Сообщения с тегами ‘кредит’

Олигарх #Жеваго стал фигурантом уголовного производства

Zhevago-Poroshenko1

 

 

Нардеп и олигарх Константин Жеваго стал фигурантом уголовного производства.

Об этом журналисты узнали у финансового эксперта Александра Дубинского в Фейсбук, сообщает Национальное бюро расследований Украины.

«За то, что не указал в декларации кредит на 10 млн гривен — нардеп Жеваго оказался фигурантом уголовного дела, — утверждает Александр Дубинский. — Что интересно, под «уголовку» миллиардер попал из-за жадности».

По словам Александра Дубинского, «кредит Жеваго взял у собственного банка «Финансы и Кредит», ныне — банкрот. И не захотел его декларировать, так как надеялся что информация про долг утеряна (в банке активно уничтожали кредитные документы)».

По словам журналиста, «информация всплыла, так как ликвидатор банка «Финансы и Кредит» подал на Жеваго в суд», а «в свою очередь, узнав об этом, «кинутые» Жеваго вкладчики не замедлили обратится в НАБУ».

Александр Дубинский также опубликовал официальное письмо НАБУ, подтверждающее открытие уголовного производства.

Как сообщалось ранее, миллиардер Константин Жеваго не хочет возвращать миллионные долги по своей кредитке, а еще нардеп отказался от борьбы за «Одессаоблэнерго» и вообще его группа трещит по швам, и Жеваго вынужден спасать от перехода под контроль властей оставшиеся у него активы.

#Ляшко каже, що придбав маєток за 15 млн у кредит. Бреше скотиняка?

Lyashko-krade1

 

Лідер «Радикальної партії» Олег Ляшко пояснив, звідки в його власності з’явився будинок вартістю в 15 мільйонів. Каже, що взяв його в кредит і виплачуватиме борг упродовж наступних 5 років, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

«Я справді на початку цього року придбав будинок, який я до цього орендував. Я чесно вказав вартість цього будинку, і заплатив всі податки за нього», – уточнив депутат.

Ляшко зауважив, що він поки не заплатив за маєток – відповідно до умов договору, який був укладений, він купив його у розстрочку.

«Тому я стверджую, що жодних підстав для порушення проти мене справ немає», – наголосив він.

У свою чергу, головний антикорупційний прокурор України Назар Холодницький звинувачує лідера Радикальної партії в «грі на публіку». Також очільник САП заявив, що Ляшко не поставив жодного запитання у справі щодо своїх статків.

«Якщо є підозра на незаконне збагачення, то, будь ласка, покажи принципову позицію – і надай інформацію, яка спростовує всі ці факти. А робити оці шоу – я впевнений, що це шоу не додасть рейтингу ні йому, ні його політичній силі», – сказав Холодницький.

За його словами, Ляшко вибрав «шоу і цирк», це «були просто крики, воплі». Керівник САП уточнив, що для оголошення підозр необхідно встановити факти, провести розслідування, а політики часто роблять із цього процесу виставу.

24 квітня 2017 року голова НАБУ Артем Ситник повідомив, що Спеціалізована антикорупційна прокуратура передала до Національного антикорупційного бюро провадження за підозрою у незаконному збагаченні лідера Радикальної партії.

Після допиту, що тривав упродовж чотирьох годин, Олег Ляшко заявив, що жодних підозр йому не оголосили.

Раніше стало відомо, що лідер Радикальної партії та його цивільна дружина Росіта Сайранен офіційно не володіють жодним бізнесом, однак упродовж останнього року подружжя придбало нерухомості приблизно на 20 мільйонів гривень. Зокрема, Ляшко купив будинок і дві земельні ділянки вартістю 15 мільйонів у смт. Козин Київської області. Про це свідчить інформація, подана нардепом у Національне агентство з питань запобігання корупції. Йдеться про будинок площею 550 кв.м і дві земельні ділянки загальною площею 0,6 га.

Також відомо, що Ляшко їздить на броньованому Cadillac Escaladе 2011 року випуску. Причому авто, яке партія орендує у радника головного «радикала», оплачується з державних коштів.

НАБУ порушило справу про виділення Нацбанком рефінансування на 12 млрд гривень

Gontareva-Valerya14-500x315

Детективи цікавляться кредитами на 12 млрд гривень, отриманими банками-банкрутами, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Національне антикорупційне бюро з 27 квітня 2016 року розслідує кримінальне провадження про виділення Національним банком 12 млрд гривень рефінансування комерційним банкам, які згодом визнали банкрутами.

Серед них — Південкомбанк (закрито 27 травня 2014 року), «Київська Русь» (19 березня 2015 року), CityCommerce Bank (21 листопада 2014 року), Автокразбанк (30 травня 2014 року), Терра Банк (22 серпня 2014 року), «Дельта» (3 березня 2015 року), «Таврика» (21 грудня 2012 року).

Видання «Наші гроші» виявило у судовому реєстрі інформацію про кримінальне провадження №52016000000000119, розпочате за статтею 191 Кримінального кодексу України — розтрата коштів в особливо великому розмірі шляхом зловживання службовим становищем.

Слідчі вважають, що у 2014—2015 році посадові особи НБУ незаконно виділили цим банкам рефінансування на суму 12 млрд гривень.

Солом’янський районний суд Києва дозволив детективам НАБУ отримати тимчасовий доступ до документів, пов’язаних з цими грошима.

На початку січня Національний банк на своєму сайті почав публікувати назви банків, які отримують кредити НБУ (на термін понад 30 днів), із зазначенням суми, типу кредиту і типу забезпечення. Цю інформацію оприлюднено в розділі «Інформаційні матеріали».

Суд обязал нардепа из БПП Ивана Винника вернуть 335 миллионов гривень долга

Vinnik-Ivan1

 

Дело рассматривалось судами почти два года, сообщает Национальное бюро расследований Украины.

Апелляционный суд Херсонской области отклонил жалобу народного депутата, члена парламентского комитета по вопросам безопасности и обороны Ивана Винника и оставил в силе решение Новокаховского городского суда Херсонской области о взыскании с Винника задолженности в размере 335 млн.грн. Дело рассматривалось судами почти два года.

Как ранее сообщалось в СМИ, о в 2008 году ООО «Завод строительных материалов» (Новая Каховка) заключило  договор с банком о предоставлении кредита в размере 322 млн. грн. Поручителем по кредиту выступил Иван Винник.

В 2013 году акционеры «Завода строительных материалов»  отстранили Ивана Винника от исполнения обязанностей директора предприятия. Однако он всеми способами пытался оставить контроль над предприятием, в том числе путем рейдерского захвата при участии вооруженных группировок, частных охранных компаний. По данному факту было открыто уголовное расследование.

В 2013 году «Завод строительных материалов» перестал обслуживать кредит, в связи с чем банк обратился в суд с заявлением об взыскании многомиллионной задолженности с предприятия и поручителей. В этом же году  Хозяйственный суд Киева вынес решение о взыскании долга в полном объеме с предприятия.

«Завод строительных материалов» — одно из крупнейших предприятий по производству газобетона в Восточной Европе. Мощность предприятия составляет порядка 450 тыс. куб. м в год. Производственные площади насчитывают более 30000 м кв. На предприятии работает порядка 300 человек.

Австрійські журналісти знайшли докази відмивання коштів #Порошенко і Raiffeisen Zentralbank Австрія. Подробиці

Poroshenko-ofshori1

 

Від імені офшорної компанії на Британських Віргінських Островах група Raiffeisen видавала мільйонні кредити підприємствам, які знаходяться в сфері впливу Порошенка, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

В Австрії з’явився компромат на президента України Петра Порошенка і Raiffeisen Zentralbank.

Підприємства Президента України є клієнтами  австрійського банку, але їх співпраця зовсім не така, як у багатьох тисяч інших клієнтів Raiffeisen.

Австрійський тижневик Falter опублікував статтю, у якій досліджуються ділові взаємини між Порошенком і Raiffeisen Zentralbank Австрія.

Серед даних компанії Mossack Fonseca, журналісти австрійського тижневика звернули увагу на ряд транзакцій.

Від імені офшорної компанії на Британських Віргінських Островах група Raiffeisen видавала мільйонні кредити підприємствам, які знаходяться в сфері впливу Порошенка.

Керівник відділу економічної злочинності в Федеральному управлінні кримінальної поліції Австрії Рудольф Унтеркефлер прямо назвав кредитні угоди офшорних компаній на користь третіх сторін достовірним доказом відмивання коштів.

«З економічної точки зору, вони не мають сенсу, але сприяють відмиванню грошей», — цитує Falter слова посадовця.

Ділові відносини між Raiffeisen і фірмами з офшорними адресами починаються в 2002 році. Юристи Mossack Fonseca реєструють в той час підприємство під назвою Linquist Services Limited на Британських Віргінських островах.

Власники підприємства не розголошувалися, а офіційними директорами призначалися підставні особи. У Raiffeisen Zentralbank Австрія офшорна компанія Linquist відкрила ряд банківських рахунків.

За наявними документами юридичної компанії Mossack Fonseca австрійські журналісти простежили схему, за якою протягом більш ніж десяти років мільйони перетікали з Карибського басейну до Європи, а також України.

Зокрема, Raiffeisen, від імені компанії Linquist і ряду інших офшорних фірм, видавав кредити різним підприємствам, серед яких активно фігурували фірми, що належать Порошенку — Roshen і «Укрпромінвест».

Наприклад, відповідно до угоди від 23 грудня 2010 року між компанією Linquist і Райффайзен Інтернаціональ Банк (RBI) була досягнута домовленість про кредит на суму не менше $ 115 млн для кондитерської компанії Roshen в Києві. Рахунки компанії Linquist, на яких завжди знаходилося чимало коштів, служили забезпеченням подібних кредитів.

«Чому підприємства українського Президента не захотіли отримувати кредити безпосередньо, а тільки в обхід через Raiffeisen?», — дивуються австрійські журналісти, і тут же на нього відповідають: такого роду схеми переслідують, як правило, одну мету — приховати справжнє походження коштів.

Раніше депутат фракції БПП Сергій Лещенко заявив, що глава адміністрації президента Борис Ложкінін фігурує у кримінальному провадженні за статтею «відмивання грошей» у Австрії.

Мова йде про продаж Ложкіним Українського медіа-холдингу в 2013 році структурам Сергія Курченка, коли транзакції проводилися з офшорних фірм на офшорні фірми через рахунки в австрійських банках.

«Сумнівні переклади багатомільйонних сум помітив підрозділ Міністерства внутрішніх справ Австрії, який займається розслідуванням відмивання грошей і контактує з банківськими установами країни. Він написав заяву в спеціальну прокуратуру про те, що є підозра про відмивання грошей стосовно трьох українців», — заявив парламентар.

Сам Борис Ложкін заявив, що правоохоронні органи жодної з країн світу ніколи не зверталися до нього з претензіями.

#Порошенко та державний Укрексімбанк рятує мільйони Андрія та Сергія Клюєвих. Розслідування

Kluevi2-500x314

 

Поки правоохоронці шукають Андрія і Сергія Клюєвих, найближчих соратників екс-президента Віктора Януковича, державний Укрексімбанк допомагає братам-регіоналам врятувати їхні гроші
Лічені люди в Україні — переважно слідчі Генпрокуратури (ГПУ) — знають, що екс-президент Віктор Янукович втікав із України двічі.

Уперше він залишив територію країни 22 лютого 2014 року в районі Урзуфа на Азовському морі. Потрапивши в Росію, утікач провів там менше доби в компанії російських кураторів і повернувся до Криму на літаку, приземлився на військовому аеродромі Гвардійське під Сімферополем, який орендує Чорноморський флот РФ. Оцінивши ситуацію на місці, Янукович на військовому кораблі відбув до РФ. Причини короткого повернення екс-президента в Крим невідомі, можливо, його хотіли використати для звернення до російської армії по допомогу.

В «останній шлях» з України в Росію Янукович взяв одного з найвірніших соратників — екс-голову президентської адміністрації Андрія Клюєва. З ним, а також його молодшим братом Сергієм президент-утікач почав співпрацювати ще в 1990‑х в Донецькій області. Партнерство стало настільки близьким, що навіть найбільшу цінність — резиденцію Межигір’я — Янукович у результаті оформив на Клюєвих.

Після Майдану брати потрапили під міжнародні санкції. На відміну від багатьох фігурантів санкційного списку, які не мали активів за кордоном, для Клюєвих це стало проблемою: у них знайшли рахунки в швейцарському банку Notenstein Privatbank AG у місті Санкт-Галлен — кожен зберігав там по 13 млн франків (аналог $13 млн). У Клюєвих заблокували і австрійські вклади: $ 2,3 млн і €800 тис. у старшого і €0,461 млн у молодшого.

Вітчизняне правосуддя виявилося куди більш милосердним до втікачів. 2014 року з Андрія Клюєва зняли звинувачення за 115‑ю статтею («Вбивство»), висунуті по гарячих слідах після падіння режиму Януковича і кровопролиття на Майдані. Тепер його звинувачують за 340‑ю статтею («Перешкоджання проведенню зборів, мітингів, демонстрацій»). Брати проходять у справі про привласнення чужої власності — лише завдяки цьому європейці зберігають введені щодо них санкції.

Найближчі партнери Януковича не тільки уникають покарання — їм допомагає виводити з України гроші державний Укрексімбанк.

Дешеві напівпровідники

2007‑го Клюєви викупили у Фонду держмайна (ФДМ) Завод напівпровідників у Запоріжжі — збиралися виробляти кремнієві сонячні батареї.

Брати участь у приватизаційному аукціоні могли компанії, які мають відповідні технології та патенти. Клюєви знайшли таку фірму — Силікон — і вмовили її власника Геннадія Когана купити завод спільно. Придбання коштувало партнерам 220,9 млн грн. Потім брати попросили Когана передати контроль над заводом клюєвській компанії Activ Solar під обіцянку поділитися з ним часткою в цій фірмі зі штаб-квартирою в австрійському Відні. Ніякої частки Коган не отримав.

Пізніше брати наростили Силікону борги і, отримавши право їх вимагати, забрали у свого партнера і цей актив.

Налагодити роботу запорізького заводу вони не зуміли, і сьогодні підприємство має величезні борги та перебуває в стадії ліквідації.

Схожа доля спіткала і Activ Solar. У лютому 2016‑го компанія звернулася в австрійський суд, щоб той визнав її банкрутом. Суд задовольнив прохання: борги компанії становлять € 503,4 млн, а активи оцінені лише в €18,7 млн. Кредиторам пообіцяли відшкодувати протягом двох років лише 20% від суми боргу.

Це банкрутство стало в Австрії найбільшим цього року.

Бізнес по‑держбанківськи

Усі вищеописані банкрутства не означають, що Клюєви втратили величезні кошти. Навпаки, вони вивели з непотрібних компаній майже всі активи. І їхнім спільником у цій справі став державний Укрексімбанк.

У березні 2009‑го клюєвський завод напівпровідників отримав у цій установі дві грандіозних позики: одну на суму 1,5 млрд грн і другу на €230 млн. Банк прокредитував підприємство радянського зразка, абсолютно не тривожачись про те, що двома роками раніше ФДМ продав його лише за 220,9 млн грн.

Укрексім не висловлював занепокоєння з цього приводу — адже старший Клюєв незабаром з депутата перетворився на першого віце-прем’єра.

В результаті сьогодні Укрексімбанк має претензії до заводу напівпровідників на 5,1 млрд грн. Це десята частина всього кредитного портфеля банку.

Відшкодувати втрати фінустанові навряд чи вдасться. Кредит забезпечений «продукцією майбутніх періодів», тобто сонячними панелями, які завод планував провести в 2011—2018 роки.

Якби банк був активнішим, він міг би розраховувати на повернення навіть більшої суми — 13 млрд грн, при цьому вимагати борги не з заводу, який не в змозі щось виплачувати, а з його власника — Activ Solar. Ця компанія володіла сонячними станціями в Україні. Частина з них залишилася в Криму, але ті, що розташовані в Одеській і Миколаївській областях, згенерували в 2015‑му 2,9 млрд грн доходу, з яких близько 2,5 млрд грн — чистий прибуток. Такий бізнес міг би компенсувати всі втрати держави, пов’язані з заводом напівпровідників. Але банк не робить в цьому напрямку нічого.

Справу Укрексіму і запорізького заводу розглядає суд. Банк заявляє, що його задовольнить і малоліквідне майно підприємства. Якщо суд погодиться, фінустанова стане «забезпеченим майном кредитором». За законом такий позикодавець не бере участі в раді кредиторів, контрольованій сьогодні Клюєвими через Activ Solar: брати прагнуть довести до банкрутства завод, щоб зникли його борги.

Інвентаризація показала, що «майно», яким готовий задовольнитися держбанк, здебільшого не існує.

«Банк поводиться [в суді] дуже пасивно»,— каже Євген Кириченко, арбітражний керуючий, якого суд призначив розпоряджатися майном заводу. Представники Укрексіму, мовляв, зі всім погоджуються, не заявляють протестів.

Схвильовані занадто активною позицією самого Кириченка, представники Activ Solar хочуть замінити його іншим арбитражником.

Віталій Шабунін, голова Центру протидії корупції, вважає, що в цій справі Укрексім діє спільно з Activ Solar. Мовляв, з подачі президента Петра Порошенка екс-генпрокурор Віктор Шокін випустив з країни молодшого Клюєва — Сергія. Експерт називає це частиною послідовної політики президента щодо братів. «Було б дивно, випустивши Клюєва, потім намагатися отримати його гроші на користь держави»,— каже Шабунін.

Поведінка влади щодо майна Клюєвих бентежила і Павла Жебрівського, коли він у першій половині 2015‑го працював головою антикорупційного управління Генпрокуратури. Але після президент призначив його військовим губернатором Донеччини, і відтоді ГПУ активами Клюєвих активно не цікавиться.

З Укрексімом Порошенко пов’язаний досить тісно. У серпні 2014‑го він лобіював призначення на пост голови банку Олександра Гриценка і ввів у наглядову раду фінустанови Ігоря Мазепу, гендиректора інвесткомпанії Concorde Capital, і радника голови адміністрації президента Бориса Ложкіна. Незабаром після цих кадрових зрушень держбанк пролонгував до 2024 року борг 388 млн грн корпорації Богдан, яка раніше належала Порошенку.

У наглядовій раді банку вже три роки немає представників Верховної Ради — внесення кандидатур, за словами депутатів, блокує нардеп Ігор Кононенко, близький соратник президента.

У прес-службі Укрексімбанку відмовилися коментувати цю справу. Мовчить і Дмитро Лановий, директор фінустанови по роботі з проблемними активами.

Схеми — це до грошей

Андрій Клюєв завжди вмів «причарувати» держбанки.

Поручителем за укрексимівськими кредитами заводу напівпровідників була Activ Solar. Як заставу компанія віддала банку державні єврооблігації номіналом 1,6 млрд грн. Щоб повернути частину кредиту, Укрексім у квітні 2009 року продав їх Нацбанку, причому за номіналом, хоча їхня ринкова ціна на той момент була 939 млн грн. У результаті втрати держави на цій операції склали 617 млн грн.

З приходом Януковича на посаду президента Клюєв-старший, ставши першим віце-прем’єром, розійшовся ще більше. Очолювана ним рада з інвестицій виділила 200 млн грн заводу напівпровідників як фіндопомогу — щоб сплатити відсотки за кредитами. Гроші перерозподілили із захищених статей держбюджету, призначених на допомогу малозабезпеченим сім’ям та інвалідам. Саме через цю аферу Клюєвих оголосили після Майдану в розшук.

За часів Януковича сонячно-енергетичний бізнес братів успішно розвивався, наростивши виробничі потужності до 700 МВт, що становить 88% від усіх українських сонячних електростанцій з урахуванням Криму. Рентабельність сягала 90% через украй низькі операційні витрати, а також украй високі «зелені» тарифи, за якими держава зобов’язалася викуповувати сонячну енергію у компанії Клюєвих.

Через Раду брати ще і протягли закон, який зобов’язував виробників сонячної електроенергії, які претендують на отримання «зеленого» тарифу в повному розмірі, закуповувати панелі для станцій в українського виробника. А Клюєви зі своїм заводом на цьому ринку були монополістами.

Однак і це не зробило підприємство успішним — його обладнання застаріло. Брати вирішили купити нове — в Китаї, щоб випускати кремнієвий напівфабрикат, з якого в тому-таки Китаї робити панелі. Завдяки українському походженню напівфабрикату завод виконував закон про національну складову виробництва. Заразом Клюєви націлилися придбати техніку й для сонячних станцій.

Для цієї схеми під гарантії Ощадбанку в китайської державної CNBM International Corporation вони отримали товарний кредит на €160 млн, який прийшов до України у вигляді готової техніки.

Загалом Ощадбанк підтримав бізнес Клюєвих через кредити і кредитні гарантії на €500 млн, з них €340 млн припадали на кримські активи. Відтоді банк повернув лише €20 млн, а графік виплати боргу пролонгував. Увесь пакет послуг Клюєвим становить понад 21% кредитного портфеля державної фінустанови.

Коли і це не допомогло, Клюєви почали банкрутувати завод.

Розібратися в цих схемах тепер непросто: у листопаді 2015‑го викинувся з вікна своєї квартири їхній ключовий фігурант — Ігор Сотуленко, екс-голова наглядової ради Укрексімбанку та член аналогічного органу Ощадбанку.

Нові китайці

Сьогодні завод напівпровідників разом із іншими клюєвськими активами може відійти китайцям з CNBM — компанія претендує на все майно Activ Solar в Україні в рахунок несплачених боргів. Її президент Джейсон Джанг раніше заявляв, що CNBM отримала контроль над активами в середині 2014‑го саме в рахунок погашення товарного кредиту перед нею.

Джанг підтвердив, що компанії належать усі активи Activ Solar в Україні. Будь‑яких планів щодо заводу напівпровідників у CNBM немає, як і зв’язків з Клюєвими, стверджує він.

Джерело в Ощадбанку, яке опікується кредитом банку для сонячних електростанцій, запевнило: в документах більшості юросіб, які фігурують у цій справі, кінцевим власником значиться CNBM. Вона ж і обслуговує кредит.

В Антимонопольному комітеті розповіли, що в листопаді 2015‑го дозволили китайцям купити клюєвські сонячні електростанції.

У реєстрі юросіб у чотирьох з десяти станцій у списку засновників дійсно вказана CNBM, але не материнська фірма, а її сінгапурський підрозділ.

Олексій Оржель, голова Української асоціації відновлюваної енергетики, каже: цей підрозділ може представляти кого завгодно, зокрема братів Клюєвих. “Ми просили китайців показати документи, за якими до них перейшли активи. Вони відмовили”,— говорить експерт.

CNBM цілком може представляти інтереси Клюєвих, з якими вони досягли домовленостей, додає Ігор Тинний, власник сонячної та декількох невеликих гідроелектростанцій.

Також можливо, що Клюєви встигли продати китайцям свою компанію Activ Solar. Якщо станції генерують більше €80 млн чистого прибутку, то передача їх у рахунок погашення товарного кредиту на €160 млн — це явне заниження вартості активу, а отже, спроба заховати реально отриману за них від CNBM суму.

У будь-якому разі тепер долю клюєвських станцій визначать переговори української влади з китайською держкомпанією. Остання вже готова звертатися в міжнародні судові інстанції.

Іван Верстюк, Сергій Лещенко, Національне бюро розслідувань України

Андрей Пышный в Ощадбанке лишний

Pishnyi-Andryi3-500x333

 

Очередная волна недовольства работой Андрея Пышного на посту главы Ощадбанка вряд ли стала неожиданностью для его кураторов. Яценюк, Иванчук и компания вполне готовы пожертвовать пешкой, дабы не терять слона или ладью. Тем не менее, не все в этом этюде так просто.

Андрей Пышный — не лоббист, не политик и уж точно не финансист. Это человек, который беспрекословно исполняет все, за что ему платят. Не суть важно, касается это выдачи фиктивного кредита Березкину или откровенно мелочных махинаций с оборотными средствами. Глава Ощадбанка усвоил один довольно актуальный для сегодняшней украинской реальности урок: хватай все, что плохо лежит, а если чужой куш лежит хорошо, подвинь на край стола, подними и присвой.

С дня на день Генеральная прокуратура откроет уголовное производство, в котором Пышный уже не будет проходить свидетелем, а станет подозреваемым. Согласно данным источника в ГПУ, речь не идет о скандальных чартерах, копать решили глубже… Фигурант получит обвинения по факту хищения госимущества в особо крупных размерах. Скорее всего, речь о темных делах дней давно минувших, возможно, уголовное дело связано напрямую с выдачей кредитов агрохолдингу «Креатив», а также ряду других компаний, с которыми Пышный сумел договориться.

На фоне увольнения Шокина, дело будет не так легко замять и вряд ли получится «затянуть». Новый генпрокурор сделает все, чтобы первое громкое дело не поставило крест на карьере, а вылилось в жирный плюсик. Ведь, как известно, генеральные у нас долго на месте не засиживаются.

Продолжение следует…

Анастасия Зеленская, Национальное бюро расследований Украины

Банківський шахрай Микола Лагун через власні фірми купив у свого банку мільярдні борги за 5 мільйонів. Відео

Lagun-Mikola4_Delta-bank

 

Компанії «Іпотека кредит» та «Скай кепітал менеджмент», співзасновниками яких були Микола Лагун та його сестра Антоніна Лагун, за 5 мільйонів гривень отримали право вимоги за кредитами вкладників «Омега Банку», який належав Лагуну на суму 1,6 мільярда гривень.

Про це йдеться у розслідуванні програми «Схеми», спільного проекту Радіо Свобода та «UA:Першого», повідомляє БанкІск.

Як зазначається, 31 грудня 2014 року – за місяць до визнання проблемним «Омега Банку», банк уклав договір, який стосувався понад 70 кредитних угод.
«Свого часу цей банк видав кредити низці клієнтів, і станом на грудень 2014-го вони мали повернути „Омега Банку“ близько 1,3 мільярда гривень позичених коштів. Аби зменшити ризик того, що позичальники не повернуть ці гроші, банк убезпечив себе шляхом застави цінного майна, наприклад, будівель або земельних ділянок», — говориться у розслідуванні.

Як зазначають журналісти, балансова вартість заставного майна за виданими «Омегою» кредитами становила близько 3,6 мільярда гривень.

При цьому «Омега Банк» продав права вимоги за цими кредитами фірмі «Іпотека кредит».

За право отримати більше мільярда гривень від позичальників «Іпотека кредит» заплатила банку лише 5 мільйонів гривень.

«5 мільйонів гривень, які отримав „Омега Банк“ – це у 724 рази менше, ніж так звана балансова вартість об’єктів, під які клієнти банку отримували кредити. Вигідна угода стала можливою за допомогою іще одного учасника схеми – компанії „Правий берег“. Ця фірма оцінила майнові права за кредитами позичальників всього в 4,9 мільйона гривень», — пишуть журналісти Схем.

На початку 2014 року, засновниками «Іпотеки кредит» були сам Микола Лагун та його сестра Антоніна. Окрім того, фірма зареєстрована у будівлі, де розташоване відділення «Дельта Банку».

Зараз власником фінансової компанії «Іпотека кредит» значиться кіпрська Trumerg Holdings Limited, оформлена на двох громадян Кіпру.

В липні 2015 року право вимоги за низкою договорів було перепродане компанії з управління активами «Скай кепітал менеджмент», яка зареєстрована у приміщенні «Дельта Банку», і до осені 2014-го називалась не «Скай кепітал менеджмент», а «Дельта Капітал».

Співзасновницею до листопада 2014 року була Антоніна Лагун, а потім фірма була переписана на кіпрську компанію Sperlog Investments.

«За словами уповноваженого фонду, одним з найбільших кредиторів „Омеги“ є сам Лагун. І якщо сумнівний перепродаж за безцінь мільярдного кредитного портфелю буде скасовано, отримані кошти будуть повернуті, зокрема, й самому скандальному банкіру», — зазначають журналісти.

6 липня 2015 року НБУ ухвалив рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію «Омега банку».

3 березня 2015 року Фонд гарантування вкладів ввів тимчасову адміністрацію в «Омега Банк». Банк контролювався Миколою Лагуном.

На початку травня 2015 року Антимонопольний комітет дозволив UBG купити понад 50% акцій перехідного «Омега Банку».

Генпрокуратура підозрює Нацбанк та компанію заступниці #Яресько у махінаціях в інтересах Клюєвих. Розслідування. Відео

Kluevi-Yaresko1

 

За висновками Генеральної прокуратури, компанії братів Клюєвих за сприяння НБУ в 2009 році заробили понад 600 млн грн на фінансових маніпуляціях із кредитними коштами, залученими в Укрексімбанку. Це випливає з ухвали Печерського райсуду м. Києва від 29.12.15 та матеріалів Управління спецрозслідувань Генпрокуратури, яке здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні №42014000000000368.

Водночас згідно з ухвалою цього ж суду від 14.01.16, слідчі Генпрокуратури допускають, що ТОВ КУА «ІТТ-Менеджмент», яке пов’язане з заступником міністра фінансів Оксаною Маркаровою, допомагало Клюєвим легалізувати кошти, отримані злочинним шляхом.

Нагадаємо, що ще в квітні 2014 року Генпрокуратура повідомляла про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про кримінальне правопорушення, вчинене Андрієм Клюєвим – екс-першим віце-прем’єром та екс-главою адміністрації Віктора Януковича.

Як зазначалося, в березні 2009 року Клюєв (тоді нардеп) сприяв отриманню підконтрольним його родині «Заводом напівпровідників» кредиту на 150 млн євро в Укрексімбанку на проекти з виробництва сонячних батарей. Кредит було забезпечено заставою належних підприємству майнових прав за угодами купівлі-продажу обладнання, яке, за висновками слідчих, було неліквідним, що створювало «високі ризики неповернення кредиту державному банку».

Крім того, як повідомлялося, у вересні-жовтні 2010 року за сприяння Клюєва (тоді – першого віце-прем`єра) Держагентство з інвестицій ухвалило висновок про можливість надання фінансування «Заводу напівпровідників» на виробництво фотогальванічної продукції. За даними слідства, відповідні кошти (200 млн грн.) були використані не за призначенням, а для сплати Укрексімбанку процентів за раніше одержаним кредитом.

У жовтні 2015 році Генпрокуратура інформувала, що в кримінальному провадженні щодо А. Клюєва встановлено новий епізод. «Злочинна оборудка полягала в проведенні вдаваної угоди між двома підконтрольними А. Клюєву підприємствами, із залученням 1,5 млрд грн кредиту держбанку, частина з яких була витрачена на придбання заставного майна, а 610 млн грн привласнені на користь підконтрольного йому підприємства», — констатували в ГПУ.

Процентні маніпуляції

Згідно з ухвалою Печерського райсуду м. Києва від 14.01.2016, Управління спецрозслідувань Генпрокуратури здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні №42014000000000368 від 08.05.2014 за фактом заволодіння держмайном у сумі 230 млн. євро і 170 млн. грн. за попередньою змовою групою осіб з числа посадовців Кабміну, Держінвестицій та Укрексімбанку за ознаками ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу (можливе покарання – позбавлення волі на 7-12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років та з конфіскацією майна).

Як зазначається в ухвалі суду, фігуранти справи (далі — цитата) «отримували від ТОВ КУА «ІТТ-Менеджмент» значний інвестиційний дохід від цінних паперів, який в дійсності може бути коштами, що були вказаними особами або підконтрольними їм підприємствами одержані злочинним шляхом, у т.ч. внаслідок заволодіння шляхом зловживання службовим становищем коштами, призначеними відповідно до п. 5 ч.1 ст. 74 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік» для надання державної безоплатної допомоги на відшкодування відсотків, сплачених за користування кредитами, залученими підприємствами реального сектору економіки».

Крім того, як констатується, «операції по цінним паперам здійснювались за участю торговців ТОВ «Альта Брок», ТОВ «Мультіброк», а контрагентами виступали ТОВ «КОМБІ-ПРОФ», ТОВ «Український центральний контрагент», ПрАТ «Інвестиційна компанія «ІТТ-Інвест».

Згідно з даними держреєстру, засновником ТОВ КУА «ІТТ-Менеджмент» є ПрАТ «Інвестиційна компанія «ІТТ-Інвест», а одним з кінцевих бенефіціарів — Данило Волинець – чоловік заступниці міністра фінансів Оксани Маркарової; у 2006—2009 рр. він був главою правління «Ощадбанку». Ще серед бенефіціарів ТОВ КУА «ІТТ-Менеджмент» – З. Кузимків, С. Міщенко, О. Папроцький.

ПрАТ «Інвестиційна компанія «ІТТ-Інвест» з 2003 до березня 2015 року очолювала Оксана Маркарова.

Програма «Слідство.Інфо» з посиланням на інформацію Генпрокуратури повідомляла, що група «ІТТ» була причетною до приватизації Клюєвими «Заводу напівпровідників». О. Маркарова це заперечувала.

Вона зазначала, що в ПраТ ІТТ-Інвест, яке є торгівцем цінними паперами, зберігачем та андеррайтером, за 20 років діяльності «дійсно було декілька угод з корпорацією «Укрпідшипник» [контролери – «Клюєві»], однак вони не стосувалися ані «Запорізького заводу напівпровідників», ані «АктивСолара». «Андрій Клюєв як фізсоба дійсно інвестував в декілька фондів ІТТ протягом 2011—2013 років, отримував дивіденди та потім вийшов з інвестицій», — додала О. Маркарова в листі до ГПУ, на який посилалося “Слідство.Інфо”.

Водночас О. Маркарова підтверджувала, що в 2013 році брати Клюєві продали «Актив-банк» групі «ІТТ». О. Маркарова була членом спостережної ради Актив-банку ще з 20.04.12, а з 17.12.12 по 10.04.13 вона — в.о. голови. Крім того, 10.04.13 членом спостережної ради банку було обрано також Наталію Яресько, а О. Маркарову обрали головою спостережної ради вже на постійній основі.  Навесні 2014 року Актив-банк знову міняє власників. Замість групи «ІТТ», туди заходить група росіян.

Як писали «Наші гроші», після виходу групи «ІТТ» зі складу акціонерів «Актив-банку», в банку почались проблеми. Постановою НБУ від 13 червня 2014 року «Актив-Банк» було віднесено до категорії проблемних та встановлено ряд обмежень діяльності. 2 вересня НБУ відніс «Актив-банк» до неплатоспроможних, а 3 вересня Фонд гарантування вкладів ввів до банку тимчасову адміністрацію. Зараз банк перебуває на стадії ліквідації.

«Але за день до віднесення «Актив-банку» до неплатоспроможних з нього були виведені багатомільйонні активи. А вигоду від цього отримали саме структури Волинця – Маркарової. Ці факти зафіксовані у численних (їх більше ста) судових рішеннях і ухвалах, які ми знайшли у Єдиному державному реєстрі судових рішень,.

Всі договори на виведення активів укладені за однією схемою. Між «Актив-банком» та ТОВ «Фінансова компанія «Арбімаркет» 1 вересня (в одному випадку – 7 серпня) 2014 року підписувались договори відступлення боргу за виданими банком кредитами. За це банку сплачувалась невелика (у середньому – одна четверта) частина суми боргу. 2 вересня «Арбімаркету» були відступлені права на стягнення застав за договорами іпотеки, якими забезпечувались всі ці кредити.

А 12 вересня 2014 року «Арбімаркет» переуступив всі ці вимоги (і кредитні, і іпотечні) компанії з управління активами «ІТТ-менеджмент», — йшлося в розслідуванні видання.

У свою чергу О. Маркарова в коментарі наголошувала, що угоди, про які написали «Наші гроші», відбулися вже після того, відбувся продаж групі покупців, яких представляв Олександр Антонов в березні 2014 року. «Ні я, ні мій чоловік, до банку не мали відношення вже з 16 березня 2014 року, коли я продала всі 100% ТОВ Актив фінанс груп, яке володіло банком. А 17 квітня 2014 року, тобто через місяць після продажу, було проведено загальні збори, на яких всю Спостережну раду і мене, в присутності представника НБУ, було переобрано. Під час володіння мною Актив банком його не було визнано ні проблемним, ні неплатоспроможним», — підкреслювала О. Маркарова.

Євробондні махінації

Відповідно до ухвали Печерського райсуду м. Києва від 29.12.2015, «Завод напівпровідників» та Activ Solar GmbH (був власником 74,99% статутного капіталу «Заводу напівпровідників») 23.01.2009 уклали контракти на поставку товарів на 199,99 млн дол, або на 1,54 млрд грн. Під ці контракти «Завод напівпровідників» отримав позику від Укрексімбанку на 150 млн євро.

Activ Solar GmbH, будучи поручителем «Заводу напівпровідників», відповідно до договорів застави цінних паперів від 31.03.2009 та від 07.04.2009 передало Укрексімбанку в заставу держоблігації зовнішньої позики за період з 2003 по 2015 рік на 163,5 млн дол. та 28,85 млн євро.

За період з 03.03.2009 по 09.04.2009 «Укрексімбанк» надав «Заводу напівпровідників» кошти на 1,55 млрд грн. З них на 1,448 млрд грн. «Завод напівпровідників» придбав валюту на 182,2 млн дол. та перерахував її для Activ Solar GmbH як передоплату за контрактами на поставку обладнання. Із залишку коштів у сумі 97 млн грн. повернуто Укрексімбанку тіло кредиту у сумі 13,9 млн грн., а 83,1 млн грн. «Заводом напівпровідників» витратив на інші потреби: закупівлю матеріалів, оплату послуг, тощо.

Відповідно до листа АТ «Укрексімбанк» від 16.04.2009, фактичний борг «Заводу напівпровідників» на цю дату склав 1,53 млрд грн. (за офіційним курсом НБУ – 150,9 млн євро).

У матеріалах кримінального провадження міститься протокол зборів акціонерів Activ Solar GmbH від 06.04.2009, відповідно до якого останнім прийнято рішення:
1) продати вищевказані державні облігації зовнішнього займу;
2) залучити «Укрексімбанк» як посередника щодо продажу облігацій;
3) суму доходу, одержаного Activ Solar GmbH від продажу облігацій спрямувати на погашення заборгованості «Заводу напівпровідників» перед «Укрексімбанком»;
4) з огляду на виконання Activ Solar GmbH грошових зобов`язань «Заводу напівпровідників», розірвати контракти, укладені з «Заводом напівпровідників» 23.01.2009 та здійснити зарахування зустрічних вимог.

10.04.09 «Укрексімбанк» уклав договори купівлі-продажу цінних паперів з НБУ в особі першого заступника голови НБУ, який діяв на підставі постанови правління НБУ від 09.04.2009 №207 (на сайті НБУ цієї постанови, до речі, немає; тоді главою НБУ був Володимир Стельмах, а його першим заступником – Анатолій Шаповалов).

Відповідно до умов договору, НБУ придбав державні облігації зовнішнього займу загальною номінальною вартістю 1,554 млрд грн. (за курсами валют на день укладання угоди) без ПДВ. При цьому договірна вартість дорівнювала номінальній.

Як констатується в судовій ухвалі, слідство встановило, що «дійсна вартість вказаних державних цінних паперів на фондових ринках була значно меншою, ніж номінальна»:

— XS0170177306, загальна номінальна вартість 40 млн. доларів США (за актуальним курсом валют 308 000 000), вартість на фондовому ринку складала 70,875% від номіналу;
— XS0276053112, загальна номінальна вартість 57 млн. доларів США (за актуальним курсом валют 438 900 000 грн.), вартість на фондовому ринку 59,194% від номіналу;
— XS0305394941, загальна номінальна вартість 13,5 млн. доларів США, (за актуальним курсом валют 103 950 000 грн.), вартість на фондовому ринку 51,77% від номіналу;
— XS0330776617, загальна номінальна вартість 48 млн. доларів США, (за актуальним курсом валют 369 600 000 грн.), вартість на фондовому ринку 58,871% від номіналу;
— XS0232329879, загальна номінальна вартість 28,850 млн. Євро (за актуальним курсом валют 294 847 000 грн.), вартість на фондовому ринку 51,573% від номіналу;
— XS0198247305, загальна номінальна вартість 5 млн. доларів США, (за актуальним курсом валют 38 500 000 грн.), вартість на фондовому ринку 90,302% від номіналу.

За оцінками слідства, загальна сума завищення вартості держоблігацій зовнішньої позики, які були куплені Нацбанком, складає не менше ніж 617,4 млн грн. Нижче – цитата з судової ухвали:

«Реалізація ряду вищевказаних угод між Activ Solar GmbH, ВАТ «Завод напівпровідників», АТ «Укрексімбанк» та Національним банком України призвела до того, що одержані ВАТ «Завод напівпровідників» від ВАТ «Укрексімбанк» у якості кредиту кошти в сумі 1 522,4 млн. грн. в період з 25.03.2009 по 02.04.2009 були витрачені на придбання валюти в розмірі 182,2 млн. доларів США, яку та в цей же період перераховано на рахунки Activ Solar GmbH під приводом здійснення авансових платежів за поставку обладнання за контрактами №№ 71-75 від 23.01.2009.

Зазначені кошти контролерами Activ Solar GmbH витрачено не на придбання обладнання, а частково на купівлю вищевказаних облігацій державної зовнішньої позики. Іншою частиною коштів в сумі понад 600 млн. грн., які залишились після купівлі облігацій державної зовнішньої позики на рахунках Activ Solar GmbH, контролерами зазначеного підприємства витрачено за власним розсудом для збільшення активів власних підприємств, тобто у своїх власних інтересах.

Одразу після отримання від ВАТ «Завод напівпровідників» всієї суми під приводом авансу за поставку обладнання, 06.04.2009 Activ Solar GmbH прийнято рішення про розірвання договорів на поставку обладнання та погашення заборгованості ВАТ «Завод напівпровідників» перед ВАТ «Укрексімбанком» за рахунок вищевказаних державних облігацій зовнішнього займу шляхом продажу цих облігацій Національному банку України. Після чого Національний банк України 10.04.2009 придбав вищевказані державні цінні папери за завищеною на суму понад 600 000 000 грн. вартістю, чим спричинено збитки Національному банку України у вказаному розмірі.

Вищевказані дії осіб, які контролювали Activ Solar GmbH та ВАТ «Завод напівпровідників», а також групи невстановлених на цей час осіб з числа посадових осіб ВАТ «Укрексімбанк», Національного банку України та вищого керівництва держави, мали послідовний та узгоджений характер, у сукупності складали схему, яка має ознаки розкрадання державних коштів та їх наступного «відмивання» шляхом перерахування купленої за ці кошти валюти на рахунки Activ Solar GmbH на підставі фіктивних контрактів щодо постачання обладнання, та подальшого перерахування цих коштів з рахунків Activ Solar GmbH іншим юридичним та фізичним особам на формально законних підставах».

 

 

Інна Нефьодова, Національне бюро розслідувань України

Министерство аграрного уничтожения министра Алексея Павленко. Расследование

Pavlenko-Oleksyi1-500x315

 

АПК Украины – единственный сектор экономики, показавший рост объемов производства в прошлом году. Главная задача власти – не мешать ему работать. Но, увы, так не будет. Дружная «семья» латифундистов из «Самопомочи», захватив МинАПК, пытается установить выгодные для себя и своих транснациональных боссов правила игры.

Ради этого они готовы разрушить переработку подсолнечника, завалить долгосрочный контракт с Китаем, вернуть на рынок банкротов и, как сказал очередной консультант из Грузии, «продать все, кроме совести». Насчет совести – не сомневаюсь: нельзя продать то, чего нет…

Вместо предисловия

Локомотивом экономического роста начала 2000-х считалась металлургия. Война и неблагоприятная мировая конъюнктура отправили ГМК в нокаут. И сельское хозяйство стало последним экспортным козырем в дырявом рукаве украинской экономики. С начала 2014/15 маркетингового года и по состоянию на 14 мая страна экспортировала 30,2 млн. тонн зерновых. В том числе 10,2 млн. тонн пшеницы, 4,4 млн. тонн ячменя, 15,4 млн. тонн кукурузы и 221 тыс. тонн других культур.

В Министерстве аграрной политики и продовольствия инвестиционный потенциал Украины оценивают в $8 млрд. в течение трех лет. Об этом 13 мая в ходе очередной инвестиционной конференции заявил министр Алексей Павленко. Он также пообещал упразднить сотню разрешительных документов и провести приватизацию около 250 аграрных предприятий. Если получится, то с землей: согласно Земельному кодексу, мораторий на продажу земли сельхозназначения будет действовать только до начала 2016 года.

Еще раньше министр заявил, что из 571 госпредприятия оказались прибыльными лишь 20%. Поэтому почти все они будут приватизированы (от себя добавим – за бесценок и «правильными» компаниями). Причем 101 предприятие будет приватизировано за паи и окажется в «нужных руках» практически бесплатно.

Командовать парадом реформ в агросекторе тоже будут грузины. В частности, соучредитель Фонда инноваций и развития Грузии Георгий Вашадзе, с которым Павленко недавно подписал Меморандум о взаимопонимании и сотрудничестве. Именно Вашадзе озвучил идею «продать все, кроме совести». И предложил «отшлифовать» это дело срочной приватизацией «Укрспирта». Его, по словам грузина, «нужно расчленить и продать как можно быстрее».

Спиртовая «расчлененка»

Вопрос расчленения и приватизации «Укрспирта» стал первым камнем преткновения в отношениях «Самопомочи» со львовскими земляками – партией «Свобода». Предшественник Павленко на посту министра АПК Игорь Швайка, по слухам, очень удачно оседлал схемы в спиртовой отрасли. Но «штурмовики» из «Самопомочи» успешно выкинули его оттуда и переключили финансовые потоки на себя.

Попытки ветеранов «революции достоинства» бороться с адептами либеральных реформ из «Самопомочи» закончились уголовными делами на экс-министров от «Свободы» – упомянутого Швайку и Андрея Мохника (возглавлял Министерство экологии).

Швайка с Мохником в ответ прибежали на ток-шоу к Шустеру и рассказали, как Павленко и его заместитель, многолетний сослуживец по компании «Райз» Ярослав Краснопольский и глава конкурсной комиссии по «Укрспирту» фальсифицируют открытый кадровый конкурс, чтобы посадить туда своих людей. Скандал оказался таким громким, что Павленко пришлось объявить новый конкурс и написать 8 апреля в Facebook, будто претенденты его не удовлетворили.

Кукуруза по-китайски

Вторым объектом коррупционной войны между «Свободой» и партией «Самопомичь» стала кукуруза. В 2012 году Экспортно-импортный банк Китая дал нам кредит в размере $3 млрд. под государственные гарантии на реализацию проектов в агропромышленном комплексе.

Половина кредита ($1,5 млрд.) предоставлялась структуре под названием «Государственная продовольственно-зерновая корпорация Украины» (ГПЗКУ), созданной в 2010 году постановлением Кабмина. Вторую половину займа украинская корпорация должна получить в течение пяти лет и потратить на импорт из КНР сельскохозяйственной техники.

На самое главное, что в обмен на кредитные ресурсы мы должны поставлять в Китай кукурузу в совершенно огромных объемах – 4 млн. тонн в год. И хотя контакт уже не раз срывался из-за нашей непунктуальности, так сказать, должность директора ГПЗКУ – главного исполнителя, закупщика кукурузы и распорядителя китайский кредитных денег – самый сладкий пост в хозяйственной системе МинАПК.

Не удивительно, что борьба за должности главы ГПЗКУ между национал-патриотическими силами приобрела размах подковерной АТО. Победителем вышла «Самопомич». Сначала она водрузила в кресло и.о. главы ГПЗКУ Валерия Томиленко, бывшего сотрудника «Cargill». Потом эту позицию занял Борис Приходько – еще один сослуживец Павленко по компании «Райз».

Слуга всех господ

Вообще, история «Райза» очень поучительна для тех, кто собирается иметь дело с Павленко и его заместителем Ярославом Краснопольским – еще одним топ-менеджером «Райза». В «Райзе» Павленко начинал свою карьеру управленца и там же отработал фирменный прием – возглавлять структуру, доводить ее до ручки, а потом выгодно продавать заинтересованным лицам. Это именно то, что он сейчас делает с сельским хозяйством Украины.

Для многих аграриев эта холдинговая компания, созданная в 90-х Виталием Цехмистренко, стала проводником в мире высокотехнологичного ведения агробизнеса. Она приглашала ведущих специалистов из-за рубежа, организовывала открытые лекции по вопросу защиты растений, внедрения новых технологий, выставляла на рынок современную технику, занималась дистрибуцией «продвинутых» сортов семян и… консолидировала землю.

Последнее направление привлекало стаи конкурентов, мечтавших поглотить «Райз» вместе со 180 тыс. га земли. Но основатель холдинга бизнесмен Виталий Цехмистренко яростно этому сопротивлялся.

Как человек творческий, он не очень любил хозяйственную деятельность и со временем отдал бразды правления «молодым управленцам». Итогом их деятельности стали колоссальные убытки и вынужденная продажа «Райз» с долгами в $300 млн. за $100 млн.

Совсем другая история у агрохолдинга «Мрия» – того самого, скандально известного. Компания задолжала иностранным кредиторам неприлично большую сумму и объявила дефолт. Собственники Иван и Клавдия Гута объявлены в розыск Интерполом по обвинению в присвоении более $100 млн. Известно, что накануне дефолта деньги были умышленно выведены из “Диви Банка” (4,3 млрд. грн.), также принадлежащего семье Гута. Короче, история, явно позорящая честь и достоинство украинского бизнеса. При этом «Мрия» – один из крупнейших землевладельцев в Украине – 298 тыс. га.

Почему мы о нем вспомнили? Потому что заместитель министра АПК Владислава Рутицкая до перехода на должность в министерстве трудилась в агрохолдинге «Мрия» замгендиректора. Что любопытно: Гута – в розыске, а «Мрия» потихоньку возвращается к жизни. Вот недавно появилось сообщение, что под давлением МинАПК ОТП «Лизинг» согласился отдать «Мрии» сельхозтехнику на $2,8 млн., забранную за долги. Я не удивлюсь, если и долги начнет погашать Министерство агрополитики.

Под знаком «Cargill»

Но главный человек в МинАПК – это даже не министр, а его покровитель, депутат от «Самопомочи» Иван Мирошниченко – представитель транснациональной корпорации «Cargill» на украинском рынке. Именно он протолкнул на пост министра АПК Алексея Павленко – своего младшего партнера в частном инвестиционном фонде Pharus Assets Management. Он также претендует недорого прикупить все то, что Павленко сумеет обанкротить или прибрать к рукам.

В «Cargill», напомню, также работали бывший и.о. главы ГПЗКУ Валерий Томиленко и муж депутатши Ганны Гопко. Вообще, если порыться в резюме родственников и помощников депутатов от «Самопомочи», название «Cargill» можно увидеть неоднократно.

Именно «Cargill» стоит за инициативой Павленко (нашептанной Мирошниченко) отменить экспортную пошлину на семена подсолнечника. Официально это делается в рамках якобы сотрудничества с ЕС и ВТО.

Но как уже отмечали эксперты, завод «Cargill» под Донецком разрушен и вряд ли будет работать в ближайшие годы, а мощности завода упомянутой агрокомпании в Каховке малы и неэффективны. В то же время заводы «Cargill» в Европе не загружены. Отмена экспортной пошлины на семена подсолнечника означает, что они смогут с выгодой для себя скупать сырье, оставляя отечественные перерабатывающие заводы без семян.

За время действия экспортной пошлины на семена подсолнечника масложировая отрасль Украины стала мировым лидером. Сегодня 50% мирового рынка подсолнечного масла приходится именно на украинское. Суммарные годовые мощности превышают 11 млн. тонн. Приблизительно такое же количество маслосемян выращивают отечественные сельхозпроизводители. Если все они уйдут на экспорт, единственная конкурентоспособная перерабатывающая подотрасль будет уничтожена.

Грозит «смерть» и китайскому контракту. Хотя с точки зрения тактики он выгоден для Мирошниченко, ибо ставленники Павленко в ГПЗКУ покупают кукурузу оптовыми партиями, разумеется, у его компаний. Причем по завышенной цене. В частности, швейцарский трейдер Noble Resources (структура Мирошниченко) получил от ГПЗКУ $7,3 млн. за 55 тыс. тонн кукурузы по цене $238,5 за тонну. Притом, что контракт с китайской корпорацией предполагает закупку кукурузы по цене не выше $223 за тонну.

Но стратегически Китай – это конкурент «Cargill». И земли, занятые под кукурузу для Китая, можно было бы пустить под трансгенные посевы для «Cargill». Тогда Китай покупал бы кукурузу не у нас, а у «Cargill».

Для этого нужно лишь одно – сорвать контракт с Украиной. Что сейчас успешно делается: закупленная кукуруза почему-то не передается китайцам вовремя, а лежит в хранилищах, что вызывает крайнее недоумение и возмущенные комментарии китайской стороны.

Но особый интерес транснационалов – это приватизация земли. Надо же где-то сеять трансгенную кукурузу и другие инновационные культуры. Пока землю просто так купить нельзя, можно получить ее вместе с приватизацией госпредприятий. Бьюсь об заклад, что ею в качестве эксклюзивного консультанта (под умелым руководством грузинских реформаторов) займется все тот же инвестиционный фонд Pharus Assets Management Павленко–Мирошниченко.

Дальнейшее – дело техники. То, что нельзя продать, можно возглавить. «Открытые» кадровые конкурсы с привлечением карманных HR-агентств и проверки силами своих аудиторов очень быстро приведут к тому, что агросектор незаметно перейдет в «нужные руки». После чего миссию «Самопомочи», ради которой она зашла в парламент, можно будет считать выполненной, и заботливые американские покровители отправят реформаторски озабоченных ребят на заслуженный отдых. Вместе с Павленко и его командой – «похоронной» для агросектора.

Егор Смирнов, Национальное бюро расследований Украины



Close
Приєднуйтесь!
Читайте нас у соцмережах: