Сообщения с тегами ‘КМДА’

Государственной фискальной службы, Мирослав Продан, новый налог, почтовые пересылки, режим Порошенка

Klichko-dengi1-500x398

 

Комунальне підприємство «Київпастранс» пропонує підвищити тарифи на проїзд в наземному комунальному транспорті Києва до 8 гривень, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Про це йдеться у фінансовому плані КП  на 2018 рік, затвердженому 23 квітня.

Там вказується, що пропонується підвищити тариф у громадському наземному транспорті до 8 гривень з 15 липня по грудень 2018 року.

У результаті у КП очікують отримати прибуток у 1117,4 млн. грн, що на 59,1% більше, ніж було заплановано у минулому році і на 53,7% більше фактичного показника.

У коментарі «Українські правді»  прес-секретар підприємства Марина Загородько зазначила, що це рішення ще не ухвалене, хоча пропозиції є.

«Бо у нас собівартість та економічно обґрунтований тариф набагато вищий, ніж чотири гривні. Але рішення про підняття тарифу ще не прийнято. Тому щось говорити про це ще зарано», — сказала вона.

При цьому Загородько не змогла назвати дату, коли рішення про підвищення тарифу може бути ухвалене Київською міською держадміністрацією.

Вона зазначила, що наразі необхідно підвищити тариф на всі категорії наземного транспорту.

У Депаратаменті транспортної інфраструктури КМДА «Українській правді» відмовилися коментувати можливе підвищення тарифу у тролейбусах, автобусах, трамваях та інших видах наземного транспорту. Додали лише, що в найближчий час буде оприлюднена заява з цього приводу.

У липні 2017 року Київська адміністрація вирішила підняти ціни на проїзд у метро до 5 гривень, у наземному транспорті до 4 гривень.

Причинами підняття тарифів на проїзд називали зростання цін на пальне, електроенергію, запчастини та збільшення мінімальної зарплати.

#Кличко піднімає ціни на проїзд у пасажирському транспорті з 15 червня. Подробиці

Klichko-reshali1-500x250

Київська адміністрація має намір підняти ціни на проїзд у метро до 5 гривень, у наземному транспорті до 4 гривень з 15 липня 2017 року, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

На сайті КМДА опублікували проект розпорядження «Про встановлення тарифів на перевезення пасажирів і вартості проїзних квитків у міському пасажирському транспорті, який працює у звичайному режимі руху».

«Це розпорядження набирає чинності з 15 липня 2017 року», — йдеться в документі.

Згідно з ним, вартість однієї поїздки автобусом, трамваєм, тролейбусом та  фунікулером становитиме 4 гривні, метрополітеном – 5 гривень.

У разі використання пластикової безконтактної картки вартість поїздки у метро становитиме від 5 гривень (при поповненні на 1-9 поїздок) до 4,5 гривні при поповненні на 50 поїздок.

Також розпорядженням пропонується встановити вартість разового квитка на міську електричку у розмірі 5 гривень, а вартість єдиного разового проїзного квитка на міську електричку та трамваї № 4, 5 або автобуси № 59, 60, 61 – розмірі 7 гривень.

Заставна вартість пластикової безконтактної картки становитиме 12 гривень. Одноразово на неї можна буде придбати не більше 50 поїздок. Загальна кількість поїздок, яка може бути придбана на пластикову безконтактну картку, не може перевищувати 100 одиниць.

Термін дії пластикової безконтактної картки становитиме 6 місяців з дати придбання або останнього поповнення незалежно від кількості невикористаних поїздок.

При цьому вартість невикористаних поїздок, що залишилися на пластиковій безконтактній картці, термін дії якої закінчився, не повертатимуть.

Заступник Кличка – Володимир Бондаренко має фальшивий диплом. Відео

Klichko-reshali1-500x250

 

Керівник апарату КМДА Володимир Бондаренко має підроблений диплом бакалавра ЛНУ імені Івана Франка, на підставі якого він отримав ступінь спеціаліста в КНУ імені Тараса Шевченка.

Про це йдеться у розслідуванні програми «Схеми», повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Журналісти зазначають, що вища освіта – обов’язкова вимога для посади, яку обіймає заступник мера Києва Віталія Кличка.

На запит журналістів із архіву Львівського національного університету імені Івана Франка надійшла відповідь, що «на підставі архівних документів встановлено, що Бондаренко Володимир Володимирович (26.01.1985 р.н.) не завершував навчання та не отримував диплом у Львівському національному університеті імені Івана Франка».

Водночас у 2009 році нотаріально завірену копію диплома бакалавра саме цього університету Володимир Бондаренко подавав до Інституту післядипломної освіти Київського національного університету імені Тараса Шевченка, коли здобував диплом спеціаліста.

З цією копією журналістам дали можливість ознайомитися у київському виші.

«Володимир Бондаренко втік із власного кабінету, почувши від журналістів питання про освіту», — зазначається у розслідуванні.

Водночас мер Києва Віталій Кличко у коментарі заявив, що слова Володимира Бондаренка переконливі: «Наскільки я знаю, він отримував освіту в місті Києві. Я запитав його, і він сказав, що він навчався у Києві, а не у Львові. Я повірив йому на слово».

Слідчий відділ головного управління Національної поліції у Києві повідомив «Схемам», що за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 358 (підробка документів), розпочато кримінальне провадження.

За словами юристки громадської організації «Центр протидії корупції» Ольги Веретільник, ця стаття передбачає відповідальність у вигляді позбавлення волі на термін до двох років.

Інформація про те, що Володимир Бондаренко навчався у Львівському національному університеті імені Івана Франка, була зазначена на його сторінці в мережі Facebook на час призначення керівником апарату КМДА.

На неї посилалися новинні ресурси. Потім ця інформація зникла зі сторінки чиновника.

У своїй офіційній автобіографії на сайті КМДА Бондаренко не уточнює, де здобув вищу юридичну освіту після школи. Відповідно до закону «Про державну службу», посада керівника апарату міської адміністрації вимагає наявність вищої освіти.

Заступник Кличка Ігор Ніконов веде бізнес-проекти з представником країни агресора Павлом Фуксом. Відео

Nikonov-Igor1Ігор Ніконов (перший заступник глави КМДА) в розпал робочого дня з неофіційним візитом (або офіційно?) приїхав в найрозкішніший бутик столиці. На даху бутика зручно розташувався ресторан. Останнім часом саме там воліють «вирішувати питання» чиновники різного рівня.

Напевно, таким прогресивним способом чиновник вирішив організувати прийом громадян. Адже слідом за Никоновим з «злачного» ​​місця вийшов чоловік дуже схожий на російського мільйонера Павла Фукса. Московська компанія Фукса вже цього року дуже сподівається забудувати цілий острів в українській столиці.

Афери гауляйтера Олександра Попова

Витрачати кошти на власний піар – одна з цілей нинішньої влади загалом і гауляйтера Попова – зокрема. Жодної копійки не було витрачено на справжню благодійність або щось користе для киян. А от змарнованих коштів на псевдо потрібні проекти  — більш ніж достатньо.

За майже три роки свого господарювання у столиці України ставленик Януковича, голова КМДА Олександр Попов впровадив багато безглуздих проектів. Деякі з них, за своїм містечковим та примітивним креатином, зашкалюють всі можливі межі, деякі вражають своїм розмахом, інші Попов кальканув з побаченого ним під час закордонних відряджень, дещо запозичив у папередніка Черновецького, але всі інновації голови КМДА об’єднують спільні ознаки – необґрунтовано висока собівартість ініціатив та їх абсолютна непотрібність місту та його мешканцям. Проектів гауляйтера за цей пекельний для Києва період назбиралось дуже багато, зупинимось на найяскравіших.

«Потемкінські» амбулаторії від Олександра Попова вартістю 100 млн. гривень

З метою наближення первинної медичної допомоги до населення та створення умов її доступності у Києві, за ініціативи Попова у 2011 році почали впроваджувати, обкатану на мешканцях Комсомольська технологію амбулаторій сімейної медицини, в яких, за задумом господарника, мали б працювати сімейні лікарі – нашвидкуруч перекваліфіковані з терапевтів.

На сьогодні у Києві функціонує трохи більше сотні таких закладів. За теорією, у сімейних лікарів має бути досвід не лише роботи дільничного терапевта, а й педіатра, офтальмолога, отоларинголога, травматолога, гінеколога, він повинен уміти робити прості хірургічні втручання тощо. Один такий лікар амбулаторії має обслуговувати близько двох тисяч пацієнтів. Але це — теорія. Технологія, яка багато років успішно працює за кордоном та прижилась в Комсомольську, де на двадцять тис. населення назбиралось аж 10 кваліфікованих лікарів-універсалів, у Києві зазнала повний крах, адже кваліфікованих лікарів в багатомільйонному мегаполісі катастрофічно не вистачає, працюють вони у приватних клініках, муніципальні ставки їх не приваблюють, набирати нових професіоналів немає з кого: на подібну посаду ідуть переважно випускники медичних вишів з метою напрацювання первинного досвіду та тренування на малозабезпечених пацієнтах. Щоправда, останнім часом для виправлення ситуації на роботу до амбулаторій сімейної медицини почали брати сімейних лікарів з інших областей України, бо, певно, киян такою зарплатнею спокусити не вдається, тому в водночас клініки перетворили ще і в помешкання для приїжджих гіпер-фахівців.

Японський досвід або скейт-парк у парку «Нивки»

У 2011 році, у рамках освоювання мільйонів на реконструкцію київський зелених зон та зон відпочинку, Олександр Попов урочисто відкрив у парку «Нивки» перший скейт-парк.

Під час свого виступу на камери Попов гучно заявив: «Молодь – це активна і дуже перспективна частина населення нашого міста, за нею майбутнє. Тому важливо, щоб це покоління зростало здоровим, і саме спорт допомагає зміцнюватись фізично і розвивати силу волі. На жаль, до цього часу у Києві не створювались умови для екстремальних видів спорту. Тому я рекомендував головам райдержадміністрацій одночасно з реконструкцією парків та скверів передбачати облаштування спортивних майданчиків, зокрема для таких видів спорту, як скейтбординг». Голова КМДА щиро запевнив присутніх у тому, що у майбутньому, міська влада планує відкрити у кожному районі Києва по декілька таких парків та майданчиків.

Майбутнє настало, але технологія облаштування зон відпочинку для молоді, яка зацікавила Попова під час його перебування в Японії, в столиці України, на жаль, не прижилась. Торік, столична прокуратура розмістила на офіційному веб-порталі інформацію під заголовком: «Київські парки та сквери знаходяться в незадовільному стані». Екологи, спеціалісти санітарно-епідеміологічних станцій, залучені київською прокуратурою до перевірки міських парків, повідомили жахливі висновки.

В свою чергу, прокуратура порушила декілька кримінальних справ, адже під час перевірки було виявлене порушення законодавства в діяльності Головного управління контролю за благоустроєм КМДА, комунального підприємства «Київзеленбуд», адміністрації парків «Перемога», «Нивки» тощо. Було встановлено, що парки та сквери столиці занедбані, захаращені сміттям. На їх території хаотично розташовуються численні тимчасові споруди, більшість з яких самовільно встановлені.

Скоріш за все, підлеглі Попова ретельно проаналізували характер вподобань української молоді та виявили, що наші хлопці, на відміну від японських, зневажають спорт та віддають перевагу дешевому пиву та чіпсам.

«Картка киянина» –  проїзний квіток для пенсіонерів вартістю в 290 мільйонів гривень

Широко розрекламована ще Леонідом Черновецьким та підхоплена Олександром Поповим ідея створення соціальної картки киянина почала входити у побут столичних мешканців у вересні 2012 року. У першій черзі 4,5 тисяч киян-пільговиків отримали картки, за допомогою яких, згідно із заявою заступника Олександра Попова, Руслана Крамаренка, нібито можна було б проводити банківські операції, безкоштовно їздити у громадському транспорті та вести облік пільг. Пізніше, інший заступник Анатолій Голубченко, розширив спектр послуг картки та повідомив, що окрім функції проїзного та посвідчення пенсіонера, вона слугуватиме своєрідним акумулятором усіх пільг, інформації медичного й іншого характеру, платіжного засобу, рахунку для перерахування пенсій та адресної матеріальної допомоги, дисконтної картки для оплати товарів у магазинах та супермаркетах тощо. Проте, як і з усіх справ Попова, з грандіозного проекту вийшов пшик.

Міська влада збиралась за допомогою картки киянина обмежити пільговий проїзд у міському транспорті. Вони планували встановити турнікети у рухомому складі і щомісяця на кожну картку перераховувати 120 гривень. Тобто, турнікет мав би зчитувати з цієї картки вартість проїзду (1,5 гривні), а власник такого «надсучасного дива» міг проїхатись аж 80 разів у наземному транспорті або ж 60 разів у метро. Монетизації пільг не сталося. Турнікети у наземному транспорті, як і кондиціонери, проект довгограючий. Їхнього встановлення чекати ще явно не один рік. На дисконтну картку також витягти не вдалося. Відповідні угоди з магазинами та супермаркетами в КМДА не уклали. Поки що знижку, і так гарантовану для пільговиків, власники картки можуть отримати аж у 60 аптеках мережі КП «Фармація». Облік пільг теж залишився за кадром, адже вставити цю картку немає куди. Договору з банками не існує. У будь-якому магазині це «диво техніки» як платіжна картка слугувати не може – терміналів просто немає. Посвідченням особи така картка також не виступатиме, бо це законодавством не передбачено.

Тож замість широко розрекламованого «дива техніки» 45 тисяч щасливчиків отримали банальний пластиковий проїзний. І навіщо була вся ця помпезна тяганина, що за підрахунками експертів коштувала киянам мінімум 290 мільйонів гривень, адже сьогодні пенсіонери і так вільно їздять громадським транспортом за пред’явленням посвідчення, якщо в аптеках та навіть у супермаркетах з пенсійним і так дають знижку?

До речі, днями Олександр Попов на зустрічі комітету з економічних реформ зізнався у провалі проекту «Картка киянина». «Ми «Картку киянина» запустили у вересні 2012 року і провалили її. Чотири місяці ходили з бюрократичними моментами. Вже сьогодні б ввели ці картки, і у нас була б зовсім інша ситуація, у тому числі і в питанні транспорту”, — заявив Попов. За його словами, головною причиною провалу «Картки киянина» стало затягування процедури узаконення герба, розташованого на картці.

На київські «Пейзажній алеї» Попов побудував кращий світ

Чотирнадцятого січня 2013 року Голова КМДА Олександр Попов разом з іншими регіоналами, — новообраним віце-прем’єром Сергієм Арбузовим та головою Шевченківської райадміністрації Сергієм Зіміним активно піарились та щирились на фотокамери під час відкриття дитячого арт-парку «Пейзажка: два світи», до якої, за словами дійсних авторів проекту, чиновники мали дуже опосередковане відношення.

Майданчик створив відомий столичний скульптор Костянтин Скретуцький у співавторстві з Федором Баландіним (менеджер Скретуцького, співавтор багатьох робіт), наявність яких високочолі чиновники під час свого «блюзнірства» на фоні Пейзажної алеї, нещодавно «полоненої» регіоналами, намагались не демонструвати. Концепція створення майданчику полягає у ознайомленні малечі із азами фінансової системи та необхідністю сплати податків.

«Це перший в історії країни майданчик, який призначений і для розваги дітей, і для того, щоб наші діти могли здобувати тут фінансову освіту. Щоб на прикладах, які тут представлені, вони мали можливість поглянути, як працюють стосунки між громадянином і державою, як працює закон, які речі є хорошими, і які – поганими», — заявив С.Арбузов. Він також повідомив, що брав участь в цьому проекті ще на посаді голови Національного банку України.

Олександр Попов висловив подяку владі та НБУ за спонсорську підтримку у реалізації даного проекту та висловив свої сподівання на те, що він буде не останнім з подібних ініціатив.

Між іншим, що до числа запрошених на урочисту подію не долучили опонентів влади, які торік впродовж декількох місяців відважно боронили Пейзажну алею від знищення саме владою та відчайдушно зберігали її для киян.

Присутнім журналістам та батькам «ощасливленої столичної малечі» залишилось лише гадати про те, як саме пихаті чиновники, що припхалися на відкриття майданчику, асоціюються із чудернацькими персонажами – жахливими зміями, павуками, скорпіонами з похмурої країни Тіні, — стилізованої під пустелю, та стомленої черепахи — зразкового платника податків з Країни квітнення та достатку, територія якої оснащена гойдалками та фонтаном «Гривня».

Крім того, відкриття арт-об’єкту асоціювалось із помпезними відкриттями інших абсурдних див від Попова, а недобудований фонтан «Гривня» підштовхнув до роздумів над тим, в чиї саме гаманці потечуть його нескінченні ріки: спантеличених киян чи замовників двозначної концепції майданчику?

Референдум Попова, або Передвиборчий піар за бюджетні гроші

В червні 2012 року підлеглі Олександра Попова, який на той момент був впевнений в міцності свого позиціонування  у Києві, підняли розголос на все місто про наближення референдуму! Адміністрація міста скуповувала за гречку підписи киян на підтримку такого голосування, а опозиційні депутати Верховної Ради закликали правоохоронців вивчити джерела фінансування масштабної агітаційної кампанії, яка супроводжувала збір підписів за плебісцит та яка, за вартістю експертів, коштувала киянам близько 1 млн. гривень. Але процес не зупинявся. Поповці масово опитували киян на предмет: надання адресної матеріальної допомоги пенсіонерам, надбавок працівникам бюджетної сфери столиці, створення у Києві муніципальної міліції, та їхнього погодження з проектними рішеннями нового Генерального плану розвитку Києва, який, до речі, нікому так і не вдалося побачити, та обіцяли світле, безтурботне майбутнє пенсіонерам. Обличчя Олександра Попова із закликом підтримати референдум скалилось з сотень київських біг-бордів та сіті-лайтів. А студенти з встановлених поблизу станцій метро наметів, розповсюджували брошурку, на першій сторінці якої фігурувала бравада: «Новій столичній адміністрації, яка розпочала свою роботу наприкінці 2010 року, дісталася тяжка спадщина. Відсутність стратегічного бачення розвитку столиці, тотальна корупція і засилля шахраїв-забудовників у владних кабінетах спричинили вкрай негативні наслідки. У центральних районах почали зводити будівлі, що руйнували історично сформовану архітектурну самобутність стародавнього міста, створювали реальні загрози існуванню багатьох історичних пам’яток. Нищилися парки, сквери. За безцінь розпродувалися або приватизовувалися ділянки і майно…” Ганебно, адже вся ця комедія проходила паралельно із акціями громадського спротиву проти: нищення київських парків та скверів, Андріївського узвозу, скандального будівництва на метро Театральна, вул. Гончара та проти будівництва на схилах Дніпра вертолітного майданчика для Януковича.

Олександр Попов нахабно використав адмінресурс, витратив з київського бюджету десятки мільйонів гривень на популяризацію компанії за проведення референдуму, метою якого було: затвердження Генплану забудови столиці та закріплення у свідомості киян образу гауляйтера у якості мера столиці. Референдум планували провести разом із парламентськими виборами 28 жовтня, план зірвався, але мільйоні кошти киян були вкотре витрачені марно.

Як Олександр Попов питною водою «миє» гроші

Який рік поспіль міський голова обіцяє досхочу напоїти киян джерельною водою, погрожує впровадити новітні наукові технології водоочищення водопровідної води, побудувати нові бювети та відремонтувати мережі водопостачання. Але його чергові балачки у киян абсолютно не викликають довіри.

Ще у 2010-му році столичні чиновники порахували: щоб якісно вгамувати спрагу киян, потрібно 8 мільярдів гривень. Десята частина з цієї суми призначалася на облаштування бюветів. Утім, судячи з нинішнього стану більшості бюветів, гроші пішли не туди. Саме в той час вперше підлеглими Попова була озвучена ідея про стягнення плати за користування джерелами. Спочатку називали ціну у 40-50 копійок за літр води, а згодом апетит зріс майже до гривні.

Тоді Київрадою була затверджено цільову програму «Питна вода міста Києва на 2011—2020 роки» з загальним обсягом фінансування 7,8 млрд. грн., яка мала б бути реалізованою за рахунок коштів держбюджету України в сумі 1,8 млрд. грн., коштів бюджету столиці у сумі 2,5 млрд. грн., коштів «Київводоканалу» — 1,2 млрд. грн., а також коштів інвесторів – 2,3 млрд. грн. В її рамках передбачалось забезпечення поліпшення санітарно-епідемічного та екологічного стану міста, будівництво нових водопровідних мереж, здійснення реконструкції та ремонту існуючих водопровідних мереж, що сприятиме запобіганню виникнення аварійних ситуацій.

Згідно із повідомленням КМДА, програма мала бути реалізованою в два етапи. На першому етапі (2011—2012 роки) повинні були виконатись невідкладні, найважливіші заходи, які кардинально впливають на стан системи водопостачання, а також заходи, необхідні для підготовки Києва до проведення чемпіонату Євро-2012. Передбачалось розпочати реконструкцію водоочисних станцій, систем обробки промивних вод, а також: розробити та реалізувати проект переходу на знезараження води гіпохлоритом натрію; припинити використання некондиційних підземних вод у централізованому водопостачанні; розпочати заміну застарілих насосів на станціях; закупити необхідне сучасне обладнання для ремонту і обслуговування мереж; удосконалити систему децентралізованого водопостачання шляхом впровадження установок для очищення води та затвердити обґрунтовані тарифи за послуги водопостачання.

На другому етапі (2013—2020 років) передбачалось реалізувати заходи з подальшого розвитку системи водопостачання. Зокрема, планували завершити реконструкцію водоочисних станцій; запровадити попередню мікрофільтрацію води на Дніпровській водоочисній станції; перейти на комплексні методи знезараження води; впровадити автоматизовану систему управління комплексом водопостачання тощо. В одному з коментарів програми Олександр Попов прогнозував зниження витрат на експлуатацію систем водопостачання та зменшення в подальшому капітальних вкладень на ремонт водопровідних мереж в житловому господарстві міста та обіцяв реконструювати всі київські бювети до весни 2012 року та розпочати будівництво нових.

Прийшла чергова весна, процес модернізації київських бюветів навіть не зрушився з нульової відмітки. Один з партнерів та інвесторів проекту напівприватне КП «Київводоканал» замість модернізації водопровідних мереж скоротило парк аварійного автотранспорту та звільнило 30 % фахівців-ремонтників, система водопостачання продовжує знаходиться в аварійному стані, а Бортницька станція аерації взагалі продемонструвала Києву перший дзвіночок екологічної катастрофи.

Будівництво на Поштовій площі під гаслом : «Як завжди у Попова все тільки не для людей!»

Сьогодні Олександр Попов керує будівельним проектом щодо покращення транспортної розв’язки на Поштовій площі, на який з київського бюджету торік було виділено 543 000 000 гривень. Від самого початку будівництва Голова КМДА планував з’єднати Володимирський узвіз, Набережне шосе, зробити Набережно-Хрещатицьку без світлофорів за допомогою доріг на декількох рівнях і естакад, звільнити від транспорту вулицю Сагайдачного та під площею розвернути великий торговий центр. Попов обіцяв відкрити безперешкодний транспортний рух вже у травні 2013 року.

Рік минув, все навколо розтрощили, зруйнували декілька пам’яток архітектури, а кінця й краю процесу аферного будівництва не видно. Крім того, виявилось, що знову Попову не вистачає грошей. Кабмін виділив додаткових 50 млн. грн., але натомість форсування подій і доведення будівництва до пуття, будівельників на будівельному майданчику поменшало, а процес — уповільнився. За словами Дмитра Олійника, голови постійної комісії Київради з питань транспорту і зв’язку КМДА, фінансування на проект знову недостатньо, крім того, існує заборгованість перед підрядниками та прийняте рішення не будувати естакаду з Володимирського узвозу на вулицю Набережно-Хрещатицьку.

Тож, невідомо коли та чим закінчиться чергова ініціатива господарника Олександра Попова, але вже зараз зрозуміло, що після реконструкції Поштова площа буде майже непридатною для проходу людей літнього віку, людей з інвалідністю та проїзду велосипедистів, адже під Поштовою проектують торговельний центр з єдиним вузьким підземним переходом (6 метрів). Спуститися можна буде лише трьома сходами. Пройти на набережну – по 5 маршах сходів, або по пандусу з нереальним ухилом 18%.

Каштани на мільйон

Подією 2013 року, та імовірніше і решти років господарювання Олександра Попова у Києві, стане його нещодавно втілена у супроводженні нездоланої помічниці Галини Гереги показова висадка золотих італійських каштанів на Хрещатику. Зелена акція керманича обійшлася киянам в цілий 1 млн. доларів.

Згідно із повідомленням КМДА, Попов висадив 70 дерев на центральній вулиці Києва, та у найближчому майбутньому планує довести кількість дерев до 280.Таким чином гауляйтер перехопив ініціативу папередників, які за останніх 10 років вже 5 разів викопували та пересаджували дерева на Хрещатику.

До речі, Черновецький за свого правління не пошкодував на Майдан шокуючу суму у 6,5 мільйонів бюджетних гривень, щоб замінити балканські каштани на німецькі липи, та обіцяв, що дерева і його самого переживуть. Проте, липи посохли, а на їхньому місці з’явилися клумби.

Але, найскандальнішою вирубкою «візитівок столиці», ініційованою вже Олександром Поповим, стала підготовка до Євро-2012. Хоча тоді й говорили, що зріжуть лише сухі дерева, проте вирубали усі.

Днями керманич міста розповів про те, що італійські червоні каштани стали столиці у 5,5 тис. грн. кожен, і запевнив, що цього разу дерева стійкі і до несприятливих міських умов. Проте сторонні знавці, та навіть працівники «Зеленбуду», які ведуть роботи на Хрещатику, не приховують, що на стовбурах дерев вже почав рости мох.

До речі, автор матеріалу не тільки переконався у тому, що наші звичайні білі кінські каштани не поступаються у стійкості коштовним заморським, але й набагато дешевші. Він за власних 3 000,00 грн. придбав та нещодавно висадив в одному з районів Києва 20 здорових півтораметрових дерева, вирощених у приватній оранжереї. Під час здійснення гешефту, власник оранжереї довго журився з приводу ціни на заморські каштани, нарікаючи на те, що свого часу пропонував Київській адміністрації кінські трьохметрові по 1 тисячі гривень за деревце, тобто в п’ять з гаком разів дешевші за придбані господарником Поповим.

Цим рейтингом яскравих та незабутніх для киян злочинів господарника, гауляйтера гвардії Януковича Олександра Попова, автору матеріалу хотілось нагадати киянам про те, що все, що коїться та буде скоєне означеним чужинним для Києва персонажем, розсьорбуватимуть та оплачуватимуть не тільки нинішні мешканці столиці, але їхні діти та онуки. Може, вже час задуматись про наслідки, припинити це божевілля та… мітлою викинути цю нечесть з міста!?

 

Віктор Таранов, Національне бюро розслідувань України

 

Немає допомоги – немає голосів

Зараз політики, які називають себе опозиційними, вбивають в голову кожного з нас «Якщо не ми, то Янукович». Це маніпуляція, з якою сам Янукович став президентом. Звісно, вона звучала «Якщо не я, то Тимошенко», але мотив від цього не змінюється.

Цю пісню нам співають вже третій десяток років. Перед кожними виборами. Ходив минулої неділі на 5 канал, так там В’ячеслав Піховшек взяв ту саму ноту: «А чому Ви не протестували, коли Віктор Ющенко розганяв Конституційний суд!?».

Друзі, це можемо зупинити лише ми. «Немає допомоги – немає голосів», – це кредо нормального Виборця, без якого в нас ніколи не буде нормальних виборів. Звісно, під допомогою мається на увазі не гречка, а вирішення конкретних бід, проти яких ми повстаємо як громадяни. Як каже мій друг Дмитро Гнап – «політик – це соціальний менеджер».

Місяць тому я разом з сусідами по кварталу і з сусідами по місту вчергове вийшов під Київраду. Якраз під цим гаслом: «Немає допомоги – немає голосів». Ми попередили депутатів, що не будемо підтримувати жодну силу, яка нічого не зробить для вирішення наших проблем. І кожного засідання до самих виборів розгортатимемо Стіну брехні міської влади.

Пройшло три тижні. Мені прийшов мейл з КМДА із запрошенням до їхньої «Громадської ради». Я відповів, що я не проти за умови, якщо це щось мінятиме. Далі – тиша.

У справах тиша. ТБ, бігборди на вулицях, та і Фейсбук повняться заявами, засудженнями та обіцянками від «опозиційних» та «провладних» «політиків» вирішити проблеми киян.

Пані та панове «політики». Я цього більше не чую. Ані як журналіст, ані як громадянин. Більше того, як житель свого кварталу я обіцяю загітувати якомога більше сусдів керуватися на виборах цим правилом: «Немає допомоги – немає голосів». Ми все більше знайомимося один з одним, за дитячий майданчик боремося, виставку в під’їзді нещодавно відкрили – стаємо нормальною громадою. І якщо Ви хочете наших голосів – показуйте себе у справах. Скасуйте передачу нашого дитячого майданчику міліції під забудову, яку депутати Київради за згоди Олександра Попова таємно затвердили позаминулої зими.

Повторюся, під допомогою мається на увазі вирішення конкретних бід. Якщо ви депутати, мені не треба слова підтримки чи співчуття. Не приходьте на завтрашню Стіну брехні. І символічне звернення до суду, яке після виборів легко переграти, нам теж не потрібне. (Фокус, який голова КМДА зараз демонструє на Пейзажці, скоріше виставляє клоуном його). Як виборця, мене влаштує лише однозначне рішення Київради про повернення майданчика громаді міста із визнанням цього місця сквером.

Інакше, «політики», Ви мій голос не отримаєте. Ні «провладні», ні «опозиційні». Як сказав творець Гогольфесту (який влада Києва другий рік поспіль посилає подалі) Влад Троіцький: «В дегустації гівна не розбираюся».

 

Єгор Соболєв, журналіст «Свідомо», активіст САМ

 



Close
Приєднуйтесь!
Читайте нас у соцмережах: