Сообщения с тегами ‘Дмитро Фірташ’

Номер 22 у списку партії «Слуга народу» є кумом родини ватників Медведчуків. Відео. Розслідування

Medvedchuk-mitnyi-souz11-500x327

Андрій Холодов, під номером 22 у списку партії «Слуга народу», має у власності елітний маєток у Відні і є кумом голови партії «Опозиційна платформа — За життя» Віктора Медведчука, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Про це розслідувачі програми «Схеми» дізналися з австрійського реєстра нерухомості та сторінки в Instagram дружини Медведчука Оксани Марченко.

«Маєток придбаний у 2013 році за 6 мільйонів євро. Це – вартість будинку на 360 квадратних метрів та 20 соток землі. Нерухомість оформлена на дружину Холодова – Катерину Шаховську. Дітей подружжя хрестила Оксана Марченко – дружина Віктора Медведчука», – ідеться у повідомленні.

Також зазначається, що будинок знаходиться у найбільш елітному спальному районі Відня і, крім того, у 5 хвилинах від будинку українського олігарха Дмитра Фірташа.

Крім того, як випливає з розслідування, Холодови у Відні володіють салоном весільних та вечірніх суконь.

Водночас, ​за даними журналістів, у списку «Слуги народу» Холодов вказаний як підприємець і благодійник.

Глава адміністрації преЗЕдента Богдан причетний до афер на сотні мільйонів, – розслідування. Відео

zel-bogdan-rozki1-375x500

Керівник адміністрації президента Андрій Богдан причетний до кредитних афер на сотні мільйонів гривень, має маєток в Конча-Заспі та багато землі у Київській області, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Про це йдеться в журналістському розслідуванні «Наших грошей з Денисом Бігусом».

Відзначається, що у 2011 році Богдан став власником маєтку на понад 1,5 тис. кв.м у Конча-Заспі. У 2013 році дружина Богдана купила дві квартири у центрі Києва на 300 кв.м. Потім Богдан оформив на себе низку нежитлових, найвірогідніше, офісних приміщень на Дніпровській набережній. Їх він здає в оренду.

Сам Богдан пояснює свій статок, тим що він багато працював та займався підприємницькою діяльністю, хоча з 2007 року працював у держслужбі.

Журналісти стверджують, що Богдан фактично консультував у кредитних шахрайствах.

Зокрема, у 2016-му році Фонд гарантування вкладів виявив кредитну аферу із залученням офшорної компанії «Айдельберг ресорсіс ІНК.» (Idelberg resources INC.), до якої був причетний Богдан і його бізнес-партнери Ігор Пукшин, Олександр Баулін. У 2014 Богдан отримав довіреність на представництво Idelberg resources INC від Бауліна.

Офшорна компанія Idelberg resources з Віргінських островів допомогла «Світловодському маслосиркомбінату» з групи «Клуб сиру» не розрахуватися за кредит у банку «Фінанси та кредит».

Маслокомбінат взяв кредит у банку у 2007 році під заставу майна. У 2009-му банк звернувся за стягненням застави, адже борг перед банком уже становив близько 150-ти мільйонів гривень, тоді Idelberg resources заявила, що теж претендує на гроші комбінату, бо нібито позичала їх ще до позики у банку.

Двома позовами в Господарському суді Київської області офшорка вимагала повернути 202 млн гривень, за які комбінат нібито поручився за позикою «Карлівського заводу сухого молока». Маслосирокомбінат на суді офіційно визнав свій борг, а 23.06.2009 суд підтримав обидва позови фіктивної фірми Айдельберг.

За даними журналістів, Богдан добре знайомий з членом правління маслокомбінату Олександром Коваленком, наразі Коваленко за довіреністю Богдана продає його землю під Києвом у селі Забуяння.

Також про зв’язок із Богданом свідчить дружба з Романом Бабієм, який у 2009 представляв інтереси комбінату в суді і працював в одній фірмі з Богданом «Пукшин та партнери».

Сам Богдан підтвердив журналістам зв’язок з віргінською офшоркою, на чию користь у 2009-му добровільно збанкрутував комбінат групи «Клуб сиру».

Після падіння банку, маслосиркомбінат ініціював банкрутство і вивів майно з іпотеки банку. Після цього, майно комбінату продали за втричі нижчою ціною у 10 мільйонів гривень афільованій компанії «Дніпровська молочна компанія» з групи «Клуб сиру».

У кримінальному провадженні за цим фактом слідчі напишуть: «реалізуючи злочинну схему, службові особи ВАТ „Світловодський маслосиркомбінат“ за попередньою змовою з посадовими особами „Клуб сиру“ від імені фіктивної компанії Айдельберг ресорсіс ІНК.»…

Крім того журналісти навели приклад іншої подібної схеми, до якої причетний глава АП.

Зокрема, у 2008 році банк «Надра», акціонерами якого на той час були брати Сегаль — Ілля та Вадим — видав фактично їхній же компанії «Каховка Пром-Агро» кредит у 25 мільйонів доларів під заставу соєпереробного заводу.

Потім банк продали Дмитру Фірташу і банк Фірташа через суд відібрав завод і продав його спорідненим структурам. Завод опинився у власності «Місто банку» молодшого партнера Фірташа Івана Фурсіна.

У 2015-му році, коли «Надра» почав банкрутувати, а представники ФГВ увійшли в управління, прокинулася кіпрська офшорка «Весдікс Інвестментс Лімітед», співзасновником якої була офшорка «Айдельберг ресорсіс ІНК» уже під кервництвом Богдана.

Кіпрська компанія заявила, що позичала власникам соєпереробного заводу більше 125 мільйонів гривень — і хоче їх отримати. Суд став на бік офшорки і повернув уже перепроданий завод першому власнику — фірмі-банкруту братів Сегаль «Каховка Пром-Агро», а «Надра» залишився без повернутого кредиту і заводу.

Офіційно у суді компанію «Весдікс Інвестмент Лімітет» представляв Бабій — колега Богдана, а на слуханнях був присутній брат глави АП Ігор. Бабій опинився на 48 місці у списку партії «Слуга народу».

Журналісти стверджуються, що про зацікавленість Богдана в цій історії можуть свідчити і його часті візити до Генеральної прокуратури за останні півроку. Богдан з жовтня 18-го по квітень 19-го приходив до ГПУ щонайменше 16 разів.

Речниця генпрокурора Лариса Сарган пояснила журналістам: Богдан ходить по адвокатських справах. Частина візитів стосувалася ПриватБанку, інша частина «по підприємству, яке рейдернули».

До 12314 гривень зросте ціна на газ для українців в 2019 році

Groisman-Volodimir12

 

Ціна на газ для населення повинна зрости до 9852 гривень за 1 тисячу кубометрів з 1 травня 2019 року, а також може зрости до 12314 гривень з 1 січня 2020 року.

Про це йдеться у «Положенні про покладення спеціальних обов’язків», текст якого є в розпорядженні Економічної правди, повідомляє 40ka.info.

Згідно з документом, з 1 листопада 2018 року по 31 грудня 2019 року НАК «Нафтогаз України» повинен здійснювати продаж/постачання природного газу для потреб населення за ціною, що розраховується за такою формулою:

Ц = (Цбаз х Кд),

де Ц — ціна продажу/постачання природного газу;

Цбаз — середня арифметична ціна продажу природного газу «Нафтогазу» для промислових споживачів, що діяла з 1 липня 2018 року по 30 вересня 2018 року.

Кд — коефіцієнт дисконту.

Вказано, що показник Цбаз дорівнює 8981 гривні за 1 тис куб метрів.

Показник Кд становитиме:

0,6943 — для розрахунку ціни природного газу з 1 листопада 2018 року;

0,8 — для розрахунку ціни природного газу з 1 травня 2019 року.

Надалі, з 1 січня 2020 року ціна придбання природного газу не може бути вищою за середню арифметичну ціну продажу природного газу для промислових споживачів, тобто буде наближеною до ринкової.

Таким чином, у період з 1 листопада 2018 року по 1 травня 2019 року ціна на газ для населення становитиме 6235,5 гривні без ПДВ, витрат на транспортування та надбавки облгазів.

Разом з ПДВ, витратами на транспортування та надбавками облгазів ціна на газ для потреб населення становитиме 8550 грн за 1 тис куб м, про що було оголошено урядом.

З 1 травня 2019 року по 31 грудня 2019 року ціна на газ для населення, згідно з нашими розрахунками, повинна становити приблизно 9851,66 гривні за 1 тис куб м.

А з 1 січня 2020 року «ринкова» ціна на газ для населення за умови збереження показника Цбаз встановиться на рівні приблизно 12313,85 гривні, згідно з Положенням.

Щодо умов зміни показника середнього арифметичного (Цбаз) у Положенні не вказано.

Також зазначимо, що постанова кабміну про затвердження оновлених Положень була опублікована на Урядовому порталі, але згодом була видалена.

«Нафтогаз» зобов’язують купувати природний газ у державних «Укргазвидобування» і «Чорноморнафтогаз» за цінами, що визначені формулою.

«У разі коли обсяг природного газу, необхідний НАК „Нафтогаз України“ для виконання покладених … спеціальних обов’язків, перевищує обсяг продажу природного газу … „Нафтогаз“ повинен купувати необхідні обсяги природного газу в інших оптових продавців, у тому числі за кордоном», — йдеться в документі.

Згідно з документом, газзбути продовжать постачати газ населенню.

В рамках переговорів з МВФ, найбільш гострі дискусії точилися щодо формату PSO, за яким НАК постачає газ за пільговими цінами збутовим посередникам — газзбутам.

«Нафтогаз» наполягає на варіанті, за яким зможе продавати газ усім постачальникам на оптовому ринку, у тому числі газзбутам, на рівних умовах.

Наразі газзбути, які переважно входять у сферу впливу Дмитра Фірташа, єдині, через кого газ продається населенню.

На «Інтері» ролік про перейменування вулиць в Україні «іменами фашистських злочинців». Відео

Inter1

Оприлюднені уривки концерту до Дня перемоги 9 травня, який покаже телеканал «Інтер», викликав критику користувачів інтернету через слова ведучих про перейменування вулиць в Україні «іменами фашистських злочинців».

Про це повідомляє Національне бюро розслідувань України.

«Вісім мільйонів українців загинули від рук фашистських загарбників. Це наша історія. Це наша генетична пам’ять», – каже на оприлюдненому уривку ведуча Анастасія Даугуле.

«І сьогодні ми не можемо дозволити, щоб вулиці наших міст називали іменами фашистських злочинців, а їхні портрети безкарно проносили під час факельних ходів у нашій столиці, де кожен метр просякнутий кров’ю наших співвітчизників», – відповідає інший ведучий, Андрій Доманський.

«І нехай нам деколи здається, що все проти нас, що ми чужі в своїй країні, але це не так. Нас – багато, нас – сотні в цій залі і мільйони перед екранами телевізорів… Це ми 9 травня приносимо квіти до вічного вогню, це ми щороку відновлюємо пам’ятники воїнам, які загинули у війні з фашизмом», – кажуть далі ведучі.

Коли димінські і шуфричі перестануть збивати українців на дорогах

DTP-major1

 

Свіжі дорожньо-транспортні пригоди за участю відомих персонажів та їхніх дітей змушують замислитися над одним серйозним аспектом нашого існування…

Україна – країна ДТП. Це, можна сказати, загальновідомий факт. Тому на інциденти на дорозі звертається увага хіба що у випадку численних жертв або якщо в ДТП взяли участь якісь відомі персони. Останні тижні виявилися багатими на «зіркові» дорожньо-транспортні пригоди. Спочатку Петро Димінський, потім Нестор Шуфрич-молодший…

Ці дві історії, звісно ж, серйозно відрізняються. На Львівщині людина загинула, імовірний винуватець ДТП втік (що б там не говорив його адвокат, але виглядає саме на те), а телеканал, який йому належить, тривалий час зберігав безглузду мовчанку. В столиці ж і відреагували швидше, і лікаря вже для жертви із самого Ізраїлю виписали. Але є одна спільна риса, яка не може не лякати.

В обох випадках жертвами ставали так звані «маленькі українці», тоді як імовірними винуватцями – «українці великі». В принципі, для України це аж ніяка не новина. Можливо, в часи Сергія Калиновського – але не зараз, коли список таких інцидентів уже не можна перерахувати на пальцях. Про що ж говорить ріст «зіркових ДТП»?

Перш за все про те, що в Україні не працює система правосуддя. Що людині зі зв’язками та грошима, потрапивши у халепу, де з того боку знаходить пересічний громадянин – нескладно з неї виплутатися, використавши усі доступні важелі. Про олігархів годі і говорити – тут постраждалим не те що на справедливість не варто розраховувати, а на те, щоб на тебе самого цю історію не повісили (та так, щоб із тюремним строком).

А оскільки система не працює – то частина суспільства, ті самі «великі українці», починає відчувати свою безкарність і поводитися відповідно. Це теж ніяка не новина, ми тут лише констатуємо факт.

Звісно, після Революції Гідності ситуація дещо змінилася. Згадайте, як поліція зупиняла самого Григорія Суркіса, а той бідкався, які часи настали, нікому і подзвонити, щоб «порішати». Але в цілому говорити про якісь системні зрушення ще дуже зарано.

Саме тому висновок з цих свіжих ДТП Димінського-Шуфрича є дуже і дуже невтішним. Ми, прості, пересічні жителі України, можемо почуватися у відносній безпеці рівно до того моменту, коли наші шляхи не перетнуться – у згаданих випадках навіть в прямому сенсі – із сильними світу цього. Чи їхніми дітьми, що, в принципі, одне й те саме. (Згаданий вище Калиновський навіть не син, а пасинок такого собі Дмитра Фірташа – і тим не менш.)

І нам з усвідомленням цього факту жити. Причому не тільки за кермом автомобіля чи на пішохідному переході. Навіть попри зміну влади, попри активізацію (принаймні, позірну) роботи Генпрокуратури – в суспільстві немає відчуття того, що правосуддя таки є, що воно функціонує. Після появи першого поліцейського коментаря у справі Димінського, мовляв, за кермом «Мерседеса» був не власник «Карпат», я на своїй сторінці в Facebook провів опитування – вірите ви чи ні цьому твердженню, правдиве воно чи Петра Петровича просто намагаються вигородити. Цілком прогнозовано і розгромно переміг варіант «вигородити». 95% не повірили у цю заяву – і, схоже, правильно зробили.

Втім, навіть якби виявилося, що Димінський таки й справді ніяким боком – це все одно нічого не змінює. Ставлення уже сформоване, і одним випадком його не змінити. Тому реакція була і ще довго буде прогнозованою – та-а-а, ясно, що вони олігарха (депутата, бандюка і т. ін.) покривають.

І ця ситуація, як вже було сказано, виникла не на порожньому місці. Та й впливає вона в першу чергу на самих «димінських» та «шуфричів». Бо в чому була – спираємося на ту інформацію, яка вже відома – причина ДТП піді Львовом? Абсолютно людський фактор, причому, схоже, не вмотивований ніякими зовнішніми аспектами. От просто водію так захотілося – поганяти, пообганяти на перехресті та інше. А чого ж не хотіти, якщо все одно покарання не буде. І вони це хочуть. І роблять.

Саме тому головним підсумком цих двох – зрештою, багатьох інших подібних – ДТП є навіть не те, що суспільство не вірить у покарання для «шишок» та їхніх дітей. А те, що ці самі «шишки» вірять у можливість відмазатися. І тому порушують всі можливі і неможливі правила і приписи. І якраз у цьому криється головне зло – у можливості реалізувати ці свої бажання.

От коли «димінські» з «шуфричами» перестануть порушувати ПДР (і не тільки їх), бо не матимуть можливості їх порушувати і не нести ніякої відповідальності – тоді можна буде говорити про те, що ситуація на дорогах країни змінюється. І що «маленькі» та «великі» українці зрівнялися хоча б перед цим законом.

А до того, любі мої, будьте уважними – раптом і на вас десь очікує «позичений у автосалоні для зйомок» «Бентлі». І не дай Боже, якщо це будуть зйомки ДТП за вашою мимовільною участю.

Володимир Миленко, Національне бюро розслідувань України

Двох німецьких правоохоронців засудили за 270 тисяч євро хабарів від мафіозі Фірташа

Firtash-Yanuk1-500x349

 

Екс-комісара земельної поліції і детектива, послугами яких користувався, зокрема, і український бізнесмен Дмитро Фірташ, в Німеччині визнали винними в корупції в особливо великих розмірах.

Про це пише DW, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Колишнього головного комісара кримінальної поліції землі Мекленбург-Передня Померанія Гайнца-Петера Гандорфа засудили до трьох років ув’язнення за отримання хабарів в особливо великих розмірах, розкриття службових таємниць і ухилення від сплати податків.

Екс- «агентка» спецслужби НДР «штазі» Христина Вілкенінг, яка називає себе «приватним детективом», повинна буде провести в тюрмі два роки і десять місяців. Крім як в дачі хабарів, її також визнали винною в підбуренні до видачі службових таємниць.

Терміни  ув’язнення засуджених за час протікання процесу були істотно скорочені через те, що обидва визнали свою провину. Спочатку їм загрожувало до десяти років ув’язнення.

Як пише видання, Фірташ звернувся до послуг Вілкелінг. Та ж, в свою чергу, дала доручення тодішньому комісару зв’язатися з американськими правоохоронними органами і спецслужбами і отримати внутрішню інформацію у справі олігарха. Незважаючи на те, що операція в кінці кінців провалилася, жінка, за даними звинувачення, заплатила спільникові за роботу 26 000 євро.

Всього в зв’язку з випадком Фірташа, як заявляли представники прокуратури в суді, Вілкенінг отримала близько 420 000 євро. При цьому сама вона визнала в суді, що особисто отримала близько 110 000 євро за роботу, пов’язану зі справою олігарха.

Колишній комісар, за даними слідства, за час спільництва отримав від екс-агентки близько 270 тисяч євро.

При цьому, як пише видання, до порушення кримінальної справи проти самого Фірташа цей судовий процес у Німеччині поки так і не призвів. Представники мільярдера ще в минулому році відкинули будь-які звинувачення, пославшись на те, що Фірташ, мовляв, не знав, що насправді ці особи були співробітниками поліції, а представлені вони були бізнесменові як адвокати.

Чому екс-регіонал, корупціонер Юрій Бойко уникнув суду і спокійно залишається значущою фігурою в політиці? Розслідування

Boiko-Yurii13

 

Колишній держчиновник і член Партії регіонів уникнув суду за кричущим звинуваченнями в корупції у зв’язку зі скандальними «вишками Бойка» і спокійнісінько живе в елітному маєтку під Києвом.

Хто допоміг йому в цьому?

Він спокійно живе в маєтку під Києвом, у закритому кооперативі. Протягом тижня без усіляких проблем їздить на роботу до Верховної Ради на особистому Mercedes, який цілком відповідає його статусу лідера третьої за величиною парламентської фракції Опозиційного блоку (ОБ).

Ця людина — Юрій Бойко. Він не намагається втекти з країни, що не побоюється арешту й оточений повагою колег. «Юра буде останнім, щодо кого порушать кримінальну справу»,— так, за словами політтехнолога Тараса Березовця, кажуть про Бойка його соратники.

Між тим цей політик — один з ключових діячів епохи Віктора Януковича, якого звинувачують у причетності до корупції в розмірі $400 млн. Саме стільки 2011 року держкомпанія Чорноморнафтогаз, якою опікувався Бойко, який на той момент обіймав посаду міністра палива та вугільної промисловості, переплатила за дві морські бурові установки. За кожну держбюджет виділив по $400 млн невідомим компаніям-посередникам, переплативши вдвічі. Власником однієї з цих фірм виявився латвійський бомж-алкоголік. «Класична корупційна схема»,— наполягали тоді представники Дзеркала тижня, видання, що розкопало цю аферу. Ту саму фразу повторювали й опозиціонери, які докоряли Януковичу тим, що Генпрокуратура цією сумнівною оборудкою так і не зацікавилася.

Тепер вчорашня опозиція має весь обсяг влади в країні, а Бойко опинився в ролі політичного опонента влади. Але ані справа про скандальні вишки, ані нові звинувачення в співучасті в незаконній схемі продажу скрапленого газу, реалізованій 2010‑го «младомільярдером» Сергієм Курченком за участю Бойка і його підлеглих, не зробили з колишнього міністра обвинуваченого в судах щодо корупції.

Генпрокуратура мляво розслідує обидві справи. Експерти впевнені: безпеку високопосадовцю забезпечує влада, яка послідовно дотримується нейтралітету. Таким само чином вони поводяться щодо друзів і партнерів Бойка — мільярдера Дмитра Фірташа і Сергія Льовочкіна, заступника голови фракції Опоблоку.

«Переконаний: без домовленостей із Банковою лідер ОБ не почувався б настільки безкарним»,— каже Віталій Шабунін, голова Центру протидії корупції.

Бойко не лише уникає суду, але і залишається значущою фігурою в газовій галузі, контролюючи один із важливих активів — компанію Київгаз. Його зять Сергій Горовий вже шостий рік працює головою правління Київгазу, який частково перебуває в муніципальній власності.

Найщасливіший

Два роки після Майдану, протягом яких країна пройшла крізь глобальні потрясіння, а політична еліта — крізь струс, зокрема втечу з країни ключових чиновників і частковий арешт їх активів, Бойко пережив без особливої напруги. Він ще не оприлюднив декларацію за 2015 рік, проте, з огляду на дані за 2014‑й, його справи йшли непогано.

У власності політика і його рідних опинилися чотири ділянки землі площею від 600 соток до 2 га, два житлових будинки — один з них на 450 кв. м. За інформацією ЗМІ, сім’я Бойка живе в елітному кооперативі Лісовий в селі Іванковичі, що за 15 км від Києва. Крім того, його родина задекларувала понад 9 млн грн річного доходу. А на рахунках подружжя Бойків зберігається 27,5 млн грн. І це лише видима частина: як кажуть експерти, навряд чи екс-чиновник розкрив усю свою власність у декларації.

Бойко не просто заможно живе за містом і працює у Верховній Раді — фортуна в буквальному сенсі не втомлюється йому посміхатися.

Навесні 2014 року українська Генпрокуратура підготувала для ЄС санкційний список з 22 осіб, що входять у близьке оточення Януковича. Прізвище Бойка там відсутнє. Так само, як і прізвища його друзів і партнерів — Фірташа, Льовочкіна, а також колишнього керівника НАК Нафтогаз України Євгена Бакуліна. Тобто до санкційного списку не потрапив жоден з членів так званої групи Росукренерго (РУЕ), названої на честь газотрейдера-посередника, на якій Фірташ збагатився.

Люди з РУЕ уникли санкцій завдяки Олегу Махніцькому, першому постмайданному генпрокурору та члену ВО Свобода, вважає Сергій Лещенко, депутат від Блоку Петра Порошенка (БПП). За його версією, Махніцький не вніс до списків представників РУЕ через те, що залежав від іншого свободівця Ігоря Кривецького на прізвисько Пупс, колишнього партнера Фірташа.

Генпрокуратура і в інших випадках була поблажливою до Бойка. У лютому минулого року до Остапа Семерака, народного депутата фракції Народного фронту, звернулися співробітники прокуратури. Вони розплутували справу про закупівлю вишок Бойка — цією саом темою цікавився і сам Семерак.

За Януковича ГПУ ця справа не зацікавила, але після Євромайдану, у квітні 2014‑го, вона взялася за нього ґрунтовно, порушивши справу за фактом того, що службові особи Міненерго в змові з представниками НАК Нафтогаз і Чорноморнафтогазу вкрали у держави $400 млн, сплачених за вишки.

І хоч Бойко не підписував тендерну документацію і контракти на придбання вишок, але, як людина, що опікувалася Нафтогазом і Чорноморнафтогазом, не міг не знати про деталі цієї афери, переконаний Семерак.

Слідчі прийшли до депутата, за його словами, по допомогу. Мовляв, готували постанову про арешт Бойка, але лідер Опоблоку розпочав переговори з кимось із представників влади, намагаючись уникнути цього. Щоб екс-чиновник все ж відчув на зап’ястях наручники, працівники ГПУ попросили депутата вжити контрзаходів. Семерак проанонсував арешт Бойка. Але в результаті ГПУ навіть не передала в Раду клопотання про зняття недоторканності з очільника Опоблоку. Причини такої поведінки Генпрокуратури Семерак не знає.

Сам Бойко завжди заперечував звинувачення у штучному завищенні ціни на бурові, називаючи маржу платою за додаткове устаткування.

Сьогодні обидві установки, що працювали біля Криму, росіяни вкрали. Також в російському полоні несподіваним чином опинилася і частина документації щодо закупівлі цього обладнання.

Колишній керівник Нафтогазу Бакулін, під орудою якого проводився скандальний тендер, лише короткий час навесні 2014‑го провів під арештом і зараз разом з Бойком засідає в парламенті у фракції Опоблоку.

У Генпрокуратурі на запит журналістів відповіли, що слідство за фактом афери все ще ведеться. Зокрема, перевіряють і законність дій нинішнього лідера опозиції. Тривале розслідування у відомстві пояснили тим, що в його межах співробітники прокуратури звертаються із запитами до закордонних органів.

Вибіркове неправосуддя

ГПУ виявилася вкрай милостивою до лідера ОБ і в іншій справі. Лещенко згадує, що ще влітку 2015‑го слідчі прокуратури підготували клопотання про зняття недоторканності й арешт Бойка за його участь в інший афері — схемі реалізації скрапленого газу, створеній Курченком.

Бойко, на той момент міністр палива і енергетики, і Оксана Масс, перший заступник директора  «Газ України», штучно завищували потребу населення у скрапленому газі в семи областях. Щоб її задовольнити, держава проводила аукціони з продажу додаткових обсягів енергоносія за соціальними цінами, що становлять 20 % від ринкової вартості. Покупцями ставали 12 фіктивних підприємств, створених Курченком. Придбаний таким чином газ перепродувався за комерційними цінами на ринку. «Бойку було відомо про сенс скоєного злочину, була визначена його роль у злочинній організації: він мав не тільки діяти як міністр, але і забезпечувати скоєння злочину за лінією Міненерго та дочірніх підприємств»,— цитує текст клопотання слідчих ГПУ Лещенко.

Але Шокін клопотання не підписав.

ГПУ не цікавиться й іншими темними справами екс-чиновника, яких не бракувало. Російський бізнесмен Костянтин Григоришин нещодавно кинув світло на гігантський масштаб корупції під патронатом міністра Бойка. «Раніше [на держзакупівлі] сиділи люди Юри Бойка, вони казали: помножте ціну на шість, поставте трансформатори, а потім 80 % поверніть нам готівкою»,— розповідав він НБРУ, говорячи про особливості здійснення держзакупівель у часи, коли нинішній головний парламентський опозиціонер був у владі.

Бойко не відповів на запит журналістів про те, чи викликають його до прокуратури, як кого і щодо яких справ.

Весь у газі

Лідер Опоблоку не тільки дешево відбувся за старими справами, але і залишається важливим гравцем на газовому ринку.

Тут його ключовим активом є зять Сергій Горовий, чоловік старшої дочки Ярослави.

2010 року, коли Бойко служив міністром, Горового на позачергових зборах акціонерів Київгазу обрали головою правління. Відтоді зять політика не залишає цей пост, хоча результати його роботи негативні. Нацкомісія з регулювання у сфері енергетики і комунальних послуг (НКРЕКП) у травні 2015‑го перевірила компанію на предмет дотримання ліцензійних умов. Підсумок — НКРЕКП наклала на Київгаз максимальний штраф у 800 тис. грн.

Але звільнити зятя Бойка Київська міськдержадміністрація (КМДА) не може: за словами Петра Пантелєєва, заступника голови КМДА, це здатна зробити лише наглядова рада. Як стверджує чиновник, міська влада вже попросила компанію призначити загальні збори акціонерів, щоб переобрати раду. І сподіваються, що вони відбудуться до середини весни.

У липні минулого року Київгаз створив дочірнє підприємство КиївГазЕнерджі, якому делегував функції обслуговування споживачів. Директором стала теж не чужа Бойку людина — Владислав Красавін, який на сайті Ради досі значиться помічником на громадських засадах лідера Опоблоку.

Ані Горовий, ані Красавін не відповіли на питання журналістів, чи пов’язані їхні призначення з Бойком.

Горовий для Бойка — не тільки інструмент впливу на Київгаз, але і сімейний роботодавець. Він є співвласником видавничого дому Вавилон, до якого входять модні журнали l’Officiel та Pink. І дві старші дочки лідера ОБ працюють у цих виданнях: Ярослава — креативним директором l’Officiel, а Уляна — шеф-редактором Pink.

Непотоплюваний

Чому ГПУ спускає на гальмах справи, до яких причетний Бойко? Відповідаючи на це запитання, експерти зазначають кілька причин.

Лещенко каже, що у Шокіна є старший помічник — Василь Драган. За часів Януковича він був завідувачем сектора запобігання та виявлення корупції в апараті Міненерговугілля. «Драган був у Бойка головним борцем з корупцією саме тоді, коли купували вишки Бойка»,— пояснює нардеп БПП.

Бойко не захотів коментувати свої зв’язки з Драганом.

Але у ГПУ є і значно вагоміша причина затягувати слідство. І ця причина — найвища влада в особі президента країни. Про те, що без домовленостей з Банковою Бойко не був би такий спокійний за свою свободу, говорить Шабунін. Лідер Опоблоку, на його думку, дуже зручний конкурент для Порошенка на наступних президентських виборах.

Про існування якогось таємного «акта про ненапад», на думку політолога Євгена Магди, свідчить і те, що Опозиційний блок не виконує найважливішої функції — він не опонує главі держави. «ОБ не турбує владу, він шукає можливість з нею домовитися»,— пояснює експерт.

На останній прес-конференції президента журналісти нагадали Порошенку про те, що Шокін не підписує клопотання до парламенту про зняття депутатської недоторканності й арешт Бойка. На що президент відповів, що тепер це робота вже не ГПУ, а нових антикорупційних органів. “І про Бойка, будь ласка, матеріали в Антикорупційне бюро. І справи не будемо вибирати. Бойко, не Бойко — всіх корупціонерів до відповідальності”,— театрально заявив засновник Партії регіонів.

У Національному антикорупційному бюро журналістам сказали, що зараз у них немає кримінальних проваджень щодо Бойка.

Христина Бердинських, Національне бюро розслідувань України

Непотізм по-новому. Хто кому брат, кум і сват в українській політиці. Розслідування

poroshenko-kumi1

 

СІМ’Ї

Сімейство Порошенків

1. Петро Порошенко, президент України
2. Олексій Порошенко, батько Петра Олексійовича, депутат Вінницької облради
3. Олексій Порошенко, син Петра Олексійовича, народний депутат України, член президії партії «Солідарність»

Сімейство Балоги

1. Віктор Балога, народний депутат України
2. Оксана Балога, дружина В. Балоги, депутат Закарпатської облради
3. Іван Балога, рідний брат В.Балоги, народний депутат України
4. Павло Балога, рідний брат В. Балоги, народний депутат України
5. Василь Петьовка, двоюрідний брат В. Балоги, народний депутат України
6. Андрій Балога, син В. Балоги, кандидат на мера Мукачевого

Сімейство Королевських

1. Наталія Королевська, народний депутат України
2. Юрій Солод, чоловік Н. Королевської, народний депутат України

Сімейство Луценків

1. Юрій Луценко, народний депутат України
2. Ірина Луценко, дружина Ю. Луценка, народний депутат України

Сімейство Матвієнків

1. Анатолій Матвієнко, народний депутат України
2. Сергій Березенко, племінник А. Матвієнка, народний депутат України, екс-голова ДУСі

Сімейство Добкіних
1. Михайло Добкін, народний депутат України
2. Дмитро Добкін, рідний брат М.Добкіна, народний депутат України

Сімейство Корчинських

1. Дмитро Корчинський, лідер «Братства»
2. Оксана Корчинська, дружина Д. Корчинського, народний депутат України

Сімейство Богословських
1. Інна Богословська, екс-народний депутат України
2. Володимир Мельниченко, чоловік І. Богословської, народний депутат України

Сімейство Клюєвих
1. Сергій Клюєв, народний депутат України
2. Андрій Клюєв, рідний брат С.Клюєва, екс-секретар РНБО

Сімейство Калетників
1. Оксана Калетник, екс-народний депутат України
2. Ігор Калетнік, двоюрідний брат О. Калетник, екс-віце-спікер парламенту
3. Григорій Калетнік, батько І. Калетніка, екс-народний депутат України

Сімейство Дубневичів
1. Ярослав Дубневич, народний депутат України
2. Богдан Дубневич, рідний брат Я. Дубневича, народний депутат України

Сімейство Ющенків
1. Віктор Ющенко, екс-президент України
2. Петро Ющенко, брат В.Ющенка, екс-народний депутат України
3. Ярослав Ющенко, син П. Ющенка, екс-заступник голови Харківської ОДА

Сімейство Довгих-Горіних
1. Станіслав Довгий, екс-народний депутат України
2. Олесь Довгий, син С. Довгого, народний депутат України
3. Ірина Горіна, теща О. Довгого, екс-народний депутат України

Сімейство Тягнибоків
1. Олег Тягнибок, лідер ВО «Свобода»
2. Андрій Тягнибок, брат О. Тягнибока, екс-народний депутат України

Сімейство Герег
1. Олександр Герега, народний депутат України
2. Галина Герега, дружина О. Гереги, екс-секретар Київради, колишній народний депутат України

Сімейство Онопенка
1. Василь Онопенко, суддя цивільної палати Верховного Суду України
2. Євген Корнійчук, зять В. Онопенка, екс-заступник міністра юстиції

Сімейство Костусєвих
1. Олексій Костусєв, екс-мер Одеси
2. Олексій Гончаренко, син О. Костусєва, народний депутат України

Сімейство Білозорів
1. Оксана Білозір, екс-міністр культури, колишній народний депутат України
2. Андрій Білозір, син О.Білозір, депутат Київради

Сімейство Васюників
1. Іван Васюник, екс-віце-премєр-міністр України
2. Ігор Васюник, рідний брат І. Васюника, народний депутат України

Сімейство Васильєвих
1. Олександр Васильєв, екс-народний депутат України
2. Геннадій Васильєв, рідний брат О. Васильєва, колишній в.о. Генерального прокурора України

Сімейство Буряків
1. Сергій Буряк, екс-народний депутат України, колишній голова Державної податкової адміністрації України
2. Олександр Буряк, екс-народний депутат України, банкір

Сімейство Вілкулів
1. Юрій Вілкул, мер Кривого Рогу
2. Олександр Вілкул, син Ю. Вілкула, екс-віце-прем’єр-міністр України, народний депутат України

Сімейство Франчуків
1. Анатолій Франчук, колишній голова Ради АРК
3. Ігор Франчук, син А. Франчук і колишній чоловік Олени Франчук, доньки Леоніда Кучми

Сімейство Кучми
1. Леонід Кучма, екс-президент України
2. Олена Пінчук, донька Л. Кучми
3. Віктор Пінчук, зять Л. Кучми і чоловік О. Пінчук

Сімейство Збітнєвих
1. Рена Назарова, депутат Київради
2. Юрій Збітнєв, чоловік Р. Назарової, екс-народний депутат України

СВАТИ
1. Петро Симоненко (КПУ) і Катерина Ващук, екс-народний депутат України
2. Андрій Деркач, народний депутат України і Володимир Литвин, народний депутат України

КУМИ

Порошенко Петро, президент України

Куми
Віктор Ющенко, екс-президент України
Оксана Білозір, співачка
Юрій Стець, міністр інформаційної політики

Бойко Юрій, народний депутат України

Куми
Дмитро Фірташ, співвласник компанії RosUkrEnergo
Ганна Герман, екс-народний депутат України

Деркач Андрій, народний депутат України

Куми
Давид Жванія, екс-народний депутат України.

Кільчицька Ірена, екс-перший заступник київського мера Леоніда Черновецького

Куми
Аліна Айвазова, колишня дружина Леоніда Черновецького;
Степан Черновецький, син Леоніда Черновецького;
Ольга Богомолець, доктор медичних наук, професор.

Кличко Віталій, мер Києва

Куми
Палатний Артур, народний депутат України

Кучма Леонід, екс-президент України

Куми
Сергій Льовочкін, народний депутат України
Юрій Павленко, народний депутат України
Іво Бобул, співак
Оксана Хант (Мороз), власниця магазину «Санахант»

Льовочкін Сергій, народний депутат України

Куми
Едуард Прутнік, екс-народний депутат
Віктор Янукович

Луценко Юрій, народний депутат України

Куми
Юрій Стець, міністр інформаційної політики

Мартиненко Микола, народний депутат України

Куми
Давид Жванія, екс-народний депутат України

Медведчук Віктор, екс-глава адміністрації президента Леоніда Кучми

Куми
Володимир Путін, президент Росії
Світлана Медведєва, дружина прем’єр-міністра Росії Дмитра Медведєва

Павленко Юрій, народний депутат України

Куми
Леонід Кучма, екс-президент України
Катерина Ющенко, дружина Віктора Ющенка

Піскун Святослав, екс-Генеральний прокурор і колишній народний депутат України

Куми
Сергій Винокуров, суддя Конституційного суду України
Петро Мельник, екс-ректор Національного університету податкової служби України
Дмитро Понамарчук, журналіст

Поживанов Михайло, колишній заступник міністра економіки України

Куми
Олег Надоша, екс-народний депутат України
Андрій Клюєв, екс-секретар Ради національної безпеки і оборони
Вадим Гуржос, колишній голова Державної служби автомобільних доріг України

Рибачук Олег, екс-глава Секретаріату президента України

Куми
Олександр Третьяков, народний депутат України
Катерина Ющенко, дружина Віктора Ющенка

Рудьковський Микола, екс-народний депутат України

Куми
Віктор Уколов, колишній народний депутат України

Стець Юрій, міністр інформаційної політики

Куми
Юрій Луценко, народний депутат України
Ірина Луценко, дружина Юрія Луценка, народний депутат України
Петро Порошенко, президент України
Марина Порошенко, дружина Петра Порошенка.

Третьяков Олександр, народний депутат України

Куми
Катерина Ющенко, дружина Віктора Ющенка
Едуард Зейналов, колишній народний депутат України
Дмитро Табачник, екс-міністр освіти і науки України
Олег Рибачук, екс-глава Секретаріату президента
Ігор Палиця, екс-голова Одеської ОДА

Франчук Олена, донька Леоніда Кучми

Куми
Оксана Хант (Мороз), власниця магазину «Санахант»

Шуфрич Нестор, народний депутат України

Куми
Ірина Білик, співачка

Ющенко Віктор, екс-президент України

Куми
Микола Палійчук, екс-голова Івано-Франківської обласної державної адміністрації
Микола Катеринчук, екс-народний депутат України
Петро Порошенко, президент України
Олександр Черевко, екс-голова Черкаської обласної державної адміністрації
Оксана Білозір, співачка
Володимир Гришко, співак
Оксана Хант (Мороз), власниця магазину «Санахант»
Станіслав Аржевітін, колишній народний депутат України
Сергій Буряк, екс-народний депутат України
Анатолій Бурдюгов, екс-прем’єр-міністр Криму
Давид Жванія, екс-народний депутат України
Михайло Саакашвілі, екс-президент Грузії
Ніно Ананіашвілі, грузинська балерина
Петро Міхеєв, екс-голова правління банку «Україна»

Ющенко Катерина, дружина Віктора Ющенка

Куми
Юрій Павленко, народний депутат України
Олександр Третьяков, народний депутат України

Янукович Людмила, дружина Віктора Януковича

Куми
Вадим Писарєв, художній керівник Донецького театру опери і балету.

Яценюк Арсеній, прем’єр-міністр України

Куми
Андрій Пишний, народний депутат України

Сергій Руденко, Національне бюро розслідувань України

Кличку час визначатися – він з екс-регіоналом Столаром чи киянами. Розслідування. Документи

Stolar-Vadym1-300x225

 

Міський голова Києва Віталій Кличко підійшов впритул до свого «Майдану». Його небажання сваритися з оточенням, їхніми політичними та бізнесовими партнерами поставили мера на межу повної дискредитації.

Кличко вступився за забудовника тридцятиповерхових веж на Микільській Слобідці у Києві. Щоб некиянам було легше орієнтуватися, ідеться про ділянку на березі Дніпра прямо біля головного собору українских греко-католиків – Воскресіння Христового.

Уже рік там ведеться будівнитцво комплексу «Сонячна Рів’єра» на замовлення фірми «Терра Капітал». В одній з веж вивели десять поверхів.

Хто за цим стоїть? Попереднім орендарем, а згодом і власником землі була фірма «Майк», за якою стирчать вуші родини Столарів – депутата Київради Вадима Столара, колишнього нардепа від партії регіонів та бізнес-партнера Черновецького, а також його батька Михайла Столара.

Stolar-zabud1

Фірма «Майк» перевела землю на фірму «Терра Капітал», яка і розпочала грандіозне будівництво прямо на березі Дніпра – в рекреаційній зоні та захисній прибережній смузі Дніпра.

Через кілька днів після втечі Януковича, 6 березня 2014 року головний архітектор Києва Целовальник, не виконуючи постанову Окружного адмінсуду Києва, видав Містобудівні умови та обмеження на будівництво тут житлового комплексу.

Після цього, вже у січні 2015 року Державна архітектурно-будівельна інспекція видала Дозвіл на виконання будівельних робіт – які, насправді, на той момент велися вже десять місяців.

При цьому Державна корпорація «Укрбуд», очолювана депутатом Київради від УДАРу та партнером Столара Максимом Микитасем, вже навіть здійснює продаж квартир в недобудованому житловому будинку на Микільській Слобідці.

Варто додати, що Столар є близьким товаришем Сергія Льовочкіна та соратником Ігоря Ніконова – першого заступника Кличка та головного девелопера в проектах Дмитра Фірташа та Вагіфа Алієва. Ніконова та Столар є бізнес-партнерами в київському хмарочосі «101 Тауер».

При цьому по партії УДАР пішла рознарядка не втручатися в цей конфлікт, хоча мера про деталі оборудки інформували депутати Чумак і Новак. Сам будмайданчик почали обносити бетонними блоками та колючим дротом, зводячи там новий «Берлінський мур» в Києві. До охорони території також були залучені невідомі озброєні люди, які представлялися «Громадським формуванням Лівий берег».

Stolar-zabud2-500x375

Stolar-zabud3-500x375

 

Особливий цинізм в тому, що, аби надати легальних форм будівництву в забороненій 100-метровій зоні, було створено висновок «Інституту Генерального плану міста Києва» – про те, що насправді це не берег «великої ріки» Дніпро, а лише «середня річка» Десенка, і захисна смуга тут становить тільки 50 метрів.

Це суперечить позиції Міністерства інфраструктури та Державного агентство водних ресурсів, які називають цю ділянку «Дніпром», що вимагає захисну смугу в 100 метрів, виводячи весь проект за рамки закону.

Ось ці документи:

Stolar-zabud4

Stolar-zabud5

Я в силу можливостей своїми депзверненнями намагаюся зірвати плани щодо забудови Микільської Слобідки. Крім того, мною разом з колегами-депутатами Левченком і Заліщук направлено на генпрокурора Шокіна заяву про злочин щодо мера Віталія Кличка, керівника київської міліції Терещука, в.о. голови Державної архітектурно-будівельної інспекції Драча тощо – через нереагування, змову та покривання забудовників на Микільській Слобідці.

Кличку варто зрозуміти – після Майдану кияни не будуть мовчки терпіти, і подальше самоусунення або толерування забудовників на Микільській Слобідці завершиться для нього політичною катастрофою.

P.S. Інші подробиці грандіозної афери під боком у Кличка дивіться в програмі «Схеми» на Першому каналі України.

 

Сергій Лещенко, журналіст, народний депутат України, Національне бюро розслідувань України

Топ-5 корумпованих оборудок у відомстві Королевської

У допомогу депутатам. Хіт-парад тендерів на 600 млн грн., до яких цього року приклали руку у Мінсоцполітики та підпорядкованих йому органах.

Як правило, нас не збуджують новини щодо виклику на килим Верховної Ради чергового міністра. Тим паче з мотивів відсутності зарплат і соціальних виплат. Грошей в бюджеті, як пересвідчились українці протягом останніх місяців – немає, і незрозуміло, звідки вони візьмуться.

Однак випадок з Мінсоцполітики – незвичний. Річ у тому, що останнім часом підлеглі саме цього відомства викликали в редакції «Наших грошей» бурю емоцій. Пікантності їхнім тендерам додавав суд над екс-керівником Держцентру зайнятості Володимиром Галицьким, тобто їхнім колишнім колегою. Ми були переконані, що після його гучної історії усі тут дмухатимуть на холодне. Виявилось навпаки – вихоплюють руками просто з жару.

Щоб поділитись емоціями, «Наші Гроші» підготували хіт-парад «високомаржинальних» тендерів, проведених цього року Міністерством соціальної політики Наталії Королевської та підзвітних їй державних служб та фондів соцстраху.

До рейтингу не потрапили такі милі забавки, як оренда чотирьох персональних «членовозів» для керівників міністерства за 560 тис грн, що дорожче від оренди шести автівок за часів головування у міністерстві Сергія Тігіпко (457 тис грн.). Ми обирали більш коштовні речі. Отож.

№5. Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань днями замовив собі розробку Порталу профілактики нещасних випадків за 3,59 млн грн.

Сайт має інформувати про те, як Фонд соцстраху бореться з усілякими негараздами. Люди, які розуміються на ІТ-технологіях, від вартості замовлення дещо вклякли. Не розгубився лише політик Микола Томенко, який ще недавно був із Наталею Королевською в одній фракції БЮТ. Голова Комітету з питань свободи слова та інформації звернувся до прем’єр-міністра України Миколи Азарова з проханням ініціювати розслідування щодо цієї закупівлі.

№4. Державний центр зайнятості дав 4,99 млн грн. на чотиримісячну рекламну кампанію самого ДЦЗ.

Гроші не просто пристойні, а дуже пристойні у порівнянні з рекламними бюджетами приватного бізнесу. Наприклад, розкрутка нового автомобілю коштує $400 тис. Але за ці гроші українських споживач побачить рекламу всюди, а насамперед по телевізору – найдорожчому рекламному носії.

Однак куратори безробітних примудрились витратити ще більшу суму взагалі без телевізора – лише на сайтах, радіостанціях та в газетах «Українського медіа холдінгу». Може хтось бачив у цих виданнях масовану рекламу Держцентру зайнятості?

До відома. Директором Державного центру зайнятості є луганчанка Лариса Сідельнікова, яка майже десять років керувала підприємством Наталі Королевської «Луганськхолод».

Її заступником працевлаштувався Сергій Офіцеров, колишній директор луганського ДП «Свердловантрацит» та перший заступник Міністра вугільної промисловості у 2008—2010 роках (нагадаємо, це часи «тіньового» правління Королевської в вуглепромі, про це нижче).

Цікавий момент. Коли у 2010 році президент Віктор Янукович вигнав попередників з усіх важливих посад, то Офіцеров два роки пересиджував нову мітлу у кріслі технічного директора ТОВ «ДВ Нафтогазовидобувна компанія». А це один з найвідоміших кооперативів Юрія Бойка та Дмитра Фірташа. В свою чергу Фірташ очолює Федерацію роботодавців України, яка є однією із трьох сторін, представлених у керівництві всіх фондів соцстраху: держави, роботодавців та профспілок.

№3. Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань відзначився ще раз. Цього разу у вкрай нахабній закупівлі послуг з навчання по охороні праці вартістю 17,91 млн грн.

Не будемо говорити навіть про якість навчання, хоча листи до «Наших грошей» стосовно цього переконали нас у тому, що ця тема «важлива і актуальна». Головне – інше. Фонд вперше замовив ці послуги не своїм регіональним відділенням чи профільній державній установі, а створеній напередодні тендеру приватній фірмі «Інститут безпеки життєдіяльності». Директором цієї фірми є один з працівників Головного навчально-методичного центру Держгірпромнагляду, який теж може проводити таке навчання. А засновником приватної «прокладки» є одна з численних профспілок, яку очолює безпосередньо заступник директора виконавчої дирекції Фонду соцстраху Станіслав Богданов.

При цьому поява «прокладки» привела до значного збільшення грошей, виділених на це навчання. Якщо минулого року воно коштувало 237 гривень у розрахунку на одного слухача курсів, то тепер – 524 гривень.

За даними «Наших Грошей», юристи «Центру протидії корупції» вже підготували скарги з цього приводу до правоохоронних та ревізійних органів.

№2. Виконавча дирекція Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, не зважаючи на усі зміни у керівництві, вперто йде по намоленій попередниками траєкторії до чергової перемоги кондитерів «Конті» народного депутата Бориса Колеснікова у боротьбі за підряд на постачання новорічних подарункових наборів на суму 108 млн грн.

Як повелось у останні роки, Фонд соцстраху або виганяє з тендеру конкурентів «Конті», або кондитери Колеснікова приходять у гордій самоті і зрештою без конкуренції отримують бажані підряди. Цієї осені все так і відбувається: «Конті» прийшло одне, і відкриті торги відмінили через відсутність конкурентів. Залишилось провести ще одні такі торги і можна проводити закупівлю «в одного учасника».

Рік     Вартість закупівлі цукерок у «Конті», грн.     Кількість наборів, од.     Ціна, грн./од.
2013*     108 464 000     4 340 551     24,99
2012     98 326 000     4 324 530     22,74
2011     88 285 987     4 184 170     21,10
2010     86 811 554     4 462 549     19,45

*очікувана вартість закупівлі

За зміни у керівництві Фонду ми згадали не випадково. Директором Виконавчої дирекції з недавніх пір є луганчанин Олег Погодін, 29-й номер у списку партії Наталі Королевської «Україна-Вперед!». За часів уряду Юлії Тимошенко у 2007—2010 роках Погодін працював у державному підприємстві «Вугілля України» на посадах від заступника до гендиректора підприємства. Тоді Королевська ще входила у БЮТ, а поза очі її називали тіньовим міністром вуглепрому. Наближене до неї ПАТ «Львівська вугільна компанія» за останні п’ять років отримала державних підрядів на 990,07 млн грн. без жодних перерв на зміни уряду, оскільки сама Королевська відразу після поразки Юлії Тимошенко на президентських виборах відійшла від БЮТ. А днями взагалі породичалась з сім’єю Пшонки. Разом із ще одним екс-бютівцем Сергієм Міщенком вона хрестила доньку Артема Пшонки, народного депутата від Партії регіонів і сина Генпрокурора.

Заступником Погодіна у виконавчій дирекції Фонду соцстраху став Володимир Ткаченко, 33-й номер у списку «Україна-вперед». Довгі роки працював у рідному Королевській Луганську, підвищував свій ранг державного службовця у Луганській облдержадміністрації та очолював місцеву телерадіокомпанію «Ірта» екс-нардепа від ПР Володимира Ландіка та його сумнозвісного сина Руслана (той, що відгамселив дівчину у кафе).

На і родзинку хіт-параду підготувало безпосередньо відомство Королевської, яке відзначилось найбільшим тендером та найгучнішим скандалом.

№1. Міністерство соціальної політки на початку року роздало підряди вартістю 483,94 млн грн. на харчування дітей, потерпілих від Чорнобильської катастрофи, у навчальних закладах на територіях радіоактивного забруднення.

Журналісти «Слідство.Інфо» з’ясували, що у цьому випадку є цілий букет порушень та крадіжок:

на користь наближених до влади «прокладок» з тендеру нещадно викидали дешевші організації, які роками кормили дітей у цих школах;
шалені ціни (сир «Буковинський» продають школам по 89 грн., тоді як його можна знайти по 51 грн за кіло, свинину, куплену по 21 грн., продають по 88 грн.);
взагалі шкідливі та отруйні харчі (прострочений сік; наявність 7,3% крохмалю у ковбасі вищого ґатунку, хоча згідно з ДСТУ його там взагалі не повинно бути; бразильська свинина глибокої заморозки, ввезення якої, наприклад, у Росію взагалі заборонене через виявлені в ній шкідливі і заборонені речовини і т.д.).

Коли журналісти здійняли скандал, то Королевській довелось реагувати.

«Ми отримали численні звернення від батьків, громадських організацій, представників ЗМІ щодо якості та вартості харчування дітей-чорнобильців. У зв’язку із цим Мінсоцполітики було створено спеціальну комісію та розпочато перевірку якості надання послуг з харчування дітям-чорнобильцям по всій країні», – заявила Королевська.

При цьому вона не була б членом уряди Миколи Азарова, якби не спробували перекинути провину на клятих «папєрєднікав».

«Перевіркою буде охоплено діяльність усіх без винятку компаній, які в листопаді минулого року перемогли у відповідному тендері», – сказала Королевська, яку було призначено міністром лише у грудні 2012 року.

Заявляємо, угоди з переможцями тендеру підписувались вже у січні 2013 року. Тож у міністра були уже всі повноваження зупинити оборудку.

Але її вистачило лише на обіцянку розібратись. Яку, до речі, вона так і не виконала. Досі немає жодних повідомлень про покарання когось із блатних постачальників Мінсоцполітики.

Так що настирливо рекомендуємо народним депутатам, перш, ніж перейти до питань «Скільки грошей лишилось?» почати із прозаїчнішого – «А як вони витрачались?». Звичайно, якщо міністр прийде в парламент. У чому є в нас глибокі сумніви…

 

Юрій Ніколов, «Наші Гроші»

 



Close
Приєднуйтесь!
Читайте нас у соцмережах: