Сообщения с тегами ‘Пітер Паллаг’

Двухлетнее спокойствие регионала Николая Присяжнюка за 10 млн долл. Расследование

Prisazhnuk-Mikola7

 

«Молчание – золото», — гласит народная мудрость. Интересно, что в наше время значение этих слов лучше сразу воспринимать буквально. Особенно, если речь идет об Украине, где молчание предпочитают исчислять в долларовом эквиваленте. Случай со сбежавшим в Европу бывшим министром аграрной политики Николаем Присяжнюком – яркий тому пример.

Об этом политике нынешняя украинская власть, действительно, молчит уже до неприличия долго: уголовные дела давно закрыты и имя его в кулуарных кругах давно забыто. Вот только, как выяснилось, стоит такое удовольствие недешево.

Как сообщают источники в Генпрокуратуре, чтобы закрыть рот правоохранителям, экс-министру и куму Януковича пришлось выложить сразу 10 млн долл.

Для Присяжнюка, которому в рейтинге топ-коррупционеров Украины можно смело отдать второе место (сразу после его кума Виктора Януковича), 10 млн долл. – сумма не очень то и большая.

Ведь только с ноября 2013 года по март 2014-го разработанная Присяжнюком коррупционная пирамида на зерновых сертификатах принесла ему около 60 млн долл. Можно только догадываться, какие миллиардные состояния Присяжнюк «накопил» за время пребывания «на потоках».

Оказалось, что при скандальном министре зернотрейдеры были обречены пользоваться услугами «Независимого центра лабораторных исследований «Эталон». Только после результатов таких исследований, проведенных этим далеко не «независимым» частным предприятием, зерно и продукты его переработки могли получить сертификаты качества от Госинспекции сельского хазяйства. При этом стоимость услуг данного предприятия без лишней скромности преднамеренно завышали в десять раз.

И это далеко не весь заработок экс-министра. Неудивительно: чтобы нормально «заработать», у него было целых четыре года.

Только на заключении одного китайского контракта из бюджета страны было своровано около 3 млрд долл.

Диву даешься, как с таким темным прошлым Николаю Присяжнюку удается сидеть себе тихонько в Европе в своем шикарном особняке (к слову, находится особняк в Будапеште) и дистанционно управлять с помощью множества доверенных лиц и ряда продажных чиновников бизнесом в Украине, который продолжает приносить миллионные прибыли.

С этой частью Европы украинский аграрий связан достаточно долго. Так, именно в Будапеште он долгие годы был финансистом донецких ребят в вопросах экспорта метала из Украины. Как раз благодаря этому бесценному опыту Янукович и предложил ему возглавить Министерство аграрной политики и продовольствия.

Но то, что было, то прошло. И сегодня Присяжнюк уже не министр, а «скромный» предприниматель. В вопросах окончательного укоренения в Европе ему помогает его личный адвокат Питер Паллаг, работавший ранее в правительстве Венгрии, как и наш аграрий, «на коррупционных началах». Что примечательно, Паллаг был личностью далеко незаурядной: в 1990-х годах он занимал должность председателя комитета по вопросам приватизации. Не зря Присяжнюк доверил ему святая святых — свои кипрские оффшоры. Именно Питер Паллаг является их владельцем и директором. Наиболее известная в этом контексте компания – это основанная Паллагом «Dorigin Limited», фактически владеющая «Hartlog Limited». В свою очередь в сфере влияния последней находится фирма «Голден Деррик», контролирующая больше чем 30 газовых месторождений в Днепропетровской и Полтавской областях.

И пока наша Генпрокуратура обо всем этом молчит, терпение украинцев уже достигло предела.

Как известно, сегодня представители общественности, которым это двухлетнее молчание уже, мягко говоря, наболело и надоело, пришли к Виктору Шокину с митингом и потребовали немедленно возобновить уголовные производства, в которых фигурировал Николай Присяжнюк.

Примечательно, что, в результате, к протестующим из здания ГПУ вышел помощник заместителя Шокина, заявив, что по данному вопросу будет назначено внутреннее расследование. Необходимо отметить, что Генпрокуратура отнеслась к требованиям участников акции со всей серьезностью, пообещав в дальнейшем регулярно информировать активистов о ходе расследования.

В свою очередь представители общественности и дальше намерены бороться за привлечение Присяжнюка к ответственности. В частности, чтобы выяснить, кто «крышует» Присяжнюка в Украине, они запланировали проведение акции под зданием СБУ. Также активисты намерены прийти под посольство Венгрии и представительство Евросоюза, чтобы получить от европейцев ответ: на каких основаниях они дали прибежище одному из главных украинских коррупционеров.

Игорь Науменко, Национальное бюро расследований Украины

Сімейні цінності Едуарда Ставицького. Частина 3

Про майновий статус: За 2012 рік сім’я міністра енергетики та вуглепрому Едуарда Ставицького заробила майже вдесятеро більше ніж у 2011-му. Якщо в 2011 році сума сукупного доходу членів родини склала 284 тисячі гривень, то в 2012-му – уже 2,5 мільйони.

Квартиру площею 165 квадратних метрів Ставицькі за рік змінили на 212 квадратів. При цьому, кошти на банківських рахунках міністра за рік зросли майже втричі – до 155 тисяч гривень. Кошти членів родини знизились на 46 тисяч, до 85 тисяч гривень.

Скандали Ставицького: масштаби зростають

«Учора було здійснено рейдерське захоплення командою Януковича на чолі з паном Ставицьким, який безпосередньо є людиною народного депутата Джарти. Учора Ставицький разом із сімома охоронцями, разом із людьми, які допомагали їм силовим способом вриватися в будівлю НАК „Надра України“… І ця компанія була захоплена!»– обвинувачувала нинішнього міністра енергетики екс-прем’єр Юлія Тимошенко 20 серпня 2009 року.

Тоді сталася резонансна подія: отримавши рішення суду, Ставицький у супроводі працівників приватної охорони захопив будівлю НАК «Надра України» на вулиці Володимирській. Але на той час Ставицький у владі був фактично ніким, оскільки в 2009 році на посаді прем’єра була Тимошенко, а Янукович перебував в опозиції. Тому МВС за допомогою бійців «Беркуту» швидко відбило атаку Ставицького на офіс державної компанії.

Але зухвале захоплення будівлі не на жарт розлютило Тимошенко. Вона, особливо не стримуючи себе, звинувачувала «попередників» у масштабних оборудках. За її словами, «Надра України» часів Ставицького передали «на корупційній основі найближчому оточенню Віктора Януковича» 19 ліцензій на видобування нафти й газу, резиденцію «Межигір’я» та дві будівлі в центрі Києва.

Цікаво, що повідомлення з детальним описом «корупційних схем» нинішнього міністра енергетики досі висить на офіційному сайті «Надр України» під заголовком “Відбулося рейдерське захоплення НАК «Надра України». Його не видалили навіть після того, як із приходом Януковича в 2010 році Ставицький повернувся в крісло голови акціонерної компанії.

На офіційному сайті НАК "Надра України" Ставицького досі звинувачують у корупції та розкраданнях.

 


Вивчивши документи того часу, можна дійти висновку, що в 2007 році частина ліцензій і справді відійшла компаніям, які були не чужі оточенню Ставицького і Януковича. Серед інших, дозволи тоді отримали: «Надра геоцентр», «Кримська бурова компанія», «Українська бурова компанія». Ланцюжок засновників цих компаній приводив до родинного кола екс-міністра охорони навколишнього природного середовища та екс-прем’єра Криму, нині покійного Василя Джарти.

Називаючи Ставицького «людиною Джарти», Тимошенко фактично не помилялась.

Можна припустити, що саме знайомство із цією впливовою на той час фігурою було одним із вирішальних епізодів у житті нинішнього міністра енергетики.

У вересні 2006-го Джарти призначає Ставицького спочатку своїм радником.

А вже за кілька місяців герой нашого розслідування стає керівником «Надр України».

Названі ж вище компанії, що отримали родовища, через засновників приводять до австрійських фірм Lifo Invest та Wellmind Invest.

Їх директором станом на 2007 рік був ніхто інший, як зять Василя Джарти – народний депутат від ПР Валерій Омельченко.

В «епоху Ставицького» схема передачі ліцензій від державних підприємств до приватних компаній була простою. Хрестоматійною виглядає історія «Кримської бурової компанії», що детально описана в «Реєстрі судових рішень».

У листопаді 2007-го фірму заснували 50 на 50 державна «Кримгеологія» та приватна «Українська торгівельна компанія», одним з її засновників котрої, у свою чергу, у 2007 році була вищезгадана Wellmind Invest зятя Джарти.

Едуард Ставицький (по центру) люб'язно запрошує підприємців до партнерства з державою

Менше ніж за місяць без особливих труднощів новоутворена компанія отримує дозвіл на видобуток вуглеводнів на Керлеутській площі в Криму. Та вже за кілька днів після отримання бажаного документу, частка держави в компанії зменшується до 3%. Внаслідок цього «Надра України» фактично втрачають контроль над компанією та видобутком надр на цій площі.

Тогочасне керівництво «Кримгеології», яка співзаснувала «Кримську бурову компанію», виявилось також близьким і до родини Едуарда Ставицького. За даними «Наших Грошей», її очільником був Роман Майдебура – колишній співвласник“Торгового дому «Гермес» разом із батьком міністра – Анатолієм Ставицьким.

«Слідство перевіряє факт злочинної змови Ставицького Едуарда, як посадової особи НАК „Надра України“ та колишнього директора ДП „Кримгеологія“ НАК „Надра України“ Майдебури Романа, що перебуває в розшуку, оголошеному в межах кримінальної справи за фактом розкрадання майна в особливо великому розмірі», – заявляли «Надра України» у 2009 році.

Щоправда, справа так і не призвела до негативних наслідків для обох чиновників. За кілька років Ставицький пішов на підвищення по кар’єрній драбині, а Роман Майдебура в 2012-му очолив фірму, що стрімко розвивалась у видобувному сегменті – «Голден Деррік».

Золота вишка для міністрів

Саме при Ставицькому, «Надра України» передали «Голден Дерріку» майно державного підприємства «Полтаванафтогазгеологія» на 17 мільйонів гривень. Хочакерівники підприємства стверджували, що реальна вартість обладнання державної компанії набагато вища – 240 мільйонів гривень.

Компанія «Голден Деррік», назва якої перекладається з англійської як «золота вишка», отримала майно не випадково. На момент передачі активів «Полтаванафтогазгеології», «Голден Дерріком» рівною мірою володіли «Надра» та кіпрська Hartlog Limited. Але в 2008-му державна компанія люб’язно продала частину власної долі кіпріотам,залишивши собі всього 33%.

Особливо активний розвиток компанії розпочався в 2010-му році, коли Ставицький знову очолив «Надра України». За кілька років «Голден Деррік», тепер уже підконтрольний приватному власнику, отримав близько 30 дозволів на розробку надр у Центрально-Східній Україні. Цього року «Золота вишка» ще й почала перемагати на тендерах «Чорноморнафтогазу».

Така поблажливість до компанії та її власників могла виникнути ще й тому, що кіпрський офшор Hartlog Limited, крім «Голден Дерріку», був ще й засновником «Монолітінвесту» – будівельної компанії Ставицього-Присяжнюка. Згідно зрозслідуванням Слідство.Інфо, кінцевим власником Hartlog Limited виявився угорський адвокат Пітер Паллаг – близький партнер сімейства Миколи Присяжнюка ще з 1990-х років.

Ближнє коло Ставицького (зліва направо): Олег Проскуряков, Пітер Паллаг, Роман Майдебура

Ставицький і Присяжнюк наполегливо відмовляються від зв’язку з «Голден Дерріком». В 2011 році в інтерв’ю журналісту «Forbes-Україна» Едуард Ставицький заявляв, що не причетний до видобутку природних ресурсів: «У мене особисто ніколи не було свердловин своїх . Не було й немає. Перевіряйте хоч як. У заправному секторі – працював, так. У нафтотрейдерському – так. А в частині видобутку – ніколи не був пов’язаний, та й не буду… Не хочу, бо не маю права, у першу чергу», – заявляв він.

Поговорити з журналістом «Слідство.Інфо» для цього матеріалу Ставицький часу не знайшов.

«Батя, я стараюсь!»

На посаді голови «Надр України» Ставицький прославився ще і як розпорядник нерухомості, догоджаючи особисто Віктору Януковичу.

25-го вересня 2007 року «Надра України» вирішили помінятись майном із фірмою «МедІнвестТрейд» та передати резиденцію «Межигір’я» в Нових Петрівцях в обмін на два будинки на Парковій дорозі в Києві. Будівлями національна компанія змогла покористуватись лише добу: уже наступного дня уряд Януковича передав їх на баланс ДУС. А менше ніж за місяць, майно Межигір’я перейшло до рук компанії «Танталіт», у чиїй власності перебуває донині.

Таким чином, саме Ставицький взяв на себе більшу частину юридичної відповідальності по відчуженню Межигір’я, де зараз мешкає президент Янукович.

Межигір'я з повітря. Фото журналу "Кореспондент"

Очевидно, глава держави оцінив і особисту вірність і заповзятість Едуарда Ставицького.

В якості бонусу Едуард Анатолійович не лише отримав один із найважливіших міністерських портфелів. Йому вдалося провернути ще одну операцію з відчуженням державної нерухомості.

 

 

Ідеться про дві будівлі НАК «Надра України» на вулиці Володимирській у Києві.

У вересні 2007-го державна компанія, посилаючись на аварійний стан будинків, вирішує продати їх фірмам «Еліттранссервіс» та «Ярд-Шиппінг». Лояльність очільника Ставицького до двох фірм не була випадковою. Директором «Еліттранссервісу» у 2007 році був Олексій Харітонов, який ще з початку 2000-х працював разом зі Ставицькими. А «Ярд-Шиппінг» базувався в офісі народного депутата від ПР Віталія Борта – партнера Василя Джарти.

 

 

 

Однак, схоже на те, що будівлі зрештою так і не дійшли до Джарти чи Борта. У результаті перепродажу обидва об’єкти отримала кіпрська Zentax Limited.

Вказівку на можливих нових власників нерухомості дає «Реєстр судових рішень»: представником Zentax Limited в українських судах був угорський адвокат Пітер Паллаг. Як було згадано вище, саме він обслуговував інтереси пов’язаного зі Ставицьким міністра АПК Миколи Присяжнюка. І саме Паллаг на сьогодні є формальним власником «Голден Дерріка».

Щоправда, покористуватись елітною нерухомістю на Володимирський нові господарі так і не змогли: будинки стоять закинутими, а НАК «Надра України» змушені винаймати приміщення в старому бізнес-центрі на Севастопольській площі.

 

Володимирська 34

«Новий Курченко»

Державні тендери в енергетиці – золоте дно. Швидко й непрозоре свої перші сотні мільйонів на цьому заробила компанія «Газ України 2009», яку контролює скандально відомий Сергій Курченко.

Усі шанси стати ще одним Курченком має 29-річний Валерій Токар із Київщини, «людина нізвідки».

Два роки тому Токар балотувався в народні депутати по одному з округів Київщини.

Тоді він мав офіційний статус безробітногой жодної копійки особистого доходу.

У депутати Токар не пройшов, набравши 0,47% голосів виборців. А вже сьогодні він очолює ТОВ «Укратоменерго» – маловідому фірму, яка, тим не менше, виграла тендери у відомстві Ставицькогона 61 мільйон гривень.

А місяцем раніше «Укратоменерго» «випала честь» бути єдиним конкурентом «Голден Дерріка» на тендері «Чорноморнафтогазу», де близька до Присяжнюка-Ставицького фірма отримала 112 мільйонів гривень.

Про вашу фірму ніхто раніше не чув, а тепер їй вдається вигравати тендери на десятки мільйонів. Як? – питаємо Токара.

– Нам приховувати нічого, ми нормальна структура, зі спеціалістами. Ми будували, робили ремонти, реконструкції компресорних цехів, працювали в трансгазі, на лінійно-виробничих управліннях магістральних газопроводів.

У вашої фірми є офіс? Можна подивитися його? Поговорити з вами там?

– Добре, подзвоніть мені в понеділок, і я з вами зустрінуся в офісі.

Втім, в обіцяний час Валерій Токар виявився зайнятим і на зв’язок більше не виходив.

Пояснення тендерних успіхів його фірми може бути в тому, що одним із засновників «Укратоменерго» є Лариса Миколаївна Токар. Сам молодий директор підтвердив Слідству.Інфо, що це його родичка, щоправда, не уточнюючи, яка саме.

У соціальних мережах знайшлася Лариса Токар – уродженка Кіровоградської області 56-ти років.

Вона цілком може бути матір’ю Валерія Токара. А її походження підкріплює й без того вже усталену тенденцію: земляки Едуарда Ставицького з Кіровоградщини отримують чимало ласих шматків на тендерах міністерства енергетики.

Але, здається, це не дуже турбує Віктора Януковича.

Едуард Ставицький, будучи вірним членом президентської Сім’ї, схоже, заслужив право на створення власного угрупування у владі та бізнесі.

*   *   *

 

Катерина Каплюк, «Слідство.Інфо», спеціально для Української правди

 

Семейно-кассовый аппарат

Уже через несколько месяцев владельцы кассовых аппаратов начнут платить новый оброк. По крайней мере, половина изъятого в ходе очередной продразверстки уйдет на счета структуры, владельцами которой являются нынешние обитатели властного Олимпа. Другим приятным для них бонусом станет возможность контролировать весь малый и средний бизнес страны. В режиме онлайн.

Новость о том, что все предприниматели должны поменять свои кассовые аппараты, а затем ежемесячно за это платить — митингов не собрала. Ничего необычного в этом нет. В Украине часто узнаешь, что кому-то должен, когда возмущаться уже поздно.

Напомним, что приказом Минфина по согласованию с Миндоходов и НБУ с 1 июля для всех предпринимателей Украины меняются правила использования кассовых аппаратов. 150 000 предпринимателей должны либо поменять все свои 280 000 ККА, либо вставить в них специальный чип. Для онлайновой передачи данных в налоговую. Кроме того за поддержку новой системы придется ежемесячно платить — около 100 грн в месяц за каждый аппарат. На поставке нового оборудования заработают изготовители ККА, на ежемесячной поддержке — две определенные Нацбанком частные структуры. Последние будут изымать из 100 грн не менее 30 грн своей доли.

Вся операция «по внедрению законодательства» прошла без громких общественных слушаний. Хотя по логике вещей о столь массовой принудиловке «должен был бы услышать каждый».

Но и власть можно понять. Способ, которым внедряется новая схема, всегда вызывал у украинцев ропот. Дело в том, что к способу изъятия денег посредством бюджета многие уже привыкли.

Иное дело, когда государство заставляет гражданина отдать свои деньги лично в руки другому гражданину. Это многих очень огорчает, после чего обездоленные граждане начинают возмущаться в Интернете, теребить журналистов-депутатов и иногда даже порываются выйти на улицы.

Самой громкой схемой «из рук в руки» была Тендерная палата (освященная Верховной Радой), одной из последних — внедрение монопольных шести оценщиков (придумка Фонда Госимущества—Минюста).

И все же, несмотря на видимую ущербность такого варианта, он остается крайне популярным. Во-первых, потому что бюджет пуст и на всех не хватает. Во-вторых, для дележа «доппайка» не нужны никакие тендеры.

Обошлись, напомним, без них и на этот раз. Что касается самих GPRS-чипов в кассовых аппаратах, то, по мнению чиновников Миндоходов, проводить конкурсы здесь бессмысленно, так как «никаких привилегий для отдельных компаний мы не создаем». Относительно же частных структур, которые будут взимать с предпринимателей ежемесячную абонентскую плату, то их действительно оказалось только две. Но в данном случае НБУ их выбрал, так как «они удовлетворяют соответствующим условиям».

А теперь о деталях. Что касается самих аппаратов. Возможно, через несколько месяцев их ассортимент и увеличится. Пока же региональные налоговые на своих сайтах сообщают, что предприниматели, желающие заменить ККА на новые, могут это сделать с продукцией лишь трех фирм: «Юнисистем», «ИКС-Техно» и ATLAS.

Относительно же счастливчиков, которые будут собирать с рынка ежемесячные миллионы, то здесь ситуация более понятная. Объем рынка — 28 млн грн в месяц (280 000 аппаратов по 100 грн). Из них не менее 9 млн попадут на счета двух избранных — АТ «Українська національна розрахункова картка» («Укркарт») и ООО «Интерплат». Напомним, что избрало их НБУ. Вне всяких тендеров и другой волокиты.

Реального собственника «Укркарт» мы, может, когда-нибудь и узнаем, но только если повезет. Дело в том, что полгода назад структуру приобрела инвестиционная компания «Аваль-брок». В чьих интересах — знают лишь инвестбанкиры и сам покупатель. О последнем с уверенностью можно сказать лишь то, что он либо прозорлив, как Иезекииль, либо чертовски хорошо информирован. Все-таки не каждый способен вложить несколько миллионов в надежде, что тебя выберет главный финансовый орган страны.

Что же касается ООО «Интерплат», то с ним, как ни странно, оказалось проще. Хотя оба ее собственника достаточно туманны: компания из Британских Виргинских островов — «Личмер инвестментс Корп» и кипрская «Ipli Holdings».

Согласно кипрскому реестру собственности, «Ipli Holdings» основана другими киприотами — «Sykon Holdings», а те — по традиции — двумя местными аборигенами, со статусом известной учительницы йоги.

Выяснилось, однако, что киприотов можно найти. И засвеченными они оказались в компании серьезных фирм. Столкнулись мы с ними летом прошлого года, когда ООО с незатейливым названием «Малиновский стеклозавод», но со уставным капиталом в 6 млн грн выиграло тендер на поставку бутылок на президентский ликероводочный завод в Житомире.

 

Инфографика: Малиновский стеклозавод

 

Основателей у малиновцев было пятеро: трое с Кипра: «Cipromax limited», «Tayvest limited», «Т.І.С. (Тренд Інвестмент Системс)», нидерландская «Clarensteijn b.v.» и ООО «Новые инвестиционные технологии». Причем украинцев может считать такими же киприотами, так как их основателями значится все тот же «Т.І.С.».

Так вот «Т.І.С.», как мы узнали благодаря недавнему расследованию «Слідство.інфо», имеет бенефициара — министра агрополитики Николая Присяжнюка. Хотя номинально на его месте числится венгерский адвокат Питер Паллаг. Николай Присяжнюк — давний енакиевский знакомый президента Виктора Януковича. Многие утверждают, что их дружбу скрепляют в том числе и кумовские узы.

Гроздь основателей «Малиновского стеклозавода» владеет множеством бизнесов: от газовых скважин на Полтавщине до ликероводочных заводов. Объясняя нам в частной беседе структуру собственности этого образования, один знающий человек подытожил: «Здесь нельзя сказать, что это фирма Присяжнюка, Иванющенко или Ставицкого. Это просто кооператив».

И вот в этом «кооперативе» оказались и наши «киприоты». Дело в том, что один из собственников «Малиновского стеклозавода» — «Tayvest limited» — имеет основателя-киприота: «Sykon Holdings». То есть именно ту кипрскую фирму, которая и породила ООО «Интерплат» — счастливчика, Национальным банком Украины обреченного зарабатывать миллионы ежемесячно до конца времен.

В общем, группа товарищей оказалась крайне талантливой: и в производстве бутылок, и в газе, и в кассовых аппаратах. Теперь они еще зайдут на рынок информации. Все-таки иметь возможность получать в режиме онлайн данные обо всей розничной торговле Украины — оно дорогого стоит. Особенно в наше отжимистое время.

 

Юрий Николов, Алексей Шалайский, «Зеркало недели. Украина»

 



Close
Приєднуйтесь!
Читайте нас у соцмережах: