Сміття на Вашу голову, пане Попов! 7 фото

Кожного року 9 травня ми відкриваємо воднолижний сезон. Як правило, відбувається катання на водних лижах і проводиться пікнік. Наша аматорська група воднолижників існує вже більше сорока років. І вже четверте покоління бажаючих «стають» на лижи. Катаємося ми всі ці роки на одному і тому ж місці на Гидропарку, бо для цього потрібне відповідне очищене узбережжя.

Ось і в цьому році наша компанія 9 травня проводила пікнік у зв’язку з відкриттям сезону. На жаль, настрій в мене був зіпсований, коли ми йшли до нашого місця. Купи сміття, яке не прибиралося щонайменше з минулого року, викликають відверте роздратування. Одна з головних функцій органів місцевої влади – це підтримання чистоти території відповідного населеного пункту.

Зрозуміло, що в нас повно «свиней», які залишають сміття, там де відпочивають. Так, на нашому місці катання, ми майже не щонеділі змушені збирати та вивозити по декілька кульків зі сміттям, яке залишають після себе відпочиваючи.

Але все ж таки, головна причина в жахливій багаторічній засміченості того ж таки Гидропарку – це не виконання представниками місцевої влади своїх прямих обов’язків. Підтримання чистоти не потребує надзвичайних коштів, воно лише вимагає правильної організації відповідних дій з боку влади.

До речі, на пікніку була дівчина, яка родом з невеличкого міста Димитров, що на Донеччині. Так вона розповіла, як змінилося місто, де живуть її батьки, лише за один рік. Воно стало значно чистішим лише завдячуючи адекватним крокам нового місцевого голови. На жаль, останні двадцять років Києвом керували Салій, Косаківський, Омельченко, Черновецький, Попов і засміченість нашого міста лише зростала.

Борис Кушнірук, економіст, член Центрального проводу Української народної партії

 

«Регіонали» проводять роздачу пайків. Фото

Незважаючи на те, що агітаційна кампанія до парламентських виборів-2012 ще не розпочалася, депутати і чиновники уже активно агітують гречкою і парфумами. Хоч ЦВК і називає це підкупом й погрожує таким «агітаторам» відповідальністю, схоже, це не надто їх стримує.

13 квітня 2012 року у харківських дитсадках почали агітувати за «регіонала» Володимира Мойсика.У дитсадках Орджонікідзевського району Харкова батькам роздавали паски з його фотографією. За словами вихователів, наказ роздати батькам паски надійшов від директора. Водночас батьки обурювалися, що інформація про термін виготовлення та придатності продукції на упаковці була відсутня.

18 квітня відбувся з’їзд партії «Україна – вперед!», лідером якої є Наталія Королевська. У перерві партійного зібрання організатори організували для його учасників роздачу безплатних обідів. Внаслідок цього виникла тиснява.

На початку травня у школі №49 Фрунзенського району міста Харкова зафіксували роздачу безкоштовних продуктових наборів виборцям. Роздача наборів здійснювалася особисто народним депутатом від Партії регіонів Іриною Горіною, яка планує балотуватись до Верховної Ради по виборчому округу в даному районі. До набору депутата окрім традиційних продуктових наборів з гречки і згущеного молока увійшли більш коштовні подарунки. Це подарункові сертифікати на 500 грн. однієї з парфумерних мереж.

Не тільки Горіна проявляє активність у Харкові. Її колега по фракції Ірина Бережна та позафракційний депутат Валерій Писаренко також роздають мешканцям міста продуктові набори. Цікаво, що разом з пайками вони роздавали агітаційні матеріали з гаслом «Вмєстє побєдім!». Слід нагадати, що саме з таким гаслом на останніх парламентських виборах у Росії брала участь партія «Єдіная Росія».

У той же час в одеській загальноосвітній школі № 12, що в Суворовському районі міста, при вході висить рекламний стенд депутата Одеської облради від Партії регіонів Олександра Пресмана.

На стенді зокрема, розміщено оголошення для батьків учнів, що свідчить про те, що певний благодійний фонд організовує зустрічі з депутатом облради Пресманом О.С. Передвиборчий салоган політика – «Творю добро!».

Схоже, Харків залишається лідером за кількістю вийвлених фактів сумнівної щодо законності агітації. Так, напередодні Дня перемоги учнів шкіл Ленінського та Жовтневого районів міста примушують розносити пенсіонерам продуктові набори та вітальні листівки від народного депутата від Партії регіонів Олександра Фельдмана і харківського міського голови Геннадія Кернеса.

Народний депутат з НУНС Анатолій Матвієнко не відстає від свої колег з Партії регіонів. Напередодні Великодня він роздавав мобільні телефони на Вінниччині. Депутат відвідав селища Теплик, Чечельник, Тростянець та міста Гайсин, Бершадь і Ладижин. У будинках культури збирав місцевих та школярів із ближніх сіл і проводив конкурс на найкращу писанку. Скрізь визначав шістьох переможців і дарував мобілки Samsung.

Між тим, з огляду на оприлюднення числених фактів сумнівної з точки зору закону агітації у ЦВК роз’яснили, що безкоштовна роздача товарів виборцям є підкупом.

Як повідомлялось, наприкінці січня народний депутат та голова депутатської групи «Реформи заради майбутнього» Ігор Рибаков розпочав власну агітаційну кампанію, використовуючи адмінресурс, а також підкуповуючи виборців. В Семенівському, Варвинському та Сосницькому районах Чернігівської області Рибакова та його помічників систематично запрошували керівники місцевих адміністрацій на урочисті заходи з нагоди відкриття об’єктів соціальної інфраструктури. І це, незважаючи на те, що гроші на реконструкцію виділяються з державного, або й місцевого бюджетів.

В цих же районах, зазначають в громадянському русі, виборцям від імені депутата безкоштовно роздавали продуктові та кондитерські набори.

Відкрили політичний агітаційний сезон в Україні у Дніпропетровську. З початком квітня на дитячих майданчиках міста з’явилася символіка Партії регіонів.

На табличках ПР, прикріплених на відремонтованих майданчиках, значаться імена голови обласної адміністрації Олександра Вілкула та його заступника Івана Ступака, які мають намір балотуватись по виборчим округам Дніпропетровська на майбутніх виборах.

Раніше активісти повідомляли про те, що Іван Ступак роздає виборцям безкоштовні набори медикаментів, брендовані своїм прізвищем.

Нагадаємо, у 2011-му і на початку цього року громадськими активістами були зафіксовані числені факти підкупу виборців переважно з боку провладних кандидатів. Так, у грудні в інтернеті з’явилося відео, на якому колишній секретар Київради Олесь Довгий агітує київських бабусь, роздаючи їм продуктові пайки. Згодом стало відомо, що Довгий взявся агітувати виборців і з допомогою цукеркових наборів для дошкільнят у дитсадках.

Водночас від імені депутата від Партії регіонів Максима Луцького безкоштовно поширювали ліки з його портретом на упаковці. Згодом Луцький пояснив, що своїм портретом захищає безкоштовні ліки від недобросовісних медиків, які нібито продають ці медпрепарати. Крім того, своїм портретом він «захищав» пляшки шампанського, які роздавали мешканцям Солом’янського району столиці

Минулого року 500 мешканців 5 районів Харківщини отримали безкоштовні квитки у цирк та кондитерські вироби від заступника голови Партії регіонів, народного депутата Дмитра Шенцева.

В той же час народний депутат від ПР Тетяна Бахтєєва безкоштовну роздачу донецьким студентам запрошень до нічних клубів та дельфінарію, що також мало місце, вважає благодійністю.

Михайло Глуховський

Дон Пилипишин і його “коза-ностра”

“Хресний батько” дон Віто Корлеоне, герой бестселера Маріо П’юзо про сіцилійських мафіозі в Америці, на старості полюбив займатись садівництвом. Дід вирощував помідори, огірки, квіточки, відволікаючись від думок про численні звірячі вбивства, якими він розчищав собі дорогу до багатства та влади. До честі старого бандита слід зазначити, що він не посідав державних посад і не продавав державі свої овочі втридорога, користуючись службовим становищем. Але він заздрив держслужбовцям. “Один юрист з портфелем може вкрасти у тисячу разів більше, ніж банда головорізів з пукавками” – це улюблене прислів’я мафіозі.

Афоризм дона Корлеоне якнайкраще пасує Віктору Пилипишину, голові Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації. За час управління районом він не оминув жодної можливості наповнити власні кишені за державний рахунок.

В публічних інтерв’ю Віктор Петрович любить підкреслювати, що “брехливі” чутки про його бізнес розпускають конкуренти. Мовляв, ніякий він не олігарх, а скромний чиновник, який “передусім” піклується про киян.

Що ж, це легко перевірити! Зазирнемо, наприклад, до загальнодоступної бази даних “Зареєстровані в Україні знаки для товарів і послуг” на сайті Державного підприємства “Український інститут промислової власності” (Укрпатент) і пошукаємо товарні знаки, зареєстровані на прізвище Пилипишин.

Таких товарних знаків знаходимо аж 15! Чотирма з них – на логотипи Batik і “Домашній”, а також слова “Батік” та “Batik” – володіє особисто Пилипишин Віктор Петрович, який мешкає за адресою: вул. Сухумська, буд. 7а, м. Київ, 04114. Іншими володіє його дружина Пилипишина Людмила Костянтинівна, яка мешкає за тією ж адресою. Серед них – товарні знаки: “Украфлора”, “Стоік” та “Stoic Group” в різних варіаціях, “Добра кава”, “Беркофф штрассе”.

Чи треба говорити, що подружжя Пилипишиних отримує прибуток від продажу кожного товару, на якому нанесено відповідні товарні знаки? Це зрозуміло кожному. Неважко оцінити і розмах бізнес-імперії “скромного чиновника”, враховуючи, що товари під такими брендами можна знайти мало не в кожному продуктовому магазині чи кіоску. І тут мова вже не про якісь чутки. “Укрпатент” – державна установа, її дані є офіційним документом.

Але якби Пилипишини просто займались бізнесом! Вони роблять бізнес за рахунок бюджету Шевченківського району…

30 грудня 2008 року Шевченківська районна у м. Києві рада ухвалила рішення “Про підсумки заготівлі плодоовочевої продукції та картоплі на зимове зберігання 2007-2008 р.р.”. В документі прямим текстом написано: “ТОВ “Пасат” забезпечує плодоовочевою продукцією загальноосвітні навчальні заклади, дитячі та лікувальні установи (…) До кінця 2008 року ТОВ “Пасат” буде реалізовано дошкільним закладам Шевченківського району 490, 494 тн. продукції… на загальну суму 2 248 073, 00 грн.”.

Цей документ – один з багатьох, які засвідчують, що за час керівництва в районі Віктора Пилипишина ТОВ “Пасат” постійно отримує вигідні багатомільйонні контракти. І це не дивно. Бо цим товариством з обмеженою відповідальністю володіє… сім’я Пилипишина!

Як вже зазначалося, торгова марка “Стоік” офіційно належить дружині районного голови Людмилі Пилипишиній. Бренд “Стоік” та інші зареєстровані на Пилипишиних бренди служать для відмивання грошей: про людське око Пилипишини не мають власного бізнесу, але водночас тихенько отримують відрахування від підставних осіб за використання їхніх торгових знаків.

Засновником ТОВ “Пасат” є ТОВ “Стоік-плюс”, директором якого є Олена Антонова – депутат Київської міської ради від “Блоку Литвина”, довірена особа Пилипишина. Не дивно, що ТОВ “Пасат” і компанії групи “Стоік” знаходяться за однією адресою: на вулиці Туполева, 12 в Києві. За тією ж адресою знаходиться Святошинська районна організація Народної партії Литвина, яку в Києві очолює Пилипишин. Зв’язок ТОВ “Пасат” з особистими бізнес-інтересами “господаря” Шевченківського районну стирчить, як шило з мішка!

Віктор і Людмила Пилипишини також є засновниками фірми “Украфлора”. Торговий знак “Украфлора”, як вже зазначалося, офіційно належить дружині спритного чиновника.

Державні закупівлі на значні суми в Україні формально проводяться на засадах відкритості та прозорості. Результати закупівель публікуються в офіційному виданні “Вісник Державних Закупівель”. І хоча в Шевченківській райдержадміністрації тендери проводяться так, що “чужому” ніколи не дозволять і поріг переступити, однак, принаймні, ми можемо довідатись із офіційних джерел, хто отримав від кишенькового тендерного комітету бюджетні грошики.

Тільки за 2008 рік, за даними “Вісника Державних Закупівель” (ВДЗ), “Украфлора” двічі отримувала значні суми з районного бюджету.

У ВДЗ № 1 (299) за квітень 2008 року, на сторінці 40 за номером 00032 (ТРП) опубліковане офіційне повідомлення, що Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Шевченківського району м. Києва 4.04.2008 замовило ТОВ СП “Украфлора” розсаду квітів, 31 найменування на суму 1 499 946 грн.

У ВДЗ № 15 (313) за липень 2008 року, на сторінці 250 за номером 22657 (ТРП) опубліковане офіційне повідомлення, що Шевченківська районна у м. Києві держадміністрація 11.07.2008 замовила ТОВ СП “Украфлора” продукцію розсадників та квітництва – 10 найменувань на суму 219 989 грн.

Таким чином, лише одна з численних фірм та фірмочок Пилипишина поскубла районний бюджет майже на два мільйони гривень.

Зауважте: перед нами офіційні дані, які можуть служити підставою для порушення кримінальної справи. Відповідно до Закону України “Про боротьбу з корупцією”, державний службовець або інша особа, уповноважена на виконання функцій держави, не має права займатися підприємницькою діяльністю безпосередньо чи через посередників або підставних осіб. Заборонено також сприяти, використовуючи своє службове становище, фізичним і юридичним особам у здійсненні ними підприємницької діяльності.

Тож цю статтю прошу вважати офіційним запитом до правоохоронних органів, які вже давно зобов’язані були розплутати павутиння сімейної “коза-ностри” Пилипишиних. Платники податків поповнюють Шевченківський районний бюджет не для того, щоб його отак грабували серед білого дня.

Григорій Коршун

 

 

Таких изгоев между собой журналисты называют “крысами”

Есть люди, чья биография достойна отдельного исследования. И я верю, что в скором будущем депутат Олег Ляшко станет объектом пристального изучения парламентской следственной комиссии. Вся его биография – вереница наглых, циничных, алчных поступков. Увы, я отношусь к людям, которые «породили» это чудовище. Можно сказать, дал путёвку в жизнь.

Путевка в жизнь

Мое знакомство с Олегом Ляшко состоялось в октябре 1990 года во время подготовки ко второму съезду Народного Руха Украины, который совпал с периодом моей работы в пресс-центре Руха и на радио «Свобода». Среди корифеев эфира был собственный корреспондент Украинского радио в Черниговской области, уроженец Ични Анатолий Туркеня, который и привел к нам в пресс-центр съезда Руха выпускника Борзнянской школы-интерната Олега Ляшко. Я лично рекомендовал взять его на стажировку!

Востроносый «казачёк» проявлял завидный талант в доставании разного рода дефицитов, но уже по тем временам битые жизнью руховцы, научившиеся определять человека с первого взгляда, не советовали с ним связываться. Они оказались полностью правы: я вскоре сам поймал Ляшко на том, что купленное на общие деньги пиво он доставлял лишь частично. Казалось бы, мелочь, но она не менее красноречива, чем муха в молоке.

После окончания съезда ему дали от ворот поворот. Паренек внушал опасение беспардонной циничной лживостью, которая скользила в каждом его движении. Он спекулировал словом «интернат», стараясь вызвать к себе жалость, и прикидывался босоногой «сиротинушкой».

Хотя вскоре «нашлась» мать Олега, которую он использовал для незаконного получения квартиры в городке Вишнёвом под Киевом. Но это было позже. А пока усилиями моих коллег-журналистов Ляшко оказался внештатным корреспондентом популярной в то время столичной газеты «Молодая гвардия». Где все и началось…

Попав в редакцию, «сиротинушка» преобразился и распустил слух, будто он внебрачный сын… председателя Совмина УССР Александра Ляшко. По одной из распространенных им версий, Александр Петрович якобы приходится ему отцом – вроде бы его сыном не признавал, но тайно покровительствовал. По другой легенде, бывший предсовмина – родственник матери Ляшко.

Нашлись наивные люди, поверившие вымыслу. И Олега Валерьевича (не Александровича, заметьте) познакомили с влиятельными чиновниками Министерства торговли. С их помощью он взял интервью у тогдашнего вице-премьера Слепичева, курирующего торговлю. Матерый советский коробейник, каким выглядел Олег Иванович Слепичев в то смутное для власти время, потерялся в интригах зарождавшихся бизнес-группировок и войне парламентских центров влияния – между доминирующей группой «239» и оппозиционной «Народной Радой». Его подчиненные и он сам спешили не опоздать на поезд радикальных перемен и решили, что для общего бизнеса полезным будет запустить газетный проект.

Выходившие под крышей Минторга Украины «Комерцийни висти» стали первой крупной аферой Олега Ляшко. На самом деле, под прикрытием газеты осуществлялись самые разнообразные, но одинаково грязные сделки: от манипуляций с турпутевками до продажи оружия. Сам Ляшко в своих «мемуарах», попавших в руки следователей, хвастливо писал: «Я вел переговоры с инофирмой, которая собиралась поставлять оружие для органов МВД. Бизнесмены предложили: «Мы откроем валютные счета на твое имя, а также на имя министра…». Он стал таким себе учеником государственных «карманников», но выполнял их заказы, как некогда доставал пиво для руховцев: часть хозяину, разницу – себе. В качестве иллюстрации приведу весьма показательный пример с колбасой.

В 2002 году общественное объединение «Честные выборы» выпустило информационный листок «Свобода» в опасности» против Ляшко, баллотировавшегося по 217-у округу в Киеве. Листок отпечатан в Бердичевской городской типографии с фотоформ газеты «Свобода», заказ №767.

В статье «Хлестаковщина» приведена объяснительная записка, датированная 20 ноября 1991 года. Она написана завмагом киевского универсама №114 Лидией Сущенко. «…Представившись доверенным лицом министра внутренних дел, Ляшко попросил продать ему три килограмма сырокопченой колбасы, пояснив, что Василишин якобы завтра возвращается из командировки, и дал ему поручение приобрести к его приезду колбасу, три килограмма сливочного масла и 4 киевских торта…». Как можно догадаться, министру из этого гастрономического набора достался лишь кукиш. Опять же, пока что мелочь по карманам…

Каким же образом новоиспеченный Хлестаков добивался расположения высоких начальников как Минторга, так и МВД? Ответ прост: с помощью своего главного оружия – лжи. Не только я, как человек, неоднократно сталкивавшийся с ним, настаиваю, что кредо Ляшко – «С ложью по жизни», что подтверждают другие свидетели его поступков.

Судья Ирина Григорьева, которая нынче ведет процесс по убийцам Гонгадзе, а в 1994 году судила Ляшко, в интервью Леониду Фросевичу («Киевские ведомости» от 23 декабря 1994 г.) сказала следующее: «У меня создалось впечатление, что Ляшко порой сам верил в то, что занимает должность помощника министра». Из этой же статьи ещё одна цитата: «Однако Ляшко умел лгать как по поводу, так и без, придумывать различные истории. Например, хвастался тем, что во время путча ГКЧП именно он внес существенные правки в текст телеграммы, которую генерал Варенников отправил из Киева в Москву. По его версии, перед этим Варенникова во время обеда в штабе Киевского военного округа специально напоили – дабы тот не заметил подмены…». Как говорится, полный абзац!

«Киевские ведомости» – самая информированная и популярная в то время газета – первыми открыто написали, какой проходимец мальчик из Минторга. На первую полосу номера от 13 сентября 1994 года вынесена статья, полный заголовок которой звучит так: «Фаворит милицейских генералов наводил страх на торговых тузов, прокручивал аферы с «Волгами» и писал роман о главе МВД».

«На основании липовых документов ему предоставили двухкомнатную квартиру, шикарный рабочий кабинет в здании Министерства торговли оборудовали телефонной спецсвязью, до отказа забили шкафы хорошей одеждой и обувью, а холодильник – заморским спиртным. В Харьковской области, на автотехстанции ему почти даром отдали новенькие «Волги». А когда Ляшко ехал на отдых, его сопровождал милицейский эскорт…».

Сейчас Ляшко живёт в престижном столичном квартале – Пассаже. И уже давно приезжает туда на шикарной иномарке. Как правило, в сопровождении какого-то бритоголового, услужливо носящего за ним легкий депутатский портфель. Он стыдливо прячет глаза, чтобы «не узнавать» давних знакомых. Но у тех, к кому он все же решается подойти, нагло спрашивает: мол, мог ли ты поверить тогда, в начале девяностых, что он, «байстрюк подзаборный», станет народным депутатом?

“Дело Ляшко”

Общеизвестно, что журналисты, в основном, не любят политиков. Как, в общем, и политики не терпят скандальных и наглых журналистов. Ну, такая у них любовь. Но страшнее, когда журналисты ненавидят кого-то из коллег. Таких изгоев между собой они называют «крысами». А их «деятельность» – крысячничеством. Потому что они «крысят» – «крысят» все, что попадает под руку, злоупотребляя редакционными корочками.

Мне пришлось приложить немало усилий, чтобы «раскопать» дело Ляшко. Оно оказалось увесистым и заслуживающим отдельного разговора.

Чтобы у читателя не сложилось впечатление, будто я оперирую только архивными публикациями, хотя привычка коллекционировать газетные вырезки сослужила, как видите, добрую службу, возьму приговор, который судебная коллегия по уголовным делам Киевского городского суда вынесла 9 декабря 1994 года будущему народному депутату от Блока Юлии Тимошенко. Процитирую его фрагментарно и с небольшими комментариями.

Цитата из приговора: «Ляшко Олега Валерьевича, 3 декабря 1972 года рождения, уроженца Чернигова, украинца, гражданина Украины, со средним образованием, холостого, работавшего до ареста главным редактором газеты «Комерційні вісті», проживавшего до ареста в Киеве, пр-т 40-летия Октября, 48, кв. 23, прописанного в Киевской области, Киево-Святошинском районе, г. Вишнёвом, ул. Красноармейская, 3, кв.53, не судимого, признать виновным в совершении преступлений, предусмотренных ст.ст. 86-1, 191, 194 ч. 3 УК Украины».

Поясню, о чем речь. Статья 86-1 по старому Уголовному кодексу – хищение государственного и коллективного имущества в особо крупных размерах. Среднее образование означает, что на момент выдачи (27 января 1992 г.) служебного удостоверения Минторга Украины главреду «Комерцийных вистей» Олегу Ляшко исполнилось 19 лет, и он имел профессию… тракториста. Я ничего не имею против благородных тружеников полей, но много ли главных редакторов с таким скромным образованием? Впрочем, это лишь цветочки. Ягодки – по мере прочтения мотивировочной части приговора.

Ещё пару раз процитирую приговор, убирая для живости восприятия инициалы, дотошные детали номеров/счетов и прочее.

29 июля 1992 года Ляшко с целью хищения государственного имущества путем обмана пригласил при содействии Димитриева начальника Мерефянской СГТО Сыщенко и его заместителя Колотушу в кабинет начальника МРЭО Димитриева, где Ляшко представился им помощником министра внутренних дел Украины и заявил, что министр дал ему поручение проверить, как на СГТО осуществляется замена номерных деталей при ремонте автомобилей.

Далее Ляшко, сославшись на то, что МВД находится на госбюджете, попросил Сыщенко найти организацию, которая оплатила бы стоимость автомобиля, а МВД в порядке взаиморасчета передаст ей два автомобиля: ГАЗ-24 и ЗАЗ-1102, бывшие в эксплуатации. Сыщенко порекомендовал Ляшко обратиться к директору коммерческо-издательского центра (КИЦ) Министерства культуры Украины «Инкопресс» Павлыку.

Упомянутый в приговоре Димитриев – это кум Ляшко по имени Андрей. После этого криминального трюка МВД решило уволить его из правоохранительных органов. Но документы об увольнении Димитриева исчезли из УВД Харьковской области.

Но пока идём дальше. «Продолжая свою преступную деятельность, Ляшко с целью хищения денежных средств фирмы «Густа-Фуд», осознавая, что причиняет своими действиями ущерб также и Мерефянской СГТО, в 20-х числах августа 1992 года вновь обратился к Сыщенко с просьбой продать еще одну автомашину ГАЗ-31029 лично для министра внутренних дел Украины, поскольку ранее приобретенный автомобиль министр передал Ляшко в служебное пользование.

После положительного ответа Сыщенко Ляшко сообщил ему, что и этот автомобиль будет оплачен не из средств МВД, а коммерческой фирмой, с которой впоследствии МВД произведет обмен автомобилями. Одновременно Ляшко предложил Хожаю, директору фирмы «Густа-Фуд», приобрести новый автомобиль ГАЗ-31029 при условии, что автомобиль необходимо будет оплатить по безналичному расчету платежным поручением на сумму 560 тысяч карбованцев и наличными деньгами в сумме 1 миллион 100 тысяч карбованцев.

Хожай согласился с предложением и условиями Ляшко и 27 августа 1992 года перечислил на счет Мерефянской СГТО 560 тысяч карбованцев как частичную оплату за автомобиль. 28 августа 1992 года водитель фирмы «Густа-Фуд» получил на Мерефянской СГТО автомобиль ГАЗ-31029, который был перегнан им в Киев, где эксплуатировался. Полученные от Хожая деньги в сумме 1 миллион 100 тыс. крб. Ляшко Мерефянской СГТО не передал, а присвоил их и использовал для личных нужд. Таким образом, Ляшко совершил хищение государственного имущества на сумму 1 млн. 300 тысяч крб. и коллективного – на сумму 1 млн. 100 тысяч крб., а всего – на общую сумму 2 млн. 400 тысяч карбованцев, причинив ущерб Мерефянской СГТО на сумму 2 млн. 400 тысяч карбованцев, а фирме «Густа-Фуд» – на сумму 1 млн. 100 тысяч карбованцев».

Подобных эпизодов в приговоре с полную корзину – более двух десятков страниц. Комментировать здесь больше нечего: украл – так украл. И у людей, и у страны! Вор, как говорил Жеглов, должен сидеть в тюрьме. Но в нашем случае он прошёл в парламент под лозунгом «Бандитам – тюрьмы!»…

 

Андрей Дерепа

(данная статья впервые была напечатана в газете «Ведомости-плюс»)

Об авторе: Андрей Дерепа в средствах массовой информации с 1981 года. Работал в газете «Молодая гвардия», на Украинском радиовещании на зарубежные страны, на радио «Свобода», в агентствах УНИАР и «Рух-пресс», в газете «Час/Time». В частности, печатался в еженедельнике «Свобода». В настоящее время – свободный журналист. Автор тысяч публикаций в прессе и выступлений на радио.

 

 

 

Церква святої Юлі

Навіть якби я цуралася соцмереж та інших принадних місць Інтернету, викинула зомбоящик і не розмовляла з мамою по телефону, — інформація про пікантне відео з Багінею не оминула би мене.

На робочу пошту з поміточкою «спам» прийшов лист з назвою «Тимошенко в СИЗО взасос целовалась со своим адвокатом. Интимное видео».

Істерія навколо Неї останніми днями сягнула таких масштабів, що навіть на вчорашню річницю Чорнобилю медіа звернули зовсім мало уваги.

Не дотягнула до топ-новин і історія з ранковим блокуванням трибуни у Верховній Раді, один з учасників якого по звичці заблокував не лише трибуну, а й мене — на Фейсбуці – за сумніви в реальності факту побиття Тимошенко.

А починалося ж усе із заяв про голодування – ще один популярний спосіб викликати співчуття народу, яким не гребував навіть зірка піару Олежик Ляшко. Чіпляв пов’язку на світле чоло і лягав біля шахтерів фоткатися. Українці зі своєю любов’ю до сала погано уявляють, що правильне годування приносить організму користь, а від неправильного голодуючий загнувся би дуже швидко, і не зміг би писати твори на 20 сторінок.

Усі ці піар-викиди настільки шиті білими нитками — просто дивовижно, якою овечою отарою уявляють свій електорат наші політики усіх таборів.

Звісно, поки що таємниче відео поцілунків Тимошенко з Власенко отримує пальму першості за фарс у цій інформаційній війні, але працює все-таки на користь Юлі. Її фани все одно вірять у божественну непорочність. До того ж, ображених та принижених люблять більше. Побитих – ще більше.

А ще ж дуже зручно маніпулювати моральними нормами, заявляючи – «жінку б’ють!». До речі, чому мовчать Фемен з цього приводу? Чи їм піаритися на головній жінці України вже не кошерно?

Як пожартував один журналіст на Фейсбуці, в інтернетах самоорганізувалась ціла «церква свідків побиття Юлії Тимошенко». Продовжуючи тему, можна сказати, що пасторами такої церкви стали Сергій Власенко та Ніна Карпачова. Аналогії з релігією очевидні — інформації мало, доказів нема, отже, легко вірити чи не вірити.

Карпачова, до речі, чомусь не сама поїхала пересвідчитися у наявності побоїв, а послала свого помічника. А також за роки свого омбудсменства не змогла змінити ситуацію з тим, що у сізо та тюрмах б’ють не лише політиків, а й звичайних людей. І не лише б’ють, а й убивають. Але кому цікаві ті сірі люди, так?

Раніше я думала, що своїх прихильників вміє зомбувати, наприклад, «Свобода», а виявилось, що юлефани – неперевершені у неадекватності, здатні завзято вгризатися у горло єретикам та іншим станіславським.

Українська санта барбара триватиме і далі, адже політикам, нехай навіть ув’язненим, потрібно постійно перебувати у інформаційному просторі, який давно вже перетворився на театр абсурду.

І начебто ці піар-технології вже не секрет для мислячого українця, але безумних та бездумних фанатів усіх політичних сил до цих пір вистачає, як вистачало їх колись у Сталіна та Гітлера.

Я ходила під СІЗО минулого року на день народження Тимошенко, і бачила там багато бабуль, але не бачила жодного з тих здорових мужиків, які на Фейсбуці криють страшним матом і прокльонами усіх, хто сміє не повірити у Її святість.

Хоча, особливого сенсу вести зараз піар-війни не бачу – майовки, садіння картоплі і т.д. Певно, це була остання перестрілка перед святами, за які усе забудеться, в тому числі «нєсостиковочки» у показаннях свідків Церкви.

І можна буде вигадувати щось інше – піпл схаває. Не дивлячись на те, що уся скандальна інформація від політиків — банальний передвиборчий спам.

 

Юлія Шешуряк

 

 

Нардеп Шепелев причастен к хищению более 535 миллионов

Служба безопасности Украины подозревает народного депутата Александра Шепелева в причастности к хищению государственных средств рефинансирования НБУ в сумме 315 300 000 гривен.

Также его подозревают в причастности к хищению средств проблемного Родовид Банка на сумму свыше 220 млн гривен, сообщил начальник Главного следственного управления СБУ Иван Деревянко на брифинге в Киеве.

«Собрано достаточное количество доказательств, которые подтверждают его вину», – сказал Деревянко.

По данным СБУ, он вместе с бизнесменом Павлом Борулько организовал мошенническую схему хищения государственных средств.

В спецслужбе добавили, что в настоящее время на их повестке дня стоит вопрос обращения к украинскому парламенту по поводу лишения Шепелева депутатской неприкосновенности, поскольку существует риск, что он может выехать за пределы Украины.

По данным СБУ, уголовное дело против Шеепелева возбуждено в феврале 2011 года по признакам преступления по ст. 191 (присвоение, растрата имущества или завладение им путем злоупотребления служебным положением) и ст 209 Уголовного кодекса (легализация средств, полученных преступным путем).

Шепелев был избран по списку БЮТ, но был исключен из фракции и вошел в состав Партии регионов, однако в декабре стал нефракционным.

Ранее СБУ заявило об окончании расследования уголовного дела о хищении владельцем банков «Европейский», «Национальный стандарт» и «Владимирский» Павлом Борулько и другими лицами средств Фонда гарантирования вкладов физических лиц в сумме 620 млн грн.

СБУ также заявил, что Борулько готовил заявление о том, что СБУ якобы требует у него деньги, чтобы закрыть уголовное дело.

Борулько находится в Белоруссии. В декабре 2011 года он был арестован там по ходатайству СБУ.

 

 

Немає допомоги – немає голосів

Зараз політики, які називають себе опозиційними, вбивають в голову кожного з нас «Якщо не ми, то Янукович». Це маніпуляція, з якою сам Янукович став президентом. Звісно, вона звучала «Якщо не я, то Тимошенко», але мотив від цього не змінюється.

Цю пісню нам співають вже третій десяток років. Перед кожними виборами. Ходив минулої неділі на 5 канал, так там В’ячеслав Піховшек взяв ту саму ноту: «А чому Ви не протестували, коли Віктор Ющенко розганяв Конституційний суд!?».

Друзі, це можемо зупинити лише ми. «Немає допомоги – немає голосів», – це кредо нормального Виборця, без якого в нас ніколи не буде нормальних виборів. Звісно, під допомогою мається на увазі не гречка, а вирішення конкретних бід, проти яких ми повстаємо як громадяни. Як каже мій друг Дмитро Гнап – «політик – це соціальний менеджер».

Місяць тому я разом з сусідами по кварталу і з сусідами по місту вчергове вийшов під Київраду. Якраз під цим гаслом: «Немає допомоги – немає голосів». Ми попередили депутатів, що не будемо підтримувати жодну силу, яка нічого не зробить для вирішення наших проблем. І кожного засідання до самих виборів розгортатимемо Стіну брехні міської влади.

Пройшло три тижні. Мені прийшов мейл з КМДА із запрошенням до їхньої «Громадської ради». Я відповів, що я не проти за умови, якщо це щось мінятиме. Далі – тиша.

У справах тиша. ТБ, бігборди на вулицях, та і Фейсбук повняться заявами, засудженнями та обіцянками від «опозиційних» та «провладних» «політиків» вирішити проблеми киян.

Пані та панове «політики». Я цього більше не чую. Ані як журналіст, ані як громадянин. Більше того, як житель свого кварталу я обіцяю загітувати якомога більше сусдів керуватися на виборах цим правилом: «Немає допомоги – немає голосів». Ми все більше знайомимося один з одним, за дитячий майданчик боремося, виставку в під’їзді нещодавно відкрили – стаємо нормальною громадою. І якщо Ви хочете наших голосів – показуйте себе у справах. Скасуйте передачу нашого дитячого майданчику міліції під забудову, яку депутати Київради за згоди Олександра Попова таємно затвердили позаминулої зими.

Повторюся, під допомогою мається на увазі вирішення конкретних бід. Якщо ви депутати, мені не треба слова підтримки чи співчуття. Не приходьте на завтрашню Стіну брехні. І символічне звернення до суду, яке після виборів легко переграти, нам теж не потрібне. (Фокус, який голова КМДА зараз демонструє на Пейзажці, скоріше виставляє клоуном його). Як виборця, мене влаштує лише однозначне рішення Київради про повернення майданчика громаді міста із визнанням цього місця сквером.

Інакше, «політики», Ви мій голос не отримаєте. Ні «провладні», ні «опозиційні». Як сказав творець Гогольфесту (який влада Києва другий рік поспіль посилає подалі) Влад Троіцький: «В дегустації гівна не розбираюся».

 

Єгор Соболєв, журналіст «Свідомо», активіст САМ

 

Рада готова отдать СБУ депутата Шепелева

Представители различных фракций Верховной Рады готовы лишить депутатской неприкосновенности Александра Шепелева, обвиняемого в хищении 315 млн грн. государственных средств.

Глава фракции Партии регионов Александр Ефремов отметил, что все депутаты равны перед законом независимо от партийной принадлежности.

«Если прокурор предоставит достаточное количество аргументов по этому вопросу, нам не останется ничего другого, кроме как решить этот вопрос по закону и снять с него депутатскую неприкосновенность. Кроме того, люди должны понимать, я говорил об этом еще год назад – период безудержного разворовывания страны закончился. Поэтому если наши коллеги виновны, они должны нести ответственность по закону. Если нет – значит, защита докажет их невиновность. В любом случае, виновность или невиновность определяет не прокурор, не мы в зале, а суд», – сказал А.Ефремов.

В свою очередь, депутат от блока «Наша Украина – Народная самооборона» Андрей Парубий отметил, что практика лишения депутатских полномочий неоднократно применялась и ранее.

«Нужно видеть документ, фактаж… Как правило, ВР по такому поводу лишала депутатской неприкосновенности. Если будет соответствующий документ, в котором указано, что человек совершал преступления против государства и проводил незаконные экономические операции, конечно, я за снятие неприкосновенности проголосую», – сказал А.Парубий.

Внефракционный депутат Тарас Чорновил обратил внимание, на необходимость убедительных аргументов со стороны правоохранительных органов.

«Шепелев и раньше славился различными интересными действиями. Я должен посмотреть документы. Не имею никаких предубеждений ни по Шепелеву, ни по кому-либо другому. У меня нет никакой круговой поруки. Я верю, что там есть какие-то нарушения, но смогу проголосовать лишь в том случае, если вина будет доказана», – сказал Т.Чорновил.

Напомним, начальник главного следственного управления СБУ Иван Деревянко сообщил, что депутат избранный по спискам «БЮТ» Александр Шепелев обвиняется в организации хищения 315 млн грн., полученных рядом коммерческих банков от Нацбанка в виде рефинансирования. По его словам, следствие располагает необходимыми доказательствами.

 

 

Пилипишин подкупает избирателей петрушкой. Фото

В Шевченковском районе города Киева от имени экс-главы администрации данного района Виктора Пилипишина раздают семена петрушки и различных цветов, сообщает местные жители.

Как отмечают жители Шевченковского района, люди, которые раздают подарки от Пилипишина, между прочим рассказывают какой хороший человек Виктор Петрович и для чего-то записывают контактные данные.

Напомним, что также бывший секретарь Киевсовета Олесь Довгий еще в декабре прошлого года начал предвыборную агитацию в одном из районов на Левом берегу Киева. Видео встречи Олеся Довгого с «бабушками» появилось в Интернете. Позже он раздавал бабушкам сладости «Мажор».

Чиновника Зарицкого, убившего двух человек, отпустили под залог

В Хмельницкой области экс-председатель Белогорской РГА Валентин Зарицкий, который сбил насмерть двух человек, освобожден из-под стражи под залог в 25 тысяч гривен.

Об этом сообщает областной еженедельник «Подолье».

По словам адвоката потерпевших Василия Шамрая, экс-чиновник частично возместил моральный и материальный ущерб. В частности, 10 тысяч гривен экс-председатель РГА передал на погребение, еще 50 тысяч гривен пострадавшие семьи получили впоследствии.

Ночью 24 февраля 2012 года чиновник сбил 27-летнего жителя Красиловского района, который от полученных повреждений погиб на месте происшествия, и его 22-летнюю односельчанку, которая от полученных травм скончалась в больнице.

27 февраля прокурор Хмельницкой области возбудил уголовное дело по ч.3 ст. 286 Уголовного кодекса Украины (нарушение правил безопасности дорожного движения или эксплуатации транспорта лицом, управляющим транспортным средством, повлекшее гибель нескольких лиц). Во время экспертизы установлено, что чиновник в момент ДТП находился в состоянии алкогольного опьянения.

28 февраля президент Виктор Янукович уволил Зарицкого с должности председателя Белогорской РГА.

 



Close
Приєднуйтесь!
Читайте нас у соцмережах: