Сообщения с тегами ‘Вадим Рабинович’

Нардепа Рабиновича, избранного от Оппоблока, обвиняли в поставке оружия террористам «Талибана». Подробности

Rabinovych-Vadym1-500x451

 

Пока бывший «оппоблоковец» Рабинович, основавший собственную партию, встречается с друзьями московских агрессоров во Франции и «борется» с коррупцией в Украине, журналисты нашли в Интернете книгу, в которой он упоминается в книге о взрыве нью-йоркских небоскребов как поставщик оружия террористам. Об этом сообщает Национальное бюро расследований Украины.

Украинскую общественность весьма озадачила новость о том, как нардеп-коррупционер Вадим Рабинович в компании с одиозной французской националисткой Марин Ле Пен вдруг собрался бороться с коррупцией в Украине. Журналисты нашли в открытом доступе книгу американского писателя и режиссера Джеймса Риджевея The 5 Unanswered Questions About 9/11 («5 вопросов об 11 сентября, оставшихся без ответа»), где Рабинович упоминается как поставщик оружия террористам «Талибана».

Автор книги напоминает, что украинский нардеп Вадим Рабинович совместно с руководителями спецслужб поставлял через Пакистан оружие талибам. В середине 90-х, проживая в Израиле, он вместе с шефом СБУ Леонидом Деркачем перепродавал военную технику Талибан.

Об этом также писал немецкий еженедельник Der Spiegel и говорил председатель Комитета безопасности Госдумы РФ Виктор Илюхин, который через некоторое время умер при невыясненных обстоятельствах.

Автор книги The 5 Unanswered Questions About пошел дальше, напрямую связав деятельность Рабиновича с террористами, участвовавшими в теракте 11 сентября 2001 года.

Стоит отметить, что о получении талибами оружия через Украину сообщал и бывший пакистанский офицер ISI, который бежал в Москву. Упоминал Рабиновича как посредника в вопросах приобретения военного оборудования полковник Виктор Крюков, служивший в 90-х годах в российских погранвойсках на таджикско-афганской границе. Он ссылался на перехваченные радиограммы руководства движения «Талибан».

Поставка 150-200 танков Т-55 и Т-62 осуществлялась под надзором пакистанской спецслужбы ISI.

В июне 1999 года украинские силовики «в интересах безопасности государства» запретили гражданину Израиля Рабиновичу въезд в Украину на пять лет

Впрочем, уже в конце июля того же года СБУ отменила запрет: Рабиновича связывали деловые отношения с тогдашним главой службы Деркачем и его сыном.

Находясь в Израиле, который не выдает своих граждан следователям других государств, Рабинович опроверг свое участие в финансировании терроризма, назвал Илюшина идиотом, собрался судиться со «Шпигелем» и потребовал от Генпрокуратуры Украины расследования выдвинутых против него обвинений.

Также Рабинович дал интервью «Украинской правде» и заявил, что ему все время приписывают чужие грехи.

Тем не менее, украинское издание, разместившее его комментарии, обратило внимание на противоречивость высказываний.

«Он также в очередной раз рассказал, что не был знаком с талибами в 1995 году, как не знает их и сейчас… Самое же противоречивое – это объяснение причин появления материала. Рабинович был не постоянен.

Сперва он заявил, что авторы статьи хотели нанести удар не по нему: „Они Украину подставляют“. Потом сказал, что „заказчик – выборы“. „Рабиновича приплели для антуража. Если что-то в стране пропадает, что-то крадут или что-то исчезает, то виноват Рабинович. Если в кране нет воды, значит виноват Рабинович“.

Дальше он заявил, что его „не интересуют силы, которые стоят за этим“.

Однако есть еще и третий вариант ответа. В нем Рабинович намекнул на конкретные структуры. „На всех сайтах Павловского раскручивается это штука“, — сказал он и добавил, что Фонд эффективной политики имеет в Украине конкретных клиентов», — пишет издание.

Rabinovych-Vadym2-470x500

Православний чекіст: 10 фактів про Андрія Деркача. Розслідування. 6 фото

Derkach-Andryi1

 

Вихованець академії КДБ, партнер кримінальних авторитетів, лобіст Москви — що така одіозна людина робить в українському парламенті?

Народний депутат від «Волі народу» Андрій Деркач вніс до закону «Про державний бюджет на 2016 рік» поправку, яка ставить під загрозу скасування віз для українців – про відтермінування системи електронного декларування до 2017 року. Запровадження такої системи є однією з умов отримання Україною безвізового режиму з Європейським Союзом.

Національне бюро розслідувань України нагадує про те, ким насправді є народний депутат України Андрій Деркач.

1. Чекіст у третьому поколінні

Дід Андрія Деркача служив у НКВС і був «репресований» у сталінські часи – при черговій зміні керівництва. Батько Андрія Деркача також вихованець системи КДБ. У 1973 році закінчив вищі курси КДБ СРСР. Леонід Деркач – фігурант «касетного скандалу», на плівках Мельниченка зафіксовані його розмови з Леонідом Кучмою, зокрема, про журналіста Георгія Гонгадзе.

Деркач-молодший пішов по стопах своїх батька і діда. У 1989 році закінчив Харківське вище воєнне командно-інженерне училище ракетних військ, з 1990 по 1993 рік навчався у вищій школі КДБ імені Дзержинського у Москві (зараз – Академія ФСБ Росії). Потім нетривалий час попрацював в СБУ Дніпропетровської області і швидко пішов у політику. Однак, судячи з подальшої кар’єри назавжди залишився в системі КДБ-ФСБ.

2. «Похресник» Кучми

Тривалий час Деркач-молодший працював в апараті Кучми

Тривалий час Деркач-молодший працював в апараті Кучми

Політична та бізнес кар’єра Андрія Деркача не була б настільки успішною, якби не підтримка «сім’ї». І мова не лише про впливового тата. Ще в часи, коли Деркач-старший працював на «Південмаші» начальником «першого відділу» (фактично – відділ КДБ на підприємстві), він потоваришував з Леонідом Кучмою, який також працював на головному ракетобудівному підприємстві СРСР. Вони навіть породичалися – дружини Кучми і Леоніда Деркача є сестрами. Ставши президентом, Кучма призначив свого друга головою СБУ. Як згадував Андрій Деркач, він «ріс у сім’ї Кучми, сидів у нього на колінях».

Андрій Деркач – сват Володимира Литвина: донька першого Тетяна одружена з сином екс-спікера ВР Іваном. Весілля Деркачі і Литвини відгуляли якраз у розпал силового протистояння на Майдані — за кількасот метрів від епіцентру революції.

3. Представник «хрещеного батька» російської мафії Семена Могилевича

Наприкінці 90-х Андрія Деркача називали неформальним представником в Україні боса російської мафії Семена Могилевича, який у свою чергу тісно пов’язаний із російським ФСБ та особисто Володимиром Путіним. І це зайвий раз доводить, що для російських «чекістів» батько і син Деркачі – свої люди.

Могилевич – мафіозі світового масштабу, один з «хрещених батьків» російської організованої злочинності, чиї інтереси простяглися від Росії та України до США. Він – один з найбільш розшукуваних американським ФБР злочинців, організатор корупційної схеми поставок газу в Україну. Злочинна організація Могилевича також займалася контрабандою зброї та ядерних матеріалів, алкоголю, сигарет, торгівлею наркотиками, «кришуванням» проституції та відмиванням коштів від злочинної діяльності.

На плівках Мельниченка зафіксована розмова Кучми та Деркача про Могилевича, яка свідчить, що голова СБУ щонайменше двічі зустрічався з мафіозі у Києві, а «дон Семен» отримував через нього певні прохання від Кучми.

У інтерв’ю «Дзеркалу тижня» у 1999 році Леонід Деркач заперечував, що знайомий з Могилевичем і заявив, що «немає жодного епізоду на території України, де б ця людина або його соратники порушували закон». На що отримав жорстку відповідь представника американського ФБР: «Могилевич є одним з «хрещених батьків» російського організованого злочинного світу. Порівняння главою СБУ в публічному інтерв’ю відомого всім правоохоронним органам Заходу одного з найнебезпечніших кримінальних лідерів Могилевича з Фордом, одним із засновників автомобілебудівної індустрії США, було сприйнято в США особливо болісно і викликало сумніви щодо серйозності намірів СБУ активно виконувати рішення політичного керівництва України щодо боротьби з організованою злочинністю».

У 1999 році Андрій Деркач нібито допоміг Могилевичу та «алюмінієвому королю» Росії Михайлові Черному, також тісно пов’язаному з російським криміналітетом, отримати контроль над Миколаївським глиноземним заводом – одним з найбільших в Європі підприємств кольорової металургії.

4. Торговець зброєю

За інформацією ЗМІ, Андрій  Деркач на початку 2000-х спробував стати «збройним бароном», зайнявшись нелегальним продажем зброї у «гарячі точки». Масштаби були настільки серйозними, що у 2001 році керівники військової розвідки України з подачі давнього ворога Деркачів Євгена Марчука звернулися до президента Кучми з доповідною, в якій йшлося про те, що  причетність родини Деркачів до незаконної поставки озброєнь в ряд азіатських і африканських країн загрожує національній безпеці України.

Крім того, «Україна кримінальна» опублікувала коментар кримінального авторитета Леоніда Вульфа, який перебував у ізраїльській в’язниці, щодо готовності  свідчити про причетність Деркачів та Вадима Рабиновича (нині – один з лідерів Опозиційного блоку) до незаконних поставок зброї в «гарячі точки» – від Балкан до Іраку. За словами Вульфа, «є інформація про те, що вони поставляли стрілецьке озброєння і важке озброєння руху «Талібан» і «Аль-Каїді». Остання, до речі, отримувала зброю і від Семена Могилевича.

5. Атомний король

Derkach-Andryi3-500x311

В 2000-х Андрій Деркач, на той час президент «Енергоатому», спробував реалізувати амбітний проект – узяти під контроль усю «атомку» України. 29 грудня 2006 року за рішення уряду Януковича було створено Державний концерн «Укратомпром», до складу якого увійшли заводи енергомашинобудування та інститути, що проектують блоки АЕС. Очолив новостворений концерн, звісно, сам Андрій Деркач. За словами президента Віктора Ющенка, схема Деркача передбачала, що в подальшому стратегічні підприємства, які увійшли до складу концерну мали бути приватизовані – всупереч законам, які забороняли продаж стратегічних підприємств.

У грудні 2007-го прем’єр Юлія Тимошенко скасувала постанову про створення «Укратомпрому». У червні 2008-го керівництво уряду звинуватило Деркача у тому, що на посту керівника «Енергоатому» він скоїв фінансові зловживання на суму 3,6 млрд. грн.

6. Політичний хамелеон

"Помаранчевий" Андрій Деркач після перемоги Ющенка

“Помаранчевий” Андрій Деркач після перемоги Ющенка

Деркач – депутат ВР останніх шести скликань. І кожного разу набирав іншого політичного окрасу. В його партійному портфоліо – блок «За єдину Україну»,  партії «Трудова Україна», Соціалістична партія, партія «Справедливість» і, звісно, Партія регіонів, яку він двічі представляв у ВР.

16 січня 2014 року голосував за так звані «диктаторські закони», ставленики Деркача на Сумщині возили «тітушок» у Київ на боротьбу з Майданом. А вже через кілька місяців Деркач активно підтримував на виборах Петра Порошенка. Зараз перебуває у групі «Воля народу», яку сформував із депутатів-бізнесменів покійний волинський олігарх Ігор Єремеєв.

7. Господар Сумщини

У ході місцевих виборів 2015 року уся країна спостерігала, як нащадок роду Терещенків Мішель вів нерівну боротьбу за пост мера Глухова проти ставленика Андрія Деркача. Проти Терещенка брутально застосовували адмінресурс, провокації, але попри все він зумів перемогти увесь ресурс «смотрящого» за Сумщиною.

У Деркача-молодшого теплі стосунки з Петром Порошенко

У Деркача-молодшого теплі стосунки з Петром Порошенко

«Деркач був прокучмівський, потім проющенківський, потім проянуковичівський. Зараз він говорить, що він пропорошенковский. У будь-якому випадку він вважає, що Сумщина – його королівство. І ми робили кампанію проти системи Деркача, який зараз контролює все-все на Сумщині. Губернатор (Микола Клочко – НБРУ) – це людина Деркача, прокурор – людина Деркача, міліціонери – люди Деркача, ректор університету (Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка» – НБРУ) – людина Деркача, головний лікар – людина Деркача. На Сумщині школа-інтернат не може поміняти жінку, яка прибирає кімнати, без дозволу Деркача», – заявляв Мішель Терещенко.

Деркач справді дуже агресивно реагує на спроби зазіхнути на його королівство. У 2012 році міліція затримала на 72 години кандидата від ВО «Свобода» Артема Семеніхіна, який балотувався в одному окрузі з Деркачем. Його примушували написати зізнання та явку з повинною у справі про шахрайство, пригрозивши, що заарештують його дружину, а дитину віддадуть у дитячий будинок. За словами Семеніхіна, присутній на допиті начальник районного відділу відверто заявив, що «це справа політична, з метою залякати і скомпрометувати українських націоналістів». Тоді ж невідомий молодик навідався до батьків «свободівця», заявивши, що їм разом з сином потрібно в ноги кланятися і просити пробачення в Андрія Деркача, якщо не хочуть «отримати рештки тіла свого сина». Невідомий наголосив, що Деркач має безмежний вплив як у органах влади, так і в кримінальному середовищі.

У 2015 році 33-річний Артем Семеніхін впевнено переміг на виборах мера Конотопа. Схоже, Сумщина добряче втомилася від свого «короля»…

8. Липовий кандидат наук

Андрій Деркач гордиться наявністю шести (!) дипломів – п’ять з яких після навчання у Академії КДБ, мабуть. А також статусом кандидата юридичних наук. Свого часу дисертацію Деркача уважно проаналізувало «Дзеркало тижня». Мотивацію Деркача видання визначило відразу і точно: «Андрію Деркачу, президентові НАЕК« Енергоатом», генеральному директору державного концерну «Укратомпром» не дають спокійно спати лаври «проффесора» Януковича, кандидата економічних наук «надзвичайного» міністра Н. Шуфрича та іже з ними. І вирішив він, що для нормального самовідчуття перебування в списках партії відомих учених-регіоналів, і до того ж перебуваючи (поки ще) при великих фінансових потоках, необхідно використати унікальну можливість поповнити їхні ряди».

«Смішним розділом автореферату для спеціалістів є наукова новизна отриманих нашим героєм результатів. Виявляється, дана робота «є першим самостійним комплексним дослідженням, яке присвячене теоретичним та практичним проблемам контролю у галузі ядерної та радіаційної безпеки». Але найсмішніше в дисертації Деркача, на думку «Дзеркала тижня», це наступне: «Серед особистого внеску автора в наукову новизну відзначаються уточнення понять «ядерна безпека», «радіаційна безпека» і обґрунтування необхідності приведення у відповідність з приписами міжнародно-правових актів понять «ядерна установка», «ядерний матеріал», «ядерна шкода». Інакше кажучи, Андрій Деркач банально собі привласнив лаври впровадження наукової термінології, яка використовувалася задовго до нього.

9. Друг Росії

Крім дисертації Андрій Деркач написав і кілька книг. Серед них – «Україна і Росія: Випробування дружбою». Дружба з Росією – улюблена тема політика. Свого часу він навіть заснував у парламенті депутатське об’єднання «У Європу разом з Росією», секретарем якого, до речі, став відомий українофоб Дмитро Табачник. Деркач навіть пропонував зробити цю фразу девізом української зовнішньої політики, стверджуючи, що євроінтеграція України без Росії неможлива. Цікаво, що однойменний розділ на особистому сайті Деркача зараз видалено.

10. Православний олігарх

Андрій Деркач разом із Вадимом Новинським та Петром Порошенком входить до числа так званих «православних олігархів» – групи великих бізнесменів, які спонсорують УПЦ Московського патріархату і суттєво впливають на внутрішнє життя цієї конфесії, а також дбають про її інтереси в Україні. Точніше, стежать, щоб вона не надто відходила від генеральної лінії, визначеної у Москві. «Цікава деталь: підозріло часто по праву руку від Порошенка у всіх церковних ініціативи чомусь постійно виникає відомий гарант інтересів Московського патріархату в Україні – Андрій Деркач», – зазначає відомий релігіє знавець Катерина Щоткіна.

Про вагу Деркача у середовищі Російської православної церкви свідчить такий промовистий факт: у 2004 році він був єдиним політиком, який брав участь у чаюванні Володимира Путіна у митрополита Володимира, коли президент РФ відвідував Києво-Печерську лавру.

У січні 2009 року Андрій Деркач був одним з небагатьох мирян – делегатів Помісного собору Російської православної церкви, яких допустили до участі у виборах патріарха РПЦ. Тоді, нагадаю, обрали патріарха Кіріла – ідеолога «руского міра».

Derkach-Andry5-500x354

Деркач активно лобіював обрання одіозного митрополита Онуфрія главою УПЦ МП, з яким його пов’язують давні дружні стосунки. Саме такий предстоятель потрібен і Москві, і Деркачу, який є противником будь-якої автокефалії УПЦ МП і виступає за тіснішу інтеграцію з Москвою.

***

Власне, після усього сказаного виникає лише одне запитання – що така людина досі робить в українському парламенті. Хоч і відповідь на нього теж очевидна.


Сергій Ружинський, Національне бюро розслідувань України

Оппозиционеры Бригинец и Томенко такие же, как те, с кем они борются?

Народный депутат от «Батькивщины» Александр Бригинец производит впечатление человека простоватого, но честного в своей простоте.

Он сам ведет страничку на Facebook, ведет живо и увлекательно. Он ратует за украинский язык, и все мы помним его демарш, когда соратники на корпоративе начали пренебрегать мовой.

Александр ненавидит олигархов, он – плоть от плоти народный депутат. Такое впечатление создается при беглом знакомстве с личностью данного народного избранника.

Попытаемся посмотреть чуть глубже.

На улице Богомольца, 4 находится старейший украинский музыкальный канал ОТV. Весьма раскрученный канал.

Не раз и не два в СМИ появлялась информация о том, что Александр Бригинец является его музыкальным продюсером. Это ни для кого не было секретом, и ничего в этом предосудительного нет. Однако интересна история становления Александра Михайловича на этом ответственном посту, и его РЕАЛЬНАЯ должность на канале.

Почему-то СМИ не писали о том, что Бригинец является соучредителем ОТV. На сайте Нацсовета Украины по вопросам телевидения и радиовещания так прямо и написано: каналом владеют Андрей Алешин и Александр Бригинец в равных долях. 50/50.

Немного истории. В 2002 году тогдашние учредители канала Степченко и Вовк продали 50% акций своего детища киевскому олигарху Вадиму Рабиновичу.

Основателями канала и поныне числятся Виктория Горбаченко и Олег Степченко. Это муж и жена. Бывшие. Ибо на сегодняшний день Виктория Горбаченко проживает совместно с гендиректором ОТV Юрием Чудочкиным, человеком Рабиновича.

Вадим Рабинович оформил долю (50%) на некого Алешина, человека с прошлым.

В июне 1999 года Алешин был арестован израильской полицией, после чего с ним в течение трех дней была проведена полная внутрикамерная оперативная разработка. Как информируют источники,  в ходе разработки Алешин дал фактологические свидетельства против некого Вульфа, обвиняемого в заказных убийствах, и Вадима Рабиновича.

После этого нынешнего совладельца ОТV лишили израильского гражданства и 1 июля 1999 года он был депортирован. По всей видимости, показания на «шефа» Рабиновича Алешин дал «правильные», ибо он остался в команде киевского олигарха.

В 2005 году было принято решение продать оставшиеся 50% канала. Нашелся и покупатель. Им стал народный депутат Украины Николай Томенко.

Однако покупать половину канала за достаточно большую сумму (о сумме позже) народному избраннику было… неудобно, что ли. Некрасиво как-то. Начнут расспрашивать – «откуда деньги?», то да се…

Вот тогда и появился на сцене Александр Бригинец, который на то время трудился под олигархом Рабиновичем на должности музпродюсера канала.

Реально 50% канала были проданы за 1,5 (полтора) миллиона долларов США. Но зачем платить налоги, кормить никчемных старикашек-пенсионеров и детей чужих? Потому ударили по рукам и оформили продажу за миллион гривен.

Именно эта сумма записана в декларации Александра Бригинца. Миллион гривен в уставном фонде, 50 тысяч гривен заработка в год и квартира площадью 15 метров.

 

 

 

 

Уже весной 2006 года начинается политический рост Бригинца. Рос как на дрожжах, продвигаемый все тем же скромным Томенко, невесть откуда взявшим 1,5 млн долларов.

Таким образом, Бригинец преспокойно работает с олигархом, имеет половину телеканала, как самый настоящий олигарх, прячет реальные заработки, как и те, кого он так ненавидит. Ну, и, разумеется, не платит налоги. Впрочем, реальным совладельцем является все же Николай Томенко, с него и спрос.

Ну и напоследок – самое смешное. На канале музыка практически вся – русскоязычная. И это легко объяснимо. Дело в том, что ротации украинских исполнителей – строго за деньги. От 60 до 120 долларов США за один показ. Естественно, только наличкой.

В среднем, минимальная прибыль канала с рекламой составляет 100 тысяч долларов в месяц. Это, подчеркиваю – самые скромные подсчеты. Вот такие они, любители Украины, борцы за язык и ненавистники олигархов…

 

Национальное бюро расследований Украины

 

Дмитрий Табачник – король “фальшаков”

Киевский рынок заполнили подделки под картины. Уже три года коллекционеры внимательно следят за появлением на рынке новых, дотоле неизвестных работ ценимых художников. 50 на 50 что это подделка. В мире аукционный дом, галерея — это гарантия качества и подлинности лота. В Украине немного не так. Столичная галерея «Корнерс» одно из мест, где подделки появляются чаще других. Сейчас, как правило, они маскируются в общем списке «непопсовых» лотов. Продавцы и организаторы продаж — аукционщики действуют при этом заодно, почти всегда это одни и те же люди. Дошло до того, что ряд художников существенно упали в цене среди настоящих профессионалов, так как определить подлинная это картина или нет, не представляется возможным в громадной волне подделок. Трюки аферистов от искусства, тем не менее, остаются действенными, а «фальшаки» расходятся среди имущего населения. Сил настоящих коллекционеров, без поддержки правоохранительных органов явно недостаточно для того, чтобы сломить еврейскую мафию от искусства.
(більше…)



Close
Приєднуйтесь!
Читайте нас у соцмережах: