Архив рубрики: ‘Чернявський Дмитро’

Дмитрий Леонидович Чернявский: оффшорный бизнес украинского чиновника

Chernyavskyi Dmitro1

“Так, похоже они зашевелились… ” — именно этой фразой героя из популярного фильма можно описать состояние нашего героя и его близкого окружения.

Публикации относительно махинаций Дмитрия Леонидовича Чернявского и его «Авроры» с инвалидными колясками вызвали как и широкий резонанс, так и пристальное внимание украинской общественности, сообщает Национальное бюро расследований Украины.

Равно как и его желание скрыть от общественности этот неприглядный факт, путем размещения в Сети т.н. «мусорной информации»: ради интереса задайте поиск в том же Гугле по ключевым словам «Чернявский Стефанский» — и убедитесь глубине того креатива, который был извлечен на поверхность его верными (покамест) сотрудниками.

По той простой причине, что ряды этих самых сотрудников тают, как сосульки в солнечный день. Ибо не доверяет теперь Дмитрий Леонидович Чернявский более никому.  Учитывая, что длительное время личность нашего героя оставалась в тени, материалов в СМИ было немного.

В глаза бросалась разве что красивая по форме и содержанию статья на сайте Компромат.Ру — «Организатор крупных финансовых сделок присматривается к российскому рынку», что безусловно выдавало согласованный с нашим героем её характер. Еще бы! На таком сайте и такая (не побоимся этого слова) похвала! Акула! Титан! Прямо-таки Ричард Гир!  Тем не менее, все его темные делишки не играли особой роли, до тех самых пор, пока Дмитрий Леонидович не засветился в поле зрения украинских силовых структур. И немудрено, слишком большие деньги начали прилипать к его рукам, и рукам его больших покровителей. Это и Артек (Павленко), и инвалиды (Денисова), ну и незабвенный «Олимпийский», который, по мановению ока оброс посредническими структурами, уже получившие бюджетные средства.

Ниже представлен перечень оффшорных предприятий, к которым имеет прямое отношение наш герой: слева номер клиента, справа — наименование фирмы, которая была открыта по поручению клиента, и которая соответственно обслуживается тем самым холдингом Аврора, принадлежащему господину Чернявскому. Соответствие номера клиента ФИО и контактные телефоны оных не публикуем по той причине, что в этом перечне есть весьма уважаемые люди, и появление их реквизитов в публичном доступе в Сети весьма бы их огорчило 
</p>
				</div>

				<div class= Рубрики Чернявський Дмитро Теги: , , , , Коментарі Вимкнено до Дмитрий Леонидович Чернявский: оффшорный бизнес украинского чиновника

Чернявский Дмитрий Леонидович & инвалиды: как украсть миллион

Сижу и думаю, а ведь права была она — эта милая старушка Шапокляк. А вот Чебурашка и Гена — лохи, не слушали ее! Поэтому в мультике для них все хорошо закончилось. А вот в нашей жизни так не бывает. И очень-очень часто философия старушки Шапокляк имеет право быть. Потому как чем больше стараешься помочь, тем хуже для тебя. Альтруизм нынче не приветствуется. Филантропия тем более – звук пустой. И часто так бывает, что внутренние убеждения, моральные законы и прочие благие принципы не имеют силы во внешнем мире и направляются против тебя. Грустно, но факт.

Началась эта история не так давно. 11 ноября сего года и.о. главы СБУ Валентин Наливайченко через СМИ заявил о том, что «Служба безопасности Украины обнаружила и задокументировала факт разворовывания чиновниками Министерства труда и социальной политики бюджетных денег на сумму 60 млн. гривен».

По словам Наливайченко, злоупотребление обнаружено в сфере закупок инвалидных колясок. «СБУ разоблачен преступный механизм разворовывания бюджетных денег во время закупки инвалидных тележек на 60 млн. гривен в этом году», — сказал Наливайченко. «На каждой тележке с каждого инвалида разворовывается 2 тысячи гривен», — прибавил он. При этом Наливайченко призвал все общественные организации, которые работают с инвалидами, сообщить о фактах нарушения прав инвалидов для привлечения к ответственности высокопоставленных должностных лиц. Читая вышеприведенный документ, становится понятным, по какому поводу возмущался Валентин Александрович, не понятно только насчет махинаций с указанными колясками, и что кроется за «оказанием юридических услуг» Фонду защиты инвалидов Украины. А все просто – деньги. И не просто деньги, а БОЛЬШИЕ ДЕНЬГИ.

Как их взять? Вопрос смешной, когда за дело берутся профессионалы, в нашем случае в лице Стефанского и Затирко. Люди Дмитрия Чернявского провели достойную похвалы работу – собрали интересующие шефа данные с тщательностью, которой бы и матерые контрразведчики позавидовали бы.  Вот потому-то и получается, что из возвращенной суммы в 400 миллионов гривней инвалиды отдадут 100 миллионов, которые раздербанят между собой – а) юридическая компания – то бишь Дмитрий Леонидович Чернявский, Министерство – сами знаете кто, ну и фонду защиты инвалидов тоже немалая копейка перепадет. Откаты – понятие международное. А наказуемость – она в воздухе висит, и над человеком, который делится с людьми заинтересованными – никогда не воплотиться в виде угрозы.

А начиналось все скушно и обыденно. Вначале для Дмитрия Леонидовича была подготовлена справка и к этой справке «юридическое заключение». Далее были просчитаны риски, которые неизбежно случаются в коммерческой деятельности, хотя-бы и таких сурьезных ребят. Ну а чтобы играть наверняка, заручились поддержкой госпожи Денисовой, которая, как министр и должна была опекать инвалидов. И завертелось… Как и было указано в п1 — «Признати рішенням суду недійсними діючі тендери на закупівлю інвалідних колясок, палиць, милиць і іншою продукції для інвалідів» — в ход пошел судебный иск.

Кроме того, госпожу министра атаковали производители колясок, которые якобы ночей не спали, думали как помочь инвалидам. Разумеется, в иные времена госпожа министр Денисова отмахнулась бы от подобных писулек, как от назойливых мух. Но тут все было несколько иначе, в воздухе пахло большими деньгами, и, соответственно, решение было принято самое что ни на есть положительное. Особенно, если фирма «Спецтехресурс» уже светилась, как бордель на приисках во время получки, но не в делах колясочных, а в статистах юридических, где согласно планов Чернявского должна победить ООО «Правовая позиция» — см фото.

Вот тут то и родились (как по мановению волшебной палочки), приказ Минтруда «Деякі питання придбання технічних та інших засобів реабілітації» — за подписью первого замминистра Розенко, и второй приказ — «Фонду соціального захисту інвалідів визначити підприємства-виконавців державного замовлення на виготовлення, поставку, ремонт та технічне обслуговування технічних та інших засобів реабілітації усіх форм власності та укласти з ними відповідні договори.» — уже за подписью нашей любимой и уважаемой Людмилы Леонтьевны Денисовой. Стоит ли говорить, что Фонд социальной защиты инвалидов был в теме как по делам юридическим, так и по делам колясочным? Думаю что не стоит — и так все очевидно.

И нам, и читателям, и, надеюсь следователям, которые будут распутывать этот мерзкий клубок. Осталось дело за малым — посчитать барыши.  А действительно, сколько можно наварить на инвалидных колясках, и, соответственно на инвалидах? Какова ж рентабельность? Вы не поверите, но местами рентабельность инвалидов для нечистоплотных дельцов вроде Чернявского и продажных чинуш — Денисовой со товарищи, достигала тех еще высот! То есть, рентабельность инвалидов — в самом прямом смысле составила где 336%, где 235%, ну а где и совсем мелочь — 90%. В принципе точные цифры не помешают, чтобы читатели смогли самостоятельно посчитать, кто как и сколько на этом заработал… Памятуя разделение — министерству — 20%, юридической компании 60%, ну и «фонду защиты инвалидов» — 20%.

Так сказать, курочка по зернышку… Детишкам на молочишко, вернее, на лексусы.

Национальное бюро расследований Украины

ОРДА ЗІ СХОДУ Або Російські рейдери і українська міліція

До останнього часу випадки рейдерства в Україні були одиничними – вітчизняні рейдери, використовуючи російський досвід, несміливо і зазвичай неуспішно намагалися грати у цю прибуткову та ризиковану гру. „Найкрутішою” спробою рейдерства була історія із намаганням захопити компанію „Укррічфлот”. Цю історію пов’язували з ім’ям Віктора Пінчука. „Укррічфлот” вистояв. Були випадки із захопленням кількох „обленерго” – теж безуспішні.

Зараз на „ринок” українського рейдерства приходить інтернаціональний махінатор у цій сфері – російський „бізнесмен” з донецьким корінням Дмитро Чернявський. Усього 35 років від нарождення, однак є претендентом до списку мільярдерів. Особа малопублічна, „засвічена” лише участю в аукціоні з купівлі „Криворіжсталі”. Часто друкується в економічних видання Росії та України – якраз як фахівець із рейдерства. Відомо, що Чернявський має прямі виходи на московську владу (не виключено, що на самого Лужкова), завдяки чому і має „дах” для своїх рейдерських схем. В Україні наразі він промацує грунт. Але в разі успіху ніхто уже не зможе бути спокійним за свою власність.

Для першої спроби „Чернявський і партнери” (так називається одна з його фірм) обрали скромний і непримітний кранобудівний завод „Стріла” у Броварах, поруч із Києвом. Особливої цінності, як об’єкт бізнесу, завод не представляє. Старий завод, вітчизняний виробник. Проте завдяки директору та власнику найбільшого пакету акцій (близько 60%) – Анатолію Ющуку – завод вижив і до останнього часу давав робочі місця сотням броварчан. Рейдерів однак завод у „чистому вигляді” – як виробництво – навряд чи цікавить. Для них „Стріла” – це велетенська територія поблизу столиці. Отже, земля, отже – великі гроші. Мільйони доларів прибутку при мінімумі зусиль і капіталовкладень. Врешті, на прикладі „Стріли” українські бізнесмени можуть вивчити, що їх чекає найближчим часом, якщо рейдерство Чернявського увінчається успіхом.

Схема, застосована до „Стріли”, новизною не дивує. Спершу рейдери, користуючись „непідкупністю” українських судів, подають якусь абсурдну заяву від власника однієї акції, скажімо, у Городоцькому суді Львівської області. Там суддя виносить рішення відсторонити директора від займаної посади. І якийсь суддя чергового райсуду видає нову ухвалу – допустити до робочого місця нового директора, а старому навпаки заборонити вчиняти будь-які дії. Для певності рейдери наймають „спецкоманду” – кількадесят молодих тренованих людей специфічної зовнішності, яких з середини 90-х уже ніхто й не помічав групами. З цього місця починається захват. Як правило, рейдери проплачують енну суму міліції – за невтручання. Найдешевше оцінюються послуги державного виконавця із управління юстиції – він повинен тільки зачитати ухвалу суду. У випадку зі „Стрілою” рейдери у порівнянні з російськими цінами вирішили серйозно зекономити. Уранці 25 липня 50 озброєних і обмундированих для проведення спец операцій молодчиків напали на 7 охоронців заводу „стріла”. Намагалися не завдавати видимих тілесних ушкоджень, проте використовували сльозогінний газ. Першим ділом рейдери захопили адмінкорпус, де знаходяться усі документи. Зазвичай після захоплення рейдери знищують або підроблюють документи, щоб унеможливити юридичне повернення майна законним власникам. У випадку зі „Стрілою” рейдери першим ділом захопили кабінети директора, фін. директора та бухгалтерію. Двері розбивали кувалдою.

На цьому перший і найголовніший в українських умовах етап захоплення зроблено. Рейдери у вигіднішій ситуації. Тепер законні власники вже повинні доводити, що вони власники. І навіть якщо це вдасться, гарантій повернення майна – жодних.

Група захоплення між тим починає готуватися до оборони. На завод нікого не пускають. Обладнання нищать. По периметру заводу споруджують додаткові укріплення. Підприємство уже не національний виробник, а фортеця, захоплена капіталом іншої держави.

Що залишається робити потерпілим? Написати заяви у міліцію? Смішно. Міліція – у даному випадку Броварський міськвідділ ГУ МВС у Київській області – жодних ознак злочину не побачили. Правоохоронців уже „аргументували” рейдери. Залишається судитись, як і порадили міліціянти. Навіть приклад навели: якщо раптом Ви повернулись із відпустки і побачили в своїй квартирі циганський табір, який зустрів вас лайкою, ні в якому випадку не ламайте дверей – йдіть до суду! „Особисто я б так і зробив – до суду, якщо не допоможе – до прокуратури”, – порадив голова Броварського ГУ МВС Сергій Семикоп.

Врешті, судді, які приймали завідомо неправомочні ухвали, ще трохи бояться розборок з Вищою радою юстиції і навіть можливого кримінального покарання. Рано чи пізно на справедливе рішення можна очікувати. Однак рейдери теж не дрімають і в інших судах продовжують штампувати абсурдні ухвали, щоб остаточно заплутати ситуацію і врешті-решт під шумок „спихнути” завод, можливо, навіть чесним покупяцям.

Однак уже станом на 1 серпня Ющуку вдалося добитися відновлення своїх прав у суді. Було замовлено охоронну фірму для повернення директора на своє робоче місце, на якому він пропрацював майже 20 років. Однак повернути своє власне втрачене майно набагато важче, ніж захопити чуже – принаймні у нашій країні, де процвітає корупція. Це чудово розуміли рейдери і підпорядкована їм група молодиків кримінальної зовнішності. На зачитану в мегафон постанову судовиконавця молодики відповіли лайкою і пустили газ. Керівники Броварського міськвідділу особисто прибули на місце подій і однозначно прийняли сторону рейдерів. Заявили, що не допустять заходу на підприємство директора і охорони, мовляв, їх головне завдання – не допустити порушення громадського порядку і можливого кровопролиття. На запрошення рейдерів під стіни заводу приїхав керівник виконавчої служби Броварів Журавко (який, до речі, кілька років тому був учасником корупційного скандалу в Києво-Святошинському районі), який дав своєму підлеглому виконавцю наганяй і безсоромно на очах журналістів забрав того разом із документами. Таким чином рейдери вистояли навіть без бою. Державний механізм виявився на їхньому боці. Всупереч здоровому глузду, судовим рішенням і законам. Ба, міліція навіть відмовила у порушенні кримінальної справи постраждалим від сльозогінно газу працівникам заводу – нема складу злочину. А на заяви працівників адміністративно-господарчого відділу (матеріально відповідальних осіб) з приводу того, що невідомі молодчики псують майно взагалі ніяк не реагує.

На відміну від України, у Росії з рейдерами уже почали боротися. Тож не дивно, що Чернявський і партнери вирішили апробувати свої схеми в сусідній Україні – якщо вдасться у випадку зі „Стрілою”, можна масово переносити свій бізнес на сусідню територію і молотити гроші. Адже затрати – мінімальні: місцеві судді та судові виконавці – справа кількох тисяч доларів, саме захоплення та утримання об”єкту – не більше десяти тисяч. У порівнянні із вартістю заводу та землі, на якій він знаходиться – копійки.

Незахищеними тоді будуть всі – від дрібних власників заводиків до олігархів. Питання „Стріли” – не окремий випадок, а ПИТАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ. Було би дуже добре, якби цією історію зацікавилися як мінімум в РНБО та у Міністерстві внутрішніх справ і Мінюсті. Адже діяння Броварської міліції в особах підполковника Сергія Семікопа та майора Миколи Клименка і, що головне, безкарність, можуть перерости в систему .

Врешті, як показує той же російський досвід, з рейдерство боротися можна і навіть треба. Головну роль у цьому повинно відігравати МВС. Як тільки у законних власників є необхідне рішення суду, МВС повинно порушити кримінальну справу за статтею самоуправство. Далі на територію заводу повинен прийти слідчий. Якщо його не пускають – спец загін „беркутят”. Але в обидвох випадках рейдери остаточно капітулюють і якнайшвидше ховаються, залишаючи на „розтерзання” МВС кількох „молодчиків”.

Ситуацію ж навколо „Стріли” ще можна виправити малою кров”ю. Навіть не потрібно чекати втручання найвищих органів влади. Самі Броварські МВСники повинні зрозуміти, що „аргументи” рейдерів не довговічні, і крім того, значно занижені.

 

censor.net.ua



Close
Приєднуйтесь!
Читайте нас у соцмережах: