Сообщения с тегами ‘Ульяны Супрун’

Податок на діабет від Уляни Супрун

Suprun-Ulyana1

 

Розповідаю про «принади» медичної реформи Уляни Супрун в частині запровадженої реімбурсації на власному досвіді – хворію діабетом І типу (інсулінозалежний) понад 11 років.

Раніше пацієнти отримували інсулін так. Приїжджають в лікарню до свого ендокринолога. Сидять у черзі. Заходять у кабінет і отримують препарати. Кому які потрібні. Якщо немає доктора, інсуліни видає медсестра. Хворі ставлять підпис у журналі обліку і йдуть. Все.

Тепер, після реформи, ця процедура стала куди складнішою. Дуже незручною і клопіткою.

Спочатку хворий на діабет висиджує чергу до ендокринолога лише для того, аби та дала не сам інсулін, а тільки рецепт на нього – «бумажку».

Якщо лікарка з якоїсь причини відсутня, медсестра не має права заміняти її. Вона рецептів не виписує – не її компетенція.

Значить треба чекати, поки не з’явиться лікарка. Скільки потрібно. Години чи дні.

Якщо ви вже з рецептом, то ідете до другої черги – у канцелярію за печаттю на виданий рецепт. Там черга фактично дублюється, бо діабетики від ендокринолога прямують туди гуськом. До діабетичної черги, зрозуміло, додаються інші хворі, яким теж потрібна печатка на свої рецепти і різні довідки.

Відстоявши другу чергу, ви нарешті здобуваєте право на отримання інсулінів. Але для цього вас чекає наступна черга – аптечна. А ще до неї треба ж їхати. Добре, що у моєму випадку вона поблизу лікарні, а буває, що дуже далеко.

Відтак маємо: замість однієї черги, як було раніше, – три плюс витрати на подорожі маршрутками туди-сюди.

Якщо це покращення для пацієнта у порівнянні з попередньою системою, то я не знаю, який діагноз в людини, яка так вважає.

Але і це ще не кінець митарствам діабетиків. Якщо раніше вони отримували інсуліни гарантовано безкоштовно, то нині це вже не так.

Вони мають доплачувати за кожну шприц-ручку, якщо показник їхнього глікозельованого гемоглобіну перевищуватиме встановлений МОЗом рівень – 7,5%.

Ці аналізи кожен діабетик має робити раз на три місяці. У «моїй», тобто найближчій до дому лабораторії, він коштує 185 гривень.

Можна було б робити і безкоштовно в поліклініці, але… Туди довго їхати. А для діабетика це ціла історія, справжній іспит з перешкодами, бо він має прокинутися з таким рівнем цукру, який дасть йому можливість дістатися лікарні, не впавши у гіпоглікемічну кому, і так, щоби глюкоза у крові навпаки не стрибнула до загрозливих висот – до гіперглікемії.

Подорож до лікарні і вистоювання там у черзі (бо діабетиків не пропускають, там свої червоні талони) – це серйозні випробування.

Стоїш під стінкою маніпуляційної і думаєш: ну як же там мій цукор у крові – чи не впав ? Або чи не треба мені його терміново знижувати підколюванням інсуліну?

Це нерви. Весь як на голках.

А ще в лікарню потрібно брати з собою сніданок, щоби відразу після забору крові поїсти і вколотися, бо у діабетика режим харчування, якого треба дотримуватися.

Отже здача крові для хворого на діабет І типу – ціла спецоперація. Розвідка боєм.

В приватній лабораторії простіше: ближче і швидше. Але дуже дорого.

Раніше режим видачі інсулінів був куди лояльнішим до пацієнта – він все одно отримував інсуліни, навіть якщо і не робив глікозельований суворо раз у три місяці.

Ну, скажімо, раз на півроку міг зробити. Прощали, ставилися поблажливо.

Тепер же не отримаєш своїх інсулінів без того, щоби не здати аналіз раз у три місці.

Та навіть якщо і здав, ти ще не здобув права на отримання інсуліну. Ти маєш обов’язково вкластися у спущену згори Уляною Супрун норму глікозельованого гемоглобіну – 7,5%. Бо інакше мусиш доплачувати за свої інсуліни.

У моєму випадку це 35 гривень за шприць-ручку новорапіду і 33 грн – лантусу (це інсуліни короткої і пролонгованої дії).

На місяць мені потрібно по 4 ручки кожного. 35 х 4 плюс 33 х 4 = 272 гривні.

Отриману суму множимо на три місяці, виходить 816 гривень.

Отже, до реформи ти отримував інсуліни за 0 гривень. Нині це може тобі коштувати 816 грн.

Це теж перевага для пацієнта?

Дивує і неабияк бентежить закладена у доплату міністром-реформатором каральна філософія. Причому, в її вустах вона звучить дуже благородно: це робиться в інтересах самого хворого, щоби він піклувався про своє здоров’я і стежив за «сахарами», не допускаючи, щоби вони були занадто високими, бо це посилює руйнівний вплив діабету для всього організму.

Так, це правда. Чим вище глікозельований гемоглобін, тим гірше для твоїх судин, серця, очей, печінки, нирок і всього іншого.

Але хіба пацієнт цього не знає?

Хіба він сам не зацікавлений у низькому глікозельованому?

Це закладено самою людською природою – піклуватися про себе. Чому Супрун вважає, що пацієнти діятимуть за логікою «на зло матусі відморожу вуха?».

Чому Супрун думає, що пацієнтів треба завжди підстьобувати, як малих дітей чи неслухняних підлітків, які потребують виховально-дисциплінуючого батога?

Чому ставиться до страждальців як до злодіїв, що вони отим високим (понад 7,5%) глікозельованим навмисно робитимуть погано для себе і МОЗу? І тому над ними треба тримати занесеною сокиру у вигляді доплат.

Якщо попри твої старання в тебе рівень глікозельованого вище прописаної Супрун норми – то це твоя БІДА, але в даному випадку за неї ж тебе і КАРАЮТЬ, позаяк віднімають у тебе право на отримання звичних тобі інсулінів. За них ти маєш доплачувати, а не доплатиш, то переведуть на гірші.

Вдумайтеся: у людини біда, не виходить тримати діабет в узді кращими інсулінами, то у покарання за це в неї віднімають кращі й дають гірші.

Де ж логіка? Де здоровий глузд? Це медики чи енкаведисти від медицини?

Тобі погано, діабет загризає, а ти ще маєш доплачувати за те, що не впорався, що не вклався у 7,5%!

Така новація погіршує якість життя пацієнта. Створює йому гірші умови, ніж були. То він теж має цьому радіти?

Супрун посилається на міжнародний, зокрема європейський досвід. Мовляв, така система і у них там діє. А рівень зарплат і добробуту у нас – такий самий?

А чому ви не робите зарплату європейською, щоби ми мали по-європейськи спокійно і без проблем доплачувати за інсуліни? У нас, у таких як я, немає на це грошей!

То чому ви нас заганяєте у глухий кут? Ви провокуєте акти відчаю!

Ви цього хочете? Бо не лишаєте своїй жертві вибору!

Ще раз повторюю: діабет у кожного свій, але у всіх випадках – це страждання.

А давайте тоді штрафувати за грип. Приміром, чихнув – заплатив, температура вище 37,5 – теж плати. Якщо один штам – така сума доплати, якщо другий – інша. Горло червоне, нежить – як ти таке допустив, ти що, руханку не робив, руки не мив? Ану плати! А без штрафів не давати ліків.

Супрун же має знати негативний вплив стресу для організму. Так от весь цей час і без того хворий діабетик має хвилюватися, переживати, тремтіти за свій глікозельований, щоби, не дай Боже, він не був більший 7,5%. Бо інакше – не дадуть безкоштовно раніше отримувані інсуліни.

Це вганяє людину у постійну тривогу, у перманентний стрес, у депресію. Навіщо це додаткове психо-емоційне навантаження діабетикам? Отямтеся люди! Згадайте, що ви МЕДИКИ, чиє гасло не «НЕ НАШКОДЬ!». Пожалійте своїх пацієнтів! Не обтяжуйте нам життя! Не ускладнюйте!

Що примітно й характерно, то з такими питаннями, нагальними проблемами, критикою не можна пробитися на жоден ліберальний ресурс, ба там справжній культ особи Уляни Супрун з її архіважливими порадами як правильно чхати і як необхідно робити руханку та мити руки.

Адже будь-яка критика автоматично перетворює тебе на противника реформи і очорнителя її непогрішимого святійшиства Уляни Супрун. Дифірамби їй – завжди будь ласка. А критику – в жодному разі!

А де ж дискусія? Де право пацієнта на відстоювання своїх прав? Чи коли нас заносять на «чорну дошку», то маємо мовчати? За що ви з нами так? Чим ми завинили?

Олексій Мазур, Дніпро, хворий на діабет І типу, Національне бюро розслідувань України

Парламентський комітет нарешті проголосував за звільнення міністра-смерть Супрун

Suprun-Ulyana1

 

Комітет Верховної Ради з питань охорони здоров’я рекомендував парламенту прийняти звернення до Кабінету міністрів про відставку в.о. міністра охорони здоров’я Уляни Супрун, повідомляє sprotiv.org.

Рішення схвалити проект постанови №5642, внесений до парламенту ще 16 січня 2017 року, на засіданні 3 квітня 2018 року підтримали 7 членів комітету.

Це сталося після заслуховування звіту Супрун та її заступників.

Голова комітету Ольга Богомолець зазначає, що в проекті постанови в якості причини вказано «гостру суспільну напругу, яка виникла у зв’язку із зривом програми державних закупівель ліків у 2016 році, що має ознаки службової недбалості».

На своїй сторінці у Facebook Богомолець також публікує свій перелік претензій до роботи керівництва МОЗ:

«Мій перелік претензій до роботи керівництва МОЗ наступний:

1. Вимирання українців прискорилося — якщо у 2016 році кількість померлих була на 175 тисяч більше ніж народжених, то вже у 2017 році — ця цифра збільшилася до 198 тисяч.

2. Близько 70 тисяч медиків виїхали за два останні роки за кордон — ще 50 тисяч, у випадку продовження політики МОЗ в сфері охорони здоров’я, виїдуть протягом найближчих кількох років.

3. Колективний імунітет нації знищено — рівень вакцинації населення впав нижче показників 90-х років.

4. Міжнародні закупівлі ліків зірвано — громадяни змушені були за два останні роки витратити з власних заощаджень 6,7 млрд. гривень на ліки, кошти на які були виділені державою для медичного забезпечення лікарень.

5. Головні напрямки — лікування онкологічних та серцево-судинних захворювань, що разом спричиняють 80% усіх смертей населення України — профінансовано лише на 27% та 30% відповідно.

6. Вчасне впровадження автономізації медичних закладів та принципу “гроші йдуть за пацієнтом”, затверджених підготовленим мною законом № 2002-VIII від 06.04.2017 — зірвано.

7. Відповідно до затверджених видатків Державного бюджету України на оплату праці медичних працівників, з обсягом яких погодився МОЗ України, українські медики отримують найнижчу зарплату в світі. Крім того, Кабінет Міністрів України зрівняв зарплати лікаря, медсестри та санітарки, знищивши для них будь-які стимули для самовдосконалення та розвитку.

8. Рахунковою палатою викрито порушення МОЗ в ході реалізації проекту «Поліпшення охорони здоров’я на службі у людей», на який Світовий банк виділив 215 мільйонів доларів позики, в організації проведення централізованих державних закупівель із залученням спеціалізованих закупівельних міжнародних організацій, у використанні коштів, виділених на подолання епідемії туберкульозу в Україні та лікування громадян України за кордоном.

9. Державну програму боротьби з раком — провалено. Дія попередньої закінчилася ще у 2016 році, а нової розроблено не було, від чого постраждали 1 млн. онкохворих людей в Україні.

10. МОЗ підготовлено Закон України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» від 19.10.2017 № 2168-VIII, який порушує 10 статей Конституції України.

Все це — неповна картина тієї катастрофи, до якої привело нас всього за два останні роки керівництво МОЗ».

#Порошенко подписал антинародный закон о платной медицине

poroshenko-chort1-500x346

 

Президент Украины Петр Порошенко подписал закон «О государственных финансовых гарантиях предоставления медицинских услуг и лекарственных средств».  Об этом сообщает 40ka.info ссылкой на его завление во время официального визита в Одесскую область.

Таким образом, Порошенко дал старт так называемой медицинской реформе, которую инициировала команда Ульяны Супрун. Отметим, этот законопроект парламентарии приняли еще 19 октября 2017 года. В тот день «за» него проголосовали 240 депутатов.

Государственный гарантированный пакет предусматривает лишь полную оплату на экстренном, паллиативном и первичном уровне, частично — на вторичном (специализированном) и третичном (высокоспециализированном), а также услуг реабилитации, медпомощи детям до 16 лет и медпомощи в связи с беременностью и родами.

При этом саму программу медгарантий должна утвердить ВР в законе о государственном бюджете, а объем средств, направляемых на ее реализацию, определяется как доля валового внутреннего продукта в размере не менее 5%.



Close
Приєднуйтесь!
Читайте нас у соцмережах: