБУ в Закарпатській області, тому його вважають людиною, наближеною до голови СП Віктора Балоги.

Втім, найбільшим прикриттям для нього був ще більш сумнівний статус тоді ще в.о. голови СБУ Валентина Наливайченка, призначення якого прямо порушувало Конституцію.

І, можливо, саме з огляду на останнє пан Дурдинець не звернув особливої уваги на перший загрозливий сигнал з боку своїх опонентів у грудні минулого року. Тоді, напередодні нового року Юрій Кармазин звернувся до Окружного адміністративного суду з вимогою заборонити першому заступнику голови СБУ здійснювати свої повноваження з огляду на незаконне призначення.

Минуло ще півтора місяці і суд оголосив ухвалу, якою зобов’язав першого заступника голови СБУ утриматись від виконання своїх обов’язків. Київський Апеляційний адміністративний залишив рішення в силі, не задовольнивши апеляцію Віктора Ющенка.

Але й це не особливо погрожувало Тиберію Дурдинцю, адже на практиці перевірити, а тим більше – довести, що один з керівників СБУ продовжує, або припинив виконувати свої обов’язки важко навіть слідчим органам.

Перший серйозний наступ на позиції керівника управління “К” зробив його ж керівник.

17 березня голова СБУ Валентин Наливайченко під оплески народних депутатів повідомив про своє офіційне звернення до Віктора Ющенка з проханням звільнити пана Дурдинця з посади заступника Служби безпеки.

Звернення Наливайченка стало однією з поступок фракції БЮТ в обмін на голоси за легітимізацію на посаді голови СБУ. За словами джерел, лояльність Юлії Тимошенко коштувала Наливайченку різким погіршенням відносин з Віктором Балогою.

Безрезультатні атаки на Тиберія Дурдинця могли б продовжуватись ще довго, якби його дії не зачепили заступника голови іншого правоохоронного органу – керівника Головного слідчого управління Генпрокуратури Рената Кузьміна.

В середині квітня пан Кузьмін публічно обвинуватив Тиберія Дурдинця у незаконному прослуховуванні в рамках “справи контррозвідувальної перевірки”.

За словами свідків, Ренат Кузьмін особисто приходив до Служби безпеки, намагаючись зустрітись з заступником голови СБУ. Ті ж джерела стверджують, що Тиберій Дурдинець відмовився від зустрічі, закрившись у своєму кабінеті.

Боротьба з боку Кузьміна надбала більш послідовного характеру ніж атаки з боку народних депутатів. Хоча без їх допомоги не обійшлося.

За інформацією “Української правди”, багатокрокову комбінацію з підготовки кримінальної справи проти пана Дурдинця допоміг розробити і реалізувати член фракції БЮТ Андрій Портнов.

Пан Портнов не менш зацікавлений у відстороненні Тиберія Дурдинця – за словами наближеного до нього б’ютівця Святослава Олійника, прослуховування за вказівкою Тиберія Дурдинця застосовувалось і до Портнова.

Втім, існує інформація, що допомога Портнова, якого з Кузьміним пов’язують давні дружні стосунки, продиктована ще й тим, що слідчі дії з боку управління “К” проводились стосовно іншого його “товариша” – Віктора Медведчука.

Тріо Портнов-Медведчук-Кузьмін виявилося неймовірно винахідливим.

За інформацією “Української правди”, операція з видачі санкції на арешт Тиберія Дурдинця ретельно готувалась з кінця квітня. Кримінальна справа (№49-273) проти заступника голови СБУ була порушена 7 травня, коли більшість співробітників Генпрокуратури роз’їхалась на святкові вихідні.

Підставою для кримінального переслідування було обрано порушення частини 2 статті 382 Кримінально Кодексу: “Умисне невиконання службовою особою вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню <…> вчинені службовою особою, яка займає відповідальне чи особливо відповідальне становище..“.

Зокрема, малось на увазі невиконання рішення суду, яке вимагало від Тиберія Дурдинця утриматись від виконання обов’язків заступника голови СБУ. В поданні до суду Генеральна прокуратура наводить конкретні дії, що вказують на нехтування паном Дурдинцем цієї вимоги.

Вчинення цих дій, згідно Кримінально-процесуального кодексу, карається “обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років“.
Наступного дня – 8 травня – слідчі внесли постанову про притягнення Тиберія Дурдинця як обвинуваченого. А протягом святкових 9 та 10 травня були підготовлені два судових подання.

Засідання Печерського суду сталося 11 травня, в останній вихідний, коли у суді були лише чергові судді.

Справу представляв старший помічник Рената Кузьміна – прокурор Ігор Проценко. В обох поданнях вказано, що звернення погоджені знову ж таки із заступником Генпрокурора – паном Кузьміним.

В першому документі Генпрокуратура попросила дозволу на обшук житлового приміщення за адресою реєстрації Тиберія Дурдинця в Ужгороді. Слідчі вважають за необхідне обшукати також “сараї, погреби, гаражі, особистий автотранспорт, чи транспорт, яким він користується за дорученням“. Така міра необхідна, вважають автори подання, тому, що “у зазначеному приміщенні можуть знаходитися речі, цінності, здобуті злочинним шляхом, а також інші предмети і документи, які мають значення для встановлення істини в справі“.

Згідно з законодавством, суддя не мала права відмовити у розгляді цього подання – Кримінально-процесуальний кодекс передбачає негайний розгляд подібних звернень з боку Генпрокуратури.

Більше того, що у відповідності до все того ж Кримінально-процесуального кодексу, “постанова судді про проведення обшуку оскарженню не підлягає”.

Іншим поданням слідчі вимагали дати дозвіл на затримання доставку Тиберія Дурдинця в суд під вартою для обрання для нього міри запобіжного заходу.

Згідно з документом, такі дії продиктовані тим, що обвинувачений переховується від органів досудового слідства. Більше того, “місцезнаходження обвинуваченого на теперішній час невідомо”.

В обґрунтування свого подання слідчий посилається на те, що “подальше перебування на волі Дурдинця Т.Ю. може негативно вплинути на всебічне, повне і об’єктивне дослідження обставин справи і хід слідства, оскільки обсяг його службових повноважень дає йому реальну можливість незаконно впливати на учасників кримінального процесу“.

Втім, задоволення подання Генеральної прокуратури про затримання Тиберія Дурдинця виглядає дещо абсурдним.

Суд фактично оголосив заступника голови Служби безпеки у розшук. Згідно з процедурою, вже у вівторок зранку Міністерство внутрішніх справ повинно було отримати телефонограму з даними пана Дурдинця, а його фотографія та особливі прикмети мали б з’явитися в електронній системі розшуку у всіх районних відділеннях МВС країни.

Задовольнивши вищевказані подання підлеглих Рената Кузьміна, суд поставив Генеральну прокуратуру, насамперед, Олександра Медведька у дуже незручне становище.

Справа в тому, що існує лише один коректний правовий шлях зупинити затримання Тиберія Дурдинця – втрутитись у справу особисто Генеральному прокурору і відкликати справу з суду.

З іншого боку, за інформацією “Української правди”, пан Медведько заздалегідь знав про порушення кримінальної справи стосовно Тиберія Дурдинця і не побажав зупинити свого підлеглого.

Однак, для Олександра Медведька цей досвід співпраці із своїми підлеглими може стати корисним. За інформацією “Української правди”, наразі Ренат Кузьмін за підтримки Андрія Портнова готують подібні схеми атак ще на двох високопосадовців – першого заступника голови СБУ Валерія Хорошковського та заступника голови секретаріату президента Андрія Кислинського.

Натомість наразі, “Українській правді” стало відомо, що Генеральний прокурор обрав шлях найменшого спротиву: він ліг на лікарняний. Так само вчинив і Тиберій Дурдинець.

Мустафа Найєм, Українська правда