Аваковщина. У київському метро поліцейський побив чоловіка. Відео

Опубликовано: Липень 11th, 2018

police-new1-500x330

 

У метрополітені Києва на станції «Контрактова площа» правоохоронець кийком побив чоловіка, повідомляє 40ka.info.

Відповідне відео опубліковане у пабліку Kyiv Live.

У підписі до відео вказується, що пасажира побили нібито за те, що він перетнув жовту лінію.

На відео видно, як чоловік, сидячи на підлозі, намагається чи то підвестися, чи то схопити за одяг поліцейського, після чого той починає інтенсивно бити його кийком.

Одна з пасажирок метрополітену кричить: «Що ти робиш?»

Після незрозумілої відповіді, вона додала: «Я не знаю, де ваші погони».

За процесом спостерігали співробітниці метрополітену, одна з яких допомагала тримати чоловіка.

Згодом поліцейський намагався підняти побитого чоловіка, проте він пручався.

Після невдалих спроб його підняти, поліцейських з працівницею підземки  просто потягли його по підлозі.


У поліції Києва «Українській правді» повідомили, що вже знають про інцидент, але поки не можуть коментувати.

«Ми поки не знаємо, що відбулось. Зв’язалися з поліцією метрополітену, переглянемо відео, з’ясуємо і згодом прокоментуємо», — сказала співробітниця прес-служби київської поліції Яна Неруш.

«Гірше, ніж у Росії», або як Рада хоче знищити свободу в Укрнеті. Розслідування

Опубликовано: Липень 11th, 2018

internet-cenzura1

 

Інформаційна безпека чи тотальна цензура? Чим загрожує інтернет-користувачам тоталітарний законопроект №6688.

4 липня 2018 року парламентський комітет з питань нацбезпеки схвалив законопроект №6688 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії загрозам національній безпеці в інформаційній сфері”, поданий до Верховної Ради у липні 2017 року.

Автори документа — народні депутати Іван Вінник, БПП, Дмитро Тимчук і Тетяна Чорновол, «Народний фронт».

Що ховається під «протидією загрозам національній безпеці»?

Дозвіл блокувати сайти на 48 годин за рішенням не тільки суду, а й представників правоохоронних органів — слідчих та прокурорів.

Установка провайдерами за власний кошт спеціальних технічних засобів (DPI) для моніторингу інтернет-трафіку, які дозволяють стежити за всім, що роблять користувачі, і здійснювати блокування.

Законопроект фактично передбачає створення української версії Роскомнагляду шляхом примушування регулятора вести реєстр блокувань і штрафувати провайдерів.

5 липня Верховна Рада винесла законопроект на порядок денний, але більшістю голосів він був знятий з розгляду.

6 липня за підтримку цього проекту офіційно висловилася СБУ.

Уже на цьому тижні законопроект може знову з’явитися на порядку денному.

Чому його не можна ухвалювати, і як це може позначитися на звичайних користувачах інтернету?

Навіщо і чому

Як стверджують автори законопроекту, таке рішення повинно захистити користувачів від кібератак, ставши одночасно і антивірусом, і фаєрволом.

«Мова йде про можливість блокування тільки на 48 годин. Цей час дається для того, щоб СБУ змогла отримати рішення суду. Така можливість надається для оперативної нейтралізації інтернет-ресурсу, звідки, наприклад, розсилається вірус.

Якщо рішення суду не буде, а блокування стало наслідком зловживань посадової особи СБУ, — Кримінальний кодекс ніхто не скасовував. Ніщо не заважає редакції ЗМІ подати до суду», — відзначає один з авторів законопроекту Дмитро Тимчук.

Чому інтернет-спільнота проти

Екс-директор компанії «Яндекс Україна» Сергій Петренко має іншу думку.

«Блокування окремих сайтів у разі DDOS-атаки неефективне. В атаці беруть участь кілька мільйонів вузлів, які не є сайтами. Блокування абсолютно нерелевантне в разі вірусної атаки через пошту. Зате воно прекрасно підходить для цензури і навіть для корупційних дій», — відзначає він.

За словами Петренка, проект містить широкі можливості для корупції, оскільки діяльність будь-якого сайту може бути припинена без рішення суду. Так само, як через обшук за надуманими причинами може бути заблокована робота компанії.

«Можна тільки уявити, яких збитків економіці може завдати блокування сайту масштабу Rozetka.ua або Novaposhta.ua, і яку вигоду можна отримати, запропонувавши вирішити питання власнику меншого магазину», — каже він.

За словами Петренка, рішення, запропоновані СБУ для реалізації законопроекту, містять грубі порушення принципів мережевої безпеки шляхом установки на всі пристрої глобального довіреного сертифікату виробника DPI-рішення.

«Це означає, що весь трафік буде шифруватися: спочатку — між пристроєм користувача і комплексом DPI, потім — між DPI і сайтом призначення. Це називається „атака Man-In-The-Middle“ й означає, що комплекс DPI матиме доступ до всього вмісту всього інтернет-трафіку в Україні», — пояснює Петренко.

Засновник IT-компанії NetAssist Макс Тульєв вважає, що після цього з приватними даними в мережі можна буде попрощатися назавжди. «Від цього відмовилися навіть Росія, Білорусь та Китай. Деякий час така система працювала в Казахстані, але через очевидні проблеми від неї відмовилися і там», — зазначає Тульєв.

Спеціаліст з кібербезпеки Єгор Папишев попереджає про такі наслідки.

По-перше — найжорстокіша цензура в інтернеті. Гірша, ніж у Росії. Блокування ресурсів без суду, яке, швидше за все, не вийде обійти.

По-друге — повна втрата анонімності. Ніхто не зможе користуватися TOR-ом.

По-третє — купівля обладнання і послуг за кошти держбюджету в ізраїльської компанії Allot.

По-четверте — детальний моніторинг трафіку українців.

По-п’яте — подорожчання інтернету і зниження швидкості передавання даних: через моніторинг трафіку або в результаті дій користувачів з обходу обмежень.

По-шосте — монополізація ринку.

Чи підвищить усе це кібербезпеку країни? На думку Папишева, ні.

Спікер «Українського кіберальянсу» Шон Таунсенд каже: якщо закон ухвалять, то новим кроком буде заборона анонімізації.

Він виділяє такі наслідки нового законопроекту:

— корупційні ризики (хочу передати полум’яний привіт постачальнику обладнання на літеру «А»);

— корупційні ризики (включення сайтів у реєстр за окрему плату);

— ослаблення інформаційної безпеки (користувачі шукатимуть шляхи обходу блокувань і не всі вони виявляться хорошими);

— нечесна конкуренція (заблокуй конкурента і нехай він потім доводить, що «не верблюд»);

— нечесна конкуренція номер два (великі оператори будуть використовувати DPI, а дрібним доведеться шукати у них «дах»);

— додаткові витрати для бізнесу (обладнання недешеве);

— зниження інвестиційної привабливості України (ніхто не стане розпочинати проекти в Україні, таке вже сталося з хостингом);

— порушення громадянських прав (цензура заборонена Конституцією, кожен має право на таємницю листування);

— загроза мережевій інфраструктурі (реєстр — вимикач інтернету, росіяни ним неодмінно скористаються);

— закон, який легко обійти, формує неповагу до закону, заперечення законності як принципу.

Хто може це зробити

Обидва експерти згадують ізраїльську компанію Allot — відомого постачальника DPI-рішень.

Глава Інтернет-асоціації України Олександр Федієнко теж допускає, що «все зведуть до рішення одного з ізраїльських вендорів з DPI-систем (Allot. — ред)». Він опублікував фото слайдів однієї з конференцій з кібербезпеки, орієнтованої на чиновників. Це не перша така конференція за участю компанії Allot.

Таунсенд підтверджує, що саме про неї говорили на профільних конференціях. До того ж, її продукти тестували в Україні.

«Я точно знаю, що їх сюди привели „за руку“. Саме їх рішення активно обговорюють і лобіюють чиновники. Allot — провідний у світі виробник рішень для інспекції трафіку. Їх продукти справді найкращі. Вимоги будуть прописані саме під цього вендора», — розповів Папишев ЕП.

Заступник глави СБУ Олег Фролов після невнесення законопроекту до порядку денного проговорився журналістам, що вже є договір з конкретним постачальником DPI, однак його ім’я не назвав.

Що від цього українцям

Остерігатися варто не лише невеликим інтернет-провайдерам, які не зможуть заплатити за обладнання і витримати конкуренцію, а й кожному користувачу.

«Ухвалення чудовиська під назвою „Законопроект 6688“ призведе до хворобливого підвищення ціни на послугу доступу до інтернету. Провайдерів стане менше, вартість їх послуг підскочить мінімум удвічі. За кожним провайдером буде спостерігати людина в погонах, у їх офісах буде цілодобово топтатися натовп правоохоронців», — каже голова громадської організації «Українська група інформаційної безпеки» Костянтин Корсунь. З ним погоджується і Федієнко.

«З відкритих джерел я взяв приблизну вартість DPI-рішень. Якщо оператор пропускає через свої міжнародні маршрутизатори трафік на швидкості 400 Мбіт/с, це 5 тис у. о. в базовій поставці, 1 Гбіт/с — 22 тис у. о., 20 Гбіт/с — 40 тис у. о., 64 Гбіт/с — 160 тис у. о. Це все так звані разові витрати оператора. Базова поставка при кінцевому постачанні може вирости в півтора-два рази», — пояснює він.

«Якщо зібрати всі обсяги трафіку України, сумарно найбільші 16 компаній в базовій комплектації повинні будуть заплатити 20-30 млн дол», — додає Федієнко. За його підрахунками, для середнього провайдера такі системи будуть коштувати 1,8 млн дол у базовій комплектації, 80-90 млн дол — в розширеній.

Якщо щомісячний оборот оператора становить 8 млн грн, то на окупність піде півроку, а якщо рішення буде коштувати удвічі більше — роки. «При цьому оператору ще потрібно модернізувати і ремонтувати мережі, кабелі як крали, так і крадуть. Теж, до речі, елемент національної безпеки», — зазначає Федієнко.

За його словами, можлива також модель, коли оператор для скорочення часу повернення витрат підніме ціни в три-шість разів для всього населення.

«Ухвалення проекту призведе до зростання вартості доступу до мережі, зниження швидкості і виходу з ринку середнього класу, бо маржинальність провайдерів уже на межі окупності. Це шлях до монополізації», — резюмує Федієнко.

Таким чином, проект №6688 введе цензуру, стежитиме за користувачами і змусить їх за це заплатити заради сумнівного поліпшення інформаційної безпеки в країні.

«Біда не в тому, що чиновники опікуються Allot. Біда в тому, що вони збираються запровадити механізм, який нівелює приватне життя в інтернеті і забезпечить ефективну цензуру. Тепер буде недостатньо увімкнути TOR або VPN. Тепер доведеться неабияк попрацювати, щоб обійти ці фільтри», — відзначає Папишев.

 Аліна Полякрва, Національне бюро розслідувань України

«На передовой все знают», — #Порошенко потроллил за ложь #Тимошенко. Фото

Опубликовано: Липень 10th, 2018

kurva-Timoshenko1

 

Президент Петр Порошенко потроллил лидера фракции «Батьківщина» Юлию Тимошенко из-за ее неправдивого заявления о том, что власть якобы заинтересована в эскалации конфликта на Донбассе перед предстоящими выборами, сообщает 40ka.info.

Свою яркую реакцию он изложил в посте с трогательной фотографией украинского солдата Николая Пилькевича, держащего на руках своего ребенка, на персональной странице в Facebook.

«Когда держишь на руках такое сокровище, прекрасно понимаешь, за что борется Украина, почему не сдается, почему не договаривается с врагом о капитуляции. Наши ребята на передовой, в отличие от некоторых политиков, прекрасно знают, кто начал войну, кто ежедневно ведет обстрелы нашей земли, кто уже мечтает о своих танковых колоннах в Нежине, Житомире и Львове», — написал президент.

Он также подчеркнул, что до тех пор, пока такие парни, как Николай Пилькевич, будут выполнять свой воинский долг, украинцы могут быть спокойны.


Обов’язково маю поділитися цим кадром

#Порошенко вводит новый налог

Опубликовано: Липень 9th, 2018

Poroshenko-angl1

 

Президент Петр Порошенко решил подать в Верховную Раду законопроект о налоге на выведенный капитал.

Об этом он сообщил в ходе встречи с представителями бизнеса в Киеве, сообщает 40ka.info.

Порошенко отметил, что уже подписал документ, и в ближайшее время он будет зарегистрирован в парламенте.

«Это не должно быть делом президента, это должно быть делом нашей единой команды. Тогда мы победим так же, как мы победили во время голосования закона о валюте. Вы согласны на то, что это будет наш совместный бой за экономическую свободу Украины? Тогда вместе к бою», – сказал президент.

При этом Порошенко пообещал, что закон вступит в силу только вместе с компенсаторами доходов госбюджета.

«Заявляю, что этот законопроект не имеет и не будет входить ни в какие противоречия с Международным валютным фондом, поскольку этот законопроект вступит в действие только тогда, когда в бюджете будут предусмотрены соответствующие компенсаторы», — отметил он.

«Кривавий президент. Падаль. Президент, що не дружить з головою». Це ж скільки грошей треба було заплатити Тимошенко за цю рекламу у Facebook? — Ірина Геращенко

Опубликовано: Липень 8th, 2018

kurva-Timoshenko1

 

 

«Кривавий президент. Президент, що не дружить з головою. Президент, що розпочне війну. Йому нікого не шкода заради грошей. Зрадник, що має подивитися в очі матерям. Падаль. Домовляється з «ЛНР» і «ДНР» – раз за разом у Facebook-стрічці вигулькують нові і нові сторінки з різними назвами під плашкою «реклама», що несуть по інтернету-простору бруд і брудну лексику про українського президента, який начебто розпочне ескалацію на фронті», — пише Ірина Геращенко на своїй сторінці у соцмережі «Фейсбук», повідомляє 40ka.info, та продовжує:

«Це ж скільки грошей треба було заплатити за цю мережеву рекламу? У мене в стрічці воно вигулькнуло десятки разів під різними назвами, десятки рекламних сторінок і майданчиків: «Квітуча Україна», «Моя Родина – СРСР». Це і є новий курс?

#Ляшко, в футболці за 200 доларів, купив на базарі труси за 40 грн

Опубликовано: Липень 8th, 2018

Lyashko-krade1

 

 

Лідер Радикальної партії Олег Ляшко побував на базарі у Миргороді та зробив там покупку, а саме труси, ціна яких склала 40 гривень.

«Купив у жінки Віри на ринку в Миргороді труси. Росіта (дружина) схвалила», — написав у фейсбуці Ляшко, повідомляє 40ka.info.

Що цікаво, купуючи їх політик був одягнений в біле поло (трикотажна футболка з двома-трьома гудзиками зі стоячим відкладним коміром) відомого британського бренду Burberry.

На офіційному сайті така річ коштує 180 фунтів стерлінгів або 6250 гривень.

Тому враження від такої ініціативи політика дуже суперечливі.

Вещи, запрещенные в СССР. Расследование

Опубликовано: Липень 8th, 2018

Yanuk-Brezhnev1

 

Многим советским гражданам жизнь в Союзе действительно казалась легкой и привольной — особенно тем, кто никогда не выезжал за границу (таковых было 98%), не читал книг и не слушал зарубежное радио.

В «Одноклассниках» развелась целая плеяда групп и сообществ, которые постят друг другу картинки с подписями вроде «ставь лайк, если помнишь какое в СССР было вкусное мороженое и хочешь назад в СССР». О том, что единственным конкурентом «вкусному советскому мороженому» были сосульки, авторы подобных картинок почему-то умалчивают, как не говорят и правды о том, какой на самом деле была жизнь в СССР.

Я, кстати, могу легко предположить, что многим советским гражданам жизнь в Союзе действительно казалась легкой и привольной — особенно тем, кто никогда не выезжал за границу (таковых было 98%), не читал книг и не слушал зарубежное радио. Не имея никакой точки отсчета и точки для сравнения, можно было действительно решить, что живёшь в самой свободной и счастливой стране. На самом же деле жизнь в СССР была полна запретов и слов «НЕЛЬЗЯ», запрещались даже те вещи, которые составляют нормальное природное право человека.

Итак, в сегодняшнем посте мы поговорим о тех вещах, которые были запрещены в СССР, и вы увидите, какой тюрьмой народов на самом деле была эта страна.

1. Нельзя было критиковать власть.

Это звучит странно, но некоторые фанаты СССР всерьез утверждают, что после октябрьского переворота 1917 года в стране стало якобы больше свободы. На самом деле это неправда — я далеко не идеализирую царскую Россию, но после 1905 года там в большом количестве издавались оппозиционные издания, существовало множество партий, власть критиковали и высмеивали в карикатурах, и никого за это не сажали.

После того, как к власти пришли большевики — любая критика власти стала под запретом, то если был сделан существенный шаг назад в плане гражданских свобод. Существовала даже настоящая уголовная статья за «антисоветскую агитацию» — к которой могли подшить, например, донос на соседа по коммунальной кухне — «сказал, что у нас в стране перебои с маслом, видимо скрытый антисоветчик!». В общем, никакая легальная критика властей в СССР была невозможна — критиков попросту сажали.

2. Нельзя было выезжать за границу.

Многие этого не знают, но без разрешения властей и «наличия основания» никто из страны всеобщего счастья вас бы не выпустил. Просто так по собственному желанию выехать и посмотреть мир советский человек права не имел — обязательно нужно было «основание» в виде какой-нибудь поездки на симпозиум, научную конференцию или, на худой конец, турпоездки по комсомольской линии.

За заграничные поездки на симпозиумы дрались сотрудники во всяких там НИИ, а турпоездки тоже были дефицитной и редкой вещью, достававшейся далеко не всем. Ещё перед поездкой нужно было пройти крайне унизительную процедуру «проверок» по многочисленным линиям — государство решало, может ли оно наконец выпустить своего крепостного за рубеж.

Нетрудно догадаться, что за границу из СССР выезжало ничтожно малое количество людей — главным образом, из среды городской интеллигенции. Остальные 98% населения довольствовались сказками про «загнивающий Запад», который вот-вот вступит на путь революционного коммунизма.

3. Нельзя было свободно перемещаться внутри СССР.

Да, не знали? Никакого «свободного перемещения» внутри СССР не существовало. То есть, конечно, в поход по горам с рюкзаком вы могли пойти, а вот переехать по собственному желанию в Москву, Минск или Киев — не могли. Для этого был придуман институт «прописки» — которая, фактически, запрещала свободное разрешение без всяких там открепительных бумаг от помещика с работы, направлений и прочего.

Ещё раз — в СССР вы не могли просто так переехать туда, куда пожелаете. А советские крестьяне вообще не имели паспортов с 1935 по 1974 годы — 50 миллионам человек не разрешалось покидать своё село более, чем на 30 дней, и для такого выезда нужно было брать разрешение в сельсовете. Что это, если не рабство и не крепостничество?

4. Нельзя было заниматься бизнесом.

Никакой частной занятости в СССР не существовало — предприниматели были объявлены «нахлебниками и спекулянтами» и поставлены вне закона. Фактически, в СССР человек не мог реализовать своё неотъемлемое право на самозанятость — в лучших традициях крепостничества, государство само решало, кто и на кого будет работать и сколько денег получать.

Отдельная борьба велась со «спекулянтами» — теми, кто знал, где купить дешевле и продать дороже. При этом само государство занималось тем же самым — покупало за границей товары и перепродавало их на внутреннем рынке с прибылью, но «простым советским крепостным» заниматься тем же самым было запрещено. Ну как, уже хотите вернуться назад в СССР?

5. Нельзя было хранить валюту.

Разумеется, у самого государства СССР были валютные запасы — за валюту в страны Запада продавались различные советские товары (главным образом, сырьё), после чего за эту же валюту у Запада закупались всякие полезные ништяки, но вот простым советским гражданам хранить валюту было нельзя — за это была уголовная статья.

Гражданин, имеющий валютные запасы, может чувствовать себя свободным человеком, который в любой момент может уехать за границу — но СССР не были нужны свободные граждане, поэтому свободное хождение валюты было полностью под запретом. В позднем СССР «самой крепкой валютой» называли алкоголь, бутылками с которым рассчитывались за работу с врачами, сантехниками и т.д.

6. Нельзя было купить недвижимость.

Советские граждане были лишены неотъемлемого права на частную собственность — в том случае, когда речь шла о чем-то посерьезнее ржавого дуршлага, драных носков и подшивки журналов «Наука и жизнь» за 1983-86 годы — например, о квартире. Свободного рынка недвижимости в СССР не существовало — то есть нельзя было просто придти и купить понравившуюся вам квартиру или продать свою собственную, нажитую непосильным трудом.

Правда, тут были некоторые варианты — скажем, в позднем СССР можно было продавать кооперативные квартиры, но только членам кооператива, плюс осуществлялись также «непрямые продажи» — скажем, когда люди договаривались о каком-нибудь хитром обмене, разъезде/переезде, в результате чего одна из сторон получала негласную денежную компенсацию. Но всё это было, говоря по-белорусски, «па-за межамi закону», такие сделки не были массовыми, никак не защищались и ничего не гарантировали.

7. Нельзя было читать, что хочешь.

Один из главных советских мифов — это то, что СССР был якобы «самой читающей страной». Этот миф родился из-за подсчета общего количества проданной населению макулатуры — оно было действительно немалым, потому что на печатание книг была государственная монополия, и государство впаривало населению тонны всякого мусора в красивых обложках. Большинство покупало эти книги просто для интерьера — чтобы было что поставить на полки.

Что издавалось в СССР? Я подробно разбирал это вот в этом посте, здесь лишь повторюсь вкратце — всякая скучная «классика» XIX века (главным образом, с «критикой царизма»), советские писатели вроде Гайдара или Льва Кассиля, книги-мемуары вроде «Малой земли» Брежнева, немного сказок народов мира и научная литература, вроде «Справочника шофёра газогенераторных автомобилей». Вот, собственно, и всё.

От мировой классики XX века, от мыслителей вроде Кафки, Оруэлла и Бертрана Рассела советские читатели были полностью отрезаны. Были под запретом и хорошие русские писатели — до конца пятидесятых годов был полностью запрещён Булгаков, до восьмидесятых годов запрещали Солженицына и Пастернака. Всё это оставило громадную интеллектуальную брешь в жизни целых поколений — что ощущается ещё и сегодня.

8. Нельзя было получить бесплатное образование.

Думаю, это будет одним из самых неожиданных пунктов для фанатов СССР — они ведь часто рассказывают сказки о «бесплатных квартирах» и «бесплатном образовании» в Союзе. На самом деле никакого бесплатного образования (как, в общем-то, и бесплатных квартир) в СССР не существовало — с 1940 года платным было образование в старших классах школы и в ВУЗах — обучение в столичных школах стоило 200 рублей в год, в провинциальных — 150, за обучение в ВУЗе платили в 2 раза дороже.

Эту прямую оплату за обучение в ВУЗах отменили только при Хрущёве, но и тут был подвох — после окончания ВУЗа студент в обязательном порядке должен было отработать 2 года по распределению — фактически, с лихвой отрабатывая стоимость обучения, отказаться от этого было нельзя. Так какое же это «бесплатное образование»? Это как если я скажу вам — «давайте я вас бесплатно научу пользоваться компьютером, а вы мне за это будете год убирать квартиру».

Андрій Гордійчук компрометує Юлію Тимошенко

Опубликовано: Липень 6th, 2018

BUT_vsem_sosat

Наприкінці березня – початку квітня відбулись дві, на перший погляд, не пов’язані між собою події, повідомляє 40ka.info.

23 березня 2018 року відбулось підписання Всеукраїнського меморандуму «Новий аграрний курс України» між партією «Батьківщина» та громадськими організаціями, що представляють аграрний сектор. А на початку квітня зі складу засновників «Першого національного аграрного кооперативу» формально вийшов депутат Хмельницької облради Андрій Гордійчук, колишній член президії Аграрної партії України.

Проте, за інсайдерською інформацією, яку вдалось отримати журналістам, ці події все ж таки пов’язані – останнім часом пан Гордійчук у колі наближених та зацікавлених називає себе заступником голови партії «Батьківщина» з питань агросектору.

Маючи такі амбітні плани на майбутнє мовчить депутат Гордійчук про те, що має, як мінімум, дві судимості. Перша – за махінації із грошима, пов’язані із фірмою «Волинь-торг». Другим було ДТП із постраждалим, яке трапилось вже за часів депутатства.

Також має питання до Андрія Гордійчука й НАЗК – родині депутата належать дев’ять земельних ділянок лісу. А ще пан Гордійчук чомусь не вказав у своїй декларації квартиру у 84 квадратних метри, офіс площею понад 300 метрів, маєток у понад 700 квадратів, один об’єкт незавершеного будівництва та два елітних автомобілі марки «Порш».

А окрім цього – прибуток у близько сімсот тисяч гривень і корпоративні права на фірми, зареєстровані в офшорах. Зокрема, в Белізі та на Британських Віргінських островах.

 Тож не виключено, що по завершенні перевірки, яка може тривати кілька місяців, питання одіозному хмельницькому депутату-бізнесмену ставитимуть вже правоохоронні органи.

#Гриценко кличе кремлядь #Тимошенко на дебати щодо змін Конституції. Відео

Опубликовано: Липень 6th, 2018

Gricenko-Anatolyi1

 

Лідер партії «Громадянська позиція» Анатолій Гриценко запрошує лідера партії «Батьківщина» і нардепа Юлію Тимошенко на публічні дебати щодо зміни Конституції.

Про це він заявив у Тернополі у Facebook, повідомляє 40ka.info.

«Запрошую Тимошенко Юлію Володимирівну на відкриті дебати в прямому ефірі на тему нової Конституції України. Замість монологів чи закулісних домовленостей щодо змісту Основного закону», – написав Гриценко.

Він нагадав, що Тимошенко висловилася за обмеження повноважень президента, перетворення України на парламентську республіку «з ключовою роллю канцлера чи канцлерші як глави держави з опорою на парламент».

«Не вперше: минула її спроба змінити Конституцію таким чином була 9 років тому, тоді разом з Януковичем і Медведчуком (за кадром). Зараз цю ідею Тимошенко підтримує команда Яценюка, напевно з радістю підтримає і олігархат, потужно представлений у парламенті», – зазначив Гриценко.

«Моя позиція з цього питання — абсолютно протилежна: протистояння двох центрів виконавчої влади має бути скасоване, але іншим шляхом, і ключовою фігурою має бути президент, всенародно обраний», – заявив він.

На думку Гриценка, «на нинішньому етапі категорично неприйнятно обмежувати повноваження і як верховного головнокомандувача, і як ключової фігури в сфері дипломатії для пошуку миру, і для боротьби з корупцією».

«Я переконаний: претенденти на президентський пост, які, станом на сьогодні, мають найбільші шанси на перемогу, повинні вийти до людей відкрито і представити свої аргументи у прямому ефірі — щоб люди могли визначитися і зробити свідомий вибір», – написав лідер «Громадянської позиції».

«Сподіваюся, попри тиск з боку влади, в Україні залишилися телеканали, які нададуть нам з пані Тимошенко таку можливість. Зі свого боку, гарантую повагу і толерантність до іншої думки», – заявив він.

«Головне для нас усіх – це справа і результат, щоб було прийняте і реалізоване не хибне, а вірне рішення. Вірне для країни і держави», – додав політик.

Расстрел в Киеве: погибшего азербайджанца три года назад задерживали за попытку убийства. Расследование

Опубликовано: Липень 6th, 2018

zastrelil1

 

Имя мужчины, смертельно раненного во вторник, 3 июля 2018 года, в Киеве возле ресторана азербайджанской кухни «Долма», правоохранители пока не раскрывают. Но его рассекретил народный депутат Игорь Мосийчук. Он сообщил в Facebook: «Убитый — азербайджанец Агаел Дауд, близкий к уголовному авторитету Олегу Бакинскому». Вероятно, нардеп немного ошибся: фамилия Давуда Шахвелед оглу — Агаев. Три года назад за ним со стрельбой гонялись по центру Киева бойцы «Альфы» и столичные милиционеры.

26 марта 2015 года на улице Городецкого было совершено покушение: по только что вышедшему из дома мужчине открыли пальбу из огнестрельного оружия. Несколько пуль попали в ноги жертве, но добить его преступникам не удалось — откуда ни возьмись появились спецназовцы и милиция, попытавшиеся схватить нападавших.

Как оказалось, столичным правоохранителям поступила информация о планирующейся попытке выбить долги представителями одной бизнесово-криминальной группировки у имеющего связи в уголовных кругах бизнесмена. Предполагалось, что бизнесмена будут похищать, когда он выйдет из дому. Поэтому «Альфа» и оперативники-милиционеры заблаговременно заняли позиции, готовясь схватить похитителей.

Несмотря на то, что события стали развиваться по другому сценарию, правоохранители оперативно отреагировали. Не ожидавшие такого поворота злоумышленники попытались скрыться на заранее подготовленных «Тойоте» и «Фольксвагене». Но «японца» с двумя нападавшими сразу же блокировали. «Немец» же смог уйти, чуть не задавив пытавшегося задержать машину милиционера — тому чудом удалось отпрыгнуть в последний момент.

Задержали «Фольксваген» через несколько минут. Он пытался уйти от погони по Крещатику, выехав на встречную полосу, но тянучка на Бессарабке и несколько выпущенных правоохранителями по кузову машины пуль вынудили водителя сдаться. Им оказался Игорь Алиев, давно получивший гражданство Украины азербайджанец, в прошлом — видный участник ОПГ Татарина. В 2005 году его пытались привлечь к ответственности за организацию нападения на митинг сторонников Ющенко 23 октября 2004 года, и Алиеву пришлось на несколько лет удариться в бега.

Двое других задержанных также оказались азербайджанцами. Один из которых — житель Баку Агаев Давуд Шахвелед оглу. Задержанным, у которых изъяли автомат и четыре пистолета, инкриминировали попытку убийства и посягательство на жизнь милиционера. Впрочем, неофициально правоохранители говорили, что азербайджанцы планировали не убивать жертву, а лишь напугать, чтобы тот отдал долг. Суд арестовал всех подозреваемых без права залога. Каким образом Агаеву (а по некоторым данным — и его подельникам), которым грозило заключение вплоть до пожизненного, удалось оказаться на свободе — пока остается неизвестным.

Вероятно, к этому мог быть причастным видный бизнесмен-миллионер, известный ещё и как уголовный авторитет Олег Бакинский. Его иногда называют вором в законе, но, по данным правоохранителей, этого титула у именитого в прошлом борца и по совместительству бригадира ОПГ Авдыша нет. Зато есть крепкий авторитет в азербайджанской диаспоре, большие связи в правоохранительных и других государственных органах Украины, Азербайджана и России, а также хорошие знакомства с некоторыми олигархами из этих стран.

Благодаря этим связям Бакинский строит не только официальный бизнес. Так, до недавнего времени к нему обращались попавшие за решетку российские бизнесмены: всего за полмиллиона долларов он мог обеспечить отдельный домик со всеми удобствами, включая телефон, интернет и джакузи, в колонии, расположенной на территории с хорошими климатическими условиями. А после оккупации Крыма он не без выгоды для себя помог многим украинским бизнесменам продать оставшиеся на полуострове имущество и бизнес.

Также правоохранители подозревают, что Олег Бакинский контролирует часть украинского наркобизнеса и деятельность группировок вымогателей. И предполагают, что вымогатели эти действуют в интересах видного вора в законе Лоту Гули.

45-летний Лоту Гули (Гули Бакинский), он же Салифов Надыр Нариман оглу, в прошлом году вышел на свободу, отсидев 22 года из 27-летнего срока. Несмотря на то, что в азербайджанских тюрьмах он был обеспечен всем — от хорошей еды до телевизора-плазмы и женского общества (одна из девушек после нескольких визитов к нему стала «Мисс Азербайджан») — Гули стремился на свободу, чтобы поучастовать в разделе сфер влияния в уголовном мире после убийства Деда Хасана и очередной посадки Шакро Молодого. Ещё находясь за решёткой, он уже начал «захватывать Украину».

Предположительно через людей Олега Бакинского под свой контроль Гули ставил работающих в Украине азербайджанских бизнесменов. Тех, кто отказывался платить дань, похищали, пытали и даже убивали. Так, за последние три года в Украине было похищено почти тридцать азербайджанцев. К большинству этих преступлений причастна азербайджанская мафия. Как предполагают в полиции, люди Бакинского и Гули «засветились» и в нескольких нашумевших похищениях, когда заложникам пришлось выплатить за своё освобождение миллионные суммы в биткоинах.

Также Гули стремится возглавить «азербайджанскую мафию» в Турции и России. Особого его внимания удостоились овощные рынки России, приносящие баснословные доходы. Он ввязался в войну против Ровшана Ленкоранского (предполагаемого заказчика убийства Деда Хасана). В 2016 году Ровшана убили в Стамбуле, а через полгода в этом городе обосновался после отсидки Лоту Гули. Впрочем, в конце прошлого года до него чуть не добрались одиннадцать киллеров во главе с братом Ленкоранского Намиком Джаниевым. И, по некоторым данным, в мае этого года Гули на некоторое время перебрался в Эмираты.

Между тем, азербайджанская диаспора в Украине обеспокоилась участившимися преступлениями против ее членов. Не называя никаких имен, активисты Объединенной диаспоры азербайджанцев Украины несколько раз митинговали у МВД и распространяли заявления с требованиями к правоохранителям не допустить возврата к «бандитским 90-м».

Далеко не все азербайджанцы горят желанием работать на вора в законе Лоту Гули и его сообщников в Украине. И наряду с публичными акциями в диаспоре проходят события, не менее важные, но остающиеся вне поля зрения общества. Поэтому, хоть пока и нет прямых доказательств причастности Давуда Агаева к формируемой в Украине «империи Гули», правоохранители рассматривают его убийство, в том числе, и в свете разборок между криминальными группировками внутри диаспоры.

Иван Касич, Национальное бюро расследований Украины

« Предыдущие записи
Следующие записи »


Close
Приєднуйтесь!
Читайте нас у соцмережах: