Сообщения с тегами ‘Винниччина’

Імперія «Нашої ряби» проти селян. Німецькі ЗМІ шоковані масштабами курячого геноциду в Україні. Розслідування

nasha-ryaba1-500x334

 

Популярна німецька щоденна газета «Тагесцайтунг» (Die Tageszeitung, taz) відправила свого кореспондента на Вінниччину, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

У той час, коли у Німеччині обговорюється можливість запровадження ще більш жорстких стандартів тваринництва, ЄС своїми кредитами сприяє масовому вирощуванню птиці в Україні. Проте селяни, які страждають від цієї діяльності, мусять виходити на протести, повідомляє щоденна газета «Тагесцайтунг». Повний переклад матеріалу видання публікує Національне бюро розслідувань України.

Бригади пана Лещенка

Граючись, Ігор Лещенко раптом повисає на турніку та підтягується 20 разів, а потім продовжує розмову, трохи віддихуючись. Турнік він встановив навпроти письмового столу у власному кабінеті на птахофабриці з вирощування бройлерів на Вінниччині. Лещенко працює тут директором.

У свій вільний час він займається важкою атлетикою, а в 2015 році став чемпіоном Європи з пауерліфтингу у вазі до 110 кілограмів. Його руки вкриті татуюваннями, на тілі кремезного чоловіка ані грама жиру. За його словами, він також займається рукопашним боєм у групі з молодими людьми.

Так само енергійно Лещенко захищає свою роботу тут, у Вінницькій області, – в серці України. Це регіон, де Петро Порошенко, олігарх та «шоколадний король», побудував свою кондитерську фабрику та заробив мільярди до того, як розпочати політичну боротьбу за пост глави держави. «Моя птахофабрика є найбільшою в Європі, – говорить Лещенко. – І вона такою залишиться». Надворі спекотний літній день, але в офісі приємна прохолодна. Бути тут директором птахофабрики означає керувати великим підприємством. Лещенко є начальником для майже 5000 співробітників. За його словами, протягом наступних кількох років потужності вирощування мають подвоїтись, у планах побудувати ще один комплекс для забою птиці. Вже зараз будують ще один виробничий комплекс – «Бригада №13». Затверджено будівництво двох інших виробничих комплексів. До складу так званої бригади входять 38 довгих пташників, пофарбованих у білий колір. У кожній з цих бригад утримується 1,5 млн бройлерів. Для порівняння: на німецькому підприємстві з відгодовування птиці в середньому утримується 21,5 тис. голів. На фабриці Лещенка щорічно забивають 110 мільйонів голів, що перевищує показники усієї Баварії та Баден-Вюртембергу, разом узятих.

Опір з боку сіл

Звідси до держав – членів ЄС постачається 27 тисяч тонн м’яса. Птахофабрика Лещенка є дочірнім підприємством агроконцерну «Миронівський хлібопродукт» (МХП) – найбільшого українського виробника м’яса птиці. Концерн належить олігарху та другу Порошенка Юрію Косюку. Він протягом багатьох років співпрацює з міжнародними фінансовими установами. За останні роки агроконцерн отримав від міжнародних банків розвитку понад півмільярда доларів, зокрема від Європейського банку реконструкції та розвитку та Європейського інвестиційного банку. Останній є фінансовим інструментом Європейського союзу, призначеним для підтримки політики розвитку у відносинах з країнами-партнерами.

Птиця продається не лише в Україні. Покупцями птиці МХП є Великобританія, Німеччина, Нідерланди і понад десять інших держав – членів ЄС, республіки колишнього Радянського Союзу, понад десять африканських та арабських країн, а також такі держави, як В’єтнам, Лаос та Монголія. У 2015 році МХП експортував 132 тисячі тонн птиці, з яких понад 27 тисяч тонн – до країн Європейського союзу. Таким чином, поставки до ЄС збільшились на 65%  порівняно з показниками попереднього року.

Ще у 2008 році в Україні існував дефіцит м’яса. Як наслідок – розпочалася індустріалізація виробництва птиці. Курка – це дешевий білок, масове виробництво якого не потребує великих зусиль. Лише кілька агрохолдингів встояли в конкурентній боротьбі, перш за все МХП (торгова марка «Наша ряба»). У 2009 році підприємство ще користувалося підтримкою місцевого населення. Люди сподівались на багатотисячні нові робочі місця, вірили обіцянкам щодо покращення стану доріг та інших інфраструктурних об’єктів. Багато хто передав концерну в оренду свою землю за 210 євро за гектар на рік або за одноразову виплату в розмірі 5000 євро за гектар на 49 років.

У населених пунктах, таких як село Оляниця (Тростянецький район Вінницької області) з населенням 1300 жителів, люди з часом зрозуміли, як це на них вплинуло.

Пенсіонерка Людмила Вдовиченко сидить у своєму кухонному фартуху, вкритому квітами, на лавці в її саду під полуденним сонцем. Перед входом до її маленької хатини в Оляниці посаджені троянди, поруч город. Над парканом у задній частині земельної ділянки височіє дах сільського туалету, пофарбований у блакитний колір. Людмила Вдовиченко пропонує яблука із власного саду та качани кукурудзи. У сусідньому саду бігають і кричать кури.

Проте сільську ідилію щохвилини порушують потужні вантажівки. Вони проїжджають вузькою крихкою асфальтованою вулицею села просто перед воротами до саду Вдовиченко та щоразу на мить заглушають розмову. Ці вантажівки відкриті, призначені для перевезення худоби. Кожна з них містить вісім ярусів, щільно заповнених курками, це добре видно навіть з лавки на подвір’ї Людмили Вдовиченко. Коли вантажівки їдуть у зворотному напряму, вони вже пусті.

«Ми тут живемо в епіцентрі аграрної промисловості», – скаржиться Людмила Вдовиченко. Вже зараз перед її селом стоять два комплекси для вирощування птахів, в яких утримується три мільйони курей. Невдовзі їхня кількість має подвоїтися.

Те, що для поважного директора птахофабрики означає комерційний успіх, для Людмили Вдовиченко означає сморід. На додачу до інших проблем.

Бізнес на курках

Споживання пташиного м’яса із розрахунку на душу населення зростає як у Німеччині, так і в усьому світі. Німець за рік з’їдає у середньому 19,6 кг м’яса птиці.

Найбільшою птахофабрикою Європи є Вінницька птахофабрика у Центральній Україні. За рік вона виробляє 440 000 тонн пташиного м’яса. Фабрика є дочірнім підприємством агроконцерну МХП, який належить мільярдеру Юрію Косюку – бізнес-партнеру президента Порошенка. Кредитор: діяльність підприємства в Україні фінансується Європейським союзом за допомогою кредитів, які надаються банками розвитку. МХП отримав 246 млн доларів США від Європейського банку реконструкції та розвитку і 82 млн доларів США від Європейського інвестиційного банку.

Залежно від напрямку вітру сморід у місцевих селах то посилюється, то слабшає. «Ми тут оточені птахофабриками, тому напрям вітру не відіграє великої ролі», – пояснює Вдовиченко. Людмила приносить з кухні повну сумку документів. Як безпартійна в райраді вона входить до фракції «Блок Петра Порошенка». Окрім того, вона є головою громадської організації, яка називається Комітетом порятунку села Оляниця. З пом’ятої сумки, яка колись була блакитного кольору, вона дістає копії підписаних листів організованого нею збору підписів проти подальшої розбудови птахофабрик.

Вона зберігає там також документи щодо підвищеного забруднення води в її селі нітратами та іншими отруйними речовинами. У сумці лежить запрошення на інформаційний захід, організований місцевою владою та птахофабрикою, на якому вони рекламували розбудову комплексів.

Жителі села блокують під’їзні дороги

У 2010 році люди в селі Людмили Вдовиченко під її керівництвом вперше протестували проти проведення будівельних робіт. Тоді також було засновано комітет порятунку села. Один рік потому жителі написали відкритого листа на адресу тодішнього президента Януковича, в якому вони вимагали провести відриті слухання щодо впливу птахофабрики на довкілля. Потім вони вдались до інших заходів: у 2012 році в Оляниці вперше блокуються транзитні дороги. Жителі вимагають побудувати об’їзний шлях, обмежити швидкість руху до 20 кілометрів на годину, відшкодувати збитки через тріщини у будинках, які виникли внаслідок інтенсивного транспортного руху. В листопаді 2015 року жителі сусіднього села на знак протесту проти запланованої розбудови птахофабрики протягом трьох днів блокували під’їзні шляхи до комплексів вирощування птиці.

Однак протест раптом призвів до зовсім неочікуваних наслідків: у 2015-му та 2016 роках чотирьох протестувальників проти розбудови птахофабрик так сильно побили, що їх довелося госпіталізувати. Ще двох активістів було терміново призвано до війська й відправлено на фронт. Улітку цього року Юрій Урбанський, голова всеукраїнської громадської організації «Національний екологічний центр України», звернувся до міністра внутрішніх справ України. Він повідомив про зростання насилля проти противників птахофабрик. Урбанський звернувся з проханням поставити розслідування справи про останні напади на активістів на контроль міністра внутрішніх справ. Екологічні активісти шукають жителів сіл, які постраждали через комплекси вирощування птиці, пропонують їм консультації і правову допомогу.

Спільно з Міжнародною мережею НУО ЦСЄ «Бенквоч», громадською організацією, яка стежить за діяльністю банків, «Національний екологічний центр України» критикує фінансування масового вирощування птиці європейськими банками, такими як Європейський банк реконструкції та розвитку і Європейський інвестиційний банк. За словами критично налаштованих активістів, краще б банки витратили півмільярда доларів на інші проекти. Наприклад, на підтримку малого та середнього бізнесу в галузі органічного сільського господарства або туризму.

«Європейський банк реконструкції та розвитку заявляє, що він фінансує лише ті проекти, які сприяють сталому розвитку, розвитку демократії і малого та середнього бізнесу. Мені здається, що фінансування українського сільськогосподарського гіганта МХП не відповідає цим трьом критеріям», – говорить Фіданка Бачева Мак-Грат, Міжнародна мережа НУО ЦСЄ «Бенквоч».

Європейський банк реконструкції та розвитку відкидає цю критику. Підприємство пройшло відповідну перевірку і було отримано висновок про те, що МХП працює за екологічними стандартами ЄС, заявив Жиль Меттеталь (Gilles Mettetal), директор банку з питань сільського господарства. «Ми вважаємо, що ця компанія була спроможна побудувати дуже ефективне та конкурентоспроможне виробництво пташиного м’яса і водночас вона відповідає високим стандартам. Як наслідок – вона приносить країні експортні доходи, обсяг яких зростає, створює значну кількість робочих місць». Україні, за словами Меттеталя, необхідні такі компанії, як МХП.

Екологічні активісти з Києва, Лондона та Брюсселя у кредитах європейських банків перш за все бачать інструмент тиску. Такі активісти, як Людмила Вдовиченко, на місцях у першу чергу бачать місцевого олігарха, який за допомогою птахофабрики стає ще заможнішим. Вони бачать купи посліду, що викидається поруч із полями кукурудзи, та мертвих курок на узбіччі, яких загубили вантажівки без номерів.

Найбільше Людмила Вдовиченко та її сусіди стурбовані якістю води. У селах навколо Ладижина немає централізованого водопостачання. Той, хто не має у своєму дворі власного колодязя, бере воду з колодязя на протилежному боці вулиці. Сусідка Людмили Вдовиченко скаржиться, що рівень води в її колодязі знижується протягом уже кількох років. Вона вказує на одну з великих куп курячого посліду неподалік від її хати перед в’їздом до села. Сусідка прикриває свій ніс. Деякі з цих куп лежать на бетонній підлозі, їх обнесено муром у метр заввишки. Це не захищає від потрапляння небезпечних речовин до ґрунту. Після кожного дощу вода тут стає непридатною для споживання.

Ми запрошуємо всіх охочих відвідати очисні споруди підприємства, говорить директор фабрики у своєму кабінеті з турніком. Ніхто нічого не приховує, навпаки. Лещенко пояснює, що від того часу, як курчата з’являються на світ і до їх забою на птахофабриці минає, як правило, 41 день. Проте є покупці з Азії, які віддають перевагу більш молодим курчатам. «Таких курчат ми забиваємо вже через 30 днів», – говорить він (його перехрещені долоні роблять красномовний жест).

Фабрика Лещенка має власних екологів, які відповідають за екологічні питання. Їх було навіть підвищено за перевиконання екологічних норм,  говорить директор.

Валерій Король, головний еколог фабрики, з гордістю веде відвідувачів подивитися на очисні споруди підприємства. Все повністю автоматизовано, на кожній зміні задіяна лише одна особа. «Споруда відповідає найсучаснішім європейськім стандартам», – розповідає головний еколог та вказує на риб, які плещуться у відстійнику.

Щомісяця незалежна лабораторія у Києві бере проби ґрунтових вод, каже Король. Керівник київської лабораторії у телефонній розмові підтверджує, що вона не залежить від птахофабрики у Вінниці. Проте лабораторія фінансується МХП, материнським концерном, тобто самим агрогігантом.

Крім того, далеко не всі забруднюючі речовини потрапляють до очисних споруд. Очищуються лише стічні води бійні, інкубатора та установок з виробництва комбікормів, стверджує головний еколог Король. Стічні води цехів з вирощування певний час утримуються у відстійних резервуарах, а потім зливаються на поля. Що відбувається з осадом, він сказати не може.

За оцінками місцевих екологічних активістів, Вінницька птахофабрика щорічно викидає у повітря 8400 тонн парникового газу метану. Крім того, вона продукує 250 000 тонн оксиду вуглецю та майже 100 тонн аміаку.

Людмила Вдовиченко йде на інший бік села. Там на неї вже чекають. «Подивіться на мої ноги, на мій живіт. Повсюди плями, висипання. Таких алергічних реакцій у мене раніше не було», – скаржиться жінка похилого віку. Її погляд спрямований на пофарбовані у білий колір пташники на відстані 300 метрів від села. Раніше онуки часто приїздили з Києва подихати сільським свіжим повітрям, каже вона. Зараз жінка їздить до Києва, щоб відпочити.

Текст – Бернгард Клазен (Bernhard Clasen), газета «Тагесцайтунг», Національне бюро розслідувань України

Оксана, Игорь, Григорий Калетники: клан и его структура

Kaletniki1За короткое время с 2012 до 2013 годов, у клана Калетников получилось полностью разрушить стереотипы, что Винниччина — безусловная вотчина олигарха Петра Roshen Порошенка. Клан Колетников представлят собой сюоз «главаря тейпа» Григория Калетника — бывшего губернатора Винницкой области, нардепа многих созывов, к тому же руководителя аграрного комитета Верховной Рады; бывшего главы таможенной Службы, первого вице-спикера Рады Игоря Григорьевича Калетника, и племянницы главы семейства — коммунистки Оксаны Еламановой (Калетник). Как пример всепроникающей власти Калетников в регионе –  Григорий Калетник сам изучал и одобрял все кадровые перемены в винницком регионе, вплоть до назначений начальников районных управлений.

Семья Калетников считается одним из крупнейших латифундистов Винницкой области, но никаких официальных подтверждений этому нет. Сам Григорий Калетник признавался в одном из интервью, что в его собственности патент в ликеро-водочной продукции. В бизнесовых кругах клан Калетников считают крупным землевладельцем. Но у Семьи №2 есть участки не только в Украине, но и… на Марсе. В офисе FIM Group висит сертификат на аренду марсианского кратера Лассел — по соседству с Уорреном Баффеттом и Миком Джаггером.  Во всей этой кучей компромата попробовало разобраться и систематизироватьНациональное бюро расследований Украины.

Глава cемьи Григорий Калетник

Дать четкую характеристику этому выходцу из винницкого села Клембивка реально возможно с помощью пары-тройки строчек из его официальной биографии. Калетник на протяжении 23 лет руководил колхозом в своём родном селе. В конце знакового для страны 1996 года его назначают генеральным директором областного государственного объединения «Подольеспирт», спустя полтора года он становится винницким губернатором и занимает пост по 2005 год. При том всем он ухитрялся «подрабатывать» нардепом в Верховной Раде третьего и четвёртого созывов, показывая собственными проектами законов мощную «заботу» об аграрном секторе, и о спиртовой отрасли. Калетник сейчас себя предпочитает называть сторонником партии регионов, но за более чем 15-летнюю свою политическую карьеру, он успел побыватьть и в НДП, и в СДПУ(0), и в «Европейском выборе».

С 1992 по 1994 год Григорий Калетник работал представителемем президента Украины в Ямпольском районе, затем став главой райгосадминистрации. В период 1994—1996 года, Калетник был генеральным директором НПО «Элита» УААН.

Состоял во фракциях: «Единая Украина» (в 2002 году), группе «Европейский выбор» (с 2002 по 2003 год), был во фракции СДПУ(о) (с 2004 по 2005), ну и конечно активным членом «Регионов Украины». В период с 2006 по 2007 года Григорий Калетник был народным депутатом Украины пятого созыва от партии регионов (получил №142 в избирательном списке партии). Работал Главой подкомитета по контролю над выполнением бюджета Украины и использованием бюджетных средств Комитета Верховной Рады по вопросам бюджета. Был главой ассоциации «Укрбиоэнерго».

В период 1998—2002 годы политик занимал пост председателя Винницкого областного совета. В период 2004—2005 годы работал на посту председателя Винницкой областной государственной администрации. Ко всему прочему избирался народным депутатом IV, V, VI созывов.

На парламентских выборах 2012 года Григорий Калетник получил победу в мажоритарном округе №18, за него прогосовали 46,15% избирателей. На том округе вторым стад кандидат от ВО «Батькивщина» Константин Якименко с 32,69%.

Согласно поданной самим Калетником декларации, размер его общих доходов составил в 2011 году 327 тысяч 621 гривен. При таком заработке Калетник получил из бюджета и материальную помощь размером в 33 тысячи 828 гривен. В его личной собственности есть земельный участок площадью 1500 квадратных метров, дом площадью 209 квадратных метров и квартира площадью 181 квадратный метр. Немного выглядит смешно, но у Григория Калетника нет собственного автомобиля. На счету в банке у депутата лежит 353 тысячи 411 гривен.

Григория Калетника считают одним из главных винницких аграрных лоббистов, к тому же одним из самых крупных «спиртовых баронов» нашей страны. О размерах прибыли Григория Калетника в «Подольеспирте» мы можем судить только по косвенным признакам. К примеру, согласно публикации в газете «Киевские ведомости» от 25.11.1999г. В материале доказывалось утверждение, что в период с 1998 по 1999 годы в государственный бюджет не поступило более $100 000 000 (ста миллионов американских долларов) «спиртовых долларов» по причине отработки спиртовиками незаконных схем по изготовлению «левого», неучитываемого спирта и благодаря его незаконной реализации. При том корпорация «Подольеспирт» являлась крупнейшим объединением спиртовой промышленности в стране.

Теперь перейдем к скандалам, связанным с именем Григоря Калетника.

Сын-генерал.

Такие уголовные манипуляции в спиртопроиводительной отрасли подготовили хорошую денежную основу, материальное благополучие для клана Калетников, они же обеспечили и кадровый рост во властной вертикали. У главы семейства получилось пролоббировать вопрос о присвоении своему 27-летнему сыну Игорю должность начальника Западной региональной таможни, самой прибыльной должности во всей Украине. Прибыльной имеется ввиду по количеству получения незаконных денежных выгод с контроля над ввозимыми контрабандными потоками. Такой крупной должностью Калетник-младший остался в долгу и перед покровителями – партией СДПУ(о) и Виктором Медведчуком лично. Вот так и получилось, что Игорь Калетник – сын Григория Калетника — стал в тому году самым молодым таможенным генералом за всю историю Украины.

Кстати, в Винницком национальном аграрном университете, вместе с факультетами агрономии и механизации сельского хозяйства, наличиствует и факультет таможенного дела. Учиться туда берут только «своих», формируя таким образом «кадровый резерв», потенциальных подчиненных для обеспечения нужд Калетника-младшего. Ведь он расставлял на должности в до недавнего времени возглавляемом им ведомстве исключительно «проверенные лично кадры», которые обязанные своим карьерным ростом и материальным состоянием лично младшему Калетнику.

Быстрое решение вопросов с законами.

В январе позапрошлого года член БЮТа Василий Кравчук заявил, что он будучи автором поправок к законам, вместе с еще одним нардепом, членом регламентного комитета Сергеем Сасом заехал на запланированное заседание аграрного комитета ВРУ, где, как узнали нардепы, было настолько мало заседателей, что даже не собрали кворум.

«Как члены регламентного комитета мы заявили о грубом нарушении закона о регламенте главой комитета, членом Партии регионов Григорием Калетником, который хотел при наличии лишь четырех членов комитета (для кворума нужно 12) провести заседание и протянуть поправки ко второму чтению», — заявил Кравчук.

БЮТовец добавил, что сравнительная таблица, которую получили депутаты перед заседанием, уже содержала выводы комитета, при том, что заседание как таковое еще не было проведено. Кравчук отметил, что в розданной сравнительной таблице все замечания и предложения от оппозиционных нардепов были отклонены или проигнорированны.

«На мой вопрос к председателю комитета Калетнику, почему он начал работу, тот ответил, что это не комитет, а рабочая группа. Потом мы спросили, кем создана эта рабочая группа, и кто туда входит – он в ответ не дал пояснений», — рассказал Кравчук.

Подкуп избирателей.

Перед кампанией к выборам 2012 года в городе Могилев-Подольский Винницкой области в дома и квартиры избирателей начали захаживать особи, что представлялись добровольцами нардепутата от партии регионов Григория Калетника. В случаах, когда добровольцам двери открывали несовершеннолетние, они тотчас же требовали позвать старших родственников, которым и рассказывали, что наведались по личному указанию нардепа Калетника и зашли, чтоб раздать детские подарки. Именно то и забавно, что сами презенты передавались только взрослым.

Презентный набор-подарок от народного депутата Калетника не сильно разнился с традиционными в подобных случаях, проднаборами прелестей. Его состав: два экземпляра агитгазеты «Мой Университет» за декабрь 2011 г., в которых сплошь и рядом восхваления Григория Калетника (напомним, что газета выпускается в издании Винницкого национального аграрного университета, вотчине Калетника, он там, вопреки законодательству, находился на должности ректора, являясь фактически депутатом-совместителем), также в наборе был белоый тонкий шарфик с надписью «НАРОДНЫЙ ДЕПУТАТ УКРАИНЫ КАЛЕТНИК», очень нужный календарик с портретом святого Калетника, ну и несколько сладких конфет без всякого указания даты изготовления и срока истечения годности продукта, но зато с указанием производителя конфет на русском языке : «АО«ПО» КОНТИ» г.Донецк, бульвар Шевченко, 6/б».

Когда изиратели поинтересовались, кто же надоумил обеспечить таким чудо-набором добровольцев, совсем не «детскими» подарками, а также, как списки и адреса семей, в которых есть дети, попали к эти агитаторам, то калетниковцы говорили, что такие подвиги им приказали совершить руководители каких-то «квартальных комитетов», и что эти самые кварткомы и снабдили презентами агитаторов.

Оскорбленная депутатша.

Однажды Григорий Калетник унизил беременную нардепу от УДАРа Ирину Геращенко. Произошло это в то время, как Геращенко выступала с трибуны Верховной Рады. После такого инцидента лидер фракции в свою честь Виталий Кличко решил подойти к Калетнику, поговорить «по-мужски» и попросил старшего Калетника принести извинения. Не привыкший к тому, что он бывает когда-либо неправ, Кадетник не сделал такой шаг.

«Я, конечно, понимаю, что в парламенте собрались отнюдь не выпускники Пажеского корпуса или Института благородных девиц. Да, кажется, я знаю некоторые нравы и манеры части своих коллег. Но никак не перестаю удивляться все новым случаям… Например, когда сегодня выступала с трибуны Рады, представляла заявление фракции „УДАР“ о поддержке курса на евроинтеграцию, говорила о том, что европейские позиции и принципы — это и независимый парламент, в который еще пока не превратилась Верховная Рада. В то самое время с первого регионального ряда некий господин старший Калетник — отец первого вице-спикера Игоря Калетника — отпускает реплики типа: да иди уже, не давайте ей слова, закрыть ей рот и так далее», — рассказала Ирина Геращенко на своей странице в соцсети.

«Даже не стану повторять эти реплики. Мне пришлось ответить Калетнику с трибуны Рады, что не стоит нардепу показывать манеры поручика Ржевского», — добавила Геращенко.

Калетник+Медведчук=?

В сама начале карьеры Калетника как «регионала», под винницким отелем «Подолье», где в то время проходила региональная конференция партии регионов, была проведена еще и акция протеста винничан «Руки загребущие». Перед входом в отель на снегу красными буквами активисты написали: «Калетник – верни «ТРК-Виннитчину» или 600 тысяч, украденных у народа!». Возле надписи встали люди с плакатами: «Калетник предал НДП, СДПУ (о), предаст и Партию Регионов», «С такими депутатами, как Калетник — Партии Регионов и враги не нужны».

Виновник торжества вышел к митингующим, дабы развенчать все обвинении в свой адрес. Наиболее «торкнул» Калентика транспарант: «Калетник предал НДП, СДПУ (о), предаст и Партию Регионов». Чтобы показать людям свою привержденность социал-демократам и на сегодняшний день, Григорий Калетник при всех начал названивать Виктору Медведчуку и рассказывать о тех последних событиях в Винницкой области. Также он сумел договориться с Медведчуком о личной встрече в столице, где он в подробностях опишет лидеру есдеков о действующей политической ситуации в регионе. Для пущей убедительности, что Калетник вот так просто имеет возможность разговаривать с самим Медведчуком, винницкий новорегионал дал прослушать одной из местных журналисток его беседу с лидером соцдемократов. Фокусы Калетник выделывал на глазах шокированных митингующих, численность которых в этот момент увеличилась почти вдвое.

Пикантность данному происшествию добавил тот факт, что за почти 20 метров от митинга проходила региональная конференция партии регионов. Григорий Калетник заверил митингующих, что он никак не предал интересы СДПУ(о). С другой стороны, таким телефонным разговором Калетник показал, что у него в наличии есть и иной вариант про запас. Вот и вопрос – а не засланный казачок ли Калетник в ПР? Акционеры раскрыли карту Винниччины, где были нарисованы прицелы и сделана надпись: «Калетник нацелился на Винниччину», а снизу была наклейка в виде «Его загребущих рук». По словам митингующих, с такими как Григорий Калетник – партии регионов никакие враги даже не нужны.

Объясняли свой выход на улицу люди тем, что Калетник прекрасно известен своими незаконными финансовыми махинациями в то время, как был губернатором, известен своим прямым админвмешательством в ход президентских выборов в регионе. Также говорили, что во время руководитства Калетника было очень много всяких темных сделок. Тот же телеканал «Винниччина» — лишь маленький пример того, как из облбюджета, то есть, из непосредственно кармана каждого жителя области, за «народные» деньги (а это окло 600 тысяч гривен) плавно средства перетекали в закрома неких частных структур, которые де-факто принадлежат Григорию Калетнику.

Бабки за запрет.

16 января 2014 года, когда Верховная Рада приняла «драконовские законы», журналист Влад Содель опубликовал фото Григория Калетника в зале с такой подписью: «Оцените все пофигзм демонстрируемый отцом и сыном Калетниками. В то время, как Калетник-сын, вице-спикер парламента, руководил незаконной процедурой голосования за противоправные законы и за бюджет руками, его отец Григорий Калетник тихонечко на своем рабочем сидел и подсчитывал, какие-то компенсации, что он вероятно получит за какие-то «расходы понесенные на закладку насаждений ореха грецкого»- цифры в его таблицах были в тысячах гривен. Даже нет сомнений, что эти самые, почти два миллиона гривен, он получит из госбюджета».

Убрал конкурента.

Во время выборов в украинский парламент в 2012 году Григорий Калетник жестоко и цинично «порешал вопрос» с его одним единственным оппонентом по избирательному округу — олигархом Русланом Демчаком. Защитой для Демчака не стали ни его многочисленные фирмы, ни его фитнес-центры, ни принадлежащие Демчаку банки, собственный телеканал, даже многочисленные дружеские знакомства в руководстве страны. Демчак сразу после старта активной фазы избирательной кампании, «сел» в следственный изолятор и был выпущен оттуда только после заверения, что снимется с выборных гонок. После отбывания заключения в СИЗО Демчак распродал большинство из своих активов, в том числе РД-Банк и телевизионный канал. Вся руководящая и политическая рать области, начиная от самих регионалов, заканчивая пламенными оппозиционерами смогла оценить этот прецедент – нельзя переходить дорогу семьей Калетников, нельзя даже пытаться вступать с ними в публичные споры — себе получится дороже.

Кстати, чуть не забыли факты о странной гибели нардепа Антемюка, покушения на губернатора области Дворкиса. Все события были логическим завершением конфликта этих лиц с мафиози-“колхозником” Калетником.

Антон Главный, Национальное бюро расследований Украины



Close
Приєднуйтесь!
Читайте нас у соцмережах: