На південному узбережжі Криму нині відбувається масштабне будівництва приватного маєтку для Сім’ї. Він розташувався на мисі Айя, недалеко від Севастополя.
І це при тому, що на ПБК є цілий перелік маєтків, де може відпочивати Віктор Янукович та його родина. Для його потреб функціонує чотири держдачі – «Мухолатка» № 9, «Зоря» № 1, №3, №6, які були капітально відремонтовані за державний кошт в останні три роки.
Були оновлені інтер’єри, закуплені позолочені італійські меблі, англійський фарфор та інші розкішні витребеньки, на кшталт мармурового масажного столика з підігрівом, який разом з іншим устаткуванням для масажного кабінету потягнув на 600 тисяч гривень.
Біля двох держдач були збудовані вертолітні майданчики.
Також в Криму є приватні маєтки, що певним чином пов’язані з власністю Сім’ї. Зокрема, ті самі особи, що відчужували, забудовують та обслуговують Межигір’я, збудували «Чайний будиночок» під Масандрою та приватизували історичні вілли «Камея» та «Міро Маре» в Сімеїзі.

Чайний Будинок

Навіщо Сім’ї ще й маєток на мисі Айя? Очевидно всі перераховані об’єкти не влаштовують Януковича з точки зору розкоші та безпеки.
Щодо останнього, то всі перераховані маєтки розташовані понад морем, тому будинки, вертолітні майданчики, а подекуди навіть пляжі, проглядаються з серпантинів автомобільного шосе, що тягнеться вище по гірському хребту.
Маєток на мисі Айя в цьому плані унікальний, адже шосе з Ялти на Севастополь в тому місці починає обходити гористий мис і далеко заглиблюється в сушу. Таким чином, між морем та трасою зберігся величезний шматок дикого не заселеного узбережжя, з мальовничими скелями, дикими пляжами, великими масивами низькорослого лісу.
Вся ця територія, розміром з королівство Монако, Сім’я нині перетворюється в Кримське «Межигір’я» Януковича.
Автор пропонує фото будівництва найпишнішої резиденції Сім’ї, зроблені з найвищої точки мису Айя, який буквально нависає над маєтком. Щоб дістатися сюди, довелося п’ять кілометрів йти гірською стежиною через ліс.
Поки що це можливо, однак невдовзі для простих смертних вхід сюди буде суворо заборонено. Нині по всьому мису будується сітка доріг. Місцевий лісник розповів, що вони прокладаються для потреб охорони. І що зовсім скоро по всьому периметру з’являться будочки з охороною, які будуть стерегти «заповідні» місця від набридливих туристів.
Інакше бути і не може, адже хоча новий маєток Сім’ї розташований далеко-далеко внизу біля підніжжя мису Айя, зате звідси проглядається як на долоні.

Фото Тетяни Чорновол

Єдине, що ця відстань не дає оцінити його масштаб. З такої висоти він не видається великим, а все тому, що фігурок людей просто не видно.

Насправді, це нове будівництво Сім’ї, яскравий приклад гігантоманії Віктора Федоровича. Майбутній кримський «клубний» будинок Януковича вражає своїми розмірами, він куди більше знаменитої межигірської «Хонки».
Взяти хоча б центральний вхід. Недалеко біля нього видно бульдозер. Як бачимо, через парадні двері цей бульдозер може легко в’їхати верхи на Камазі.

Через центральний вхід можна в’їхати на КАМАЗі
А на фасаді з боку моря виструнчився цілий стрій колон. Вдалося поговорити з ковалем Андрієм, який виготовляв арматурний каркас для найбільших колон, що пронизують два поверхи – їх довжина 12 метрів. І це не найвища частина будинку!
В певних місцях висота вілли сягає близько 20 метрів, а її довжина – майже ста метрів. До речі, Андрій розповів, що він зробив лише три колони. Далі відмовився від замовлення – замовник платив мало.

На фасаді з боку моря виструнчився цілий стрій колон.

Поки що можна лише уявляти, скільки коштуватиме зовнішнє і внутрішнє оздоблення цієї вілли-монстра.
Очевидно, це будуть найдорожчі та найрозкішніші матеріали. Вже зараз видно, як працівники криють не менш як тисячу квадратних метрів даху міддю. Мідь – улюблений покривний матеріал Януковича – майже всі об’єкти на території Межигір’я під мідними дахами.

Працівники криють дах міддю

Також можна побачити, як в районі пляжу екскаватор риє котлован. Напевно буде басейн.
Будівництво йде швидкими темпами, тож можна прогнозувати, що вже до Нового року як мінімум ззовні палац постане у всій своїй красі.
Історія становлення кримського королівства Айя
Підтвердження того, що маєток біля підніжжя мису Айя будується саме для Януковича, можна знайти в його історії. Розкішний палац зводиться на місці, де нещодавно стояв головний корпус бази відпочинку працівників «Укравтодору» «Мис Айя».
Ця база шляховиків була приватизована в один час з «Межигір’ям» під час другого прем’єрства Януковича, і по суті, тими самими особами. Літом 2007 року все майно бази, в тому числі парк, який розкинувся на 3,5 га, було куплено у держави за смішні 6 мільйонів 360 тисяч гривень.
Офіційно власником стала сімферопольська фірма ТОВ «Арктур-Крим». Основним засновником цієї фірми, згідно бази податкової, на той час значилося ТОВ «Укркиївресурс», що внесло в статутний фонд підприємства майже 7 мільйонів гривень, за які і була викуплена база.
ТОВ «Укркиївресурс» – це відома журналістам фірма. Певний час це був центровий вузол у бізнес-імперії Сім’ї в частині організації побуту для Віктора Януковича.
Зокрема, ця фірма була засновником ТОВ «Дельфін-2001». На це підприємство був оформлений так званий «Чайний будиночок» Януковича в Масандрі.
Також «Укркиївресурс» був засновником ТОВ «Київуніверсалсервіс», що обслуговує «Межигір’я» – тамтешні садівники, двірники, кухарі та конюхи там отримують зарплату.
Також «Укркиївресурс» був засновником ТОВ «Центравіа», яка є власником вертольотів та літака, на яких літає Янукович.
Також «Укркиївресурс» був засновником ТОВ «СПС-груп». Ця структура купує оздоблення та меблі для нового клубного будинку в «Межигір’ї», зокрема палацові люстри та різьбленні панно з червоного дерева.
До речі, зареєстрований цей «Укркиївресурс» був у Броварах, в будинку, який збудував Андрій Кравець – нинішній завгосп президента, керівник Державного управління справами.
В тому самому будинку було зареєстроване і ТОВ «Дім лісника», що приватизувало дві колишні резиденції Кабміну в лісах під Сухолуччям, де так любить полювати на кабанів Янукович, і яке завозила з Німеччини декор для внутрішнього оздоблення будинків Януковича.
Директором ТОВ «Укркиївресурс» певний час був донеччанин Михайло Добнєв. А він, в свою чергу, був засновником ТОВ «Веспром» – фірми, на яку в 2006 тому році була оформлена яхта старшого сина Януковича «Центуріон».
Щоправда законним власником бази «Мис Айя» ТОВ «Арктур Крим» було не довго. У 2007-му році дуже недоречно для власника бази змінився уряд.
Прокуратура Криму звинуватила Фонд держмайна у незаконній приватизації бази відпочинку «Мис Айя». Попереднє слідство у кримінальній справі встановило, що під час приватизації було істотно занижена вартість майна.
Щоб держава не змогла повернути базу, «Арктур-Крим» швиденько передав все своє майно іншому підприємству – ТОВ «Норд 2007». До речі, те саме сталося з «Межигір’ям».
Те, що це була суто формальна передача, доводить той факт, що ТОВ «Арктур-Крим» та «Норд-2007» були спорідненими структурами, зокрема мали одного директора на двох – Лошакова Володимира Ігоровича.
А засновником «Норд-2007» стало ТОВ “Архітектурно-будівельна компанія «Технопромсервіс». Ця фірма певний час прийняла на себе естафету – стала вузловим центром бізнесу Сім’ї.
Зокрема, вона була засновником фірм «Ліга-м 2006» і «Форс 2006», які приватизували вілли «Камея» та «Міро Маре» в Сімеїзі.
«Технопромсервіс» також була засновником ТОВ «СПС-груп», яка завозила предмети розкоші з Німеччини в клубний будинок Януковича в «Межигір’ї».
Чи залишились, ще в когось сумніви, для кого будується розкішний палац на березі Чорного Моря?
Щоправда нещодавно відбулася зачистка слідів Януковича у володінні кримським маєтком, «Норд 2007» змінив засновників, і замість фірм близьких до Януковича, його власником став «чистий» кіпрський офшор «Леоліта трейдінг ЛТД».
Однак практично власник не змінився. Автор спілкувалася з будівельниками палацу на мисі Айя, яких поселили на сусідній базі «Батиліман». На питання, для кого будують, автору всі без винятку відповідали: «Для Януковича».
— А сам Янукович контролює будівництво? – спитала автор.
— Цим замається його старший син. Він приїжджає регулярно, останній раз був тиждень тому, – розповів один з робітників.
— Ви його особисто бачили?
— Ні. Коли приїжджає син Януковича, нас виганяють за територію бази. Однак, ні для кого не секрет, хто приїжджає.
Отже на мисі Айя нині зводиться ще одне гніздечко для Сім’ї.
Незрозуміло одне, чому Януковичі так довго тягнули з початком будівництва.
Попередній раз автор з’являлася в тих краях в 2011. На схилі тоді височів ще старий корпус санаторію і жодні будівельні роботи не проводилися. А про те, що у президентської родини є плани на цю базу, свідчила лише новенька асфальтована дорога, яка була прокладена до центральних воріт бази за державний кошт.

Старий корпус

А ще, тоді, під ялівцем, недалеко від центрального корпусу бази автору трапилися загорнені в брезент дві старовинні гармати часів кримської війни. Очевидно, вони мусили стати оздобленням нового маєтку.
Однак після того, як автор виявила, що артефакти були вкрадені з причалу артилерійської бухти Севастополя, їх повернули в севастопольський музей.

Гармати вкрадені з Севастополя для маєтку Януковича
Крим, який ми втрачаємо
А тепер про найголовніше – про те, яка частина території України стане недоступною для простих смертних після закінчення будівництва нового гнізда Сім’ї на мисі Айя. Адже це залізне правило сьогодення: Янукович поселяється в Межигір’ї – місцевий ліс перетворюється в охоронну зону.
Янукович будує мисливський будиночок на березі Київського моря – 30 тисяч га лісів оточує протитанковий рів.
Те саме трапиться і з мисом Айя.
Все насправді дуже сумно. Закрита зона Сім’ї тут не обмежиться трьома гектарами купленими у Фонду держмайна в 2007 році.
Після тієї купівлі територія маєтку періодично розширювалася, причому власник нічого не платив державі. Зокрема, в 2007-му база відпочинку «Мис Айя» безкоштовно приєднала до себе пляж довжиною 900 метрів. Тому що пляж виявився нікому не потрібний!
Від нього добровільно відмовилося державне підприємство «Лікувально-реабілітаційний центр для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС імені В.Т.Гуца», яке знаходилось в підпорядкуванні «Укравтодору».
Звісно самих будівників доріг ніхто не питав, рішення про те, що шляховикам літом здоровіше відпочивати на розжареному асфальті прийняв тодішній керівник «Укравтодору» Володимир Демішкан – нинішній депутат партії регіонів.

Жертва Демішкана. З матеріалів слідства
В той час, коли Демішкан запопадливо вислужувався перед Януковичем, його син вбив бізнесмена, що відмовився подарувати мажору свій літак.
Вбивство було звірячим: Демішкан молодший гамселив чоловіка похилого віку ногами, а потім ледь живого прив’язав до батареї та скинув у озеро.
«Передай привітання Кусто», – цинічно сказав він своїй жертві на прощання.
Однак як тільки Янукович став президентом суд звільнив сина того, хто обдарував Януковича пляжем від відбування покарання у в’язниці через … хворобу.
У 2012 році Міська рада Севастополя розширила володіння Януковича на мисі Айя ще на 1, 7 га, а в цьому році передала ТОВ «Норд-2007» 2,2 га в урочищі Батіліман у Криму “для будівництва та обслуговування протизсувних і гідротехнічних споруд на базі відпочинку «Мис Айя».
Отже, офіційно ТОВ «Норд 2007» заволоділо 8 гектарами на узбережжі Чорного моря і, нагадаю, лише за три з половиною гектари були заплачені гроші в державі.
Однак ті землі, які нині офіційно належать ТОВ «Норд 2007», це далеко не вся територія, яку контролює та планує контролювати Сім’я на мисі Айя.
Почнемо з того, що власник ТОВ «Норд 2007», по суті, самовільно захопив всю територію державного ботанічного заказника, що межує з територією бази «Мис Айя». Це понад 30 га у трикутнику між скелею мису та парканом нового маєтку Януковича.
І зовсім невипадково єдина стежина, що веде у заказник, опинилася на території бази Януковича і її стереже та сама охорона, що і саму базу.
Інших стежин просто не існує, неприступні скелі мису наче ножем відрізали чарівну місцину на березі моря від навколишнього світу. Отож, хто володіє базою, той володіє заказником.
Показова ситуація. Охоронець побачив як журналісти робили фото будівництва Януковича з території заказника. Він почав викликати групу захоплення. На зауваження, що журналісти знаходиться не на приватній території, яку він охороняє, чоловік відповів: «Тут все наше».

На цьому фото видно трикутник заказника, який опинився в заручниках власників бази Мис Айя
Однак самовільно захоплені 30 га заказника це ще не все. 9 квітня 2008 року Севастопольська міськрада передала майже 14 тисяч га – все узбережжя від Балаклави до мису Айя – приватній структурі ТОВ «Орлинівське мисливське господарство» на 25 років в оренду за смішні кошти – 500 тисяч гривень на рік.
Депутатів, що передали землю мисливцям, не злякав той факт, що більшість земель належить до заповідного фонду, де полювання заборонене.
Це могло свідчити про одне: орендар має дуже потужне лобі. І немає сумнівів, що це лобі має багато спільного зі справжніми власниками бази відпочинку «Мис Айя».
Підтвердження цьому – в угіддях «Орлинівського мисливського господарства» відбувається спорудження доріг для патрулювання території, щоб жоден смертний не зміг потрапити на гребінь скелі і споглядати розкішний маєток біля її підніжжя.
Також треба зауважити, що орендарі-мисливці отримали у своє користування найкращі дикі пляжі Криму, в тому числі знаменитий «Загублений світ».

Загублений світ

Це справжня перлина Криму. Пляж, до якого немає доступу з суші, адже над ним здіймаються неприступні скелі порослі соснами та ялівцем.
Розташований він недалеко від бази відпочинку «Мис Айя», тому можна здогадатися, хто на нього поклав око.
І це не просто здогадки, адже якраз після того, як база «Мис Айя» перейшла у власність структур близьких до Януковича, у «Загубленому світі» почався терор «дикарів», які традиційно тут відпочивали.
Влаштовували його міцні хлопці з посвідченнями «екологів», а за сумісництвом – охоронці бази Януковича.
В інтернет-форумах можна знайти безліч свідчень відпочиваючих, як їм різали балони з питною водою, погрожували зброєю, як з Балаклави на «розборки» оперативно приїжджав спецназ.
Так «Загублений світ» зачистили від відпочиваючих. З висоти пташиного польоту, зі скель мису Айя, автор спостерігав безлюдну смугу пляжу. Лише одинокий намет охоронця володінь псував його дику красу.
Автор вирішила вивчити структуру власників ТОВ «Орлинівське мисливське господарство». Аж раптом сюрприз – хоча засновниками ТОВ у базі Мінстату значаться невідомі загалу фізичні особи, одна з цих осіб таки знайома журналістам, які цікавилися бізнес-імперією сина …прем’єр-міністра Миколи Азарова.
Мова йде про Швидун Наталію Анатоліївну, яка прописана в місті Києві, на вулиці Героїв Сталінграду і в 2012 році стала засновником ТОВ «Орлинівське мисливське господарство».
Ця сама особа є засновником Благодійного фонду сприяння розвитку фізичної культури і спорту «Славутич» разом з Глібом Лєшковим, відомим як менеджер будівельної групи «Розвиток», яка належить Олексію Азарову, сину українського прем’єра.
А до Лєшкова співзасновником «Славутича» разом з Наталією Швидун був Вадим Сисюк, який вийшов зі структури власників лише тому, що по призначенню Азарова головою уряду став заступником міністра спорту і отримав в розпорядження щедрі кошти держпрограми «Хокей України», яка передбачає державні інвестиції в цей вид спорту – понад 1 мільярд гривень.
Частина цих коштів, зокрема, йде на фінансування хокейного клубу «Сокіл». А співвласник (26%) цього клубу – це той же благодійний фонд «Славутич», співвласником якого є орендар 14 тисяч га мисливських угідь на Південному узбережжі Криму – Наталя Швидун.
Той факт, що Наталя Швидун – менеджер з бізнес-павутиння родини Азарова, підтверджує ще одна деталь.
На інформаційному порталі «Про Волинь» автор знайшла новину про те, як екс-голова Державної податкової адміністрації України Анатолій Брезвін, людина з команди Миколи Азаров, а також президент федерації Хокею зайнявся порятунком садиби магнатів Вільгів у селищі Голоби.
Там зазначено, що реставрацією резиденції шляхтичів з його ініціативи зайнялося ТОВ «Садиба Вільгів».
Засновник цього ТОВ знов таки Наталія Швидун.
Отже все вказує на те, що розкішний кримський маєток президентському сину допомагає організовувати син прем’єра.
Сім’ї не вистачає своїх менеджерів для облаштування її розкішного побуту в різних куточках України? Чи, можливо, участь сина Азарова в кримському проекті сина Януковича є тим чинником, який утримує його батька на посаді керівника уряду, попри періодичні чутки про відставку, а також «покращення» економічної ситуації в Україні?
Хоча ці питання не такі важливі. Хвилює, що все більше найгарніших куточків країни переходять в розряд царських земель закритих для простих смертних.
Зате у Януковича до великого переліку предметів розкоші та статусу додасться власне королівство Монако. На чорноморському узбережжі.

Тетяна Чорновол, Ігор Луценко, Українська правда. Всі фото Тетяни Чорновол

Національна спілка журналістів України звернулася до президента з вимогою звільнити міністра внутрішніх справ Віталія Захарченка.
Спитаєте, до чого тут бізнесмен Ігор Коломойський? Справа в тому, що голова НСЖУ Олег Наливайко донедавна працював президентом підрозділу медіа-холдингу олігарха – агенції УНІАН. До того – мав відношення до керування всім спочилим медіа-холдингом «Главред-Медіа», головним медіа-активом Коломойського. Тож, напевне, наїзд на міліцейського міністра, чиєю б не була сама ідея, відбувся не без відома олігарха.
Атака на Захарченка справді не випадкова – до листопада 2011 року той очолював податкову, яка залила сала за шкуру підприємствам Коломойського. Загалом же, заява медійників – один із епізодів тривалої війни групи «Приват» із впливовими бізнесменами-регіоналами.
Гра в монопольку
У 2010 році, у ніч другого туру виборів президента Коломойський серед інших приїхав у готель «Інтерконтиненталь», щоб привітати переможця. Мабуть, демонстрація відданості була непереконливою, бо надалі проблем у магната з Дніпропетровська лише побільшало. Вже в 2010 році у нього почалися неприємності з бізнесом і йому пророкували долю українського Ходорковського. Мабуть, уже тоді він жалкував, що ніколи не фінансував Партію регіонів.
Поки Коломойський пантрував старих ворогів Ахметова з Колесніковим, з’явилося нове покоління «підприємців». Уже в 2012 році «приватівця» спіткали неприємності на ринку авіаперевезень. Хтось дуже впливовий намагався захопити контроль над «АероСвітом». Вочевидь, Коломойський не міг тут нічим зарадити, бо ініціював фінансове придушення власної ж компанії. Не обійшлося без істерики: бізнесмен нібито заявив, що на випадок, якщо син Януковича захопить «АероСвіт», він обвалить гривню за допомогою банку «Приват».
Справа, звичайно, не у взаємній неприязні Сім’ї та Коломойського. За два роки «підприємці» з найближчого кола президента «підросли». Вони зрозуміли, що справжні гроші можна буде заробити, лише відтявши в когось шматок бізнесу. Забирати у своїх, тобто регіоналів, було б стратегічною помилкою, та й на даному етапі успіх не було гарантовано. Коломойський же завжди був, мов прищ на дівочому обличчі, – він пересварився чи не з усіма, але вичавити його ніхто не зміг.
Імовірно, в Сім’ї вирішили, що фронтмен «Привату» має надто багато. На кінець минулого року його компанії займали біля 60 % ринку авіаперевезень. Тож відкусити звідси шматок сам Бог велів.
Подібна, хоча й складніша, ситуація склалася в нафтопереробці та ринку реалізації нафтопродуктів. У березні минулого року зупинився другий за потужністю в Україні Лисичанський НПЗ і «Приват» отримав контроль над приблизно третиною внутрішнього ринку пального. Складемо до купи ВАТ «Укрнафта», Кременчуцький НПЗ, півтори тисячі АЗС і побачимо ще одну монополію Коломойського.
Водночас на паливному ринку України заявив про себе прямий конкурент групи «Приват» – Сергій Курченко. «Підприємець» купив Одеський НПЗ і розширив мережу АЗС. Якщо вірити нардепам Артуру Палатному й Андрію Путілову, Курченко разом із міністром доходів і зборів Олександром Клименком установили контроль над постачанням контрабандного пального в Україну. Водночас Курченко намагався купити в Коломойського газодобувну компанію «Укрнафтобуріння», якій належить ліцензія на розробку потужного Сахалінського родовища.
Переробка 3,5 мільйона тонн нафти на рік із подальшим збутом палива на вітчизняному ринку в кого хочеш викличе бажання це відібрати. Крім того, інтеграція переробки зі збутом дає можливість відчутно знизити ціну на пальне та вибити конкурентів із ринку. Тож не дивно, що в підприємств Коломойського почалися проблеми з контролюючими органами. На початку року податківці почали масові перевірки найбільшої мережі автозаправних станцій, що належить «Привату». В березні Держінспекція з питань захисту прав споживачів оштрафувала АЗС ВАТ «Укртатнафта» на 190 мільйонів гривень. А в минулому місяці на НПЗ Коломойського почалася інформаційна атака – нібито вони не сплачують дивіденди державі як акціонеру.
Новий ворог
Сьогодні, після придбання УМХ у Бориса Ложкіна «бізнесменів» Сім’ї вважають медіа-магнатами. Однак володіння кількома, нехай і відомими, друкованими виданнями та сайтами, ще не дає підстав для такого висновку. Насправді Курченко придбав УМХ дещо поспіхом. Цей медіа-холдинг хоча й успішний, проте його аудиторія надто вузька та специфічна, щоб грати важливу електоральну роль. Під час виборів у якості інструменту масового впливу може виступати лише загальнонаціональний канал.
Як відомо, Сім’я фактично контролює Перший Національний канал. Проте, з огляду на його рейтинг, цього явно недостатньо. На жаль для найближчого оточення президента, всі впливові загальнонаціональні телеканали вже розібрані крупними гравцями. Тож їх можна лише перекупити в нинішніх власників.
Серед інших, канал «1+1» виглядає «смачним» і водночас найнезахищенішим. Не дивно, що чутки про продаж його Коломойським ходять із початку 2011 року. Минулого місяця, після того, як стало відомо про придбання Курченком УМХ, з’явилася інформація про початок переговорів стосовно купівлі медіа-групи «1+1». Начебто справа вже дійшла до формування угоди.
Однак Коломойський відомий не лише жадібністю. Це далекоглядний підприємець, який вміє мислити стратегічно. Він напевно розуміє, що в разі продажу «Плюсів» Сімʼя отримає одну з найпотужніших медіа-імперій в Україні, а він сам позбавиться захисту. Справді, контроль над «1+1» разом із ключовими активами – «Приватбанком» і «Укрнафтою» дає можливість Коломойському утримувати свій самостійний статус.
Проте, як підказують події на паливному ринку та деякі рухи в середовищі ЗМІ, фронтмен групи «Приват» вступив у війну з принципово новим ворогом. Імовірно, він розуміє, що перемогти йому не дадуть час і небачений за міцністю «дах» опонентів. Якщо стисло, у разі потреби проти Коломойського постане вся державна машина примусу, включно із судами, які раніше його так виручали.
Звичайно, з Коломойського не вийде українського Ходорковського. Ігор Валерійович має громадянство Ізраїлю, до того ж він постійно мешкає у Швейцарії. Тож криві руки української Феміди його не дістануть. Швидше за все, станеться інше: компанії Коломойського стануть сировиною для побудови бізнес-імперії сімейного клану. Цей процес здається невідворотним, і завершитися він може вже до початку 2015 року.

Юрій Зущик, Національне бюро розслідовань України

Люди, пов’язані з родиною глави адміністрації президента Сергія Льовочкіна, з 12 липня 2013 року отримали контроль над комунальним підприємством «Київспецтранс», що займається вивозом і захороненням твердих побутових відходів у столиці. Про це пише Максим Опанасенко в «Свідомо».
Керівним органом «Київспецтрансу» є Наглядова рада. Її склад поступово змінювався з грудня 2010 року. І у липні 2013-го він сформувався так, що чотири з п’яти членів ради, включаючи голову, тепер тісно пов’язані з сестрою Сергія Льовочкіна, нардепом від партії регіонів Юлією Льовочкіною.
Екс-голову Наглядової ради Сергія Скобельського змінив на цій посаді Арсеній Новіков – колишній чоловік Льовочкіної. Згідно з даними SMIDA, Новіков проходить як представник ТОВ «Спецкомунтранс», яке володіє 0,065% комунального підприємства.
Ще одним членом ради став колега Новікова по «Спецкомунтрансу», точніше, директор цієї фірми, Василь Гарчук.
Решта троє членів ради – представники ТОВ «Геотрон». Це – Борис Тур, який до кінця березня 2012-го значився головою Наглядової ради ПАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів». Раніше цю посаду обіймала Льовочкіна.
Окрім них – Олег Шевченко, який колись разом із Новіковим працював у «Нафтогазі Україна» та Петро Андрущенко.
Головою правління «Київспецтрансу» (не плутати з головою Наглядової ради) обрано Михайла Аралова, який раніше працював у ТОВ «Авекс Пром». За даними видання, останньою володіє Петро Андрущенко.
А от представників Київради в Наглядовій раді підприємства, котре формально належить місту, немає.
Нагадаємо, 51% акцій «Київспецтрансу» належать Київській міській раді, 46% – ТОВ «Геотрон».
За даними SMIDA, за 2012 рік дохід «Київспецтрансу» становив 68,08 млн грн., за 2011 рік – 56,49 млн грн.
За інформацією Святошинської райдержадміністрації, у 2012-му 1 кубометр вивезеного «Київспецтрансом» сміття коштував 21-90 гривень. Окрім Святошинського, підприємство самостійно обслуговує ще два райони — Оболонський та Подільський. Основною ж діяльністю комунальників є прийняття відходів від інших фірм-збирачів, котре вони вивозять на полігон у Підгірцях, що у їхній власності.

Раcследование об истинных причинах и возможных последствиях работы «Временной следственной комиссии» ВРУ по проверке закупок Минздрава.
15 мая 2013 года, постановлением № 2690, Верховная Рада сформировала временную следственную комиссию с официальной формулировкой «по вопросам расследования фактов нарушений законодательства при осуществлении государственных закупок, неэффективного использования государственных средств и злоупотреблений служебным положением со стороны должностных лиц Министерства здравоохранения Украины, других государственных предприятий, учреждений и организаций в сфере охраны здоровья и фармацевтической отрасли».
Комиссия на сегодня продолжает свою деятельность, а входящие в нее депутаты время от времени выступают с более или менее громкими заявлениями о «новых выявленных сомнительных закупках МОЗ». Казалось бы, народные депутаты, чья честность и принципиальность известны всем гражданам Украины, должны объективно и квалифицированно проверить МОЗ. Однако на поверку оказывается, что затея с созданием временной следственной комиссии – скорее пиар-ход, предназначенный для кадровых перестановок в Минздраве с целью обретения контроля над закупками и тендерами МОЗ определенными группами влияния в Верховной Раде. Что же касается надежности и квалифицированности самих членов комиссии – то эти параметры выглядят на сегодня крайне сомнительными.
Прежде всего бросается в глаза тот факт, что 80% членов комиссии не имеют прямого отношения к медицине. И это не потому, что в медицине «все разбираются»: эта отрасль требует специальных и широких знаний, а фармацевтика – вообще отдельная сфера. Однако речь в расследовании комиссии идет не о медицине. Речь идет о деньгах, на которые МОЗ проводит ежегодные закупки. Сумма в 2,1 миллиарда гривен в год (а именно столько МОЗ закупает по тендерам) – совсем небольшая, если сравнить ее с расходами других министерств, а закупки МОЗ составляют не более 8-11% отечественного фармацевтического рынка. Однако именно деньги являются пристальным объектом внимания комиссии. Какое отношение каждый из них может иметь к деньгам на медицину, и каков стимул их вмешаться в явно чуждую и незнакомую сферу здравоохранения? Биографии членов Временной следственной комиссии помогут разобраться в этом вопросе.
Двое из ларца
Характерными и главными лицами в деятельности всей новоиспеченной «комиссии» являются, конечно, ее глава и заместитель. Кто они?
Глава комиссии. Дырив Анатолий Борисович, партия «Батькивщина». Медицинского образования не имеет. В криминальных кругах Ивано-Франковска известен под кличкой «Дыра». В СМИ появлялась информация о том, что в 90-х годах Дырив якобы имел отношение к львовской ОПГ, занимающейся рэкетом и оборотом наркотиков. В частности, Анатолий Борисович якобы проходил по ряду уголовных дел, касающихся коррупции, мошенничества, вымогательства группой лиц в крупных размерах, а также хулиганства. В свое время А.Б.Дырив заключил сделку на продажу воинской части, находящейся на границе Богородчанского и Рожнятовского районов. Никакой воинской части на самом деле не существовало, в связи с чем афера всплыла довольно быстро. В 2008 организация «Антикриминальный выбор» заявила, что Дырив, используя фирму «Спец-буд-33», присвоил 50 тысяч бюджетных гривен, предназначенных для ликвидации последствий наводнения в Рожнятовском районе. Против Дырива было открыто уголовное дело (часть 5, статья 191 УК) — хищение в особо крупных размерах. В 2009 году Дырив взял у банка кредит под залог трактора, который впоследствии, как сообщают СМИ, сам у себя похитил. Правоохранителями в действиях А.Дырива были обнаружены признаки преступления по статье 190, части 4, а именно завладения средствами банка обманным путем.
Биография Анатолия Дырива не оставляет сомнений, что он способен разобраться в коррупционных закупках, так как этот политический деятель знаком с коррупцией не понаслышке.
Однако какое отношение Дырив имеет к медицине? Инсайдеры в Верховной Раде сообщают, что господин Дырив является лоббистом медицинских законопроектов «по найму» и защищает те проекты, о которых с ним договорено. В частности, совсем недавно Дырив зарегистрировал проект, который позволит матерям не прибегать к вакцинации детей. Учитывая, что в Украине и так процент детей, прошедших прививки, близок к «передовым» странам Африки (в Нигерии привито 52% детей, у нас – 40%) это следует расценивать как готовность Дырива принять на себя ответственность за рост смертности детей. Смертности от таких обыденных заболеваний, как корь (медики помнят эпидемию кори 2006 года, когда в Украине от «детской болезни» погибло 5 детей из заболевших 46 000), столбняк (вероятность смерти заболевшего – 60%, единственный способ получить иммунитет – прививка), дифтерия (эпидемия этой страшной болезни в 90-х годах унесла, по неофициальным данным, жизни 700 маленьких украинцев) и ряда других болезней.
Заместитель главы комиссии — Олег Иванович Гелевей, представитель ВО «Свобода». Медицинское образование имеет. Подозревается в нелегальной торговле органами. Более того, нисколько не боится подтверждения этих слухов. Вплоть до того, что не так давно зарегистрировал в Верховной Раде законопроект «О внесении изменений в Закон Украины «О трансплантации органов и других анатомических материалов». Этим законопроектом предусматривается введение норм, в соответствии с которыми в исключительных случаях можно будет брать анатомические материалы у живого донора независимо от семейной или любой другой принадлежности к реципиенту.
Не будем больше ничего о нем говорить. Предоставим слово его бывшему партнеру по бизнесу — Василию Волге: «Да, тот самый Олег. Так вот пока я занимался выборами, он, как впоследствии выяснилось, системно воровал. Но это еще полбеды. Олег и целая группа из нашей корпорации, которая его поддержала, создали несколько инвестиционных фондов, через которые стали прокачивать деньги корпорации. Как оказалось, только наличкой было украдено больше одного миллиона долларов. А сколько прокачано через эти инвестиционные фонды, через другие оборудки, это установить оказалось почти невозможно. Потом я узнал, что они еще во время выборов, тайно от меня собравшись, приняли решение, что, если я не становлюсь депутатом, они меня вычеркивают, как не представляющего больше для них интереса. И потом, как только я проиграл выборы, они начали действовать».
Снова приходится напоминать. Только что речь шла о народном депутате, члене Временной Следственной Комиссии Верховной Рады, призванной проверить «случаи коррупции и воровства» в государственном учреждении. А также о человеке, обвиняемом партнерами в «системном воровстве» и социал-националисте, подозреваемом в торговле органами.
Круг приглашенных
Может быть, таковы только два главных лица в комиссии Верховной Рады? Увы, список остальных участников комиссии не только не реабилитирует ее, а наоборот, усугубляет подозрения.
Журавский Виталий Станиславович. В прошлом — лидер Христианско-Демократической Партии, знаменитой своим Черновецким. Член Национальной Спилки Журналистов Украины и, несмотря на это — автор одиозного законопроекта о клевете, в свое время потрясшего всю страну. Любимец прессы, прославившийся благодаря упоминаниям о скандальных оргиях с его участием.
Владимир Юрьевич Мисик. Харьковский бизнесмен, замешанный в ряде скандалов и обвинений в рейдерстве. Контролирует компанию «Кулиничёвский хлебокомбинат», являясь монополистом по производству хлеба в харьковской области и окрестностях. «Сторонник жестких методов завоевания рынка».
По мнению журнала «Фокус», его состояние — более 30 миллионов долларов. В свое время прославился тем, что обвинил проверяющую комиссию облсовета в попытке поджога его предприятия подожженными пучками соломы. Являясь фактическим монополистом на производство хлеба, в 2007 году остановил завод, чтобы оставить Харьков без хлеба и надавить на городскую власть, добиваясь от нее преференций для своего бизнеса. В то же время и сам объявил голодовку, которую, однако, очень быстро прекратил.
Поляченко Юрий Владимирович. С 1999 до 2007 годы уже занимал руководящие посты Минздрава, вплоть до поста министра (с 2005 по 2007). Знаменит своими нестандартными взглядами на проблему коррупции. Выступил с предложением «Бери, но декларируй», тем самым предложив узаконить взяточничество в медучреждениях. За годы работы Поляченко не раз высказывался в духе того, что медицину в Украине нужно в корне менять. Тем не менее, никаких коренных изменений не воспоследовало. С другой стороны, именно при Поляченко в коридорах Минздрава появился бизнесмен-фармацевт Борис Литовский. На протяжении долгих лет спустя в фармацевтической среде говорили «в МОЗ – только через Литовского»: по сообщениям СМИ, близкий к Поляченко бизнесмен отвечал за тендеры и закупки.
Шипко Андрей Федорович. Позиционирует себя, как «профессионального медика». Данные о работе медиком отсутствуют. С 1999 года занимается строительным бизнесом вместе с двумя братьями, занимающими посты во власти Днепропетровской области. Эффективный менеджер — был одним из инициаторов скандального введения в Никополе «полусухого закона» — тотального запрета на продажу любого спиртного в период от 22.00 до 8.00, провалившегося с первого же дня вступления в законную силу. Известен цитатой «я все-таки считаю, что в мире должен быть не порядок, а гармония». В рамках достижения гармонии вместо порядка, в 2004 году помог «оранжевой революции» на местном уровне в Днепропетровске, а в 2006 уже начал свое восхождение ко всеукраинской власти в рядах партии регионов.
Донец Татьяна Анатольевна. Владелица самого дорогого автомобиля Верховной Рады — Bentley Continental GTC. Семья Донец в Днепропетровске считается «кошельками» скандально известного Павла Лазаренко. В свое время, стремительно покидая страну, Павел Иванович переписал часть активов на мать Татьяны Донец — Наталью Донец. После чего Наталья Донец активы мгновенно присвоила и о благодетеле Павле Лазаренко постаралась забыть навеки. Ее дочь попала в Верховную Раду по квоте Яценюка, которому понравилось, как она боролась против закрытия детских садов. По сообщению же самой Татьяны Донец, никаких детских садов она не отстаивала.
Ващук Екатерина Тимофеевна. На счетах Екатерины Тимофеевны — 2 миллиона 881 тысяча 807 гривен. Утверждается, что Екатерина Тимофеевна является одним из людей, причастных к крушению банка «Надра». А в отношении контролируемой Екатериной Ващук компании «Юнта-ТТ» прокуратура Одесской области в свое время возбуждала уголовное дело в связи с незаконным получением из госбюджета компенсации НДС на сумму 13 млн гривен.
Ионова Мария Николаевна. В прошлом — консультант Президента Виктора Ющенко. Муж Марии Ионовой — Мирон Василик, в прошлом работник Госдепа США, по информации СМИ, определенное время занимался пиар-обеспечением Кличко. Общие доходы Ионовой, согласно декларации, в 2011 году — 2 363 гривны. При этом из США члены семьи Марии Ионовой получили 1 миллион 298 тысяч гривен. Нет, Мария Ионова не является иностранным агентом влияния. Просто она замужем за «бывшим» работником Госдепа, а её семья финансируется из-за рубежа.
Медицина – разменная монета
Мы познакомились с членами временной комиссии ВРУ. Биографические сведения, приведенные в этой статье – ни для кого не секрет, все они взяты из общедоступных источников. Какие же мотивы заставили этих людей, отягощенных сомнительным прошлым и депутатскими мандатами, собраться в комиссию по проверке деятельности МОЗ Украины, если учесть, что половина из них не имеет к медицине никакого отношения?
Основная причина – недовольство тендерными закупками МОЗ в 2012—2013 году, сложившееся на двух уровнях.
Низший уровень – украинский фармацевтический бизнес, недовольный результатами тендеров и постоянно ищущий возможности вернуться в МОЗ со своими «проектами». Яркий пример – господин Литовский, связанный с помянутым Юрием Поляченко. С 2004 года, задействовав компанию «Фармацевтический завод «Фармадом», гражданин Израиля Литовский успешно срывал тендеры МОЗ. Целью опротестования тендеров Литовским было повышение здоровья украинского народа, а еще – ввоз некачественных индийских химиопрепаратов для лечения рака. Уже тогда схема «опротестовываем существующие закупки – заводим на Минздрав свои фирмы» показала свою эффективность (если не считать досадные срывы вроде международных скандалов и уголовных дел). Воспользоваться этой схемой мечтает не только Литовский, а целый ряд приближенных к Минздраву в то или иное время бизнесменов.
Высший уровень – политики, которые обладают огромным опытом коррупционного сосуществования с Минздравом Украины. Этот опыт они накопили еще в 2000-е годы, но последние два года воспользоваться им уже не удается: схема, при которой 7 фирм выигрывали все тендеры, разрушена. Именно эти политики могут себе позволить найм группы депутатов для работы против МОЗ и для дискредитации министерства. Конечная цель – снятие министра и замена его на «своего человека». Следующий шаг – полное изменение структуры закупок и тендеров МОЗ. В этом случае возвращение индийских препаратов и закупка лекарств по цене втрое выше рыночной – не за горами. Тогда экономия в более чем 300 миллионов гривен, достигнутая МОЗ за 2011—2012 год на закупках препаратов и медикаментов, уйдет в прошлое: зачем экономить, если куда выгоднее тратить? Итог – возвращение ситуации, когда медицинам не хватало препаратов для борьбы даже с туберкулезом, не говоря об онкологии, СПИДе и других опаснейших заболеваниях.
В частных беседах врачи признаются, что ужас вызывает даже не это: в конце концов, победа «своих фирм» на тендерах может принести небольшой вред. Куда страшнее то, что ни сами члены временной комиссии, ни их спонсоры, натравившие их на министерство, ничего не понимают в медицине.
Они легко включаются в кампании против вакцинации (в результате ставя под угрозу эпидемии и тысяч смертей целое поколение украинских детей).
Они легко пренебрегают мнением международных ассоциаций, принимая решение о ввозе некачественных препаратов.
Они легко искажают цифры и цены в угоду сиюминутной выгоде.
Они – истинное лицо Верховной Рады.

Анастасия Марцинюк, 40ka.info