Останнім часом візитери в лоно міністерства економіки з жахом розповідають автору, що там завівся Антон Яценко. Мовляв, Яценко розвів діяльність з намаганням замкнути на себе всі контакти нового міністра, аргументуючи свої права тим, що міністр — ставленик лівих сил, а він — «смотрящій» за міністром від тих самих лівих сил, конкретно від Олександра Ткаченка, свого давнього партнера по Тендерній палаті.

Отже, сірим кардиналом міністерства намагається стати депутат-бютівець Антон Яценко, відомий, як хрещений батько тендерної палати.

Нагадаємо історію карколомного злету відомого «спеціаліста по хитромудрим схемам». Яценко прославився і збагатів на тендерних закупівлях. Він створив таку систему, коли сотні створених ним фірм, мов павутина, обплутали весь механізм державних закупівель. За будь-яку послугу, документ, висновок експерта, допущення до торгів чи розміщення інформації про закупки треба було платити грубі гроші на рахунки приватних фірм. Засновниками цих фірм-паразитів, особливо в перші роки, були батько Антона Яценка, його мати, дружина, сестра, чоловік сестри Яценка, його сусід, родичі сусіда тощо.

Згодом родичі та друзі Яценка утворили СГО «Тендерна палата України», яка начебто виконувала функції суспільного контролю над порядком в держзакупівлях. І нарешті в середині 2005 року Верховна Рада завдяки, зокрема, Василю Цушку, в законі закріпила схему, створену Антоном Яценком.

Скасований цей закон був лише в 2008 році. Експерти підрахували, що за цей час приватні фірми-паразити всмоктали в себе близько 2 мільярдів доларів.

Хоча з юридичного боку синдикат Яценка діяв законно, у пресі він отримав стійку неофіційну назву – «тендерна мафія». Адже трималася павутина Яценка лише на матеріальному зацікавленні впливових представників всіх без винятку політичних сил. Яценко дружив з усіма.

Хоча останні роки він вважався бютівцем і старанно поповнював своїми схемами партійну касу. Щоправда в 2009-тому, після скасування тендерного закону справи Яценка пішли набагато гірше, тим паче, він не зміг знайти спільну мову з міністром економіки Богданом Данилишиним.

Намагався він реалізувати одну схемку через Державну податкову інспекцію (ідея була збирати побори з підприємців, що здають електронну звітність), однак вона накрилася через вчасну реакцію журналістів.

Тепер влада помінялася і здавалось би Яценку зовсім кінець. Але його шахрайська зірка вперто не бажає зникати з небосхилу…

За матеріалами газети “Левый Берег“, автор Тетяна Чорновіл