У вкладчиков VAB Банка трудности со снятием депозитов

VAB-bank1Вкладчикам VAB Банка, которые с прошлой недели не могут в полном объеме получить свои депозиты, начнут выдавать требуемые суммы или с конца этой недели, или в начале следующей, заверил «Вести» председатель правления VAB Банка Денис Мальцев. «Получить свой вклад смогут и те, у кого закончился срок депозитного договора, и те, кто решил расторгнуть свой депозит досрочно. Свои деньги люди смогут получить как в банкомате, так и в кассе банка», — сказал он нам.

В прошлую пятницу VAB Банк ввел ограничение на снятие наличных со всех счетов на уровне 1 тыс. грн, что вызвало закономерное недовольство вкладчиков. «У меня на депозите была размещена достаточно крупная сумма денег. После того, как срок депозитного договора истек, мне перевели вклад на карточку. Но снять я могу только по 1 тыс. грн в день», — пожаловалась журналисту клиентка VAB Банка Татьяна Разуменко, глава инициативной группы обиженных вкладчиков.

Недовольные клиенты вчера провели пикетирование НБУ, после которого было принято решение дофинансировать банк, чтобы он мог выполнить свои обязательства перед людьми. «Нацбанк принял решение о том, что VAB Банк следует профинансировать на 1,5 млрд грн 500 млн грн поступит от основного акционера банка — Олега Бахматюка, а после этого НБУ выделит финансирование еще 1 млрд грн», — сообщил «Вестям» Денис Мальцев.

Оправдываясь перед клиентами, финансисты объяснили ограничения на выдачу средств, временными сложностями. «В двадцатых числах февраля, когда происходили волнения на Майдане, большое количество вкладчиков поддалось панике и обратилось в банк с заявлением на досрочное расторжение депозитов, — говорит Денис Мальцев. — Реакцией банка было увеличения срока досрочного расторжения депозита с 7 дней до 30 дней, а также введение комиссии за досрочное расторжение вклада. Окончание 30-дневного срока пришлось как раз на прошлую неделю». Кроме того, у банка ежедневно заканчивается около 1,5 тысячи срочных вкладов, которые нужно выплатить. Поэтому чтобы всем хватило хотя бы по чуть-чуть, а банк не остался совсем без ликвидности, 28 марта было введено ограничение. «Мы не можем удовлетворить возросший спрос на наличные средства всех клиентов одновременно. А такое ограничение позволяет нам в одинаковой степени выполнять обязательства перед всеми вкладчиками», — объяснил заместитель председателя правления VAB Банка Антон Шаперенков.

После получения дополнительных средств от акционеров и НБУ, что должно произойти уже на этой неделе, с вкладчиками будет проведен полный расчет по обязательствам. «1,5 млрд грн — это больше депозитного портфеля физлиц VAB, так что на всех хватит», — заверил Денис Мальцев.

В Фонде гарантирования вкладов физических лиц, который занимается проблемными банками, также сообщили, что разговоров о возможности введения в VAB Банк временной администрации или куратора от НБУ не ведется. «Я не слышал о том, чтобы в VAB Банк планировали вводить временную администрацию», — заявил нам заместитель директора-распорядителя ФГВФЛ Андрей Оленчик. Это подтвердил и председатель Нацбанка Степан Кубив.

Впрочем, в самом банке не исключают, что теперь к финучреждению будет приковано внимание регулятора. «Проверки в банках, которые требуют или же получили рефинансирование — это обычное дело», — сказал Антон Шаперенков.

Юлия Полехина, БанкИск

Экологически опасные предприятия Олега Бахматюка намерены поставлять продукцию европейцам. Документ

Bahmatuk-Oleg11-1Предприятия Олега Бахматюка нарушали и продолжают нарушать требования природоохранного законодательства Украины в сфере обращения с отходами и охраны вод. Такие данные получила редакция информационного агентства «Вісник» в ответ на свой информационный запрос от Государственной экологической инспекции Украины 16 мая 2014 года.

В частности, 22 января 2014 года Государственной экологической инспекцией в Киевской области во время проверки ООО «Макаровская птицефабрика», которое принадлежит компании «Авангард» (Avangard) Олега Бахматюка, были выявлены нарушения требования природоохранного законодательства Украины в сфере обращения с отходами и охраны вод. К административной ответственности привлечены должностные лица предприятия. Убытки государству составили 70 тыс. грн.

Как следует из ответа Государственной экологической инспекции Украины, в 2013 году также было проведено 3 проверки ООО «Макаровская птицефабрика» (одна плановая и две внеплановых) касательно соблюдение требований природоохранного законодательства Украины.

 Bahmatuk-Danilovu1

«Во время этих и предыдущих проверок неоднократно выявлялись нарушения требования природоохранного законодательства. За выявленные нарушения к административной ответственности привлечены должностные лица предприятия», — говорится в ответе Государственной экологической инспекции Украины.

Напомним, с 2006 года, после того, как «Авангард» купил ООО «Макаровская птицефабрика» жизнь людей в пгт. Макаров стала невыносимой: смрад и ядовитые испарения от птичьего помета, от чего в несколько раз увеличился процент онкозаболеваний, возросло число инсультов и инфарктов, а каждый третий ребёнок страдает астмой.

Не помогают даже многочисленные депутатские запросы, проверки госорганов.

На стороне жителей СЭС и прокуратура, грубые нарушения санитарно-эпидемиологических правил фиксируется постоянно, однако «продажные украинские суды» дают агрохолдингу возможность убивать атмосферу и природу, а так же уже и человеческие жизни.

31 мая 2013 года во время визита в поселок Макаров тогдашний президент Виктор Янукович выслушал жалобы местных жителей и общественных активистов на нарушение санитарно-экологических норм местной птицефабрикой, входящей в агрохолдинг Бахматюка. Президент Янукович поручил создать независимую комиссию для изучения ситуации с экологической обстановкой в Макарове.

Однако, как видим и в 2013 и в 2014 гг. предприятие Олега Бахматюка продолжает нарушать украинские законы, убивая экологию и людей.

  Олег Бахматюк: Обратная сторона пиара (расследование)

Кстати, ранее пресс-секретарь «Авангарда» Лидия Сливоцкая, в ответ на опубликованные факты проверок Государственной экологической инспекции Украины в 2012 году деятельности «Макаровская птицефабрика», заявляла, что это не актуальная информация, поскольку этим данным уже более двух лет. Однако, как видим, это не так.

В тоже время известно, что сегодня компания «Авангард» (Avangard) лоббирует получение экспортного сертификата на поставки яиц в Европу до конца мая 2014 года.

Знают ли европейские средства массовой информации, экологические организации и компетентные органы стран ЕС о ситуации с фабриками «Авангарда» в Украине? О том, что этой компании и Олегу Бахматюку плевать на экологию, здоровье и жизни людей?

Подозреваем, что и европейские, и американские инвесторы компании «Авангард» (компания провела IPO на Лондонской фондовой бирже в мае 2010 года) не знают о том, что компания не считает необходимым выполнять украинское законодательство, а просто решать проблему с судами и продажными чиновниками. То есть дела «Авангарда» подпадают под криминал.

Редакция ИА «Вісник» намерена осветить деятельность компании «Авангард» (Avangard) Олега Бахматюка и ее птицефабрик в европейских и американских СМИ, а также направить всю доступную информацию экологическим организациям ЕС и государственным органам ЕС, контролирующим природоохранную деятельность. Надеемся, что это поможет жителям Макарова и других населенных пунктов, где действуют фабрики «Авангарда».

Сергей Максимов, для Национального бюро расследований Украины

Корупційні схеми, за якими «стирчать вуха» Антона Яценка

Yacenko-Anton5

До вашої уваги лише факти та прямі цитати зі статей українських ЗМІ, які стосуються діяльності народного депутата та “батька тендерної мафії ” Антона Яценка. Також експерти провели аналіз його схем.

ЗМІ про Антона Яценка Яценка:

«Чрезвычайно тщеславен. Однако страдает множеством неизлечимых личных психических комплексов, требующих серьезной психотерапевтической компенсации. Испытывает сильные внутренние стрессы из за мнимой нереализованности потенциала. Ненавидит и безумно боится средств массовой информации и неоднократно прямо высказывался за уничтожение любых медиа. Великолепно владеет искусством создания финансовых пирамид. Предпочитает разрабатывать сложные схемы воровства государственных денег. Необычайно жаден».

«Использует близость ко властным структурам как инструмент для перекачивания денег в собственный бизнес, государственных денег или денег из чужого бизнеса — в собственный карман».

«Хорошо и плотно садится на государственные финансовые потоки. Так как нет дополнительных накладных расходов и налогов и прочих отчислений, доходность его бизнеса вырастает во сто крат».

«Что освоил господин Яценко? Он освоил игру именами, громкими фамилиями. Он это умеет. Вот на это повелся и я в начале своей деятельности в Минэкономики. Видимо, повлияло то, что 2 года я не был в коридорах власти. Оперируя громкими именами, а я не всегда мог проверить, Яценко удалось навязать мне кое-какие кадровые решения», отметил Цушко.

“Мені подзвонив Яценко. Він казав жахливі речі. Про те, що знищить мене і мій бізнес. Про те, що всі і вся в його кишені. З відповідною заявою я звернулась до Генпрокуратури. Пізніше дізналася, що він погрожує не одній мені. Зокрема, Ігорю Рубану («Державний комітет інформатизації України»), він розказував, що «виріже всю його родину», — розповіла Світлана Зварич.

«Так как он вошел в БЮТ в разгар разоблачительной кампании против его криминального бизнеса, то, можно предположить, что Яценко единоразово выплатил не менее 10 млн долларов. Его ежегодные затраты на покупку прочих депутатов — от 2 до 5 миллионов долларов. Некоторым „коллегам“ он просто обещает деятельное соучастие в криминальных схемах».

“Історія почала розкручуватися в 2001 році. Тоді 24-річний Антон Яценко і його сусід Володимир Врублевський почали при Мінекономіки розробку документації, схем, алгоритмів для сфери державних закупівель. По закінченню роботи хлопці оформили патенти. А потім поставили керівників міністерств та відомств перед фактом, що у них авторські права на все, що стосується організації тендерів.

І хоча патенти були доволі сумнівні, в наступні роки Яценком були створенні сотні організацій, які мов павутина обплутали весь механізм тендерних закупівель. За будь-яку послугу, документ, висновок експерта, допущення до торгів чи розміщення інформації про закупки треба було платити грубі гроші на рахунки приватних фірм.

А засновниками цих фірм-паразитів, особливо в перші роки, були батько Антона Яценко, його мати, дружина, сестра, чоловік сестри Яценко, його сусіди тощо.

Згодом родичі та друзі Яценка утворили СГО «Тендерна палата України», яка начебто виконувала функції суспільного контролю над порядком в держзакупівлях. І нарешті в середині 2005 року Верховна Рада в законі закріпила схему, створену Антоном Яценком.

После публикации на ОРД сообщения о том, что он и есть тот депутат, которого собираются лишить неприкосновенности и арестовать, Антон срочно оформил себе в больнице на Фрунзе справку о невменяемости. Чтобы в дальнейшем было проще избежать уголовного наказания.

Яценко – давний пациент центральной психиатрической больницы, о чем еще летом писал сайт «Тема» .

Сегодня лишились должностей люди Антона из структур Минэкономики: Олег Поволоцкий был вышиблен из Госпотребстандарта, Юрий Витренко – с должности замминистра, а Татьяну Рудь, возглавлявшую инспекцию по ценам, уже арестовали за взяточничество.

Сьогодні Яценко паралельно з рейдерським захопленням оціночної галузі збирається знову керувати розв’язуванням питань державних закупівель (прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань державних закупівель»).

Переглянути схему та таблицю схем Антона Яценка он лайн.

Ольга Поліщукова, Національне бюро розслідувань України

Вибори до Київради: я голосуватиму проти Столара

Stolar-Vadym6Пригадую, як кілька місяців тому мій чоловік сказав:

“Приходила сусідка, просила підписатися за звернення мешканців будинку до Вадима Столара, аби той поремонтував дах”. Я подумала, з якого це дива? Але дуже швидко забула про цей факт. І згадала, як тільки у Києві почалась активна агітація.

Вчора ж моя мама принесла стос партійних газет. За кавою я взялася їх переглядати. І перша, яку я мала відкрити, була агітка кандидата Вадима Столара. Він балотується до Київради по моєму 31-му виборчому округу.

Те, що цей пан знову йде у політику, ні для кого не секрет, бо нагадування про кандидата скрізь – на вулицях, у дворах, ліфтах. Щоправда, у ліфті мого будинку ще окрім мене хтось пам’ятає, що Столар – “крадій”, а його місце – у в’язниці.

А ще хтось старанно замальовує усміхнене обличчя: ріжки, вуха, великий ніс, борода – у кращих традиціях дитячих карикатур.

Stolar-Vadym7

Сам Столар на своїй власній сторінці у фейсбуці жаліється, що його борди закидають фарбою, та посилається на конкурентів, яким пропонує фарбувати під’їзди. Кандидат навіть не сумнівається, що так працюють не конкуренти, а мешканці Оболоні, яким набридла брехня “молодих та перспективних”… Хоча, можливо, Михайло Добкін теж думає, що зеленка на його обличчі – справа безпомічних конкурентів…

Нині немає сенсу виписувати всю біографію Вадима Столара, встановлювати родинні зв’язки та рахувати, скільки він вкрав чи ні у громадян України (хоча ще з минулих парламентських виборів цим питанням переймалась), а хочу написати про те, що цікавить мене, як виборця.

Нині молодому політику Вадиму Столару 31 рік. Свою політичну “кар’єру” він починав у складі партії Наша Україна. У 2006—2010 роках був депутатом Київської обласної ради. У 2010-му стає народним депутатом України VI скликання. Пройшов до ВР вже як член “Партії регіонів” – №212 у списку. Був членом комітету Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією. Щоправда, працював погано – не вніс жодного законопроекту (про що свідчить офіційний сайт ВР).

Stolar-Vadym8

На своєму ж власному сайті тоді писав:

“Повністю занурившись в роботу комітету, я наполегливо прагнув і буду прагнути викоренити те явище з яким довелося зіткнутися під час розбудови власної справи –  корупцію”.

Також був помічений у 2010 році в одній із бійок у сесійній залі, коли нардеп Володимир Бондаренко свідчив, як Вадим Столар “наносив йому удари по обличчю та іншим частинам тіла” безпосередньо у сесійні залі.

Столар захотів повторно стати нардепом і балотувався до Верховної Ради у 2012 році як самовисуванцем по одномандатному округу № 217 у Києві, тобто моєму. Пішов самотужки, бо, говорять, не зміг домовитися про місце у партійному списку “регіоналів”.

Напередодні парламентських виборів спритно взявся за агітацію – було дивно бачити, як глибокою осінню він розбивав клумби, саджав квіти, фарбував паркани, встановлював дитячі майданчики, латав дірки в асфальті і скрізь ліпив “свій” логотип “Країна мрій”.

У цій “чудовій” країні пенсіонери за лояльність до кандидата, який у попередньому скликанні Ради був членом антикорупційного комітету, отримували 200-400 гривень – готівкою і без усіляких зобов’язань. Електрик одного з місцевих ЖКГ разом з тітонькою-агітатором ходили по квартирам пенсіонерів. Вони вручали конверти зі словами: “Голосуйте за кого хочете. Але допомога від кандидата”.

Ніхто не просив ані номер паспарту, ані поставити підпис у відомості. Тоді можна підозрювати, що ніхто з виборців від такої матеріальної допомоги не відмовлявся. Та навіть більше – ті, кого не було вдома у день роздачі, бідкалися, що, не встигли… Саме таку техніку підкупу використовувала “молода команда” Леоніда Черновецького. А Столар мав тісні зв’язки з цією родиною та найближчим оточенням, тож вони з радістю поділилися з ним мережею ініціативних “бабусь Черновецького”. Це підтверджується і на практиці, бо грошові пропозиції приносили у квартири ті ж жіночки, що брали гречку та агітували за “Льоню-космоса”, а нині збирають підписи “за ремонт даху” до Столара.

Вже тоді виборцям нагадували: прізвище Столара ніяк не забудуть постраждалі у будівельній афері “Еліта-центр”. Згідно з випискою з державного реєстру підприємств і організацій України, ТОВ “Еліта-Будінвест” заснували Вадим Столар та Олександр Волконський. І поки останній за гратами, інший – стверджує, що не причетний до афери…

Але, незважаючи на підкупи виборців, у 2012 році Столар з 26,61% голосів виборців залишився поза межами парламенту. Він поступився представнику Батьківщини Олександру Бригинцю і посів друге місце.

Stolar-Vadym9

Після програшу привітав свого опонента і зник з публічної політики. Відомо лише, що з 13 лютого по 7 березня цього року Столар працював у КМДА, очолював Патронатну службу “регіонала” Макєєнка.

І ось у Вадима Столара нова компанія.

Про це я дізналася саме з тої газети, яку принесла мама. Правду кажучи, програма кандидата виявилась не на стільки цікавою (хоча над виразом у заголовку “нинішнє покоління політиків повністю дискредитоване, і тепер люди з новим мисленням мають шанс проявити себе” – посміялась), як матеріал на 7-й сторінці. У ньому мова про те, за кого треба голосувати на президентських виборах – Тимошенко чи Порошенко?

Виявляється, програма Петра Олексійовича відрізняється від програми Юлії Володимирівни на “якомусь глибинному, ментальному рівні”, а бізнес-історія Порошенка відрізняється від Тимошенко принципово: він виробляє, не займається посередництвом…

Stolar-Vadym10

Тож нині Столар знову перефарбувався – від регіонала Макєєнка перейшов до Порошенка та “ударівців” – він не тільки балотується до Київради, а й є дотичним до формування списків та кандидатур по мажоритарці від Порошенка.

Ось таке перезавантаження влади! Можна тільки уявити, як Вадим Столар будуватиме “Оболонь, Київ, Україну власними руками” та протидіяти корупції, як говорить сам.

Бо вже нині ж Вадим Столар знову вдається до непрямого підкупу виборців – фарбує паркани, під’їзди, дитячі майданчики. А це означає, що з часів Леоніда Черновецького нічого не змінилося – “технологія гречки” може гарантувати отримання депутатського місця.

Але я голосуватиму проти Столара, тому що хочу бачити люстрацію у дії. Якщо навіть забути про (хоча як можна?!) будівельну аферу, переходи з партії у партію та ще те, про що я не писала…, а говорити про якийсь поверхневий рівень взаємовідносин кандидат-виборець-депутат, то, я переконана, що не може були при владі людина, яка пропонує хабарі, купує голоси, а за два роки переконує, що він – “людина з новим мисленням” та боротиметься з корупцією!

Тетяна Катриченко, «Громада Оболоні», Національне бюро розслідувань України

Министр юстиции Петренко заплатил за совместный чай с мультимиллионером Бахматюком. Фото

Министр юстиции Павел Петренко подтвердил факт встречи с мультимиллионером Олегом Бахматюком в одном из дорогих ресторанов Киева. Напомним, на фотографии, которую сделал свидетель общения министра и олигарха, Петренко и Бахматюк сидят за одним столиком с девочками легкого поведения и что-то активно обсуждают. Снимок был обнародован в соцсетях.

«Встреча была, я с человеком поздоровался. Никаких вопросов, которые относятся к деятельности министерства, не обсуждали, — сообщил чиновник в комментарии „Вестям“. — Был общий счет, я выпил только чай и за него рассчитался — ко мне по этому поводу вопросов нет».

По мнению министра юстиции, против него начали информационную кампанию. Петренко сообщил, что ранее ему и его подчиненным поступали угрозы.

Кстати, стоит учитывать, что холдинг Олега Бахматюка «Укрлендфарминг» задолжал российскому банку более шестисот миллионов долларов. Финучреждение может отобрать имущество бизнесмена в любой момент, и единственное, что может помешать этому — позиция Госрегистрационной службы, которая находится в ведении Минюста коррупционера Петренко.

BahmatukPetrenko1

Павла Петренка заметили в компании олигарха Бахматюка и двух дам. Фото

BahmatukPetrenko2

Министра юстиции Павла Петренко видели в одном из самых дорогих ресторанов Киева в компании украинского олигарха и двоих дам.

Фото, которое сделал один из посетителей и поделился снимком в интернете, — вызвало бурю эмоций и обсуждений. В измене Петренко не обвиняют. Известно, что он не женат. А вот какие вопросы он решал с мультимиллионером Олегом Бахматюком?

Именно холдинг Бахматюка задолжал российскому банку более шестисот миллионов долларов. И теперь в любой момент у бизнесмена могут все отобрать.

Единственное, что может этому помешать — позиция регистрационной госслужбы, которая подчиняется Минюсту, утверждают эксперты.

Сегодня и Бахматюк, и Петренко от комментариев отказываются.

В Минтопэнерго по квоте Тимошенко вернулся жулик Диденко

Didenko1Правительство назначило заместителем министра энергетики и угольной промышленности Игоря Диденко. Диденко получил широкую известность в июле 2001 года, когда был арестован в Германии по обвинению в хищении денег, которые правительство Германии выделило для компенсации»остарбайтерам» (украинским гражданам, угнанным в Германию в годы Второй мировой войны). «Отсидев» три года, был освобожден из-под стражи в 2004 году.

При премьере Юлии Тимошенко в феврале 2008 года Диденко назначен первым заместителем главы правления НАК «Нафтогаз Украины».

После прихода к власти Януковича, в июле 2010 года, Диденко был арестован по обвинению в растрате 11 млрд куб. м природного газа, принадлежавшего компании RosUkrEnergo, связываемой с Дмитрием Фирташем. Топ-менеджера также обвинили в незаконном растаможивании этого газа в феврале-марте 2009 года. Печерский районный суд Киева в сентябре 2011 приговорил Диденко к трем годам лишения свободы условно, после чего он был освобожден из-под стражи в зале суда.

Этим приговором Диденко также запрещено было выполнять организационно-распорядительные и административно-хозяйственные обязательства на предприятиях в организациях и учреждениях всех форм собственности.

Вадим Столар: связи – родителей, беспредел — свой. Расследование

Stolar-Vadym2Яркий представитель беспредельной «элитной тусовки» Вадим Столар на политической арене появился еще в 24 года, когда стал депутатом Киевского облсовета от партии Ющенко «Наша Украина».  С приходом ко власти в 2010 году Виктора Януковича, Столар стал нардепом от партии регионов. Компромата на молодого, но уже проженного политика немало, результаты ОРД МВД говорят сами за себя: причастность к «эксорт-агентствам», «кидание» банков, причастность к «Элита-центру» и другое.

Персону Вадима Столара связывают и с Николаем Азаровым, и с бывшим генеральным прокурором Святославом Пискуном, и с сыном экс-мэра Киева Леонида Черновецкого Степаном, и с другими «сильными мира сего». Да и отец плитика Михаил Столар — герой компроматов и «клубничных» скандалов. Но обо всем по порядку.

Сейчас Вадиму Столару 31 год. За это время он успел не только выучиться на юриста, но и провернуть ряд самостоятельных дел, которые принесли немалые барыши. С тем количеством материалов и компромата, что добыли на него правохранители во время оперативно-разыскной деятельности, да и в результате внегласных расследований, никакие «меценатские» поступки Столару не помогут — ни финансирование музея Шевченка, ни поддержа турникменов (стрит ворк-аут), ни новострой «Музей истории Киева». Правда, сейчас ему помогают связи. Которые уже дают слабину — в 2012 году вновь стать депутатом у Столара не получилось.

Вадим — повелитель шлюх

Есть в Киеве предприниматели еврейского происхождения, далеко не последние по рангу – Яна и Михаил Столары. Они — родители Вадима Столара. Собственно, вот от них пришли к любимому сыну не только коммерческие таланты, но и нужные «завязки». У родителей киевского бизнесмена есть целый ряд коммерческих предприятий, среди них и известная во многих кругах туристическая фирма «Яна». Названа фирма, как нетрудно догадаться, по имени матери Вадима Столара.

Так вот, эта «Яна» обеспечивает турпутевками, как бывшую, так и нынешнюю генпрокурорскую и налоговую братию, в том числе и бывшего генпрокурора Святослава Пискуна. Согласно официальной биографии Вадима Столара, именно он был в те лихие годы (1999—2000) главным менеджером турфирмы «Яна».

У Вадима есть жена Инна Майструк, которая, закончив киевский университет, стала, как и муж, юристом. Инна в лучшие свои годы получила серебряную награду на международному конкурсе красоты «Missis Globe-2003», что проходил в американском городе Палм-Спрингс. Что занятно, на схожем конкурсе «Miss Globe-2003», но проходившем уже в Турции, а не Америке, серебряную награду получила Катя Степичкина. Так вот — обе эти девушки работали некогда в киевском модельном агентстве «Метрополитен», который принадлежит… Столарам!

Модельный бизнес, тот самый, откуда все эти победительницы конкурсов и который держат и курируют Столары, на самом деле, по мнению журналистов, является банальным сутенерством. Девочек модельной внешности поставляют богатым клиентам по так называемой системе эскорт-сервиса.

У собственников модельного бизнеса в наличии целая картотека с именами и фотокарточками красоток, которых можно за определенное вознаграждение выбрать на ночь, имея знакомство со Столарами.
Естественно, жена Вадима Столара Инна телом не торгует. Она — основатель и руководитель юрфирмы «Универсальная юридическая компания». Именно контора Инны решает быстро, но очень дорого вопросы с Генпрокуратурой и налоговой.

Вадим — друг головорезов

Кроме того, у семьи Столаров есть подельник, говоря бизнес-языком, компаньон, имя которого хорошо известно в уголовных и правохранительных кругах. Это разбойник и убийца Вячеслав Фурса (по данным милиции: кличка – «Славик Вышгородский», родился в 1967 году, известен как уголовный авторитет Вышгорода Киевской области, поддерживает тесные контакты с лидерами преступных группировок Черниговской области).

Этот самый «Славик» Фурса начинал свой бизнес с реализации краденых автомобилей. В ноябре 2002, когда прокуратурой рулил еще один друг Столаров — Пискун, во время пьяной драки с несколькими милиционерами из Нежина, Фурса смертельно ранил одного из них. Ничего удивительного, но Фурсе удалось избежать уголовной ответственности. Его адвокаты утверждали на суде, что убийство милиционеров было в пределах необходимой самообороны. Кроме того, оказалось, что «мусора» были вдрызг пьяны. Очень нетипичное признание для правохранителей, если не учитывать, что судят «авторитета с крышей». Давление на судей, как поговаривают, оказывал Пискун лично.

Но вернемся к самому убийце и разбойнику Фурсе. У него со Столаром, как старшим, так и младшим есть целый ряд предприятий «на двоих», среди которых: ООО «Сяйво», ООО «Фудлайн», «Транснациональная компания «Славия», «Лига-М» и «НТЦ Дия». Последняя фирма «прошла» по давальческим операциям на нефтерынке, чем и заработала славу. Работает с «Укртатнефтью». Напомним, что именно «Дия» организовывала с свое время поставку сырой нефти из Российской Федерации на Кременчугский завод, а нефтепродукты оттуда реализовала уже на территории Киевской области по незаконным схемам. Не было для дельцов ничего зазорного и в том, чтоб продавать на заправках бензин А-76 под маркой бензина А-92. В тот период, когда мощные экспортеры Украины не могли получить «возвратку» по НДС, то эта самая фирма «НТЦ Дия» получила возмещение в размере 11 млн грн. При условии того, что реальный экспорт фирмы был в разы меньше. Проверка органов конечно бы обнаружила фиктивные схемы с НДС, да ее не было.

Вадим решит все вопросы

Не только принадлежащая жене Вадима Столара «Универсальная юридическая компания» решиет проблемы с органами. В арсенале Столара есть и благотворительный фонд «Наш выбир». Сам фонд некогда контактировал с иным скандально известным баготворительным фондом – «Профессионал». Используя такое выгодное сотрудничество, Столар и его семья смогли устанавливать льготное налогообложение для нужных предприятий, а также организовывать возврат НДС за определенную сумму или процент.

Кстати говоря, именно через семью Столаров все тот же экс-генпрокурор Пискун вышел в главный бизнес черноморья – одесский бизнес. Еще в начале бурных 1990-х годов, отец Вадима Столара посредством своего подельника Юрия Германа познакомился с теми, кто спустя некторое время станут отцами-основателями компании «Укртанкер». Сейчас эта компания имеет в распоряжении четыре судна бывшего Черноморского морского пароходства. Вадим и Михаил Столары с помощью них могут организовывать поставку в нашу страну товаров посредством морского транспорта, а также и нефтепродуктов.

Шеф «Укртанкера» Тимур Султанов вынужден был обратиться за помощью к своим киевским друзьям и заступникам, потому что министерство транспорта (в году руководства Кабмином Пустовойтенко) загоняло компанию в состав государственного предприятия «Украинская судоходная компания», а сам контракт между ними был ликвидирован приказом Минтранса № 492 от 27.07.2001. И только после вмешательства «людей сверху», тех, кто «крышевал» одесситов, сам приказ был аннулирован.

Вадим «кидает» банки

Спустя какое-то время после того, как прибалтийский бизнесмен Антонов перестал быть владельцем Конверсбанка, главная страница сайта банка сменила дизайн. На ней появились три фотографии с телефонами и суммой с 55 млн евро:

Stolar-Vadym3

Сайт http://www.conversbank.kiev.ua является единственным официальным сайтом банка. Информация, размещенная на этом сайте, официальная, объективная, банк несет за нее ответственность.

На старый домен банка была произведена хакерская атака, в результате которой появилась информация, не соответствующая действительности. Руководство банка обратилось в правоохранительные органы с соответствующим заявлением.

Сам бывший владелец банка Антонов комментировал события так:

— Столар и трое других граждан формируют группу лиц, которые фактически похитили из Конверсбанка деньги, принадлежащие мне, моей семье и банку. Впрочем, как и сам банк. Столар, а также Андрей Стрижак-младший, Рэйнис Тумовс и Вадим Котович – есть у вас такой бизнесмен из Одессы. Все они – наибольшие акционеры банка, действующие менеджеры финучреждения. Они воспользовались ситуацией, которая сложилась вокруг банка Snoras в ноябре прошлого года. Тогда когда правительство Литвы приняло внезапное решение национализировать и объявить банкротом Snoras. В этот момент я со своим партнером находился в Киеве. Мы покупали банк в другой европейской стране.

Для нас это сообщение стало шоком. В этот момент мои друзья и партнеры, господа Тумовс и Стрижак, начали проводить мероприятия по изъятию у меня банка. Они мотивировали это необходимостью защитить банк от меня и моей фамилии. У Столара тогда даже как-то вовремя появилась информация о том, что я объявлен в розыск, а значит, мне необходимо поспешно покинуть вашу страну. Я оставил доверенность и спокойно уехал в Лондон. У меня не было оснований не доверять своим партнерам. После этого начали происходить странные события. Банк был переписан не на моих людей, а на людей, подконтрольных этим гражданам.

Безусловно, ключевую роль в этой истории играет Стрижак, поскольку у Стрижака-старшего достаточно большой в вашей стране административный ресурс. Он – судья Конституционного суда. Роль второго плана отводится господину Столару, поскольку он нардеп от правящей партии и ничего не боится. И вообще, он – бодрый парень. Ну и, собственно, теневые партнеры во всей этой истории – Рэйнис Тумовс и Вадим Котович, которые фактически сейчас управляют бизнесом.

До сих пор бывший Конверсбанк, ныне City Commerce Bank, связывают с народным депутатом-регионалом Вадимом Столаром.

Вадим — гроза лохов-инвесторов

Причастность Вадима Столара к «Элита-Центру» факт, казалось бы неоспоримый. Но экс-регионал упорно продолжает отрицать это. Еще бы, ведь возьмись «менты» — и видел бы Столар только небо в решеточку.

Процитируем заявление одного из оппонентов Столара в ответ на утверджение последнего о непричастности к «Элита-центру»:

— В ходе расследования уголовного дела в отношении причастных к афере группы компаний “Элита-центр”, был установлен факт, что в группу инфестиционно-строительных компаний “Элита-Центр” входили следующие юридические лица: ООО “Компания “Элита-Стройинвест“, ООО “НИЦ “Прогресс“, ООО “БМУ “Химстрой“, ООО “Марс-1“, ООО “АБФ“, ООО “Интерпроект”.

Указанный факт также отражен в материалах судебных дел по предварительному рассмотрению уголовного дела в отношении обвиняемых в афере, и, в частности, в постановлении Печерского районного суда г. Киева N1-923/11 от 25.11.2011р ., размещенном на официальном сайте “Единого государственного реестра судебных решений”. В указанном постановлении суда излагается и тот факт, что именно от имени вышеуказанных юридических лиц заключались фиктивные договоры о долевом участии в строительстве.

Согласно Выписки из Единого государственного реестра юридических лиц и физических лиц-предпринимателей серия АА N978857, одним из учредителей ООО “Компания “Элита-Стройинвест” является Столар Вадим Михайлович. Вторым учредителем (физическим лицом) ООО “Компания “Элита-Стройинвест” является Александр Волконский, который находится в тюрьме по обвинению в аферах в строительстве.

Даем еще одну цитату:

По данным следствия и показаниям Андрея Терентьева, г-н Столар даже передал г-ну Шестаку, одному из организаторов аферы, $1 млн. наличными. Но пока непонятно, за что и как. Но такая сумма фигурирует в материалах дела, – рассказывал один из пострадавших от аферы, просивший не называть своего имени.

ООО Компания «Элита-Центр» обналичивало деньги, в основном, через три фирмы: Торговый дом «Возрождение» (код 32916238), ООО «Пал Плюс» (код 31351485) и ООО Промоутерская Компания «Элит-Боксинг» (код 33831407), в которых одним из учредителей был все тот же Вадим Столар. Вторым учредителем числился Степан Черновецкий, сын мэра-космонавта.

Шестого июля 2012 года в Подольском суде Киева состоялся резонансный процесс по организаторам нашумевшей жилищной аферы «Элита-Центра», в следствии одному из ее руководителей Александру Шахову-Волконскому и одному из топ-менеджеров Андрею Терентьеву грозило тюремное заключение. Как сообщали СМИ, за свободу Волконского следователям предлагали $300 тыс. Вадим Столар фигурировал в суде в качестве свидетеля. В результате, уже 16 июля посадили только Волконского, Столара же «отмазал» все тот же Пискун — экс-генпрокурор Украины.

Вадим — тот еще лох

В разгар предвыборной гонки 2012 года сопернико по 217 округу (Оболонь) Столара Денис Силантьев распространил такую листовку:

Столар Вадим Михайлович, 30 лет. Член Партии регионов. С апреля 2010 г. — депутат Верховной Рады от Партии регионов, хотя тщательно скрывает этот факт. За два с половиной года в парламенте не внёс ни одного законопроекта или поправки. Наиболее яркий факт парламентской «работы» — участие в избиении народного депутата от БЮТ Владимира Бондаренко 16 декабря 2011 г. совместно с двумя другими регионалами. Близкий друг Леонида Черновецкого. Активный член пресловутой «молодой команды» «Лёни-Космоса», которая отметилась масштабным хищением имущества киевской общины. Наиболее известный факт биографии — Столар является одним из соучредителей компании «Элита-Центр», которая оставила сотни киевлян без денег и без жилья. Другой основатель Александр Волконский находится в тюрьме. Столара от внимания правоохранителей защищает депутатский мандат, который он очень хочет получить снова. Об этом свидетельствуют масштабные работы по «стимулированию» электората.

Стола подал в суд — и… проиграл! Иногда все же казусы случаются.

— Кандидат Александр Бригинец, которые имеет лицензию на оппозиционность, выданную 9 партиями, сегодня больше всех критикует меня и кандидата от 10-й политической силы, от которой он тоже хотел получить лицензию, но не сложилось, – писал Силантьев. – При этом у данного “оппозиционера” напрочь отсутствует критика действий кандидата от ПР Столара, который сейчас тотально “стимулирует” избирателей. Наоборот – Бригинец публикуется в его газете.

Самой заметной кампанией в 217-м округе на Оболони была агитация именно за Вадима Столара. Люди, на одежде которых было написано «Вадим Столар», красили заборы, шпаклевали подъезды, латали дыры во дворах. Столар старался не афишировать связь с партией регионов (с 2010 года он входит в ее парламентскую фракцию). Не говорил он и о своем бизнесе.

Большинству киевлян его имя стало известно благодаря одной из самых скандальных строек в городе. Работы над зданием возле метро «Театральная» по ул. Богдана Хмельницкого, 7, грозили обрушить вход в подземку.

После шквала протестов Столар и его бизнес-партнер Вагиф Алиев подарили здание мэрии, которая создала там Музей Киева. Но избиратели запомнили проект. Против Столара играла также дружба с сыном Леонида Черновецкого, Степаном. Результат: округ вчистую выиграл Александр Бригинец – депутат горсовета от «Батьківщини», в прошлом музыкальный продюсер телеканала O-TV, поэт и прозаик, – пишет о проиграше Столара «Форбс».

В качестве итогов, хотелось бы спросить у прокуроров, милиционеров, почетного главы партии регионов Виктора Януковича — если столько компромата на Солара у журналистов, то сколько же у правохранителей? Не пора ли закрывать лавочку Столара и Ко?

Виталина Захарченко, Национальное бюро расследований Украины

Спрут Коломойського, або рейдерське захоплення України

Kolomoyskiy3Останні кілька років з епохи Сім’ї були для Ігоря Коломойського не вельми успішними. Він очолював список тих, чиє майно клан Януковича збирався перерозподілити на свою користь. Щоденною турботою Ігоря Валерійовича було не те, як примножити, а те, як зберегти. І, слід сказати, вберегти вдалося далеко не все.

Але разом з революцією різко змінилася і доля женевського українця. Більше того: перед Коломойським відкрилися перспективи не лише економічного, а й політичного характеру. Власне, за підсумками року ми з однаковою вірогідністю можемо побачити його або на чолі списку найбагатших, або ж … у кріслі прем’єр-міністра.

«Ворог Путіна»

На початку березня світ мав нагоду спостерігати рідкісне і повчальне видовище: російський президент Володимир Путін вступив у публічний обмін випадами з українським олігархом Ігорем Коломойським. Пристрасті досягнули точки кипіння і вилилися у базарну лайку.

Призначений губернатором Дніпропетровської області, Коломойський вже наступного дня після того, як заступив на посаду, назвав Путіна шизофреником. «Він повністю неадекватний, повністю збожеволів», — пояснив олігарх.

У відповідь Путін зірвався і публічно обізвав Коломойського «прохвостом», і не тільки. «Он элементарный проходимец, несколько лет назад даже нашего олигарха Абрамовича кинул», — роздратовано заявив президент РФ.

 В.В. Путин о проходимце И. Коломойском

В умовах постреволюційної України і окупації Криму російськими військами ця сварка президента із олігархом отримала шалений резонанс. Рейтинг Коломойського підскочив вгору, перетворивши новопризначеного губернатора Дніпропетровщини ледь не в національного героя.

«Я думаю, що сьогодні діяльність Ігоря Коломойського викликає, з одного боку, захоплення частини українських громадян, тому що він єдиний олігарх, який неприховано діє всупереч московській інтервенції. Більше того – він матеріально заохочує патріотів України та військових для того, щоб вони чинили опір. З іншого боку, це несе серйозну небезпеку для його бізнесу, оскільки у нього є частина банківського капіталу в Росії і в Криму. Путін прямо сказав, що ті кримчани, які брали кредити в «ПриватБанку», можуть їх не повертати. Фактично, сьогодні триває персональна війна між Путіним і Коломойським, причому війна на фізичне знищення. Відомо, що кілька місяців тому Коломойський найняв особисту охорону з числа ізраїльських фахівців, тому що Путін, я думаю, вже дав вказівку на фізичне знищення Коломойського, і зараз шукають шляхи, як до нього можна ближче підібратися», — вважає політтехнолог Тарас Березовець.

Не те щоб Коломойського дуже любили в Україні, однак особистий ворог Путіна – це сьогодні дорогого вартує. Окрім того, дніпропетровський олігарх продемонстрував надзвичайну активність та ефективність на посаді губернатора. Особливо це кидалося у вічі на фоні безпорадності центральної влади, здатність якої протистояти російській агресії виявилася приблизно такою ж, як здатність імпотента грати у порнофільмах.

Коломойський практично негайно ліквідував усі сепаратистські рухи в Дніпропетровській області, заснував батальйон спецназу «Дніпро» для захисту України від зовнішньої агресії, а також оголосив винагороди за здачу сепаратистів та їх зброї. А на додачу Коломойський за власний рахунок заправив пальним українські війська. Проукраїнська частина суспільства заходилася в оваціях.

Як не парадоксально, але такий стрибкоподібний ріст популярності – це те, що об’єднує Коломойського з Путіним, рейтинг якого в російському суспільстві сягнув захмарних висот після окупації Криму. Однак, як і завжди, диявол ховається в деталях.

Ейфорія, викликана епатажними кроками Коломойського, невдовзі мине – так само, як неминуче розвіється угар ура-патріотизму в Росії. І тоді перед очима українського суспільства постане гігантський спрут, народження якого Україна проспала. Так само, як і Росія проспала народження свого.

Більше того: а чи не розіграна партія публічної війни між Путіним і Коломойським виключно для лохів по той бік телевізора? Чи навіть більше: а чи впевнені ми в тому, що Володимир Володимирович аж так сильно посварився з Ігорем Валерійовичем, що ніколи не помиряться? Звісно, ні. Бо інтереси завжди більші за людей. Тим паче – інтереси таких людей.

«Заробити понад усе»

Не варто вважати, що Ігор Коломойський альтруїст, безоглядно патріотичний і готовий пожертвувати усім заради України. Перш за все він бізнесмен, єдиними ідеалами якого є відсоток прибутку і отриманий зиск. І точно так само він розраховує отримати своє як з політичної ситуації, так і зі свого несподіваного росту популярності. Більше того — вже отримує.

Наприклад, захоплення патріотизмом Коломойського нівелюється тим фактом, що, заправивши БТРи української армії пальним, олігарх отримав у якості винагороди тендери на постачання пального Збройним Силам на суму 188 млн грн. Торги, проведені за неконкурентною процедурою закупівлі у одного учасника, виграло ПАТ «Укртатнафта» Коломойського. Але це була лише перша ластівка. Апетит приходить під час їжі. І спрут взявся за інші «операції».

Коломойський, відомий своїм талантом вибудовувати монополії в різних галузях, на ринку палива зійшовся лоб в лоб з іншим олігархом Ігорем Єремєєвим. Вони обоє непогано заробляють на державних закупівлях: компанії Єремєєва постачають пальне «Укрзалізниці» (у 2013 р. – на суму більш ніж 2 млрд грн., а у 2014 р. за результатами тендеру ця сума становитиме 2,6 млрд грн.), а компанія «Аваст» Коломойського обслуговує більше сотні органів державної влади.

Конфлікт олігархів розгорівся через технічну нафту, якою заповнені нафтопроводи «Укртранснафти» — державної компанії, яка, проте, контролюється Коломойським через топ-менджера Олександра Лазорко. Єремєєв звинувачує дніпропетровського губернатора в спробах викачати технічну нафту з нафтопроводу, замінивши водним або азотно-водним розчином, та переробити на паливо на єдиному працюючому українському НПЗ – Кременчуцькому. Який належить, звісно ж, Коломойському. Останній же аналогічні звинувачення в своїх ЗМІ кидає на адресу Єремеєва.

Зиск цієї суперечки полягає у різниці між балансовою вартістю технічної нафти (700-800 грн за тону) і її нинішньою ринковою вартістю (близько 750 дол за тону). Тобто мова йде про мільярди гривень прибутку.

Єремєєв здатен протистояти Коломойському тільки тому, що контролює у парламенті депутатську групу «Суверенна європейська Україна» з 36 депутатів, без якої провладним фракціям буде непросто ухвалювати рішення через брак голосів. Але, враховуючи звичку Коломойського інвестувати у політику і політиків, з часом дніпропетровський губернатор зможе нівелювати значення «золотої акції» Єремєєва.

Коломойський наступає на усіх фронтах, прагнучи відігратися за кілька років перебування в обороні. Але війна з Сім’єю продемонструвала, наскільки масштабним є вплив олігарха на справи в Україні. Наприклад, штучне банкрутство його авіакомпанії «Аеросвіт» на початку 2013 року супроводжувалося скасуваннями десятків рейсів, сотні пасажирів застрягли в аеропортах, серйозних втрат зазнали туроператори. У «Аеросвіту» справді були фінансові труднощі, однак існує інформація про те, що Коломойський банкрутував компанію лише для того, щоб на ринку монополістом лишити компанію «Міжнародні авіалінії України» — яку таємно викупив у конкурентів. За іншою версією, Коломойський знищив свою авіакомпанію для того, щоб вона не дісталася структурам Олександра Януковича, які намагалися здійснити рейдерське захоплення «Аеросвіту». Таким чином олігарх продемонстрував владі, що здатен створити проблеми навіть всесильній Сім’ї на піку її могутності.

Ще більший вплив на фінансову систему України Коломойський має через «ПриватБанк». Цей банк – найбільший в країні, він займає близько 17% ринку банківських послуг, має найбільшу мережу відділень та банкоматів і обслуговує зарплатні проекти багатьох державних установ. У «ПриватБанку» зберігають свої заощадження більше 40% українських вкладників.

Під час протистояння Коломойського з кланом Януковича (якраз в період банкрутства «Аеросвіту») ходили чутки, що олігарх погрожував обвалити курс гривні або навіть завести фінансову систему країни до колапсу – наприклад, просто закривши всі відділення свого банку чи припинивши обслуговування банкоматів. Уявлення про можливі наслідки цього кроку може дати ситуація в Криму, де «ПриватБанк» припинив свою роботу. На півострові клієнтами банку були 300 тис чоловік, і закриття відділень призвело до кілометрових черг та справжньої паніки серед клієнтів.

Президент Асоціації українських банків Олександр Сугоняко не сумнівається, що Коломойський здатен при бажанні обвалити фінансову систему України шляхом припинення чи призупинення роботи «ПриватБанку». «Це цілком реально», — сказав він. «Наслідки (для фінансової системи) будуть критичними, тому що потрібен час на те, щоб це все налагодити», — пояснює Сугоняко.

Навряд чи варто сумніватися в тому, що зі зростанням впливу Коломойського ростиме і вплив «ПриватБанку». Дніпропетровський губернатор вже почав збирати вершки зі своєї патріотичної позиції: на початку квітня Нацбанк видав банку Коломойського 9 млрд грн. на підтримку ліквідності та перекриття відтоку депозитів. Це майже половина із загальної суми виділених усім банкам грошей (21,5 млрд грн.). Більше того: подейкують, що в останні дні урядування Азарова між Коломойським та Арбузовим відбулася розмова приблизно такого змісту: «А чому б не виділити 5 млрд. гривень допомоги «Приватбанку» в обмін на гарантію недоторканості з боку радикалів Майдану?». Чим ця історія закінчилася – знає Сергій Геннадійович та Ігор Валерієвич.

Іншим засобом впливу Коломойського є його медіахолдінг «1+1 Media». Холдинг контролює телеканали «1+1», «2+2», «ТЕТ», «ПлюсПлюс», «1+1 International», «Уніан ТБ» та «Бігуді», а також інформаційно-новинні портали ТСН.ua, Уніан, Главред.info, інтернет-сайти «Телекритика» та «Дуся». Маючи потужні засоби впливу на широку телеаудиторію, Коломойський здатен формувати практично будь-який інформаційний фон важливих для себе подій.

Також Коломойський відомий тим, що часто і щедро інвестує в українську політику та політиків. Причому, що називається, прагне розкладати яйця в різні кошики. Це дозволяє йому мінімалізувати втрати, гарантуючи собі збереження впливу на ухвалення рішень в органах центральної влади.

Наприклад, хоч ВО «Свобода» і заперечує існування стосунків з дніпропетровським олігархом, але є й інша інформація. Зокрема про те, що людина Коломойського Ігор Палиця (тепер губернатор Одещини) підтримує стосунки з кримінальним авторитетом Ігорем Дідухом («Мордою»), який, у свою чергу, пов’язаний з народним депутатом «Свободи» Ігорем Кривецьким.

За інформацією «Главкому», навесні цього року дніпропетровський губернатор вів переговори з донецьким олігархом Ринатом Ахметовим на предмет купівлі того, що лишилося від партії регіонів. У якості альтернативного варіанту Коломойський пропонував Ахметову фінансувати розкрутку «младорегіоналів» під парламентські вибори (Олександр Вілкул, Микола Левченко та ін.) на паях – 50 на 50. Втім, поки їх фінансує сам Ринат Леонідович. Але в те, що Коломойський може стати власником партійного проекту на Сході України, вірять в найвпливовіших кабінетах країни.

«Володар Півдня та Сходу»

Сукупність цих всіх засобів дає Коломойському можливість розвивати свою експансію з Дніпропетровщини у інші регіони. 6 травня губернатором Одещини став вже згаданий Ігор Палиця – давній соратник Коломойського. Попередній керівник ОДА Володимир Немировський втратив посаду після одеського побоїща, яке сталося 2 квітня, коли внаслідок сутичок проукраїнських демонстрантів з сепаратистами та пожежі в Будинку профспілок загинуло майже півсотні людей, а більше двохсот отримали поранення. Призначення Палиці засвідчило не тільки безпорадність центральної влади на фоні ефективності Коломойського, але й успішну реалізацію планів олігарха з отримання контролю над стратегічно важливою областю – з її портами, митницею, Одеським припортовим заводом, який Коломойський намагався купити ще у 2009 р., а також Одеським НПЗ (його Коломойський намагався купити у 2011р.), що зостався без господаря після втечі попереднього власника Сергія Курченка.

Палиця багато років працював головою правління компанії Коломойського ВАТ «Укрнафта», доки у 2007 р. не потрапив до парламенту за списком НУ-НС, а потім у 2012 р. переобрався у мажоритарному окрузі на Волині як безпартійний. Голосування Палиці у парламенті засвідчили готовність Коломойського до компромісів з владою: він послідовно підтримував призначення уряду Азарова, ратифікацію Харківських угод (які продовжили термін перебування Чорноморського флоту РФ у Криму в обмін на знижку на газ) та ухвалення «мовного закону» Ківалова-Колесніченка.

Але Дніпропетровською та Одеською областями амбіції Ігоря Коломойського не обмежуються. Олігарх вже висловив готовність взяти під своє крило і Донеччину. І це лише початок. 11 травня Коломойський планує провести з’їзд представників територіальних громад Донецької, Луганської, Дніпропетровської, Запорізької, Харківської, Херсонської, Одеської та Миколаївської областей. З цією метою він заснував Міжобласну раду територіальних громад Південного Сходу. «Представники областей обговорять питання захисту права українців на вільне волевиявлення та розглянуть можливість зміни адміністративних кордонів», — йдеться у повідомленні прес-служби Дніпропетровської ОДА.

Таким чином, апетити Коломойського виросли вже ледь не до всієї Лівобережної України. Спрут продовжує охоплювати все більше й більше, доки увага усієї України прикута до східного кордону. По суті, Коломойський здійснює приблизно те ж саме, що й Путін у Криму – повзучу окупацію. Різниця лише в методах та рівні публічності. Користуючись термінологією сучасного бізнесу – олігарх здійснює рейдерський захват України.

І коли настане мир, вже після президентських виборів, хто б не очолив державу, він буде змушений домовлятися з Коломойським. Чи навіть не так – він буде змушений слухати людину, котра має під контролем пів країни. А чого захоче ця людина – грошей чи влади, чи й того, і іншого? Ігор Валерійович думає….

Олексій Бик, Національне бюро розслідувань України

Охорона Тимошенко напала на журналіста Данила Мокрика. Відео

zviln-Ulyu1На журналіста інтернет-видання Zaxid.net Данила Мокрика напала охорона Юлії Тимошенко та її особистий фотограф Олександр Прокопенко.

Конфлікт відбувся 2 травня 2014 року у місті Золочеві (Львівська обл.) під час зустрічі кандидата у президенти Тимошенко із виборцями. Журналіст Данило Мокрик висвітлював перебіг мітингу.

За версією, яку він виклав у своєму блозі та яку підтверджує відео очевидців, він після того, як учасники акції вирвали з рук літнього чоловіка плакат з надписом «Тимошенко — політична пенсія», почав ставити запитання учасникам інциденту та фіксував це на смартфон. При цьому він тримав на видному місці посвідчення журналіста.

  Конфлікт на мітингу ЮВТ у м. Золочів 2 травня 2014 року

Фотограф Олександр Прокопенко з пулу Тимошенко намагався завадити зйомці, вирвав картку із рук журналіста і почав кричати: «Це фальшиве посвідчення». Коли Данило Мокрик попросив його представитися, він вирвав смартфон із його рук.

«Повернути посвідчення і техніку вдалося лише завдяки втручанню людей навколо. Після того, як я наполіг на втручанні працівників міліції у ситуацію, я дізнався, що йдеться про Прокопенка», — розповів журналіст.

Журналіст написав заяву в міліцію про перешкоджання журналістській діяльності.

Після цього у Мокрика відбулася телефонна розмова з Тимошенко, яка вибачилася за «поведінку члена своєї команди» і з самим Прокопенком, “який також вибачився, пояснив свої дії емоціями, і спробував переконати мене забрати заяву з міліції, — повідомив журналіст у своєму блозі.

Блог журналіста із версією інциденту був опублікований у виданні Zaxid.net. Однак невдовзі цей текст із загального доступу зник — наразі ознайомитися із цим записом можуть лише користувачі за окремим гіперлінком.

Після вилучення блогу з сайту Мокрик вирішив звільнитись. Про рішення звільнитися з редакції Zaxid.net заявив також його колега Богдан Головко.

Своє рішення він назвав добровільним і пов’язаним із певними розбіжностями у поглядах з керівництвом сайту і корпорації щодо висвітлення згаданого конфлікту.

«Вважаю, що з моєї сторони неетично буде вдаватися в подробиці ситуації, виносити їх на загал. Тому я вирішив залишити сайт», — заявив Головко.



Close
Приєднуйтесь!
Читайте нас у соцмережах: