Сообщения с тегами ‘Владислав Каськив’

Суд запретил полиции заглядывать в офшоры депутата, экс-регионала Сергея Лёвочкина, через которые украдено 259,2 млн грн. государственных средств

Levochkin-i-Yanukovich-300x237

 

Суд отказал следователю Национальной полиции в доступе к документам компаний «Agrama Investments Limited», «Levidi Ventures Limited», «Macnamara Holdings S.A.» и «Lerden Industry Inc.», об открытии и пользовании счетами в банке AS «Trasta Komercbanka» (Латвия). Как пишет «Экономическая правда» об этом свидетельствует постановление Печерского райсуда Киева от 7 июня 2016 года, сообщает Национальное бюро расследований Украины.

Ходатайство подано в рамках уголовного производства от 25 ноября 2013 относительно служебных лиц Государственного агентства по инвестициям и управлению национальными проектами и ГП «Государственная инвестиционная компания», которых подозревают в растрате и присвоении государственных средств.

Как пишет издание, растрата средств состоялась через ГП «Государственная инвестиционная компания», которое дало займы частным компаниям.

В частности, ООО “Торговый Дом «Борисфен» получило 95,55 млн грн ссуды для национального проекта «Качественная вода», ООО «Боржава Резорт» — 165 млн грн для нацпроекта «Олимпийская Надежда — 2022».

В дальнейшем с целью присвоения и отмывания средств ТД «Борисфен» перечислило 9,77 млн долл компании «Korsk Enterprises LTD» (Кипр) за приобретение украинских фирм ООО «Аква Инвест Групп» и ООО «Источники Подолья».

Кипрская компания «Korsk Enterprises LTD» перечислила полученные средства еще другим компаниям — «Yonkers Marketing LTD» (Кипр) и «Barrons Limited» (юрисдикция неизвестна).

Чтобы выяснить конечного получателя средств, следователь Нацполиции хотел получить доступ к информации о банковских счетах компаний «Agrama Investments Limited» (Кипр), «Levidi Ventures Limited» (Кипр), «Macnamara Holdings S.A.» (Виргинские острова) и «Lerden Industry Inc.» (Виргинские острова).

Владельцем «Levidi Ventures Limited» (Кипр) является Иван Фурсин. Это видно из структуры собственности «Мисто Банка», которая обнародована на сайте банка.

Оффшоры «Macnamara Holdings S.A.» и «Lerden Industry Inc.» связывают с тем же Иваном Фурсиным, а также Сергеем Левочкиным, экс-главой администрации президента Януковича.

Однако суд в ходатайстве отказал, поскольку решил, что это уголовное производство должно расследоваться Национальным антикоррупционным бюро.

Вышеупомянутое уголовное производство возбуждено по ст.191, 209, 364, которые после внесения изменений в Уголовно-процессуального кодекса оказались в подследственности Национального антикоррупционного бюро.

В декабре 2015 года приняты изменения в Уголовный процессуальный кодекс и было решено, что старые коррупционные дела останутся в подследственности ГПУ.

Всего, по данным следствия, всего по схемам с кредитами с Госинвестпроектом во главе с Владиславом Каськивым было выведено не менее 259,2 млн грн. государственных средств.

В Украине средства отмывались через 30 компаний, которые имели счета в «Мисто Банке» Ивана Фурсина.

18 августа Генпрокурор Юрий Луценко сообщил о задержании на территории Республики Панама Каськива за хищение и другие служебные преступления. Заместитель генпрокурора Евгений Енин заявил, что Каськив был задержан в Панаме при попытке въехать на территорию Коста-Рики.

Генпрокуратура передала МИД для направления в Панаму ходатайство об экстрадиции Каськива.

Как известно, 25 марта глава МВД Арсен Аваков заявил, что Каськив объявлен в розыск.

В 2012 году Каськив подписал соглашение на 1 млрд долларов с испанской кампанией Gas Natural относительно инвестиций в LNG-терминал в Украине. Позже испанская сторона заявила, что не знает человека, который от их имени подписал контракт. Выяснилось, что этого человека зовут Хорди Сарда Бонвехи и он является лыжным инструктором.

Сюпризы списка Ляшко. Рецидивист ведет в Раду людей Левочкина и чиновников Януковича. Расследование

Lyasko-zek1Когда в 2012-м году Радикальная партия Олега Ляшко впервые шла на выборы, образ странного человечка с вилами, топчущего египетскую картошку и поедащего землю на парламентской трибуне, был еще в диковинку. Тогда от имени Ляшко неизвестные люди обзванивали более известных персон и предлагали им места в списке «радикалов». Те отшучивались и говорили, что как-нибудь в другой раз. Мало кто ожидал, что «другой раз» наступит так быстро, а ситуация в стране и гиперактивность Ляшко вынесут его партию в число фаворитов парламентской гонки. Но сейчас уже он сам выбирает «более достойных» из выстроившихся в очередь.

Собственно список Радикальной партии был одной из главных предвыборных интриг. «Я хочу привести к власти молодежь, парней и девушек без блата, без волосатой руки, без денег, которые способны изменить эту страну», – обещал Ляшко в недавнем интервью «Главкому».

В осуществимости таких чистых планов возникали сомнения. Учитывая, что самого Ляшко по старой памяти называют «проектом Левочкина», можно было ожидать, что лидеру «радикалов» навяжут кандидатов, из которых явно будут торчать уши тех или иных олигархов. А с ними Ляшко на словах активно борется.

Вообще полного официального списка Радикальной партии в печатном виде пока не сыскать нигде, даже на партийном сайте, где выложена лишь первая дюжина, так сказать, витрина. Поэтому воспользуемся тем списком, который был озвучен на недавнем съезде, допуская, что до внесения в ЦИК в нем могут произойти некоторые изменения, о которых Олегу Валерьевичу было не с руки объявлять сразу.

Учитывая нынешние рейтинги «радикалов», ограничимся потенциально проходными первыми пятьюдесятью фамилиями.

«Уши Левочкина» проглядывают уже с 6-й строчки, на которой расположился бывший первый замглавы Национального агентства Украины по вопросам государственной службы Игорь Попов. Попов был заместителем главы Секретариата Президента еще при Ющенко, с приходом к власти Януковича был уволен, успел поучаствовать в странном проекте Виктора Балоги «Единый центр», а в сентябре указом Януковича возвращен на Банковую.

Но тут как раз ничего криминального: Попов – персона известная, а презентовал его Ляшко как «интеллектуала, политолога, специалиста по государственному управлению». Чуть в глубине списка в районе третьего десятка расположился директор Аналитического центра «Политика», где «президентствует» Попов, юный политолог Николай Давидюк.

Первая пятерка, в общем-то, без вопросов. После Олега Ляшко идет его давний помощник и заместитель Андрей Лозовой. На недавних повторных выборах на проблемном 94-м округе в Киевской области объединенная оппозиция выдвинула именно его как активиста Майдана против провластного кандидата Руслана Бадаева. Это произошло после того, как предыдущего оппозиционного кандидата Виктора Романюка сняли с выборов. Лозовой занял второе место, но сейчас ему, уже депутату Киевсовета и лидеру фракции Радикальной партии, гарантирован мандат.

Третье место – у командира батальона «Айдар» Сергея Мельничука. Из «военных героев» в десятке также экс-зам командира батальона «Азов» Игорь Мосийчук, который сейчас устраивает скандалы в Киевсовете и даже бросается на Виталия Кличко, и комбат батальона «Луганск-1» Артем Витко. Ротный «Азова» Игорь Криворучко – в третьей десятке.

Четвертую строчку отдали певице-крымчанке Злате Огневич, которая отказалась выступать на полуострове после его аннексии, а сейчас помогает нашим бойцам как волонтер. На пятом месте бывший юрист компании «Континиум» Артем Запотоцкий, который был тяжело ранен пулей снайпера на Майдане и прикован к инвалидному креслу.

Также в верхушке списка – неудачно баллотировавшийся в парламент по одному из киевских мажоритарных округов пловец Денис Силантьев, которого в последнее время можно было часто увидеть в кулуарах Рады. Бывший спортсмен, также можно включить в квоту Левочкина. Еще совсем недавно Силантьев был замом главы Общественного совета КГГА при Александре Попове. А, как известно, бывшего градоначальника плотно курировал тогдашний глава АП Януковича. В пользу версии «человека Левочкина» говорит также и тот факт, что у Силантьева есть и личные связи с семьей политика. Не секрет, что на показах коллекций супруги Левочкина Зинаиды Лихачевой, традиционно присутствует чета Силантьевых, сам Денис и его супруга Инна.

Замыкает десятку волонтер Харьковского военного госпиталя Елена Кошелева.

На 11-й строчке – «советник Ляшко по экономическим вопросам» Виктор Галасюк. Галасюк до последнего времени был президентом технопарка Bionic Hill, который возводил девелоперский холдинг UDP экс-депутата от Партии регионов Василия Хмельницкого. Сейчас проект, под который Киеврада выделила почти 150 гектаров Беличанского леса, заморожен, и Галасюк идет в политику «с целью изменить экономическую политику государства и добиться структурных реформ».

12-й – руководитель исполкома партии Валерий Вощевский. Этот солидный мужчина весьма выделялся на съезде среди своих партийных соратников. Еще бы – этот опытный кадр работал еще в администрации президента Кучмы и был первым замом министра экономики и по вопросам евроинтеграции Валерия Хорошковского. После прихода в 2010-м в Кабмин Николая Азарова Вощевский был назначен главой «Укравтодора», но уволен спустя всего два месяца после назначения. С 2000-го года возглавлял Украинскую селянскую демократическую партию, которая участвовала в выборах сначала в составе «Команды озимого поколения» того же Хорошковского, в 2006-м – в составе Народного блока Литвина. Собственно, частые пересечения Вощевского с Хорошковским и заставляют заподозрить, что на такую ключевую должность его также «посоветовал» Левочкин, которого многое связывает с Хорошковским.

13-й – юрист Андрей Артеменко, в 2006-м году возглавлявший фракцию БЮТ в Киевсовете, но позже в ряду многих однопартийцев переметнувшийся в большинство Черновецкого. Интернетом гуляет история об его аресте в 2002-м году и возбуждении четырех уголовных дел, в том числе, по подозрению в хищениях в особо крупных размерах. Поговаривали, что Артеменко был близок к тогдашнему главе ДУСи небезызвестныму Игорю Бакаю, который поставил его руководить футбольным клубом Минобороны «ЦСКА-Киев». В следственном протоколе сказано, что Артеменко умудрился похитить с госпредприятия (а футбольный клуб тогда таковым являлся) через трансферы футболистов около 4 миллионов долларов.

Артеменко несколько лет провел за решеткой, но был выпущен на поруки группы «регионалов» во главе с Михаилом Добкиным. Спустя несколько лет мытарств – в 2007-м году – все дела против Артеменко были закрыты. В последнее время Артеменко сблизился с «Правым сектором», но, в итоге, оказался в списке партии Ляшко.

В отличие от Артеменко, адвокат Олег Куприенко – вполне ожидаемый персонаж, он глава ключевой для Ляшко Черниговской территориальной организации Радикальной партии. Среди клиентов этого юриста – мэр Чернигова Александр Соколов и Левко Лукьяненко. Избирался в парламент на одном из округов Черниговщины, но занял лишь шестое место.

Очень любопытен кандидат Валерий Тарасюк: если верить сайту Минюста, он – действующий директор Департамента судебной работы, за 2013-й год вместе с членами семьи заработал почти 5 миллионов гривен, в его гараже – «Лексус» и «Инфинити». Порошенко назначил Тарасюка в состав Нацкомисии по государственному регулированию в сфере энергетики и коммунальных услуг (НКРЭКУ). Назначение Тарасюка именно в эту комиссию можно объяснить тем, что ранее он работал вице-президентом по юридическим вопросам компании VS Energy российского бизнесмена Александра Бабакова.

Небеден и следующий кандидат, которого предлагает своему избирателю Ляшко, – Сергей Рыбалко. Бывший заместитель министра экологии является совладельцем одного из крупнейшего производителя снеков – днепропетровской S.I. Group (ТМ «SEMKI», «Флинт», «Морские»). У Рыбалко уже есть политический опыт – он избирался в Днепропетровский совет по мажоритарке. Сейчас против Рыбалко ведет борьбу «неравнодушный» к Ляшко медиаходинг Игоря Коломойского – по версии журналистов, тот поддерживал в Днепропетровске российскую разведывательную группу, куда «пристроил» сотрудников своей корпорации. Воюет Рыбалко и со своим бывшим тестем – соучредителем «АТБ» Геннадием Буткевичем. В общем, если этот персонаж попадет в парламент, будет интересно с ним пообщаться.

Экс-«фронтовик» Сергей Скуратовский – застройщик, который в присутствии Ляшко от имени «Радикальной партии» подарил квартиру в жилом комплексе потерявшему ногу бойцу 95-й аэромобильной бригады из Житомира. На данный момент Скуратовский – депутат Киевского облсовета от «Батькивщины», входит в комиссию по вопросам капитального строительства.

Очутились в списке Ляшко такие удивительные персонажи, как Оксана Корчинская и Марк Гресь. Корчинская – супруга и боевая подруга одиозного лидера братства Дмитрия Корчинского, которого обвиняли в организации провокаций на Банковой 1 декабря. Гресь – бывший телеведущий, а сейчас политтехнолог Ляшко. Он не скрывает, что в 91-м голосовал против независимости Украины, «препятствовал разрастанию Оранжевой революции», а в 2010-м отдал голос за Януковича. Потом, правда, в его сознании произошел некоторый перелом, и он уже стал кидаться брусчаткой в «Беркут». О Ляшко говорит так: «Он единственный из политиков, кому я еще верю. Если президент Ляшко меня обманет, я его убью».

Юрий Чижмарь – кандидат из бывшей чиновничьей колоды, два с половиной года с 2007 по 2010-й годы возглавлявший Тернопольскую обладминистрацию, а затем работавший заместителем главы киевской обладминистрации Анатолия Присяжнюка. Последний раз его имя всплывало в прессе в связи с происшествием, когда его облили кислотой. «Заказ» на Чижмаря оказался не политическим – чиновник пал жертвой любовных разборок. Бывший шеф Чижмаря Присяжнюк считался стопроцентным человеком «газовой группы» Фирташа-Левочкина, поэтому этого кандидата уверенно записываем в «левочкинскую» квоту.

Туда же с полным основанием рискнем отнести и Александра Юракова. Этому кандидату приписывают совместные бизнес-интересы с такими знаковыми людьми как Георгий Кирпа, Ринат Ахметов, Антон Пригодский и Александр Янукович. Позиционирует себя как специалиста по транспорту, работал советником профильных министров. Был совладельцем телеканала UBR, который позже купил для расширения «своего» медиахолдинга «Вести» Игорь Гужва. В 2012-м году Юраков баллотировался в 95-м округе от партии «Удар», которую в то время тесно связывали с тогдашним главой администрации президента Левочкиным. Кандидат конкурировал с небезызвестным Петром Мельником и представителем «Батькивщины» Вячеславом Кутовым. В тоге на одном из самых скандальных округов победил Кутовой, который, впрочем, одним из первых стал «тушкой». Прекращение контактов с «Ударом» Юраков объясняет малодушием Кличко на Майдане и его отказом баллотироваться в президенты. О Ляшко лаконично заявляет следующее: «Просто скажу, что в марте он был одним из немногих, кто видел лица наших героев-погранцов не по телевизору».

«Левое» крыло в Радикальной партии будет представлять экс-заместитель председателя Соцпартии по идеологии Денис Русак. Еще недавно он давал пресс-конференции о рейдерском захвате партии Николаем Рудьковским и… Сергеем Левочкиным и смело заявлял в интервью, что «СПУ никогда не исчезнет с политической карты Украины», но, в итоге, выбрал более перспективную политсилу.

Нашел Ляшко место в первом «полтиннике» списка для своего помощника из Бердичева Ильи Смычка, пресс-секретаря Вероники Яковлевой, руководителей местных организаций партии – Владимира Кучера (Волынь), Назара Полищука (Ровенщина), Святослава Пивторака (Тернопольщина), Алексея Кочармина (Крым), Сергея Шакуна (Луганщина). Последний в 2007-м баллотировался от блока НУНС, а на последних выборах конкурировал на округе с самим Виктором Тихоновым.

Достаточно высокое место в третьем десятке получил смотревший одно время с рекламных плакатов и рекламировавший быстрые заработки улыбчивый бородач Константин Кондаков – биржевой трейдер, один из самых известных игроков на рынке «форекс». Политикой он ранее увлекался, но без фанатизма – в 2006-м баллотировался в мэры родного Мелитополя. Кондакова преследуют обвинения в создании финансовых пирамид, поэтому депутатский мандат для него лишним не будет.

Далее в списке «радикалов» – писатель Сергей Постоловский и председатель Объединенного конгресса азербайджанцев Украины, глава Ассамблеи национальностей бизнесмен на рынке недвижимости Ровшан Тагиев, переживший в мае этого года покушение.

Еще один выходец из «озимого поколения» Хорошковского – экономист Юрий Гусев работал руководителем группы советников Минэкономики, но куда любопытней следующая строчка в его трудовой – директор департамента национальных и инвестиционных проектов Государственного агентства по инвестициям и управлению национальными проектами Украины. Это агентство, известное своими громкими, но так и нереализованными прожектами, возглавлял Владислав Каськив, назначение которого лоббировал в свое время Левочкин. Недавно Гусев баллотировался по мажоритарке в Киевраду и запомнился разве что слоганом «Гуси спасли Рим, Гусев спасет Киев».

В конце первой получотни списка расположились адвокат Виктор Смалий, батюшка Сергей Ткачук, застройщик руководитель компании «Нафтогазпромбуд» Николай Прокопенко, блогерша Татьяна Близнюк, представитель избирательного штаба Ляшко на Закарпатье, позиционирующий себя как политэксперт Евгений Шаян, неудачно баллотировавшийся в Киевраду руководитель Косивской организации Радикальной партии (Ивано-Франковская область) Михаил Ганцяк.

Адвокат Смалий известен тем, что во время противостояния в Киеве защищал активиста «Дорожного контроля» Андрея Дзындзю и сам обвинялся в покушении на жизнь судьи. Просидел под стражей три месяца, пока не дождался амнистии.

Отец Ткачук из УПЦ КП – «церковная квота», ранее он благословлял батальон Ляшко перед отправкой в зону АТО.

Блогерша и активистка Татьяна Близнюк отреагировала на свое включение в список так: «Ващє брать мене в список — це смєло. Я ж не звикла стежити за мєтлою. Я ж проблєма для будь-якої партії і ващє. Я ж блогьор. От ікстрімали…»

Хватает в команде Ляшко и просто загадочных персонажей вроде Ирины Гусак, которая уже баллотировалась от Радикальной партии в 2012-м году и подавала документы в ЦИК как «временно безработная».

Такую вот странную солянку ведет на выборы Олег Валерьевич. Смесь партийных активистов, известных экономистов, бывших чиновников, военных добровольцев и просто загадочных людей. Что будет, когда все они окажутся под парламентским куполом, и кто реально будет принимать решения в этой фракции, можно только догадываться.

 ляшко “в рот брав”

Павел Вуец

Дмитро Булатов. Мародер молоді та спорту — 2

Bulatov-Dmitro4У 20-х числа березня 2014 пролунав дзвінок від невгамовної Тетяни Чорновол, нещодавно призначеної на посаду Урядового уповноваженого з питань антикорупційної політики: «Слухай, Володю, ти не хочеш попрацювати на теренах боротьби з корупцією? Скоро в кожному міністерстві та відомстві буде уповноважений по боротьбі з корупцією, якого я рекомендуватиму. Це – державна служба, платитиметься зарплатня. Може, попрацюєш по лінії Міністерства молоді та спорту? – Ти ж досконало знаєш всі їхні корупційні схеми. Я на тому тижні заїду до Булатова, будемо якраз обговорювати питання про призначення в його міністерство уповноваженого від мене, тож я зразу подам твою кандидатуру».

Довелось довго пояснювати державному службовцю 1-ї категорії, чому плодити чиновників по боротьбі з корупцією – це лише посилювати корупційні ризики.

– Ідея потрясти «схеми» Мінмолодьспорт, — кажу, — непогана. Але на державну службу, Тетяночко, я заради цього не піду. Бо боротись з корупцією мають не чиновники, а інститути громадянського суспільства. Ідея ввести в кожному міністерстві посаду штатного борця з корупцією є мертвонародженою. Такий чиновник буде підпорядкований міністру й заступникові міністра-керівнику апарату. Тобто людям, які несуть найбільшу корупційну загрозу. По-друге, такий чиновник дуже швидко зіллється з колективом, який має контролювати, чому сприятимуть  спільні п’янки, святкування днів народжень і тому подібне.

Ну і, по-третє, державний службовець діє виключно в межах посадової інструкції. В інструкції йому буде прописано, наприклад, вичитувати тендерну документацію, перевіряти документи на переказ грошей чи списання товарно-матеріальних цінностей. Але основна корупція в тому ж спорті крутиться за межами міністерства. Наприклад, в положення про змагання записується пункт про те, що кожний спортсмен має сплатити безповоротну фінансову допомогу на користь якоїсь громадської організації на кшталт «федерація зі швидкісного онанізму в закритих приміщеннях», яка створена при міністерстві. Тобто, гроші бере не співробітник міністерства, а стороння особа, перевіряти яку, як і положення про змагання, штатний борець з корупцією права не матиме.

Або інший приклад – міністерство переказує бюджетні кошти спортивному клубу на виконання постанови Кабміну про фінансову підтримку фізкультурно-спортивних товариств. Все, начебто, законно. Але цей клуб насправді є постійно діючою фіктивною фірмою. Я виявив кілька таких фіктивних фірм, що постійно отримують гроші від Мінмолодьспорт. Але інформацію про ці фірми я одержав лише завдяки тому, що довго судився з Товариством сприяння обороні України, вимагаючи дані про бюджетне фінансування. А якби я був державним службовцем, можливості судитись в порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації» в мене б не було.

Тож краще запропонуй Булатову включити мене на громадських засадах, наприклад, до складу колегії Мінмолодьспорт. Втім, навіть це зайве. Достатньо було б просто  бажання новопризначеного міністра поламати корупційні схеми, а вже алгоритм того, як це зробити, я підкажу.

На тому й домовились.

Аферист на аферисті

Тетяна не даремно згадала Мінмолодьспорт (раніше ця контора називалась Державна служба молоді та спорту України, до того – Міністерство у справах сім’ї, молоді та спорту України).  Останні п’ять років ми з нею спільно досліджували цю помийну яму, яка займається поборами зі спортсменів, ліквідацією масового спорту та розкраданням бюджетних коштів. Було безліч публікацій, десятки судових рішень, зокрема – виграних мною в порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації».

А почались наші з Тетяною розвідки з того, що у вересні 2009 року до Верховної Ради України звернувся директор єдиного в Україні державного авіаційно-спортивного клубу Міністерства освіти і науки зі скаргою на те, що з неповнолітніх вихованців цього бюджетного закладу вимагають «безповоротну фінансову допомогу» на користь якоїсь там громадської організації за участь у національних змаганнях, що проводить Мінсім’ямолодьспорт – чемпіонаті України з класичного парашутизму серед юніорів.

Народні депутати направили звернення до Генеральної прокуратури, Генпрокуратура провела перевірку й з’ясувалось, що ніякого чемпіонату України з класичного парашутизму серед юніорів насправді ніколи не було, а гроші зі спортсменів збирали аферисти, які по підроблених документах зареєстрували громадську організацію з  пишномовною назвою «федерація парашутного спорту України».

Artemiev-Oleksandr1Директор департаменту неолімпійських видів спорту Мінмолодьспорт Олександр Артем’єв – один з організаторів схем по розкраданню коштів державного бюджету та поборів зі спортсменів.

Щоправда, жодних повноважень спортивної федерації ця контора ніколи не мала й договору про співпрацю з Мінсім’ямолодьспорт не укладала. Натомість шахраї, вступивши в змову з тодішнім першим заступником міністра Іллею Шевляком та директором департаменту неолімпійських видів спорту Олександром Артем’євим (працює і зараз на тій же посаді під керівництвом Булатова), впродовж кількох років поспіль виготовляли фальшиві положення про неіснуючі змагання, які замість міністра чи його заступника підписували сторонні люди – комерсант-газовик з Харкова Олег Шаповалов (нині – депутат Харківської обласної ради від партії регіонів, який фінансував «тітушок» під час подій на Майдані) та пенсіонер, колишній інспектор Товариства сприяння обороні України, Ігор Тьорло зі Львова. Ці два шахраї – Шаповалов і Тьорло – власне, і значились керівниками псевдо «федерації». Шаповалов – типу «президент», Тьорло – голова неіснуючого «виконкому».

Shapovalov-Oleg1

Харківський аферист Шаповалов (по центру фотографії) – депутат обласної ради, активіст партії регіонів, спонсор «тітушек»

Як встановила Генеральна прокуратура України в ході перевірки, механізм збору коштів був наступний. Артем’єв включав до Єдиного календарного плану фізкультурно-оздоровчих і спортивних заходів України, наприклад, на 2009 рік державні змагання, які Міністерство  мало б провести від імені держави – 59-й чемпіонат України з класичного парашутизму. Але більш ніяких дій не робилось – наказ на проведення не видавався, положення про змагання не затверджувалось, склад колегії суддів та директор змагань не призначались. Наприкінці року в звіт Міністерства ці змагання не включались, вважалось, що вони були заплановані, але не проведені з якихось об’єктивних причин.

Torlo-Igor1Пенсіонер Тьорло, колишній інспектор Товариства сприяння обороні України. Основне джерело доходів – побори зі спортсменів.

Але спортсмени й гадки не мали, що ніяких змагань не буде, оскільки Тьорло виготовляв фальшиві положення, які підписував замість міністра і куди записував, що до участі в державних змаганнях допускаються лише ті, хто вступив у його «федерацію» та заплатив йому «безповоротну фінансову допомогу, без ПДВ». А щоби не було скандалу, видимість проведення змагань взяв на себе Володимир Грибанов – заступник голови Товариства сприяння обороні України.

Hrybanov-Volodimir1

Легендарний Володимир Михайлович Грибанов, заступник голови Товариства сприяння обороні України. Спеціалізація: розкрадання коштів державного бюджету, підробка документів, продаж спортивних об’єктів, побори зі спортсменів.

Власне, Грибанов, якому підпорядковано кілька спортивних аеродромів, і був (точніше – досі є) реальним ватажком злочинного угруповання. Він не тільки пригрів Тьорла й дав йому безплатно кабінет в адміністративному приміщенні ТСОУ на проспекті Перемоги в Києві, але й організовував саму складну частину афери – видимість проведення державних змагань (бо інакше шахраї були б викриті впродовж одного спортивного сезону).

Робилось це дуже просто: Грибанов телефонував у підлеглий авіаспортивний клуб ТСОУ й давав вказівку прийняти Тьорла та виконати всі його забаганки. Після чого Тьорло зазначав цей клуб у фальшивому положенні як місце проведення «чемпіонату України». Потім туди з’їжджались спортсмени, які цей спектакль сприймали за чисту монету (не тільки спортсмени – навіть Державна прикордонна служба та Міністерство внутрішніх справ направляли свої команди на ці псевдо-змагання!). Перед спортсменами виступав Тьорло, розповідав, що держава уповноважила його проводити змагання і що Верховна Рада прийняла закон, відповідно до якого забороняється займатись парашутним спортом тим громадянам, які не вступили у «федерацію парашутного спорту» та не заплатили Тьорлу й Шаповалову «безповоротну фінансову допомогу». Спортсмени, думаючи, що це дійсно чемпіонат України, лізли в гаманці та платили – з кожного учасника по 2 тис. грн., з кожної команди – по 5 тис. грн…

Більш того, спортсмени оплачували все: проживання, харчування, платили Тьорлу «добові», заправляли за свій рахунок літак і навіть оплачували грамоти, які Тьорло купляв у «Спорттоварах», підписував замість міністра й ставив печатку своєї «федерації».

А на наступний рік Артем’єв знову включав до Єдиного календарного плану аналогічний чемпіонат України, причому – вже під наступним номером, щоби спортсмени ні про що не здогадались. І так – з року в рік.

Але й це не все. Квартет шахраїв – Артем’єв, Грибанов і Тьорло з Шаповаловим – налагодили торгівлю неіснуючими в країні «сертифікатами парашутиста», які Тьорло сам друкував на принтері та продавав від імені держави по 50 грн. як документ, що, начебто дозволяє виконувати в Україні стрибки з парашутом, укладати основний і запасний парашути чи виконувати будь-які види стрибків під власну відповідальність. Ба більш того, Артем’єв дав вказівку не допускати до змагань тих спортсменів, які не купили в Тьорла три таких «сертифікати» — кишені вивертали навіть неповнолітнім.

До речі, щоби зразу зняти запитання відносно ділових та моральних якостей Шевляка й Артем’єва, зразу зазначимо, що це – команда відомого державного діяча Владислава Каськіва. За помаранчевої доби Каськів прилаштував цих двох пройдисвітів до Мінсім’ямолодьспорту, а після приходу до влади Януковича забрав Шевляка до себе заступником голови Державного агентства з інвестицій та управління національними проектами України. Усім пам’ятна історія, коли це аферистичне агентство восени 2012 року «уклало» договір на 1 млрд. доларів США про будівництво терміналу з приймання зрідженого газу начебто з іспанською фірмою Gas Natural Fenosa. Невдовзі з’ясувалось, що відома фірма до цього «проекту» відношення не мала, а її «представником» виявився колишній лижний інструктор. Кажуть, саме Шевляк знайшов невідомо де цього лижного інструктора й привів до Каськіва на підписання угоди…

А згубила фраєра, як відомо, жадність. Тьорло, абсолютно переконаний у власній безкарності, вирішив розширити контингент облапошених і став збирати гроші навіть з юніорів під машкарою проведення молодіжного «чемпіонату України». Але в 2009 році він вже вирішив не заморочуватись з імітацією змагань. І коли на його запрошення юні парашутисти  прибули на Кіровоградський аеродром «Федорівка», негідник, зібравши з дітей гроші, заявив, що держава передумала, ніякого чемпіонату не буде, а гроші він не поверне, позаяк це була «безповоротна фінансова допомога». Серед обкрадених був неповнолітній вихованець державного клубу, і тут довелось втрутитись Генеральній прокуратурі України.

За результатами перевірки Генеральна прокуратура України напередодні нового, 2010 року, відкрила відносно Артем’єва та заступника міністра Дутчака (Шевляк на той момент працював у іншому місці – розкрадав кошти, призначені для Євро-2012) дисциплінарне провадження, співробітнику Мінсім’ямолодьспорт, який відповідав за розвиток спортивно-технічних видів, довелося шукати нове місце роботи,  прокуратура м.Києва відкрила відносно керівників «федерації» — Шаповалова та Тьорла – кримінальну справу по обвинуваченню в шахрайстві.

Щоправда, з воцарінням Януковича побори зі спортсменів відновились з новою силою, а розслідування кримінальної  справи різко пригальмувалось. Пояснення було дуже простим – Шаповалов, який раніше терся біля харківської організації БЮТ, раптом ознайомився з програмою партії регіонів, перейнявся ідеями Лідера та переметнувся в штаб харківського губернатора Добкіна. Ну, а Добкін вже підключив всі можливості, щоби вберегти Шаповалова та Тьорла від знайомства з меню Лук’янівського СІЗО. Щоправда, кримінальну справу закрити не вдалось – занадто скандальною вона була, та й порушувалась справа на звернення народних депутатів України. Але її просто поклали на полицю й не проводили жодних слідчих дій аж до травня 2014 року.

Причиною такої поблажливості правоохоронців став не тільки авторитет харківської обласної організації Партії Регіонів. Виявилось, що подібним чином в Україні вже багато років «розвиваються» всі види спорту, причому незалежно від прізвища президента чи міністра: бюджетні гроші, виділені на проведення змагань, розкрадаються, а спортсменів примушують не тільки оплачувати державні заходи, так ще й зобов’язують вступати в усілякі громадські організації зі сплатою «безповоротної фінансової допомоги».

Радник міністра

Сплинуло кілька днів після дзвінка Тетяни Чорновол і пролунав телефонний дзвінок від самого пана міністра – Булатов запросив мене бути його радником.

Враховуючи репутацію Булатова, стати його радником – честь не велика. Тому я зразу сказав, що тільки на громадських засадах: ні про яку підлеглість «жертві російського спецназу» навіть не могло бути й мови.

Оскільки на той момент я був за кордоном, спілкуватись з Булатовим довелось попервах телефоном та електронною поштою. Особливої пікантності нашому спілкуванню надавала та обставина, що незадовго до цього, 11 березня 2014 року, я звернувся в Окружний адміністративний суд м.Києва з черговим позовом до Мінмолодьспорт, перед тим вигравши в цього міністерства щось понад 30 справ (власне, в тих судових засіданнях і були встановлені корупційні схеми, які зараз активно експлуатує новопризначений міністр Булатов і мова про які піде нижче).

Річ у тім, що аферисти – Артем’єв, Шаповалов і Тьорло – розперезались настільки, що у вересні 2013 року підсунули на підпис попередньому міністру Сафіулліну нормативно-правовий акт, згідно з яким до участі в державних змаганнях з парашутного спорту допускаються лише громадяни, які вступили в громадську організацію Шаповалова-Тьорла, купили в Тьорла «сертифікат парашутиста» й пред’явили платіжний документ про сплату шахраям безповоротної фінансової допомоги.

Булатов, зрозуміло, пообіцяв негайно скасувати корупційні акти своїх попередників. А також побожився, що виконає всі судові рішення, які за моїми позовами до його відомства були винесені раніше.

Урешті-решт 19 квітня 2014 року я прибув до Міністерства молоді та спорту України знайомитись з керівництвом – взяв з собою десятки судових рішень, які зобов’язували міністерство надати мені документи або скасовували протиправні накази, підготував по пунктах опис корупційних схем, взяв документи стосовно фіктивних фірм, на які чиновники міністерства переказують бюджетні кошти, тощо.

Булатов з такої нагоди зібрав наближених – першого заступника міністра Андрія Вишняка (керує фінансами Мінмолодьспорт, заганяючи гроші на фіктивні фірми), заступника міністра–керівника апарату Ігоря Гоцула (організовує схеми по вимаганню грошей зі спортсменів), помічників і прес-секретаря.

– Ты ж журналист, — розпочав Булатов нараду, — слушай, тут нужно классную пиар-компанию для меня придумать. Вы с пресс-секретарем нашим решите, где лучше тебе выступить, на каком телеканале. Видишь, я сам з планшетом не расстаюсь, все время в Фейсбуке приходится что-нибудь писать. А ты сейчас отнеси в отдел кадров заявление о приеме на работу моим советником.

– Але я сюди прийшов зовсім не для того, щоби займатись піаром.

– А для чего? – щиро дивується Булатов. – Понимаешь, у нас совсем нет времени. Мы сейчас заняты тем, чтобы придумать «схему». Причем – по-быстрому. Потому что у нас, —  тут Булатов зробив рукою жест у бік свого першого заступника, — времени только три месяца.

– Два, два месяца, — поправив Булатова Вишняк.

– Любі друзі, — кажу я. – Схема може бути лише одна – та, яка передбачена Законом України «Про фізичну культуру і спорт». Ваші намагання займатись будь-якими іншими «схемами» закінчиться для вас, як мінімум, грандіозним скандалом. По-друге, йти на державну службу в таке поважне міністерство – то занадто велика для мене честь. Якщо ви зацікавлені у викоріненні корупції в міністерстві, розвитку військово-патріотичного виховання молоді та спортивно-технічних дисциплін – будь ласка, я залюбки допоможу без усілякої оплати. Для цього в міністерстві є, наприклад, колегія, куди можна вводити людей на розсуд міністра, є всілякі позаштатні радники. До речі, про колегію міністерства, треба негайно переглянути склад цього органу, бо він не оновлювався з грудня 2013 року, утворити робочі органи колегії, як це й передбачено положенням про міністерство.

Булатов дивується:

– Какая еще коллегия? – Это, в смысле, «громадська рада»?

–  Ні, — кажу, — це – та колегія, яка утворюється відповідно до положення про міністерство в складі міністра, заступників міністра, керівників департаментів, інших осіб на розсуд міністра: народних депутатів, фахівців з окремих напрямків діяльності міністерства. Колегія при міністрі – це як РНБО при президенті.

– А что это за положение такое? — питає Булатов.

Я з сумом дивлюсь на це циркове чудо, яке пролізло на посаду міністра, не маючи жодної уяви ані про систему державної влади та управління, ані про предмет діяльності, власне, міністерства. Боже милосердний, як же ж він збирається керувати?

Я беру в руки стопку судових рішень, винесених за моїми позовами, і починаю пояснювати Булатову, що його підлеглі (тоді вони ще були підлеглими попереднього міністра Сафіулліна) підробили низку документів, на підставі яких винесена постанова Кабінету Міністрів України про звільнення від сплати земельного податку доброго десятка аеродромів Товариства сприяння обороні України – за те, що там начебто відбувались неіснуючі міжнародні та всеукраїнські змагання з якихось авіаційних видів спорту. Про це чимало писала, до речі, Тетяна Чорновол. Йдеться про величезні кошти, які потрапляють не в державний бюджет, а діляться між аферистами з ТСОУ та чиновниками з міністерства.

Свого час  я звернувся до міністерства з інформаційними запитами, попрохав надіслати документи, на підставі яких надавались податкові пільги, отримав відмову (цілком природно – ніяких змагань, проведення яких є підставою для отримання пільг, насправді не було), звернувся до суду, суд постановив надати запитувану інформацію. Судові рішення не виконані, гроші розкрадаються й далі.

Булатову це не цікаво і тоді я йому показую інші судові рішення – про скасування величезної кількості наказів про проведення змагань з парашутного спорту, затвердження календарних планів і навіть рішення про анулювання списку збірної команди України з парашутного спорту, оскільки всі ці накази виносились з брутальним порушенням законності на прохання аферистів Шаповалова та Тьорла, при цьому зі спортсменів збирались гроші.

–  Слушай, что ты хочешь? – питає Булатов.

– Я хочу, щоби судові рішення, а їх біля 30, були виконані. По-друге, резолютивна частина кожного судове рішення починається словами: «позовну заяву задовольнити, визнати дії міністерства протиправними…». Кожне порушення закону завжди має прізвище, ім’я та по батькові. Наявність такої кількості судових рішень, де констатується протиправна діяльність міністерства – це ж нечуваний скандал. Треба негайно призначати службове розслідування й вжити заходи до співробітників міністерства, винних у порушення законів, – передусім, до директора департаменту Артем’єва та начальника відділу спортивно-технічних і прикладних видів. Ви в курсі, що Генеральна прокуратура України вже відкривала відносно Артем’єва дисциплінарне провадження за грошові побори зі спортсменів, але він все ніяк не вгомониться?

–  Так ты же не со мной судился, — каже Булатов, — а с министерством. Я тут при чем? И, вообще, давай заявление, будешь советником вне штата, приноси завтра две фотографии. А что касается всех этих коррупционных дел, общайся, если хочешь, с моим помощником Максимом. У меня времени нет всем этим заниматься.

Втім, часу на обговорення ситуації в міністерстві не знайшлося ані в того самого помічника Булатова, ані в заступниці, яка курувала неолімпійські види спорту – знаменитої біатлоністки Олени Підгрушної. Пані Олена сказала чесно й прямо, що вона не розуміє, що вона, як заступник міністра, підписує, і тому навіть не читає те, що їй приносять на підпис. Але пообіцяла ініціювати нараду з питань виконання судових рішень, винесених за моїми позовами до міністерства.

Нарада була призначена на 12 травня 2014 року. Можна лише уявити моє здивування, коли з’ясувалось, що обговорювати мої позови до міністерства заступник міністра Гоцул запросив отих самих аферистів – Шаповалова й Тьорла. Власне, ніякого обговорення не було – Гоцул лише продемонстрував присутнім Шаповалова в якості «смотрящєго» по парашутному спорту й оголосив, що без дозволу Шаповалова спортом ніхто займатись не буде.

Після цього я підвівся й пішов з тієї, прости Господи, наради під крики Гоцула: «А Ви тут нам не будете вказувати…».

А ще за місяць, довідавшись, що я готую цю статтю, зателефонувала Тетяна Чорновол. Ні, не для того, щоби поцікавитись успіхами на фронті боротьби з корупцією. А лише для того, щоби істерично вимагати, аби я припинив збирати матеріал про Міністерство молоді та спорту. Виявляється, Урядовий уповноважений з питань антикорупційної політики, яка отримує зарплатню на рівні заступника міністра й, як державний службовець 1-ї категорії, має безліч усіляких пільг і привілеїв, пообіцяла Булатову, що припинить антикорупційне розслідування, якщо він безкоштовно влаштує її дітей в літній табір.

Хочу зазначити, що Тетяну я знаю 12 років. Разом працювали. Дружили. Разом писали про корупцію в спорті, разом викривали злочинні схеми. У 2012 році, коли Тетяна балотувалась до Верховної Ради по мажоритарному округу на Львівщині,  я був її довіреною особою. Тим не менш, вислухавши зойки по телефону, я пояснив Тетяні, що їй нема чого робити на державній службі і якщо вона не звільниться добровільно, я оприлюдню її негідну поведінку. Оскільки отримання матеріальних благ від особи, яку вона має контролювати – це і є корупція. Урешті-решт, з її зарплатнею вона б могла дітей прилаштувати на відпочинок на загальних засадах, а не забирати безкоштовну путівку в якоїсь малозабезпеченої родини.

(далі буде)

Володимир Бойко, Національне бюро розслідувань України



Close
Приєднуйтесь!
Читайте нас у соцмережах: