Сообщения с тегами ‘компромат’

«Гомосятина. Нужно быть идиотом, чтобы намереваться скомпрометировать кого-либо из партии #Ляшко», — советник МВД Речинский об аресте редактора Гужвы

Rechinskyi-Guzva1

 

Журналист и советник главы МВД Станислав Речинский прокомментировал ситуацию с так называемым «компроматом на людей из партии Ляшко», о котором заявил нардеп Дмитрий Линько, который обвинил главреда «Страны» в вымогательстве. Речинский высказал свое мнение в Facebook, сообщает Украинский информационный портал.

«Во всей этой мутной истории с Гужвой особо насмешило намерение выбросить или спрятать компромат на какого-то ляшковца. Компромат на ляшковца — это классический оксюморон, „горячий снег“ и так далее. „То, что мертво — умереть не может“. Нельзя скомпрометировать днище. Нужно быть идиотом, чтобы намереваться скомпрометировать кого либо из этой партии.

Ляшко как политпроект создал Левочкин, причем с изрядной долей цинизма. С тем, чтобы доказать, что в Украине, извините, последний пидарас в худшем смысле этого слова может быть парламентарием. Что человек реально задницей заработавший себе статус политика ничем не хуже большинства обитателей Рады, которые этот статус зарабатывали в большинстве своем, не менее позорными способами.

Меня всегда удивляли люди, особенно отсидевшие, которые не побрезговали в этот кружок говноедов вступить. Но … обстоятельства бывают разными, видимо, нужна была неприкосновенность любой ценой. А по самой ситуации … Или Гужва — последний идиот, решивший, что какая-то „гомосятина“ или иной компромат могут подействовать на изначально г***ю партию. Или же это тупая постанова», — написал Речинский.

22 июня 2017 года в офисе интернет-газеты «Страна.ua» прошел обыск со взломом по сфальсифицированному делу. Работа редакции заблокирована. Главному редактору вручено сообщение о подозрении в вымогательстве.

Мін’юст США не зацікавили змонтовані у ФСБ записи #Онищенко

Onishenko-Oleksandr4

 

Міністерство юстиції США повідомляє, що не збирається проводити зустрічі з народним депутатом України Олександром Онищенком, який переховується закордоном.

Про це йдеться в інформації Мін’юсту США, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

«У звичайних умовах, Департамент юстиції США і правоохоронні органи США готові зустрітися з людьми, які стверджують, що мають докази щодо порушень законів США. Але сам факт такої зустрічі не є показником того, що такі порушення мали місце, або що інформація людини вважається точною», — відзначили в Мін’юсті США.

«Хоча Департамент юстиції зазвичай не коментує таких зустрічей, в світлі рішення Онищенка публічно говорити на цю тему, ми можемо заявити, що Департамент юстиції США не має ніяких планів щодо проведення подальших зустрічей з паном Онищенком», — йдеться в інформації.

Як відомо, на початку серпня Онищенко залишив територію України. 8 серпня 2016 року він був оголошений у національний розшук.

Онищенко підозрюється в організації схеми з розкрадання коштів при видобутку і продажу природного газу в рамках договорів про спільну діяльність з ПАТ «Укргазвидобування», в результаті якої державі було завдано збитків на суму близько 3 млрд грн. В СБУ також заявили про початок досудового слідства щодо Онищенка за ознаками державної зради.

На початку грудня Онищенко звинуватив адміністрацію президента Петра Порошенка в «скупці» голосів у парламенті через нього і декількох інших депутатів.

За інформацією ЗМІ, протягом року Онищенко записував свої бесіди з Порошенком на ручний годинник з диктофоном. Депутат повідомив, що передав цей компромат американським спецслужбам 29 листопада.

Заступник генерального прокурора — керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Назар Холодницький заявив, що Національне антикорупційне бюро (НАБУ) внесло до
Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЕРДР) відомості Онищенка за статтею про одержання хабара.

Керівник НАБУ Артем Ситник заявляв, що допускає допит Онищенка по відеозв’язку.

Православний чекіст: 10 фактів про Андрія Деркача. Розслідування. 6 фото

Derkach-Andryi1

 

Вихованець академії КДБ, партнер кримінальних авторитетів, лобіст Москви — що така одіозна людина робить в українському парламенті?

Народний депутат від «Волі народу» Андрій Деркач вніс до закону «Про державний бюджет на 2016 рік» поправку, яка ставить під загрозу скасування віз для українців – про відтермінування системи електронного декларування до 2017 року. Запровадження такої системи є однією з умов отримання Україною безвізового режиму з Європейським Союзом.

Національне бюро розслідувань України нагадує про те, ким насправді є народний депутат України Андрій Деркач.

1. Чекіст у третьому поколінні

Дід Андрія Деркача служив у НКВС і був «репресований» у сталінські часи – при черговій зміні керівництва. Батько Андрія Деркача також вихованець системи КДБ. У 1973 році закінчив вищі курси КДБ СРСР. Леонід Деркач – фігурант «касетного скандалу», на плівках Мельниченка зафіксовані його розмови з Леонідом Кучмою, зокрема, про журналіста Георгія Гонгадзе.

Деркач-молодший пішов по стопах своїх батька і діда. У 1989 році закінчив Харківське вище воєнне командно-інженерне училище ракетних військ, з 1990 по 1993 рік навчався у вищій школі КДБ імені Дзержинського у Москві (зараз – Академія ФСБ Росії). Потім нетривалий час попрацював в СБУ Дніпропетровської області і швидко пішов у політику. Однак, судячи з подальшої кар’єри назавжди залишився в системі КДБ-ФСБ.

2. «Похресник» Кучми

Тривалий час Деркач-молодший працював в апараті Кучми

Тривалий час Деркач-молодший працював в апараті Кучми

Політична та бізнес кар’єра Андрія Деркача не була б настільки успішною, якби не підтримка «сім’ї». І мова не лише про впливового тата. Ще в часи, коли Деркач-старший працював на «Південмаші» начальником «першого відділу» (фактично – відділ КДБ на підприємстві), він потоваришував з Леонідом Кучмою, який також працював на головному ракетобудівному підприємстві СРСР. Вони навіть породичалися – дружини Кучми і Леоніда Деркача є сестрами. Ставши президентом, Кучма призначив свого друга головою СБУ. Як згадував Андрій Деркач, він «ріс у сім’ї Кучми, сидів у нього на колінях».

Андрій Деркач – сват Володимира Литвина: донька першого Тетяна одружена з сином екс-спікера ВР Іваном. Весілля Деркачі і Литвини відгуляли якраз у розпал силового протистояння на Майдані — за кількасот метрів від епіцентру революції.

3. Представник «хрещеного батька» російської мафії Семена Могилевича

Наприкінці 90-х Андрія Деркача називали неформальним представником в Україні боса російської мафії Семена Могилевича, який у свою чергу тісно пов’язаний із російським ФСБ та особисто Володимиром Путіним. І це зайвий раз доводить, що для російських «чекістів» батько і син Деркачі – свої люди.

Могилевич – мафіозі світового масштабу, один з «хрещених батьків» російської організованої злочинності, чиї інтереси простяглися від Росії та України до США. Він – один з найбільш розшукуваних американським ФБР злочинців, організатор корупційної схеми поставок газу в Україну. Злочинна організація Могилевича також займалася контрабандою зброї та ядерних матеріалів, алкоголю, сигарет, торгівлею наркотиками, «кришуванням» проституції та відмиванням коштів від злочинної діяльності.

На плівках Мельниченка зафіксована розмова Кучми та Деркача про Могилевича, яка свідчить, що голова СБУ щонайменше двічі зустрічався з мафіозі у Києві, а «дон Семен» отримував через нього певні прохання від Кучми.

У інтерв’ю «Дзеркалу тижня» у 1999 році Леонід Деркач заперечував, що знайомий з Могилевичем і заявив, що «немає жодного епізоду на території України, де б ця людина або його соратники порушували закон». На що отримав жорстку відповідь представника американського ФБР: «Могилевич є одним з «хрещених батьків» російського організованого злочинного світу. Порівняння главою СБУ в публічному інтерв’ю відомого всім правоохоронним органам Заходу одного з найнебезпечніших кримінальних лідерів Могилевича з Фордом, одним із засновників автомобілебудівної індустрії США, було сприйнято в США особливо болісно і викликало сумніви щодо серйозності намірів СБУ активно виконувати рішення політичного керівництва України щодо боротьби з організованою злочинністю».

У 1999 році Андрій Деркач нібито допоміг Могилевичу та «алюмінієвому королю» Росії Михайлові Черному, також тісно пов’язаному з російським криміналітетом, отримати контроль над Миколаївським глиноземним заводом – одним з найбільших в Європі підприємств кольорової металургії.

4. Торговець зброєю

За інформацією ЗМІ, Андрій  Деркач на початку 2000-х спробував стати «збройним бароном», зайнявшись нелегальним продажем зброї у «гарячі точки». Масштаби були настільки серйозними, що у 2001 році керівники військової розвідки України з подачі давнього ворога Деркачів Євгена Марчука звернулися до президента Кучми з доповідною, в якій йшлося про те, що  причетність родини Деркачів до незаконної поставки озброєнь в ряд азіатських і африканських країн загрожує національній безпеці України.

Крім того, «Україна кримінальна» опублікувала коментар кримінального авторитета Леоніда Вульфа, який перебував у ізраїльській в’язниці, щодо готовності  свідчити про причетність Деркачів та Вадима Рабиновича (нині – один з лідерів Опозиційного блоку) до незаконних поставок зброї в «гарячі точки» – від Балкан до Іраку. За словами Вульфа, «є інформація про те, що вони поставляли стрілецьке озброєння і важке озброєння руху «Талібан» і «Аль-Каїді». Остання, до речі, отримувала зброю і від Семена Могилевича.

5. Атомний король

Derkach-Andryi3-500x311

В 2000-х Андрій Деркач, на той час президент «Енергоатому», спробував реалізувати амбітний проект – узяти під контроль усю «атомку» України. 29 грудня 2006 року за рішення уряду Януковича було створено Державний концерн «Укратомпром», до складу якого увійшли заводи енергомашинобудування та інститути, що проектують блоки АЕС. Очолив новостворений концерн, звісно, сам Андрій Деркач. За словами президента Віктора Ющенка, схема Деркача передбачала, що в подальшому стратегічні підприємства, які увійшли до складу концерну мали бути приватизовані – всупереч законам, які забороняли продаж стратегічних підприємств.

У грудні 2007-го прем’єр Юлія Тимошенко скасувала постанову про створення «Укратомпрому». У червні 2008-го керівництво уряду звинуватило Деркача у тому, що на посту керівника «Енергоатому» він скоїв фінансові зловживання на суму 3,6 млрд. грн.

6. Політичний хамелеон

"Помаранчевий" Андрій Деркач після перемоги Ющенка

“Помаранчевий” Андрій Деркач після перемоги Ющенка

Деркач – депутат ВР останніх шести скликань. І кожного разу набирав іншого політичного окрасу. В його партійному портфоліо – блок «За єдину Україну»,  партії «Трудова Україна», Соціалістична партія, партія «Справедливість» і, звісно, Партія регіонів, яку він двічі представляв у ВР.

16 січня 2014 року голосував за так звані «диктаторські закони», ставленики Деркача на Сумщині возили «тітушок» у Київ на боротьбу з Майданом. А вже через кілька місяців Деркач активно підтримував на виборах Петра Порошенка. Зараз перебуває у групі «Воля народу», яку сформував із депутатів-бізнесменів покійний волинський олігарх Ігор Єремеєв.

7. Господар Сумщини

У ході місцевих виборів 2015 року уся країна спостерігала, як нащадок роду Терещенків Мішель вів нерівну боротьбу за пост мера Глухова проти ставленика Андрія Деркача. Проти Терещенка брутально застосовували адмінресурс, провокації, але попри все він зумів перемогти увесь ресурс «смотрящого» за Сумщиною.

У Деркача-молодшого теплі стосунки з Петром Порошенко

У Деркача-молодшого теплі стосунки з Петром Порошенко

«Деркач був прокучмівський, потім проющенківський, потім проянуковичівський. Зараз він говорить, що він пропорошенковский. У будь-якому випадку він вважає, що Сумщина – його королівство. І ми робили кампанію проти системи Деркача, який зараз контролює все-все на Сумщині. Губернатор (Микола Клочко – НБРУ) – це людина Деркача, прокурор – людина Деркача, міліціонери – люди Деркача, ректор університету (Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка» – НБРУ) – людина Деркача, головний лікар – людина Деркача. На Сумщині школа-інтернат не може поміняти жінку, яка прибирає кімнати, без дозволу Деркача», – заявляв Мішель Терещенко.

Деркач справді дуже агресивно реагує на спроби зазіхнути на його королівство. У 2012 році міліція затримала на 72 години кандидата від ВО «Свобода» Артема Семеніхіна, який балотувався в одному окрузі з Деркачем. Його примушували написати зізнання та явку з повинною у справі про шахрайство, пригрозивши, що заарештують його дружину, а дитину віддадуть у дитячий будинок. За словами Семеніхіна, присутній на допиті начальник районного відділу відверто заявив, що «це справа політична, з метою залякати і скомпрометувати українських націоналістів». Тоді ж невідомий молодик навідався до батьків «свободівця», заявивши, що їм разом з сином потрібно в ноги кланятися і просити пробачення в Андрія Деркача, якщо не хочуть «отримати рештки тіла свого сина». Невідомий наголосив, що Деркач має безмежний вплив як у органах влади, так і в кримінальному середовищі.

У 2015 році 33-річний Артем Семеніхін впевнено переміг на виборах мера Конотопа. Схоже, Сумщина добряче втомилася від свого «короля»…

8. Липовий кандидат наук

Андрій Деркач гордиться наявністю шести (!) дипломів – п’ять з яких після навчання у Академії КДБ, мабуть. А також статусом кандидата юридичних наук. Свого часу дисертацію Деркача уважно проаналізувало «Дзеркало тижня». Мотивацію Деркача видання визначило відразу і точно: «Андрію Деркачу, президентові НАЕК« Енергоатом», генеральному директору державного концерну «Укратомпром» не дають спокійно спати лаври «проффесора» Януковича, кандидата економічних наук «надзвичайного» міністра Н. Шуфрича та іже з ними. І вирішив він, що для нормального самовідчуття перебування в списках партії відомих учених-регіоналів, і до того ж перебуваючи (поки ще) при великих фінансових потоках, необхідно використати унікальну можливість поповнити їхні ряди».

«Смішним розділом автореферату для спеціалістів є наукова новизна отриманих нашим героєм результатів. Виявляється, дана робота «є першим самостійним комплексним дослідженням, яке присвячене теоретичним та практичним проблемам контролю у галузі ядерної та радіаційної безпеки». Але найсмішніше в дисертації Деркача, на думку «Дзеркала тижня», це наступне: «Серед особистого внеску автора в наукову новизну відзначаються уточнення понять «ядерна безпека», «радіаційна безпека» і обґрунтування необхідності приведення у відповідність з приписами міжнародно-правових актів понять «ядерна установка», «ядерний матеріал», «ядерна шкода». Інакше кажучи, Андрій Деркач банально собі привласнив лаври впровадження наукової термінології, яка використовувалася задовго до нього.

9. Друг Росії

Крім дисертації Андрій Деркач написав і кілька книг. Серед них – «Україна і Росія: Випробування дружбою». Дружба з Росією – улюблена тема політика. Свого часу він навіть заснував у парламенті депутатське об’єднання «У Європу разом з Росією», секретарем якого, до речі, став відомий українофоб Дмитро Табачник. Деркач навіть пропонував зробити цю фразу девізом української зовнішньої політики, стверджуючи, що євроінтеграція України без Росії неможлива. Цікаво, що однойменний розділ на особистому сайті Деркача зараз видалено.

10. Православний олігарх

Андрій Деркач разом із Вадимом Новинським та Петром Порошенком входить до числа так званих «православних олігархів» – групи великих бізнесменів, які спонсорують УПЦ Московського патріархату і суттєво впливають на внутрішнє життя цієї конфесії, а також дбають про її інтереси в Україні. Точніше, стежать, щоб вона не надто відходила від генеральної лінії, визначеної у Москві. «Цікава деталь: підозріло часто по праву руку від Порошенка у всіх церковних ініціативи чомусь постійно виникає відомий гарант інтересів Московського патріархату в Україні – Андрій Деркач», – зазначає відомий релігіє знавець Катерина Щоткіна.

Про вагу Деркача у середовищі Російської православної церкви свідчить такий промовистий факт: у 2004 році він був єдиним політиком, який брав участь у чаюванні Володимира Путіна у митрополита Володимира, коли президент РФ відвідував Києво-Печерську лавру.

У січні 2009 року Андрій Деркач був одним з небагатьох мирян – делегатів Помісного собору Російської православної церкви, яких допустили до участі у виборах патріарха РПЦ. Тоді, нагадаю, обрали патріарха Кіріла – ідеолога «руского міра».

Derkach-Andry5-500x354

Деркач активно лобіював обрання одіозного митрополита Онуфрія главою УПЦ МП, з яким його пов’язують давні дружні стосунки. Саме такий предстоятель потрібен і Москві, і Деркачу, який є противником будь-якої автокефалії УПЦ МП і виступає за тіснішу інтеграцію з Москвою.

***

Власне, після усього сказаного виникає лише одне запитання – що така людина досі робить в українському парламенті. Хоч і відповідь на нього теж очевидна.


Сергій Ружинський, Національне бюро розслідувань України

Юрий Мороко — дедушка Мобилыч. Досье и компромат на экс-регионала

Moroko-Yuryi1-500x312

 

Юрий Николаевич Мороко — народный депутат Украины VI созыва. Избран по многомандатному общегосударственному округу от Партии регионов, № 153 в списке.

В 2014 году стал нердепом от «Оппозицонного блока». Родился 6 мая 1953 года в Сумской области. Окончил Харьковский инженерно-экономический институт и Краматорский индустриальный институт. Помощник мастера, мастер, старший мастер, начальник производства ЗАО «Новокраматорский машиностроительный завод». Заведующий отделом экономического развития, заместитель председателя исполкома Краматорского городского Совета народных депутатов. Директор инженерного центра «Техпром». Заместитель директора по экономике ИРЦ «СКЭТ».

 Директор телерадиокомпании «СКЭТ». Генеральный директор телекоммуникационной компании “ММДС-Украина “. С 23.11.2007 — народный депутат Украины VI созыва. Избран по многомандатному общегосударственному округу от Партии регионов, № 153 в списке.
Женат, имеет двух сыновей.

Председатель подкомитета по вопросам телекоммуникаций и почтовой связи Комитета Верховной Рады Украины по вопросам транспорта и связи Заместитель Руководителя Постоянной делегации в Межпарламентской ассамблее Евразийского экономического сообщества (в качестве наблюдателей).

Зеонбуд продается! Почему на этого монополиста нет покупателей

Владельцы Зеонбуда не прочь видеть среди своих партнеров Виктора Пинчука и Игоря Коломойского. Последние — против
Провайдер цифрового телевидения Зеонбуд хочет продать свою миноритарную долю крупнейшим телегруппам Украины. Как стало известно, в сентябре представители Зеонбуда провели ряд встреч с топ-менеджментами телегрупп Игоря Коломойского (1+1 медиа) и Виктора Пинчука (StarLightMedia), на которых им было предложено стать совладельцами компании. Об этом ЛІГАБізнесІнформ рассказал Юрий Стець, глава наблюдательного совета 5 канала. Также эту информацию подтвердили менеджеры 1+1 медиа и StarLightMedia. Ни Коломойский, ни Пинчук не спешат становиться партнером загадочных владельцев Зеонбуда (кто собственник этой компании-монополиста — достоверно неизвестно).

Серый кардинал

Директор телеканала, входящего в StarLightMedia, рассказал, что Зеонбуд готов был пустить телегруппы Пинчука и Коломойского в свой капитал пропорционально количеству их телеканалов, транслируемых Зеонбудом. У StarLightMedia таких четыре, у 1+1 медиа — три. Учитывая, что всего Зеонбуд транслирует в своей сети 32 телеканала, несложно посчитать, что речь шла о доле около 10% для каждого.
Юрий Стець уточнил, что переговоры с телеканалами от имени Зеонбуда ведет будущий депутат от Оппозиционного блока Юрий Мороко. По словам Стеця, именно Мороко (официально безработный) является реальным руководителем провайдера. «В Зеонбуде понимают, что без прежнего админресурса им будет не так сладко. Поэтому Мороко ходил по телегруппам с предложением войти в долю, — говорит Стець. — Но все отказались».
То, что Мороко далеко не последний человек в Зеонбуде, подтвердил и глава госрегулятора Нацсовета по теле- и радиовещанию Юрий Артеменко. «Мороко встречался со мной как представитель Зеонбуда — собственно, так и познакомились», — рассказал ЛІГАБізнесІнформ Артеменко.
В Зеонбуде вопрос о роли Юрия Мороко оставили без ответа. Ранее в компании утверждали, что директор и реальный руководитель — это Виктор Галич.
В StarLightMedia и Зеонбуде отказались комментировать тему переговоров. Гендиректор 1+1 медиа Александр Ткаченко факт переговоров опроверг. «Наша группа не получала предложений от акционеров Зеонбуда о приобретении компании. Такие заявления не более чем слухи, — отмечает Ткаченко. — Мы бы сами хотели узнать структуру собственности Зеонбуда».
«У Ткаченко четкая позиция: Карфаген под названием Зеонбуд должен быть разрушен, — сообщил ЛІГАБізнесІнформ один из топ-менеджеров 1+1 медиа. — У группы нет никакого желания входить в долю к Зеонбуду».

ПОЛЕЗНЫЕ ДАННЫЕ

Народный депутат Николай Томенко в марте публично назвал собственниками Зеонбуда Рината Ахметова, Дмитрия Фирташа и Семью. Юрий Артеменко позже заявил, что информацию из заявления Томенко проверяет Генпрокуратура. В прошлом компания Мако Александра Януковича и представители СКМ Рината Ахметова неоднократно заявляли, что не являются акционерами Зеонбуда.
Юрий Мороко был депутатом Партии регионов с 2008-го по 2012-й. До этого с 2002-го по 2008 год он возглавлял компанию ММДС-Украина, входящую в СКМ Рината Ахметова.

Тяжелая ноша
«Зеонбуд был создан, чтобы получить монопольное положение и на всех этапах приносить сверхприбыль: зарабатывать на телеканалах за распространение, на населении при продаже оборудования, — объясняет Александр Глущенко, член общественного совета при Нацсовете по теле- и радиовещанию. — Хотя первоочередной задачей компании должно было стать обеспечение граждан цифровым ТВ». Если бы все 32 телеканала платили Зеонбуду по прайсовой цене, то его годовая выручка составила бы 1,1 млрд грн.
Глава госрегулятора Юрий Артеменко поддерживает идею распределения прав собственности на Зеонбуд между крупнейшими телемагнатами. «Телегруппы больше всего заинтересованы в функционировании Зеонбуда. Если все четыре холдинга — Пинчука, Коломойского, Фирташа и Ахметова — станут полноправными собственниками и пропишут между собой правила игры — не будет монополизации рынка, — считает Артеменко. — Преградой могут стать натянутые взаимоотношения между собственниками».
Главный юрист Независимой ассоциации вещателей Ольга Большакова категорически против такого пути. «Купить у них (реальных собственников. — Ред.) сейчас компанию или ее часть фактически означает помочь им вывезти из страны инвестиции и приобрести предприятие с очень сомнительным финансовым состоянием и испорченным имиджем», — уверяет Большакова.
Стець еще более категоричен. «Оставлять такого монстра в сегодняшнем виде — это угроза информационной безопасности страны, — заявляет он. — Следует провести конкурс на нового оператора цифрового ТВ или национализировать этого монополиста».
Ранее предполагалось, что новым провайдером станет государственный Концерн РРТ. Сейчас Юрий Стець не исключает, что это могла бы быть и «структура с прозрачными владельцами, в которой контрольный пакет принадлежал бы государству».

КРАДІЇ Українських ТЕЛЕВЕЖ

Мирний Київ. Тут все спокійно. Тут перемогла революція і люди, які пройшли Майдан чинять мирний спротив корупціонерам. Все спокійно. Новини про стрілянину далеко. Проте чи так спокійно на практиці? А може саме тут відбувається найголовніший бій за на нашу свободу?Російська федерація вже давно веде війну з українською свободою мислити і жити самостійно. Банда Путіна сіє паніку та розбрат, розповсюджує брехню та дезінформацію.Наша зброя проти злочинної пропаганди – вільний доступ до різної інформації, різних думок і різних телеканалів, який забезпечують Українські телевежі, бо саме ця система є головною зброєю в інформаційній війні.Але в українського народу вкотре хочуть відібрати, а по суті вкрасти цю зброю. Недарма перше, що захоплюють російські терористи – це телевежі та теле-радіо-передавальні центри. І саме телевежі відбивають українські силовики в першу чергу.
В Україні Телевізійним господарством керує державний Концерн радіомовлення радіозв’язку та телебачення – потужна стратегічна структура ще з радянських часів. Це передусім об’єкт критичної інфраструктури країни.
Ні для кого не секрет, що в країні йде війна і багато в чому ця війна була спровокована діями спецслужб Російської Федерації, які сприяли розкладанню обороноздатності країни і з новою силою продовжують цю роботу.
Керівництво країни зобов’язане піклуватися про такі об’єкти як Концерн, який забезпечує передачу теле-радіо-сигналу по всій території України. Фактично від однієї державної структури  залежить інформаційна безпека громадян. Така структура стає «цікавою» для спецслужб будь-якої держави тим більше для держави, яка веде війну на території нашої країни.
Не зважаючи на це сьогодні ніщо не заважає можновладцям робити спроби побудови корупційних схем та навіть планувати спроби відчуження самих телевеж.
За часів Януковича, спробу захопити якщо не весь концерн, то хоча б  левову частину його прибутків, зробили за типовою для Партії Регіонів корупційною схемою.
Для цього було створено фірму «Зеонбуд», яка у 2010 році, не маючи ані власної інфраструктури, ані фахівців і найголовніше – телевеж, дивним чином швидко виграла всі конкурси і стала безальтернативним оператором цифрового телебачення.
Цифровий сигнал – це висока якість зображення на телеекранах.  Цифрове телебачення дозволяє більш ощадливо розподіляти частоти та простіша в керуванні. Відповідно до міжнародних угод, Україна у 2015 році має відмовитися від аналогового мовлення і повністю перейти на цифрове.
Тому то нізвідки і з’явився ТОВ «Зеонбуд», який сам нічого не виробляє, не має ні необхідних технічних потужностей, ні кваліфікованого персоналу і є по суті прокладкою між мовниками і державним оператором, яка всмоктує фінанси і до сьогодні розподіляє їх між приватними особами.
Як раз в той час (2009—2010 рр) Концерном РРТ  керував Володимир Іщук, який згодом був звільнений за фінансові махінації, проти нього відкрита кримінальна справа, а за отримання (точніше НЕотримання) ліцензій на цифрове мовлення в концерні відповідав тоді заступник генерального директора Олександр Півнюк ЗАПАМ’ЯТАЄМО ці прізвища!
Власник «Зеонбуду» схований в офшорах, але розслідування інтернет-видання «Українська правда» виявило зв’язки «Зеонбуду» зі структурами олігарха Рината Ахметова. Микола Княжицький розповів «Українській правді», що «Зеонбуд» – це бізнес «на трьох». А саме — Ріната Ахметова, групи Валерія Хорошковського — Дмитра Фірташа та Сім’ї «самоусуненого» президента Віктора Януковича.
Менеджер, який є ідеологом цього проекту, — Юрій Мороко – працював в ТРК «Україна» і був близьким до Ахметова. Але сам Мороко та СКМ заперечують свою причетність до «Зеонбуду», і скільки Ахметов виділив коштів на  проект «Зеонбуд» пан Мороко звісно теж не говорить, хоча за даними інших джерел, приблизна сума складає 1 мільярд грн.
Відповідальні працівники Концену РРТ говорять, що підняття питання про отримання ліцензій державним концерном при диктатурі Януковича було подібно до самогубства, адже було визначено в чиї кишені направлено цей фінансовий потік.
Отримавши таким чином монопольне положення на ринку, фірма ТОВ «Зеонбуд» закрилася від зовнішнього світу поштовою скринькою та встановила грабіжницькі тарифи для телекомпаній — в рази дорожчі за собівартість. Але це не найстрашніше. В руках Януковича опинявся вимикач усіх телеканалів (як разом, так і окремо). Причому знищення непідконтрольних каналів показувалося б не як політична акція, а як банальна господарська справа «Зеонбуду» і телеканалу. Задум – дуже  зручно було б тримати руку на горлі свободи слова під час виборів 2015 року та і ще отримувати за це гроші у власні кишені.
Режим Януковича рухнув, оборудка виплила, розгорівся скандал навколо ТОВ «Зеонбуд». Судячи з наявної інформації, проект «Зеонбуд» було вирішено закрити. Багато шуму піднялося навколо інформаційної безпеки, а також при умові відключення аналогового телебачення в 2015 році «Зеонбуд» за оцінками експертів не здатен якісно й повністю забезпечити цифрове мовлення в Україні, адже по своїй суті є паразитуючою компанією на тілі державного Концерну РРТ.
Відкритим залишається питання, Чому «Зеонбуд» не побудував якісне цифрове телебачення в Україні, та не виконав ліцензійні умови? Куди поділись кошти інвесторів? Та ще цікавішим вдається ХТО, КОМУ саме і в якій формі буде задавати ці питання?
Якщо ані Мороко як менеджер, ані Ахметов як інвестор не мають  до цього жодного стосунку, як вони публічно говорять, то пан Мороко може спати спокійно.
Але то вже внутрішні проблеми ТОВ «Зеонбуд» та інвесторів і нас з вами вони вже не стосуються.
На цьому дуже хотілося б поставити крапку, АЛЕ як тільки тодішній керівник Концерну РРТ Костянтин Захаренко заговорив про наміри Концерну отримати ліцензії на цифрове мовлення, його швидко було усунено від виконання обов’язків генерального директора, а замість нього призначено Олександра Півнюка.
І в Концерні РРТ схоже запрацювала нова схема відчуження державного майна.  З джерел, близьких до Кабміну нам стало відомо, що і тут знов фігурує депутат Партії Регіонів Юрій Мороко, який вже давно замишляє витягнути з державного концерну всі ліквідні об’єкти.
Тобто знов, коли державний концерн може змінити ситуацію й надійно стояти на сторожі інформаційної безпеки держави, під загрозою грабіжницького відчуження опинилася унікальна державна телекомунікаційна інфраструктура. Це понад 560 антенно-щоглових споруд, найвищою з яких є Київська телевежа.
Звичайно нова схема не могла працювати без підтримки «з гори» та без  залучення злагодженої і роками перевіреної команди.
І така команда звичайно була. Пригадаємо 1997 рік, створення каналу СТБ. Тоді канал створював і фактично контролював Володимир Сівкович, який з 1983 року працює в КДБ СРСР, а сьогодні він фігурант справи за розгін Майдану. Поточним менеджментом займався Микола Княжицький, який незважаючи на показну опозиційність потрапив до списків «ворогів преси» 2012-13 років та Олександр Півнюк, який давно спрацювався і з Сівковичем і з Княжицьким як в форматі СТБ, так і на ТВі. Замкнув команду Володимир Звєрєв, який також працював на СТБ та за даними видання ОРД є однокурсником та кумом КДБіста Сівковича.
Треба зазначити, що як приятель Януковича, Сівкович три роки працював на керівній посаді у Раді національної безпеки і оборони України. Всі ці роки він міг безкарно руйнувати обороноздатність держави за дорученням російських спецслужб.
Турчинов звільнив Сівковича з РНБО, але Кабмін призначив Володимира Звєрєва головою Держспецзв’язку, який в свою чергу подав на призначення генеральним директором Концерну РРТ свого спільного з Сівковичем і Княжицьким приятеля Півнюка.
О. Півнюк протягом тижня призначає першим заступником Володимира Іщука. А тепер ПРИГАДУЄМО, що саме ці прізвища пов’язані з неотриманням Концерном РРТ ліцензій на цифрове мовлення у 2010 році.
Тобто відбулася швидка зміна керівництва Концерну РРТ на людей, які вже керували в минулому й нанесли йому, фактично державі, економічні збитки, та забезпечили втрату можливостей для розвитку.
Думку трудового колективу концерну РРТ, а це майже 4 тисячі працівників запитувати не стали. Тому працівники концерну утворили координаційну раду мирного протесту Концерну РРТ.
Після кількох акцій протесту трудового колективу на зустрічі координаційної ради трудового колективу зі Зверєвим та Півнюком було підписано меморандум.
Відповідно до цього документу, адміністрація Держспецзв’язку та Генеральний Директор Концерну РРТ взяли на себе зобов’язання забезпечити в частині виконання державної програми впровадження цифрового телерадіомовлення прийняття уповноваженим органом державної влади України рішення про надання Концерну РРТ ліцензії на цифрове мовлення.
Однак замість того, щоб отримувати ліцензію на концерн, Звєрєв та Півнюк заявив, що терміново, ще до виборів Президента, треба створити нове підприємство, і вже йому забезпечувати отримання ліцензії на цифрове мовлення силами державного концерну. Цьому підприємству Концерн повинен передати найголовніші активи – ТЕЛЕВЕЖІ, які будуть оцінені як 49% акцій, а 51% забезпечить «ІНВЕСТОР». Після цього Концерн РРТ втрачає свої телевежі та стає банкрутом. І ВСЕ держава вже не контролюватиме власний інформаційний простір.
На заваді цьому став трудовий колектив Концерну РРТ.
Треба пояснити: юридично створюється нове підприємство. Це окреме підприємство, яке входить в Концерн РРТ на правах юрособи. Концерн не бере участі в розподілі прибутків цього підприємства. Це підприємство легко отримає ліцензію у складі Концерну. А нове керівництво держави просто упустить цей момент. Хоча Концерн і включений до переліку об’єктів, що не підлягають приватизації, то новостворене підприємство НІ. І в цьому переліку  його не буде.
Сам новий Гендиректор РРТ звичайно заперечує інформацю Координаційної Ради і стверджує, що завжди був опонентом «Зеонбуду»
Та незважаючи на миролюбні заяви нового керівництва, на підприємстві почали з’являтись незрозумілі люди на посадах «радників», які за усним дорученням Олександра Півнюка почали без пояснень копіювати всю документацію. Причому такими «радниками» згідно «вольового рішення» Півнюка можуть бути навіть іноземці чи особи без громадянсва.
Директорам структурних підрозділів РРТ почали надходити усні команди «передавати» цим радникам всю документацію. Навіть ту, в якій містятья «закриті дані» стратегічного підприємства.
Але активісти трудового колективу Концерну РРТ зафільмували на відео деякі з цих процесів (відео на Yuotube у вільному доступі).
На цьому відео видно, що на столі в «безробітного і позаштатного Саші (так він представився)» величезні папки внутрішніх документів Концерну, працюючий копіювальний апарат, що  робить на території він пояснити не зміг. Після цього епізоду «безробітного Сашу» ще не один раз бачили в Концерні
Начальник відділу внутрішнього аудиту, відповідальний за боротьбу з корупцією Юрій Босий говорить: «Я його бачив в концерні не один раз. І що він робив далі в концерні я не знаю, але про цю ситуацію ми повідомляли гендиректора. Я не одноразово писав йому службові, що на підприємстві працюють люди яких я не знаю і для того, щоб вставить законність їх роботи мені потрібні якість підтверджуючі документи. Ні договір, ні що вони роблять, для чого вони тут він мені відповіді не дає.»
Півнюк же в інтерв’ю називає це відео «постановочним», а слова відповідального за боротьбу з корупцією на підприємстві – нісенітницею
«…По-перше можна сцени на знімати і показати. Я сказав, що згідно всіх заяв про підприємство, про лівих юристів, нісенітниця, що можна сказати…»
Щоправда після цього «позаштатних безробітних» в концерні поменшало, натомість з’явились штатні помічники і радники, які займаються тим самим: копіюють документи і виносять їх за межі Концерну. Більше того, до системи обліку підприємства отримали доступ абсолютно невідомі люди.
За словами головного бухгалтера Концерну РРТ Галини Гневко сьогодні на підприємстві для бухгалтерського обліку використовується програма 1С, але зараз вимкнено доступ для компанії, яка згідно договору адмініструє систему, відповідає за цілісність бази даних та щоб не відбувалося витоку інформації. Замість неї з’явилося 3 робочих місця з широкими повноваженнями та незрозумілою кількістю людей, які використовують цю документацію. За її словами, з системою без контролю можна робити що завгодно, але чим це закінчиться та чи не втратимо ми в найважливіший момент теле-радіо сигнал незрозуміло.
Після того як відповідальний за боротьбу з корупцією на підприємстві Юрій Босий почав цікавитися, хто ці люди, які отримали доступ до ВСІЄЇ внутрішньої документації Концерну (в тому числі і до багатьох документів, що містять технічні подробиці об’єктів), керівництво його повідомило про те, що він з наступного місяця вже не опікується боротьбою з корупцією. «…Після того, як я почав цікавитись особистими справами нових співробітників, мене повідомили про те, що ці обов’язки я виконувати не буду. Видали спеціальний наказ. На запитання чи будуть прийняти когось нового, заявили, що вони подумають.»
Також на зборах координаційної ради прозвучало, що рейдерське захоплення українських телевишок обслуговує юридична компанія «Юрімекс». І що це саме її співробітники за незаконним «вольовим» наказом Півнюка отримали статус радників генерального директора і доступ до всієї документації підприємства.
Але представники трудового колективу ведуть не лише внутрішню боротьбу, але й продуману кампанію по залученню правоохоронних органів. В результаті на концерні відбувається як мінімум одна перевірка СБУ, а також до процесів намагаються залучити МВС та Генпрокуратуру.
Говорить Михайло Славянін — юрист Концерну РРТ: «Это имело определенный эффект, руководство стало акуратнее. Если в начале, они зашли и просто в открытую поставили руководство каждого отдела, что он должен будет передать непонятным людям всю документацию для изучения, то после того, как мы начали поднимать эту ситуацию, она резко поменялась эти люди пропали. Но мы столкнулись с другим Гендиректор, начал плодить своих помощников в просто неимоверных количествах и, исполюзуя свои полномочия, помощников все равно пытаются копировать всю документацию, для того, чтоб выносить эту документацию Причем это документация связанная как непосредственно хозяйственной деятельности, так и учетом и … информация, которая полностью отображает все предприятие.»
Одночасно з цим розпочався тиск на активістів  трудового колективу, які намагаються стати на заваді злочинним намірам. Робітникам погрожують звільненням, постійно тримають в стані стресу. Навіть є наказ про недопущення на робоче місце.
Коли ці люди прийшли на робоче місце і охорона їх не пустила, ці працівники поцікавились чому, охорона сказала, що є наказ не пускати. Вони зателефонували голові профспілкової організації, після чого він спустився на прохідну. Він дізнався, що є таке незаконне розпорядження. В результаті ситуації складено акт і направлено повідомлення в компетентні органи.
Також з’явився наказ, який забороняє працівникам без дозволу генерального директора спілкуватись з будь-ким на тему справ концерну.
Говорить Юрій Босий: «Видали наказ, який забороняє повідомляти інформацію про концерн РРТ будь-кому. Не дивлячись на те, чи це ЗМІ чи це правоохоронні органи. Будь-кому. Без дозволу гендиректора…»
Володимир Зверев відкидає звинувачення, і вважає, що весь цей процес розгорнули підлеглі Захаренка заради вирішення тендерних питань. І ніби він з Півнюком це не дозволив: «…Вони хотіли тишком-нишком подеребанити ці кошти. Цим займається зараз комісія яка і працює, яку  вони дуже не хотіли…. Наслідки можуть бути дуже серьозні для тих, хто цю ситуацію сбросив в пресу. Це ярлики, які не мають нічого спільного з тим, що немає на справді.»
Якої саме комісії не хоче трудовий колектив зрозуміти не вдалося.
Під час підготовки матеріалу ми стикнулись з низькою проблем: робітники відмовляються говорити «під запис», мотивуючи це драконівськими заборонами і погрозами з боку керівництва. Щоправда не на камеру розповіли багато подробиць, які не увійшли до цього матеріалу, зокрема про оборудки з землею концерну, житловою нерухомістю та багато іншого.
Люди налаштовані на боротьбу. Лунають думки про те, що Майдан змінив багато. І якщо при Януковичі утримати законність не було жодної можливості, то сьогодні в людей є шанс на якщо не на справедливість, то бодай на законність. І вони не збираються відступатись від цього шансу.
Держава має прогнати рейдерів з концерну РРТ, припинити нищення підприємства і дозволити трудовому колективу, фахівцям та патріотам України забезпечити отримання необхідних ліцензій на цифрове мовлення для державного концерну таким чином, щоб їх ніяк не можна було відчужити чи отримувати з них корупційний прибуток.

Телевізійна монополія

В Україні телебачення залишається основним засобом отримання інформації населенням. Розмов про ангажованість і приналежність телеканалів певним фінансово-промисловим групам більш ніж достатньо.
Більше того, телебачення залишається основним засобом маніпуляції громадською думкою, який більш-менш успішно використовує чинна влада. Потужних опозиційних телеканалів в Україні немає. А до тих, що є, приходять податківці.
Однак в цій статті мова піде не про це, а про українські особливості впровадження світових технічних стандартів телебачення. І про те, хто на благій меті непогано заробляє.
Так у 2006 році в Женеві було укладено міжнародну угоду, яка передбачає перехід на цифрове мовлення замість звичного аналогового. Згідно з цим документом, після 2015 року перестають діяти міжнародні угоди, які захищають аналогові частоти.
Отже саме через цей документ у 2015 році Україна має відмовитися від аналогового мовлення, і перейти на цифрове.
Власне «цифра» має низку беззаперечних переваг. Наприклад, цифрова система дозволяє більш ощадливо розподіляти частоти та простіша в керуванні. Для простого споживача найбільшим плюсом є значне покращення якості сигналу.
Однак в Україні перехід на цифрове телебачення пов’язаний з грандіозним скандалом, що вирує у вузькоспеціалізованих колах. Стосується цей скандал створення приватної структури-монополіста, яка від 2015 року стане єдиним провайдером цифрового телебачення.
Хоча, насправді, це питання стосується всіх звичайних телеглядачів. Навіть бабусь у найзабитіших селах країни, які мають звичку дивитися вечірні новини.
«Українська правда» спробувала розібратися, як же насправді відбувається впровадження передових технологій.
Щасливчик
На сьогоднішній день оператором аналогового телебачення, сигнал якого можна «зловити», вставивши в телевізор звичайний цвях, є державний концерн РРТ. Фактично – це державний монополіст, який має близько 1,5 тисячі передавачів по всій країні.
Зокрема, концерн РРТ забезпечує 98-відсоткове покриття державного Першого національного телеканалу.
Звісно, аналоговий сигнал – не єдиний спосіб мовлення. Існують й кабельне телебачення, й супутникове. Однак з 2015 року Україна має повністю замінити аналоговий сигнал цифровим.
Після того, як це відбудеться, потрібен провайдер, який надаватиме технічні послуги з поширення сигналу та пакетуватиме телеканали. І це буде вже не державний концерн.
У грудні 2010 року Національна рада з питань телебачення та радіомовлення провела конкурс, за результатами якого таким провайдером стало ТОВ «Зеонбуд».
Тобто з 2015 року ця приватна компанія буде «царем та богом» кнопок телевізора. Адже ті глядачі, які не мають ні супутникового, ні кабельного телебачення, будуть змушені використовувати послуги «Зеонбуду».
Згідно з ліцензійними зобов’язаннями, «Зеонбуд» має безкоштовно транслювати 32 телеканали – 28 загальнонаціональних та 4 регіональних.
В чому «ґешефт»? У грошах, які платитимуть телекомпанії за поширення сигналу. І отут починається найцікавіше. Учасники ринку стверджують, що тарифи «Зеонбуду» завищенні, у порівнянні з собівартістю, у 5 разів.
До липня цього року для телекомпаній діяла знижка у 50% — 1 мільйон 438 тисяч гривень на місяць кожна. До серпня наступного року діятиме знижка вже у 25% — тобто тариф буде 2 мільйони 157 тисяч на місяць.
Після цього діятиме стандартний місячний тариф – 2 мільйони 876 тисяч на місяць з кожної телекомпанії. Не важко порахувати, що загальна вартість розповсюдження сигналу 32 телекомпаній за місяць складе 92 мільйони 32 тисячі гривень. Або 1,1 мільярда на рік.
Журналіст видання «Телекритика» Мар’яна Закусило стверджує, що при цьому «Зеонбуд» використовуватиме технічну базу державного концерну РРТ.
«В деяких містах вони використовують вежі „Укртелекому“, місцевих операторів зв’язку, але, в основному, потужності РРТ», — каже журналіст.
Кому ж належить ця більш ніж успішна компанія? Думки учасників ринку різні, однак в усіх розкладах, які малюють експерти, завжди присутнє ім’я найбагатшої людини країни Ріната Ахметова.
Власники
Як заявляв голова Нацради Володимир Манжосов, єдиним власником «Зеонбуду» є кіпрська компанія «Планбрідж лімітед».
Далі Кіпру простежити власника неможливо. Адже розкрити ім’я справжнього засновника кіпрської компанії може лише острівна влада і лише у відповідь на вмотивований запит іншої країни.
Однак, за інформацією ЗМІ, раніше власником «Зеонбуду» було ТОВ «КПН», яке в свою чергу належало Omni International Ventures Ltd.
Цю компанію-нерезидента Державна податкова служба у своєму реєстрі віднесла до групи СКМ Ріната Ахметова.
Варто зазначити, що у СКМ спростовували причетність до «Зеонбуду» і запевняли, що не беруть участь у розбудові цифрового телебачення.
Також учасники ринку розповідають, що «духовним лідером» проекту цифрового телебачення є депутат Партії регіонів Юрій Мороко, якого називають близьким до Ахметова. Як і СКМ, Мороко також спростовував причетність до «Зеонбуду».
Однак тут все дещо складніше. Адже у офіційній біографії Мороко, яка розміщена на сайті Верховної Ради, є інформація про те, що він був гендиректором ТОВ «ММДС-Україна».
Як писали журналісти, засновниками «ММДС-Україна» числилися безпосередньо СКМ та ЗАТ «АРС», 62,5% якого наразі має інший близький до Ахметова регіонал Сергій Кий.
І тут варто згадати, що нинішній генеральний директор «Зеонбуду» Віктор Галич раніше був керівником ТОВ «Кейбл-ТВ Фінанси», одним зі співзасновників якого було саме «ММДС-Україна».
Звісно, міграція вузькопрофільного і, очевидно, хорошого менеджера ще нічого не доводить. Втім зв’язки «Зеонбуду» зі структурами Ахметова виглядають досить ґрунтовними.

Однак, наприклад, гендиректор телеканалу ТВі Микола Княжицький розповів «Українській правді» іншу версію учасників ринку. Нібито, «Зеонбуд» – це бізнес «на трьох».
А саме — Ріната Ахметова, групи Валерія Хорошковського — Дмитра Фірташа та сім’ї президента Віктора Януковича.
«Ми бачимо, як сильно їх лобіювали в Нацраді люди Хорошковського. У той же час менеджер, який є ідеологом цього проекту, — Юрій Мороко – працював в ТРК „Україна“ і був близьким до Ахметова», — каже Княжицький.
Непрямо це підтверджується і іншими даними. Наприклад, при розподіленні ліцензій на цифрове мовлення медійна група Хорошковського UA Inter Mediа Group Ltd. отримала найбільше – цілих 8 каналiв з 32-х.
Також ліцензію та місце у «цифрі» отримав телеканал «Тоніс», який пов’язують зі старшим сином президента Олександром Януковичем.
Додатковий заробіток
Як розказала «Українській правді» Мар’яна Закусило, «Зеонбуд» став фактичним монополістом на ринку цифрового телебачення.
«Але він не визнаний монополіст. Його тарифи не регулюються Антимонопольним комітетом, але цього добиваються мовники. АМКУ ніякого рішення поки не ухвалив, проводиться розслідування», — розповідає журналіст.
У свою чергу Микола Княжицький зазначив, що тарифи «Зеонбуду» завищенні, і не в 5 разів, як кажуть на ринку, а у 8 разів.
«На одному бувшому аналоговому телеканалі виходить 8 цифрових. Що зробив „Зеонбуд“? Вони сказали, що у них ціна за один канал буде така ж, як у держконцерну РРТ. Але фактично вони цю ціну ділять на 8. Таким чином вони беруть не за 1/8 каналу, а за 100% з кожного», — зазначає гендиректор ТВі.
За його словами, однією з умов конкурсу на визначення провайдера цифрового телебачення було те, що їхні тарифи мають бути не дорожчими за тарифи РРТ. Це й дало змогу непогано підзаробити.
«У них тверда логіка – заборонити відкриті супутникові телеканали. Тому що вигідніше купити за ті ж гроші приставку на супутник, і дивитися у багато разів більше каналів, чим купити приставку на 32 канали, половини з яких не існує», — зазначив Княжицький.
Але це ще не все. «Зеонбуд», при впровадженні цифрового мовлення, вирішив використовувати стандарт DVB-T2. Для того, щоб звичайний телевізор зміг прийняти цей сигнал, необхідна приставка-ресивер.
При чому, держава планує безкоштовно надати ці ресивери малозабезпеченим громадянам. Але перед тим їх треба десь купити.
У квітні 2012 Держкомтелерадіо провело тендер з відбору постачальника ресиверів для малозабезпечених на суму 350 мільйонів державних гривень. Перемогла компанія Strong Ukraine, яка запропонувала ціну у 486 гривень 80 копійок за ресивер.
Конкурент цієї компанії – ТОВ «Ромсат» – запропонував ціну у 487 гривень за ресивер, що дорожче на 20 копійок, що навіть трошки смішно.
Крім того, раніше йшлося про те, що частина цифрових телеканалів взагалі буде в HD якості. Варто зазначити, що для цього телеканалу потрібна ширша полоса сигналу.
Але тепер все змінюється. Як стверджують наші джерела, «Зеонбуд» пропонуватиме не HD-телебачення, а зробить пакет з додаткових 20 цифрових каналів, доступ до якого вже буде платним.
Втім учасники ринку мають свою думку — якщо цей оператор починає заробляти від населення, то буде логічно, якщо він знизить тарифи для телекомпаній. Але поки це лише розмови.
«Українська правда» звернулася до СКМ з проханням повідомити, чи має ця група відношення до «Зеонбуду». У прес-службі групи нам категорично заявили, що СКМ не має стосунку ні до «Зеонбуду», ні до кіпрського власника цієї компанії Planbridge Limited.
Також ми звернулися до гендиректора «Зеонбуду» Віктора Галича з проханням прокоментувати всі питання, які піднімалися у даній публікації.
Відповідь на центральне питання “Хто є власником «Зеонбуду» порадувала своєю безпосередністю:
«Я топ-менеджер, який діє на підставі статуту компанії, а там вказано тільки одного власника – компанію Planbridge Limited. Інше мені невідомо, та й, чесно кажучи, не дуже цікавить, оскільки не має жодного відношення до операційної діяльності компанії, за що я відповідаю».
Коментуючи твердження про зв’язок «Зеонбуду» зі структурами Ріната Ахметова, Валерія Хорошковського та «сім’ї», Галич заявив: «Можу переконливо сказати тільки те, що я жодного разу в житті не мав контакту з цими відомими людьми. Не мав контактів і з вказаними вами структурами, виходячи з рівня моїх знань про їх склад».
Також, за словами гендиректора компанії, не відповідає дійсності інформація про завищення тарифів для телекомпаній у 5-8 разів:
«Давайте порахуємо. Кінцевою послугою нашої компанії є зона покриття передавальної станції. Саме від її розміру залежить кількість телеглядачів, з урахуванням якої телекомпанія отримає свою частку від рекламного „пирога“.
Фахівці знають, що цифрові передавачі (які використовує „Зеонбуд“) значно ефективніші за аналогові, які працюють в діючих телемережах. Так, аналоговий передавач потужністю 1 кВт і цифровий 0,2 кВт мають однакову зону покриття.
Дивимось тарифи. У державного концерну РРТ для передавача 1 кВт передбачено тариф 45,21 грн., у „Зеонбуда“ для 0,2 кВт – 17,58 грн. Тобто, за однаковий об’єм послуги (однакові зони покриття) „Зеонбуд“ бере платню в 2,6 разів меншу, ніж концерн РРТ.
А з урахуванням того, що для першого року роботи ми надали телекомпаніям знижку 50 % до тарифів, то ця різниця складає вже 5,2 разів не на користь „Зеонбуду“.
І це ще не все. В аналогових мережах телекомпанії несуть додаткові витрати в мільйони доларів за супутники, через які їх програми подаються до передавачів. А у цифровій мережі ця послуга вже входить до тарифу.
Я можу привести ще з десяток аргументів на користь тарифів „Зеонбуду“, але вважаю, що і вищевказаних достатньо для розуміння ситуації».
Щодо планів «Зеонбуду» додати до безкоштовного пакету телеканалів платний пакет, Галич зазначив: «Такі рішення є виключною прерогативою Національної ради з питань телебачення. Наскільки мені відомо, таке рішення не приймалося».
Також, за словами Галича, рішення «Зеонбуду» використовувати стандарт DVB-T2 жодним чином не пов’язане з наміром контролювати виробників ресиверів.
“Це надсучасний стандарт цифрового мовлення, який ефективніше більш ніж в 1,5 разів від вже застарілого «Т». Той хто каже, що провідні країни світу вибрали стандарт «Т», дуже лукавить. Бо мовчить про те, що ці країни переходили на цифру ще 5-8 років тому, коли ще не було сучасного «Т2», — наголосив він.
«Це той унікальний випадок, коли наше відставання в строках переходу до цифри дало перевагу в виборі кращого стандарту. Про зв’язок між обранням „Т2“ і контролем над ресиверами, можу сказати лише те, що це технічно абсолютно не пов’язані речі, вам це може підтвердити кожний фахівець з телебачення», — розповів гендиректор «Зеонбуду».
Також Галич повідомив, що станом на 21 липня національна цифрова телемережа мала 1 мільйон 56 тисяч глядачів. «Ми прогнозуємо що на кінець поточного року вже понад 7 мільйонів телеглядачів будуть мати доступ до сучасного цифрового телебачення», — додав він.
«До розбудови національної цифрової мережі, понад 50 % жителів країни мали можливість приймати з ефіру тільки 3-6 телепрограм, в порівняні з розвинутими країнами світу це телевізійне середньовіччя», — підкреслив гендиректор «Зеонбуду».
***
16 липня стало відомо, що «Зеонбуд» вже повним ходом заробляє державні мільйони. Так Національна телекомпанія та низка регіональних державних телекомпаній уклали угоди з провайдером на трансляцію телепрограм цифровими технічними засобами.
Загальна сума угод – більше 23 мільйонів гривень. Минулого року НТКУ також укладала з «Зеонбудом» угоду майже на 3 мільйони гривень.

Національне бюро розслідувань України

Появился первый компромат на нового главного налоговика Романа Насирова

Nasirov-Roman1-500x327

 

Назначенный 5 мая 2015 года глава Государственной фискальной службы Украины, народный депутат от БПП Роман Насиров дружит с главой компании «Конкорд» Игорем Мазепой, который входил в пятерку партии Сергея Тигипко «Сильная Украина». Об этом на своей странице в Fаcebook заявил журналист Леонид Швец, сообщает Национальное бюро расследований Украины.

По словам журналиста, кроме дружбы с Мазепой из партии Тигипко-Хорошковского, у Насирова есть и другие влиятельные друзья и родственники. В частности, отец жены Александр Глимбовский является генеральным директором группы компаний «Альтис-Холдинг». Данная группа находится в рейтинге ТОП-10 компаний, которые через тендеры получили от государства больше всего денег в 2012 году, когда шло строительство инфраструктуры Евро-2012.

Также Швец напомнил, что Насиров до 2008 года работал в Британии брокером, но потом вернулся на Родину, и стал сотрудником Concorde Capital. Дальше работал в Renaissance, где вырос до содиректора.

«С апреля 2013 года по апрель 2014 — зампредседателя правления в ПАО „Государственная продовольственно-зерновая корпорация Украины“. Вот это очень интересно, потому что при Януковиче это была одна из самых мутных контор, назначение туда случайного человека исключено», — подчеркнул журналист.

В дальнейшем он работал директором украинского филиала международной компании BTG Pactual Commodities. И уже после этого попал на 51 место в списке Блока Петра Порошенко и прошел в Верховную Раду, где сейчас руководит комитетом по вопросам налоговой и таможенной политики.

Вместе с тем, по словам Швеца, в декларации за 2014 год Насиров сообщил о 77 тыс. гривен доходов. Однако позже сообщили, что это неправильная информация и главный налоговик задекларировал 4,9 млн грн.

Через нерозбірливість у зв’язках колорад Ляшко може закінчити кар’єру у тюрмі. Розслідування

Lyashko-kolorad1-500x335

 

Якщо Генпрокуратура і справді має на колорада Олега Ляшка такий компромат, про який повідомляють джерела Національного бюро розслідувань України, то від усього дутого «радикального» іміджу Олега Валерійовича може не залишитися і сліду.

Можна констатувати, що Ляшко вже остаточно дістав усіх головних гравців коаліції. Судячи з усього, він і сам це сьогодні зрозумів, коли спочатку демонстративно хлопнув дверима у своєму кабінеті Голови ради коаліції. Сам Ляшко пояснив це тим, що коаліція затягує процес створення Антикорупційного бюро і подовжує повноваження Генпрокуратури. Мовляв, це «диктатура», яка вже при Януковичі призвела до Майдану. Хоча усім ясно, що подовження повноважень прокуратури до 15 липня не трагедія, а створити Антикорупційне бюро у більш стислі терміни явно проблематично. Але, хіба обходять Ляшка такі деталі?

І ця витівка Ляшка спочатку виглядала як його звичайні пустощі та гра у противсіха. Але. Вже за кілька годин Ляшко несподівано повідомив, що так не мила йому Генпрокуратура хоче зняти недоторканість з двох його депутатів — Мосійчука та Лозового. «Пропоную керованій президентом Порошенко Генпрокуратурі внести подання і на мій арешт. Це збирався, але не встиг зробити Янукович. Порошенко продовжує його справу», — написав він.

Зрештою, і це звичайне діло у радикалів, адже, той же Мосійчук вже повідомляв, що особисто Петро Порошенко замовляв вбивство Ляшка. Але. Як стало відомо з власних джерел в ВР, насправді на цих двох соратників Ляшка є серйозний компромат не лише з елементами того, на чому у свій час погорів сам Ляшко, але й з відтінком криміналу. І Ляшко, знаючи про це, вирішив зіграти на випередження. Мовляв, усе це брехні і політичні репресії стосовно правдоруба. Схема, вже випробувана Ляшком з скандально-драчливим виключенням «зрадника» еск-комбата «Айдару» Мельничука, бійка з яким мала приховати той факт, що Ляшко сам привів його в парламент.

Зрештою, у Ляшка нема вибору як йти ва-банк, адже, компромат на Мосійчука та Лозового може остаточно поховати його політичну кар’єру. Два таких скандали навколо однієї особи — це вже тенденція. Як зреагує радикальний виборець буде видно. У Ляшка хороший досвід виходу з таких ситуацій.

Єдине питання за що вирішили спалити Ляшка. Причина проста — він дістав геть усіх. Співпрацював з Льовочкіним проти Коломойського та Яценюка, нападав на Гонтарєву Порошенка, потім пив сто грам з людьми Коломойського і нападав на людей Льовочкіна, а останнім часом близько зійшовся з людьми Ахметова. Одним словом, таку нерозбірливість у зв’язках виявляв лише один український політик, який побував з усіма, Михайло Бродський. Як закінчилися його політичні походеньки відомо. Така доля може чекати й Ляшка.

Віталій Пирович, Національне бюро розслідувань України

Вадим Столар: связи – родителей, беспредел — свой. Расследование

Stolar-Vadym2Яркий представитель беспредельной «элитной тусовки» Вадим Столар на политической арене появился еще в 24 года, когда стал депутатом Киевского облсовета от партии Ющенко «Наша Украина».  С приходом ко власти в 2010 году Виктора Януковича, Столар стал нардепом от партии регионов. Компромата на молодого, но уже проженного политика немало, результаты ОРД МВД говорят сами за себя: причастность к «эксорт-агентствам», «кидание» банков, причастность к «Элита-центру» и другое.

Персону Вадима Столара связывают и с Николаем Азаровым, и с бывшим генеральным прокурором Святославом Пискуном, и с сыном экс-мэра Киева Леонида Черновецкого Степаном, и с другими «сильными мира сего». Да и отец плитика Михаил Столар — герой компроматов и «клубничных» скандалов. Но обо всем по порядку.

Сейчас Вадиму Столару 31 год. За это время он успел не только выучиться на юриста, но и провернуть ряд самостоятельных дел, которые принесли немалые барыши. С тем количеством материалов и компромата, что добыли на него правохранители во время оперативно-разыскной деятельности, да и в результате внегласных расследований, никакие «меценатские» поступки Столару не помогут — ни финансирование музея Шевченка, ни поддержа турникменов (стрит ворк-аут), ни новострой «Музей истории Киева». Правда, сейчас ему помогают связи. Которые уже дают слабину — в 2012 году вновь стать депутатом у Столара не получилось.

Вадим — повелитель шлюх

Есть в Киеве предприниматели еврейского происхождения, далеко не последние по рангу – Яна и Михаил Столары. Они — родители Вадима Столара. Собственно, вот от них пришли к любимому сыну не только коммерческие таланты, но и нужные «завязки». У родителей киевского бизнесмена есть целый ряд коммерческих предприятий, среди них и известная во многих кругах туристическая фирма «Яна». Названа фирма, как нетрудно догадаться, по имени матери Вадима Столара.

Так вот, эта «Яна» обеспечивает турпутевками, как бывшую, так и нынешнюю генпрокурорскую и налоговую братию, в том числе и бывшего генпрокурора Святослава Пискуна. Согласно официальной биографии Вадима Столара, именно он был в те лихие годы (1999—2000) главным менеджером турфирмы «Яна».

У Вадима есть жена Инна Майструк, которая, закончив киевский университет, стала, как и муж, юристом. Инна в лучшие свои годы получила серебряную награду на международному конкурсе красоты «Missis Globe-2003», что проходил в американском городе Палм-Спрингс. Что занятно, на схожем конкурсе «Miss Globe-2003», но проходившем уже в Турции, а не Америке, серебряную награду получила Катя Степичкина. Так вот — обе эти девушки работали некогда в киевском модельном агентстве «Метрополитен», который принадлежит… Столарам!

Модельный бизнес, тот самый, откуда все эти победительницы конкурсов и который держат и курируют Столары, на самом деле, по мнению журналистов, является банальным сутенерством. Девочек модельной внешности поставляют богатым клиентам по так называемой системе эскорт-сервиса.

У собственников модельного бизнеса в наличии целая картотека с именами и фотокарточками красоток, которых можно за определенное вознаграждение выбрать на ночь, имея знакомство со Столарами.
Естественно, жена Вадима Столара Инна телом не торгует. Она — основатель и руководитель юрфирмы «Универсальная юридическая компания». Именно контора Инны решает быстро, но очень дорого вопросы с Генпрокуратурой и налоговой.

Вадим — друг головорезов

Кроме того, у семьи Столаров есть подельник, говоря бизнес-языком, компаньон, имя которого хорошо известно в уголовных и правохранительных кругах. Это разбойник и убийца Вячеслав Фурса (по данным милиции: кличка – «Славик Вышгородский», родился в 1967 году, известен как уголовный авторитет Вышгорода Киевской области, поддерживает тесные контакты с лидерами преступных группировок Черниговской области).

Этот самый «Славик» Фурса начинал свой бизнес с реализации краденых автомобилей. В ноябре 2002, когда прокуратурой рулил еще один друг Столаров — Пискун, во время пьяной драки с несколькими милиционерами из Нежина, Фурса смертельно ранил одного из них. Ничего удивительного, но Фурсе удалось избежать уголовной ответственности. Его адвокаты утверждали на суде, что убийство милиционеров было в пределах необходимой самообороны. Кроме того, оказалось, что «мусора» были вдрызг пьяны. Очень нетипичное признание для правохранителей, если не учитывать, что судят «авторитета с крышей». Давление на судей, как поговаривают, оказывал Пискун лично.

Но вернемся к самому убийце и разбойнику Фурсе. У него со Столаром, как старшим, так и младшим есть целый ряд предприятий «на двоих», среди которых: ООО «Сяйво», ООО «Фудлайн», «Транснациональная компания «Славия», «Лига-М» и «НТЦ Дия». Последняя фирма «прошла» по давальческим операциям на нефтерынке, чем и заработала славу. Работает с «Укртатнефтью». Напомним, что именно «Дия» организовывала с свое время поставку сырой нефти из Российской Федерации на Кременчугский завод, а нефтепродукты оттуда реализовала уже на территории Киевской области по незаконным схемам. Не было для дельцов ничего зазорного и в том, чтоб продавать на заправках бензин А-76 под маркой бензина А-92. В тот период, когда мощные экспортеры Украины не могли получить «возвратку» по НДС, то эта самая фирма «НТЦ Дия» получила возмещение в размере 11 млн грн. При условии того, что реальный экспорт фирмы был в разы меньше. Проверка органов конечно бы обнаружила фиктивные схемы с НДС, да ее не было.

Вадим решит все вопросы

Не только принадлежащая жене Вадима Столара «Универсальная юридическая компания» решиет проблемы с органами. В арсенале Столара есть и благотворительный фонд «Наш выбир». Сам фонд некогда контактировал с иным скандально известным баготворительным фондом – «Профессионал». Используя такое выгодное сотрудничество, Столар и его семья смогли устанавливать льготное налогообложение для нужных предприятий, а также организовывать возврат НДС за определенную сумму или процент.

Кстати говоря, именно через семью Столаров все тот же экс-генпрокурор Пискун вышел в главный бизнес черноморья – одесский бизнес. Еще в начале бурных 1990-х годов, отец Вадима Столара посредством своего подельника Юрия Германа познакомился с теми, кто спустя некторое время станут отцами-основателями компании «Укртанкер». Сейчас эта компания имеет в распоряжении четыре судна бывшего Черноморского морского пароходства. Вадим и Михаил Столары с помощью них могут организовывать поставку в нашу страну товаров посредством морского транспорта, а также и нефтепродуктов.

Шеф «Укртанкера» Тимур Султанов вынужден был обратиться за помощью к своим киевским друзьям и заступникам, потому что министерство транспорта (в году руководства Кабмином Пустовойтенко) загоняло компанию в состав государственного предприятия «Украинская судоходная компания», а сам контракт между ними был ликвидирован приказом Минтранса № 492 от 27.07.2001. И только после вмешательства «людей сверху», тех, кто «крышевал» одесситов, сам приказ был аннулирован.

Вадим «кидает» банки

Спустя какое-то время после того, как прибалтийский бизнесмен Антонов перестал быть владельцем Конверсбанка, главная страница сайта банка сменила дизайн. На ней появились три фотографии с телефонами и суммой с 55 млн евро:

Stolar-Vadym3

Сайт http://www.conversbank.kiev.ua является единственным официальным сайтом банка. Информация, размещенная на этом сайте, официальная, объективная, банк несет за нее ответственность.

На старый домен банка была произведена хакерская атака, в результате которой появилась информация, не соответствующая действительности. Руководство банка обратилось в правоохранительные органы с соответствующим заявлением.

Сам бывший владелец банка Антонов комментировал события так:

— Столар и трое других граждан формируют группу лиц, которые фактически похитили из Конверсбанка деньги, принадлежащие мне, моей семье и банку. Впрочем, как и сам банк. Столар, а также Андрей Стрижак-младший, Рэйнис Тумовс и Вадим Котович – есть у вас такой бизнесмен из Одессы. Все они – наибольшие акционеры банка, действующие менеджеры финучреждения. Они воспользовались ситуацией, которая сложилась вокруг банка Snoras в ноябре прошлого года. Тогда когда правительство Литвы приняло внезапное решение национализировать и объявить банкротом Snoras. В этот момент я со своим партнером находился в Киеве. Мы покупали банк в другой европейской стране.

Для нас это сообщение стало шоком. В этот момент мои друзья и партнеры, господа Тумовс и Стрижак, начали проводить мероприятия по изъятию у меня банка. Они мотивировали это необходимостью защитить банк от меня и моей фамилии. У Столара тогда даже как-то вовремя появилась информация о том, что я объявлен в розыск, а значит, мне необходимо поспешно покинуть вашу страну. Я оставил доверенность и спокойно уехал в Лондон. У меня не было оснований не доверять своим партнерам. После этого начали происходить странные события. Банк был переписан не на моих людей, а на людей, подконтрольных этим гражданам.

Безусловно, ключевую роль в этой истории играет Стрижак, поскольку у Стрижака-старшего достаточно большой в вашей стране административный ресурс. Он – судья Конституционного суда. Роль второго плана отводится господину Столару, поскольку он нардеп от правящей партии и ничего не боится. И вообще, он – бодрый парень. Ну и, собственно, теневые партнеры во всей этой истории – Рэйнис Тумовс и Вадим Котович, которые фактически сейчас управляют бизнесом.

До сих пор бывший Конверсбанк, ныне City Commerce Bank, связывают с народным депутатом-регионалом Вадимом Столаром.

Вадим — гроза лохов-инвесторов

Причастность Вадима Столара к «Элита-Центру» факт, казалось бы неоспоримый. Но экс-регионал упорно продолжает отрицать это. Еще бы, ведь возьмись «менты» — и видел бы Столар только небо в решеточку.

Процитируем заявление одного из оппонентов Столара в ответ на утверджение последнего о непричастности к «Элита-центру»:

— В ходе расследования уголовного дела в отношении причастных к афере группы компаний “Элита-центр”, был установлен факт, что в группу инфестиционно-строительных компаний “Элита-Центр” входили следующие юридические лица: ООО “Компания “Элита-Стройинвест“, ООО “НИЦ “Прогресс“, ООО “БМУ “Химстрой“, ООО “Марс-1“, ООО “АБФ“, ООО “Интерпроект”.

Указанный факт также отражен в материалах судебных дел по предварительному рассмотрению уголовного дела в отношении обвиняемых в афере, и, в частности, в постановлении Печерского районного суда г. Киева N1-923/11 от 25.11.2011р ., размещенном на официальном сайте “Единого государственного реестра судебных решений”. В указанном постановлении суда излагается и тот факт, что именно от имени вышеуказанных юридических лиц заключались фиктивные договоры о долевом участии в строительстве.

Согласно Выписки из Единого государственного реестра юридических лиц и физических лиц-предпринимателей серия АА N978857, одним из учредителей ООО “Компания “Элита-Стройинвест” является Столар Вадим Михайлович. Вторым учредителем (физическим лицом) ООО “Компания “Элита-Стройинвест” является Александр Волконский, который находится в тюрьме по обвинению в аферах в строительстве.

Даем еще одну цитату:

По данным следствия и показаниям Андрея Терентьева, г-н Столар даже передал г-ну Шестаку, одному из организаторов аферы, $1 млн. наличными. Но пока непонятно, за что и как. Но такая сумма фигурирует в материалах дела, – рассказывал один из пострадавших от аферы, просивший не называть своего имени.

ООО Компания «Элита-Центр» обналичивало деньги, в основном, через три фирмы: Торговый дом «Возрождение» (код 32916238), ООО «Пал Плюс» (код 31351485) и ООО Промоутерская Компания «Элит-Боксинг» (код 33831407), в которых одним из учредителей был все тот же Вадим Столар. Вторым учредителем числился Степан Черновецкий, сын мэра-космонавта.

Шестого июля 2012 года в Подольском суде Киева состоялся резонансный процесс по организаторам нашумевшей жилищной аферы «Элита-Центра», в следствии одному из ее руководителей Александру Шахову-Волконскому и одному из топ-менеджеров Андрею Терентьеву грозило тюремное заключение. Как сообщали СМИ, за свободу Волконского следователям предлагали $300 тыс. Вадим Столар фигурировал в суде в качестве свидетеля. В результате, уже 16 июля посадили только Волконского, Столара же «отмазал» все тот же Пискун — экс-генпрокурор Украины.

Вадим — тот еще лох

В разгар предвыборной гонки 2012 года сопернико по 217 округу (Оболонь) Столара Денис Силантьев распространил такую листовку:

Столар Вадим Михайлович, 30 лет. Член Партии регионов. С апреля 2010 г. — депутат Верховной Рады от Партии регионов, хотя тщательно скрывает этот факт. За два с половиной года в парламенте не внёс ни одного законопроекта или поправки. Наиболее яркий факт парламентской «работы» — участие в избиении народного депутата от БЮТ Владимира Бондаренко 16 декабря 2011 г. совместно с двумя другими регионалами. Близкий друг Леонида Черновецкого. Активный член пресловутой «молодой команды» «Лёни-Космоса», которая отметилась масштабным хищением имущества киевской общины. Наиболее известный факт биографии — Столар является одним из соучредителей компании «Элита-Центр», которая оставила сотни киевлян без денег и без жилья. Другой основатель Александр Волконский находится в тюрьме. Столара от внимания правоохранителей защищает депутатский мандат, который он очень хочет получить снова. Об этом свидетельствуют масштабные работы по «стимулированию» электората.

Стола подал в суд — и… проиграл! Иногда все же казусы случаются.

— Кандидат Александр Бригинец, которые имеет лицензию на оппозиционность, выданную 9 партиями, сегодня больше всех критикует меня и кандидата от 10-й политической силы, от которой он тоже хотел получить лицензию, но не сложилось, – писал Силантьев. – При этом у данного “оппозиционера” напрочь отсутствует критика действий кандидата от ПР Столара, который сейчас тотально “стимулирует” избирателей. Наоборот – Бригинец публикуется в его газете.

Самой заметной кампанией в 217-м округе на Оболони была агитация именно за Вадима Столара. Люди, на одежде которых было написано «Вадим Столар», красили заборы, шпаклевали подъезды, латали дыры во дворах. Столар старался не афишировать связь с партией регионов (с 2010 года он входит в ее парламентскую фракцию). Не говорил он и о своем бизнесе.

Большинству киевлян его имя стало известно благодаря одной из самых скандальных строек в городе. Работы над зданием возле метро «Театральная» по ул. Богдана Хмельницкого, 7, грозили обрушить вход в подземку.

После шквала протестов Столар и его бизнес-партнер Вагиф Алиев подарили здание мэрии, которая создала там Музей Киева. Но избиратели запомнили проект. Против Столара играла также дружба с сыном Леонида Черновецкого, Степаном. Результат: округ вчистую выиграл Александр Бригинец – депутат горсовета от «Батьківщини», в прошлом музыкальный продюсер телеканала O-TV, поэт и прозаик, – пишет о проиграше Столара «Форбс».

В качестве итогов, хотелось бы спросить у прокуроров, милиционеров, почетного главы партии регионов Виктора Януковича — если столько компромата на Солара у журналистов, то сколько же у правохранителей? Не пора ли закрывать лавочку Столара и Ко?

Виталина Захарченко, Национальное бюро расследований Украины

Герасименко Николай Михайлович. Досье и компромат

Gerasimenko-Mikola1Биография

Родился 27 января 1957 года в селе Дружба Ямпольского района Сумской области.

В органах госбезопасности с 1984 года.

В июле 2005 года отстранен от должности первого заместителя начальника Следственного управления СБУ.

С помощью приближенного к Президенту Украины редактора газеты «Украина молодая» Михаила Дорошенко в апреле 2007 года назначен с повышением – начальником Следственного управления СБУ, в июне 2007-го занял кресло заместителя Председателя СБУ – начальника Следственного управления. Хитер, скрытен. Чрезвычайно изворотлив, корыстолюбив.

С марта 2014 года советник председателя Службы безопасности Украины (Наливайченко)

Личное дело

В отличие от товарищей по службе, Герасименко никогда не имел личных политических предпочтений. Он с одинаковым рвением возбуждал уголовные дела по съезду в Северодонецке (против Партии регионов) и по фактам массовых беспорядков 9 марта против УНСовцев. Причем оба дела рвался расследовать лично, всячески демонстрируя начальству свое усердие.

История с Монтян

Во время второго из упомянутых следствий Герасименко очень смешно и неуклюже пытался склонить к сотрудничеству и одновременно сожительству на конспиративной квартире известного адвоката Татьяну Монтян. О чем Монтян со свойственным ей чувством юмора поведала на страничке своего Интернет-блога.

Для тех, кто поленился зайти по ссылке, процитирую несколько строчек из этого эссе.

«…психостатева гра з Колею (Герасименко, – автор) закономірно призвела до того, що він повіз мене на якусь хату… самі розумієте, для чого – обговорити хід слідства по справі “9-го березня” зайнятись шаленим коханням та неземними пестощами

Трахати Колю я, звісно, і на думці не мала – все-таки почтєнная матрона, мати (тоді) трьох синів, дружина відомого судді етсертера, а головне – терпіти не можу людей, які вважають жінок ідіотками, здатними купитись на понтові заморочки.

Але Коля не зрозумів, що у мене головна ерогенна зона – це мозок (який він внаслідок повної своєї бездарності в юриспруденції збудити нездатен апріорі), та всерйоз повірив, що я “нєпрочь” ))

Головним моїм мотивом поїхати “на хату” була звичайна жіноча цікавість – а що ж з себе уявляють хати, в яких гебня трахає “потрібних” жінок? По дорозі я проробляла варіанти, яким саме чином розчарую Колю стосовно потрахаццо, і ось…

Ми зайшли в хату, Коля ввімкнув світло, і… у мене почалася істерика – хата була АБСОЛЮТНО ПУСТОЮ! Голі стіни, і ВСЕ!!! Навіть підвіконня були вузенькими…

Відсміявшись, я поцікавилася у Колі, хто ж це його так ненавидить в конторі, аби підсунути таку свиню ключі від такої квартири Заскреготавши зубами, Коля погодився, що да, таки є такі люди ))

Сподіваюсь, його мстя була жорстокою:)))…».

Дело вещдоков

То, что Герасименко, мягко говоря, не любили в «конторе», не удивительно. Он щемил перспективных сотрудников, закрывал возбужденные ими уголовные дела (думается, не просто так) или наоборот принуждал подчиненных расследовать преступления типа Северодонецкого съезда. Некоторые алчные проделки Герасименко стоили его сотрудникам вынужденного бегства из Украины или тюремного заключения.

В частности, под «чутким» руководством Герасименко китайцам был продан конфискованный в качестве вещдока по уголовному делу №222 гафний, который с 1992 года хранился в СБУ. Николай Михайлович поручил двум бывшим следователям СБУ продать гафний подставной фирме «Свитязь и К» по цене 40 гривен за 1 кг. После многочисленных перепродаж его цена увеличивается до 900 грн. за 1 кг. А через некоторое время гафний «уходит» в Китай по цене $216 за все тот же килограмм.

По данной сделке впоследствии было возбуждено уголовное дело. Но Герасименко сумел уничтожить все улики, свидетельствующие о его непосредственной причастности к афере. Следователям, которые работали у него на подхвате, повезло меньше: один был вынужден срочно бежать в Россию, другой оказался в СИЗО.

Пострадали и подчиненные Герасименко, которых он заставил втрое занизить вес контрабандного груза, состоявшего из турецкого ширпотреба и задержанного 3 сентября 2004 года в аэропорту «Гостомель». Зачем занизил, спросите вы? Ну, чтобы похитить и продать 7 тыс. из 10 тыс. тонн конфиската, так же как он сделал с гафнием.

Эту историю подробно описал бывший УБОПовец Тарас Залесский, главный редактор «УК», в своей авторской статье «ОПГ от СБУ: крысы конторские» в 2008 году.

«Известно, что сотрудники ГУ «К» СБУ, задержавшие контрабанду, на месте составили необходимые документы, указав, что вес багажа составляет 10 400 кг в количестве 386 мест. Который был загружен в две тяжелые фуры с прицепами.

А вот в материалах, составленных следователем Юром и экспертом Павленко, вес груза уже не превышал 3 000 кг! И с легкостью разместился бы на одном «КАМАЗе».

ОПГ Герасименко

ОПГ Николая Герасименко образца 2002 – 2005 годов имела устойчивый состав с четким распределением ролей и далеко идущими планами. Теми же крысиными ходами ОПГ Герасименко обкрутила аферу при расследовании уголовного дела №222 по факту контрабанды товаров 12 августа 2004 г. через порт г. Ялта. В особо крупных размерах…».

Впоследствии фигуранты по данному нашумевшему делу сами попали под следствие и увольнение. А их патрон вышел сухим из воды, снова спихнув свои грехи на подчиненных.

Вообще, генерал-лейтенант Герасименко попал на допросы лишь по причине чрезмерной услужливости. Когда Виктор Балога стал главой Секретариата Виктора Ющенко, Герасименко утащил и спрятал в своем гараже материалы дела о контрабанде элитных иномарок на закарпатской таможне, где каким-то боком проходил брат высокопоставленного чиновника Иван Балога. Расстарался до такой степени, что по факту исчезновения старого дельца из архива было возбуждено дело, в гараже у зампреда, по слухам, даже провели обыск, где и нашли погрызенные мышами бумаги. Над Балогой и Герасименко долго смеялся весь бомонд, что первому явно не понравилось, и второй оказался за штатом СБУ.

Банковские дела

Оставшись не удел, Герасименко принялся искать себе нового хозяина. И вскоре нашел. В свое время он помогал решать «коммерческие вопросы» Владимиру Клименко – руководителю банка «БИГ Энергия», известному своими талантами кидать партнеров. При помощи «Герасима» Клименко сумел вытеснить Сергея Мещеряка с должности председателя правления старейшего акционерного банка страны – «Укринбанка», и сам занял это кресло. А Герасименко присвоил почетное звание советника предправления.

В статье «Кто и как зарабатывает на проблемных банках» подробно описано, как действует тандем вообще и Николай Герасименко в частности.

«После смены владельцев и правления «Укринбанка» вновь пришедшая команда во главе с Клименко–Герасименко начала активно заниматься схемами «кидков» клиентов. Со слов сотрудников Национального Банка, они регулярно искажают отчетность банка, подделывают документы.

Так, 27 августа 2010 года «Укринбанк» продал вдвое дешевле его рыночной стоимости офисный центр ООО «Белая Акация», находящийся в то время в залоге у банка. Предварительно, путем обмана и подделок, завладев всеми необходимыми документами.

То же было проделано и с торговым центром в Тернопольской области. В данный момент по такой же схеме пара друзей-партнеров пытается завладеть крупным предприятием «Винифуд».

Рейдерские действия «Укринбанка» курирует Николай Герасименко, который, являясь сотрудником СБУ (на самом деле бывшим, но для солидности прикидывается, будто состоит в запасе, – автор), через подставных лиц завладел пакетом акций банка. Кроме того, Герасименко неоднократно участвовал в бизнес-переговорах с клиентами «Укринбанка», представляясь «российским акционером» (!). В связи с тем, что бизнес-деятельность действующего сотрудника СБУ классифицируется уголовным кодексом как коррупция, всем клиентам «Укринбанка», имевшим дело с «российским партнёром» Герасименко, следует проинформировать об этом факте СБУ.

Необходимо также отметить, что для проведения рейдерских схем и захвата имущества указанная группа поставила ликвидатором банка «Синтез» своего человека – Чечиля. Чечиль регулярно отчитывается Клименко и Герасименко о всей деятельности и фактически работает под их руководством. Акционеры банка «Синтез» возбудили уголовные дела против Чечиля, который в стиле вышеупомянутой группы пытался разворовать имеющееся в банке «Синтез» имущество…».

Национальное бюро расследований Украины

Ольга Сысоева – студентка, директор филармонии, подружка губернатора Тулуба. 6 фото. Видео

Юная надежда Черкасской филармонии, ее новоиспеченный и.о. директора, 23-летняя регионалка Ольга Сысоева, очень обиделась на тотальный интерес к своей персоне и на критику в свой адрес.

 

 

В отличие от другой талантливой девушки, назначенной пресс-секретарем прокурора Сум Юлии Недокус, которая после шумихи в интернете, связанной с ее откровенными фото, уволилась с занимаемой должности, Ольга не собирается прятать голову в песок. Она серьезно пытается доказать, что может и достойна возглавлять такую структуру, как Черкасская филармония. Она вышла на тропу войны.

Оля раздает интервью, где пытается представить себя умным и серьезным человеком, а еще зачищает интернет-пространство от компромата. Сысоева удалила со страниц в соцсетях практически все личные фотографии…

 

 

Как прокомментировал этот акт вандализма ведущий программы «Протии ночі» на ТВi Павел Шеремет: «Сначала превратят свою страницу в аналог «Плейбоя», а затем прерывают кино на самом интересном».

Самое удивительное, что в компромат сразу попали не только фотографии, но и интеллектуальные интервью Ольги. Потому что, оказывается, и они становятся предметом критики и насмешек.

Відверта розмова 16-03-13

 

Наивная девушка думает, что таким примитивным способом она всем закроет рот и о ней быстро забудут. Отнюдь… Такое поведение лишь подогревает интерес, и травля в сети только усиливается. Интернет — это космос, в котором ничто не исчезает, а выныривает именно тогда, когда очень этого не хочешь.

Да и что скрывать? Милые и искренние признания о том, что и.о. директора филармонии мечтает стать Барби и иметь много поклонников и лимузинов? Об этом она рассказала в программе «Відверта розмова» за несколько недель до своего назначения:

«В детстве я мечтала, как и все девочки, стать принцессой, какой-то Барби, иметь много поклонников, лимузинов… И где-то, видимо, оно так и осталось. И сейчас также мечтаю стать где-то там… в своей жизни достичь чего-то».

 

 

По словам Сысоевой, поклонники «потянуться» к ней, потому что она сильная личность. «Многие поклонники в связи с тем, что я, скажем так, стану для себя более, наверное … скажем так, я самоусовершенствуюсь, и они потянутся ко мне, потому что я личность сильная, а не потому, что я за кем-то хочу спрятаться », — заявила девушка-директор.

Злые языки говорят, что Сысоева — «протеже председателя Черкасской ОГА Сергея Тулуба, а потому ее стремление к самосовершенствованию является пустой тратой сил. У нее и так все будет хорошо, пока она ему не надоест. Потому что, как написал в Facebook журналист Егор Чечеринда: «Кто близко к телу Тулуба, тот и директор» (укр. — «Хто близько до тулуба Тулуба, той і директор»).

 

 

Сергею Тулубу в этом году исполнится 50 лет. Он по два разу успел побывать народным депутатом, министром угольной промышленности и министром топлива и энергетики. Женат, воспитал сына и дочь.

Впрочем, Оля очень милая, особенно, когда сердится. А низкий уровень культуры и образования, отсутствие профессионального и жизненного опыта — это отнюдь не проблема. Ведь девушка до сих пор учится в Черкасском национальном университете имени Богдана Хмельницкого по специальности «Украинский язык и литература и английский язык», поэтому у нее еще все впереди.

Будем справедливы, опыт у Ольги есть. Во-первых, стать протеже губернатора не так уж и просто. А во-вторых, будучи директором черкасского Дворца молодежи Ольга, как говорят, очень успешно провела конкурс снеговиков, то почему же она не способна устроить концерт Павла Зиброва или хора с какой-то Задрипайливкы? Еще как способна…

Кстати, Ольга Сысоева на своей новой должности заменила не кого-нибудь, а заслуженного деятеля искусств Украины Александра Дьяченко, которому не помогло даже его донецкое происхождение. И это говорит о многом…

 

 

VIP-ТижденьНациональное бюро расследований Украины

 



Close
Приєднуйтесь!
Читайте нас у соцмережах: