Сообщения с тегами ‘Семен Могилевич’

Православний чекіст: 10 фактів про Андрія Деркача. Розслідування. 6 фото

Derkach-Andryi1

 

Вихованець академії КДБ, партнер кримінальних авторитетів, лобіст Москви — що така одіозна людина робить в українському парламенті?

Народний депутат від «Волі народу» Андрій Деркач вніс до закону «Про державний бюджет на 2016 рік» поправку, яка ставить під загрозу скасування віз для українців – про відтермінування системи електронного декларування до 2017 року. Запровадження такої системи є однією з умов отримання Україною безвізового режиму з Європейським Союзом.

Національне бюро розслідувань України нагадує про те, ким насправді є народний депутат України Андрій Деркач.

1. Чекіст у третьому поколінні

Дід Андрія Деркача служив у НКВС і був «репресований» у сталінські часи – при черговій зміні керівництва. Батько Андрія Деркача також вихованець системи КДБ. У 1973 році закінчив вищі курси КДБ СРСР. Леонід Деркач – фігурант «касетного скандалу», на плівках Мельниченка зафіксовані його розмови з Леонідом Кучмою, зокрема, про журналіста Георгія Гонгадзе.

Деркач-молодший пішов по стопах своїх батька і діда. У 1989 році закінчив Харківське вище воєнне командно-інженерне училище ракетних військ, з 1990 по 1993 рік навчався у вищій школі КДБ імені Дзержинського у Москві (зараз – Академія ФСБ Росії). Потім нетривалий час попрацював в СБУ Дніпропетровської області і швидко пішов у політику. Однак, судячи з подальшої кар’єри назавжди залишився в системі КДБ-ФСБ.

2. «Похресник» Кучми

Тривалий час Деркач-молодший працював в апараті Кучми

Тривалий час Деркач-молодший працював в апараті Кучми

Політична та бізнес кар’єра Андрія Деркача не була б настільки успішною, якби не підтримка «сім’ї». І мова не лише про впливового тата. Ще в часи, коли Деркач-старший працював на «Південмаші» начальником «першого відділу» (фактично – відділ КДБ на підприємстві), він потоваришував з Леонідом Кучмою, який також працював на головному ракетобудівному підприємстві СРСР. Вони навіть породичалися – дружини Кучми і Леоніда Деркача є сестрами. Ставши президентом, Кучма призначив свого друга головою СБУ. Як згадував Андрій Деркач, він «ріс у сім’ї Кучми, сидів у нього на колінях».

Андрій Деркач – сват Володимира Литвина: донька першого Тетяна одружена з сином екс-спікера ВР Іваном. Весілля Деркачі і Литвини відгуляли якраз у розпал силового протистояння на Майдані — за кількасот метрів від епіцентру революції.

3. Представник «хрещеного батька» російської мафії Семена Могилевича

Наприкінці 90-х Андрія Деркача називали неформальним представником в Україні боса російської мафії Семена Могилевича, який у свою чергу тісно пов’язаний із російським ФСБ та особисто Володимиром Путіним. І це зайвий раз доводить, що для російських «чекістів» батько і син Деркачі – свої люди.

Могилевич – мафіозі світового масштабу, один з «хрещених батьків» російської організованої злочинності, чиї інтереси простяглися від Росії та України до США. Він – один з найбільш розшукуваних американським ФБР злочинців, організатор корупційної схеми поставок газу в Україну. Злочинна організація Могилевича також займалася контрабандою зброї та ядерних матеріалів, алкоголю, сигарет, торгівлею наркотиками, «кришуванням» проституції та відмиванням коштів від злочинної діяльності.

На плівках Мельниченка зафіксована розмова Кучми та Деркача про Могилевича, яка свідчить, що голова СБУ щонайменше двічі зустрічався з мафіозі у Києві, а «дон Семен» отримував через нього певні прохання від Кучми.

У інтерв’ю «Дзеркалу тижня» у 1999 році Леонід Деркач заперечував, що знайомий з Могилевичем і заявив, що «немає жодного епізоду на території України, де б ця людина або його соратники порушували закон». На що отримав жорстку відповідь представника американського ФБР: «Могилевич є одним з «хрещених батьків» російського організованого злочинного світу. Порівняння главою СБУ в публічному інтерв’ю відомого всім правоохоронним органам Заходу одного з найнебезпечніших кримінальних лідерів Могилевича з Фордом, одним із засновників автомобілебудівної індустрії США, було сприйнято в США особливо болісно і викликало сумніви щодо серйозності намірів СБУ активно виконувати рішення політичного керівництва України щодо боротьби з організованою злочинністю».

У 1999 році Андрій Деркач нібито допоміг Могилевичу та «алюмінієвому королю» Росії Михайлові Черному, також тісно пов’язаному з російським криміналітетом, отримати контроль над Миколаївським глиноземним заводом – одним з найбільших в Європі підприємств кольорової металургії.

4. Торговець зброєю

За інформацією ЗМІ, Андрій  Деркач на початку 2000-х спробував стати «збройним бароном», зайнявшись нелегальним продажем зброї у «гарячі точки». Масштаби були настільки серйозними, що у 2001 році керівники військової розвідки України з подачі давнього ворога Деркачів Євгена Марчука звернулися до президента Кучми з доповідною, в якій йшлося про те, що  причетність родини Деркачів до незаконної поставки озброєнь в ряд азіатських і африканських країн загрожує національній безпеці України.

Крім того, «Україна кримінальна» опублікувала коментар кримінального авторитета Леоніда Вульфа, який перебував у ізраїльській в’язниці, щодо готовності  свідчити про причетність Деркачів та Вадима Рабиновича (нині – один з лідерів Опозиційного блоку) до незаконних поставок зброї в «гарячі точки» – від Балкан до Іраку. За словами Вульфа, «є інформація про те, що вони поставляли стрілецьке озброєння і важке озброєння руху «Талібан» і «Аль-Каїді». Остання, до речі, отримувала зброю і від Семена Могилевича.

5. Атомний король

Derkach-Andryi3-500x311

В 2000-х Андрій Деркач, на той час президент «Енергоатому», спробував реалізувати амбітний проект – узяти під контроль усю «атомку» України. 29 грудня 2006 року за рішення уряду Януковича було створено Державний концерн «Укратомпром», до складу якого увійшли заводи енергомашинобудування та інститути, що проектують блоки АЕС. Очолив новостворений концерн, звісно, сам Андрій Деркач. За словами президента Віктора Ющенка, схема Деркача передбачала, що в подальшому стратегічні підприємства, які увійшли до складу концерну мали бути приватизовані – всупереч законам, які забороняли продаж стратегічних підприємств.

У грудні 2007-го прем’єр Юлія Тимошенко скасувала постанову про створення «Укратомпрому». У червні 2008-го керівництво уряду звинуватило Деркача у тому, що на посту керівника «Енергоатому» він скоїв фінансові зловживання на суму 3,6 млрд. грн.

6. Політичний хамелеон

"Помаранчевий" Андрій Деркач після перемоги Ющенка

“Помаранчевий” Андрій Деркач після перемоги Ющенка

Деркач – депутат ВР останніх шести скликань. І кожного разу набирав іншого політичного окрасу. В його партійному портфоліо – блок «За єдину Україну»,  партії «Трудова Україна», Соціалістична партія, партія «Справедливість» і, звісно, Партія регіонів, яку він двічі представляв у ВР.

16 січня 2014 року голосував за так звані «диктаторські закони», ставленики Деркача на Сумщині возили «тітушок» у Київ на боротьбу з Майданом. А вже через кілька місяців Деркач активно підтримував на виборах Петра Порошенка. Зараз перебуває у групі «Воля народу», яку сформував із депутатів-бізнесменів покійний волинський олігарх Ігор Єремеєв.

7. Господар Сумщини

У ході місцевих виборів 2015 року уся країна спостерігала, як нащадок роду Терещенків Мішель вів нерівну боротьбу за пост мера Глухова проти ставленика Андрія Деркача. Проти Терещенка брутально застосовували адмінресурс, провокації, але попри все він зумів перемогти увесь ресурс «смотрящого» за Сумщиною.

У Деркача-молодшого теплі стосунки з Петром Порошенко

У Деркача-молодшого теплі стосунки з Петром Порошенко

«Деркач був прокучмівський, потім проющенківський, потім проянуковичівський. Зараз він говорить, що він пропорошенковский. У будь-якому випадку він вважає, що Сумщина – його королівство. І ми робили кампанію проти системи Деркача, який зараз контролює все-все на Сумщині. Губернатор (Микола Клочко – НБРУ) – це людина Деркача, прокурор – людина Деркача, міліціонери – люди Деркача, ректор університету (Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка» – НБРУ) – людина Деркача, головний лікар – людина Деркача. На Сумщині школа-інтернат не може поміняти жінку, яка прибирає кімнати, без дозволу Деркача», – заявляв Мішель Терещенко.

Деркач справді дуже агресивно реагує на спроби зазіхнути на його королівство. У 2012 році міліція затримала на 72 години кандидата від ВО «Свобода» Артема Семеніхіна, який балотувався в одному окрузі з Деркачем. Його примушували написати зізнання та явку з повинною у справі про шахрайство, пригрозивши, що заарештують його дружину, а дитину віддадуть у дитячий будинок. За словами Семеніхіна, присутній на допиті начальник районного відділу відверто заявив, що «це справа політична, з метою залякати і скомпрометувати українських націоналістів». Тоді ж невідомий молодик навідався до батьків «свободівця», заявивши, що їм разом з сином потрібно в ноги кланятися і просити пробачення в Андрія Деркача, якщо не хочуть «отримати рештки тіла свого сина». Невідомий наголосив, що Деркач має безмежний вплив як у органах влади, так і в кримінальному середовищі.

У 2015 році 33-річний Артем Семеніхін впевнено переміг на виборах мера Конотопа. Схоже, Сумщина добряче втомилася від свого «короля»…

8. Липовий кандидат наук

Андрій Деркач гордиться наявністю шести (!) дипломів – п’ять з яких після навчання у Академії КДБ, мабуть. А також статусом кандидата юридичних наук. Свого часу дисертацію Деркача уважно проаналізувало «Дзеркало тижня». Мотивацію Деркача видання визначило відразу і точно: «Андрію Деркачу, президентові НАЕК« Енергоатом», генеральному директору державного концерну «Укратомпром» не дають спокійно спати лаври «проффесора» Януковича, кандидата економічних наук «надзвичайного» міністра Н. Шуфрича та іже з ними. І вирішив він, що для нормального самовідчуття перебування в списках партії відомих учених-регіоналів, і до того ж перебуваючи (поки ще) при великих фінансових потоках, необхідно використати унікальну можливість поповнити їхні ряди».

«Смішним розділом автореферату для спеціалістів є наукова новизна отриманих нашим героєм результатів. Виявляється, дана робота «є першим самостійним комплексним дослідженням, яке присвячене теоретичним та практичним проблемам контролю у галузі ядерної та радіаційної безпеки». Але найсмішніше в дисертації Деркача, на думку «Дзеркала тижня», це наступне: «Серед особистого внеску автора в наукову новизну відзначаються уточнення понять «ядерна безпека», «радіаційна безпека» і обґрунтування необхідності приведення у відповідність з приписами міжнародно-правових актів понять «ядерна установка», «ядерний матеріал», «ядерна шкода». Інакше кажучи, Андрій Деркач банально собі привласнив лаври впровадження наукової термінології, яка використовувалася задовго до нього.

9. Друг Росії

Крім дисертації Андрій Деркач написав і кілька книг. Серед них – «Україна і Росія: Випробування дружбою». Дружба з Росією – улюблена тема політика. Свого часу він навіть заснував у парламенті депутатське об’єднання «У Європу разом з Росією», секретарем якого, до речі, став відомий українофоб Дмитро Табачник. Деркач навіть пропонував зробити цю фразу девізом української зовнішньої політики, стверджуючи, що євроінтеграція України без Росії неможлива. Цікаво, що однойменний розділ на особистому сайті Деркача зараз видалено.

10. Православний олігарх

Андрій Деркач разом із Вадимом Новинським та Петром Порошенком входить до числа так званих «православних олігархів» – групи великих бізнесменів, які спонсорують УПЦ Московського патріархату і суттєво впливають на внутрішнє життя цієї конфесії, а також дбають про її інтереси в Україні. Точніше, стежать, щоб вона не надто відходила від генеральної лінії, визначеної у Москві. «Цікава деталь: підозріло часто по праву руку від Порошенка у всіх церковних ініціативи чомусь постійно виникає відомий гарант інтересів Московського патріархату в Україні – Андрій Деркач», – зазначає відомий релігіє знавець Катерина Щоткіна.

Про вагу Деркача у середовищі Російської православної церкви свідчить такий промовистий факт: у 2004 році він був єдиним політиком, який брав участь у чаюванні Володимира Путіна у митрополита Володимира, коли президент РФ відвідував Києво-Печерську лавру.

У січні 2009 року Андрій Деркач був одним з небагатьох мирян – делегатів Помісного собору Російської православної церкви, яких допустили до участі у виборах патріарха РПЦ. Тоді, нагадаю, обрали патріарха Кіріла – ідеолога «руского міра».

Derkach-Andry5-500x354

Деркач активно лобіював обрання одіозного митрополита Онуфрія главою УПЦ МП, з яким його пов’язують давні дружні стосунки. Саме такий предстоятель потрібен і Москві, і Деркачу, який є противником будь-якої автокефалії УПЦ МП і виступає за тіснішу інтеграцію з Москвою.

***

Власне, після усього сказаного виникає лише одне запитання – що така людина досі робить в українському парламенті. Хоч і відповідь на нього теж очевидна.


Сергій Ружинський, Національне бюро розслідувань України

Биография и компромат на Александра Пресcмана

Александр Семенович Прессман – депутат одесского областного совета, Партия регионов.

Биография

Александр Семенович 1961 года рождения, Киев. Член международной преступной группировки Семена Могилевича. Проживает в Украине и США. Региональное управление ФБР США в Лос-Анжелесе ведет расследование против Пресмана. Тогда же Владимир Карпович Кисель стал кандидатом Московского райсовета Киева – вотчины киселевского ОПГ. Он вынашивал планы выдвигать свою кандидатуру на пост главы Московского райсовета. Дабы коллеги-депутаты возжелали увидеть на посту председателя райсовета мафиозо, Кисель подготовил убедительный аргумент: значительную сумму, предназначенную для покупки голосов. В то время проводилась масштабная работа по обеспечению победы Киселя. Впрочем, не сложилось. Но будет наивным полагать, что причиной тому – излишняя щепетильность депутатов. В период золотых для Бакая времен концерна “Республика”, он завязал деловые связи с Виктором Рыбалко, лидером ОПГ, делавшем уголовную “крышу” “Республике”.

Политические амбиции

На Одесчине собирают победителей «Комментарии» / 11.03.2011 Партия регионов консолидировала под своим крылом сохраняющих политическую активность мажоритарщиков-победителей прошлых лет, в том числе перебежчиков На севере области, где позиции сторонников Виктора Януковича всегда были слабее, нежели в южных районах, по округу с центром в Котовске (№143) на выборы пойдет Леонид Климов. Еще недавно опальный народный депутат и известный в регионе бизнесмен, говорят, опять попал в фавор к Президенту. В 2002 году Климов прошел в парламенте от этого же округа. В последние годы он вложил в северные районы Одесчины большие деньги — в основном в развитие социальной инфраструктуры, — а значит имеет неплохие шансы на победу. Главным оппонентом толстосума-«регионала», скорее всего, окажется тоже действующий нардеп, руководитель областной «Батькивщины» Олег Радковский. Южнее, в округе №144 (центр — Раздельная), на статус выдвиженца от ПР претендует нынешний депутат облсовета Александр Прессман — крупный бизнесмен с довольно неоднозначной репутацией. В главные оппоненты ему прочат еще не растерявшего популярность нардепа-«литвиновца» Сергея Гриневецкого. Возможно, примет участие в парламентской гонке и молодой народный депутат от Компартии Евгений Царьков, который выдвигался здесь уже девять лет назад, правда, безуспешно.

Отзывы о политике

Вцелом, Семен Могилевич – фигура, весьма популярная среди журналистов и сотрудников спецслужб. Вот что писала пресса со ссылкой на правоохранительные органы. Так, в письме первого заместителя Управления по борьбе с коррупцией и оргпреступностью СБУ В.Шереметы, датированном 1999 годом и адресованным ФБР США сообщается, что СБУ “… выявлены связи [Генри] Зингермана в фирме “Киев-Донбасс”. Ими являются братья-близнецы граждане США Сегал Илья Самойлович и Сегал Вадим Самойлович…

«… Известно, что Сегалы были направлены лично Могилевичем с целью реализации его финансовой программы в Украине, суть которой сейчас нами изучается. Кроме этого, безопасность коммерческой структуры “Киев-Донбасс” и банка “Надра” обеспечивают братья Константиновские – Александр Леонидович и Вячеслав Леонидович, 1960 года рождения, которые в настоящее время проживают в Украине и известны в преступной среде как “Братья Карамазовы”, тесно связанные с российской преступной группировкой “Солнцевская” (г.Москва). Указанная группировка подконтрольна Могилевичу…” СБУ сообщала американским коллегам, что организация Семена Могилевича действовала в Украине с разрешения местных преступных групп. Так, посредником между Могилевичем и местными ОПГ являлся известный столичный мафиозо Игорь Фадеев (кличка “Москва”), имевший связи в Израиле, Канаде, Германии, Чехии, Словакии.

В свою очередь ФБР США идентифицировало минимум 10 важных сообщников Могилевича и связанных с ними или его связями компаний, активно действовавшими на то время в Украине: Сергей Максимов (“Вабанк”), Игорь Ткаченко (“Череп”, лидер киевского организованного преступного сообщества, входившего в так называемую “золотую семерку” киевских преступных лидеров), Вахтанг Уберия (“Вахдатыр”, “Ваха”), Станислав Николаев, Владимир Еременко (“IBM Magnex Ink.”), Игорь Плужников (“Балчуг ЛТД”, Фонд делового сотрудничества “Украина”), Искандер Керимов (кличка “Татарин”, лидер киевского преступного сообщества), Евгений Имас (“Альянс-кредит-банк”), Семен Яхимович (в 1977 году был осужден вместе с Могилевичем по одному уголовному делу; является представителем Могилевича в Украине), Александр Пресман и другие.
Психологический портрет
Александр Пресман — одна из наиболее загадочных фигур Украины 90-х годов. Его называли “правой рукой” Севы Могилевича в Украине, активным деятелем “еврейской” мафии в Украине, человеком, за которым охотится ФБР и прочая, и прочая, и прочая…

Компромат

Сам компромат на политика

Кто хотел смерти владельца радиорынка Геши Супруненко? 15.06.2007 Вот задача для любителей детективов с кровавым концом: кто заказал руководителя и владельца столичного радиорынка – Владимир Кисель, Владимир Лященко, донецкие товарищи?.. Или кто-то еще: всемогущий и бесстрашный, положивший глаз на лакомый кусок столичной земли? Как бы то ни было, по рынку лучше ходить с оглядкой: вновь могут зазвучать выстрелы… Злые языки начинают размышлять вслух: уж не сам ли «Дед» позарился на лакомый рыночный кусок, решил сгубить товарища? Это вряд ли. Впрочем, ответ окончательно прояснится в процессе развития событий вокруг права собственности на рынок. Если помнит читатель, вторым и единственным теперь законным владельцем рынка является Владимир Лященко.

Сразу после расстрела Геши милиция задержала Ляща, которому составила кампанию целая группа товарищей, для чего были найдены самые невероятные поводы. Но 11 июня суд отпустил Лященко на свободу. Говорят, алиби ему предоставил начальник районной налоговой службы. Весьма вероятно, что после этого Лященко исчезнет из поля зрения следствия. Если Кисель будет демонстрировать скорбь и негодование, но не предпримет никаких реальных шагов по расправе над Лящем и передаче доли Геши своим людям, тогда следствию потребуется внимательнее отнестись к версии об участии Деда. Но, подчеркиваем – это весьма натянутая версия. Куда более правдоподобной представляется та, над поиском доказательств которой сейчас большей частью и трудятся члены следственно-оперативной группы.

А именно: заказчик убийства Супруненко – его ближайший товарищ и бизнес-партнер Владимир Лященко. Аргументы тут такие. Известно, что несколько последних месяцев вокруг рынка началось активное движение по его переносу и строительству на освободившейся территории современного торгового центра. Эту идею двигал Лященко. По сведениям наших источников он лично обращался с этой идеей к Киселю. Но тот заявил, что не станет вмешиваться, и адресовал Ляща к Геше: он руководит базарным бизнесом, ему и решать. Спрашивается: почему Лящ подался к вышестоящему товарищу? Значит, не мог решить вопрос с Гешей напрямую. Со смертью Супруненко у Ляща появился эфемерный шанс стать единовластным владельцем рынка да еще и продвинуть свою идею со строительством торгового центра на базарных площадях. Но Лящ наверняка отдавал себе отчет в том, что в этом случае всемогущий Дед будет очень сильно против. Вплоть до смертоубийства виновника всей этой истории. И надо быть очень нерассудительным, чтобы надеяться избежать киселевской кары. Лящ слишком хорошо знает Киселя, чтобы попытаться провернуть столь рискованную бизнес-операцию с трупом в кабинете. Единственное логичное объяснение – Лященко действовал не один, возможно с теми, кто положил глаз на лакомый кусок столичной территории – потенциальных инвесторов строительства торгового комплекса.

Кто это всемогущий человечище, рискнувший противостоять Деду? Кто бы он ни был, если Дед не при делах, с большой долей вероятности можно прогнозировать продолжение истории вокруг радиорынка. Тем кто остался в живых сегодня угрожает опасность. И вполне вероятна жестокая война, в которой не все доживут до годовщины смерти Супруненко. В этой связи представляется показательным появление на месте преступления заместителя министра внутренних дел начальника уголовной милиции Николая Купянского. Спору нет – резонансное преступление по законам жанра требует появления свадебного генерала. Но логичным было бы прибытие начследствия МВД Василия Боднара или начальника ГУБОПа Игоря Белозуба. Ан нет, на убийство выехал именно Купянский. Этот человек – выходец из донецких краев, его давно причисляют к донецкой команде. И если он прибыл на радиорынок в его минуты роковые, да еще столь активно комментировал произошедшее, это «ж-ж-ж» неспроста.

Если донецкие товарищи “в деле”, тогда Владимиру Карповичу Киселю грозят большие неприятности. Но и в этом случае он вряд ли остановится, если конечно, не решил уйти на покой, о чем сам неоднократно заявлял… Однако, не следует списывать Владимира Карповича со счетов. Он ведь тоже шагает по жизни не совсем один. Водит дружбу и делает бизнес с весьма влиятельными персонами. Среди них – Александр Прессман – человек с криминальным прошлым и связями в разных политических лагерях; Иосиф Шаферович – заведует всем ресторанным бизнесом Деда, имеет в нем значительную долю, а кроме прочего является связующим звеном между Владимиром Киселем и Семеном Могилевичем и прочими влиятельными московскими персонажами. Также контакт Киселя с командой Могилевича может осуществляться через Вахтанга Уберию, лично подтверждавшего, что он хорошо знаком с Могилевичем.

Компромат на его политическую силу

Депутат-”регионал” набросился с кулаками на судью Первый матч финальной серии чемпионата Украины среди команд женской волейбольной Суперлиги «Джинестра» (Одесса) и «Химик» (Южный) закончился скандалом и потасовкой. Как рассказали корреспонденту «Одесса. Комментарии» зрители игры, исход матча вызвал недовольство президента Джинестры, депутата Одесского облсовета от ПР Александра Прессмана. На игре также присутствовали мэр Одессы Алексей Костусев, лидер партии «Родина» Игорь Марков, начальник управления физкультуры и спорта Одесского горсовета Игорь Беланов. Одесситки одержали победу в первом сете и уверенно начали второй. Однако во втором сете судья принял решение, с которым не согласились спортсменки «Джинестры», что подавило дух команды. В итоге, одесситки проиграли матч «Химику» со счетом 3:1. По окончании матча президент «Джинестры» Александр Прессман вместе с охраной подошел к судье, вступил с ним в спор в грубой форме, а затем, по словам очевидцев, нанес ему удар кулаком. Судья бежал от атакующего в другой конец зала. Усмирять разгневанного депутата взялись охранники Костусева и Маркова. Затем к ним подключилась и милиция.

 

Сергей Максимов: VAB Банк, Точмаш и Израиль

Визит в Украину министра иностранных дел государства Израиль Авигдора Либермана прошел практически незамеченным. В журналистской среде и блогосфере вяло муссировались слухи, что основная цель визита израильского политика – снятие с избирательного процесса кандидата в Президенты Украины Сергея Ратушняка. Ратушняк старательно разыгрывал карту бытового антисемитизма и антисионизма, СБУ в том ему помогало по мере сил – предотвратив “провокации и спецакции”, которые одиозный мэр якобы планировал в отношении Либермана. По итогу визита последнего, остались лишь протокольные заметки в СМИ, навроде этой:

(більше…)



Close
Приєднуйтесь!
Читайте нас у соцмережах: