40ka.інфо - Портал громадянської журналістики

Листопад 2024
Пн	Вт	Ср	Чт	Пт	Сб	Нд
« Лис
	1	2	3
4	5	6	7	8	9	10
11	12	13	14	15	16	17
18	19	20	21	22	23	24
25	26	27	28	29	30

Верховний головнокомандувач Зеленский не прийшов на похорон до підполковника, нардепа Дмитра Тимчука. 2 фото

Опубликовано: Червень 25th, 2019

22 червня 2019 року до столичного будинку офіцерів попрощатися з підполковником запасу, народним депутатом від «Народного фронту», координатором групи «Інформаційний спротив» Дмитром Тимчуком прийшли його рідні та близькі, військові капелани Православної Церкви України, зокрема Леонтій Нікітенко, Андрій Костур, Тарас Кобевко, Роман Антонюк, Василь Хомин, повідомляє 40ka.info.

Провести в останню дорогу Дмитра прийшли колеги-парламентарії, серед яких голова Верховної Ради Андрій Парубій, представники партії та фракції «Народний фронт», лідер партії Арсеній Яценюк, голова фракції Максим Бурбак, депутати Антон Геращенко, Леонід Ємець, Сергій Висоцький, Павло Пинзеник, Вікторія Сюмар. Також присутні екссекретар РНБО Олександр Турчинов, міністр освіти Лілія Гриневич, міністр внутрішніх справ Арсен Аваков, віцепрем’єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Іванна Климпуш-Цинцадзе.

Верховний головнокомандувач та президент України Володимир Зеленський чомусь на похорон не прийшов.

“Це втрата для батьків, для рідних, для всієї країни й народу, для побратимів, для друзів. Він був справжнім воїном і справжнім борцем. Для нас важливо пам’ятати його працю і його шлях і в пам’ять про нього продовжувати цю боротьбу, тому що бій закінчений, але не закінчена війна” — сказав під час прощання капелан Леонтій Нікітенко.

У пам’яті українців Дмитро залишиться як добрий християнин, який вболівав і доклав чимало зусиль для постання в Україні Єдиної Помісної Православної Церкви, і який свої промови та доповіді завжди починав християнським звертанням «Брати та сестри».

Поховали Дмитра на його батьківщині — у місті Бердичеві.

Нагадаємо, 19 червня стало відомо про передчасну смерть координатора інформаційного спротиву, патріота України, підполковника запасу Дмитра Тимчука.

Дмитро Тимчук не лише робив дуже багато проти окупації України росією, він також багато критикував зекоманду презедента зеленского.

Редактор sprotiv.org Вадим Гладчук назвав вбивство Тимчука «Великою втратою для України та диверсією проти національної безпеки».

Антон Геращенко відпочатку писав у фейсбуці, що Тимчук «у себя дома при чистке наградного пистолета нанёс себе смертельное ранение».

Пізніше були оприлюднені нові версії смерті Героя України.

З квартири Тимчука зникли ювелірні вироби – версія поліції про пограбування

https://kyiv.npu.gov.ua/news/novini/novi-fakti-z-misczya-zagibeli-deputata/?fbclid=IwAR0MZQ3-BHRDotEqBBFcrY45Bw6kIIDbpVjVIL6DnrVmDWrIl6SeJVY_8Mk

«Останній тиждень не виходив з дому»: основна версія загибелі Тимчука – самогубство – прокуратура

https://hromadske.ua/posts/ostannij-tizhden-ne-vihodiv-z-domu-osnovna-versiya-zagibeli-timchuka-samogubstvo-prokuratura

Грузини співають українську народну пісню «путін-хуйло». Відео

Опубликовано: Червень 23rd, 2019

Давід Габунія — музикант разом з тисячами грузинів 22 червня 2019 року біля парламенту співають на мітингу «путін-хуйло», повідомляє sprotiv.org.

«Путін — хуйло!» — приспівка, яку вигадали й уперше виконали вболівальники футбольного клубу «Металіст» у Харкові 30 березня 2014 року на спільному марші з фанами «Шахтаря». Унаслідок російської агресії проти України широко розповсюдилася, отримавши низку обробок і варіацій і стала інтернет-мемом. Вислів набув популярності серед противників політики Володимира Путіна.

На виборах в Україні по 223 виборчому округу (Київ, Шевченківський район) балотується редактор Спротива Вадим Гладчук (на фото), у якого у виборчу програму входить теза «путін-хуйло»

Мажоритарниця «Слуги народу» Ірина Борзова має бізнес в окупованому Росією Криму

Опубликовано: Червень 23rd, 2019

Серед мажоритарників від партії «Слуга народу» йде на вибори до Ради дружина Сергія Борзова, в.о. голови Державного управління справами, яка веде бізнес в окупованому Криму.

Ірина Борзова йде по 14 округу (Вінницька область), повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Партія описує її як менеджера-економіста, підприємця, голову та засновницю Благодійного фонду та ГО “Всеукраїнське об’єднання «Розвиток».

Однак журналіст Юрій Смирнов на своїй сторінці в соцмережі Facebook відзначає, що чоловік Ірини Сергій займає держпосаду і при цьому володіє фірмою «Профіль-Н» у сфері ресторанного бізнесу, яка зареєстрована в місті Судак на території анексованого Криму.

Посилаючись на дані «Чесно», журналіст підкреслює, що з 2014 року фірма переоформлена відповідно до вимог законодавства Росії, а за даними податкової Росії, 2016 року фірма Борзової отримала 600 тисяч рублів прибутку.

Разом з кандидаткою в депутати цією фірмою володіє і її батько Наум Баруля, який раніше був правою рукою КВНника Олександра Маслякова і директором компанії АМІК. Наразі Баруля керує «Лігою Сміху» президента Володимира Зеленського.
Крім того, чоловік Ірини Борзової Сергій є фігурантом справи НАБУ про зловживання службовим становищем при купівлі квартири від Держуправління справами.

Заява голови Ради суддів України Олега Ткачука про тиск посадових осіб офісу президента на суддів та судову владу

Опубликовано: Червень 22nd, 2019

Рада суддів України є вищим органом суддівського самоврядування та діє як виконавчий орган з’їзду суддів України. Діючий склад Ради суддів України був обраний XV з’їздом суддів України у березні 2018 року.

За цей час вищий орган суддівського самоврядування продемонстрував здатність забезпечити виконання як рішень з’їзду суддів, так і тих завдань, що визначені законом щодо розробки та організації виконання заходів в частині забезпечення незалежності судів і суддів, поліпшення стану організаційного забезпечення діяльності судів; вирішення питань правового захисту суддів, соціального захисту суддів та їхніх сімей; контролю за організацією діяльності судів, за додержанням вимог законодавства щодо врегулювання конфлікту інтересів у діяльності суддів, Голови чи членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України,

Голови Державної судової адміністрації України його заступників тощо.

Радою суддів України було проведено сотні заходів спрямованих на забезпечення реалізації судової влади, підвищення ефективності діяльності судів та забезпечення доступу громадян до правосуддя.

Разом із тим, переважна більшість суддів і Рада суддів України, як їх вищий представницький орган, занепокоєні тональністю дискусії щодо місця, завдань судової влади в Україні, ефективності судового захисту прав, свобод та інтересів тих, хто покладається на Правосуддя.

Ми об’єктивно оцінюємо дії окремих суддів, які дозволяють демонструвати своїми рішеннями виклик суспільним відносинам і шокують усіх незалежно від розуміння теорії юриспруденції. І хоча ці рішення ще не мають сили закону, оскільки не переглянуті в апеляційному порядку, очевидна невідповідність тлумачення законодавчих приписів принципу верховенства права у вердиктах таких суддів не може не бути підставою для обговорення суддями у межах процедур визначених Законом! Високий статус судді, статус єдиного представника судової влади надає лише дві пільги — служити Українському Народу і бути взірцем для державних службовців будь-якого рангу та для громадян у дотриманні тих принципів, на яких будується демократичне суспільство і забезпечується реальний захист кожного в державі.

Рада суддів України притримується думки, що гарантія суддівської незалежності перебуває в руках громадянського суспільства і, щоб суспільство піклувалося про інституційну і матеріальну незалежність суддів, воно має бути переконаним у справедливості кожного з нас!

На жаль, час від часу, люди, які випадково були прийняті до нашої спільноти демонструють, що ніколи не розуміли, або ж забули, значення слова «Честь!». Зважаючи на це, членами Ради суддів України дискутується питання стосовно обговорення на позачерговому з’їзді суддів питання «Про стан дотримання Кодексу суддівської етики».

Разом із тим, ми категорично не сприймаємо і не сприймемо намагання проведення експериментів над суддями і правосуддям в Україні з тим, щоб поновити можливість політичного впливу на судову владу. Рада суддів України органом є вищим органом суддівського самоврядування і представляє єдиних носіїв судової влади — суддів. Спроби принизити державну судову владу, спаплюжити її, ми сприймаємо як заклики проти України та її демократичного розвитку, як перешкоду для побудови соціальної і правової держави. Ми готові мобілізувати свої сили не тільки для того, щоб працювати у вкрай важких умовах, пов’язаних із нестачею суддівських кадрів та іншими проблемами, і захищати права інших, ми здатні захистити в Україні Правосуддя і тих, хто його здійснює! Для тих, хто забув уроки історії, нагадуємо латинський вислів на якому побудовано Європейську цивілізацію – «Правосуддя — фундамент держави!»

До останнього часу Рада суддів України демонструвала злагоджену і послідовну роботу задля реального забезпечення суддівської незалежності, та захисту суддів від будь-якого стороннього впливу.

21 червня 2019 року в Раді суддів України заплановано чергове засідання для вирішення питання про скликання позачергового з’їзду суддів з метою обрання суддів Конституційного суду України та членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Напередодні, сьогодні вночі та зранку до мене почала надходити інформація від суддів з різних регіонів України, членів Ради суддів України про те, що з Адміністрації Президента України головам судів надходять телефонні дзвінки з вимогою дати розпорядження делегованим від цих судів до Ради суддів України членам зірвати проведення засідання Ради суддів.

Вказана ситуація викликає велике занепокоєння і жодним чином не узгоджується із засадами демократії, свідчить про реальну загрозу для судової влади та може підірвати її авторитет як неупередженого арбітра у соціальних, політичних, економічних спорах.

Потрібно сказати, що такі спроби підірвати довіру до здатності судової влади самостійно вирішувати внутрішні проблеми і завдання, визначені Конституцією і Законами України, було продемонстровано 19 червня 2019 року під час зустрічі заступника глави Адміністрації Президента Руслана Рябошапки і заступника голови Ради суддів України Вадима Бутенка.

Ніколи раніше працівники апарату Адміністрації Президента не дозволяли собі публічно демонструвати керівну і спрямовуючу роль у судовій владі.

У той же час, вказаний захід, висвітлений на офіційних інформаційних ресурсах, підтверджує подальші кроки спрямовані на дестабілізацію роботи вищого органу суддівського самоврядування та намагання окремих посадових осіб підпорядкувати собі судову владу.

У зв’язку з цим, вважаю своїм громадянським і суддівським обов’язком, звернутися до Президента України, Генерального прокурора та Директора Державного бюро розслідувань із вимогою вжиття термінових, невідкладних заходів з метою припинення та попередження тиску посадових осіб офісу Президента України на суддів та судову владу, а також притягнення винних осіб до відповідальності.

Усі засоби масової інформації, громадські організації, громадян України та міжнародні установи, що опікуються питаннями судової реформи, прошу звернути увагу на проблему, що виникла в суспільстві і стати на захист демократії і судової влади, як її складової частини.

Від вашої волі, від ваших дій і устремлінь залежить чи буде наша держава розвиватися як правова і соціальна.

З повагою
Голова Ради суддів України
Суддя Верховного Суду
Олег Ткачук

Посилання Фейсбук

Редактор sprotiv.org Гладчук вважає, що теза його виборчої програми «путін-хуйло» набула міжнародно-космічного значення

Опубликовано: Червень 21st, 2019

Кандидат у народні депутати Вадим Гладчук заявив, що його головна теза виборчої програми «путін-хуйло» у 223 окрузі (Київ, Шевченківський район) набуває не лише міжнародного, але і космічного визнання, повідомляє 40ka.info.

У якость підтвердження він навів останні дві новини за добу:
«Грузини хочуть, щоб росія пішла з Грузії. Масові протести біля парламенту під гаслом „путін-хуйло“.

Росія спробувала оскаржити рішення астрономів назвати одне з космічних тіл «Putin-Huilo!“ на честь президента РФ Володимира Путіна, але отримала відмову.»

«путін-хуйло, Україну в НАТО, Крим та Донбас — це Україна», з такими тезами редактор sprotiv.org йде у парламент зупиняти російський реванш зеленского-коломойського-портнова.
https://gladchuk.info/1390

ЦВК чинила перешкоди у реєстрації Вадима Гладчука «називаючи некоректними висловлювання про президента російської федерації». Аудіо розмови: https://sprotiv.org/video/cvk_2019-06-05.mp3

За цим посилання на повний текст його виборчої програми з номером телефону:
http://gladchuk.info/1326
А за цим — текст автобіографії:
http://gladchuk.info/1336

Побитий у Черкасах журналіст Вадим Комаров помер, не виходячи з коми. За що його могли вбити? Розслідування

Опубликовано: Червень 20th, 2019

Черкаський журналіст Вадим Комаров, який перебував у комі після побиття 4 травня 2019 року, помер.

Про це написав голова Національної спілки журналістів Сергій Томіленко в Facebook, повідомляє sprotiv.org.

«Сьогодні уночі помер черкаський журналіст Вадим Комаров, жорстоко побитий у центрі Черкас 4 травня. Від часу нападу Вадим був без свідомості, перебував у стані коми», — написав він.

Томіленко зазначив, що єдина версія замаху, а тепер уже і убивства, яку поділяють черкаські журналісти, — саме професійна діяльність Вадима Комарова.

Він додав, що НСЖУ продовжує наполягати на проведенні спеціальних парламентських слухань з питань фізичної безпеки журналістів та свободи слова.

«Продовжуємо вимагати реального, а не декларативного, захисту прав українських журналістів! Чергове вбивство журналіста в Україні. Після демонстративно убитого в центрі Києва Павла Шеремета, сумний список поповнюється новим прізвищем», — заявив голова Національної спілки журналістів.

4 травня голова Національної спілки журналістів Сергій Томіленко повідомив про жорстоке побиття відомого місцевого журналіста Вадима Комарова. Після нападу Комаров перебував у реанімації «у надзвичайно важкому стані». Його прооперували, після чого Комаров впав у кому.

За фактом нападу на Комарова поліція відкрила кримінальне провадження за ч.1 ст.121 КК (Умисне тяжке тілесне ушкодження), однак згодом перекваліфікувала його на ст.115 КК (Замах на умисне вбивство).

Після нападу на журналіста до Черкас одразу приїхали представники ОБСЄ. П’ятого травня вони зустрілися з лікарями. Представник ОБСЄ з питань свободи ЗМІ Гарлем Дезір засудив напад на Вадима Комарова.

«Це спроба вбивства місцевого журналіста, який розслідував корупцію. Цей напад не може залишитися безкарним. Я закликаю владу докласти максимум зусиль для повного розслідування злочину», – сказав Гарлем Дезір.

Голова Національної спілки журналістів Сергій Томіленко на своїй сторінці у Фейсбуці написав, що «Вадим Комаров часто порушував резонансні теми, реально дратував багатьох у Черкасах, хто мав велику владу і великі гроші».

Вадим Комаров розслідував і розповідав про резонансні події Черкас та області.

Із останніх подій журналіст розповідав про проблеми в Черкаській колонії №62.

«Бондаренко, Суботенко, Ющенко, Бабічев – ось далеко не повний перелік персоналій, що перетворили Черкаську виправну колонію №62 на такий собі бізнес-центр. На блатному жаргоні називаємий – «малина», – писав у Фейсбуці Комаров.

Журналіст називав причетними до збуту алкоголю і наркотиків начальника колонії Валерія Суботенка, його заступника Олександра Ющенка, засудженого Миколу Бабічева. Про якого саме Бондаренка мова, Комаров не уточнював. На сайті НАЗК, куди працівники зобов’язані щороку подавати декларацію про свої доходи, із таким прізвищем значиться лише начальник відомчої пожежної охорони черкаської виправної колонії Бондаренко Сергій Віталійович.

Паралельно Вадим Комаров розказував про те, як голова Чигиринської РДА Володимир Клименко звільнив начальницю відділу освіти Чигиринської районної адміністрації Катерину Невгоденко за чужу провину – ДТП, яку скоїв водій шкільного автобуса. Третього травня Вадим Комаров написав у Фейсбуці, що після поновлення на посаді Катерини Негоденко зник голова Чигиринської РДА.

Вадим Комаров критикував діяльність представників ВО «Свобода» у Черкасах – заступників міського голови Юрія Ботнара та Ігоря Коломойця, директора Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради Сергія Воронова.

У переддень побиття Вадим обіцяв оприлюднити інформацію про конфлікт між заступником міського голови Юрієм Ботнаром і директоркою ДЮСШ «Спартак» Тетяною Бордовською.

«Вадим розповів мені про найближчі плани: виставити сюжет телепроекту «72 години» з матеріалами журналістського розслідування. З нього випливає, що місцеві чиновники зухвало шантажували керівництво «Спартака», погрожуючи «масштабною спортивною реформою» із закриттям спортивних шкіл у місті Черкаси, посилаючись на те, що досвід із закриття департаментів у них вже є», – написав про цю історію у Фейсбуці Валерій Макеєв.

Іще одна подія, через яку могли побити Комарова, – скандал навколо реконструкції двоповерхової будівлі по вулиці Кобзарській, 1. Там мають розмістити кризовий центр для жінок, які постраждали від насильства.

«Заступник директора департаменту освіти та гуманітарної політики Богдан Бєлов підписав позитивний висновок приватній комерційній структурі «Сокол-5000», використавши який ця фірма спромоглася виграти тендер на 4,6 мільйонів гривень. Проте, як виявилося, до позитивного висновку було внесено неправдиві відомості. Тому результат цього тендеру має бути скасований», – писав Вадим Комаров у Фейсбуці.

У вересні 2016 на Вадима Комарова вже нападали. У нього стріляли. Вадим пов’язував напад зі своєю журналістською діяльністю. Тоді він працював над двома журналістськими розслідуваннями, які стосувалися суддів і правоохоронців.

«Я півроку розкручував тему інтернет-фірми ТОВ «Фрістайл», яка має двох співзасновників, і один з них «кинув» іншого і за підрахунками привласнив десь 2 мільйони гривень. Там ще замішаний полковник, який під час виборів приховав факт виявлення вибухівки на виборчій дільниці. І друге, з чим я пов’язую напад – це питання відносно двох суддів – суддя районного суду Троян і суддя Апеляційного суду Бондаренко. Один постановив, другий затвердив рішення іменем України на підставі очевидно підроблених документів. І також півроку я займаюся питанням мінування машини голови Апеляційного суду. З того, що я знаю, на 80% переконаний, що Бондаренко має до цього відношення», – розказував Комаров у коментарі виданню «Детектор медіа».

Вадим Едуардович Комаров народився 8 жовтня 1961 року. Навчався у Люботинській школі-інтернаті №2 Харківської області.

Одружений. Має доньку Ірину, яка живе в Німеччині.

Кілька років працював в газеті «Антена», видавав власну газету «Фактор». У квітні 2018 року, згідно з даними Державного реєстру друкованих ЗМІ, заснував газету «Черкаські відгуки». Активно дописував на сторінці ГО «Агенція антикорупційних реформ» у Фейсбуці. Був радником міського голови Черкас на громадських засадах. Був представником Громадської ради при Черкаській ОДА.

Вадим Гладчук, sprotiv.org

Зебеню Дубинского на округе в Василькове облуживает политтехнолог «Единой России» Палютин. 5 фото. Расследование

Опубликовано: Червень 19th, 2019

— Давай, выпускай урода.
— Я думаю, урод спит.
— Тогда пойди и разбуди его.
(«Криминальное чтиво», диалог в магазине).

Мы так понимаем, Игорь Валерьевич считает, что на округе в Василькове никто не может баллотироваться, кроме него и ЗЕда. Однако они (Игорь Валерьевич и ЗЕд) сейчас заняты экзекуцией целой страны. И поэтому — выпускают Дубинского.

Но выпускают Сашу на округ не просто так, а в наморднике. Имя этого намордника – политтехнолог «Единой России» Филипп Палютин. Именно он сопровождает Сашу в поездках по округу и следит, чтобы Саша «давал про скорые» и не начал что-то задвигать матом бабулькам. Фото Саши и Филиппа уже опубликовано в ФБ, например, на странице Святослава Батова.

Всем давно известно, что два ключевых пассажа любого ролика Дубинского – «Дубинский зашкваривает» и они (неважно, кто) – «тупые».

Так вот, Саша. То, что происходит с твоим баллотированием в Василькове – это зашквар и феноменальная тупость. Выбрать из сотен предложений на рынке технологов самого лютого и самого тупого ватника, работавшего на партию Путина – надо уметь. Лютого – потому что Палютин ненавидит Украину и Майдан, а тупого – потому что даже не утруждает себя это скрыть.

Итак, сеанс разоблачения Саши и его локального кукловода. Пишут, что главной проблемой Палютина является его работа на экс-регионала Шахова. На самом деле Шахов – сущий пустяк, каприз художника, московский джентльмен в поисках десятки.

В 2011 году Палютин работал на выборах в Законодательное собрание Вологодской области РФ и вел кандидата от «Единой России» Константина Симакова.

Регионального менеджера Газпрома и главу местной ячейки «Единой России». Как с гордостью пишет Палютин в своем резюме, сфера его задач была – «Организация и контроль работы штабов в трех районах области».

В 2012 году Палютина повысили, и он уже вел работу двух районных штабов Ярославля на выборах президента РФ. Штабов, разумеется, Путина. Как указано в резюме, вопросами Филиппа были «работа с ЛОМами», «контроль и планирование финансирования штабов» и «координирование работы двух «спецпроектов». Последнее – особенно интересно. Потому что в РФ нет спецпроектов, а тем более на выборах президента РФ, которые велись без ведома ФСБ.

Саша, ты не спрашивал, что там за спецпроекты вел Филипп? И будут ли они теперь применяться в Василькове? А может, уже применяются? Может, об этом у Филиппа стоит спросить СБУ?

Но, возразят некоторые читатели, что с того, что работал в РФ? Зарабатывал деньги человек. Тем более, публичную информацию о работе Палютина на «Единую Россию» и Путина можно найти только в период до российской агрессии. Можно было бы даже отчасти согласиться с этими доводами, но во-первых – бывших технологов «Единой России» и Путина – не бывает. Даже мелких. А во-вторых – страницы Палютина в соцсетях. Которые показывают, что работал Филипп на Россию и Путина не только по финансовым причинам, но и по идейным.

Прежде всего, уже как-то сразу греет душу и настраивает на нужный лад тот факт, что технолог Дубинского до сих пор ведет страницу в исконно русской сети «Вконтакте». Мелочь, но, как говорили кураторы спецпроектов Филиппа, в нашем деле мелочей – нет. Впрочем, и страница в ФБ технолога отличается только нюансами. Так, в ФБ Филипп пишет, что он родом из Киева, а вот «Вконтакте» гордо значится: «Россия, Москва» (хотя Филипп уже побеспокоился, и сменил и там).

Но что же там писал господин Палютин в соцсетях во время Майдана, например? 14 декабря 2013 года – репост ватного русского сайта «Боевики евромайдана открыли охоту на киевлян». И не просто репост, а с комментарием Палютина – «И это действительно происходит!!!». Даже не знаем, как бедный москвич уцелел во время этого бандеровского шабаша. 15 декабря 2013-го – репост видео «Майдан – путч олигархов по указу США и ЕС». 16 декабря – пост-крик души «Очень жаль, что киевляне недооценили Монтян» — по поводу провала кремлевской адвокатессы на довыборах в Раду.

В начале 2014 года – различные антиукраинские и антимайданные демотиваторы, не будем утомлять ими читателя. И, наконец, прекрасное. Прошло полгода со старта российской агрессии на Востоке и почти год с начала Майдана, и 14 октября 2014 года Палютин пишет в «Вконтакте»: «Уважаемые друзья, постящие картинки Правого сектора, собирающие деньги на краску, поклонники майдана, войны в нашей стране, сепаратисты, ПТН-ПНХ-шники, евроинтеграторы и прочие псевдопатриоты. Пожалуйста, сделайте добро, удалитесь из друзей сами».

Разумеется, живя в Москве, когда все вокруг пра-а-аклинают пра-а-аклятых бендеровцев, как-то некомфортно читать в ленте проукраински настроенных друзей. А о том, что, как минимум, в 2014 году Палютин жил в Москве, свидетельствует его пост от 26 июня 2014 года. Где он рассказывает душераздирающую историю об «обычном дне в Москве» — как у него украли номера автомобиля, он заплатил мошенникам, но они вернули только один номер. Он вызвал полицию, и из-за этого пришлось отменить важную поездку в Вологду.

Ну и чтоб развеять сомнения о геополитических воззрениях технолога Дубинского – цитата из интервью Палютина в августе 2012 года, когда он консультировал партию Натальи Королевской.

«Мне кажется, что у Украины должен быть свой путь. Но мы должны объединяться и с Россией, и с Белоруссией, потому что мы едины и территориально, и исторически. Мне кажется, что Советский Союз был страной огромной, с потрясающей экономикой, и когда славяне были вместе, мы были сильны», — делился сокровенным Филипп.

Что ж, товарищ Путин, которого Палютин считает идеалом государственного деятеля, тоже говорил о том, что распад СССР был крупнейшей геополитической катастрофой.
Мы вот все это пишем, и нам даже как-то интересно, Саша. Решение о назначении недалекого ватника главой твоего штаба – это твое решение? Или тебя о нем просто проинформировали? «А в Василькове, Саша, будешь слушаться Филиппа, он будет думать, а ты говорить.
Схема для тебя привычная, так что ты справишься». Как-то так?

Но вообще эта ситуация нас радует. Потому что наглядно показывает избирателям, что когда произносится фраза «Зробимо їх разом», то только рот и нервные волокна, передающие команду, находятся в Киеве. Мозг же, дающий команду – в Москве.

Служба безпеки України 1+1 Слуга Народа Команда Зеленського ПАО «Газпром»

Сергей Федорчук, Национальное бюро расследований Украины

Як Володимир Карплюк разом з головою КО ДАБІ Коломійцем збагачується на забудовниках Ірпеня. Розслідування

Опубликовано: Червень 19th, 2019

Голова ДАБІ Олексій Кудрявцев і мер Ірпеня Володимир Карплюк

Володимир Карплюк розробив «інноваційну» схему для співпраці забудовників із «міською» інспекцією

Кандидат в народні депутати Карплюк заробив не менше $1 млн. на дозволах на незаконне будівництво?

За останні роки в Ірпені, що під Києвом, було зведено щонайменше 1 млн квадратних метрів нового житла. Абсолютна більшість – із порушенням закону. Адже як відомо, в цьому місті формально майже немає будівельних фірм: як правило, усі багатоповерхівки – це «приватна житлова забудова із присадибною ділянкою», яку зводять фізособи. На схемі чудово наживаються контролери, а також ті, хто відкриває їм «доступ» до корупційної годівниці.

Схема на один долар

Ірпінь завжди славився впровадженням передових технологій та інновацій у питаннях державного управління. Приміром, в 2016 році, коли Державна архітектурно-будівельна інспекція передавала свої повноваження на місця, Ірпінь був першим містом в Київській області, яке взяло на себе такі повноваження, відкривши низку посад інспекторів, підпорядкованих міській раді.

Одночасно сталась і інша «передова» подія, невидима сторонньому оку. В Ірпінській міській раді, очолюваній на той час нинішнім кандидатом в народні депутати від 95-го округу Володимиром Карплюком, з’явилась «інноваційна» схема для співпраці забудовників із «міською» інспекцією.

Суть її полягала в тому, що кожен забудовник повинен був сплачувати за отримання дозвільних документів від 4 до 5 доларів в обмін на лояльність і відсутність немотивованих перевірок. Схему вигадали і запровадили сам Володимир Карплюк і його добрий товариш – директор департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції (ДАБІ) у Київській області Олександр Миколайович Коломієць. «За ідею» і доступ контролерів до «жирного» міста, де багатоповерхівки зводять сотнями, Карплюк отримував «роялті» в сумі 1 долар хабаря за кожен квадратний метр. За що серед забудовників отримав кличку «Вова-долар».

Втіленням мрій і побажань Карплюка і Коломійця на місці займається «ручний» начальник міської інспекції держархбудконтролю Ярослав Комишан.

Маючи покровителів серед правоохоронних органів, прямі домовленості про «кришу» із народним депутатом, головою фракції «Воля народу» Ярославом Москаленком, численні корупційні зв’язки у Київській обласній раді і обласній державній адміністрації, Карплюк отримав зі схеми одразу кілька вигод.

По-перше, фінансова. Схема працює з 2016 року, відтоді в Ірпені зведено щонайменше 1 млн кв. м житла, відтак Карплюк тільки на видачі незаконних дозволів мав би заробити не менше $1 млн. тільки відкатів від архбудконтролю.

По-друге, він отримав прямий важіль впливу на забудовників, які не хотіли миритися із порядками і розкладами в українському Чикаго, як його колись охрестив Генеральний прокурор Юрій Луценко.

По-третє, сам Карплюк і підконтрольні йому забудовники отримали фактичний імунітет від перевірок, які на них постійно намагаються «натравити» громадські активісти.

«Благодатна» афера

Одним із яскравих прикладів того, до чого призводило тотальне «обілечування» забудовників і повна відсутність контролю за їхньою діяльністю з боку інспекторів – підлеглих Олександра Коломійця – стала афера із відомим в Ірпені кварталом «Благодатний». Його починав будувати ще колишній секретар Ірпінської міської ради Ігор Вишняков, який згодом втік із родиною до Іспанії, полишивши інвесторів перед «розбитим коритом» — недобудованими каркасами житлових комплексів без жодних перспектив на завершення.

Олександр Коломієць фігурує в кримінальному провадженні №12018110040001851, як особа, яка своїми діями фактично сприяла власникам ТОВ «Благодатний» (ЄДРПОУ 39923304) в продажі «віртуальних» квартир в десятку житлових будинків на вулицях Суворова і Лермонтова в Ірпені. Провадження розслідується за ознаками вчинення особливо тяжкого майнового кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 України (шахрайство в особливо великих розмірах, покарання – до 12 років в’язниці із конфіскацією майна).

В межах цього провадження слідчі Нацполіції встановили, що Коломієць та його підлеглі, попри нявні порушення вимог містобудівного законодавства (будівництво багатоквартирного будинку планувалося за межами м.Ірпеня через відсутність затверджених на той момент меж міста) і вимог ДБН (свідомого заниження замовниками будівництва категорії складності об’єкта), видали посадовим особам ТОВ «Благодатний» дозволи на будівництво в м.Ірпені об’єктів ІІІ категорії складності (№КС 083153361148 від 02.12.2015, №КС083160140523 від 14.01.2016, №КС 083160570559 від 26.02.2016), хоча з самого початку достовірно знали про те, що на сайті продажу квартир в ЖК «Суворова» повідомлялося про будівництво 15-ти поверхового житлового багатоквартирного будинку. Це ж стосувалось і інших будинків комплексу.

Коломієць як голова ДАБІ мав негайно скасувати реєстрацію декларацій на «Благодатний», а в подальшому і взагалі повинен був зупинити незаконне (самочинне) будівництво. Натомість цього не було зроблено.

За оперативною інформацією джерел в правоохоронних органах, Олександр Коломієць протягом 2015—2017 рр. на систематичній основі, щоквартально отримував від посадових осіб ТОВ «Благодатне» грошові кошти (їх розмір коливається від $5 до $20 за кв. метр збудованого житла) за невтручання його діяльність, а також за позитивне вирішення питань про видачу ліцензій на провадження господарської діяльності з будівництва об’єктів із неправильним визначенням класу складності.

На сьогоднішній день Коломієць, з невідомих причин, зміг уникнути кримінальної відповідальності за вчинений корупційний злочин та продовжує працювати на обійманій посаді голови департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції (ДАБІ) у Київській області.

Разом із Володимиром Карплюком він через вибудовану мережу посередників тісно співпрацює із великими забудовниками Ірпеня, отримуючи від них хабарі за погодження містобудівної документації, яка не відповідає вимогам чинного законодавства.

Сліди красивого життя

Участь у корупційних схемах Карплюка, звісно ж, знаходить відображення і в деклараціях Коломійця. Але частину набутого за незаконно отримані кошти майна він також ховає у нетрях сімейних зв’язків. Зарплата у службовця відносно скромна – відповідно до декларації, в 2018 році він заробив трохи більше як 400 тис. грн. або еквівалент $1,2 тис. на місяць. Утім за цей рік Коломійцеві вдалось обзавестись квартирою у с. Чубинське (частково записана на сина від колишньої коханки, а тепер цивільної дружини Віти Клименко, яка також колись працювала в департаменті ДАБІ) площею 75,6 кв м. Доходи чиновника в 2017 році були ще скромнішими. Однак це не завадило йому купити і записати на батька, екс-співробітника ДО Північне Київське територіальне управління національної гвардії (військова частина: ВЧ 3001), будинок площею 165 кв. м, в якому нині насправді проживає сам Коломієць із новою родиною.

Загалом за період з 2014 по 2019 рр. Олександр Коломієць набув у власність і записав на різноманітних родичів понад десяток об’єктів нерухомості. Зокрема, зокрема, 8 земельних ділянок, 4 житлових будинки і 1 квартиру. Найімовірніше, що з огляду на низькі офіційні доходи, всі ці активи було набуто у корупційний спосіб – у тому числі, через схему Володимира Карплюка.

Наприклад, крім будинка в Хотові, на батька Коломійця записано ще й земельну ділянку у цьому ж селі, а також ділянку в с. Старе разом із житловим будинком (придбані в 2016 році). Мати Коломійця також за документами володіє землею в Старому (з 2016 року). Колишня дружина Оксана отримала в спадок після розлучення квартиру на понад 100 кв. м. на вул. Срібнокільській в Києві (придбано в 2016 році, уже після розлучення, але для Коломійця це нічого не значить: спільну доньку вона також народила вже після розлучення).

На батька цивільної дружини (колишньої коханки) Коломійця Віти Клименко оформлено півбудинку в с. Безуглівка (куплено наприкінці 2018 року) разом із земельною ділянкою. А її мати оформила на себе будинок на 197 кв м в селі Велика Олександрівка у 2015 році. Також Коломієць оформлював будинки і землю на старшого брата і на його колишню дружину.

Крім того, Коломієць також не вказав в жодній декларації, що окрім стареньких Мітсубісі Паджеро Спорт 2000-го і Тойоти Камрі 2007 років – він також разом зі старшим братом Валерієм Коломійцем користується автомобілем марки Land Rover Defender 2007 року випуску, який обслуговує в Київському центрі «Сервіс Ленд Ровер Клуб». Цей автомобіль зареєстровано на Бугая Володимира Івановича, ймовірно, ще одного родича Коломійця із с. Старе Бориспільського району, звідки той родом.

Варто також зазначити, що Олександр Коломієць не вказав у своїх деклараціях факт арешту 17.05.2010 всього його майна з боку ВДВС Бориспільського МР УЮ на користь ЗАТ «ОТП Банк» в рамках забезпечення позову банку щодо повернення кредитних коштів в сумі 167 417,11 грн. Вказана інформація міститься в Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна Міністерства юстиції України.

Однак в Національному агентстві із запобігання корупції про це дізналися із подивом і, за нашою інформацією, готують відповідні протоколи.

Нагадаємо, що подання недостовірної інформації в декларації – це до двох років тюрми. Соратників Володимира Карплюка, схоже, це не сильно турбує, як і причетність до інших кримінальних схем. Втім, якщо сам Карплюк ще має мінімальний шанс сховатися від кримінального переслідування у Верховній Раді, то на його оточення і «підкришних» недоторканність не розповсюджується.

Сергій Федорчук, Національне бюро розслідувань України

Конституційний суд у вівторок продовжить засідання щодо неконституційності розпуску парламенту

Опубликовано: Червень 17th, 2019

Конституційний суд у вівторок, 18 червня 2019 року, продовжить в закритому режимі розглядати подання народних депутатів щодо конституційності указу проросійського диктатора зеленского про розпуск Верховної Ради, повідомляє 40ka.info.

Як йдеться на сайті КС, засідання розпочнеться у вівторок о 10 годині ранку.

«Продовження розгляду справи за конституційним поданням 62 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) указу президента України „Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України та призначення позачергових виборів“ (закрита частина пленарного засідання)», — йдеться в повідомленні.

11 червня Конституційний суд провів відкриту частину слухань за позовом народних депутатів щодо конституційності указу президента Зеленського від 21 травня щодо припинення повноважень Верховної Ради 8 скликання і призначення виборів на 21 липня.

Далі суд має прийняти рішення у закритому засіданні.

Кремлядь Юлія Тимошенко порадила презеденту Володимиру Зеленському не скасовувати свій указ про розпуск парламенту, навіть якщо Конституційний Суд визнає його неконституційним. Вона стверджує, що ЦВК зобов’язана буде виконати цей указ, незважаючи на рішення КС.

Водночас у громадянській мережі ОПОРА заявили, що дострокові парламентські вибори не відбуться, якщо Конституційний Суд визнає неконституційним указ президента Володимира Зеленського.

Засланный Козак для партии «Голос». Расследование

Опубликовано: Червень 14th, 2019

Многим могло показаться, что это только список «Слуги народа» — жесткое подковерное решалово. А вот список «Голоса» — это гавань затонувших соросят. И что Вакарчук выступил для них в роли Айболита-спасителя.

Выступил после чудовищного зашквара с вмешательством в выборы в США в 2016 году, в котором украинские малыши-акцепторы оказывали посильную помощь посольству и реящему над ним духу Джо Байдена. Никто не хотел брать плохишей в список, и универсальных солдат-антикоррупционеров и реформаторов охватило отчаяние. Почти как у классика.

И тут же соросята
Визжат, как поросята
Ах, жалко, жалко, жалко
Бедных соросят!

Они лежат и бредят:
“Ну что же он не едет,
Ну что же он не едет,
̶Д̶о̶к̶т̶о̶р̶ ̶А̶й̶б̶о̶л̶и̶т̶ ̶ Слава Вакарчук?

И Славко приехал и спас всех оптом – и Стефанишину, и Устинову, и Транспаренси, и еще бог знает кого.

Мог ли Вакарчук возражать против включения в список демократических грантоборцев, с учетом того, что и Томаш Фиала, и Виктор Пинчук являются партнерами Сороса? Вопрос риторический.

Единственное, что непонятно, почему только Стефанишина и Устинова, а нет трижды судимого рецидивиста Димы Шерембея, вора, инъекционного наркомана и духовного наставника Шабунина, Стефанишиной и Устиновой, которых он и втащил в мир большого лоббизма на горбу своих «Пациентов Украины» и «Сети ЛЖВ». JE SUIS DIMON. Не расстраивайся пацан, бог не фрайер. Где выпускник медицинской академии ФСБ Курпита и партнер антикоррупционеров – фармацевтический представитель «солнцевских» Борис Литовский, возивший мел для украинских онкобольных детей? Тема борьбы с коррупцией в медицине не раскрыта.

Ну, и конечно, орден святого Пинчука – Войцицкая, Ризаненко и иже с ними. Хочется спросить этих достойных людей: а как же идеология Самопомощи и БПП, где вы состояли? Хотя разве это идеология? Вот реприватизация «Укррудпрома» в интересах Пинчука, которую инициировали Войцицкая и Ризаненко – вот это была идеология. Но, к сожалению, закончилась она, как и многие политические инициативы и даже проекты Виктора Михайловича – полным пшиком. 31 мая КСУ закрыл это дело. Спрашивается: зачем Вакарчуку такие депутаты, которые даже реприватизировать ничего для Пинчука не могут?

Но есть в списке «Голоса» фигуры, которые вызывают вопросы совсем не риторические, и мы даже удивлены, что пишем об этом первыми. Одна из таких фигур – Тарас Козак, который будет баллотироваться от партии по округу №211 в Голосеевском районе Киева.

Нет, это не тот Тарас Козак Медведчука, но что-то общее с «тем» Козаком у этого Козака есть. Наш, а точнее, как станет ясно из дальнейшего изложения событий, не совсем наш Козак – владелец инвестиционной группы «Универ». Одно из стратегических направлений деятельности группы, которого нет на ее официальном сайте – отмывание денег для клиентов из системы власти.

Схема эта называется «Групповой отчет» и является относительно свежей. Возникла она после введения электронных деклараций, когда многим чиновникам понадобилось как-то объяснять наличие у них средств, многократно превышающих официальные доходы.

Активно работать схема начала в 2017 году. Поначалу наблюдатели недоумевали, почему так вырос объем торгов на минусовой «Украинской бирже»? А это обслуживали уважаемых людей – депутатов и чиновников, которым нужно было легализовать нажитое непосильным трудом.

Смысл схемы в том, что ОВГЗ продаётся физическому лицу (условному чиновнику/депутату) по искусственно заниженной цене, а уже затем физическое лицо продаёт ОВГЗ по «нормальной» цене (или искусственно же завышенной). Деньги несколько раз прогоняются по цепочке от одного брокера к другому и затем в банк.

Смысл всех этих манипуляций – получение прибыли клиентом. А поскольку ОВГЗ в такой схеме переходят от лица к лицу по кругу и затем возвращаются к их первоначальному владельцу, то их клиенту можно даже и не приобретать, а просто позаимствовать. И, наконец, еще одно важное преимущество – с дохода от ОВГЗ, в отличие от депозита, не нужно платить подоходный налог.

Так вот, компания Тараса Козака была, так сказать, ведущим оператором рынка в этом секторе неофициальных брокерских услуг. Работающим надежно и комплексно, потому что компания «Универ» является совладельцем «Украинской биржи».

Но в ноябре в налаженную работу рынка грубо вмешалась СБУ. Которая провела ряд обысков на фондовых биржах и у ключевых игроков рынка по торговле ценными бумагами. «Укргазбанк», «Альфа-Банк» и банк «Альянс», которые, по мнению СБУ, действовали по предварительному сговору с сотрудниками биржи ПФТС, «Украинская биржа», ООО «Универ Капитал», ООО “КУА «Универ Менеджмент» и других.

Были арестованы счета «Универ капитал», о чем Тарас Козак с драматизмом сообщил у себя в ФБ. Слова поддержки патриоту-финансисту (а ведь человек с таким именем и фамилией не может не быть патриотом) поспешили выразить многие украинские антикоррупционеры. Например, сын Анатолия Гриценко Алексей.

Но в ходе следствия выяснилось, что «Универ» не только отмывал деньги, но еще и перечислил 480 тысяч долларов на счета кипрской Midstream Group Limited. В дальнейшем средства были переведены на другой счет кипрской компании уже в российском банке. Ну а сам Midstream Group Limited является акционером российской компании «Еврохим», принадлежащей доверенному лицу Путина – миллиардеру Андрею Мельниченко. Компания «Еврохим» находится под санкциями в Украине за то, что является главным поставщиком минудобрений в ЛДНР.

Ни СБУ, ни Козак не прояснили, за какие услуги компания украинского миллионера и будущего депутата партии «Голос» перечислила 480 тыс долларов компании российского миллиардера.

Некоторую ясность в удивительную историю финансовой любви украинского патриота к другу Путина может внести тот факт, что Тарас Козак сначала стал российским миллионером, а уже потом – украинским патриотом.

Уроженец Дрогобыча Козак по какому-то трагическому капризу судьбы большую часть своей сознательной жизни провел в Москве. Там он учился, и там же основал бизнес – эту самую группу «Универ» и банк, активы которого к 2006 году составили $120 млн. Правда, в этом же 2006 году банк был закрыт, а лицензия его отозвана. Сам Козак туманно намекает на рэкет Центробанка РФ и чуть ли ни диссидентские мотивы. А на самом деле банк закрыт одновременно с двумя другими банками за… отмывание денег. Дежавю. Да и сама российская группа «Универ» уже в 2010-х была фигурантом скандалов, связанных с отмыванием денег и выводом средств из проблемных банков.

В 2005 году Козак открыл филиал «Универа» в Украине. Штирлица рвало на Родину. Согласно официальной версии, Козак продал свою долю в материнской, то есть, в российской инвестиционной группе «Универ» в 2010 году.

Чтобы усомниться в этом, достаточно зайти на сайт этой компании. Логотипы украинского и российского «Универов» отличаются только цветом. Кроме того, согласно сообщению российского сайта, в марте 2011 года Тарас Козак упоминается как конечный бенефициар российской компании. Кэш Гугла еще помнит, что на украинском, подчеркнём, сайте «Универ» было написано следующее: «В состав группы УНИВЕР входят российские компании: инвестиционная компания ООО «УНИВЕР Капитал», управляющая компания ООО «УНИВЕР…».

Ну, и наконец, откуда в «Голосе» возник Козак? Любой политпроект – он как современный журнал. Есть обложка – это Славко и киборги. Есть материалы от собственника – это Войцицкая, Ризаненко и соросята. А есть джинса – это Козак. Но вообще журнал интересный, Славко – с удовольствием почитали.

Голос Всеукраинская сеть ЛЖВ Служба безпеки України Центр Протидії Корупції Об’єднання «Самопоміч»