Сообщения с тегами ‘Роман Бочкала’

Наші герої, що перемогли путінських окупантів у запеклих боях за Авдіївку. Фото

hero-Avdiivka1-500x373

 

За минулі 10 днів оборони Авдіївки назву «72 ОМБР» дізналася вся Україна. Бійці ВСУ з цієї бригади героїчно обороняли Авдіївку, і не просто вижили, а перемогли в цій битві, повідомляє sprotiv.org.

В промзоні Авдіївки 72 ОМБР на чолі зі своїм командиром батальйону Олександром Вдовиченко перебувають з середини жовтня, однак 10 днів запеклих боїв за населений пункт вони запам’ятали найбільше. Фотографію бійців 72 бригади опублікував журналіст Роман Бочкала. Він повідомив, що хлопці їхали в Київ — 8 лютого 2017 року їх нагороджуватиме президент України.

Також журналіст повідомив, що бійці бригади скептично ставляться до розмірковувань про те, чому так активізувалися бойові дії. Учасники бачили спробу масованого цілеспрямованого прориву з метою взяття під контроль всієї промзони та Авдіївки. Бійці ВСУ сподіваються, що на час активність російських загарбників згасне і окрилені успіхом, знову рвуться в бій.

72-а окрема механізована Красноградсько-Київська бригада (72 ОМБр в/ч А2167) — регулярне формування Збройних сил України. Розміщується в місті Біла Церква Київської області. Створена в 2000 на базі колишньої 72-ї гвардійської механізованої дивізії.

В Авдіївці обстрілами російської артилерії зруйновано 52 будинки, є вбиті і поранені.

Також місія ОБСЄ зафіксувала рекордну кількість вибухів в зоні АТО, рахунок щодня вівся на тисячи.

СБУ вполювала «Шатуна». Нею виявилася… #Тимошенко. Розслідування. Документ

kurva-Timoshenko1

 

Розслідування про фінансування Кремлем Вітренко допомогло Службі безпеки вилучити у бютівців «знаряддя» для реалізації плану «Шатун».

Напередодні річниці Майдану Служба безпеки повідомила про загрозу інспірованого ззовні так званого плану «Шатун». Дотепною назвою, яка швидко стала мемом у соцмережах, влада охрестила мітинги місячної давнини в урядових кварталах столиці біля Нацбанку, адміністрації президента та парламенту, де хтось за гроші, а хтось за переконаннями обурювалися тарифами, неповернутими вкладами, зубожінням.

18 листопада 2016 року, через три дні після анонсу «Шатуна», СБУ провела обшуки поруч із епіцентром мітингів – у Центрі культури та мистецтв профспілок України (більш відомому як Жовтневий палац). У підвалі будівлі контррозвідники знайшли понад 700 спальників, десятки наметів, вогнегасників, скрині з прапорами, портативні електростанції, імпровізовані «буржуйки» та решту революційного інвентарю.

Одразу після вилучення майна заступник голови фракції «Батьківщини» (партії Юлії Тимошенко) у Київській облраді Олег Кищук заявив, що ці речі мали бути передані до зони АТО для допомоги воїнам. А дії силовиків є помстою за участь його громадської організації «Стоп корупція» (Кищук – керівник цієї структури) за мітинги проти голови НБУ Валерії Гонтаревої 15 листопада.

У свою чергу, як відомо з матеріалів розслідування, всі ці речі були вилучені оперативниками СБУ, але розцінені спецслужбою як знаряддя розколу України. «За допомогою цього майна невстановлені особи мали забезпечити масові заходи, спрямовані на зміну меж території України, порушення порядку, встановленого Конституцією України, та розпалювання національної ворожнечі», – так представники Служби безпеки пояснювали у суді клопотання про арешт атрибутів вуличних акцій.

Контекст подій, які передували цій суперечливій історії, викликає сумніви у заявах обох сторін.

«Схрон» в урядових кварталах

Перш за все малоймовірними виглядають плани передати намети, їжу, спальні мішки та решту речей до зони АТО. Річ у тім, що заснована бютівцями громадська організація «Антикорупційний рух «Стоп корупція», у якої було вилучено зазначені вище речі, набула майно лише за кілька днів до початку «Шатуна».

Один зі співзасновників громадської організації «Антикорупційний рух «Стоп корупція» Олег Кищук – добрий знайомий Костянтина Бондарєва (наближена особа Юлії Тимошенко, наразі очолює обласну партійну організацію «Батьківщини» у Київській області). У 7-му скликанні Кищук працював помічником Бондарєва, а два роки тому, коли стосунки Юлії Тимошенко та в.о. президента Олександра Турчинова ще не було зіпсовано, останній призначив Кищука на посаду голови Броварської РДА. Інший співзасновник «Стоп корупції» – Анна Гоголіна. Людина з таким ім’ям та прізвищем керувала броварською партійною організацією «Батьківщини».

До 13 листопада інвентар вуличних акцій перебував у власності і користуванні іншої структури – громадської організації «Бюро підтримки бізнесу». Але за два дні до «Шатуна» ця ГОшка передала реквізит вуличних акцій у безоплатне користування рухові «Стоп корупція». До і після укладення цього договору майно зберігалося у підвалах Центру культури просто біля урядових кварталів.

Характерним виглядає й інший факт: ГО «Бюро підтримки бізнесу» орендувала підвальні приміщення для зберігання зазначеного майна у Центрі культури та мистецтв профспілок України лише 1 жовтня.

Засновником ГО «Бюро підтримки бізнесу», зареєстрованої за адресою Центру культури, є Михайло Симонов. Про нього відомо небагато: раніше жив у Ялті, та після анексії Криму оселився на Київщині. Людина з таким прізвищем також є співзасновником фірми «Джосс Плюс» та інформагентства «Лідер Ньюз» (портал bublbe.com). Останні також зареєстровані у Центрі культури в 2015 році. Окрім цього, Симонов є засновником ГО «Кримська діаспора Київщини».

Нагадаємо, в середині листопада наймасовіші акції в центрі міста влаштувала партія «За життя» народного депутата з фракції «Опозиційний блок» Вадима Рабіновича. Сумнівний контингент людей, яких організатори зібрали під стінами Нацбанку в ті дні, дав привід для припущень, що таким чином влада намагається дискредитувати саму ідею протестів, аби у майбутньому виключити широку підтримку вуличних акцій. Та водночас завадити політичній силі Юлії Тимошенко та профспілкам провести свої демонстрації в центрі Києва. Останні готувалися до протестів та навіть анонсували їх у прес-релізах, хоча згодом скасували ці плани.

Проте не виключено, що частина прихованих у Жовтневому палаці речей таки встигла «провітритися» на акціях протесту в листопаді. Як описувалося у репортажах журналістів інтернет-видання «Страна», 15 листопада серед активістів під будівлею парламенту, де протестували чорнобильці, вкладники (з прапорами банку «Михайлівський» і «Фінанси та кредит»), незгодні з «поліцейським режимом Авакова», були й представники «Батьківщини» Юлії Тимошенко. Ця частина пікетувальників – колона з кількох тисяч людей – підійшла від Європейської площі до Верховної Ради.

Ймовірно, про «схрон» із Жовтневого палацу і його можливе використання на акціях протестів СБУшники добре знали. Адже силовики нагрянули у цокольне приміщення Центру культури та мистецтв профспілок 18 листопада. За день до цього заступник голови фракції ВО «Батьківщина» Сергій Соболєв заявив на політичному ток-шоу, що якщо суд 18 листопада не скасує підвищення комунальних тарифів, «мільйони людей» вийдуть на масові акції протесту (на той час у суді розглядався позов щодо скасування підвищення тарифів для населення). «Терпіти ніхто не буде», – попереджав Соболєв.

Про впевненість представників СБУ в тому, що вилучені у Жовтневому палаці речі вже використовувались на акціях протесту, свідчить й інший факт – у суді, де вони домагалися арешту майна протестувальників, силовики запевняли: майно «зберегло на собі сліди» злочину і призначалося для матеріального забезпечення кримінального правопорушення.

Timoshenko-shatun1

Редакція видання «Главком» спробувала зв’язатися із представниками Антикорупційного руху «Стоп корупція» для отримання коментарів. Пошук контактів, які не зазначено в реєстрі юросіб, спочатку помилково вивів до іншої, але співзвучної організації – «Стоп корупції» (відрізняється остання літера). Її представник – відомий журналіст Роман Бочкала – повідомив «Главкому», що між двома структурами існує конфлікт через назву, але не лише через це.

За словами Бочкали, торік громадська організація «Стоп корупції», яку він представляє, робила кілька журналістських матеріалів про незаконну забудову у селі Княжичі під Києвом. В одному з них розповідалося про сумнівне виділення місцевою владою 8 гектарів, де розташувався кінний клуб, який начебто належить Кищуку. Бочкала запевняє, що саме після цього бютівець і створив клон під співзвучною назвою «Стоп корупція».

У коментарі для «Главкома» сам Кищук встиг повідомити, що вилучені Службою безпеки речі досі не повернуто, хоча вже було відповідне рішення суду. Водночас, коли у телефонній розмові він почув уточнюючі запитання – щодо походження наметів, прапорів, спальних мішків та іншого, – політик раптом почав погано чути співрозмовника та поклав слухавку. Після цього зв’язок із абонентом було втрачено через відсутність у мережі.

Рука Москви

Заяви громадської організації про плани передати революційний реквізит в АТО, який більш за все призначався для мітингів, виглядає так саме сумнівно, як і методи полювання Служби безпеки на «Шатуна». Річ у тім, що клопотання про вилучення майна у громадської організації бютівців відбулось у рамках розслідування проти благодійної організації Наталії Вітренко. Зв’язок між цими фактами злочинів у розслідуванні, що розпочато 2,5 року тому, та обшуками місячної давнини можна віднайти лише у формулюваннях кримінальних правопорушень: на кшталт розпалювання національної ворожнечі.

«Справу Вітренко» було розпочато у травні 2014 року через підозру у фінансуванні сепаратистів і зазіханні на територіальну цілісність України.

Річ у тім, що на початку російської агресії громадська жіноча організація «Дар життя», яку заснувала лідер Прогресивної соціалістичної партії України Наталя Вітренко, уклала договір із російським Фондом підтримки та захисту прав співвітчизників, що проживають за кордоном, про надання гранта в розмірі 8 млн російських рублів. Засновником російського фонду-донора є міністерство закордонних справ РФ і Росспівробітництво (голова наглядової ради – міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров).

Офіційно зазначену суму було виділено для фінансового забезпечення надання правової допомоги, і наприкінці квітня 2014 року гроші вже були на рахунку громадської організації. Але слідство запідозрило, що кошти підуть зовсім на інші цілі. Зокрема, на пропагандистську роботу з дискредитації української влади, провокації збройних конфліктів між різними верствами населення України, розпалювання національної ворожнечі, інформаційну підтримку проведення в східних регіонах України «референдумів».

Федір Орищук, Національне бюро розслідувань України

Офшор і Юля

Timoshenko-bidna1-500x338 (1)

 

Опублікування панамських паперів і наявність у них даних про кампанії, дотичні до президента Петра Порошенко викликала неприховану бурю обурення у головної конкурентки чинного президента – лідера партії «Батьківщина» Юлії Тимошенко. Гнівним голосом вона зажадала створення у Верховній раді тимчасової слідчої комісії, для вивчення причетності президента країни до офшору, який (жах!) купував пальне у дочки російського «Газпрому» — в обсязі кількох заправок для літака.

На тираду пані Юлії зразу ж відреагували колеги по Раді, що характерно – особи, яких у симпатіях до чинного президента не звинуватиш аж ніяк. «Я хочу аби Тимошенко першою дала показання, які 200 мільйонів доларів вона перелічувала на компанію Somolli Enterprises на офшорах?» — заявив нардеп Мустафа Найєм. Somolli Enterprises – це та сама компанія, участь у створенні якої підтвердив на допиті в поліції Ізраїлю колишній віце-президент корпорації Єдині енергетичні системи України Олександр Гравець. Створена компанія була на Кіпрі у 1992 р., серед засновників крім Гравця – подружжя Олександр та Юлія Тимошенко. Серед іншого компанія перелічувала гроші на рахунки Павла Лазаренка – сумно відомого українського прем’єра.

Оприлюднити документи про дотичність до офшорів Юлії Тимошенко пообіцяв і інший відомий незламний борець з корупцією – нардеп Сергій Лещенко. І це не жарт. Ще у жовтні 2015 р. він оприлюднив факти оплати рахунків Юлії Тимошенко офшорними компаніями, які серед своїх власників мають в тому числі Дмитра Фірташа – одного зі спонсорів тої самої політичної сили, молитвами якої пані Юлія два роки топтала зону.

Та й це – не межа. У травні 2015 р. колишній заступник Генпрокурора Микола Обиход поширив інформацію про те, що на офшорних рахунках Юлії Тимошенко перебуває мільярд доларів США.

Від патронеси не відставало й оточення. У 2011 р. спалахнув скандал через злам пошти народного депутата від БЮТ Григорія Немирі. З оприлюднених документів громадськість дізналася що нардеп оплачував британській фірмі «Ridge Consulting Limited» піар свого політичного патрона. При чому рахунки виставлялися на ім’я Немирі, а оплачували їх офшорні компанії. Тоді Блок Юлії Тимошенко назвав цю інформацію політичним замовленням.

Панам-гейт крім страшної офшорної фірми Петра Порошенко (по якій заяву мусила робити сама компанія Ротшильда), відкрив цікаві подробиці сім’ї номера 5 у списку «Батьківщини», Олени Шкрум, відомої феєричним інтерв’ю у якому ця пані як довершений факт повідомляє про існування мережі «порохоботів», але заперечує факт існування «юлькаботів». З’ясувалося, що батько пані Олени, відомий київський юрист Іван Шкрум, є бенефіциаром офшорної компанії Betal menаgement Ltd.

Цікаво, навіщо йому офшор? Часом не для того, аби у 28 років його доця крім посвідчення нардепа мала за плечима навчання у магістратурі Сорбонни та на факультеті права у Кембриджі? Недешеве це задоволення…

Аж от і нові подробиці. 14 червня 2016 року Інтернет-ресурс «Тема» http://tema.in.ua/article/9900.html і журналіст телеканалу «Інтер» Роман Бочкала оприлюднили низку документів про оплату Юлією Тимошенко послуг ще двох піар-компаній «TD International» та «Covington & Burling LLP». Йдеться про $3,1 мільйони і $660,8 тисяч відповідно. Чималі питання викликає характер наданих послуг, в кошторисі присутня послуга «Дослідження європейських медіа», оцінена у $ 183 780. Який обсяг медіа треба дослідити за такі гроші – жахливо навіть уявити.

Відкрутитися не вдасться – на документах зазначене ім’я самої Юлії Тимошенко, лідера партії «Батьківщина». Доречне питання, з яких коштів оплачувалися ці послуги?

За логікою, це питання мало б зацікавити всіх ідейних борців з корупцією, які нещодавно здіймали бурю через офшор Порошенка. Не до жартів. Юлія Тимошенко – лідер парламентської фракції і один з найбільш рейтингових українських політиків. Наразі вона має всі шанси стати наступним президентом України, і через те її попередня фінансова та політична діяльність мусить стати приводом для ретельного вивчення. Відомі наші борці з корупцією мусять всі сили кинути, аби до влади не прийшла людина з темним минулим.

Але борці з корупцією, які щойно криком кричали про офшори Порошенко, до історії з документами від Романа Бочкала поставилися на диво стримано і навіть байдуже. І вже одне це примушує засумніватися в їхній неупередженості.

Що ж до Юлії Тимошенко, то дуже схоже, що чим ближче до виборів – тим більше слідів її попередніх «подвигів» вилазитиме на світ Божий.

От тільки, чи помітить їх суспільство?

Далі буде.

Дмитро Калинчук, Національне бюро розслідувань України

Максим Бланк. Неприкасаемый коррупционер. Расследование

Blank-Maksim2-500x282

В нашей стране даже самый одиозный чиновник-коррупционер всегда может рассчитывать вместо суда и тюрьмы на возвращение в прежнее кресло…

Известие о назначении в начале июля 2015 года на должность и.о. генерального директора «Укрзалізниці» нового топ-менеджера — Александра Завгороднего, заставило многих, кто интересуется состоянием дел на железной дороге, облегченно вздохнуть. Это, как минимум, должно было означать, что состояние перманентного скандала, в котором госпредприятие пребывает с осени прошлого года, пока госпредприятием рулил и.о. гендиректора Максим Бланк, нормализуется хотя бы на некоторое время.

Открытый конкурс на должность главы ГП, объявленный в конце прошлого года, завершился грандиозным провалом, а новую попытку найти руководителя одного из ключевых госпредприятий страны министр инфраструктуры Андрей Пивоварский обещает не ранее конца августа.  За последний год финансовое состояние УЗ из проблемного стало по-настоящему катастрофическим, и накануне запланированной Министерством инфраструктуры на осень реорганизации ГП необходимость менять руководство давно назрела. Впрочем, как часто бывает у нас в стране, изменения произошли только наполовину. Одную из главных проблем «УЗ», а именно  наличие в ее руководстве такого «управленца», как Максим Бланк – в который раз снова предпочли не заметить. Одиозный чиновник вернулся на прежнюю должность первого заместителя гендиректора, на которой уже находился с апреля по сентябрь 2014 года. Но можно не сомневаться, что аппетиты Бланка, которые он исправно демонстрировал за время своей работы во главе «Укрзалізниці», никуда не делись, и это очень плохая новость как для самого предприятия, так и для бюджета государства. Видимо, кому-то Максим Бланк настолько нужен на верхушке железнодорожного монополиста, что сходить с рук ему будут скандалы любых масштабов.

«Богат, как Бланк»

После того, как 8 сентября 2014 года по подозрению в коррупции был отстранен (а в последствии и со скандалом уволен) глава «Укрзалізниці» Борис Остапюк, освободившееся место с приставкой и.о. занял его первый заместитель Максим Бланк. Пересев в новое кресло, Бланк сразу же попал в эпицентр нового скандала, в котором фигурировали не только крупные суммы наличными, но и наркотики.

16 октября 2014 года глава СБУ Валентин Наливайченко заявил, что в Государственной администрации железнодорожного транспорта Украины («Укрзалiзниця») раскрыта «годами действовавший синдикат по отмыванию денег». Как сообщил Наливайченко, «во время обысков, проведенных только у одного из руководителей предприятия, в том числе в частных домах и гаражах, следователями задокументировано и изъято более 7 миллионов гривен и свыше 1 миллиона долларов наличными, а также оффшорная документация, которая свидетельствует о существовании действительно огромного преступного механизма».

«Руководителем», о котором рассказал глава СБУ, оказался Максим Бланк. Результаты обыска жилплощади Бланка действительно впечатлили. Слова одного из очевидцев и участников обыска тогда распостранил на своей странице в Фейсбук журналист телеканала «Интер» Роман Бочкала, после чего имя украинского чиновника Максима Бланка стало чуть ли не нарицательным. Античный афоризм  «богат, как Крез» в украинских реалиях легко трансформировался в «богат, как Бланк». «Столько денег налом дома я еще не видел. Еще я первый раз увидел в каждой комнате телики 84 дюйма. Воистину – «Укрзалізниця» богатая контора. Я до сих пор в шоке. Устали пересчитывать бабло даже на машинке. Две огромные дорожные сумки на колесиках забитые банковскими упаковками, в купюрах по 100, 200, 500 гривен. В ванной более полляма «зелени» вытащили. И, похоже, что я видел карманные деньги. Остальное наверняка процентится в оффшорах. Хозяин жилья вообще не расстроился» — так описывал результаты обыска его участник.

Но кроме залежей банкнот в квартире новоназначенного чиновника нашлось кое-что еще, как говорится, «на любителя». Как сообщалось в протоколе обыска, Максим Бланк отдал сотрудникам спецслужб «три пакета из фольги с веществом растительного происхождения и характерным запахом», которое оказалось коноплей. Согласно заверениям самого Бланка, марихуану он держал дома для личного пользования, и, очевидно, ничего предосудительного в этом не видел. Подумаешь, ну любит глава одного из самых крупных госпредприятий страны потянуть косячек-другой перед занятием важными государственными делами. В «Укрзалізниці» дела действительно настолько плохи, что без косяка не разберешься!

А если серьезно, как бы не относились в мире к идее «легалайза», в Украине каннабис все еще считается наркотическим средством, а, значит, Бланк должен был ответить согласно законодательству, как минимум, за хранение, что подразумевает или административную, или уголовную ответственность в зависимости от объемов обнаруженных веществ.

Невероятно, но история с пачками денег и травкой закончилась для Бланка…совершенно ничем. Он и дальше продолжил руководить госпредприятием. Правда, на этом претензии к нему, как к топ-менеджеру, не закончились, а только начались.

От Ахметова до Еремеева

О состоятельности Максима Бланка в роли главы одного из крупнейших госпредприятий страны лучше всяких слов скажут сухие цифры статистики. В 2014 году чистый убыток «УЗ» составил 284 млн грн. Хотя финансовым планом предусматривалось, что администрация получит прибыль в размере 634,6 млн. грн. Но почему такой «стиль руководства» «Укрзалізницею» в конце-концов привел к техническому дефолту в мае 2015 года, пожалуй, стоит объяснить на вполне конкретных примерах.

В период, когда Максим Бланк с приставкой и.о. управлял «Укразалізницею» состоялся целый ряд крайне сомнительных тендеров по закупке топлива и материально технических средств для нужд железной дороги. Прямыми выгодополучателями от махинаций на тендерах стали компании, принадлежащие олигархам Игорю Еремееву и Ринату Ахметову.

К примеру, 29 декабря 2014 года компании Еремеева «Вог Аэро Джет» «Укрзалізниця» перечислила 42 млн.грн., 30 декабря 2014 – еще 25 млн.грн., 12 и 13 января 2015 года — 25 и 100 млн. грн. соответственно. При фактической рыночной цене 13 тыс. грн. за тонну, «Укрзалізниця» закупала топливо у компании Игоря Еремеева по значительно завышенным ценам — 19 тыс.грн. за тонну.

В феврале 2015 года «Укрзалізниця» перечислила «Вог Аэро Джет» сумму 182 миллиона гривен за топливо, и снова по завышенным ценам. В марте — уже 286 миллионов из расчета 23 900 грн. за тонну. И это при рыночной цене в 17-18 тысяч гривен! Причем, все эти платежи терпящее финансовое бедствие госпредприятие перечисляло сразу же, хотя закон вполне позволяет проводить такие платежи в течение 70 дней. Элементарные расчеты позволяют установить, что подозрительное завышение цены позволило «наварить» на закупках почти 72 миллиона гривен!

Еще один пример «выгодного сотрудничества» «Укрзалізниці» времен Максима Бланка с поставщиками материально-технических средств является тендерная история с  ООО «Керченский стрелочный завод» (КСЗ), который принадлежит структурам Ахметова. В этом случае Бланк умудрился еще и подсобить деньгами украинского бюджета российской экономике, поскольку КСЗ с 11 декабря 2014 года получил новое место регистрации в российском Краснодаре. Хотя аналогичную продукцию производят и заводы в Украине, например, Днепропетровский стрелочный завод.

Интересно, что Керченский стрелочный завод передал право получать платежи от «Укрзалiзницi» еще одной компании Рината Ахметова – «Трансинвест Холдинг». Таким образом, с  2 по 11 февраля 2015 года на счета фирм «Метинвест Украина» и «Трансинвест Холдинг», принадлежащих Ахметову, «Укрзалізниця»  отправила по трем платежам в общей сложности 170, 6 миллионов гривен.  Далее, в рамках договора факторинга только в марте этого года «Трансинвест Холдинг»  получил от «Укрзалізниці» 31 481 289 гривен. Которые были прописаны, как заказ у Керченского стрелочного завода на изготовление различных запчастей для железной дороги. Здесь возникает интересный вопрос: как и когда оплаченные «УЗ» запчасти попали на территорию Украины из оккупированного Крыма, учитывая практически полное отсутствие транспортного сообщения с полуостровом? Да и были ли эти поставки вообще?  Есть большие опасения, что Максим Бланк на этот вопрос не найдет вразумительного ответа.

Зато все это время он продолжал жаловаться на тяжелое финансовое положение госпредприятия. «Весь январь мне просто не хватало денежных поступлений на зарплату и на закупку топлива и электроэнергии», — сообщил Бланк в своем интервью «Украинской Правде» 30 марта, проигнорировав при этом вопросы журналистов про особенности своего «сотрудничества» с компаниями Еремеева и Ахметова.

В истории работы Максима Бланка на руководящих должностях в «Укрзалізниці» хватает и других темных пятен: это и вскрытая программой журналистских расследований «Наші гроші» коррупционная схема со страхованием, и возникшие у журналистов вопросы по поводу деятельности фирмы-«прокладки» -«Украинского пассажирского логистического центра», которая занимается продажей железнодорожных билетов, и подозрительные кадровые  инициативы, которые грозят украинскому государству многомиллионными убытками. Но эти пятна почему-то совершенно незаметны на властной верхушке.  Там, судя по всему, Бланк числится «неприкасаемым».

 

В любой цивилизованной стране, после такого обилия коррупционных скандалов, любой чиновник уже был бы не только уволен, но и понес наказание по всей строгости закона. В Украине, с ее причудливым пониманием движения к европейским стандартам, у одиозного коррупционера всегда найдутся варианты не только избежать наказания, но даже остаться у кормушки. Неужели после всех обнародованных фактов касательно деяний Бланка, единственным наказанием для него может быть только «почетная ссылка» на прежнюю должность первого зама? И почему пафосные обещания найти на руководящие должности в госпредприятия новых стивов джобсов неизменно заканчиваются перетасовкой одних и тех же максимов бланков?

Виктория Полец, Национальное бюро расследований Украины



Close
Приєднуйтесь!
Читайте нас у соцмережах: