Сообщения с тегами ‘Юрій Левченко’

Депутати вимагають зустрічі з Луценком через доступ ГПУ до телефону журналіста Радіо Свобода Седлецької

Lucenko-love-Poroshenko1

 

Група депутатів підписали звернення до генерального прокурора Юрія Луценка з проханням про невідкладний прийом через рішення суду про надання доступу ГПУ до телефону журналістки «Схем» Наталії Седлецької протягом 17 місяців, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Про це йдеться у їхньому зверненні.

Відповідне звернення підписали народні депутати Мустафа Найєм, Світлана Заліщук, Сергій Євтушок, Сергій Лещенко, Ольга Червакова, Олена Сотник, Вікторія Войціцька, Юрій Левченко, Олексій Рябчин, Альона Шкрум, Іван Крулько, Оксана Юринець, Павло Різаненко, Леонід Ємець.

Раніше Радіо Свобода висловило обурення ухвалою суду, який дав Генеральній прокуратурі доступ до інформації з телефону журналістки та головного редактора програми розслідувань «Схеми» Наталії Седлецької протягом 17 місяців.

В редакції зазначали: такий запит, що охоплює тривалий період спілкування з телефона, який належить відомій українській журналістці, що успішно викриває високопосадову корупцію, викликає серйозне занепокоєння про справжні наміри тих, хто шукає інформацію.

Водночас у Генеральній прокуратурі запевняють, що жодним чином не втручатимуться у професійну діяльність та особисте життя журналістки та головного редактора програми розслідувань «Схеми» Наталії Седлецької.

Генпрокуратура з 2017 року розслідує кримінальне провадження проти директора НАБУ Артема Ситника через ймовірне розголошення даних слідства на підставі опублікованого в інтернеті аудіо-запису, де людина з голосом, схожим на Ситника, розповідає журналістам деталі деяких резонансних справ.

Провадження щодо директора НАБУ було відкрите за зверненням депутатки від «Народного фронту» Олени Масоріної та цивільної дружини у минулому військового прокурора сил АТО Костянтина Кулика Ірини Німець.

За даними слідства, розмова Артема Ситника з низкою українських журналістів не під запис відбулася в Києві у травні 2017 року. Керівник НАБУ відкидає звинувачення, що під час неформального спілкування порушив законодавство.

У вересні 2018 року стало відомо, що ГПУ почала перевіряти дзвінки журналістів, з якими Ситник обговорював матір дітей Кулика.

Представник президента #Порошенко у парламенті Ірина Луценко не шкодує, що кричала у Раді ”винеси козла”. Відео

Lucenko-Iryna1

 

Представник президента в парламенті Ірина Луценко не шкодує про те, що під час сутичок в Раді 5 жовтня 2017 року кричала депутату від БПП Олегу Недаві, щоб він «виніс козла», маючи на увазі нардепа від «Свободи» Юрія Левченка.

Про це вона сказала в ефірі 5 каналу, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

«Уявіть собі ситуацію: збурений зал, Левченко несамовитий у момент, який тримає свої руки на шиї майже в Геращенко. Вона одна — насідає на неї повністю. Соболєв вириває мікрофони, „Батьківщина“ спонукає наших депутатів до бійки. Левченко насідає над Іриною Геращенко. Вона єдина, яка утримує, фактично, ситуацію під контролем, показуючи, що трибуна працює – парламентське місце, де проводиться засідання, працює. Вона готова працювати далі», — пригадала події Луценко.

«І ми розуміємо, що він (Юрій Левченко — ред.) в екстазі може дійти до рукоприкладства. Жодної хвилини не шкодую про вислів, жодної хвилини не шкодую, що я викрикнула „викиньте його звідти“. (…) Він фактично визнав, що він готовий був до спалення, до агресивних дій, до знищення, фактично, парламентаризму в Україні. (…) Фактично, це був захист віце-спікера. Це був захист подруги, це був вислів емоційний. Жодним чином не шкодую і не збираюсь забирати слова назад», — додала вона.

Колаборант #Парубій порушив закон про регламент, підписуючи закон про #Донбас

Parubii-Andrii11-500x273

 

Міжфракційна група «Єврооптимісти» заявила, що спікер Верховної Ради Андрій Парубій підписав закон про особливі умови місцевого самоврядування в окремих регіонах Луганської і Донецької областей з порушеннями.

Про це «Єврооптимісти» написали у Facebook, повідомляє sprotiv.org.

«В п’ятницю Андрій Парубій необґрунтовано завчасно закрив засідання, а також підписав законопроект 7164 одразу після його прийняття, порушивши процедури, що закладені в регламенті та імперативні норми про строки», — йдеться у повідомленні.

За словами групи, згідно з регламентом, спікер ВР підписує поданий на підпис закон не раніше двох і не пізніше п’яти днів з дня його подання. Тому, як заявляють депутати, підписуючи закон у день його прийняття, Парубій обмежив право народних обранців у дводенний строк звернутися до голови ВР з обґрунтованою пропозицією про внесення уточнень до прийнятого закону.

«На нашу думку, такі грубі порушення регламенту нівелюють та підтривають довіру до вищого законодавчого органу і є неприпустимими. Саме тому ми вимагаємо від регламентного комітету принципово поставитися до порушення регламенту та вжити всі необхідні заходи передбачені законодавством», — наголосила група.

Cпікер Верховна Ради Андрій Парубій підписав закон про продовження дії особливих умов місцевого самоврядування в ОРДЛО 6 жовтня 2017 року, тобто у день прийняття закону нардепами.

Народний депутат «Свободи» Юрій Левченко наполягає, що спікер не мав права підписувати цей документ, оскільки не пройшло двох днів на можливе оскарження закону.

Свободівець Юрій Левченко запропонував ввести кримінальну відповідальність за кнопкодавство

knopkodavam-ni1-500x312

 

З трибуни Верховної Ради України нардеп від ВО «Свобода» Юрія Левченка прозвучав заклик стежити за діями депутатів як Верховного, так і місцевих рад, щоб на кожних наступних виборах не повторювали власних помилок, вибираючи різних негідників. Про це повідомлє sprotiv.org.

«Парламентарі шляхом кнопкодавства „Опозиційного блоку“ та групи „Відродження“ протягнули два закони про сприяння забудовникам, що посилить вакханалію будівельної мафії. Попри мої звернення до спікера Андрія Парубія з вимогою переголосувати ці питання, він проігнорував порушенням регламенту», — зазначив Юрій Левченко з приводу голосування депутатів парламенту.

«Мало хто знає, але у Київраді обранці пішли далі — депутати більшості Кличка, фракції БПП та „Єдність“, навчили голосувати своїх помічників. Так, 27 жовтня на сесії Київради замість депутата Ігоря Кісільова з „Єдності“ голосував довірена особа та помічник Віктора Пилипишина В’ячеслав Боядін. На відео чітко видно, як депутат Яловий дає вказівку своєму помічнику голосувати, після чого показує на нього пальцем і хизується перед своїми колегами, мовляв, як ми гарно всіх надурили», — повідомив свободівець.

Цей В’ячеслав Боядин до того ж є помічником на громадських засадах депутата Верховної Ради від БПП, яка нам постійно розповідає про нові принципи і європейську Україну”.

«Я наполягаю на кримінальній відповідальності цих людей, бо вони порушили не один закон кримінального кодексу.
Такі дії, на думку парламентаря, це тотальне знущання над українцями, і щоразу владі вдається перевершити саму себе. Жодні закони не зупинять заможних ділків, поки люди їх обиратимуть», — додав Юрій Левченко.

Яйця по 100 грн і зарплата «мертвим душам», — у Раді зловживають бюджетними коштами. Подробиці

stan-deputatom1-300x201

 

На утримання парламенту загалом виділяють мільярд гривень, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

У їдальні Верховної Ради закупали яйця по 100 гривень, а службовими авто парламенту користуються нардепи, що мають власні транспортні засоби.

Про це йдеться в сюжеті ТСН.

Мільярд гривень з державного бюджету витрачається на утримання будівлі Верховної Ради. Це зарплатня народних депутатів та працівників апарату. А ще транспортні видатки, харчування, лікування, закупівля техніки тощо. Як саме розподіляються кошти — дізнатися не можуть навіть народні депутати.

«Монополія на безперевірочну діяльність завжди викликає бажання позловживати», — каже парламентар Валерій Карпунцов.

Інформацію про видатки адміністрація Верховної Ради приховує.  Кажуть, реформувати апарат лише почали. Щороку депутати заявляють  про наміри економити бюджетні кошти, але кошторис Верховної Ради лише зростає.

У парламенту є своя автобаза. Тут забезпечують пересування керівництва парламенту, голів фракцій, делегацій і депутатів. У диспетчерській кажуть: замовлень небагато, безкоштовним автопарком користуються менше, ніж  половина нардепів, але зазвичай дзвонять не найбільш нужденні.

«Замовляють. Багаті частіше», — каже диспетчер автобази Ради Ілона Борзенко.

ТСН склала рейтинг депутатів, які найчастіше їздять із водіями парламенту, хоча мають і свої власні авто. Сергій Сажко використав  у цьому році 887 літрів державного бензину, Оксана Корчинська — 596, Богдан Матківський наїздив 887 літрів пального, Юрій Левченко та Олена Масоріна — більше ніж по 700 літрів. Чемпіоном виявився Денис Силантьєв. Він витратив майже тонну бензину. Враховуючи, що таких нардепів одиниці, у комітеті дивуються — чому автобаза не зменшує витрати.

В кабинете зама Авакова при обыске нашли золотые слитки. Подробности

Chebotar-Sergyi2-500x331

 

В кабинете заместителя министра внутренних дел Сергея Чеботаря при обыске правоохранительные органы обнаружили золотые слитки, а также документы, которые якобы подтверждают его коррупционную деятельность.

Об этом на своей странице в соцсети Facebook написал народный депутат фракции «Блок Петра Порошенко» Сергей Каплин, сообщает sprotiv.org.

«Во время обыска в кабинете зама Авакова Сергея Чеботаря нашли документы, которые подтверждают коррупционные схемы в МВД, всех областных управлениях, центральном аппарате. Также в его кабинете нашли золотые слитки и драгоценности»,– рассказал Каплин.

Chebotar-Sergyi3-500x303

Он и два нардепа от «Свободы» Андрей Ильенко и Юрий Левченко призывают ГПУ и СБУ принять соответствующие меры.

«Почему Чеботарь, который превзошел по масштабам коррупции всех пшенок, захарченков и клименков, до сих пор не в тюрьме?! Мы требуем отчета о том, какие следственные действия происходили в кабинете Чеботаря и перечень всего, что там нашли»,– отметил нардеп.

Ранее, в декабре 2014 года в рабочем кабинете заместителя министра внутренних дел, руководителя аппарата Сергея Чеботаря было обнаружено прослушивающее устройство.

По данным Национального бюро расследований Украины Чеботарь С.И. является кумом главы СНБО Турчинова, а тот, в свою очередь, Чеботаря в обиду не дает.

О коррупционных действиях Сергея Чеботаря писалось и ранее. Отметим, что в 2010-м году, Чеботарь принимал участие в захвате полиграфкомбината «Украина» (накануне президентских выборов). Сейчас, Чеботаря называют «кассиром» — он собирает для Арсена Авакова и Александра Турчинова деньги с местных УВД по всей Украине, а также «решает» кадровые вопросы — с кого сколько взять, кого куда назначить.

Війна на 217-му окрузі: тітушки Столара проти добровольців Білецького. 3 фото

Stolar217-1Несподіванку на дострокових парламентських виборах приніс 217-й округ у Києві. Доки всі придивлялися до 223-ї ОВК, де назрівав двобій Віктор Пилипишин vs Юрій Левченко, сюрпризи прийшли з київської Оболоні.

Більшість спостерігачів відзначає – вибори на 217-му окрузі були доволі брудними. Застосований найрізноманітніший арсенал технологій – від банальної «чорнухи» проти опонента і підкупу виборців, до заміни IT-спеціалістів і спроби зламу системи «Вибори» у серверній. І це не рахуючи класичних тітушок з «Утюг-ТВ» і озброєних молодиків, які нібито поблизу одного з торгових центрів видавали гроші за «правильне» голосування.

Сюрпризи почалися ще 25 жовтня 2014 року, коли голова ОВК висловив недовіру адміністраторам комп’ютерного набору, оскільки кандидат у депутати Турчінов(не плутати з Турчиновим, головою Верховної Ради) подав скаргу на IT-працівників, як нібито «у ручному режимі здійснили розподіл керівних посад без забезпечення рівномірності територіального розподілу». Вже наступного дня, коли з’ясувалося, що пломби на двох комп’ютерах були зірвані,голова ОВК вирішив повідомити на широкий загал про подання вищезгаданої скарги. Після перерви у засіданні, о 16:00, комісія постановила, що скарга не відповідає вимогам закону про вибори, як результат – «старі» адміністратори  залишилися виконувати свої обов’язки.

Крім того, зранку під ОВК приїхало близько 10 «тітушек», які представилися «Громадською вартою Оболоні» і хотіли «допомогти» міліції охороняти будівлю комісії. Водночас, низка спостерігачів наголошували на тому, що організатором створення так званої «Громадської варти» виступав кандидат-самовисуванець Вадим Столар. Невідомих забрала міліція для встановлення осіб.

Епопея із невідомими борцями за чесні вибори продовжилася ввечері. О 19:00 на виході зі станції метро «Оболонь» міліція затримала групу осіб,  в яких був при собі арсенал зброї. Судіть самі: 3 автомати Калашникова, 7 магазинів до них,  набої та бронежилети. Затримання проводили бійці батальйону «Азов» разом з працівниками Оболонського РУ МВС.  Представники Андрія Білецького (комбат «Азову» і головний опонент Столара на окрузі – Ред.) взагалі заявили про «200 озброєних осіб», затриманих на території округу.

Stolar217-2

Міністр внутрішніх справ Арсен Аваков,  своєю чергою, повідомив про спробу втручання у систему «Вибори». На ОВК прибули правоохоронці разом із працівниками СБУ для затримання голови комісії. В результаті його забрали до Центрвиборчокму, а під приміщення ОВК приїхала ледь не справжня армія. Для профілактики – щонайменше два автобуси міліціонерів та один автобус бійців батальйону «Миротворець». Ситуація розрядилася.

Північ, вхід до ОВК. На ґанку нервово палять члени комісії. Поруч походжають добровольці з автоматами. На під’їздах до комісії – працівники ДАІ. Голова досі не повернувся.

«О, ви, журналісти, найцікавіше пропустили. Треба було вдень приїжджати, коли тут екшн відбувався. До нас СБУ приходило, начебто затримувати голову комісії. Поспілкувалися з ним, нас опитали. Хоча, знаєте, не було помітно бажання хоч когось затримувати. Зараз він (голова комісії – Ред.) у ЦВК. Здається, пояснення дає. А в нас тихо і спокійно», – докурюючи, говорить один з членів ОВК.

До нас підходить один з добровольців, просить попити води.

«Тітушки тут були. По голові б їм так надавати, щоб мало не здалося. Хай спробують сунутись! А взагалі з цікавого у нас лише автобус, який на дорозі застряг. Довелося штовхати», – ділиться «цікавинками» боєць Микола.

Тим часом, автобуси з міліцією знялися, лишивши охороняти приміщення лише добровольців.

«Хто не такий страшний? Залиште залізяки у транспорті, там поки можна відпочити всередині на лавках. Все тепліше, ніж знадвору. Тут зимно», – показуючи на автомати, каже його колега Ігор.

У приміщенні комісії прохолодно. На дерев’яних лавах куняють спостерігачі, частина ж членів ОВК вирішила урвати хвилину сну. Спали, здебільшого, неподалік обігрівача, закутавшись у пледи.

«Першими до нас підуть спецдільниці. Там зовсім смішна кількість виборців. Пара десятків десь. Але ми почати не можемо – голови комісії немає», – пояснювали члени ОВК.

Повз кімнату засідань пронесли термос із кавою. Спостерігачі від командира «Азову» Білецького були роздратовані. Комісія явно затягувала роботу.

OVK217-2014-1

Близько третьої ночі з’явилися перші дільниці. Втім, члени ОВК погрузли у справжніх шекспірівських роздумах – хто має керувати засіданням і чи приймати протоколи.

«Пропоную оголосити технічну перерву в засіданні на 30 хвилин до прибуття голови. Хто за?» – бадьоро запропонував заступник очільника ОВК.

«Не тягніть час! Сідайте вже працювати!» – схопилися представники Білецького.

«У комісії немає ключів доступу до системи «Вибори». Вони не можуть протоколи перевірити по базі», – включилася у диспут спостерігач від Комітету виборців України.

Знову зависла пауза. У центрі кімнати, перед столом, заваленим мішками з бюлетенями, ніяково сиділо четверо членів ДВК. У двері вже рвалися наступні. Аби швидше здатися, відбути бюрократію і піти відпочивати. Зарано.

«Ну що, як вам у порівнянні з 2012-м роком?» – питає знайомий, Володимир, з яким два роки тому спостерігали за виборами у 215-му окрузі. Тоді, на парламентських виборах, він перераховував бюлетені і добре пам’ятає тітушек Галини Гереги.

«Веселощі у нас були ввечері. А зараз тихо і спокійно. А згадайте – тоді на дільниці Гереги-Іллєнка вже бійки почалися, голови комісій закривалися у туалетах… одним словом – «м’ясо», – відсьорбуючи каву з одноразового стаканчика, пустився у роздуми він.

В цей час екс-регіонал  Столар визнавав свою поразку. У кімнаті поряд із залою засідань члени ОВК «пресували» представника КВУ. Точніше, просили допомогти із засіданням і пояснити, як почати роботу без порушення закону.

«Зрозумійте! Я була вашим тренером до початку виборів. Моя робота завершилася, коли вам відчитали останній тренінг. На цьому все. Зараз я просто спостерігач», – пояснювала представник КВУ.

«Гаразд. Всі до зали», – із безнадією в голосі проговорив заступник голови. ОВК рушила на робочі місця.

«Кандидат Столар визнав уже свою поразку. Шановні куплені члени комісій. Можете просто виконувати свою роботу. Нічого не потрібно фальсифікувати», – сміючись, зверталися до ОВК представники Білецького.

Раптово заступник голови зізнався, що має замало досвіду для ведення засідань. Почали шукати кандидата-добровольця. За якихось три хвилини заміну знайшли і робота поволі почала набирати обертів. Тут же з’ясувалося, що члени ДВК, які вже встигли впасти у летаргійний сон, не знають, які партії та яких кандидатів вони представляють. На додачу, протокол по мажоритарці заповнили з помилками. Тож їх розвернули назад. Допрацьовувати. Наступні кілька комісій вилетіли через порушення: «здаватися» приїхало три особи замість чотирьох.  Тут же з’явився і голова, який взяв керівництво процесом до своїх рук. Місця за столом зайняла чергова ДВК. На годиннику була четверта ранку.

«Ви в курсі, що ви на своїй дільниці КПУ представляєте?» – скептично звернулася комісія до одного с членів ДВК.

«Та ні, Правий сектор я представляю», – ніяково відказав той.

«А за даними ЦВК ви – від комуністів. Отака нестиковка. І чому всі нам брешуть?» – із сумом промовила жінка за ноутбуком, перевіряючи членів комісії.

«І це належно запаковані бюлетені?» – показуючи присутнім скручений і перемотаний скотчем папір, риторично питав Володимир кривлячись, немов від зубного болю.

«Там нам не вистачило мішків. Ми його так змотали. А що було робити?» – пішла в наступ голова ДВК.

Врешті, після нетривалих суперечок вирішили бюлетені прийняти.

Тим часом починалися проблеми на інших дільницях.

«Як не приїхали? Яке таксі викликати? Я вам зараз дам «свою машину»! За вами мають приїхати. Машина, разом з охороною. З міліцією! І тільки так ви можете залишити територію ДВК!» – роздратовано пояснював своїм підопічним чоловік за столом окружкому.

«Так, я в курсі про їхні проблеми. Хай розбираються самі. Дорослі!» – радилися його колеги біля дверей.

«Там на 510-й дільниці, будете сміятися, секретар, голова комісії та його заступник печатку не поділили. Їх багато, вона одна. Б’ються зараз. Я серйозно. Можете сходити й подивитись. Тут зовсім поряд», – побачивши зацікавлений погляд, пояснив хлопець біля дверей.

«Я прошу перерахунку голосів!» – раптом сказав представник Білецького.

«Знову рахувати?» – в очах бувалих членів з 215-ї читався справжній фізичний біль.

«А які підстави?» – спитав голова ОВК.

«Дивне розходження по соціології. Столар якось дуже сильно на цій дільниці виривається вперед. Ми хочемо подивитись, чи дійсно в нього така кількість голосів «за», – підтримали інші спостерігачі. Втім, комісія відмовила.

«Розходження на користь Білецького у більшості прийнятих ДВК – до 200 голосів на нашу користь. А тут, раптом, все навпаки. Хоча, не думаю, що тут на окрузі вже буде щось страшне відбуватися», – ділилися думками спостерігачі Білецького.

Шоста. За вікном жеврів ранок. ОВК поволі працювала, приймаючи протоколи, відправляючи комісії на уточнення та «пробиваючи» дані по незламаній системі «Вибори». У коридорі утворився натовп. Хтось був одинадцятим, хтось – лише тридцять третім. Бувалі ДВКшники спали на дерев’яних лавах, підклавши під себе мішки з документацією. Раз по раз на подвір’я бігали палити чоловіки. Частина членів ОВК пішла відпочивати.

«Кворум у нас є. Для чого нам тут усім вісімнадцятьом сидіти? Піду відпочивати, потім заміню когось», – пояснювала Тижню низенька білявка. Кутаючись у клітчастий плед.

«Не штовхаємось! Ми всіх записуємо!» – наводили порядок міліціонери.

Починався звичайний, тихий робочий післявиборчий день.

Станіслав Козлюк, Національне бюро розслідувань України

Как тягнибоковская «Свобода» отменила частную собственность

VO-Svoboda8Громче всех радоваться провалу, бесталанной в общем-то партии, будут аграрии, экологи и строители. Им пришлось хуже всего, – пока на остальные отрасли украинской экономики влиял только общий экономический кризис на фоне военных действий, сельскому хозяйству и экологии достались «свободовские» министры. А грозой всех крупных строек Киева стал депутат Киевсовета от партии Свобода Юрий Левченко.

Управленческие таланты министра аграрной политики и продовольствия Игоря Швайки не критиковал только самый ленивый председатель какого-нибудь дальнего колхоза. А министр экологии Андрей Мохник, уже смирился с неспособностью выговорить слово «біорізноманіття» или объяснить значение термина «екомережа». По поводу результатов работы обоих министров, эксперты обреченно признают, что лучшим решением за первые 100 дней работы, стал перенос планирования работы на следующие 100 дней.

Еще у «Свободы» был «свой» генеральный прокурор Олег Махницкий, но ничем особым, кроме ряда скандалов, не запомнился и тихо сменился после выборов президента. Впрочем, скромные результаты в деле защиты законности и.о. генерального прокурора Олега Махницкого, за почти 4 месяца работы, с лихвой компенсируются активностью других депутатов в этом направлении. Например, Юрий Левченко или Игорь Мирошниченко определяют законность любого бизнеса одним взглядом. Сами определяют законность, сами присуждают штрафные санкции, и в слуаче неуплаты, сами приводят приговоры к исполнению.

Незаконной, по мнению «Свободы» была стройка на улице Степана Руданского – вооруженные налетчики сожгли все, что смогли. Очевидцы видели там Юрия Левченко. Такой же, «незаконной» была объявлена стройка на улице Львовский: после того, как представители «Святобора» заявили об отказе платить «отступные», большая группа «жителей» и «самообороны Майдана» сломала забор и сожгла строительные вагончики и кран. Никого не волнует, что там были 200 квартир для офицеров – участников АТО? Там снова видели Юрия Левченко. Впрочем, поборник законности строительства от «Свободы», сам с большим удовольствием сообщает о своих подвигах на своей странице в Фейсбуке.

Еще одной жертвой «Свободы» стало строительство на улице Жилянской: депутаты «заселили» в чужие квартиры беженцев из Крыма. Все как всегда, – с шумом, криком, оружием, угрозами и комментариями о патриотизме и обвинениями других в ангажированности. Примерно так же свободовцы кричали во время Майдана, когда их упрекали в утаивании новых бронежилетов в самые «горячие» дни и разграблении складов медпрепаратов, и исчезновении заасов еды, собранных волонтерами.

В захваченном доме на Жилянской, депутаты Игорь Мирошниченко и Эдуард Леонов изображали из себя Швондера и Шарикова: принимали заявления от беженцев и заселяли их в новые квартиры.

Свою “приемную” Мирошниченко и Леонов обустроили на одном из верхних этажей дома. Для расселения же выделили 30-32 этажи. Основание для получения “жилплощади” – заявление на имя одного из присутствующих нардепов. Они же и определяли, кому и куда заселяться. Если оказывалось, что ключей от предназначенной к поселению квартиры в распоряжении новых “владельцев” не было – они попросту выламывали дверь. «В некоторых квартирах есть ремонты. В некоторых выбиты двери, разбиты электросчетчики. На 31 этаже даже окно выбито. На наши попытки потребовать объяснение, на каком основании все это происходит, нам никто ничего не отвечал. Только сказали, что этот дом никаких документов не имеет, мы вам, мол, разрешаем – заселяйтесь. И все, – рассказывает юрист компании застройщика “Литий камінь” Зореслав Бондарчук.

После вмешательства общественной инициативы «Крым-СОС», беженцы здание покинули, а Игорь Мирошниченко назвал происходящее «символической акцией». Чтобы боялись.

Но самой крупной и дорогой операцией «Свободы» на рынке столичной недвижимости, стало нападение на строительство инновационного парка «Бионик-Хилл». Все тот же Юрий Левченко. И снова интересы «громады» и защита «обманутых киевлян» и «родной природы». И опять стандартный набор «местных жителей», которых выселяют злые застройщики. Нюанс в том, что проблему местных жителей, которых якобы защищает Свобода, мог решить еще один «партийный бывший», –  и.о. министра обороны Игорь Тенюх. Если бы там были нарушения, одна подпись министра обороны исправила бы ситуацию! Но Игорь Иосипович Тенюх решил, что подарив русским Крым со всем, что там было, но без единого выстрела, он уже достаточно вошел в историю, и нет необходимости дополнительно марать честь офицера участием в сомнительных аферах однопартийцев.

Самое смешное в акциях депутатов «Свободы» в том, что партийный и.о. Генерального прокурора не инициировал ни одного дела, за законность которого бьются, не жалея денег на «активистов» и  «самооброну Майдана» его однопартийцы. И даже никаких скрытых документов в Генпрокуратуре не нашлось, для компромата на застройщиков. И ни одного депутатского запроса не было написано с требованием «разобраться и наказать». «Свободе» не нужна законность. «Свободе» нужны  деньги и скандалы для рекламы. И не нужно предлагать самой боевой партии ехать на фронт: они не для того прятались на Майдане, чтобы сейчас погибать на Донбассе.

Алексей Андрущенко, sprotiv.org

Пилипишина подвесили за яйца на золотом крючке?

Уже без малого полтора года суд рассматривает дело по обвинению экс-главы Шевченковской РГА Виктора Пилипишина в злоупотреблении служебным положением. Обычно заседания либо переносятся, либо занимают максимум два часа времени и откладываются еще на месяц. 26 марта 2013 года, заседание традиционно скомкали. А на предыдущем слушании, 25 февраля, суд побил собственный рекорд, допросив аж двух свидетелей. Уложились в 30 минут.

Складывается впечатление, что скорость рассмотрения уголовных дел в отношении бывших чиновников напрямую зависит от каких-то потусторонних факторов. К примеру, дело Пилипишина продвигается ни шатко ни валко, и конца ему не видно, хотя ничего радикально сложного в нем нет. Нет сотен пострадавших, которых надо опрашивать, нет десятков мудреных экспертиз. Напомним, экс-чиновник обвиняется в незаконной передаче в частную собственность домов на проспекте Победы. То есть — во вверенном ему Шевченковском районе Киева. По версии следствия, нанесенный столичной общине ущерб составил более 15 млн гривен.

В апреле 2011-го прокуратура Киева возбудила в отношении Пилипишина уголовное дело. В июне того же года следствие было закончено. Тогда сложностей или какой-либо необходимости в продлении сроков ни у милиции, ни у прокуратуры не возникло.

«Два дома по проспекту Победы были частью выгодного для общины города инвестиционного договора, заключенного еще предшественником Пилипишина, — сообщил тогда журналистам прокурор Киева Анатолий Мельник. — А он, став главой Шевченковской РГА, существенно его изменил. В результате бывший жилой дом и здание вечерней школы по мизерной остаточной стоимости перешли в частные руки, не говоря уже о рыночной стоимости земли под ними в 10 млн гривен. Район и город той выгоды, которая изначально закладывалась в этот инвестиционный проект, не получили».

В этом деле интересен только один момент — отсутствие достаточной информации. О делах других политиков известно практически все, и даже то, что не имеет к ним прямого отношения. А тут только скудное упоминание каких-то двух незаконно приватизированных зданий и голословное заявление самого Пилипишина о фальсификации. Никаких фактов, аргументов, деталей. После очередного заседания Голосеевского суда журналисты попытались выяснить позицию политика, но тот отказался что-либо комментировать до окончания суда. А это, как видно, перспектива далекая и весьма размытая.

Взглянуть на дело Пилипишина под новым углом помогает информация об отставке 4 февраля трех глав РГА в Киеве. Свои посты покинули в Голосеевском районе — Александр Незнал, в Святошинском — Сергей Рюмшин и в Подольском — Петр Матвиенко. В мэрии сразу же пошли разговоры, что возглавить Подольский район может не кто иной, как Виктор Пилипишин. Комментировать эти предположения политик отказывается тоже. Мол, подождите официальной информации и все того же решения суда.

Но все дело в том, что решения может и не быть. Затяжные процессы нередко означают, что целью уголовного преследования является пребывание политика или бизнесмена в таком вот подвешенном состоянии, когда тот становится управляемым, ручным. Назначение на должность вкупе с незакрытым уголовным делом свидетельствовало бы о том, что Пилипишин на крючке. Так что остается ждать, пока три столичных района получат новых руководителей.

А дело Пилипишина будет слушаться снова и снова. Планируется допрос свидетеля обвинения, который упорно игнорировал последние заседания. Кстати, в отличие от участников процесса, политические противники подсудимого экс-чиновника в суд ходят, как на работу. Напомним, на выборах в парламент основным соперником Пилипишина в 223 округе был свободовец Юрий Левченко. По сей день прокуратура не может разобраться во всех фальсификациях, имевших место в этом округе. И победитель так и не установлен.

Так вот, о месте в парламенте, похоже, уже забыли оба кандидата, но взаимная неприязнь никуда не делась. Около двух десятков человек с символикой «Свободы» пикетируют здание Голосеевского райсуда всякий раз, когда проходят слушания по делу Пилипишина. Требуют справедливого вердикта, что, по их мнению, означает сурового. После одного из заседаний активисты заблокировали машину Пилипишина, настаивая, чтобы он вышел из авто и ответил на вопросы пикетчиков и журналистов. Политик заперся в салоне и выдержал осаду, не сказав ни слова.

Стоит ли говорить, что судят политика вовсе не за то, за что, возможно, и стоило бы. Так, по утверждениям источников, Пилипишин, будучи главой райгосадминистрации, вместе с коллегами реализовал чердаки и подвалы во всем Шевченковском районе. 27 декабря 2001 года Киевсовет принял решение №208 «О формировании коммунальной собственности территориальных общин районов города Киева». В приложении к решению содержался список объектов этой самой собственности. Практически все дома в столице оказались в списке, несмотря на то, что практически все они находилась в совместной собственности жильцов.

После этого райсоветы принялись утверждать списки подлежащих приватизации объектов. Среди них оказались почти все подвалы и чердаки, на самом деле принадлежащие жильцам многоэтажек. Но, проигнорировав позывы мыслить логично, Главное управление коммунальной собственности Киева начало издавать приказы об оформлении права собственности на эти объекты. Так подвалы, в которых расположены коммуникации домов, стали вдруг нежилыми коммерческими помещениями, которые стало возможным продавать.

Если отвлечься от того, что эти объекты не должны были подлежать продаже в принципе, их реальная стоимость в докризисное время могла быть заоблачной. Собственно, она и была таковой, но бюджеты от приватизации получили гроши. А деньги, полученные от добросовестных покупателей, судя по всему, делили чинуши. Возглавляемый на тот момент Пилипишиным Шевченковский район стал лидером по «раздаче слонов». И сегодня едва ли не в каждом подвале там расположены рестораны, магазины, салоны красоты. В свое время этим вопросом заинтересовалась нардеп Анна Герман. В подвале ее дома в 2006-м открыли паб. По мнению депутата, незаконно. Кроме того, владельцы питейного заведения спилили деревья и построили летнюю площадку. Жители обратились к Пилипишину, но были посланы куда подальше. Обратилась к главе РГА и сама Герман. Не помогло и это. «Я не заплатила ему денег, и он не сделал ничего», — прокомментировала депутат.

Но на коммунальные подвиги Пилипишина прокурорские предпочли внимания не обращать, ибо это не самый удобный повод для удержания крупной рыбы на крючке. Слишком много было бы сложностей, слишком много возни. И замять дело в рекордно сжатые сроки, при необходимости, вряд ли бы вышло. А так болтается человек между новой должностью и тюрьмой, и никто не знает, куда он угодит раньше…

 

Елена Розвадовская, Национальное бюро расследований Украины

 

Хто і як фальсифікував вибори у 223 окрузі на користь Пилипишина. Розслідування. Частина перша

Вже 115 днів пройшло від дня невизнання виборів парламентаря від Шевченківського района. Вся країна бачила, як +927 голосів переваги «свободівця» Юрія Левченка над висуванцем влади Віктором Пилипишиним були розвіяні за допомогою спритності рук. За цей час Пилипишин вже став кандидатом в президентські намісники в цьому районі. А про слідство чути лише те, що його курує давній знайомий Пилипишина заступник прокурора Києва Сергій Софієв. Плюс один зі свідків повстав проти ігнорування його показів.

«Свідомо» вирішило не дати цій історії піти в забуття. І назвати поіменні усіх відповідальних за фальсифікацію цих виборів. Як мінімум для того, щоб вони не пролізли у виборчі комісії на виборах майбутніх.

Перемога Левченка була вкрадена шляхом псування бюлетенів з п’яти дільниць. Хто дав їх зіпсувати? Відповідати на це запитання ми почали з дільниці N800987, облаштованої в Київському професійно-педагогічному коледжі імені Антона Макаренка. Там голосували мешканці вулиць Глібова, Кравченка Миколи: 21–23;  та Чорновола В’ячеслава: 2–20, 26/2;.

Підрахунок в ніч з 28 на 29 жовтня показав: Юрій Левченко набрав на цій дільниці 420 голосів, Руслан Брицький від «УДАРу» — 237, Віктор Пилипишин – 236.

Ці голоси рахували усі 24 члени комісії, які і підписали протокол.

1.  Полохайло Олег Володимирович, фракція Народної Партії у ВРУ (Голова)

2. Кунцевич Микола Віталійович, Конгрес Українських Націоналістів (заступник голови)

3. Ткаченко Олександра Іванівна, «Наша Україна» (секретар)

4. Клименко Євгеній Олексійович, депутатська фракція «НУ-НС»

5. Жиляєв Олександр Анатолійович, Компартія

6. Рябченко Сергій Олегович, кандидат Куташев Ігор Вікторович

7. Смик-Ханко Олена Євгенівна, Ліберальна партія України

8. Самусенко Валентина Олександрівна, Народна екологічна партія

9. Гуляницька Інна Миколаївна, партія Віче

10. Камінська Наталія Володимирівна, Партія «Єдина Родина»

11. Михайлова Ірина Іванівна, Партія регіонів

12. Камінський Володимир Валерійович, партія «Реформи і порядок»

13. Сухорукова Оксана Сергіївна, кандидат Пархоменко Ігор Леонідович

14. Ковальов Данило Ігорович, партія «Руський блок»

15.  Крівова Людмила Валентинівна, ВО «Батьківщина»

16. Щербатюк Катерина Петрівна, фракція Компартії

17. Бондаренко Ганна Павлівна, партія Громадянська Позиція

18. Івасюк Надія Миколаївна, політична партія «Єдиний центр»

19. Харитоненко Оксана Василівна, партія «Ліберальна Україна»

20. Кузнецова Крістіна Вікторівна, партія Права Воля Україна

21. Івасюк Сергій Миколайович, УНА-УНСО

22. Самоненко Антоніна Володимирівна, кандидат Тарима Сергій миколайович

23. Приходько Микола Михайлович, фракція БЮТ

24. Прутка Надія Василівна, фракція Партії регіонів

За свідченнями членів комісії та спостерігачів, ключову роль у зникненні цих голосів у подальшому зіграли дві людини. По-перше, голова комісії Олег Полохайло. По-друге, член комісії Оксана Сухорукова. Обох їх пов’язує підприємство «Агрофірма «Теплиці України». Олег там є директором, а Оксана – бухгалтером.

 

Олег Полохайло - третій голова №800987 дільниці

 

В день виборів їх тандем вперше проявився при оголошенні позначок у бюлетені. За законом, це має робити голова або його заступник. Але Полохайло наполіг, що оголошуватиме протоколи Сухорукова. Так само він запропонував Оксану для ведення протоколів. Хоча це мала робити секретар Олександра Ткаченко.

 

Оксана Сухорукова в окружній виборчій комісіїї

 

Далі стався символічний інцидент. Як розповів «Свідомо» заступник голови комісії Микола Кунцевич, в одному з бюлетенів були викреслені і прізвище, і ім’я, і по батькові Віктора Петровича Пилипишина. Полохайло запропонував зарахувати цей бюлетень як…голос за Пилипишина. Здійнявся ґвалт: «Хто викреслює того, кому віддає голос?». Тоді голова комісії поставив питання на голосування і голос Пилипишину було зараховано.

Коли бюлетені було складено та запаковано, протоколи підписані, залишалося їх відвезти. Але машина з окружної комісії не приїхала. Кунцевич запропонував Полохайлу відвезти пакунки на власних машинах або ж викликати власним коштом таксі. Голова, як стверджує його заступник, щоразу крутив головою. В результаті пакунки залишилися в комісії на Чорновола. Впродовж двох днів і трьох ночей — до 31-го числа — члени комісії по-черзі їх охороняли. На запитання «Коли таки поїдемо?», голова комісії відповідав – коли подзвонять з окружної комісії.

30-го у день Кунцевич заявив, що на знак протесту починає голодувати. Ввечері цього дня Полохайло сказав, що бюлетені здадуть завтра, і що це відбудеться о 08:00 ранку в окружній комісії на Щербакова.

За словам заступника і секретаря, голова комісії відправив обох додому та призначив збір на 08:00. Стерегти бюлетені залишилися подружжя Івасюк.

Фото Івасюків з соціальних мереж

Коли Кунцевич прийшов о 07:30 до окружкома, він побачив Івасюків, Сухорукову та Полохайла. Це вже було порушенням закону, бо як заступник голови комісії Кунцевич теж мав супроводжувати бюлетені. Також закон вимагав присутності голови, представника партії-переможця та кандидата-переможця. Але був лише голова — Полохайло.

Коли Кунцевич його побачив вже в окружкому, голова заявив, що бюлетені відправили на перерахунок – хтось поряд з двійкою в протоколі іншою ручкою домалював нуль.

При перерахунку виявилося, що з 420 бюлетнів за Левченка 212 було зіпсовано

Останнє, на що варто звернути увагу в цій історії – місце роботи Сухорукової та Полохайла.

«Агрофірма «Теплиці України»», де він значиться як засновник та директор, говорить про її зв’язок з компанією «Украфлора». На сайті «Украфлори» розділ про компанію зараз пустий, але «Свідомо» вдалося знайти в архівах інтернету, що там було раніше:

 

«Компания «Украфлора» входит в группу компаний «Стоик». В свою очередь, компанія «Украфлора» является частью більшого цветочного проекта, объединившего компанию-продавца с производителями: предприятием «Украфлора Винница» и агрофирмой «Теплицы Украины».«Компания «Украфлора» входит в группу компаний «Стоик». В свою очередь, компанія «Украфлора» является частью більшого цветочного проекта, объединившего компанию-продавца с производителями: предприятием «Украфлора Винница» и агрофирмой «Теплицы Украины». А права на торгову марку «Украфлора» на державному сайті патентів закріплені за Людмилою Пилипишиною – дружиною екс-кандидата.

 

 

Ще один факт – Полохайло був делегований до комісії від фракції Народної партії Литвина. Пилипишин у 2007 році був обраний депутатом від цієї партії та був заступником її голови.

Нижче – відео, на якому Полохайло клянеться, що навіть не знайомий з Віктором Пилипишиним.

 

Голова ДВК 800987 працює у Пилипишина

 

Ми продовжимо розслідувати історію фальсифікацій на наступних дільницях. Якщо у Вас є інформація – давайте знати [email protected]

 

Олесь Лук’яненко, Свідомо

 



Close
Приєднуйтесь!
Читайте нас у соцмережах: